|
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ГІГІЄНІЧНИЙ ЦЕНТР
МАЛОВА
Світлана Анатоліївна
УДК 575. 1: 616 – 007 - 07
ОЦІНКА РИЗИКУ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ З ХРОМОСОМНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ НА ОСНОВІ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ТА БІОХІМІЧНОГО СКРИНІНГУ У 1-у ТРИМЕСТРІ ВАГІТНОСТІ
03.00.15 – генетика
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
КИЇВ – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Донецькому міжобласному медико-генетичному центрі МОЗ України.
Науковий керівник: доктор медичних наук,
Арбузова Світлана Борисівна,
Донецький міжобласний
медико-генетичний центр,
завідуюча.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Бужієвська Тамара Іванівна,
Київська медична академія
післядипломної освіти лікарів
та провізорів ім. проф. П.Л.Шупіка
МОЗ України, завідуюча кафедрою
медичної генетики,
доктор медичних наук, професор
Мінков Ігор Петрович,
Одеський державний медичний
університет, професор кафедри
госпітальної педіатрії, науковий
керівник Дитячого лікувально-
діагностичного центру ім. акад. Б.Я.Резніка,
Лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки.
Провідна установа: Львівський науково-дослідний інститут спадкової
патології, відділ перинатології та пренатальної діагностики, МОЗ України, м.Львів.
Захист відбудеться “_3_” _грудня__1999р. о_10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 при Українському науковому гігієнічному центрі МОЗ України (253660, м.Київ-94, вул. Попудренка, 50).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського наукового гігієнічного центру, м. Київ-94, вул. Попудренка. 50.
Автореферат розіслано “_1 ” _листопада__1999р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради______________________Селезньов Б.Ю.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми
Профілактика хромосомних синдромів, які займають велику питому вагу в структурі причин дитячої смертності та інвалідності, є однією з важливих задач медичної генетики.
Завдяки удосконаленню методів каріотипування плода з’явилася реальна можливість пренатальної діагностики (ПД) хромосомних захворювань, ефективність якої цілком залежить від принципів формування груп високого генетичного ризику.
Встановлено, що використання традиційних показань до цитогенетичної ПД сприяє виявленню лише незначної кількості аномальних плодів [Бариляк І.Р., Гнатейко О.З., 1991; Orlandi F., 1997]. Навіть призначення інвазивних досліджень жінкам старшим за 35 років виявилося недостатньою мірою профілактики хромосомної патології у більшості країн [Cuckle H., 1995] і тим більше в Україні, де вагітні старших вікових груп складають не більше 9% [Арбузова С.Б., 1996; Сердюк А.М., та ін. 1996].
У зв’язку з цим, був важливим пошук високоінформативних методів масового обстеження вагітних, які дозволяють оцінити індивідуальний ризик кожної жінки і диференційовано підійти до призначення інвазивних досліджень.
Певні успіхи в ПД хромосомної патології були досягнуті при проведенні ультразвукового дослідження (УЗД) та біохімічного скринінгу у 2-у триместрі вагітності [Веропотвелян Н.П., 1992; Гречанина Е.Я. и др, 1993; Арбузова С.Б., 1996; Benacerraf B. et al., 1987]. Проте, частота хромосомних синдромів в популяції знизилася неістотно [Гойда Н.Г., 1999].
Незважаючи на специфічність ряда ультразвукових маркерів, деякі з ознак втрачають свою значущість зі збільшенням строку гестації, інші відзначаються більш пізнею маніфестацією або утрудненою візуалізацією. В цілому, з висновку експертів, інформативність УЗД у 2-у триместрі вагітності не така висока, як це припускалося у перших дослідженнях [Donnenfeld A., 1994; Brambati B. et al., 1995]. Біохімічний скринінг 2-го триместру дозволяє підвищити ступінь виявлення хромосомних синдромів до 60-65%, але в той же час у середньому 40% патології залишається не діагностованою [Николенко М.И., 1997; Kautzmann M. et al., 1995]. Недоліком формування груп високого генетичного ризику у 2-у триместрі вагітності є і морально-етичні проблеми переривання вігітності в пізні строки.
