Библиотечный каталог авторефератов Украины

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КОРНІЄВСЬКА Валентина Григорівна

УДК 615.322:582.975

ПОРІВНЯЛЬНЕ ФАРМАКОГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВАЛЕРІАНИ ПАГОНОНОСНОЇ ТА ВАЛЕРІАНИ ВИСОКОЇ

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Львів - 2002

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармакогнозії Запорізького державного медичного університету, Міністерство охорони здоров′я України

Науковий керівник:               доктор фармацевтичних наук, професор

ДОЛЯ Віктор Семенович

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри фармакогнозії

Офіційні опоненти:                  доктор фармацевтичних наук, професор

Гриценко Олена Миколаївна

Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач кафедри

фармацевтичної хімії і фармакогнозії;

кандидат фармацевтичних наук, доцент

Дармограй Роман Євдокимович

Львівський державний медичний

університет ім. Данила Галицького,

завідувач кафедри фармакогнозії та ботаніки

Провідна установа:                  Національна фармацевтична академія України,

кафедра фармакогнозії (м. Харків),

Міністерство охорони здоров′я України

Захист відбудеться “14“   травня   2002 року о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.02 у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького за адресою: 79010, м.Львів, вул. Пекарська, 69

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного   медичного університету імені Данила Галицького (79000,Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “ 11   “    квітня  2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 35.600.02                                Гасюк Г. Д.

доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На території СНД налічується близько 70 видів, об’єднаних під назвою “валеріана лікарська”. Вона  наводиться у фармакопеях понад 20 країн світу. У нашій країні препарати валеріани теж займають належне місце. Потреби на сировину та лікарські засоби валеріани постійно зростають і випереджають пропозицію. Незважаючи на численні дослідження хімічного складу, розробки методів аналізу сировини та препаратів (М. С. Фурса,  В. І. Литвиненко,  С. B. Талашова  1981-2001,  Ю. H. Горбунов 1992,  Д. М. Попов, Ж. Ю. Ивлева 1998-2001 та інші) валеріана лікарська залишається вивченою недостатньо. Це зумовлено надзвичайною її поліморфністю.

Так, найрозповсюдженішою в центральних і південних областях України є валеріана пагононосна (Valeriana stolonifera Czern.), а в північних регіонах європейської Росії - валеріана висока (Valeriana exaltata Mikan ex Phol). У зв’язку з цим, актуальною задачею є порівняльне дослідження цих двох видів, а також заслуговує  на увагу дослідження інших видів, які входять до насіннєвого матеріалу, з метою промислового вирощування у спеціалізованих підприємствах.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Запорізького державного медичного університету з проблеми “Фармація” (номер державної реєстрації 0197U001360, шифр теми IH 15.00.02.00).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вивчення біології зростання, виявлення  діагностичних ознак і фітохімічного складу підземних і надземних органів валеріани пагононосної та валеріани високої .

Для досягнення зазначеної  мети необхідно вирішити такі задачі:

• вивчити біологію росту та розвитку, морфолого-анатомічну будову підземних та надземних органів в. пагононосної  та в. високої;
• визначити компонентний склад ефірної та жирної олій;
• виявити динаміку накопичення валепотріатів у офіцинальній сировині валеріани протягом доби,  провести їх кількісне визначення;
• вивчити добову динаміку накопичення гідроксикоричних кислот, флавоноїдів, дубильних речовин, валепотріатів, макро- та мікроелементів з метою раціональної заготівлі сировини валеріани.

Об′єкт дослідження: валеріана пагононосна, валеріана висока.

Предмет дослідження: порівняльне фармакогностичне дослідження валеріани пагононосної та валеріани високої.

Методи дослідження: газорідинна хроматографія з мас-спектрометричним детектуванням (ефірна олія), газорідинна хроматографія (жирна олія), спектрофотометрія (гідроксикоричні кислоти, флавоноїди), фотоколориметрія (валепотріати), ренгенофлюоресцентний аналіз (макро- та мікроелементи), мікроскопія надземних та підземних органів досліджуванних видів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше з природних місць зростання та в умовах вирощування проведена порівняльна біологічна та фармакогностична характеристика найбільш розповсюджених в європейській частині СНД валеріани пагононосної та валеріани високої. Вивчена динаміка накопичення біологічно активних речовин первинного та вторинного обміну протягом доби.

Встановлені мікроскопічні ознаки підземних і надземних органів.

Деякі компоненти ефірної олії запропоновані як діагностичні маркери. Наприклад, в ефірній олії в. пагононосної переважає спирт пачоулі (35,59%), а в. високої – борнілацетат (87,35%). Хромато-мас-спектроскопією в ефірній олії в. пагононосної ідентифіковано – 4, а в. високої – 6 речовин.

