|
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ
ГАЛУШКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 615.262.1:615.015.004.1
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФАРМАКОТЕРАПІЇ НЕУСКЛАДНЕНОЇ ВИРАЗКОВОЇ
ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ
ГОМЕОПАТИЧНИМИ ЗАСОБАМИ
14.01.28 – клінічна фармакологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
КИЇВ – 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Медичному інституті Української асоціації народної і нетрадиційної медицини (м.Київ).
Захист дисертації відбудеться “_19_”_листопада__2003 р. о _15_годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, Київ, вул. Е. Потьє, 14.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14
Автореферат розісланий “ 8_”__жовтня___2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01,
кандидат біологічних наук І.В.Данова
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. В Україні число хворих на виразкову хворобу невпинно зростає. Незважаючи на розробку та застосування сучасних схем лікування, за останні роки підвишується кількість випадків оперативних втручань з приводу ускладнень виразкової хвороби (А.С. Свінціцький, Г.А. Соловйова, 1999; Н.В. Харченко і співавт., 2000).
В наш час головна роль в етіології виразкової хвороби відводиться кислотній агресії та Helicobacter pylori. Традиційно вважається, що в патогенезі пілородуоденальних виразок велике значення має посилення агресивних факторів, а також послаблення або неспроможність факторів захисту (Л.И. Аруин, 2000; Е.Л. Насонов, А.Е. Каратеев, 2000; А.А. Шептулин, 1999).
На сьогодні серед противиразкових препаратів найбільш часто застосовуються блокатори протонної помпи, Н-2 блокатори рецепторів гістаміну та мускариноподібних рецепторів парієтальних клітин, антихелікобактерні препарати, комплексні антацидні засоби. На сучасному етапі актуальною проблемою фармакотерапії є збільшення кількості нечутливих до антимікробних засобів штамів Helicobacter pylori (О.Я. Бабак 1998; С.М Ткач, О.В. Передерий, В.П. Шипулин, 2000; Н.В. Харченко і співавт., 2000.)
Клінічний досвід свідчить, що використання cучасних протихелікобактерних препаратів приводить до ряду небажаних побічних ефектів (нудота, блювання, діарея, алергічні реакції), які обмежують їх застосування та інколи змушують припиняти лікування (Г.В. Дзяк, І.І. Гриценко, 2000; Е.Л. Насонов, А.Е. Каратеев, 2000; Н.В. Харченко і співавт., 2000).
Найбільш ефективні противиразкові засоби, що застосовуються сьогодні, діють переважно на одну ланку ульцерогенезу і жоден із препаратів не використовується в залежності від індивідуального перебігу виразкової хвороби у пацієнтів. Разом із тим, врахування конституції хворого дозволяє здійснювати максимально індивідуалізовані лікувальні та профілактичні заходи.
До таких ліків відносяться гомеопатичні засоби, які є екологічно безпечними і дозволяють індивідуалізувати терапію виразкової хвороби в залежності від особливостей пацієнта, його психічного та фізичного стану.
За 200-річну історію існування гомеопатичних засобів у вітчизняній та зарубіжній літературі накопичено чималий досвід їх використання для лікування захворювань внутрішніх органів. Однак можливості гомеопатичного методу лікування, шляхи інтеграції у конкретну схему терапії виразкової хвороби досліджені недостатньо. Практично відсутні роботи щодо порівняльних характеристик гомеопатичних та офіціальних фармакологічних засобів, доцільності їх комбінованого застосування при виразкової хворобі шлунку та 12-палої кишки, що і обумовлює актуальність таких досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт Медичного інституту Української асоціації народної медицини в межах теми “Експериментальне й клінічне вивчення ефективності біологічно-активних засобів” (номер держреєстрації 0199U003850).
Мета та завдання дослідження - в клінічних умовах дослідити ефективність комбінованого застосування базисної терапії та гомеопатичних засобів при лікуванні неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:
1. Вивчити лікувальну ефективність гомеопатичних засобів на фоні базисної терапії за динамікою клінічних симптомів неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки;
2. Визначити дію гомеопатичних препаратів на загоювання виразкового дефекту;
3. Дослідити вплив гомеопатичних засобів на ерадикацію Helicobacter pylori;
4. Встановити вплив гомеопатичних засобів на рецидиви неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки;
5. Обґрунтувати та розробити схеми застосування гомеопатичних препаратів для лікування неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки;
Об’єкт дослідження – хворі на неускладнену виразкову хворобу 12-палої кишки.