Можливість успішного використання скринуючих програм до 14 тижнів гестації була вперше показана у 1993 році Macri J.N. На основі одержаних даних про значно більшу чутливість ультразвукових та біохімічних маркерів у 1-у триместрі вагітності закордонні фахівці зробили одностайний висновок, що
ранні скринуючі програми багатообіцяючі і потребують подальшого вивчення при поєднанні зусиль вчених з різних країн [Brizot M. et al., 1994, 1995; Keynolds M. et al., 1998].
Пренатальний скринінг 1-го триместру становить безперечні переваги для пацієнтів і лікарів, дозволяючи своєчасно вирішити питання доцільності виношування вагітності і прогнозу потомства. Подібні дослідження в Україні ще не проводились.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Робота виконана відповідно з положеннями національної програми “Діти України”, затвердженою Наказом Президента України № 63/96 від 18.01.96р., та програми “Цільова комплексна програма генетичного моніторінгу в Україні на 1999-2003 рр.”, затвердженою Наказом Президента України № 118/99 від 04.02.99 р.
Мета дослідження
Метою дисертаційного дослідження є формування груп високого генетичного ризику на основі ультразвукового та біохімічного скринінгу у 1-у триместрі вагітності.
Задачі дослідження
1. Визначити найбільш інформативні УЗ-маркери хромосомної патології плода у 1-у триместрі вагітності.
2. Вивчити фактори, які впливають на помилково-позитивні та помилково-негативні результати УЗ-обстеження.
3. Оцінити діагностичну значущість раннього біохімічного скринінгу.
4. Порівняти ефективність виявлення хромосомної патології плода під час ультразвукового та біохімічного скринінгу.
- Провести розрахунок індивідуального ризику і визначити показання щодо
призначення інвазивних методів досліджень у 1-у триместрі вагітності.
Наукова новизна одержаних результатів
1. Вперше проведено комплексне обстеження жінок у 1-у триместрі вагітності з використанням ультразвукового і біохімічного скринінгу та визначено їх співвідносну роль в оцінці імовірності народження дитини з хромосомною патологією.
2. Вперше розроблено принципи розрахунку індивідуального ризику на основі віку вагітної, результатів ультразвукового та біохімічного скринінгу у 1-у триместрі вагітності.
3. Встановлено, що ефективність пренатальної діагностики хромосомних патологій у 1-у триместрі вагітності складає 88,2%.
- Оцінка індивідуального ризику є основою для формування потоків на цитогенетичну пренатальну діагностику, підвищуючи ступінь виявлення хромосомної патології одночасно зі зниженням числа інвазивних маніпуляцій.
Практичне значення одержаних результатів
1. Високу специфічність у визначенні прогнозу потомства та завершення вагітності мають УЗ-маркери 1-го триместру, що обгрунтовує їх широке застосування в ході раннього ультразвукового обстеження.
2. Використання сухих зразків крові для аналізу рівня біохімічних маркерів дозволяє проводити масовий біохімічний скринінг вагітних, який має значущу діагностичну цінність у виявленні хромосомної патології плода.
3. Формування груп високого генетичного ризику у 1-у триместрі вагітності дозволяє диференційовано підійти до призначення інвазивних досліджень, своєчасно вирішити питання про доцільність пролонгації вагітності та скоротити кількість пізніх медичних абортів.
4. Висока ефективність профілактики хромосомних синдромів досягається при поєднаному використанні ультразвукового та біохімічного скринінгу у 1-у триместрі вагітності.
Впровадження в практику. Впроваджено якісно нову схему обстеження жінок у 1-у триместрі вагітності. Одержані в роботі результати покладено в основу медико-генетичного консультування, розрахунку прогнозу потомства та призначення інвазивних методів досліджень. Розроблені принципи формування груп високого генетичного ризику застосовуються в жіночих консультаціях та рододопоміжних установах.
Особистий внесок здобувача
Дисертант особисто розробив і впровадив у практику Донецького міжобласного медико-генетичного центру комплексний підхід щодо оцінки індивідуального ризику народження дитини з хромосомною патологією при обстеженні жінок у 1-му триместрі вагітності. Дисертантом особисто проводились УЗ-дослідження, оцінювалась діагностична значущість раннього біохімічного скринінгу, визначались показання до призначення цитогенетичної ПД та виконувались інвазивні маніпуляції. Автором самостійно опрацьовано результати роботи.
