|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУДРЕВИЧ ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА
УДК: 618.3-008.6-08-092:612.017.1
ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ
ЛІКУВАННЯ РАННЬОГО ГЕСТОЗУ ВАГІТНИХ
14.01.01 – акушерство та гінекологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.
Науковий керівник: - академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.
Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1;
- доктор медичних наук, професор Воронін Корнелій Валентинович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології.
Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ.
Захист відбудеться “22” червня 2006 р., о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.
Автореферат розісланий “22” травня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук,
професор В.В. Лазуренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ранній гестоз (РГ) вагітних продовжує залишатись одним із частих ускладнень гестаційного процесу, зустрічається у 60%-80% вагітних, а необхідність у госпіталізації і проведенні спеціального лікування виникає у 12-17,8% вагітних (В.І. Кулаков, 1995; В.І. Грищенко, 1999; Г.М. Савельєва, 2001).
Існує велика кількість теорій пояснюючих патогенез цього захворювання. Загальновизнаною є нервно-рефлекторна теорія патогенезу розвитку РГ (С.М. Беккер, Н.В. Кобозева, 1975; В.І. Бодяжина, К.Н. Жмакін, О.П. Кірющенков, 1998).
Значна роль належить гормональним порушенням. Клінічні спостереження показують, що виникнення захворювання співпадає з максимальною секрецією хоріального гонадотропіну, а припинення симптомів РГ відбувається на фоні зниження продукції цього гормону (Т.П. Бархатова, 1980; Folmer, 1964; A. Kaupilla, 1984; Г.М. Савельєва, В.І. Кулаков, 2000).
В останні роки усе більше значення в розвитку раннього гестозу надається порушенням імунної системи вагітної. Однак відомості про характер цих порушень неоднозначні, а іноді і суперечливі (Н.Н. Рожковська,1998; Л.В. Новікова, А.П. Марусов, 2000; С.В. Ширшев, 2005; І.А. Панова, Л.В. Посісева, 2005). Недосліджений цитокіновий профіль та показники макрофагально-фагоцитарної системи при ранньому гестозі. Отже, імунологічні аспекти РГ мають потребу в більш глибокому вивченні, уточненні характеру імунологічних порушень при цьому ускладненні вагітності, а розробка загальних принципів їх корекції є досить актуальною.
Проблема лікування РГ дотепер залишається актуальною, через недостатню ефективність існуючих методів, необхідність їх тривалого застосування, високий відсоток рецидивів блювоти після проведеного лікування, можливість тератогенного впливу на ембріон (плід), побічних дій на організм вагітної (О.П. Кірющенков, Г.М. Савельєва, 2001; Ю.С. Паращук, Л.Т. Кірічек, М.Г. Богдашкін, 2002).
Загальновідомі літературні дані вказують на те, що традиційна терапія не тільки не коректує імунологічні параметри, але і не в усіх випадках забезпечує потрібний клінічний ефект (К.Г. Кутоян, 1988; Н.О. Лялічкіна, 2001; Г.М.Савельєва, 2001). При цьому методи, спрямовані на регуляцію порушень імунного статусу, нечисленні (С.Є. Перепелиця, 1992; Д.І. Бенедіктов, 1996; Л.В. Новікова, 2000), що визначає необхідність розробки нових підходів до лікування цього ускладнення вагітності з урахуванням імунологічного компоненту у патогенезі розвитку РГ. Вищевикладене визначає актуальність проведення комплексних імунологічних досліджень, що включають широкий спектр тестів оцінки імунного статусу вагітних з РГ і з'ясування ролі імунологічного компоненту в патогенезі розвитку РГ та розробки доступного, безпечного імунокорегуючого методу лікування даного ускладнення вагітності.
Перспективним у цьому відношенні є біопрепарат кріоконсервованої селезінки (КС) - високоефективний біокоректор широкого спектра дії, який є природним депо біологічно-активних речовин і володіє специфічною і неспецифічною поліфармакологічною дією (В.І. Грищенко, О.С. Прокопюк, 1999). З селезінки виділено велику кількість біологічно активних речовин, на основі яких створений фармакологічний препарат – спленін, який достатньо ефективно використовувався для лікування РГ (В.П. Комісаренко, 1963). Заслуговує на увагу точка зору про здатність селезінки активувати Т-супресорну ланку імунітету (В.І. Говалло, 1987; М.Д. Тронько, 2000).