Вперше за допомогою РФА визначена динаміка накопичення 5 макро-  і 23 мікроелементів у надземних та підземних органах валеріани пагононосної і 5 макро- і 25 мікроелементів у валеріани високої  протягом доби. Дещо більший вміст есенціальних мікроелементів (Fe, Mn, Zn, Sr) відзначено в офіцинальній сировині в. пагононосної.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати є теоретичною основою  для використання в науковій медицині досліджуваних видів валеріани та створення аналітичної нормативної  документації на сировину.

Динаміку накопичення БАР протягом доби можна використати для раціональної заготівлі сировини, що дало можливість розробити відповідні рекомендації та видати інформаційний лист  МОЗ України № 37-2001 “Час заготівлі сировини кореневищ із коренями валеріани лікарської” для використання у практичній роботі державно-комунальних підприємств “Фармація” м. Кіровограда (акт впровадження від 7.12.2001р.); м. Запоріжжя ( акт впровадження 17.12.2001р.); ЗАТ “Ліктрави” м. Житомир (акт впровадження від 7.12.2001р.); центральної заводської лабораторії АТ “Галичфарм” м. Львів (акт впровадження від 17.10.2001р.). Методика  визначення валепотріатів у сировині валеріани лікарської за матеріалами інформаційного листа МОЗ України № 38 –2001 “Кількісне визначення валепотріатів у сировині валеріани лікарської” запропонована для  контролю якості  рослинної сировини на фармацевтичних заводах, в лабораторіях Держінспекції з контролю якості ліків: м. Кіровограда (акт впровадження від 7.12.2001р.); м. Житомира (акт впровадження від  7.12.2001 р.); центральної заводської лабораторії АТ “Галичфарм” м. Львів (акт впровадження від 17.10.2001р.). Окремі результати роботи впроваджені в навчальний процес кафедри фармакогнозії (акт впровадження від 26.09.2000р.),кафедри медичної ботаніки (акт впровадження від 26.09.2000р.) Національної фармацевтичної академії України м. Харкова та кафедри фармацевтичної хімії (акт впровадження від 10.10.2000 р.) Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Безпосередньо автором здійснено:

• пошук і дослідження джерел літератури стосовно видового складу, використання валеріани лікарської у медицині, результати якого служили підґрунтям до вибору теми дисертації;
• вивчення біології росту, розвитку та порівняльне морфолого-анатомічне дослідження валеріани пагононосної та валеріани високої;
• фізико-хімічне дослідження ефірної та жирної олій зазначених видів валеріан;
• порівняльне дослідження накопичення біологічно активних речовин та макро- і мікроелементів валеріани протягом доби;
• результати експериментальних досліджень оброблені, систематизовані та проаналізовані дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи доповідався на науково-практичній конференції, присвяченій 15-річчю кафедри фармакогнозії ЯДМА (Ярославль, 1999), науковій конференції НДІФ (Москва, 1999), V Національному з’їзді фармацевтів України (Харків, 1999), науковій конференції ДНЦЛЗ (Харків, 2000), науково-практичній конференції. “Вчені України – вітчизняній фармації” (Харків,2000), науково-практичній конференції  “Актуальные проблемы фармацевтической науки и образования: итоги и перспективы” (Перм, 2000), ІІ Національному з’їзді фармакологів України “Фармакологія 2001 – крок у майбутнє” (Дніпропетровськ, 2001), ХІ з’їзді Українського ботанічного товариства (Харків, 2001), науково-практичній конференції “Актуальные проблемы фармацевтической науки и образования: итоги и перспективы” (Перм, 2001).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у 24 наукових роботах , в тому числі: 1 монографії, 6 статтях у наукових фахових виданнях, 2 інформаційних листах,  9 статтях, 6 тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу , 6 розділів, загальних висновків ,списку джерел літератури та додатків.

Загальний обсяг дисертації складає 168 сторінок.

Робота ілюстрована двома схемами, 49 рисунками (31 стор.) і 41 таблицями (44 стор.) і містить додатки (11 стор.).

Перелік використаних джерел літератури містить 178 назв, з яких іноземних авторів – 64.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми та її актуальність, формулюються завдання   досліджень   та  основні  положення,   що    виносяться    на    захист, відмічаються наукова новизна і практична значимість отриманих результатів.

У першому розділі проведено короткий огляд ботанічної характеристики видів валеріани та застосування у медицині. Проаналізовані ботанічні і морфолого-анатомічні особливості, ареал окремих видів.

У другому розділі розглянуто сучасні дані хіміко-фармакологічних досліджень видів валеріани. При узагальненні доступних даних відзначено, що у видах родини валеріанових ідентифіковано понад 470 різноманітних сполук. Особливу увагу звернено на ефірну олію, алкалоїди, валепотріати.

Різноманітна біологічна дія валеріани лікарської пов’язана з надзвичайно складним хімічним складом. Далеко неповний огляд хіміко-фармакологічних досліджень цього поліморфного виду свідчить про їх перспективність. Також не викликає сумніву доцільність проведення порівняльного дослідження в. пагононосної та в. високої з природних місць зростання.