Предмет дослідження – гомеопатичні препарати, як засіб для підвищення терапії виразкової хвороби 12-палої кишки у пацієнтів, які отримували базисну терапію.
Методи дослідження – клінічні, фармакологічні, морфологічні, гомеопатичні та статистичні методи.
Наукова новина одержаних результатів. Уперше проведено вивчення ефективності гомеопатичного методу лікування хворих із виразковою хворобою 12-палої кишки, які отримували базисну терапію. Поєднання гомеопатичних засобів з фармакологічними препаратами дозволило підвищити ефективність лікування хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки.
Вперше визначено місце гомеопатичного методу в лікуванні виразкової хвороби 12-палої кишки, як комплементарного й допоміжного при неускладненій формі перебігу цього захворювання.
Вперше проведено порівняльний аналіз ефективності фармакологічного та гомеопатичного методів у лікуванні хворих шляхом опитування якості життя пацієнтів на виразкову хворобу.
Вперше вивчено вплив гомеопатичних засобів на основні клінічні прояви виразкової хвороби. Отримані дані щодо впливу гомеопатичних засобів на вираженість больового синдрому (зменшення болю у 90% хворих по відношенню до базової терапії, Р <0,01), диспепсичного синдрому (запобігання диспепсійних явищ у 54,1%, Р<0,01). Доказана більш швидка нормалізація кислотності шлункового соку, яка відбувалась на 14 добу (рH у Lim = 1,7ч1,9), тоді як в умовах базової терапії на цей строк реєструвалось значне ії зниження (рH у Lim = 2ч4). Гомеопатичні засоби сприяють більш повній ерадикації Helicobacter pуlori (до 89,51% випадків), верифіцийованих даними цитоморфологічного дослідження (в контрольній групі у 83,33% хворих, Р <0,05).
Доведено, що включення гомеопатичних засобів у лікувальний комплекс прискорює процеси загоювання і скорочує термін рубцювання виразкового дефекту без проявів стенозування у 51,72% хворих (базова терапія 16,7% хворих), а також покращує якість життя пацієнтів.
Вперше обгрунтована та опробована схема профілактики рецидивів виразкової хвороби 12-палої кишки гомеопатичними засобами (вживання засобів гомеопатії в період ремісії сприяло профілактиці рецидивів протягом 2 років).
Практичне значення одержаних результатів. Використання гомеопатичних засобів разом із базовими препаратами підвищує ефективність лікування на виразкову хворобу цибулини 12-палої кишки. При самостійному призначенні гомеопатичні засоби запобігають виникненню рецидивів виразкової хвороби.
Результати досліджень впроваджено в навчальний процес кафедри клінічної фармакології з курсом гомеопатії Медичного інституту Української асоціації народної медицини та кафедри гастроентерології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгіївського, в клінічну практику ендоскопічного відділення Севастопольської 1-ї Міської лікарні ім. М.І. Пирогова.
Особистий внесок дисертанта. Всі результати дослідження, викладені в дисертації, отримані особисто здобувачем. Автор самостійно провела клінічні спостереження та аналіз первинного матеріалу, статистичну обробка результатів, сформулювала основні положення, висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на спільному засіданні Товариства терапевтів та хірургів (м. Севастополь, 1999), Товариства хірургів (м. Севастополь, 2000), на кафедрі гастроентерології Кримського державного медичного університету (м. Сімферополь, 1999), Товариства гомеопатів (м. Севастополь, 2001), на Ганеманівських читаннях (м. Київ, 2001), 4-ій Міжнародній науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (м. Київ, 2002), 5-му Конгресі гомеопатів України (м. Одеса, 2002).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 статей, з них 5 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 тези. Отримано патент України.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 202 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, 2 додатки. Перелік використаної літератури містить 287 джерел вітчизняної та 60 іноземної літератури. Робота ілюстрована 15 рисунками, 39 таблицями, 5 фото.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Клінічна характеристика хворих.
