Библиотечный каталог авторефератов Украины

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кошля Олена Володимирівна

                                                              УДК 612.12-005.4:616.12-008.6-005

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ТА ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ У ХВОРИХ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ       В ПРОЦЕСІ ЇХ ЛІКУВАННЯ ДІЛТІАЗЕМОМ, НІТ-РЕТОМ ТА     

ТІОТРИАЗОЛІНОМ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня                 кандидата медичних наук

Запоріжжя - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів МОЗ України.

Науковий керівник:       Заслужений діяч науки і техніки України, 

                                           доктор медичних наук, професор

                                           Дейнега Володимир Григорович,

                                           Запорізький державний інститут

                                           удосконалення лікарів, завідувач                  

                                           кафедри терапії -І. 

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук,професор Безбородько Борис Миколайович, Запорізький державний медичний університет, професор кафедри факультетської терапії; 

доктор медичних наук, професор Кубишкін Володимир Федорович, Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського, завідувач кафедри госпітальної терапії №1 І-го медичного та лікувального факультетів.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться     ″   15   ″ березня 2000р.   о 13  годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02. у Запорізькому державному медичному університеті (69035, м.Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету (69035, м.Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

Автореферат розісланий        11 лютого     2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук,                              

професор                                                                            Волошин М.А.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     Актуальність теми. Серцева недостатність є одним із найбільш частих ускладнень ішемічної хвороби серця (ІХС), що передчасно приводить до інвалідності та  смертності (Чазов Е.И.,1993; Воронков Л.Г. и соавт., 1998; Кушаковский М.С.,1998; Болла С.Дж.и соавт.,1995).

     Основними факторами, які визначають виникнення серцевої недостатності, є ураження міокарда внаслідок розвитку постінфарктного, атеросклеротичного кардіо-

склерозу та стенокардії напруги (Визир В.А., Бере-   зин А.Е.,1999). Наряду з прямим ураженням міокарду, в розвитку серцевої недостатності певну роль відіграють порушення метаболізму міокардіоцитів, внаслідок перев-томи в надмірно гіпертрофованих неуражених м’язових во-локнах, (Сыволап В.Д.,1990; Воронков Л.Г.,1998; Para-meshwar J. et.al.,1992; Маyorovitz N.M. et. al.,1995;) порушення в системі окислювально-відновних процесів (Клеменкова С.В. и соавт.,1991; Рудык Б.И. и соавт., 1991; Воронков Л.Г. и соавт.,1998; Firth B.G., Dunnmon P.M.,1990). Однак, незважаючи на проведені дослідження, і до цього часу залишається неясною роль порушень системи перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в механізмах патогенезу серцевої недостатності та ефективності її лікування (Следзевская И.К. и соавт.,1998;Яновский Г.В. и соавт.,1998).

     Клінічний перебіг серцевої недостатності, особливо у хворих постінфарктним кардіосклерозом, супроводжуєть-ся і асінергією скорочень окремих ділянок міокарда, що в значній мірі може ускладнювати гемодинамічні зрушення та проведення ефективної терапії. Асінергія може бути однією з причин серцевої недостатності (Бобров В.О., 1998; Кушаковский М.С.,1998; Дзяк Г.В., Коваль Е.А., 1999; Wink К., Lehman М.,1994).

     В зв’язку з цим, успішність лікування недостатнос-ті кровообігу у хворих ІХС може бути досягнута при пог-либленому вивченні як системної гемодинаміки, так і  процесів ПОЛ, що дасть змогу проводити диференційовану  ефективну терапію серцевої недостатності як в амбула- торних умовах, так і умовах стаціонару.  

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукова робота виконана згідно з планом МОЗ України     (№ держреєстрації 0196 V 013216), а також відповідно до загальнодержавної програми ″Серцево-судинні захворюван-ня″.

     Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - визна-чення особливостей системної гемодинаміки та перекисно-го окислення ліпідів, а також їх ролі в ефективності лікування серцевої недостатності з застосуванням ділті-азему, ніт-рету та тіотриазоліну у хворих стенокардією напруги та постінфарктним кардіосклерозом.