Біопрепарат КС виробляється за міжнародними стандартами якості, дозволений до клінічного застосування МОЗ України, 1999 р. На даний час уже є досвід успішного застосування препаратів селезінки у хворих з різною патологією: при анеміях різного генезу, захворюваннях печінки, легень, в онкологічних хворих, хірургічних хворих на гнійно-септичні ускладнення та ін. (В.І. Грищенко, 2000; Б.П. Сандомирський, С.Є. Гальченко, 2002; В.В. Бизов, 2004).
Вищевикладене визначає перспективність використання біопрепарату КС у складі комплексної терапії раннього гестозу вагітних.
Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Харківського державного медичного університету в межах комплексної науково-дослідної державної програми “Нові підходи до профілактики та лікування у перинатальній охороні плоду та при порушеннях репродуктивної функції” – (№ державної реєстрації 0104U002231). Автор самостійно виконував фрагменти роботи з вивчення імунологічного статусу і динаміки клінічних, імунологічних та біохімічних показників у вагітних з РГ під впливом комплексного лікування з використанням біопрепарату КС.
Мета роботи - визначення імунологічних факторів у патогенезі розвитку раннього гестозу вагітних та удосконалення методів лікування даного ускладнення вагітності, для поліпшення материнських і перинатальних показників.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:
- Вивчити клініко-імунологічні особливості раннього гестозу вагітних і визначити їхнє значення в патогенезі захворювання.
- Удосконалити терапію раннього гестозу з цілеспрямованим впливом на порушення імунного гомеостазу.
- Порівняти вплив традиційної і комплексної терапії з використанням біопрепарату КС на стан цитокінового профілю, клітинного і гуморального імунітету, фактори неспецифічної резистентності організму у вагітних з раннім гестозом.
- Порівняти вплив традиційної і комплексної терапії на стан вагітних, з визначенням біохімічних показників у вагітних з фізіологічним перебігом вагітності і при ранньому гестозі, а також їх динаміку в процесі лікування.
- Оцінити клінічну ефективність лікування РГ комплексним методом із застосуванням біопрепарату КС у порівнянні з традиційними методами терапії.
- Вивчити вплив традиційної і комплексної терапії раннього гестозу на подальший перебіг вагітності, пологів, стан новонароджених у досліджуваних груп жінок.
Об'єкт дослідження: ранні гестози (блювота) вагітних.
Предмет дослідження: клінічні, імунологічні, біохімічні показники у вагітних з РГ, особливості перебігу захворювання, визначення ефективності використання біопрепарату КС для лікування даної патології.
Методи дослідження: у роботі використані клініко-лабораторні, імунологічні, біохімічні, ультразвукові та статистичні методи дослідження.
Наукова новизна результатів дослідження. Уперше на основі результатів комплексної оцінки імунного статусу цілеспрямовано досліджений цитокіновий профіль та його зв'язок з особливостями клітинного та гуморального імунітету і факторами неспецифічної резистентності організму у вагітних з РГ. З'ясовано роль імунологічного компоненту в патогенезі розвитку раннього гестозу.
Уперше для корекції імунологічних і біохімічних порушень, а також профілактики рецидиву захворювання в комплексному лікуванні РГ застосований біопрепарат КС. На підставі аналізу клінічних змін, імунологічних та біохімічних показників доведено, що використання біопрепарату КС позитивно впливає на клінічний перебіг вагітності, дозволяє нормалізувати водно-електролітний баланс, відновити порушений клітинний та тканинний гомеостаз, значно підвищити ефективність терапії даної патології і створити сприятливі умови для подальшого перебігу вагітності, росту та розвитку плоду. На підставі проведених досліджень встановлена висока ефективність запропонованого методу лікування РГ.
Практичне значення отриманих результатів. Запропонований об'єм та спектр імунологічних тестів разом з даними клініко-лабораторних досліджень дозволили отримати більш повну й об'єктивну інформацію про особливості розвитку РГ вагітних та роль імунологічного компоненту в патогенезі захворювання. Отримані дані, дозволили намітити нові підходи до проведення лікувальних заходів, з урахуванням імунологічного статусу вагітних. Розроблений принципово новий, патогенетично обґрунтований метод лікування РГ з використанням біопрепарату КС.
