|
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
імені Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО
ЄРШОВА ІРИНА БОРИСІВНА
УДК 616.915-06-08.001.18
ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ КОРУ
14.01.13 – інфекційні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ – 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Луганському державному медичному університеті
Наукові консультанти:
доктор медичних наук, професор Фролов Валерій Митрофанович, Луганський державний медичний університет, зав. кафедри інфекційних хвороб та епідеміології
заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Громашевська Любов Леонтієвна, КНДІЕІХ ім. Л.В. Громашевського, завідуюча лабораторії клінічної біохімії
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Мостюк Агнета Іванівна, ЛДМУ, зав.кафедри дитячих інфекційних хвороб,
доктор медичних наук, професор Трішкова Лія Олексіївна, Національний медичний університет ім.акад. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб,
доктор медичних наук, професор Липкан Георгій Миколаєвич Київська медична академія післядепломної освіти ім. П.Л.Шупіка, зав. кафедри клінічної лабораторної діагностики
Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ України
Захист відбудеться “21”червня 1999 року об10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .26.614.01 при Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського МОЗ України за адресою: 252150, м.Київ, вул.Січневого повстання, 23
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці КНДІЕІХ МОЗ України (252150, м.Київ, вул.Січневого повстання, 23)
Автореферат розісланий “20”травня1999року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, ___________ А.Д.Вовк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Кір, незважаючи на проведення широкої програми імунізації, до останнього часу залишається однією з найбільш розповсюджених дитячих крапельних інфекцій. За даними ВОЗ захворюваність на кір щорічно складає біля 70 млн чоловік й являє значну загрозу для здоров’я та життя як дітей, так і дорослого населення. Кір значно послаблює імунну систему організму і відкриває шлях до інших гострих і хронічних інфекцій. Установлено, що єдиною причиною смертності від кору стають його ускладнення (Л.В.Бистрякова, 1992). Незнання патогенезу їх формування прирівнюється до незнання самої хвороби.
Актуальність теми. Щеплення проти кору в найближчі роки не вирішить усіх проблем цієї інфекції, бо за даними офіціальної статистики у 15-20% дітей антитіла проти кору не виробляються (Л.М.Чудна, 1997). Кількість таких дітей по країні складає біля 1,5 млн., що стає основою для епідемічного процесу. Не дивлячись на поширення лікувальних можливостей, за останні 10 років ускладнення кору не мають тенденцію до зниження і представляють реальну загрозу для життя. Отже, доцільно вивчити патогенетичні особливості розвитку та прогнозування ускладнених і тяжких форм хвороби, що дозволить використати отримані дані для пошуку більш ефективних засобів профілактики і лікування.
За останні роки особливу увагу дослідників привертають зміни показників метаболічного гомеостазу при різних патологічних станах. Підвищені концентрації природних метаболітів, проміжних і кінцевих речовин їх обміну можуть проявляти токсичну дію на організм людини, викликаючи стан “метаболічної інтоксикації” (Л.Л. Громашевська, 1990, 1996, 1997). Дослідження в цьому напрямку дають можливості з’ясування значення у формуванні несприятливого перебігу хвороби процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), метаболізму ейкозаноїдів, нейропептидів, гормонів вилочкової залози й системи гемостазу.
Характер, частота ускладнень та смертність від кору в значній мірі залежить від стану імунної системи (В.М.Фролов та співавт., 1991, 1994). При цьому велика роль в формуванні імунного дефіциту належить системі HLA, яка тісно пов’язана з генами імунної відповіді (Г.Н.Драннік, та співавт.1990).
Особливу увагу привертають дані, представлені спеціалістами Київського НДУ епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського, стосовно пригнічуючого впливу екологічних забруднень на рівень
імунітету дітей та дорослих в екологічно несприятливих регіонах (Л.М.Чудна та співавт., 1993; Ю.А. Барштейн, 1997).
Важлива роль у формуванні імунодефіцитних станів відводиться недостатності внутрішньосекреторної функції вилочкової залози - центрального органу імунної системи. Раніше були отримані дані про безпосередній вплив гормонів тимусу, зокрема, тимозину, на нейроендокринні функції організму (G. Millington, J.C. Buckingham, 1992; А.А.Ярилін, 1998). На наш погляд перспективним було б вивчення особливостей патогенезу кору й розвиток його ускладнених форм методами імунобіохімії, і зокрема вивчити взаємозв’язок між медіаторами імунної, нейроендокринної систем, а також нейропептидні механізми регуляції імунітету.