     Відповідно до поставленої мети були визначені нас-тупні завдання:

     1. Встановити особливості центральної та регіонар-ної гемодінаміки у хворих різними стадіями серцевої не-достатності.

2. З’ясувати особливості перекисного окислення лі-

підів, антиперекисних факторів та вітамінів в залежнос-ті від стадії недостатності кровообігу.

3. Визначити особливості гемодинамічних ефектів

ділтіазему та ніт-рету в процесі гострих лікарських проб та курсового лікування у хворих різними стадіями серцевої недостатності.

     4. Розробити диференційовані схеми призначення ділтіазему, ніт-рету та антиоксиданту тіотриазоліну у хворих серцевою недостатністю, перебігаючою на фоні постінфарктного кардіосклерозу та стенокардії напруги.

     Наукова новизна одержаних результатів. Вивчена системна гемодинаміка у хворих серцевою недостатністю, обумовле-ною ІХС з урахуванням характера ураження міокарда, що дозволило вперше уточнити ступінь гемодинамічних зру-шень на різних функціональних рівнях кровообігу, з ура-хуванням стану перед- та післянавантаження в залежності від окремих форм ІХС.

     Вперше досліджений взаємозв’язок між станом пере-кисного окислення ліпідів і стадією серцевої недостат-ності в залежності від її етіології.               

     Автором показана висока ефективність тіотриазоліну в пригніченні активованих процесів перекисного окислен-ня ліпідів у хворих серцевою недостатністю.

     Автором вперше показана фазність впливу ділтіазему та ніт-рету на стан перед- та післянавантаження у хво-рих серцевою недостатністю незалежно від її етіології.

     Вперше показано, що застосування фонового лікуван-ня тіотриазоліном призводить до суттєвого підвищення ефективності ділтіазему та ніт-рету в процесі курсового лікування хворих із серцевою недостатністю.

     Практичне значення одержаних результатів. Запропонований комплекс дослідження, як ехокардіографія та тетраполяр-на реоплетизмографія дозволяє визначити ступінь та рі-вень гемодинамічних зрушень у хворих серцевою недостат-ністю, обумовленою стенокардією напруги та постінфаркт-ним кардіосклерозом.

     Дані вивчення змін системного кровообігу, перекис-ного окислення ліпідів та гемодинамічних ефектів діл-тіазему та ніт-рету дозволили підвищити ефективність лікування серцевої недостатності.

     За матеріалами роботи видані 2 раціоналізаторські пропозиції на тему: ””Спосіб підвищення ефективності пе-риферичних вазодилататорів”” і ””Спосіб лікування серце-вої недостатності кардилом.”” Практичні наслідки дослід-жень знайшли відображення у нововведенні на тему: ””Ме-тод прогнозування розвитку серцевої недостатності у хворих з постінфарктим кардіосклерозом””.

     Практичні рекомендації сформульовані на основі от-риманих результатів, апробовані та впроваджені в прак-тичну діяльність терапевтичних відділень МСЧ комбінату ””Запоріжсталь”” та заводу ””Дніпроспецсталь””, 1-й, 2-й, 3-й, 9-й, 10-й міських лікарень м.Запоріжжя, МСЧ Запо-різького алюміниевого комбінату, Запорізької та Київ-ської обласних кліничних лікарнях, а також в лікуваль-ний процес Дніпропетровської ЦРЛ, Токмакської та Васи-лівської ЦРЛ.

     Положення дисертації використовуються в навчаль- ному процесі на кафедрах Запорізькому державному інсти-туті удосконалення лікарів, Українському НДІ кардіоло-

гії ім.акад. М.Д.Стражеска у м.Київі, Запорізькому дер-

жавному медичному університеті.

     Оcобистий внесок дисертанта. Автором сформульовані мета і завдання дослідження, проведений аналіз наукової лі-тератури з проблеми, виконаний інформаційний пошук.

     Особисто проведене обстеження і лікування всіх пацієнтів. Збір даних і статистична обробка результатів проведені самостійно. Написання огляду літератури, роз-ділів власних досліджень, обговорення результатів, вис-новків і практичних рекомендацій виконано та сформульо-вано самостійно.