За результатами вивчення клінічних, імунологічних та біохімічних показників, а також при оцінці подальшого перебігу вагітності, пологів, оцінки стану новонароджених доведена його більша ефективність у порівнянні з традиційною терапією.
Використання в комплексній терапії РГ біопрепарату КС сприяє більш сприятливому перебігу вагітності. Це характеризується зменшенням частоти рецидивів блювоти, ускладнень гестаційного процесу, дозволяє поліпшити перинатальні показники, а також сприяє нормалізації виявлених імунологічних порушень раніше - уже на 7-й день від початку терапії. Запропонований метод дозволив скоротити строки перебування вагітних у стаціонарі, зменшити кількість випадків переривання вагітності за медичними показниками, скоротити час непрацездатності жінок.
Розроблений метод лікування раннього гестозу вагітних впроваджений у практику ведення вагітних з РГ у гінекологічних відділеннях пологових будинків №1 та №5, м. Харкова, ЦРЛ м. Краснограду, Зачепилівській ЦРЛ, Кегичівській ЦРЛ Харківської області. Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в педагогічному процесі на кафедрі акушерства і гінекології №1 Харківського державного медичного університету та Харківської медичної академії післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення і результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто. Самостійно визначені тема, напрямок досліджень, мета і завдання, підібрані групи досліджуваних жінок. Проведена первинна обробка та статистичний аналіз клініко-лабораторних, імунологічних, біохімічних досліджень, дисертантом написані всі розділи роботи, сформульовані висновки. Автором самостійно обґрунтовані практичні рекомендації, впроваджений у практику новий метод лікування раннього гестозу вагітних.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені й обговорені на науково-практичній конференції „Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології” (Харків, 2003); на засіданні Харківського наукового медичного товариства (2005), на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і фахівців “Від фундаментальних досліджень до медичної практики” (Харків, 2005), на конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми і досягнення кріобіології та кріомедицини” (Харків, 2005), на сумісному засіданні співробітників кафедр акушерства та гінекології №1 і №2 Харківського державного медичного університету (2005).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 праць; 5 з яких у журналах, зареєстрованих ВАК України; 2 – у збірниках наукових праць, 3 - у збірниках тез доповідей науково-практичних конференцій, 1 патент.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках друкованого тексту й складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, що нараховує 202 вітчизняних і 67 закордонних авторів (обсяг - 25 сторінок). Робота ілюстрована 25 таблицями і 2 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети обстежено 120 жінок з одноплідною вагітністю у строках гестації від 5 до 14 тижнів. З них 40 жінок з фізіологічним перебігом вагітності - I група (контроль). Основна група - 80 вагітних із середньотяжким та тяжким ступенем РГ, які в залежності від способу лікування були поділені на дві клінічні групи: 40 вагітних з РГ, які отримали традиційне лікування РГ (II група) та 40 вагітних, яким проводили комплексне лікування - традиційна терапія і використання біопрепарату КС (III група).
При цьому II і III групи вагітних з РГ були однорідними за віком, скаргами, даними анамнезу, вихідними даними клінічного та лабораторного обстежень.
Традиційну терапію проводили по загальноприйнятій методиці: лікувально-оздоровчий режим, часте дрібне харчування, боротьба з обезводненням та ацидозом. Назначались протиблювотні, седативні препарати, проводилась дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча, метаболічна, вітамінотерапія.
Крім того, у лікуванні вагітних III групи застосовували біопрепарат КС, який вводили вагітним з РГ підшкірно у верхньо-зовнішній квадрант сідниці, одноразово.
Критерієм відбору в основну групу були скарги на нудоту, блювоту більше 5 разів на добу, зниження маси тіла більше 3 кг за 1-2 тижні, а також ацетонурія у жінок при вагітності від 5 до 14 тижнів.
Обстеження вагітних проводилося комплексно, сумлінно вивчено анамнестичні дані (спадковість, перенесені захворювання, менструальна функція, паритет). Вивчалися суб’єктивні та об’єктивні дані: скарги, плин вагітності, анамнез життя та хвороби, об’єктивний стан, діяльність органів та систем, гінекологічний статус.
Клініко-лабораторне обстеження вагітних проводилося за загальновизнаними правилами. Проводилося дослідження стану внутрішньоутробного ембріону (плоду) шляхом УЗ сканування. Крім того проводились імунологічні методи дослідження.