Не менш значним аспектом у вирішенні проблеми корової інфекції є пошук нових ефективних засобів, здатних забезпечити оптимальний розвиток процесів саногенезу й запобігти несприятливому перебігу і завершенню хвороби.
Здатність вірусу кору викликати стан анергії потребує обов’язкового використання в комплексній медикаментозній терапії препаратів імунотропної дії. Раніше було обгрунтовано патогенетичне використання при тяжких формах кору спленіну, нуклеінату натрію, індуктора синтезу ендогенного інтерферону – мефенамінової кислоти, токоферолу ацетату (Ф.І.Єршов, 1989; І.О.Позднякова, 1992). Однак використання указаних препаратів у комплексній терапії кору не завжди приносило очікувані результати. Тому великі сподівання покладаються на диференційоване використання нових комбінацій препаратів, дія яких була б спрямована на різні ланки патогенезу кору, з урахуванням віку хворих, тяжкості процесу, наявності ускладнень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконувалась згідно плану НДР Луганського державного медичного університету в рамках галузевої програми в області медицини С. 14 “Вивчення наукових і організаційних аспектів зниження захворюваності населення інфекційними хворобами і ліквідації керованих інфекцій” за темою НДР кафедри дитячих хвороб “Клініко-імунологічні особливості кору, прогнозування наслідків в умовах промислового регіону” (№ держреєстрації 01900011624).
Мета дослідження: розробка критеріїв прогнозування ускладнень при кору, раціональних принципів їх профілактики та корекції виявлених порушень на підставі сучасного комплексного дослідження клінічних, генетичних, імунних, біохімічних та мікроциркуляторних особливостей патологічного процесу.
Відповідно до указаної мети дослідження були поставлені такі конкретні завдання:
1. Проаналізувати характер і частоту розвитку ускладнень у дітей і дорослих хворих на кір з урахуванням тяжкості, перебігу хвороби, віку хворих.
2. Вивчити значення стану хворих на кір, який передував захворюванню в плані імовірності розвитку ускладнень.
3. Виявити можливу значимість імуно-генетичних показників в підвищенні ступеню ризику виникнення ускладнень.
4. Вивчити вміст a1-тимозину (гормону вилочкової залози) у хворих на кір та його взаємовідношення з імунологічними показниками при наявності і відсутності ускладнень.
5. Дослідити інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), активність ферментів антиоксидантної системи, рівень вмісту ейкозаноїдів і “середніх молекул” “СМ” в патогенезі синдрому “метаболічної інтоксикації” при розвитку ускладнень.
6. Виявити закономірності змін ендогенних опіоідних пептидів (b-ендорфіну, метіонін- і лейцитін-енкєфаліну) у хворих різними формами кору, їх вплив на імунні і метаболічні процеси.
7. Дослідити стан системи мікроциркуляції, гемостазу, їх взаємообумовленість з імунними і метаболічними процесами при ускладнених формах кору.
8. На підставі отриманих даних виділити найбільш інформативні критерії, які мають значимість в прогнозуванні виникнення ускладнень у хворих на кір; обгрунтувати принципи і конкретні способи лікування груп ризику по розвитку ускладнень.
Наукова новизна отриманих результатів. Проведене комплексне дослідження з використанням клінічних, біохімічних, імуно-генетичних методів дозволило розширити і поглибити уяву про патогенетичні механізми, які лежать в основі ускладнених форм кору.
Визначена роль стану організму на фоні якого розвинулось захворювання, віку хворих та особливостей клінічного перебігу кору в розвитку ускладнень.
Показано значення наявності антигенів HLA, формування у хворих на кір вторинної імунологічної недостатності у патогенезі тяжкого і ускладненого перебігу хвороби. При цьому вперше виявлена недостатність рівня a1 - тимозину, сприяюча формуванню вторинного імунодефіцитного стану у хворих на кір при ускладненому його перебігу.
Установлені закономірні зміни показників ПОЛ, активності антиперекисної системи. Показано, що ступінь виразу змін визначається
тяжкістю хвороби і наявністю ускладнень. При різних формах кору існують кореляційні зв’язки між ПОЛ і імунними показниками.
Визначені особливості змін ПГ, які мають значення у формуванні ускладнень при кору.
Виявлена опіоідна активність крові при різному перебігу кору.
Установлені особливості гемостазу, мікроциркуляції при ускладнених формах кору та їх взаємозв’язок з імунними й метаболічними показниками.