У третьому розділі обґрунтований вибір об’єктів і методів дослідження.

У четвертому розділі було проведено дослідження біології росту, розвитку, порівняльна морфолого-анатомічна характеристика в. пагононосної та в. високої.

Схожість насіння та енергія проростання. Для успішного розмноження валеріани насіннєвим способом необхідна наявність достатнього зволоження.

Різка зміна умов вирощування в результаті перенесення рослин з центральних областей України і природних місць зростання з високим зволоженням в умови дослідного поля ЗДМУ з обмеженим зволоженням спричиняла незначне пригнічення розвитку в. пагононосної з Київської області та в. високої з околиці м. Літина Вінницької області. У більшій мірі виявлено пригнічення росту в. високої, перенесеної з с. Вишняки Київської області. Рослини розвивались задовільно, але дали насіння з низькою схожістю. У цьому відношенні в. пагононосна більш пластична.

Динаміка росту і розвитку. При посіві насіння в ґрунт перші сходи в. високої та в. пагононосної з’явились на 16-й – 18-й дні, перші розеткові листки – на 14-й – 16-й дні після появи сходів, зародковий корінь відмирав після появи 3-5 листків.

Ранньою весною, в кінці березня - на початку квітня, починалася фаза відростання. Генеративний пагін відростав і розвивався із апікальної бруньки. Розвиток пагона проходив швидко.

Найбільш інтенсивний ріст стебла як у в. пагононосної, так і у в. високої спостерігався у фазу бутонізації. Середньодобовий приріст генеративного пагона у висоту в цей час склав у в. пагононосної від 4,5 до 6,9 см, в. високої –3,6-4,3 см.

Цвітіння обох видів валеріани настало у другій половині травня.

Тривалість цвітіння у в. пагононосної дорівнює 37-44 дні, у в. високої – 36-39 дні.

Тривалість цвітіння однієї квітки у в. пагононосної і в. високої склала 5-7 днів, але зацвітали вони неодночасно. Відповідно і достигання плодів наставало у різні терміни. Продуктивність одного екземпляра рослин в умовах дослідного поля склала для в. пагононосної від 1200 до 2500, а в. високої – від 800 до 1700 штук насіння.

Мікродіагностичні ознаки листя. До числа основних діагностичних ознак слід віднести характер, кількість та розміщення простих волосків. У в. високої спостерігали наявність тонких, довгих волосків по всій поверхні листкової пластинки та невеликих тонких волосків по краях листка і залозистих волосків із 4-6 клітинною головкою з бурим вмістом.

Для в. пагононосної характерні переважно бородавчасті, притиснуті волоски у великій кількості по краях листка.

Мікродіагностичні ознаки підземних органів. Вивчення анатомічної будови підземних органів проводили на коренях вегетуючих і генеративних екземплярів, які зібрали у різноманітних місцях зростання та в різні фази розвитку рослин.

У процесі вивчення анатомічної будови кореневищ із коренями в. високої і в. пагононосної принципових якісних видових розрізняючих ознак нами не виявлено. У зв’язку з цим подальший анатомічний опис наводимо сумісно для обох видів.

Поверхня кореня вкрита одношаровим епідермісом. Краплини ефірної олії знаходилися переважно в гіподермі і 2-3 рядках клітин, які безпосередньо примикали до гіподерми. Всі клітини корової паренхіми у фазу осінньої вегетації заповнені простими, напівскладними та складними крохмальними зернами діаметром від 5 мкм до 12 мкм. Корова частина від центрального осьового циліндра відокремлена одношаровою ендодермою, клітини якої дещо витягнуті. Тангентальна довжина їх дорівнювала 20-30 мкм і ширина – 10-15 мкм. Услід за ендодермою розташований один ряд клітин перициклу, які мали довжину 20-30 мкм і ширину 15-20 мкм. У базальній частині кореня у весняний період спостерігався дворядний перицикл. Флоемна частина репрезентована вузькою смугою ситовидних трубок та здавлених подовжених паренхімних клітин довжиною до 500-600 мкм. Первинна ксилема складалася від двох до п’яти променів. Вторинна ксилема репрезентована суцільним кільцем судин. У коренях генеративних екземплярів проходило інтенсивне розростання вторинної ксилеми, яка утворювала потужне суцільне кільце.

Кореневище. Зовні кореневище покрите однорядним епідермісом, клітини  тангентально-видовжені, фелоген однорядний, клітини фелодерми заповнені крохмальними зернами. На другому році життя епідермальний шар зникав, корок ставав багаторядним, провідні пучки значно збільшувалися, будова вторинна, пучкова. Серцевина рихла, з віком клітини її центральної частини відмирали. Утворювалась порожнина, а в периферичній частині серцевини з’являлися групи склереїд.