Для порівняння використовувались нормативні показники, отримані у жінок з фізіологічним перебігом вагітності в аналогічні строки - I група.
Програма імунологічних досліджень включала вивчення показників клітинного та гуморального імунітету, факторів неспецифічної резистентності організму та цитокінового профілю у вагітних до лікування, на 7-й та на 14-й день після початку лікування. Імунологічний статус оцінювали за основними популяціями й субпопуляціями лімфоцитів Т- і В-систем імунітету шляхом фарбування клітин в імунофлуоресцентному тесті, використовуючи моноклональні антитіла до структур мембран CD3+ (загальні Т-лімфоцити), CD4+ (Т-хелпери), CD8+ (Т-супресори), CD16+ (ПK-клітини), CD19+ (В-клітини), що були отримані в імунологічній компанії ТОВ „Сорбент” (м. Москва). Імунорегуляторний індекс (ІРІ) розраховували як відношення відносної кількості CD4+ до відносного вмісту CD8+ - лімфоцитів.
Із показників гуморального імунітету визначали в периферійній крові концентрацію IgA, IgG, IgM методом радіальної імунодифузії за Mancini (1965). Рівень ЦІК у сироватці крові визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколю.
Фагоцитарна активність встановлювалася за допомогою показників фагоцитарного індексу (відсоток фагоцитуючих нейтрофілів на 100 нейтрофілів) і фагоцитарного числа (середня кількість коків у клітині), ІЗФ розраховували як відношення коків, які були перетравлені, до коків, які були поглинені.
Концентрації цитокінів ІЛ-2, ІЛ-10, ФНО-α визначали методом імуноферментного аналізу наборами фірми “Протеїновий контур”(Санкт-Петербург).
Статистичну обробку матеріалу здійснювали методом варіаційної статистики з обчисленням середніх величин і помилок (M±m), критерію Ст’юдента та показника вірогідності (p), виконаних за допомогою пакету Microsoft-Excel 2000 для Windows.
Результати дослідження та їх обговорення. Строк вагітності при якому жінки надходили до стаціонару і було розпочато лікування, коливався від 5 до 14 тижнів і в середньому склав у II групі 8,5±0,7 тижнів, у III групі – 8,7±0,8 тижнів.
За даними імунологічного дослідження були виявлені виражені зміни в імунному статусі у вагітних з РГ порівняно з фізіологічним перебігом вагітності.
Вивчення показників Т-системи імунітету дозволило виявити виражені зміни в клітинній ланці імунітету у вагітних з РГ (табл. 1). При оцінці субпопуляційного складу Т-клітин, звертає на себе увагу, достовірне (р<0,05) зниження вмісту клітин Т-супресорного ряду - СD8+ і збільшення Т-хелперів - СD4+, а за рахунок цього достовірне (р<0,05) збільшення ІРІ, у порівнянні з контролем. Даний факт пояснюється, перерозподілом субпопуляційного складу Т-лімфоцитів з перевагою хелперного ряду клітин у периферичній крові вагітних з РГ. Серед інших змін слід зазначити, що у вагітних з РГ вірогідно (р<0,05) зросла концентрація природних кілерів - СD16+, а також значно підвищилась концентрація В-лімфоцитів - СD19+.
При вивченні функціональної активності Т-лімфоцитів у вагітних з РГ відзначалося достовірне (р<0,05) посилення їх бласттрансформуючої здатності на ФГА, на фоні достовірного збільшення рівня спонтанної бласттрансформації (табл. 1).
Дисбаланс у гуморальній ланці імунітету у вагітних з РГ знайшов відображення в достовірному (р<0,05), порівняно зі здоровими вагітними, підвищенні рівня ЦІК, відзначається підвищення вмісту і найбільш патогенної фракції – дрібно- та середньомолекулярної, який збільшувався в 1,9 рази у вагітних з РГ. При аналізі вмісту концентрації різних класів імуноглобулінів, було відзначено достовірне (р<0,05) збільшення IgA та IgG у вагітних з РГ порівняно з вагітними контрольної групи, концентрація IgM залишалася на рівні фізіологічної вагітності (табл. 3).