Розроблені, патогенетично обгрунтовані, критерії прогнозування і терапевтичні заходи, спрямовані на запобігання розвитку та лікування ускладнених і тяжких форм кору.
Практична значимість отриманих результатів. На підставі клінічних, метаболічних, імунних показників був запропонований комплекс критеріїв прогнозування розвитку ускладнених форм кору.
"Групою ризику" розвитку ускладнень рекомендується вважати хворих на кір, у анамнезі яких мають місце несприятливий стан, який передував хворобі (хронічні розлади травневого тракту, авітамінози, захворювання носоглотки, дихальної системи, період реконвалесценції іншими інфекційними хворобами, повторні респіраторні інфекції), відсутність вакцинощеплення, вік до 3 років.
Наявність у фенотипі антигенів системи HLA-А2, В7, В13, Bw35, DR2, і відсутність антигенів А1, А11, В8 припускає тяжкий і ускладнений перебіг кору.
Зниження рівня CD3 - лімфоцитів до 35% вікової норми у дітей і 40% у дорослих, співвідношення CD4/CD8 до 1,3 і 1,0, підвищення концентрації ЦІК більше 3,2 г/л і 4,5г/л, підвищення РГМЛ до ТА до 0,9 і 0,6 є несприятливими імунологічними ознаками формування ускладнень і тяжкого перебігу хвороби.
При вмісті МДА до 41,5 мкмоль/л й 61,0 мкмоль/л і вище у дітей та дорослих відповідно, зниженні співвідношення 6-кето-ПГF1a/ТхВ2 до 0,7 і 1,0, підвищенні співвідношення ПГF2a/ПГЕ2 до 3,0 і 3,5, зменшенні вмісту a1-тимозину до 1,0 нг/мл і 0,4 нг/мл, можна передбачити тяжкий перебіг кору з ускладненнями.
За допомогою регресіонного аналізу було розраховано порівняння регресії за допомогою якого по кількості CD4 лімфоцитів можливо посередньо судити про вміст a1-тимозину (a1-тимозин = - 0,3524 + 0,03837 • CD4).
Запропоновані патогенетично обгрунтовані підходи до лікування та попередження розвитку тяжких та ускладнених форм кору із застосуванням антиоксидантів (токоферолу ацетату і аскорбінової кислоти
у дітей і антралю у дорослих), та при зниженні гормональної функції тимусу – препаратів імуномодулюючої дії (тимогексину).
Втілення в практику отриманих результатів. Результати проведених досліджень і клінічних спостережень впроваджені в практику роботи лікувальних закладів Луганської, Львівської, Донецької, Харківської, Черкаської, Чернівецької областей України. Одержані нові дані включені до навчального процесу 5 медичних ВНЗів та інститутів удосконалення лікарів України. Основні результати дослідження викладені в монографії "Корь (клиника и патогенез)", а також включені у 2 методичні рекомендації для лікарів та субординаторів по діагностиці та лікуванню ускладнених форм кору.
Особистий внесок автора. Обстежено 617 хворих на кір зі середньотяжким і тяжким перебігом; - виконана переважна частина досліджень у вивченні метаболічних та імунних особливостей патологічного процесу у обстежених хворих; у частини хворих у динаміці хвороби безпосередньо проведено обстеження мікроциркуляції.
Розроблена та клінічно випробувана комбінована терапія ускладнених форм кору з використанням антиоксидантних та імунотропних засобів, дана оцінка ефективності запропонованого лікування; проведена статистична обробка отриманих даних за допомогою ЕОМ.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на регіональній науково-практичній конференції “Влияние факторов внешней среды на реактивность организма” (Київ-Ворошиловград, 1990), 4-й міжрегіонарній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы инфекционной патологии, клинической иммунологии и медицинской генетики” (Москва-Луганськ,1991), міжрегіональній науковій конференції імунологів, інфекціоністів, генетиків, алергологів (Москва-Луганськ, 1992), регіональній науково-практичній конференції “Экология Донбасса” (Луганськ, 1993), на Республіканському семінарі “Екологія, імунітет та здоров’я населення” (Київ-Луганськ, 1994), II науковому симпозіумі “Актуальні проблеми екологічної та клінічної імунології” (Київ-Луганськ,1994), III науковому симпозіумі “Актуальні проблеми екології, клінічної імунології та інфекційної патології” (Київ-Луганськ, 1995), ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю 4-ї міської лікарні м.Луганська (Луганськ,1995), науково-практичній конференції, присвяченій 35-річчю кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я “Здоровье населения: социально-экономические аспекты, организация медицинского
обслуживания” (Луганськ, 1995), спільній науковій сесії “Психосоматические растройства” (Харків-Луганськ,1995), XIII з’їзді Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К.Заболотного (Київ-Вінниця, 1996), обласних і регіональних конференціях, семінарах і засіданнях науково-практичних товариств інфекціоністів, педіатрів, біохіміків, імунологів (Красний Луч, 1993; Лісічанськ, 1995; Луганськ, 1994-1997).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 44 роботи в тому числі 1 монографія, 22 наукові роботи у профільних медичних виданнях, 19 тез конференцій, 2 методичні розробки.
Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 311 сторінках машинопису, включає 8 виписок із історій хвороби. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, висновків. Список літератури, що використовувалась, містить 342 вітчизняних і 175 закордонних джерел.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і засоби дослідження. Під спостереженням знаходилось 617 хворих середнєтяжкою і тяжкою клінічними формами кору, в тому числі 394 дитини (63,9%) в віці від 6 міс до 14 років і 223 дорослих (36,1%) віком від 15 до 35 років, які перебували на лікуванні в інфекційних стаціонарах м. Луганська та міст Луганської області, а також м. Харкова, Черкас під час спалахів захворюваності на кір. Осіб чоловічої статі було 358 (60%), жіночої - 259 (40%). З урахуванням завдань роботи нами обстежено 306 хворих з ускладненим перебігом кору (рис.1), група співставлення включала 311 хворих на кір з відсутністю ускладнень.
Бронхіти, ларинготрахеїти, ангіни, ентероколіти, кон’юнктивіти ми відносили до ускладнень в тому разі, коли вони виникали в період згасання висипу та катаральних ознак, при новому підйомі температури на тлі її зниження, або коли вони приймали гіперергічний характер (наприклад, некротична ангіна, гнійний кон’юнктивіт, стенозувальний ларинготрахеїт). Діагноз кору встанавлювався на підставі анамнестичних епідеміологічних і клінічних даних з обов’язковим визначенням титру антитіл проти вірусу кору за допомогою РПГА.
Із усіх обстежених 503 хворих (81,5%) були раніше прищеплені проти кору, у 114 (18,5%) - вакцинопрофілактика не проводилася. Всі хворі були розподілені на вікові групи: діти до року, від 1 року до 3 років, від 3,1 до 6 років, 6,1-14 років та група дорослих віком до 35 років.
Рис.1 Частота ускладнень у дорослих і дітей
По характеру проведеного лікування усі обстежені хворі були розділені на дві групи: основну і контрольну. Основну групу склали 287 дітей і 109 дорослих (в тому числі 176 дітей з середньотяжким перебігом і 111 – з тяжким, а також 44 та 65 дорослих відповідно), які отримували лікування з включенням антиоксидантів (токоферолу ацетату і аскорбінової кислоти у дітей та антралю - у дорослих), лаферону і тимогексину. Решта 107 дітей і 114 дорослих (серед яких 65 дітей із середньотяжким і 42 – з тяжким перебігом хвороби, а також 46 та 68 дорослих відповфідно) склали контрольну групу.
З метою визначення власних норм досліджуваних показників обстежено 130 дорослих разових донорів крові Луганської обласної станції переливання, а також 117 здорових дітей віком від 1 до 14 років, які проходили оздоровлення в профілакторіях м. Луганська і результати тестування яких склали основу вікових норм біохімічних та імунологічних показників.
Клінічне спостереження за станом хворих включало вивчення і реєстрацію симптомів ускладнень, аналіз факторів ризику їх фор-
мування, дослідження особливостей ускладненого перебігу, установлення ранніх неспецифічних клінічних симптомів розвитку ускладнень. З метою оцінки значення в прояві кору стану хворих, який передував захворюванню, велику увагу приділяли анамнестичним даним.
Для вирішення поставленого завдання поряд з загальноклінічними методами обстеження нами застосовувались спеціальні методи, які дозволили оцінити метаболічні та імунні процеси у організмі хворих.
