|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ШЕВЧЕНКО ЛЮДМИЛА ЮХИМІВНА
УДК 599:539:1.047.346
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІЙ КЛІТИННИХ МЕМБРАН
ПРИ ПАНКРЕАТИТІ ТА ДІЇ ФІТОПРЕПАРАТУ “ПОЛІФІТОЛ –1”
03.00.04-біохімія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
КИЇВ – 2002
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі біохімії біологічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник:
доктор біологічних наук, професор
Войціцький Володимир Михайлович,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка
професор кафедри біохімії
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
Палладіна Тетяна Олександрівна,
Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України,
провідний науковий співробітник
доктор біологічних наук
Тугай Василь Андрійович,
Інститут біохімії імені О.В. Палладіна НАН України,
провідний науковий співробітник
Провідна установа: Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця, м. Київ
Захист відбудеться “_27__”_січня__ 2003 р. о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 при Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою:
02127, Київ, проспект Глушкова 2, корпус 12,
біологічний факультет, к. 512.
Поштова адреса: 01033, Київ, вул. Володимирська 64.
Спецрада Д 26.001.24, біологічний факультет.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
01003, Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розіслано “24”_грудня_ 2002 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат біологічних наук О.В. Брайон
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Дослідження патологічних станів організму передбачає виявлення загального механізму, який лежить в основі зрушень цієї саморегулюючої системи. Панкреатит – поліетіологічне захворювання, що призводить до різноманітних деструктивних процесів в підшлунковій залозі та викликає взаємопов’язані зміни у функціонуванні різних органів і систем організму.
Аналіз результатів сучасних досліджень показав, що одним із факторів структурно-функціональних порушень в підшлунковій залозі за гострого панкреатиту є зміни, які відбуваються у мембранах клітин [Смирнов,1990; Schulz,1999; Вашетко, 2000]. В зв’язку з цим, важливе значення має визначення біохімічних механізмів прояву цього захворювання, оскільки за інтенсивністю виявлених порушень можна верифікувати форму гострого панкреатиту, підібрати необхідні методи лікування та об’єктивно оцінити в динаміці їх ефективність.
Останнім часом велика увага приділяється біохімічним дослідженням дії природних фітопрепаратів, оскільки їм притаманна низька токсичність та комплексний оздоровчий ефект на організм. Поряд з аналізом складу цих препаратів все актуальнішими стає встановлення границю розподілу “розчин електроліту-ліпід”. механізмів їх дії в клітинах. В цьому плані перспективними є дослідження механізму дії “Поліфітолу-1” – препарату природного походження, який дозволений до клінічного застосування. “Поліфітол-1” виявляє жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну дію, посилює секрецію залоз кишково-шлункового тракту, виявляє адаптогенні властивості, які проявляються у вигляді підвищення витривалості організму до фізичних навантажень [Кава, 1998, Войтенко, 1999; Барабой та ін. 1999; Войтенко та ін., 2000].
“Поліфітол-1” містить біологічно активні речовини з трав полину гіркого і звіробою звичайного, кореневищ кульбаби лікарської, лепехи звичайної та перстача прямостоячого, кори дуба, приймочок кукурудзи, листя м’яти перцевої та квітів цмину піскового. В препараті знайдено цілий ряд мембраномодулюючих та мембраностабілізуючих речовин, зокрема каротин, аскорбінову кислоту, а також олеїнову, арахідонову, лінолеву та інші жирні кислоти, атостерол, стигмастерол та інші стероїдні сполуки, рутин тощо [Решетникова, Семчинская, 1993; Кава, 1998; Олійник, 2001], що обумовлює широкий спектр його лікувальної дії.