Столон – підземний пагін властивий лише для в. пагононосної. Поверхня столона покрита однорядним епідермісом. Первинна кора складалася з 14-15 шарів тангенально-видовжених паренхімних клітин (розміром від 37,5 х 29 мкм до 102 х 31 мкм). Чітко виділяється лінія ендодерми, за якою розташований дрібно-клітинний  дворядний перицикл.

Камбій виражений слабо. Ксилема та флоема складалися з великої кількості судин, які розміщені групами по колу. Провідна система пучкового типу. Відмічалася різноманітність у кількості пучків у різних екземплярів (від 3 до 6).

У центрі столона знаходилася великоклітинна серцевина, в якій з віком проходило руйнування тонких клітинних стінок із утворенням порожнин, заповнених повітрям.

У п'ятому розділі наводиться фізико-хімічне дослідження ефірної та жирної олій валеріани.

Зразки кореневищ із коренями в. пагононосної та в. високої заготовляли у квітні 1999 року на дослідних полях ЗДМУ(Запорізький державний медичний університет), ЯДМА (Ярославська державна медична академія).

Ефірні олії із зразків сировини виділяли методом перегонки з водяною парою за методом ҐФ ХІ.

Відгони ефірних олій досліджуваних зразків із видів валеріани хроматографували на газовому хроматографі Perkin Elmer Autosystem із мас-детектором Q-Mass 910. Вміст кожного компонента ефірних олій розраховували методом нормування площі піків, виключаючи площу піку розчинника (гексану). Ідентифікацію отриманих відгонів ефірних олій проводили за допомогою каталогу мас-спектрів NIST. Вміст речовин, не ідентифікованих через відсутність у базі даних бібліотеки, не наводили у таблиці, але вони враховувались при розрахунку відсоткового вмісту за методом нормування. Результати досліджень наведені у таблиці 1.

Із даних, наведених у таблиці 1, видно, що одним із головних компонентів олії є борнілацетат, що узгоджується з даними літератури. В ефірній олії в. пагононосної нами виявлено найбільше спирту пачоулі (35,59%). У меншій кількості містились: борнілацетат (21,43%), гуаіол (2,72%), ледол (1,05%), яланген (1,62%), зингіберен або спатуленол (4,90%), 2-циклогексен-1-ол, 2-метил-5( 1-метилетиніл) (5,57%), алоаромадендрен (2,89%).

В ефірній олії в. високої головним компонентом є борнілацетат (87,35%). Крім того, виявлена  невелика  кількість  інших  сексвітерпеноїдів  та монотерпенових вуглеводнів: каріофілена   (1,27%),  ізокаріофілена  (2,85%), алоаромадендрена (2,27%), 3-  карена (1,12%),    3-метилбутанової      кислоти

(2,42%), 2-циклогексен-1-ол,2-метил-5-(1-метилетиніл) (2,47%).

У результаті хромато-мас-спектроскопії  ідентифіковані  компоненти  в ефірній олії в.  пагононосної:  борнілацетат,  спирт  пачоулі,  спатуленол,   2-циклогексен-1-ол,2-метил-5-(1-метилетиніл);  в  ефірній  олії  в.  високої:  борнілацетат,  алоаромадендрен,  ізокаріофілен,  3-метилбутанова кислота, оцимен, 2-циклогексен-1-ол,2-метил-5-(1-метилетиніл).

За допомогою газорідинної хроматографії дана порівняльна характеристика складу ефірної олії валеріани з різних місць зростання та часу заготівлі сировини.

Для хроматографування використовували зразки ефірної олії валеріани та стандартні зразки борнеолу і борнілацетату.

На основі даних аналізу хроматограм (ГРХ) ефірних олій в. високої та в. пагононосної встановлено від 57 до 100 складових компонентів, які дозволяють зробити  висновок про те,  що кількість компонентів  залежить від місця зростання валеріани та часу заготівлі сировини.

Жирна олія. Жирну олію екстрагували в апараті Сокслета петролейним ефіром  (т.кип. 40-60ºС). Склад жирних кислот аналізували методом ГРХ.

Жирні кислоти ідентифікували, порівнюючи час їх утримання на хроматограмі із часом утримання відомих зразків і методом внутрішньої стандартизації.

Вміст олії в насінні валеріани пагононосної та в. високої становить 20,03 0,05% і  24,31 0,19% відповідно. Олії мають низькі показники чисел: кислотного, Рейхерта-Мейсля і Поленське. За величиною йодного числа вони відносяться до типу напіввисихаючих. В оліях визначено 16 жирних кислот. Найбільше в них міститься лінолевої кислоти (61,06 0,05% і 64,080,09%).

У шостому розділі приведено порівняльне дослідження накопичення біологічно активних речовин та макро- і мікроелементів валеріан протягом доби.

Гідроксикоричні кислоти аналізували методом спектрофотометрії. Для цього 0,5 г (трави валеріани) екстрагували 50% етанолом. Виміряли оптичну густину розчину на спектрофотометрі СФ-26 ЛОМО при довжині хвилі 325 нм у кюветі з товщиною шару 10 мм.