Апробація результатів дослідження
Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на: 2-му з’їзді медичних генетиків України (жовтень 1995, Львів); 1-му Конгресі Української Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики в перинатології, генетиці та гінекології (травень 1997, Харків); Науково-практичній конференції “Сучасний стан медичної генетики в Україні” (травень 1999, Київ); 1-му Українському Конгресі фахівців з ультразвукової діагностики (червень 1999, Київ); обласних, міських та міжрайонних семінарах з медичної генетики (1995-1999 рр.).
Публікації
З теми дисертації опубліковано 12 робіт, в тому числі 4 журнальних статті, перелік їх приведено.
Структура та обсяг роботи
Дисертаційна робота викладена на 162 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, опису об’єкту та методик досліджень, розділів власних досліджень, заключення, висновків і списку літератури. Текст дисертації містить 28 таблиць та ілюструється 31 малюнком. Список літератури складається із 192 джерел.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження
Комплексна ПД здійснювалася в Донецькому ММГЦ. З 1995 до 1999 року було обстежено 2542 жінки у 1-му триместрі вагітності.
УЗ-скринінг проводився усім вагітним незалежно від віку у терміні до 14 тижнів гестації за допомогою апарату “Siemens Sonoline SL–1” (Німеччина) з лінійними датчиками 3,5 МГц і 5 МГц та вагінальним - 5 МГц. Крім загально прийнятих параметрів, при обстеженні оцінювали частоту серцевих скорочень (ЧСС), величину жовточного мішка (ЖМ) і комірцевого простору (КП) плода. На кожну жінку заповнювалась спеціально розроблена анкета з анамнестичними даними, відомостями із родоводу, особливостями перебігу теперішньої вагітності.
Паралельно з УЗ-скринінгом проводився аналіз маркерів материнської сироватки (МС). Біохімічні дослідження виконувались спільно з американським Інститутом генетики (NTD Laboratories, Inc, New York, USA). Зміст вільної β-субодиниці хоріонічного гонадотропіну (β–ХГ) і пов’язаного з вагітністю плазменного протеїну А (РАРР-А) визначали в сухих зразках крові у терміні 9-14 тижнів вагітності [Macri J., Spencer K., 1993]. Значення β–ХГ і РАРР-А виражали у вигляді складової від медіани (МоМ) згідно загальноприйнятої термінології [Wald N. et al., 1992].
Оцінка імовірності народження дитини з хромосомною патологією проводилась з урахуванням вікового ризику, результатів ультразвукового та біохімічного скринінгу в 1-у триместрі згідно принципу Cuckle H. (1995).
Інвазивні маніпуляції і каріотипування плода у сформованих групах високого генетичного ризику здійснювалися в лабораторії пренатальної діагностики Донецького ММГЦ. При цитогенетичній ПД використовувалися методи біопсії ворсин хоріону, трансабдомінальний амніоцентез 1-го та 2-го триместру вагітності.
Математична обробка результатів виконувалася на комп’ютері IBM PS/Pentium 166 з використанням програм: STATGRAPHICS версії 3,0; Excel версії 5,0; Mathematica версії 2,2.
Результати досліджень та їх обговорення
Проведене дослідження дозволило визначити діагностичну цінність ультразвукового та біохімічного скринінгу у 1-у триместрі вагітності, встановити ефективність поєднаного використання ранніх скринуючих програм і оцінки індивідуального ризику в профілактиці хромосомної патології.
Вибір найбільш інформативного УЗ-маркеру хромосомної патології плода у 1-у триместрі вагітності
З метою встановлення діагностичної значущості УЗ-скринінгу 1-го триместру вагітності у формуванні груп високого генетичного ризику було вивчено такі УЗ-ознаки: частота серцевих скорочень, величина жовточного мішка та комірцевого простору плода.
Для оцінки ролі частоти серцевих скорочень плода в діагностиці хромосомної патології було визначено середні значення показників на кожний день збільшення гестаційного строку при фізіологічній вагітності у 1-у триместрі та вивчено їх динаміку. Помічено збільшення ЧСС з 6-го по 9-й тиждень вагітності від 112 до 189 уд/хв та зменшення до 154 уд/хв до 14-го тижня гестації.
Проведений ретроспективний аналіз показав, що при вагітностях, які мали сприятливе завершення, значення ЧСС плода були від 5 до 95-ї центілі. У плодів з хромосомною патологією ЧСС відрізнялася від середніх показників.