Нами також була вивчена роль цитокінів у патогенезі раннього гестозу. Отримані результати свідчать про тісний зв'язок збільшення Т-хелперів, посилення їхньої активності в РБТЛ у крові вагітних з РГ і продукцією прозапальних цитокінів ІЛ-2 та ФНП-α, які достовірно (р<0,05) підвищені у вагітних з РГ. Супресорний фактор, ІЛ-10, у вагітних з РГ вірогідно (р<0,05) знижений, порівняно з контролем (табл. 4).
Значні зміни в системі макрофагально-фагоцитарних клітин відбуваються при РГ. Показники, що характеризують активність цієї системи, у вагітних з РГ достовірно (р<0,05) знижені: ФП знижений на 9%, ІЗФ – на 8%, ФІ - у 2 рази. У НСТ- тесті, визначали метаболічну здатність фагоцитів, яка знижена у 1,6 рази (табл. 5).
Після застосування різних методів терапії результати досліджень показали, що у всіх вагітних III групи після лікування набагато раніш відзначалася значна позитивна динаміка клінічної картини захворювання, яка полягала як у зменшенні скарг, так і в поліпшенні даних об'єктивного дослідження порівняно з вагітними II групи.
У 1 вагітної (2,5%) II групи на тлі деякого поліпшення стану відбувся мимовільний викидень, у 1 вагітної (2,5%) цієї ж групи під час лікування в стаціонарі було визначено погіршення стану. За бажанням жінки вагітність у неї була перервана у зв'язку з неефективністю лікування, чого не спостерігалося в III групі вагітних, де вагітність була збережена у 40 вагітних (100%). Тривалість перебування в стаціонарі вагітних II групи склала - 14,2±1,0; у III-й групі - 8,4±0,8 ліжко-днів.
У вагітних III групи, уже через 7 днів від початку комплексної терапії з використанням біопрепарату КС фактично всі показники Т-ланки імунітету досягли рівня фізіологічної вагітності (табл. 1).
На 7-й день від початку лікування спостерігалася нормалізація СD4+- та СD8+-лімфоцитів у вагітних III групи, в II групі на 7-й день лікування ці показники ще достовірно (р<0,05) відрізнялися від контролю, а на 14-й день майже нормалізувалися. Різноспрямований перерозподіл СD4+ та СD8+ - лімфоцитів супроводжувався поверненням до норми ІРІ у вагітних III групи на 7-й день – 0,95±0,09; у вагітних II групи на 14-й день від початку лікування - 1,01±0,09 (табл. 1, 2).
Таблиця 1
Показники клітинної ланки імунітету у вагітних з РГ на 7 день лікування
Примітки:
1 – достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС на певний день терапії.
У загальному пулі лімфоцитів після лікування вірогідно зменшився відсоток В-лімфоцитів СD19+, досягаючи фізіологічного рівня, уже на 7-й день від початку комплексної терапії з використанням біопрепарату КС. У вагітних II групи показник СD19+ на 7-й та на 14-й день від початку терапії ще вірогідно відрізнявся від показника I групи та показника III групи на 7-й день лікування (табл. 1, 2).
Таблиця 2
Показники клітинної ланки імунітету у вагітних на 14 день
від початку лікування
Примітки:
1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС на певний день терапії.
До лікування, як власне і після традиційної терапії показники СD16+-лімфоцитів у вагітних II групи істотно не змінювалися і так і не досягли показників фізіологічної вагітності навіть на 14-й день лікування. Однак після застосування біопрепарату КС концентрація СD16+-лімфоцитів вірогідно (р<0,05) знизилася і досягла контролю вже на 7 день терапії. Комплексне лікування вагітних з РГ з використанням біопрепарату КС більш ефективно в порівнянні з традиційною терапією в плані відновлення функціональної активності Т-лімфоцитів у відповідь на ФГА: ІС РБТЛ на ФГА досяг рівня фізіологічної вагітності у жінок III групи вже на 7 день лікування, у вагітних II групи тільки на 14-й день терапії (табл. 1, 2).
Таким чином, використання біопрепарату КС нормалізує показники клітинної ланки імунітету вже на 7 день лікування, тоді як традиційні методи терапії тільки на 14 день лікування. Таку ж закономірність ми спостерігали і при вивченні гуморального імунітету у вагітних з РГ на фоні лікування (табл. 3).