Таким чином, комплексне вивчення дії “Поліфітолу-1” на клітинному рівні дає можливість визначити шляхи регуляції за допомогою цього фітопрепарату метаболічних процесів, з метою профілактики і лікування ряду патологічних станів організму, в тому числі за панкреатиту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає плану науково-дослідної роботи кафедри біохімії біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка і виконана згідно з тематичним планом НДР № 01 БФ 036-04 “Розробка наукових основ пошуку біологічно активних сполук радіозахисної дії” (№ держ.реєстрації 0101U002291) в рамках комплексної наукової програми “Здоров'я людини”, а також “Клінічне та експериментальне обгрунтування ефективності деяких біологічно активних речовин” (№ держ.реєстрації 0100U003850).
Мета та задачі дослідження. Дослідження структури і функції клітинних мембран за гострого панкреатиту, визначення in vitro та in vivo мембранотропних властивостей фітопрепарату “Поліфітол-1”, його корегуючих властивостей за цієї патології.
В зв’язку з цим в роботі було поставлено такі задачі:
Дослідити мембранотропні властивості фітопрепарату “Поліфітол-1” на модельних системах, які включають бішарові штучні фосфоліпідні мембрани та
Дослідити антиоксидантні властивості фітопрепарату “Поліфітол-1” та основних шляхів їх реалізації на експериментальній моделі гострого панкреатиту у щурів.
Виявити біохімічні показники, що характеризують протікання гострого панкреатиту у щурів та дію “Поліфітол-1” .
Оцінити мембранні порушення за експериментального гострого панкреатиту у щурів та можливість їх корекції “Поліфітол-1”.
Визначити клініко-біохімічні порушення у хворих на гострий панкреатит та здатність фітопрепарата “Поліфітол-1” їх нормалізувати.
Об”єкт дослідження: біохімічні шляхи порушень в організмі за гострого панкреатиту та основи їх корекції фітопрепаратом “Поліфітол-1”.
Предмет дослідження: структурно-функціональний стан клітинних мембран за гострого панкреатиту, комплексоутворюючі, антиоксидантні та мембранотропні властивості фітопрепарату “Поліфітол-1”.
Методи дослідження: біохімічні, біофізичні, фізико-хімічні, спектрофотометричні, спектрофлуориметричні та математичної статистики.
Наукова новизна отриманих результатів. На основі комплексних біохімічних досліджень показано, що визначальним фактором у перебігу гострого панкреатиту є структурно-функціональні зміни клітинних мембран: модифікація їх структурного стану, накопичення продуктів ПОЛ, збільшення мембранної проникності для іонів. Встановлено, що за панкреатиту відбуваються порушення клітинних мембран, зокрема гепатоцитів та еритроцитів. Використання фітопрепарату “Поліфітол-1” на тлі протікання гострого панкреатиту призводить до стабілізації їх структурного стану. В дослідах in vitro доведено наявність у фітопрепарату “Поліфітол-1” комплексоутворюючих, антиоксидантних та мембранотропних властивостей. Науково обгрунтована доцільність використання “Поліфітолу-1” при патологіях, пов’язаних з мембранними порушеннями.
Практичне значення отриманих результатів. На експериментальній моделі гострого панкреатиту у щурів показана доцільність використання препарату “Поліфітол-1” для корекції структурно-функціональних порушень клітинних мембран. Результати проведеного комплексного лікування хворих на гострий панкреатит, яке разом із традиційною фармакотерапією полягає у проведенні зовнішньої локальної гіпотермії підшлункової залози, поряд із використанням “Поліфітолу-1”, свідчить про ефективність застосування цього препарату. Отримані результати розширюють можливість використання "Поліфітолу-1" в якості лікувального засобу за панкреатиту.
Особистий внесок. Автором особисто проведено інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за даною проблемою, ряд лабораторно-біохімічних та біофізичних досліджень, первинне опрацювання матеріалів, аналіз статистичної обробки результатів. Створення моделі гострого панкреатиту у щурів проводилось спільно з д.м.н., проф. Г.М. Войтенко, а виконання деяких біохімічних досліджень з к.б.н., доц. С.А.Олійником. Клініко-біохімічні дослідження “Поліфітолу-1” проводились на базі 1-ї міської кліничної лікарні (м.Київ) у співробітництві з д.м.н., проф. В.В. Скибою .