Для кожного із 17 зареєстрованих випадків хромосомної патології розрахована різниця від середнього значення відповідного гестаційного строку (дельта ЧСС). При трисомії 21 середня різниця склала +7,0 уд/хв, при моносомії ХО дорівнювалась +0,5 уд/хв і становила –1,7 уд/хв при трисомії 18. Значення вище середньої різниці при синдромі Дауна (СД) у плода мали місце у 6 спостереженнях (50%), коливання різниці ЧСС для даної патології були від –9 до +24. Проте, при розгляді варіацій ЧСС у ті ж дні гестації при сприятливому завершенні вагітності, виявлено перекриваючі значення з такими ж у плодів з хромосомною патологією, що вказує на внесок індивідуальних особливостей парасимпатичної інервації у цей показник [Merchiers E., 1991; Hyett J., 1997].
Одержані дані, як і встановлений при УЗД факт, що ЧСС може змінюватися навіть під час проведення одного дослідження в залежності від фази спокою або рухової активності плода, свідчать про обмеження діагностичної цінності цього маркеру. Тобто, ЧСС плода не може бути використана як самостійний критерій при формуванні груп високого генетичного ризику. Для остаточних висновків про можливість практичного використання ЧСС як маркера хромосомної патології, враховуючи значущість ранньої оцінки серцевої діяльності плода [Стрижаков А.Н., Медведев М.В., 1988; Gembruch U.,et al. 1993], необхідні подальші дослідження з використанням більш чутливих методів і високодозвільної УЗ-апаратури.
У процесі УЗД 1-го триместра встановлено, що оцінка ЖМ плода може бути проведена з 6-го до 14-го тижня гестації – строки, доступні для візуалізації цього показника.
Виявляємість ЖМ підвищується від 52,9% у 6 тижнів і, досягаючи максимуму у 10 тижнів – 96,3%, потім знижується до 46,9% у 12 тижнів. Протягом 13 і 14 тижнів гестації обстежено 1232 жінки. Процент візуалізації ЖМ був мінімальним – 1,1% та 0,3%, відповідно. Середній діаметр ЖМ при фізіологічній вагітності
збільшувався від 3,8 мм на 6-й тиждень до 5,1 мм на 10-й, а далі до 12-го тижня - зменшувався до 3,5 мм. Важко судити про фізіологічну норму в 13-14 тижнів гестації, тому що у 99,3% випадків в ці терміни ЖМ не візуалізувався.
Зміна розмірів та морфології ЖМ плода виявлена у 71 жінки (8%), з них у 17 (23,9%) мало місце несприятливе завершення вагітності: самовільний викидень, внутрішньоутробна загибель плода (мал. 1, 2). При цьому відсоток несприятливого кінця вагітності коливався в залежності від гестаційного строку, в якому виявлена зміна ЖМ.
Мал. 1 Вагітність 7 тижнів 6 днів. Гіперехогенний ЖМ.
Мал. 2 Вагітність 13 тижнів. Змінена форма ЖМ.
Із 64 спостережень зміненого розміру і/або форми ЖМ з 6-го до 12-го тижня внутрішньоутробною загибеллю завершилось 14 вагітностей – 21,9%. У 13-14 тижнів гестації оцінка ЖМ дозволяє прогнозувати ризик переривання вагітності у 40-50%. Так, із 7 випадків (1,1%), коли ЖМ візуалізувався у 13 тижнів гестації, у 5-ти виявлено зміни його розмірів та форми, у 2-х з яких вагітність завершилася самовільним викиднем. З двох спостережень (0,3%), у яких ЖМ був доступним для візуалізації у 14 тижнів, зміна його структури спостерігалася в обох випадках, у одному з них мав місце самовільний викидень.
При аналізі усіх випадків виявлено, що збільшення діаметру ЖМ більш 5,5 мм у 6-10 тижнів і зменшення менш 2 мм у 8-12 тижнів свідчать про підвищену можливість самовільного викидня і внутрішньоутробної загибелі плода. Таким чином, зміна величини ЖМ є інформативним критерієм обтяженого акушерського прогнозу. Виявлення зміненої форми або структури ЖМ у 13-14 тижнів, як і сам факт його візуалізації в ці терміни, свідчать про високий ризик несприятливого завершення вагітності.