З метою реалізації поставленого завдання проведено вивчення ефективності дії гомеопатичних засобів у 145 пацієнтів 1-ї Міської лікарні м. Севастополя з неускладненою виразковою хворобою 12-палої кишки. Усі пацієнти були розділені на три групи.
Першу (контрольну), групу хворих складали 30 осіб, пролікованих із використанням терапевтичного комплексу, в який входили контролок по 40 мг двічі на день за пів години до сніданку, амоксіцилін - 500 мг 4 рази на день, метронідазол по 500 мг три рази на день після їжі. Метронідазол раніше ці хворі не отримували. Лікування проводили протягом 1 тижня, потім ще протягом 1 тижня хворі отримували контролок по 40 мг один раз на добу.
У другій групі (28 пацієнтів) спостерігались хворі, які одержували одночасно базові та гомеопатичні засоби для лікування виразкової хвороби. Співставлення наявної ендоскопічної картини шлунково-кишкового тракту з особливостями клініки дозволяло віднести пацієнта до того чи іншого гомеопатичного конституціонального типу і призначати гомеопатичні засоби індивідуально в залежності від наявності болю, диспепсичного синдрому, результатів клінічних досліджень та інше. Пацієнтам із безбольовою формою перебігу неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки призначали К-bi (Kalium bichromicum); пацієнтам із больовою формою перебігу неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки з перевагою ваготонії призначали Arg-n (Argentum nitricum), Ars-a (Arsen album), Anac (Аnacardium); пацієнтам із больовою формою перебігу неускладненої виразкової хвороби 12-палої кишки з перевагою симпатикотонії призначали Bell (Belladonna), Coloc (Colocynthis), Na-p (Natrium phosphoricum). Гомеопатичний комплексний препарат, виготовлений аптекою №35 м. Севастополя, включав такі складові: Anac 6 + Arg-n 6 + Am 30 + Ars-а 6 + Bell 6 + Bi-n 6 + Cham 6 + Coloc 6 + Graph 6 + K-bi 6 + Na-p 6 + Nux-v 6, це: Arn - Arnica, Ars-а - Arsen album, Bi-n - Bismutum subnitricum, Cham - Chamоmilla, Graph - Graphites, Nux-v - Nux vomica.
Третю групу складали 87 хворих, які отримували одночасно фармакологічні й гомеопатичні засоби для лікування виразкової хвороби з переходом на профілактичний прийом конституціонального гомеопатичного лікарського засобу в стадії ремісії. Як конституціональний гомеопатичний препарат у хворих використовували: Anac 30 (7 хворих, 6,07%); Arg-n 30 (6 хворих, 5,22%); Аrs-a 30 (12 хворих, 10,43%); Bell 30 (8 хворих, 6,96%); Bi-n 200 (9 хворих, 7,83%); K-bi 30 (11 хворих, 10,43%); Lach 30 (Lachesis) (5 хворих, 4,35%); Na-p 200 (9 хворих, 7,83%); Nux-v 200 (20 хворих, 17,39%).
Обстеження хворих проводилось на 14-й, 45-й день і через 24 місяця.
Методи обстеження. На всіх етапах діагностики і лікування пацієнтів із захворюваннями органів травлення проводили клінічне обстеження, яке включало збір скарг, анамнез, дані об’єктивного огляду, визначення вихідного вегетативного статусу. З’ясовували причини загострення чи прояву хвороби.
Ретельно збирали суб’єктивні скарги пацієнтів з уточненням спонтанної розповіді Акцентували увагу на визначенні часу появи больового наступу в пацієнтів із виразковою хворобою цибулини 12-палої кишки в залежності від прийому їжі (табл. 1).
Дані табл.1 нами використані для вибору гомеопатичних засобів (Anac, Arg-n, Ars-a, Bell, Bi-n, Сhаm, Graph, K-bi, Lach, Na-p, Nux-v) та складання гомеопатичного комплексу.