     Апробація результатів дисертації. Основні положення ди-сертації викладались на Першому Українському конгресі гастроентерологів в 1995р. в м.Дніпропетровську, на V-му конгресі кардіологів України в 1995р.в м.Київі, на науково-практичних підсумкових конференціях в 1995-1998р.р. та на конференції молодих вчених в 1996р. Запорізького державного інституту удосконалення ліка-рів. Апробація дисертації відбулася 25 листопада 1998р. на спільному засіданні кафедр терапії-І, терапії-ІІ, кардіології та сімейної медицини Запорізького державно-го інституту удосконалення лікарів.

     Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 друкованих робіт, із них 6 - статті у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 13 тез і матеріа-лів конференцій і з’їздів.

     Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 154 сторінках друкарського тексту, ілюстрована 22 таблицями та 24 рисунками, які займають 30 сторінок. Дисертація складається із вступу, 5-ти розділів: огляду літерату-ри, матеріалів та методів дослідження, результатів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій та покажчика літератури. Список використа-них джерел складаться із 176 робіт написаних кирилецею та 96 - латиною.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

     Клінічна характеристика хворих. Під наглядом знаходив-ся 121 хворий -(78-чоловіків та 43-жінки) з серцевою недостатністю та 20 здорових осіб відповідної статі та

віку, які склали контрольну підгрупу. Серед обстежених хворих серцева недостатність у 66 осіб (41 чоловік і 25 жінок у віці від 30 до 50 років) проходила на фоні стенокардії напруги та у 55 - (37 чоловіків та 18 жінок

у віці від 40 до 60 років і старше)на фоні постінфаркт-ного кардіосклерозу. Виділення форм ІХС проводилось згідно із клінічною класифікацією ВOОЗ 1992 року. Серед обстежених хворих стенокардія напруги II-го функціо-нального класу відмічалась у 13 хворих, III-го функціо-нального класу - у 37 хворих і IV-го - у 16. Діагности-ка стадій серцевої недостатності проводилась згідно з класифікацією недостатності кровообігу М.Д.Стражеска і В.Х.Василенка. В першу підгрупу ввійшли хворі з серце-вою недостатністю І стадії(відповідно 25 та 21 хворий), в другу - з серцевою недостатністю IIА стадії (23 та 19 хворих) і в третю - з серцевою недостатністю IIБ-IIІ стадії (18 та 15 хворих). Клініко-інструментальне обс-теження хворих проведене на клінічній базі медико-сані-тарної частини комбінату ””Запоріжсталь”” і заводу ””Дніп-роспецсталь”” у І-му терапевтичному відділенні.

     Методи дослідження. Дослідження центральної та вну-трішньосерцевої гемодинаміки, скорочувальної функції міокарда лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки проводилося методами ехокардіографії за загальноприйня-тими методиками.  

     Визначення стану регіонарної гемодинаміки проводи-лось методом тетраполярної реоплетізмографії за методи-кою Н.А.Єлізарової та співавт.,(1981) з реєстрацією реоплетизмограм грудної клітини, черевної порожнини,

гомілки та середнього пальця руки.

     Стан процесів перекисного окислення ліпідів оціню-вався на основі первинних та вторинних продуктів  перекисного окислення ліпідів - дієнових кон’югатів фракцій ΔД233 і ΔД273 та малонового діальдегіду (МДА).     

     Про стан антиокислювальних процесів судили за рів- нем активності каталази, пероксидази, вмісту вітамінів

А і Є та перекисної резистентності еритроцитів. Пере-

кисна резистентність еритроцитів визначалась за методом S.Jagar (1978).

     Вміст вітамінів А та Є визначався за методом Tnom-sona et.al.,(1973) в модифікації Р.Г.Черняускене (1982) для  сироватки і Н.В.Блажеевич(1987) - для еритроцитів. Активність каталази визначалась методом М.А.Королюк (1988). Пероксидазна активність крові досліджувалась

методом Н.Попова і Л.Нейковської (1971) з застосуванням

індигокарміну і наступною реєстрацією на спектрофото-метрі.

     Дослідження кровообігу проводилось в перщі 2 - 3 дні госпіталізації хворого в стаціонар та після курсо-вого лікування. Гемодинамічна ефективність препаратів визначалась і в гострих гемодинамічних пробах шляхом реєстрації показників кровообігу до прийому та через 120 хвилин після прийому 60 мг ділтіазему або 5 мг ніт-рету. Дані досліджень оброблені на персональному ком-п’ютері методами варіаційного та корелятивного аналізу за стандартними програмами.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ, ЇХ АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ.