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на 2-му з`їзді біофізиків Росії (Москва, 1999); четвертій міжнародній науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (Київ,2002); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці” (Вінниця, 2002); International conference “New technologies of obtaining and application of biologically active substances” (Alushta, 2002).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 6 статтях та 4 тезах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, власних досліджень з обговоренням, заключення та висновків. Текст ілюстровано 12 таблицями та 16 рисунками. Список використаної літератури містить 166 джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В роботі були використані щури-самці лінії Вістар масою 160-200г. Експериментальний панкреатит викликали шляхом локального охолодження підшлункової залози щурів хлоретилом (Кананян,1985). Тварини були поділені на групи (по 8-10 особ у кожній) з декількома повторами: 1) щури, у яких моделювали гострий панкреатит локальним охолодженням підшлункової залози; 2) щури, яким перорально вводили фітопрепарат “Поліфітол-1” (40% спиртовий настій, виробництва Житомирської фабрики лікарських рослин), розведений дистильованою водою у співвідношенні 1:1, в дозі 5 мл на 1 кг маси тіла за 1 добу, а потім ще за 1 год до охолодження підшлункової залози та через 2 год після нього. Дослідження проводились через 6 та 24 год від моменту пошкодження підшлункової залози.
В дослідах використовували: плазму крові (у присутності гепарину); сироватку, яку отримували після центрифугування цільної крові при 1000 g за відсутності антикоагулянту; мембрани еритроцитів, які виділяли згідно [Климов, 2001]; мікросомальну фракцію гепатоцитів, яку отримували із гомогенної фракції шляхом диференційного центрифугування згідно [Финдлей, 1990]. Гістологічні зрізи готували згідно зі стандартною методикою [Волкова,1982]. Електронно-мікроскопічні дослідження проводили на апараті JEM 100B (Японія).
Визначення вмісту ТБК-активних продуктів, за якими оцінювали кількість малонового диальдегіду (МДА) в тканинах проводили згідно [Орехович, 1977], а в крові – за методом [Сморщок, 1986]. Активність каталази визначали за методом [Королюк, 1988], а активність супероксиддисмутази (СОД) - згідно [Дубинина, 1988]. Хемілюмінесценцію плазми крові та еритроцитів визначали при t=25оС на хемілюмінометрі ХЛМ1Ц-01 за методикою [Сидорик, 1989].
Біохімічні показники, що вміщують визначення загальної протеолітичної активності крові (ЗПАК), сорбційної здатності мембран еритроцитів (СЗЕ), вміст середньомолекулярних пептидів (СМП) сироватки крові, тощо визначали згідно [Базарнова, 1982]. Активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), аланінамінотрансферази (АлТ) та аспартатамінотрансферази (АсТ) визначали з використанням стандартних наборів реактивів фірми “Global Biomarketing Group” (США).
Проникність мембран еритроцитів та гепатоцитів для іонів калію, натрію та кальцію оцінювали на підставі вимірювання мембранного потенціалу, який визначали методом синтетичних проникаючих іонів [Либерман и др., 1969]. Для оцінки структурного стану мембран використовували негативно заряджений зонд АНС (1-анілінонафталін-8-сульфонат) [Владимиров, Добрецов, 1980]. Інтенсивність флуоресценції АНС реєстрували при λзб=380 нм та λфл=490 нм. Флуоресцентні вимірюваня проводили на спектрофлуориметрі Shimadzu-RF510 (Японія) в кварцевій односантиметровій кюветі .
Експериментальну модель внутрішнього опромінення 137Cs на щурах створювали шляхом одноразового перорального введення розчину 137CsCl активністю 185 Бк в об’ємі 0,5мл. “Поліфітол-1” в такому ж об’ємі вводили протягом перших трьох діб (починаючи через 3 год після опромінення), потім 14 діб щоденно додавали в питну воду. Радіометрію тварин було здійснено на радіометрі ГТРМ-01Ц. Зміни вмісту 137Cs в організмі тварин визначали в динаміці через зазначені проміжки часу, оцінюючи у відсотках від введеної активності.