Біохімічне дослідження проводилось у динаміці захворювання: при находженні та перед випискою із стаціонару. Визначали рівень ПОЛ за концентрацією його метаболітів - малонового діальдегіду (МДА) і дієнових кон’югатів (ДК) спектрофотометрично (Б.В.Гаврилов, І.І. Мішкорудна,1983), активність ферментів антиоксидантної системи - каталази фотокалоріметричним методом (М.А.Королюк і співавт.,1988) і супероксиддисмутази (СОД) (О.П.Макаревич, П.П.Голіков, 1983 в модифікації Є.Є.Дубініної у співавт.,1984). Оцінку ступеню інтоксикації проводили по концентрації “СМ” (В.В.Ніколайчик і співавт., 1991) Для характеристики системи ейкозаноїдів визначали у плазмі крові рівень тромбоксану ТхА2 (за стабільним метаболітом ТхВ2), концентрацію простагландинів (ПГ) I2 (за стабільним метаболітом 6-кето-ПГF1a), F2a і Е2 радіоімунним методом із використанням стандартних комерційних наборів виробництва Інституту ізотопів Угорської Академії Наук; досліджувалась концентрація опіоідних пептидів: b-ендорфина, мет-енкєфаліна та лей-енкєфаліна в крові радіоімунним методом з використанням комерційних тест-наборів фірми DRG виробництва США. Вміст a1-тимозину в крові визначався радіоімунним методом у лабораторії імунобіотехнології (зав.лабораторії проф. Г.М.Хлябіч) Московського НДІ кровозамінників і гормональних препаратів.
Імуногенетичні тести включали типування антигенів системи HLA локусів А, В, С і DR стандартним двоприступчатим мікролімфоцитотоксичним методом (Р.Тerasaki et al., 1978 в модифікації Ю.М.Зарецької,1983).
Для характеристики імунологічного гомеостазу вивчали показники клітинної та гуморальної ланки імунітету із визначенням кількості Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків, НК-клітин цитотоксичним методом з комерційними моноклональними антитілами класів CD3, CD4, CD8, CD22, CD16 фірми "Ortho Diagnostic Systems Inc" (USA) відповідно з методичними рекомендаціями “Цитотоксический метод для определения суб-
популяций Т- клеток моноклональными антителами” під ред. Х.М.Векслера (Рига, 1987); функціональної активності NК-клітин (Ю.І.Зімін і співавт., 1984); рівня ЦІК у сироватці крові методом преципітації в 2%, 3,5%, і 6% розчинах поліетіленгліколю з молекулярною масою 6000 дальтон по Digeon et al. (1977) в модифікації В.М.Фролова та співавт.(1986); концентрації імуноглобулінів сироватки крові класів А, М, G методом радіальної імунодифузії в гелі (Mancini et al., 1965). Сенсибілізація імуноцитів периферичної крові до аутоантигенів вивчалась в реакції РГМЛ капілярним методом з комплексним антигеном тимусу (ТА), легенів (ЛА), ліпопротеїдом печінки людини (ЛПЛ) (Rosenberg and David, 1979); фагоцитарна активність моноцитів (ФАМ) периферичної крові – чашечковим методом (В.М.Фролов та співавт., 1989).
Чутливість А-клітин до лікарських препаратів оцінювалась за їх здатністю прилипати до скла (LAI-тест). Для оцінки стану системи гемостазу визначали агрегацію, адгезивну активність тромбоцитів у крові (А.Я. Смоляницький і співавт., 1985), зсідання венозної крові уніфіцірованим мікрометодом, час рекальцифікації плазми, протромбиновий індекс і кількість фібріногену (В.П.Балуда і співавт., 1980).
Вивчення мікроциркуляції проводили методом біомікроскопії бульбарної кон’юнктиви (ББК), яке доповнювали морфометрією капілярів нігтьового ложа. Кількісну оцінку порушень мікроциркуляції проводили шляхом врахування кон’юнктивальних індексів: судинного - КІ1, внутрішньосудинного - КІ2, позасудинного - КІ3, загального кон’юнктивального індексу - КІ0 = КІ1 + КІ2 + КІ3 (С.А.Селезньов та співавт., 1995).
Математична обробка отриманих даних здійснювалась на ЕОМ IBM Pentium 200 Pci Super VGA, з використанням програми “Прогноз-4”, спрямованої на обробку клінічної та лабораторної інформації.