     Проведені дослідження свідчили, що у хворих з сер-цевою недостатністю, яка проходила на фоні стенокардії напруги, відмічалось достовірне зменшення ударного об’єму (УО)(серцева недостатність І ст. - на 8,1%, сер-цева недостатність ІІА ст. - 16,8%,  серцева недостат-ність ІІБ-ІІІ ст.  - 23,8%), хвилинного об’єму(ХО) та фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка, яке прогресувало з наростанням недостатності кровообігу (відповідно по стадіях серцевої недостатності - 3,8% та 4,6%; 7,5% та 23,2%; 26,4%  та 32,0%). Зниження цих показників прохо-

дило на фоні зростання кінцевого діастолічного об’єму (КДО) та кінцевого систолічного об’ємів (КСО) лівого шлуночка, що було найбільш виражене у хворих із серце-вою недостатністю ІІБ-ІІІ ст. (13,8% та 51,6%). Одно-часно відмічалось і прогресуюче зростання загального  периферійного судинного опору (ЗПСО), діаметрів лівого передсердя, правого шлуночка та зниження швидкості цир-кулярного скорочення волокон міокарда (Vcf-1), що свідчи-

ло про участь даних структур в механізмах формування серцевої недостатності. При цьому відмічалась кореля-тивна залежність: а)між ФВ та VCf-1 (відповідно по під-групах: r1=+0,579; r2=+0,705; r3=+0,428); б)між ФВ та швидкістю скорочення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки (відповідно: r1=+0,527 i +0,368; r2=+0,834 i +0,745; r3=+0,674 i +0,539); в)між ФВ та швидкістю розслаблення міокарда задньої стінки

лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки (відпо-

відно: r1=0,431 i +0,398; r2=+0,675 i +0,504; r3=+0,572 і +0,465). Зміни швидкісних показників задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки супровод-жувались достовірним збільшенням їх товщини, що свідчи-ло про включення компенсаторних механізмів, зокрема гі-пертрофії міокарда. Стан регіонарного кровообігу в   пальці характеризувався достовірним, прогресивним зни- женням показників УО та ХО, що складало у хворих першої підгрупи (відповідно) - 22,3% і 32,0%, у хворих другої підгрупи - 56,0% і 54,5% і у хворих третьої підгрупи - 73,4% і 73,4%.

     Порушення системного кровообігу супроводжувались і

достовірним, в більшості випадків, зростанням питомих об’ємів крові(рідини) в судинних басейнах грудної клі-тини, черевної порожнини, гомілки і пальця.

     У хворих постінфарктним кардіосклерозом також від-мічалось достовірне збільшення КДО та КСО, яке також прогресувало з наростанням важкості серцевої недостат-ності і було виражене більш суттєво, ніж у хворих сте-нокардією напруги. Одночасно на фоні прогресуючого

зменшення УО і ХО серця та ФВ лівого шлуночка відміча-лось і достовірне збільшення ЗПСО та діаметрів лівого передсердя і правого шлуночка, що складало (відповідно) у хворих 1-ї підгрупи - 18,8%; 7,4%; 21,4%; у хворих 2-ї підгрупи - 30,4%; 7,4%; 42,9% і у хворих 3-ї під-групи - 69,9%; 33,7%; 50,0%.              

     Функціональний стан міокарда лівого шлуночка та

міжшлуночкової перегородки у хворих постінфарктним кар-діосклерозом характеризувався зменшенням VCf-1 та швид-костю розслаблення задньої стінки лівого шлуночка. Дос-ліджуючи кореляційні зв’язки між ФВ і Vcf-1, а також між ФВ та швидкісними показниками скорочення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, у хворих постінфарктним кардіосклерозом, слід відмітити, що най-більш тісний кореляційний зв’язок відмічався між Vcf-1  та обсягом ураження міокарда лівого шлуночка(r=+0,785). 