Дослідження взаємодії “Поліфітолу-1” в модельній двохфазній системі “розчин електроліту-ліпід” проводили шляхом вимірювання граничного електричного потенціалу, електричного опору і поверхневого натягу границі розділу фаз. Вивчення взаємодії “Поліфітолу-1” з бішаровими штучними фосфоліпідними мембранами (БШФМ), які формували із азолектину в н-гексані (20 мг/мл), проводили шляхом вимірювання електричного опору БШФМ .
Дослідження взаємодії "Поліфітолу-1" і екстракту звіробою з іонами металів проводили методом УФ - спектрофотометрії водних розчинів. Записи спектрів поглинання водних розчинів проводили на спектрофотометрі "Specord-M40" Кількісний показник комплексоутворення "Поліфітолу-1" чи екстракту звіробою з іонами металів – константу стійкості комплексу (Кст) розраховували згідно [Гурьянова та ін., 1973]:
Експериментальні дані оброблялись загальноприйнятими методами варіаційної статистики [Кучеренко та ін., 2001]. Розраховувалися значення середніх арифметичних величин (М), їх середньоквадратичне відхилення (δ) і помилка середньої (m). Для визначення вірогідних відмінностей між середніми величинами використовували критерій Ст’юдента (t). Зміни показників вважали вірогідними при р<0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Перебіг експериментального гострого панкреатиту у щурів
Патоморфологічні дослідження підшлункової залози, печінки, нирок та легенів щурів, проведені за експериментального гострого панкреатиту, вказують на наявність в цих органах деструктивних змін, які характерні для цього захворювання. Одержані результати свідчать про набряк та зростання розмірів підшлункової залози, відмічаються ділянки крововиливів, а в черевній порожнині з’являється перитонеальний ескудат. Електронно-мікроскопічні дослідження ультраструктури гепатоцитів та ацинарних клітин показують, що в процесі розвитку експериментального панкреатиту пошкоджуються мембранні структури клітин.
В черевній порожнині щурів через 6 год після охолодження підшлункової залози міститься 6,3+0,7 мл геморагічної рідини, а через 24 год - 2,9+0,5мл. В контролі перитонеального випоту не було виявлено. Введення тваринам на фоні експериментального панкреатиту препарату “Поліфітол-1” призводить до зменшення кількості перитонеального ексудату: через 6 год від моменту охолодження підшлункової залози в середньому на 37,1%, а через 24 год - на 69,4% .
Розвиток гострого панкреатиту у щурів супроводжується підвищенням активності як панкреатичних, так і печінкових ферментів (амілази, ГГТ та АлТ). Значне (майже в 10 разів) підвищення активності сироваткової амілази спостерігається вже через 6 год від початку експерименту; через 24 год активність амілази підвищується приблизно в 7 разів. Введення експериментальним тваринам з гострим панкреатитом “Поліфітолу-1” викликає менше зростання активності амілази в середньому в 4,4 раз через 6 год та в 4,1 раз через 24 год, по відношенню до контролю, а також активності АлТ та ГГТ відповідно на 23,6 та 31,7%.
Зручною моделлю для вивчення судинної проникності у щурів є брижейка тонкої кишки. Встановлено, що проникність мікроциркуляторного русла брижейки тонкої кишки у щурів на фоні розвитку панкреатиту значно підвищується, максимальне підвищення спостерігається через 24 год після охолодження підшлункової залози. Під впливом “Поліфітолу-1” у тварин з експриментальним панкреатитом спостерігається зменшення ступеню судинної проникності брижейки тонкої кишки. Таким чином, застосування “Поліфітолу-1” впливає на розвиток процесу гострого панкреатиту та вносить певні корективи в динаміку його перебігу.