Середньодобовий вміст гідроксикоричних кислот у траві валеріани пагононосної складав 0,345%, у траві в. високої 0,379%. Годинами з найбільшою концентрацією гідроксикоричних кислот виявились 7 (0,500%), 10 (0,546%), 11 (0,499) та 16 (0,435%), а найнижчий вміст гідроксикоричних кислот приходиться на 20 (0,166%) i 22 (0,187%) години для в. пагононосної, максимум гідроксикоричних кислот у траві в. високої припадає на 11 (0,600%) та 12 (0,619%) години, мінімум на 22 (0,189%) і 23 (0,176%) години (рис.1).

  Флавоноїди. Для кількісного визначення флавоноїдів у зразках листя та суцвітть використовували відому спектрофотометричну методику, в основі якої лежить реакція комплексоутворення з алюмінієм-хлоридом, який викликає батохромний зсув смуги поглинання флавоноїдів з 333 – 350 нм до 390 – 410 нм. Паралельно вимірювали оптичну густину розчину стандартного зразка – рутину аналогічно досліджуваному розчину. Середньодобовий вміст флавоноїдів у листі (в. пагононосної складав 0,721%, в. високої - 1,278%)   нижчий,      ніж     у     суцвіттях     (відповідно  у  в.   пагононосної  –  2,068%, у в. високої – 2,252%).

У листі в. пагононосної найбільша концентрація флавоноїдів виявлена о 7 (1,200%), 11(0,950%), 14(1,080%), 18 (1,000%) та 23 (0,970%) годинах; 5 (2,035%), 11 (1,999%) та 19 (2,020%) години у в. високої, а найнижчий їх вміст спостерігався о 12 (0,445%) та 20 (0,315%) годинах для в. пагононосної, та о 12 годині (0,433%) для в. високої.

У суцвіттях визначили, що найбільша кількість флавоноїдів у в. пагононосної припадає на 13 (3,250%), 16 (3,120%) та 23 (3,500%) години; у в. високої на 4 (2,757%), 19 (2,812%) години, а найменша - у в. пагононосної на 9 (0,565%) та 21 (0,645%), у валеріани високої – на 6 (1,131%). 17 (1,841%) та 24 (1,882%) години (рис.2,3).

Дубильні речовини. Кількісне визначення дубильних речовин проводили за методикою ГФ XI. Виявлені певні особливості вмісту дубильних речовин у в. високої:

• у листі максимальна кількість о 4 (5,727%), 19 (5,864%) годинах; мінімальна кількість о 13 (3,127%) годині; у суцвіттях максимальна кількість о 14 (3,801%) та 19 (3,858%) годинах; мінімальна кількість о 2  і 24 ( 2,280%)  годинах;
• у стеблах максимальна кількість з 1 (1,089%) до 3 (0,968%) години; мінімальна кількість о 19 (0,121%) годині;
• у підземних органах максимальна кількість об 11 (2,018%) годині; мінімальна кількість о 4 (0,318%) годині.

Вміст дубильних речовин у в. пагононосної має такі особливості:

• у листі максимальна кількість о 4 (4,623%), 19 (4,813%) годинах; мінімальна кількість о 13 (2,138%) годині;
• у суцвіттях максимальна кількість о 4 (3,083%), 11 (3,249%), 15 (3,734%), 19 (3,910%) годинах; мінімальна кількість о 24 (2,176%) годині;
• у стеблах максимальна кількість о 2 (0,945%), 3 (0,946%) годинах; мінімальна кількість о 12 (0,120%) годині;
• у підземних органах максимальна кількість о 19 (1,706%), 20 (1,838%) годинах; мінімальна кількість о 3 (0,219%) годині (рис. 4,5).

Валепотріати. Кількісне визначення валепотріатів проводили за фотоколориметричною методикою.

Середньодобовий вміст валепотріатів у кореневищах із коренями в. високої дорівнював 1,693%; в. пагононосної - 1,250%.

Максимум вмісту валепотріатів у кореневищах із коренями в. високої  припадав на 19 годину (3,415%), мінімум їх концентрації відмічено о 22 годині (1,059%); аналогічно для валеріани пагононосної – на 15 (2,256) і 19 години (2,147%), мінімальна концентрація  припадала на 22 годину (0,521%) (рис. 6).

         Макро- та мікроелементи. Вивчення хімічного елементного складу досліджуваних видів валеріан має значення для стандартизації та розробки АНД на лікарську сировину. Особливо, це стає актуальним в умовах екологічно небезпечного стану деяких регіонів України, де може здійснюватись заготівля лікарської сировини.