     Стан регіонарного кровообігу в пальці у даної під-групи хворих серцевою недостатністю характеризувався

зниженням показників УО та ХО, що складало для хворих

1-ї підгрупи (відповідно) - 28,3% і 20,0%, для хворих 2-ї підгрупи - 64,7% і 57,7% і для хворих 3-ї підгрупи - 77,2% і 69,2 %.

     Динаміка питомих об’ємів крові(рідини) супроводжу-валась їх збільшенням у всіх судинних басейнах і свід-

чила про зростання застійних явищ з наростанням важкос-ті серцевої недостатності.

     Таким чином, проведені дослідження системної гемо-динаміки та функціонального стану міокарда свідчили, що провідними гемодинамічними факторами прогресування сер-цевої недостатності у хворих постінфарктним кардіоскле-розом є зниження скорочувальної функції міокарда та не-адекватне йому зростання перед- і післянавантаження, а також об’єм ураження міокарда, що накладає певну тяж-кість на перебіг серцевої недостатності та підсилює рі-вень застійних процесів порівняно з хворими на стено- кардією напруги.       

     Стан перекисного окислення ліпідів та антиперекис-них факторів у хворих стенокардією напруги і постін-фарктним кардіосклерозом характеризувався збільшенням рівня МДА і дієнових кон’югатів в плазмі крові та ерит-роцитах, рівень яких зростав із наростанням важкості серцевої недостатності. Одночасно відмічалось прогре-сивне зниження активності каталази крові та перекисної резистентності еритроцитів. 

     Рівень вмісту вітаміну А та Є в еритроцитах мав тенденцію до зниження у всіх підгрупах хворих. Особли-вості перекисного окислення ліпідів та вмісту антиокси-дантних факторів у хворих постінфарктним кардіосклеро-зом характеризувались більш суттєвими змінами всіх показників, порівняно з хворими стенокардією напруги. 

     Вплив ділтіазему та ніт-рету на системну гемодина-

міку та функціональний стан міокарда у хворих з серце-вою недостатністю вивчався як в гострих гемодинамічних пробах, так і в процесі курсового лікування. Проведені дослідження показали, що в гострих гемодинамічних про-бах прийом ділтіазему та ніт-рету у всіх підгрупах хво-

рих супроводжувався незначним підвищенням частоти сер-цевих скорочень і суттєвим - УО, ХО та ФВ лівого шлу-

ночка. При цьому відмічався більш ефективний вплив діл-

тіазему на об’єм серцевого викиду і рівень ЗПСО у хво-рих із серцевою недостатністю І ст. та серцевою недос-татністю ІІА ст., а ніт-рету - у хворих із серцевою не-достатністю ІІБ-ІІІ ст. Скорочувальна функція міокарду лівого шлуночка зростала як під впливом ділтіазему, так  і більшій мірі під впливом ніт-рету, про що свідчило підвищення VCf-1 та швидкостей скорочення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки.

     Одночасово відмічався позитивний вплив ніт-рету і ділтіазему на функцію розслаблення міокарду лівого шлу-ночка і міжшлуночкової перегородки у всіх хворих. Од-нак, зростання нормалізованих швидкостей розслаблення міокарда задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночко-вої перегородки було більш виражене на фоні прийому ділтіазему і в меншій мірі ніт-рету, незалежно від еті-   ології недостатності кровообігу.    

     Таким чином, ділтіазем більше впливав на функцію

розслаблення міокарда і зниження післянавантаження, а ніт-рет, розвантажуючи ліві відділи серця по шляхах притоку і зменшуючи внутрішньошлуночковий тиск, ство-рював умови для підвищення скорочувальної функції міокарда.

     Зміни регіонарного кровообігу під впливом ділтіа-

зему та ніт-рету також мали тенденцію до збільшення, а питомі об’єми крові(рідини) в судинних басейнах грудної клітини, черевної порожнини, гомілки та пальця носили 

різнонаправлений характер змін. Так, рівень питомого об’єму крові(рідини) в грудній клітині мав тенденцію до зниження, а в черевній порожнині, гомільці та пальці 

зростав, що свідчило про наявність депонуючого та пере-розподільчого ефекту у цих препаратів, однак дані зміни 

10

були більш виражені під впливом ніт-рету, що, напевне, було обумовлено його переважно венодилатуючою дією.