Окисно-антиоксидантний статус щурів
за експериментального гострого панкреатиту
Порушення клітинного метаболізму в різних тканин організму, зокрема при гострому панкреатиті, великою мірою обумовлені активацією в них процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) [Лобода та ін., 1991]. Активація ПОЛ є однією із складових частин запалювального процесу різної етіології, характеризуючи гостроту і особливості його перебігу та ефективність лікування [Барабой, Сутковой, 1997].
Таблиця 1
Показники окисно-антиокислювального гомеостазу
крові та печінки щурів через 24 год. експериментального гострого панкреатиту (ГП)
та введенні “Поліфітолу-1”
(М±m, n = 6 –7 )
*- p<0,05 по відношенню до групи контрольних тварин
Результати проведених досліджень свідчать, що при протіканні експериментального гострого панкреатиту в організмі щурів активуються процеси ПОЛ. Дослідження вмісту МДА за гострого панкреатиту проводили у печінці та крові щурів через 6 та 24 год. Кількість МДА збільшувалась із зростанням терміну дослідження і через 24 год зросла в крові в середньому на 69%, а в печінці - 45% (табл.1). На посилення процесів ПОЛ вказує також збільшення інтенсивності хемілюмінесценції плазми крові в середньому в 1,8 разів щодо контролю. Введення тваринам "Поліфітолу-1" на тлі гострого панкреатиту призводить до істотного зниження накопичення МДА в досліджуваних органах та послаблення хемілюмінесценції плазми (табл.1).
При протіканні експериментального гострого панкреатиту визначали також активність ферментів антиоксидантного захисту – СОД та каталази. Виявлено зростання (через 6 та 24 год) активності цих ферментів, причому, через 24 години активність СОД в печінці зросла на 10-15 %, а в крові - на 19-24 % (табл.1). Активність каталази підвищилась в більшій мірі - на 30 та 34% відповідно в печінці та крові. Відомо, що у ранньому періоді протікання запалювального процесу відбувається реактивне компенсаторне зростання антиоксидантної здатності, яке при тривалому запаленні може знижуватись (Блюгер, 1985). Профілактичне застосування "Поліфітолу-1" істотно зменшує активність каталази і СОД, що викликана гострим панкреатитом, в печінці та крові щурів (табл. 1).
Таким чином, фітопрепарат "Поліфітол” зменшує зумовлені гострим панкреатитом порушення окисно-антиоксидантного гомеостазу, що виявляється в нормалізації вмісту ТБК-активних продуктів, каталазної та супероксиддисмутазної активностей в печінці та крові щурів.
Структурний стан мембран еритроцитів і гепатоцитів щурів
за експериментального гострого панкреатиту та введенні “Поліфітолу-1”
Оцінка структурного стану мембран гепатоцитів та еритроцитів, що були отримані через 24 год. після розвитку гострого панкреатиту у щурів, проведена на підставі вимірювання флуоресценції зв`язаного з ними від’ємно зарядженого зонда АНС, які характеризують, в основному, стан поверхневого мембранного шару [Владимиров, Добрецов, 1980].
Встановлене (табл. 2) зменшення інтенсивності флуоресценції зв’язаного з мембранами АНС та кількості місць зв’язування АНС (NАНС) за гострого панкреатиту свідчить про порушення фізичних властивостей мембрани [Добрецов, 1989].