Вперше за допомогою рентгенофлюоресцентного аналізу виявлено у кореневищах із коренями в. пагононосної 5 макро- i 23 мікроелементів, в. високої - 5 макро- i 25 мікроелементів. Встановлено, що максимальне накопичення макро- i мікроелементів припадало з 15 до 23 годин у в. пагононосної 20 елементів, у в. високої - 13 елементів.

Мінімальний вміст елементів (10) спостерігали у в. пагононосної з 1 до 6 годин, у в. високої мінімальний вміст елементів (12) спостерігали о 7 та 9 годинах.

Накопичення есенціальних елементів у сировині в. пагононосної в максимальній кількості 10 елементів (K, P, V, Мо, Мn, Аs, Ni, Rb, Se, Sr) спостерігали з 20 до 23 годин, в. високої – 7 елементів (K, P, Fe, Мо, Мn, Аs, Ni) - з 15 до 23 годин; мінімальний вміст у в. пагононосної 7 елементів відмічено з 15 до 24 годин, у в. високої - 9 елементів з 1 до 11 годин. Гранично допустимі концентрації (ГДК) цинку (55,6 мг/кг) та міді (3,000 мг/кг) у в. пагононосної відмічено в максимумі о 11, 10 годинах, мінімум - о 12 годині, в. високої максимум 9 (126,000мг/кг), 11 (11,700мг/кг) годин, мінімум – 13 та 19 години. Кадмій, миш’як, свинець у в. пагононосної в максимумі о 16 (0,830мг/кг), 23 (0,776мг/кг), 21 (1,80мг/кг) годинах; у в. високої максимум накопичення об 11 (1,250мг/кг), 17 (0,590мг/кг), 5 (2,070мг/кг) годинах та мінімум о 23, 9, 7 годинах відповідно.

Встановлено більший кількісний вміст їх у офіцинальній сировині в. пагононосної у порівнянні з в. високою: барію - 57,6 мг/кг, заліза 2,170 мг/кг, марганцю - 140 мг/кг, стронцію - 21,4 мг/кг, титану – 170 мг/кг, цинку - 34,6 мг/кг.

Відмічено, що у в. пагононосної та в. високої відбувалось максимальне накопичення деяких мікроелементів (K, P, Cl, V, Mo, Ni, Rb, Рb, Se, Сr, Zr) о 20, 21 та 22 годинах, але різко знижувалась концентрація біологічно активних речовин. Можливо, активний біосинтез органічної природи проходив за рахунок участі деяких мікроелементів у якості каталізаторів біохімічних процесів.

загальні висновки

1. Фенологічні спостереження показали, що чіткої різниці в проростанні насіння валеріан, заготовленого від рослин природного зростання та дослідного поля, не виявлено; найбільш інтенсивний середньодобовий приріст стебел становив у в. пагононосної 4,5 – 6,9 см, в. високої – 3,6 – 4,3 см у фазу бутонізації.

Цвітіння наступало на 63 день після початку вегетації. На одній рослині утворювалось у в. пагононосної 1200 – 2500 насінин, у в. високої – 800 – 1700 насінин.

2. У результаті порівняльного вивчення анатомічної будови підземних органів валеріан встановлено, що для коренів першого року життя характерний ді-, три, тетра-, пентархний тип будови; для коренів другого року - перехідний; для кореневищ характерна  вторинна пучкова будова (широкі серцевинні промені, наявність склереїд); для столонів в. пагононосної характерний пучковий тип будови: наявність дворядного перициклу, в центрі великоклітинна серцевина, яка з часом руйнується з утворенням порожнин, заповнених повітрям.

3. Діагностичними ознаками листків є наявність простих одноклітинних волосків довжиною 70-100 мкм і головчастих – довжиною 41-55 мкм з одноклітинною ніжкою і чотирьох-шестиклітинною головкою. Відрізняються види між собою наявністю тільки у в. пагононосної простих бородавчастих волосків довжиною 35-52 мкм. У обох рослин продихи супроводжуються 3-4 клітинами.

4. Методом газорідинної хроматографії в ефірних оліях знайдено від 57 до 100 компонентів. У найбільшій кількості в ефірної олії в. пагононосної переважає спирт пачоулі (35,59%), в. високої  - борнілацетат (87,35%).

5. За допомогою хромато-мас-спектроскопії у складі ефірних олій в. пагононосної ідентифіковано борнілацетат, спирт пачоулі, спатуленол, 2-циклогексен-1-ол,2-метил-5- (1-метилетеніл), у  в. високої – борнілацетат, алоаромадендрен, ізокаріофілен, 3-метилбутанова кислота, 2-циклогексен-1-ол,2-метил-5- (1-метилетеніл), оцимен.

6. Методом газорідинної хроматографії у жирній олії насіння  визначено 16 жирних кислот. Серед них основною є лінолева кислота 61,06±0,05% -  в. пагононосна і 64,08±0,09% - в. висока. Встановлені фізико-хімічні показники олій. За величиною йодного числа олії належать до типу напіввисихаючих.