     Таким чином, як ділтіазем, так і ніт-рет, мали ви-ражений позитивний вплив на системну гемодинаміку у хворих серцевою недостатністю. Однак, переважна їх дія на артеріальну та венозну системи проявлялась фазністю,

що було видно із динаміки амплітуд систолічних та діас-толічних хвиль при реєстрації кровообігу через 5,10,15,

30,60 та 120хв., після прийому препаратів. Ділтіазем в

першу фазу своєї дії (60 хвилин) проявляв переважно ар-теріолодилатуючий ефект, а ніт-рет - венодилатуючий, а починаючи з 60 хвилини, ділтіазем - венодилатуючий, а ніт-рет - артеріолодилатуючий.

     З метою визначення ролі антиоксидантної терапії в лікуванні серцевої недостатності у хворих із стенокар-дією напруги та постінфарктним кардіосклерозом нами вивчався вплив антиоксиданту тіотриазоліну на динаміку показників перекисного окислення ліпідів та антиокси-дантних факторів в процесі курсового лікування. Тіотри-азолін (2,5%% розчин) призначався курсом на протязі 18 днів по 4,0 мл внутрішньом’язово один раз на день. Змі-ни показників перекисного окислення ліпідів як у хворих із стенокардією напруги, так і у хворих постінфарктним кардіосклерозом під впливом курсового лікування тіо-триазоліном свідчили про суттєве та достовірне зниження рівня МДА у всіх підгрупах хворих, як в еритроцитах, так і плазмі крові. Так, у хворих стенокардією напруги рівень МДА на фоні застосування тіотриазоліну при сер-цевій недостатності І стадії зменшувався в еритроцитах на 26,6%%, а в плазмі крові - на 20,6%%. При серцевій недостатності ІІА та ІІБ-ІІІ стадії зниження рівня МДА відповідно складало: в еритроцитах- 19,5%% та 17,8%%;в плазмі - 19,2%% та 24,7%%. У хворих серцевою недостат-ністю, яка проходила на фоні постінфарктного кардіо-склерозу зниження рівеня МДА в плазмі під впливом тіо-триазоліну було менш вираженим (відповідно по стадіях серцевої недостатності): 25,7%%, 18,6%% і 14,7%%; а в еритроцитах (відповідно): 19,1%%, 18,9%% і 24,9%%), однак як і у хворих із стенокардією ці зрушення у всіх під-

11

групах носили достовірний характер. Рівень дієнових ко-н’югатів ΔД233  у осіб першої підгрупи із стенокардією напруги розрахованих на 1мл плазми крові практично не відрізнявся від даних контролю, а розрахований на 1мг ліпідів знижувався на 8,4%%, у хворих другої підгрупи - на 0,7%%  і 9,0%% і у хворих третьої підгрупи - на 8,8%% та 16,4%%. При аналізі показників дієнових кон’югатів

фракції ΔД273 відмічалось більш суттєве його зниження під впливом тіотриазоліну, що складало відповідно по

підгрупах: 10,3%%; 17,7%% і 18,6%%.

     У хворих із постінфарктним кардіосклерозом рівень дієнових кон’югатів фракції ΔД233, розрахований на 1мл плазми крові на відміну від хворих стенокардією напру-ги, знижувався уже у осіб першої підгрупи, що складало 1,0%%, а із рахунку на 1мг ліпідів його зниження було більш вираженим і становило 6,8%%. Динаміка дієнових ко-н’югатів фракції ΔД273  у хворих із серцевою недостатніс- тю І стадії була більш суттєвою і становила 8,9%%. При серцевій недостатності ІІА стадії зниження рівня дієно-вих кон’югатів ΔД233 в 1мл плазми крові складало 1,1%%, а в 1мг ліпідів -16,5%%; а при серцевій недостатності ІІБ- ІІІ стадії (відповідно) - 10,1%% та 12,9%%. Як і при СН І стадії, так і при СН ІІА та ІІБ-ІІІ стадій відміча-лись більш суттєві зміни з боку дієнових кон’югатів ΔД273, що складало відповідно по підгрупах - 8,1%% та 7,5%%. У хворих контрольних підгруп, яким тіотриазолін в комплекс лікування не включався, зниження рівня МДА та діенових кон’югатів було менш суттєвим і не носило дос-