Оцінку ефективності впливу гомеопатичних засобів на функцію нервової системи проводили з використанням індексу Кердо (ВИ), який дозволяє проектувати провідні тенденції (ваготонія – індекс негативний, симпатикотонія – індекс позитивний, ейтонія – індекс дорівнює нулю): ВИ = (1-Д/Р) х 100, де Д – рівень діастолічного тиску, Р – частота серцевих скорочень за 1 хвилину.
Таблиця 1
Перелік гомеопатичних засобів за больовим синдромом
в залежності від прийому їжі
Згідно одержаних результатів, у всіх групах хворих переважав від?ємний індекс Кердо, Lim складав (-) 25 ± (-) 7,14 %. Ці показники свідчать про наявність ваготонії у пацієнтів, що обумовило призначення прийому гомеопатичних засобів на ніч.
Об’єктивний огляд включав огляд шкіри і слизових оболонок, пальпацію та перкусію органів черевної порожнини. Усім хворим було проведено ендоскопічне обстеження фіброгастроскопом фірми “Olympus” Е для верифікації наявності виразки, її розмірів і локалізації. При проведенні фіброгастродуоденоскопії одночасно проводили pH-метрію для визначення кислотоутворюючої функції шлунку. У всіх обстежених була виявлена підвищена кислотність шлункового вмісту. При проведенні фіброгастродуоденоскопії одночасно робили прицільну біопсію з 3 - 4-х місць антруму вздовж великої кривини, по передній стінці антруму, із запалення в цибулині 12-палої кишки, що оточує виразковий дефект, для визначення Helicobacter pylori. Останній верифікували цитологічним методом із фарбуванням по Романовському-Гімзі з наступною фазово-контрастною мікроскопією. При визначенні Helicobacter pylori використовували експрес-тести: Де-нол тест, Кло-тест, CU-тест, що виявляють присутність уреази.
Для контролю ефективності ерадикаційної терапії обстеження проводили на 45 день тими ж методами. Між групами співставлення значних відмін за статтю, віком, розміром та локалізацією виразкового дефекту не було, що дозволило в подальшому проводити порівняльний аналіз ефективності застосовуваних методів лікування.
Статистичну обробку даних проводили з визначенням критерію t Стьюдента.
РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Клінічні дослідження ефективності фармакотерапії неускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки з використанням гомеопатичних засобів. Ефективність різних методів лікування оцінювали за наступними показниками: динаміка больового й диспепсичного синдрому; ерадикація Helicobacter pylori; загоєння виразкового дефекту; зміни показників кислотності шлункового соку; віддалені результати лікування.
Проведені дослідження свідчать, що гомеопатичні засоби підвищують ефективність лікування виразкової хвороби цибулини 12-палої кишки. Так, застосування гомеопатичних засобів сприяло більш швидкому зникненню больового синдрому (табл. 2).
Таблиця 2
Час зникнення (доба) больового синдрому в залежності від схем лікування
Примітка: - Р по відношенню до контролю (1 група).
Використання гомеопатичних засобів на 1 день зменшувало тривалість больового синдрому у порівнянні з хворими, які одержували тільки базисні препарати.
Відсоток виявлення симптомів диспепсичного синдрому в групах розподілився наступним чином.
Використання гомеопатичних засобів сприяло більш швидкому зникненню диспепсичного синдрому у всіх дослідних групах у порівнянні з групою хворих, які одержували тільки фармакологічні препарати (табл.3). Раннє насичення зникало раніше на 2,5 доби, відрижка, нудота та гикавка - на 1 добу, печія - на 2 доби, а метеоризм - на 3 доби.
Таблиця 3
Час зникнення диспепсичного синдрому (доба) в залежності від схем лікування
Результати фіброезофагогастродуоденоскопії через 14 діб наведені на рис.1.