7. При дослідженні накопичення біологічно активних речовин протягом доби було встановлено, що їх кількість найбільша у другій половині дня. Так, в підземних органах в. пагононосної максимальне накопичення валепотріатів о

15,19 годинах (2,256%;2,147% відповідно), в.високої – 14, 19 годинах (2,826%; 3,415%); дубильних речовин – у в. пагононосної у листі – 19 (4,813%), у суцвіттях – 15 (3,734%) та 19 (3,910%) годинах; у в. високої  у листі о 19 годині – 5,864%, у суцвіттях о 19 годині 3,858%; флавоноїдів – більше о 19 годині у суцвіттях в. високої і о 23 годині – у в. пагононосної (2,812%; 3,500% відповідно). Ця закономірність відсутня щодо накопичення у листі флавоноїдів – їх більше у в. високої – о 5 (2,035%) і в. пагононосної о  7 (1,200%) годинах і гідроксикоричних кислот – їх найбільше в надземній частині о 10 і 12 годинах (0,546%;- у в. пагононосної; 0,619% - у в. високої).

8. З використанням рентгенофлюоресцентного аналізу вперше вивчено вміст 5 макро- i 23 мікроелементів  в. пагононосної та 5 макро- і 25 мікроелементів у в. високої.

Відмічено, що максимальне накопичення деяких мікроелементів  спостерігається у в. пагононосної з 20 по 23 години (14 елементів), у в.високої - з 15 до 23 години (13 елементів).