Незважаючи на те, що прямого зв’язку між зміною ЖМ та народженням дитини з хромосомною патологією не виявлено, не можна виключити того, що несприятливий кінець вагітності був наслідком хромосомного дизбалансу плода, враховуючи велику питому вагу даної патології у структурі причин ранніх самовільних абортів [Лазюк Г.И.,1991; Ромади-
на О.В. и др., 1995; Alberman E., et al. 1977]. Оцінка ЖМ при УЗД у 1-у триместрі дозволяє визначити тактику ведення вагітності і, у випадках несприятливого завершення, підвищує імовірність вивчення каріотипу абортусів, що важливо як для прогнозу потомства в майбутньому, так і для одержання даних про істинну частоту хромосомної патології в популяції.
Величина комірцевого простору плода оцінювалася при обстеженні 2380 жінок (1553 до 35 років і 827 після 35 років), які пройшли УЗ-скринінг з 11-го до 14-го тижня гестації. Було визначено середні показники на кожний день збільшення гестаційного строку і встановлено пряму кореляційну залежність між розміром КП та терміном вагітності (r = 0,989, Р < 0,001). Середній розмір комірцевого простору збільшувався від 1,2 мм при куприко-тім’яному розмірі (КТР) 38 мм до 1,7 мм при КТР 72 мм.
У 97,9% жінок КП плода не перевищував 2,5 мм незалежно від строку гестації у 1-у триместрі. У 51 (2,1%) вагітної був більшим або дорівнювався 2,5 мм. З них у 43-х спостереженнях розмір КП склав 2,5–3,4 мм, а у 8 – 3,5-4,4 мм (мал. 3,4). При проведенні інвазивних досліджень у цій групі жінок виявлено 12 випадків хромосомної патології: 9 випадків трисомії 21, 2 – моносомії ХО і 1 – трисомії 18. Частота виявлення хромосомних дефектів зростала по мірі збільшення КП (табл. 1).
Таблиця 1
Пренатально виявлені випадки хромосомної патології при збільшеному КП плода
Аналіз катамнестичних даних з урахуванням усіх зареєстрованих випадків показав, що зміна величини КП була провісником хромосомних анеуплоїдій у 70,6% випадків. Відсоток виявлення СД при формуванні груп ризику з використанням цього УЗ-маркеру склав 75%.
Мал. 3 Вагітність 12 тижнів 5 днів. КП 2,1 мм
Мал. 3 Вагітність 11 тижнів 4 дні. КП 4,2 мм
Таким чином, із вивчених ультразвукових маркерів хромосомної патології найбільшу діагностичну значущість має комірцевий простір плода. До такого ж висновку прийшли і закордонні колеги, маючи великий досвід проведення УЗД у 1-у триместрі вагітності [Comas C., 1995; Pandya P., Snijders R., 1995]. По даним провідних фахівців у цій області, які вперше описали цей УЗ-маркер, його інформативність ще більш висока і складає 78% [Nicolaides K. et al., 1992; Pandya P., 1995]. Інші автори відмічають значні коливання специфічності КП: 28%-72% [Hook E., 1983; Cullen M., 1990; Johnson M., 1993;]. Розглядаючи відмінності в одержаних результатах при застосуванні УЗ-скринінгу у 1-у триместрі вагітності, Nicolaides K. вказує, що відсоток виявлення хромосомної патології при використанні КП залежить перш за все від двох факторів – наскільки точно проведено розрахунок індивідуального ризику і наскільки ретельно вимірюється величина КП [Nicolaides K., 1992, 1994].
Аналіз катамнестичних даних з урахуванням усіх зареєстрованих випадків показав, що зміна величини КП була провісником хромосомних анеуплоїдій у 70,6% випадків. Відсоток виявлення СД при формуванні груп ризику з використанням цього УЗ-маркеру склав 75%.
При проведенні УЗД були відмічені деякі особливості, які необхідно враховувати для ефективного використання цього показника у формуванні груп високого генетичного ризику.
Встановлено, що оптимальний термін УЗД для оцінки величини КП - 11-14 тижнів. КТР плода повинен бути не меншим, ніж 38 мм. При найбільш доступному і масово застосовуваному трансабдомінальному скануванні величина КП вимірювалась у 94,7% жінок. У 125 (5,3%) вагітних мала місце надмірна вага або спаєчний процес у малому тазі, і в таких випадках слід використовувати трансвагінальне сканування.