Таблиця 2
Спектральні характеристики флуоресцентного зонду АНС,
зв’язаного з мембранами гепатоцитів (А) та еритроцитів (Б) щурів
за експериментального гострого панкреатиту (ГП) (М±m, n=9)
* - p<0,05 по відношенню до групи контрольних тварин
При цьому, величини константи зв’язування зонду (КАНС) з мембранами зростали незначно. Тобто, в основі зниження флуоресценції АНС при зв’язуванні з мембранами виступає зменшення кількості ділянок зв’язування зонда, можливо в результаті модифікації ліпідної компоненти в області полярних голівок та гліцеринових залишків фосфоліпідів, що може призводити до порушення білок-ліпідних взаємодій, а також за рахунок зростання на поверхні мембран кількості негативно заряджених груп, в результаті накопичення продуктів ПОЛ. Отримані дані є відображенням інтегральних процесів, які обумовлюють структурну модифікацію мембран в результаті протікання гострого панкреатиту. Введення тваринам “Поліфітолу-1”, на тлі гострого панкреатиту, призводить до зменшення величин показників, які характеризують структурний стан еритроцитарних та мікросомальних мембран (табл. 2), що пов`язано зі стабілізацією мембранного бішару.
Проникність мембран еритроцитів та гепатоцитів щурів
за експериментального гострого панкреатиту
Виявлені зміни в структурі мембран еритроцитів та гепатоцитів можуть призводити до посилення їх проникності. Порушення іонної проникності клітинних мембран є одним із ранніх проявів їх ураження при різних захворюваннях [Барабой, Сутковой, 1997]. Принциповим є порушення проникності для Ca2+, K+ і Na+, враховуючи їх фізіологічне значення для окремої клітини та організму в цілому [Котык, 1980 ].
Оцінку проникності мембран гепатоцитів та еритроцитів для Ca2+, K+ і Na+ проводили в дослідах in vitro, штучно створюючи концентраційний градієнт цих іонів на мембрані, на підставі такого положення, що при його розсіюванні виникає дифузний мембранний потенціал (МП), величина якого обумовлюється проникаючою здатністю мембрани для досліджуваного іону. Знак МП залежить від напрямку розсіювання концентраційного градієнта. Проникну здатність мембран, з урахуванням величини МП та заряду іонів, представляли у відносних одиницях. За 100% приймали проникність мембран еритроцитів чи гепатоцитів для іонів калію.
При вивченні проникної здатності для іонів мембран гепатоцитів, які були отримані із тварин за гострого панкреатиту, встановлено, що при розсіюванні концентраційного градієнту іонів калію, натрію чи кальцію на мембрані виникає дифузний МП більший, ніж в контролі. Проникна здатність мембран для К+ зроста приблизно в 2,8 рази, у порівнянні з контролем, для Na+ - в 2,2 рази, а для Са2+ - в 1,6 рази (табл.3).
В дослідах з мембранними препаратами еритроцитів, котрі були виділені з тварин за експериментального панкреатиту, проникна здатність для Са2+, К+ і Na+ збільшувалась в середньому в 2,6; 3,9 та 2,9 разів (табл.3). Підвищення проникної здатності клітинних мембран зростає в ряду Са2+<Na+<К+.
Застосування фітопрепарату “Поліфітол-1” зменшувало, викликане панкреатитом, зростання проникності мембран для Са2+, К+ і Na+ . Однакові величини ефекту зниження проникливості різних мембран для досліджуваних іонів свідчать про неспецифічність дії препарату на мембрани. Таким чином, в результаті протікання гострого панкреатиту порушується іонна проникність мембран, що може обумовлювати ураження систем організму.
Таблиця 3
Відносна проникна здатність мембран гепатоцитів та еритроцитів
за експериментального гострого панкреатиту для К+, Na+ і Са2+
( М ± m, n = 7)
* - р < 0,05 відносно контролю
Застосування фітопрепарату “Поліфітол-1” зменшувало, викликане панкреатитом, зростання проникності мембран для Са2+, К+ і Na+ . Однакові величини ефекту зниження проникливості різних мембран для досліджуваних іонів свідчать про неспецифічність дії препарату на мембрани. Таким чином, в результаті протікання гострого панкреатиту порушується іонна проникність мембран, що може обумовлювати ураження систем організму.
Представлені результати свідчать, що структурно-функціональні зміни мембран можуть бути визначальним чинником при виникненні перебігу гострого панкреатиту. Використання фітопрепарату “Поліфітол-1” призводить до зменшення виявлених порушень.
| 