товірний характер. Так, у хворих із серцевою недостат-ністю І стадії, перебігаючої на фоні стенокардії напру-ги без включення в комлекс лікування тіотриазоліну рі-вень МДА в еритроцитах знижувався на 14,8%%, у хворих постінфарктним кардіосклерозом - на 14,1%%, в плазмі

крові (відповідно)- на 13,3%% та 10,1%%. У хворих із  серцевою недостатністю ІІА стадії динаміка цих показни-ків була слідуючою: стенокардія напруги - 10,2%% і   12,6 %%, постінфарктний кардіосклероз - 9,5%% і 11,0%%, а при серцевій  недостатності ІІБ-ІІІ стадії (відповідно) - 8,5%% і 13,1%%; 7,6%% і 11,3%%. Зниження рівня дієнових

12

кон’югатів також було менш суттєво виражене в контроль-них підгрупах і складало для стенокардії напруги та постінфарктного кардіосклерозу (відповідно) при серце-вій недостатності І стадії ΔД233 в 1мл - 0,5%% і 1,1%%, ΔД233 на 1мг ліпідів- 3,6%% і 2,4%%,  ΔД273 - 6,3%% і 4,4%%;

при серцевій недостатності ІІА стадії ΔД233 в 1мл - 0,5%% і 0,4%%, ΔД233 в 1мг ліпідів - 5,4%% і 7,8%%, ΔД273 - 10,3%%              

і 9,0%%; при серцевій недостатності ІІБ-ІІІ стадії - ΔД233 в 1мл - 4,7%% і 5,0%%, ΔД233 в 1мг ліпідів - 8,5%% і 4,9%%, ΔД273 - 13,3%% і 10,7%%.

     Перекисна резистентність еритроцитів під впливом тіотриазоліну як у хворих стенокардією напруги, так і у хворих постінфарктним кардіосклерозом при серцевій не-достатності І стадії збільшувалась до рівня здорових, а у хворих із серцевою недостатністю ІІА стадії збільшу-валась (відповідно) на 8,8% та 7,5% і у хворих із сер-цевою недостатністю ІІБ-ІІІстадії - на 12,1% і 10,6%. В контрольних підгрупах хворих збільшення перекисної резистентністі еритроцитів було значно меншим і склада-ло відповідно: 0,7% і 1,4%; 2,9% і 3,1%; 6,3% і 5,9%.

     Пероксидаза крові та каталаза також змінювались на фоні лікування тіотриазоліном. Так, у хворих із серце-вою недостатністю, перебігаючою на фоні стенокардії напруги та постінфарктного кардіосклерозу, пероксидаза крові під впливом лікування тіотриазоліном мала тенден-

цію до підвищення, що у хворих серцевою недостатністю І стадії відповідно складало: 15,7%% і 14,3%%; у хворих із серцевою недостатністю ІІА стадії- 7,1%% і 29,1%% і у хворих із серцевою недостатністю ІІБ-ІІІ стадії – 28,3%% і 28,9%%. У осіб контрольних підгруп зміна цього показни-ка (відповідно) була слідуючою: серцева недостатність І стадії – 5,1%% і 11,2%%, серцева недостатність ІІА ста-дії 5,0%% і 18,3%% і у хворих із серцевою недостатністю ІІБ-ІІІ стадії – 20,1%% і 18,6%%.                    

     Динаміка показників каталази під впливом лікування

тіотриазоліном свідчила про зростання її рівня як у  хворих стенокардією напруги (відповідно по стадіях серцевої недостатності) - 41,6%% (контроль - 23,0%%); 45,9%% (контроль - 26,3%%); 25,4%% (контроль - 12,4%%), так і у хворих постінфарктним кардіосклерозом - 32,3%% (контроль - 23,0%%); 35,8%% (контроль - 25,3%%); 16,2%% (контроль - 10,5%%).