Застосування гомеопатичних засобів сприяло загоюванню без рубця у 59 (50 -51,72 %) хворих, тоді як в контрольній групі цей показник дорівнює 5 (16,67%). Формування рубця, направленого перпендикулярно до осі 12 - палої кишки, в контрольній групі мало місце у 15 (50%) осіб, в другій групі у 2 (7,14%) пацієнтів. Формування рубця вздовж осі 12-палої кишки реєструвалось у 10 (33,33%) пацієнтів контрольної групи, а у хворих 2-ої та 3-ої груп – 12 (42,86%) та 42 (48,28%) випадків, відповідно. Таким чином, гомеопатичні засоби сприяють більш фізіологічному рубцюванню виразкового дефекту .
Рис. 1. Вплив різних схем лікування на характер рубцювання
виразкового дефекту та стан слизової оболонки
А – направленність рубця;
Б – наявність виразкового дефекту;
В – стан слизової оболонки;
Г – характер загоювання;
- Р < 0,05 по відношенню до хворих, які отримували тільки базисну терапію.
У хворих, які oтримували гомеопатичні засоби, не виникала атрофія слизової оболонки, тоді як у першій групі вона реєструвалась у 20% пацієнтів (підтверджена гістологічним дослідженням).
За даними визначення шлункової секреції за допомогою ендоскопічної інтравентрикулярної рH-метрії на 45-й день після лікування у 1-ій групі помірне зниження кислотності спостерігалось у 23,33% хворих (у частини хворих зареєстровано зменшення секреції до відсутності тощакової порції) рH = 1,7 ± 4,0. Використання гомеопатичних засобів сприяло нормалізації кислотоутворючої функції без явищ гіпоацидності після лікування (рH = 1,9 ± 2,2). У цих групах зниження кислотоутворючої функції шлунку було помірним, зменшувались набряк слизової оболонки 12-палої кишки, явища запалення із збереженням зернистості, бархатистості слизової оболонки.
Гомеопатичні засоби справили пригнічюючий вплив на Helicobacter pylori. Ефективність ерадікації досліджували на 45 день спостереження (табл. 4).
Таблиця 4
Наявність Helicobacter pylori у хворих
на виразкову хворобу 12-палої кишки
Примітки: 1. Р(А) - умовна вірогідність ефективності лікування в контролі;
2. Р(А/В) - умовна вірогідність ефективності лікування у хворих 2 групи;
3. Р(С/Д) - умовна вірогідність ефективності лікування у хворих 3 групи;
4. * Р< 0,05 по відношенню до контролю.
У пацієнтів всіх груп була проведена цитоморфологічна верифікація при виявленні виразки і після її рубцювання. До лікування наявність НеІicobacter pylori реєструвалась у 64,29 - 91,45% хворих. Після лікування відсоток ерадикації в контрольній групі становив 83,33. Умовна вірогідність (Е.С. Вентцель,1963) ефективності ерадикації НеІicobacter pylori в контрольній групі становила Р(А) = 0,81. Після проведеного лікування умовна вірогідність ефективності ерадикації НеІicobacter pylori в досліджуваних групах більше - Р(А/В) = 0,83 та Р(С/Д) = 0,96. Застосування гомеопатичних засобів у хворих 3-ої групи сприяло підвищенню ерадикації НеІicobacter pylori (Р< 0,05).
Гомеопатичні препарати позитивно впливали на виникнення рецидивів захворювання у 2-ій групі (зменшення їх кількості), а у хворих 3-ої групи вони взагалі попереджували їх виникнення протягом перших 2 років (рис.2).
Рис. 2. Вплив гомеопатичних засобів на частоту та строк виникнення рецидивів захворювання
- Р< 0,05 по відношенню до контролю (1 група).
Відсутність рецидивів у всіх хворих третьої групи, які продовжували застосовувати гомеопатію протягом всього часу спостережень, вказує на ефективність такої схемі лікування.