Клінічна характеристика і критерії прогнозування ускладнених форм кору. Для характеристики порівнювались клінічні показники у двох групах хворих на кір - з наявністю (306 осіб) і відсутністю (311 осіб) ускладнень. Це дозволило проаналізувати вікові, анамнестичні, об’єктивні фактори у хворих обох груп, деякі з яких, за даними літератури можуть вплинути на розвиток та подальший перебіг у них кору. Виявилось, що питома вага ускладнень серед дітей визначається віком. Так, у дітей першого року життя частота ускладненого перебігу склала 84,8%, в той час як у групі хворих від 1 до 3 років - 69,4%, а у дітей з 3 до 6 років і від 6 до 14 років - 50% і 41,6% відповідно. Таким
чином, у віці до 1 року ускладнення зустрічались в 1,2 - 2,0 рази частіше порівняно з дітьми інших вікових груп (переважно пневмонія, ларинготрахеїт, ентерит). У дітей з 3 до 6 років найчастіше зустрічався бронхіт (16,2%), з 6 до 14 – ангіна (12,7%). У дорослих після ускладнень дихальної системи переважно виникав стоматит (10,7%). Сполучення 2-х і більш ускладнень у дітей було вірогідно частіше, ніж у дорослих (47,6% і 27,2% відповідно).
Кількість ускладнених форм збільшувалась відповідно до тяжкості патологічного процесу. Так, серед дітей з тяжким перебігом хвороби ускладнення реєструвались в 1,5 рази, а у дорослих в 1,4 рази частіше ніж з середнє тяжким.
Показово, що частота ускладненого перебігу кору була суттєво нижча у дітей, які були раніше щеплені. Так ускладнення в групі неприщеплених дітей, в віці від 1 до 3 років, зустрічались на 19,1% частіше ніж, у прищеплених тієї ж вікової групи. Аналогічне переваження ускладненого перебігу кору (на 23%) у неприщеплених мало місце і в групі хворих віком 4 - 6 років. Таким чином, наявність в анамнезі вакцинопрофілактіки проти кору є сприятливою прогностичною ознакою в плані гладкого перебігу хвороби.
Установлено, що на перебіг кору значний вплив має стан, передуючий захворюванню. В групі дітей 1-го року життя, які мають ускладнення, 88,9% знаходилось на штучному та ранньому змішаному годуванні; в анамнезі матерів більш ніж половини з них мали місце патологічний перебіг вагітності та пологів (гестоз першої або другої половини, анемія, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія, передчасні пологи). Ускладнення кору в 8 разів частіше зустрічались у гіпотрофіків, які страждали гіпоавітамінозом, більш ніж в 2 рази у дітей з ексудативним діатезом, в 5 разів – з рахітом, в 2,5 рази – з анемією. 68,9% дітей з ускладненнями на момент захворювання кором були в періоді реконвалесценції іншими інфекційними захворюваннями (ГРВІ, ангіни, гострі кишкові захворювання). Розвитку ускладнень сприяли також супутні хронічні захворювання органів дихання, хронічна патологія носоглотки, шлунково-кишкового тракту.
Ускладнений перебіг кору у дорослих частіше розвивався у осіб, які мали контакт з професійними шкідливостями (токсичні полютанти, загазованість, контрастні зміни температур та ін.), а також страждали нікотиновою й алкогольною залежністю.
Нами була розроблені й запропоновані прогностичні таблиці можливості розвитку ускладнень кору (табл.1 та 2).
Робота з таблицями полягала в наступному: знаходять
відповідний діагностичний коефіцієнт для кожної ознаки, після чого всі коефіцієнти підсумовують. Якщо сума перевищує числовий поріг +17 для дітей, +25 для дорослих і більше, то робиться висновок, що кір прийме ускладнений характер.
Таблиця 1
Фактори, що сприяють розвитку ускладнень у дітей хворих на кір
Діти (n=394)
Фактори ризику
Кількість балів
Наявність
фактора
Відсутність
фактора
Хронічні розлади харчування
+8,0
-1,0
Рахіт ІІ-ІІІ ступеню
+6,0
-0,5
Анемія ІІ-ІІІ ступеню
+3,5
-0,5
Алергічні захворювання
+3,0
-0,5
Ентеробіоз
+2,5
-0,5
Період реконвалесценції інфекційними хворобами
+5,0
-1,0
Хронічна патологія носоглотки
+4,0
-0,5
Повторні респіраторні захворювання
+6,0
-1,0
Несприятливі матеріально-побутові умови
+3,5
-0,5
Захворювання дихальної системи
+6,0
-0,5
Відсутність вакцинації
+5,0
-5,0
Тяжкий перебіг хвороби
+3,0
-2,0
Вік до 3-х років
+4,5
-1,5
Максимальна сума балів
+60,0
-15,0
| 