     Рівень вітаміну А у хворих всіх підгруп мав тен-денцію до зростання, як в сироватці крові, так і в

еритроцитах. Так, при серцевій недостатності І стадії у хворих стенокардією напруги і постінфарктним кардіоск-лерозом в процесі курсового лікування вміст вітаміну А в сироватці крові зростав відповідно на 5,7% і на    5,0%. При серцевій недостатності ІІА стадії динаміка цього показника у хворих стенокардією напруги становила 2,1% (контроль - 1,0%); у хворих постінфарктним кар-діосклерозом,як в основній, так і в контрольній підгру-пах в середньому - 1,1% і у осіб з серцевою недостат-ністю ІІБ-ІІІ стадії зміни вмісту вітаміна А в сироват-ці при стенокардії складали 9,4%(контроль - 4,8%) і 7,6% (контроль - 1,8%) - при постінфарктному кардіо-склерозі. При аналізі вмісту вітаміну А в еритроцитах відмічалась аналогічна динаміка цього показника, що складало для хворих із стенокардією напруги і постін-фарктним кардіосклерозом (відповідно по стадіях недос-татності кровообігу): 8,2% і 7,8% (контроль - 4,8% і

4,7%); 6,8% і 5,8% (контроль - 3,4% і 3,1%); 15,2% і 13,8% (контроль - 10,0% і 9,2%).

     Рівень вітаміну Є в сироватці крові і в еритроци-тах на фоні курсового лікування тіотриазоліном також мав тенденцію до зростання, однак ці зміни не суттєво перевищували дані контролю, як у хворих стенокардією напруги, так і у осіб із постінфарктним кардіосклеро-зом. Так, у хворих на стенокардію напруги вміст вітамі-ну Є при серцевої недостатності І стадії зростав у осіб основної підгрупи в сироватці крові на 2,6% і в контро-лі - на 1,4%, в еритроцитах (відповідно)- на 4,3% і 2,0%; при серцевої недостатності ІІА стадії в сироватці - на 6,3% і 4,2%, в еритроцитах - на 8,1% і 5,5%; при серцевої недостатності ІІБ-ІІІ стадії в сироватці - на 2,9% і 2,1%, в еритроцитах - на 10,6% і 5,4%. Динамі-ка рівня вітаміну Є у осіб із постінфарктним кардіо-склерозом під впливом тіотриазоліну була слідуючою(від- повідно по стадіях серцевої недостатності): в сироватці

крові - 2,3%; 4,2% і 5,6% (контроль - 2,0%; 0,5% і 1,5%); в еритроцитах - 2,4%; 8,4% і 9,8% (контроль –

2,1%; 4,4% і 4,7%). Разом з тим, достовірних змін вмісту вітамінів, як під впливом тіотриазоліну, так і в контрольних підгрупах, не відмічалось, що свідчило про незалежність рівня даних показників від лікування тіотриазоліном.

     Таким чином, проведені дослідження свідчать про залежність між станом перекисного окислення ліпідів, антиоксидантних факторів та вираженістю серцевої недос-татності, перебігаючої на фо-ні різних форм ІХС - сте-нокардії напруги та постінфарктного кардіосклерозу.

      Курсове лікування серцевої недостатності з вклю-

ченням ділтіазему та ніт-рету свідчило і про суттєві гемодинамічні зрушення на фоні застосування тіотриазо-ліну порівняно з контрольними підгрупами хворих, яким в комплекс лікування тіотриазолін не включався. Поряд із позитивними змінами центрального та регіонарного крово-току відмічалось і більш суттєве збільшення швидкості

циркулярного скорочення волокон міокарду і швидкісних показників скорочення та розслаблення міокарду задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки. Очевидно тіотриазолін, подавляючи активність перекисно-го окислення ліпідів та покращуючи метаболізм міокар-діоцитів, створює умови для більш повної реалізації дії лікарських засобів, в тому числі і ділтіазему та ніт-рету.

ВИСНОВКИ

     1. Серцева недостатність у хворих із стенокардією напруги та постінфарктним кардіослерозом має свої ха- рактерні риси, обумовлені особливостями, як централь- ного, так і регіонарного кровообігу в залежності від

її етіології.

     2.Гемодинамічні механізми формування серцевої не- достатності у хворих стенокардією напруги на ранніх її

стадіях пов’язані зі зниженням скорочувальної функції міокарда лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, а на пізніх - і зниженням функції його розслаблення.

15