Таким чином, проведені дослідження свідчать, що використання гомеопатичних засобів разом із базисної терапією у хворих на виразку 12-палої кишки неускладненої форми підвищує ефективність лікування. Такий метод терапії сприяє зменшенню тривалості больового та диспепсичного синдромів, більш фізіологічному та швидкому загоюванню виразкового дефекту. Гомеопатичні засоби підвищують ерадикацію Helicobacter pylori (до 89,29%), в більш ранні строки, нормалізують кислотність шлунку (рH Lim = 1,8 ± 1,9), а також зменшують або взагалі попереджують виникнення рецидивів. Останнє мало місце у хворих, які після комплексного лікування отримували тільки гомеопатичні засоби. Механізм більш сприятливої дії засобів гомеопатії у порівнянні з базовою терапією хворих виразкової хворобою дванадцятипалої кишки може бути обумовлений, в першу чергу, індивідуалізованим підходом до їх призначенням з урахуванням характеру перебігу захворювання. Досвід застосування гомеопатичних засобів може бути використаний лікарем, який володіє гомеопатичним методом лікування. В тих випадках, коли індивідуалізувати призначення гомеопатичних засобів неможливо, призначається гомеопатичний комплекс.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене нове вирішення наукового завдання, спрямованого на підвищення ефективності фармакотерапії неускладненої виразкової хвороби за допомогою гомеопатичних засобів
1. Базисна терапія (контролок по 40 мг, двічі на день за пів години до сніданку, амоксіцилін - 500 мг, 4 рази на день, метронідазол по 500 мг, тричі на день після їжі) хворих неускладненою виразкою дванадцятипалої кишки на 14 добу сприяла загоюванню виразки у 90% пацієнтів, зникненню больового та диспепсичного синдрому на 3-ю добу.
2. У перші 2 дні після початку базисної терапії у 33,33% хворих контрольної групи відмічалось посилення диспепсичних явищ (нудота, тяжіння в епігастрії, вздуття епігастрії, відрижка). На 45 добу у 23,3% хворих кислотність шлункового соку помірно зменшувалась (рН=4,0), у 83,3% - відбувалась ерадикація Helicobacter pylori.
3. Під впливом базисної терапії загоювання виразки без рубця мало місце у 16,7% хворих. Формування рубця перпендикулярно до осі 12-палої кишки реєструвалось у 50% хворих, а вздовж осі – у 33,3% хворих. Атрофія слизової оболонки шлунка спостерігалась у 20% випадків. Через 3 місяця рецидив захворювання має місце у 6,67% хворих, через 12 місяців – у 13% хворих, а через 2 роки – у 33% хворих.
4. Застосування гомеопатичних засобів (Anac, Arg-n, Am, Ars-i, Bell, Bi-n, Cham, Coloc, Graph, K-bi, Lach, Na-p, Nux-v по схемі) на фоні базисної терапії сприяло більш швидкому зникненню больового (на 1 день) та диспепсичного (на 1-3 дні) синдрому, загоюванню виразки на 14 добу у 100% хворих.
5. У хворих, які отримували гомеопатичні та базисні засоби, загоювання виразки без рубця було у 50-51,7% (в 3 рази перевішує цей показник у контролі, Р<0,05). Рубцювання відбувалось більш фізіологічно - вздовж осі 12-палої кишки
(у 43-48% хворих, Р<0,05), атрофія слизової оболонки не реєструвалась.
6. На 45 добу у всіх хворих, які отримували гомеопатичні та базисні засоби, кислотоутворююча функція шлунку нормалізувалась (рH Lim = 1,8 ± 1,9), а також
підвищилась ерадикація Helicobacter pуlori, особливо у пацієнтів 3 групи (89,29%, Р<0,05).
7. Використання гомеопатичних засобів разом із препаратами базисної терапії сприяло зменшенню кількості рецидивів (у хворих 2-ої групи через 2 роки вони були у 18% випадків, в контролі - 40%, Р<0,05) або взагалі попереджувало їх виникнення (хворі 3 групи), сприяло покращенню якості життя у пацієнтів ІІІ групі (нормалізація показників через два роки при відсутності такої у контролі).
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для підвищення ефективності терапії неускладненої виразкової хвороби дуодентальної локалізації доцільно використовувати гомеопатичні засоби (Anac, Arg-n, Am, Ars-а, Bell, Bi-n, Cham, Coloc,Graph, K-bi, Lach, Na-p, Nux-v) у поєднанні із традиційними фармпрепаратами.
2. Для запобігання рецидивів виразки у міжприступний період доцільно використувати лише гомеопатичні засоби з урахуванням конституції хворого терміном не менше 2 років.
| 