Необхідною умовою вимірювання КП є одержання сагітального зрізу плода, тому що тільки у цій проекції можна візуалізувати анехогенну зону у шийному відділі хребта. Плід повинен займати ѕ зображення на моніторі. Враховується максимальний передньо-задній розмір КП. Особливої уваги заслуговує диференціація шкіри і амніотичної оболонки, оскільки у цьому гестаційному строці обидві структури візуалізуються як схожі тонкі мембрани. У ряді випадків для їх розрізнення необхідно дочекатися ворушіння плода, попросити жінку покашляти або пропальпувати живіт вагітної. При цьому плід відсовується від стінки матки, і КП чітко візуалізується.
Велике значення має точна установка курсорів. Один з них розміщують на зовнішньому краї м’яких тканин, які лежать над шийним відділом хребта, а другий – на внутрішньому краї шкіри плода. Вимір проводиться не менше 3 разів і враховується середнє значення.
Ці вимоги до проведення досліджень дозволяють запобігти як помилково-позитивних, так і помилково-негативних результатів при оцінці комірцевого простору – УЗ-маркера хромосомної патології плода 1-го триместру, який має високу інформативність.
Розрахунок індивідуального ризику народження дитини з хромосомною патологією
Показником ефективності скринуючих програм є підвищення кількості пренатально виявлених випадків при зниженні числа інвазивних маніпуляцій. У цьому зв’язку, при призначенні інвазивної ПД, важливо визначити індивідуальний ризик кожної вагітної, враховуючи при цьому її вік і результати обстеження, та вибрати пороговий ризик, вище якого прогноз потомства розцінюється як несприятливий.
В основі розрахунку вікового ризику лежить оцінка імовірності народити дитину з найбільш частою хромосомною патологією – синдромом Дауна [Арбузова С.Б., 1996]. Необхідність точного розрахунку вікового ризику потребує проведення власних популяційних досліджень у регіоні, де здійснюється комплексна ПД [Sutherland G. et al., 1979; Koulisher L.et al., 1980; Hook E.,1981;].
Аналіз частоти та розподілу випадків СД в залежності від віку матері за період 1993-1998 рр. показав, що імовірність народження дитини з цією хромосомною патологією підвищується експоненціально в інтервалі 18-48 років, складаючи у 18-24 роки: 1:1872 - 1:1400, у 25-29 років: 1:1329 - 1095, у 30-34 роки: 1:920 - 1:461, у 35-40 років: 1:361 - 1:105 і у 41-48 років у середньому 1:37 новонароджених.
Сам факт найбільш високої імовірності народження дитини з СД або з іншими анеуплоїдіями в пізньому репродуктивному періоді добре відомий [Hecht C., Hook E., 1994; Cuckle H., 1995]. Проте, ризик існує і у молодих жінок, які значно превалюють в популяції. Так, у Донецькій області відсоток вагітних жінок віком до 35 років склав 92,6% і, відповідно, 7,4% - після 35 років. Тобто, незважаючи на різке підвищення ризику з віком, більша частина дітей з хромосомною патологією народжується жінками молодших вікових груп.
Для використання УЗД 1-го триместру вагітності у корекції вікового ризику потрібно було визначити, чи існує зв’язок між віком жінки та частотою збільшення величини КП плода. Визначено, що материнський вік і розмір КП плода є двома незалежними факторами ризику, і оцінка можливості народження дитини з хромосомною патологією може бути проведена на підставі поєднаного використання цих показників.
Проведено корекцію вікового ризику з урахуванням результатів УЗД. Розраховано відношення кількості пренатально виявлених випадків СД, що спостерігалась, до очікуваної у групі жінок зі збільшеним КП плода [Snijders R.et al., 1995]. Очікувана кількість випадків СД у цій групі (30 вагітних молодших та 21 - старших за 35 років), відповідно віковому ризику кожної жінки, не перевищує двох. Спостережене число пренатально виявленої патології - 9 випадків. Враховуючи відношення кількості, що спостерігалась, до максимально очікуваної, ризик хромосомної патології при збільшеному КП
| 