9. Виявлена закономірність щодо максимального накопичення більшості БАР у другій половині доби покладена в основу рекомендацій стосовно часу збирання лікарської рослинної сировини і відображена у двох інформаційних листах.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Корнієвська В.Г., Доля В.С.. Жирна олія валеріани пагононосної і валеріани високої  //Фармац.журн.- 1999.-№5.-С.86-88. (Особисто здобувачем одержано жирні олії, відпрацьована методика аналізу, написана стаття).
2. Сравнительная фитохимическая характеристика валерианы возвышенной и валерианы блестящей/В.Г.Корниевская ,Ю.И. Корниевский ,С.Д. Тржецинский, Н.С. Фурса // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики.  - Запоріжжя ,1999.-С.36-39. (Особисто здобувачем зроблено кількісне визначення ефірних олій  та вмісту флавоноїдів і валепотріатів, написана стаття).
3. Корнієвська В.Г., Сур С.В., Лесик І.П. Ефірна олія валеріани лікарської //Фармац.журн.-2000.-№3.-С.95-97. (Особисто здобувачем одержано ефірну олію, написана стаття).
4. Порівняльна еколого-морфологічна та антибактеріальна характеристика валеріани пагононосної та валеріани високої/ В.Г.Корнієвська ,Ю.І. Корнієвський ,М.В. Стеблюк, Р.С. Роботенко  //Актуальні питання фармацевтичної науки та практики. – Запоріжжя. – 2000. -С.31-37. (Особисто здобувачем узагальнено дані джерел літератури, зроблено мікроскопічний аналіз , написано статтю).
5. Фурса М.С., Корнієвська В.Г. Елементний склад листя прикореневої розетки і підземних органів валеріани високої, пагононосної та бульбистої //Фармац.журн.-2000.-№5.-С.90-92. (Особисто здобувачем заготовлено сировину, написано статтю).
6. Корнієвська В.Г., Фурса М.С.,Корнієвський. Ю.І. Вивчення вмісту гідроксикоричних кислот валеріани пагононосної протягом доби // Вісник фармації.-2001 .-№2 (26) .-С. 19-22. (Особисто здобувачем визначено вміст гідроксикоричних кислот, написано статтю).
7. Валерианотерапия. Н.С. Фурса,  В.Г. Корниевская, Е.А. Григорьева, С.Н. Соленникова, И.Н. Каграманян, Ю.И. Корниевский. – Запорожье: Изд-во ЗАО “ИВЦ с/х”,2000.-347с.  (Особисто здобувачем здійснено пошук та узагальнено дані літератури, написано розділи I-VI монографії).
8. Корнієвська В.Г., Фурса М.С. Час заготівлі сировини кореневищ із  коренями валеріани лікарської. – К., 2001. – 2с. – (інформ. лист/ Укрмедпатентінформ., № 37). (Особисто здобувачем заготовлено сировину, написано інформаційний лист).
9. Корнієвська В.Г., Фурса М.С., Тржецинський С.Д. Кількісне визначення валепотріатів у сировині валеріани лікарської. – К., 2001. – 3с. – (інформ. лист/ Укрмедпатентінформ., № 38). (Особисто здобувачем розроблено методику аналізу валепотріатів, написано інформаційний лист).
10. Сравнительное микроскопическое изучение листа Valeriana officinalis L.s.l., произростающей в различных регионах СНГ/ Е.В. Гилевская, В.Г. Корниевская, В.И. Ошмарина, Е.А. Мельникова //Современные проблеми фармакогнозии и фитотерапии . –Ярославль,1999.- С.33-40. (Особисто здобувачем заготовлено сировину, здійснено мікроскопічний аналіз, написано статтю).
11. Бакланова Т.А., Фурса Н.С., Корниевская В.Г. Влияние суточного ритма на содержание фармакологически активних веществ и различных элементов в подземных и надземных органов валерианы лекарственной //Науч. труды НИИФ.- Т. ХХХVШ.-М.,1999.-С.158-163. (Особисто здобувачем одержано і проаналізовано добовий вміст БАР та елементів, написано статтю).
12. Корниевская В.Г., Талашова С.В., Корниевский Ю.И. Фармакохемобиоэкогеографическое изучение валерианы побегоносной и возвышенной //Тез.доп. V нац. з'їзду фармацевтів України.-Харків,1999 . -С.309-310.
13. Фармако-химическое обоснование возможностей фитолечения в хирургии / Н.С. Фурса, Ю.Н. Шкроботько, В.И. Литвиненко, В.Г. Корниевская,          А.С. Аммосов, С.В. Талашова, А.А. Трубников, А.В. Лебедев, С.В. Замчалкина, С.Н. Фурса, В.В. Поликарпов, В.Г. Лебедев, И.С. Солоненко, Е.Е. Жарова, С.А. Голосова  //Науч.альманах .Неотложная хирургия : Вып.II.– Ярославль, 1999.-С.218-221.
14. Морофолого- анатомическое изучение прикорневых и стеблевых листьев валерианы лекарственной/ С.В. Талашова, И.Г.Тихонова, В.Г.Корниевская, В.И. Ошмарина //Науч.труды НИИФ.- Т.ХХХІХ.-М, – 2000.-С.275-278. (Особисто здобувачем зроблено морфолого-анатомічний аналіз, написано статтю).
15. Фармакологически активные вещества надземной части валерианы и разработка лекарсвенных препаратов на их основе/ Н.С. Фурса, В.И. Литвиненко, С.В. Талашова, В.Г. Корниевская, И.Г. Тихонова. // Актуальные проблемы фармацевтической науки и образования. – Пермь, 2000. -С.205-207.
16. Склад ефірної олії - діагностична ознака сировини валеріани/ В.Г. Корнієвська, С.В. Сур, Ю.І. Корнієвський, М.С. Фурса //”Научные направления в создании лекарственных средств в фармацевтическом секторе Украины”: Тез.доп.наук.конф.- Харків, 2000.-С.111.
17. Корнієвська В.Г. Мікориза і антибактеріальна активність Valeriana stolonifera Czern, V. exaltata Mikan  //”Вчені України – вітчизняній фармації”: Тез.доп.наук.конференції .- Харків,  2000. - С. 154-155.
18. Корнієвська В.Г., Корнієвський Ю.І., Фурса М.С. Фітохімічне дослідження валеріани  пагононосної та валеріани високої. //”Вчені України – вітчизняній фармації”: Тез.доп.наук.конф.-Харків, 2000.-С.155-156.
19. Корниевская В.Г., Бакланова Т.А., Корниевский Ю.И. Изучение елементного состава валерианы возвышенной и валерианы побегоносной //Фізіологічно активні речовини.-2000 .-№2 (30).- С.92-95. (Особисто здобувачем зроблено аніліз даних елементного складу , написано статтю).
20. Корнієвська В.Г., Фурса М.С. Порівняльне вивчення вмісту валепотріатів та складних ефірів валеріани пагононосної і валеріани високої протягом доби //Запорожский медицинский журн.-2001.-№1.- С.16-17. (Особисто здобувачем зроблено аналіз вмісту валепотріатів, написано статтю).

21. Корнієвська В.Г., Фурса М.С. Порівняльне вивчення вмісту флавоноїдів і поліфенольних сполук валеріани пагононосної та валеріани високої протягом доби //Фізіологічно активні речовини. – 2001.-№ 1 (31).-С.82-86. (Особисто здобувачем здійснено визначення вмісту БАР, написано статтю).

22.  Корнієвська В.Г., Фурса М.С., Корнієвський Ю.І. Динаміка накопичення макро-і мікроелементів у валеріани високої та валеріани пагононосної протягом доби //Матеріали XI з'їзду Українського ботанічного товариства. – Харків, 2001. -С. 184-185.

23. Фурса М.С., Корнієвська В.Г., Корнієвський Ю.І. До фармакології надземної частини валеріани лікарської //Тез.доп.II нац. з'їзду фармакологів України. –Дніпропетровськ,2001.-С.260.

24. Корниевская  В.Г.,  Фурса Н.С.,  Шкроботько  П.Ю. Выявление оптимальных сроков сбора официнального сырья валерианы//Актуальные проблемы фаpмацевтической науки и образования: итоги и перспективы.- Пермь, 2001. - С.107