При аналізі вмісту антитіл IgА та IgG у сироватці крові вагітних з РГ після лікування з використанням біопрепарату КС було встановлено, що концентрація цих імуноглобулінів відновилася до рівня фізіологічної вагітності вже на 7 день такого лікування, а при традиційній терапії тільки на 14 день (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка показників гуморального імунітету у обстежених вагітних
Примітки:
1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС на певний день терапії.
Слід зазначити достовірне зниження і нормалізацію вмісту середньо- та дрібномолекулярних ЦІК уже на 7 день від початку комплексного лікування з використанням біопрепарату КС, чого не спостерігалося після проведення традиційної терапії. В II групі рівень середньо- та дрібномолекулярних ЦІК не нормалізувався і на 14-й день від початку лікування, тоді, як саме ці ЦІК є особливо токсичними.
Комплексне лікування, з використанням біопрепарату КС має не тільки імуномодулюючий вплив на клітинний і гуморальний імунітет, але і пригнічує надмірну продукцію прозапальних цитокінів, таких, як ІЛ-2 і ФНП-α. Причому, при такому способі лікування ефект спостерігається вже на 7 день від початку терапії (табл. 4).
Рівень ІЛ-10, нормалізувався також до 7 дня терапії з використанням біопрепарату КС і досяг концентрації фізіологічної вагітності. Оскільки цей цитокін, відомий як медіатор з вираженим імуносупресорним ефектом, виявляє здатність знижувати продукцію прозапальних цитокінів, то нормалізацію рівня його активності, що корелює з нормалізацією функцій імунокомпетентних клітин, можна вважати позитивним фактором для фізіологічного перебігу вагітності. У вагітних з РГ після традиційної терапії була відзначена лише тенденція до поліпшення цих показників.
Таблиця 4
Вміст цитокінів у сироватці крові обстежених вагітних на фоні лікування
Примітки:
1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС на певний день терапії.
Застосування біопрепарату КС у комплексі з традиційною терапією найбільшою мірою проявляє активність у відношенні макрофагальної системи (табл. 5).
Таблиця 5
Показники фагоцитозу у вагітних на фоні лікування
Примітки:
1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС на певний день терапії.
Усі показники функціональної активності фагоцитозу у вагітних III групи вірогідно (р<0,05) нормалізувалися до рівня I групи вже через 7 днів після початку лікування. У вагітних II групи, такого ефекту досягти не вдавалося і показники фагоцитозу, нормалізувалися тільки до 14 дня терапії (табл. 5).
Таким чином, застосування біопрепарату КС у комплексі з традиційною терапією робить більш активний Т-супресорний вплив, активніше стабілізує показники фагоцитарної системи, знижує рівні ЦІК, нормалізує рівень цитокінового каскаду вже на 7 день лікування. Вплив традиційної терапії на зміну майже всіх показників імунного статусу у вагітних з РГ є ефективним до 14 дня лікування. Але, у результаті того, що багато показників імунокомпетентних клітин у частини вагітних з раннім гестозом не досягають рівня фізіологічної вагітності, можна думати це сприяє появі рецидиву захворювання, ускладненому перебігу вагітності та пологів. Фактично це підтверджується і результатами клінічного спостереження.
Використання біопрепарату КС у вагітних з РГ характеризується відновленням балансу субпопуляцій Т-лімфоцитів і їхньої функціональної активності. При цьому знижені показники збільшуються, а гіперактивні процеси окремих субпопуляцій Т-лімфоцитів нормалізуються. Отже, є підстави вважати, що додаткове антигенне стимулювання материнського організму біопрепаратом КС відновлює імунодепресивні властивості сироватки у вагітних з РГ. Біопрепарат КС виступає в даному випадку “навчальним” фактором, що стимулює ті властивості імунітету, що необхідні для фізіологічного перебігу вагітності.
Аналіз результатів дослідження біохімічного статусу у обстежених вагітних показав, що вміст загальної кількості білка в сироватці крові вагітних з РГ нижче від його кількості при нормальному перебігу вагітності. Після проведеного лікування різними способами спостерігалося достовірне (р<0,05) підвищення рівня загальної кількості білка в обох групах вагітних з РГ, однак у III групі, після проведеного лікування отримано кращі результати в порівнянні з II групою, що підтверджує ефективність запропонованого нами методу лікування РГ. В II групі жінок після проведеного лікування спостерігалося підвищення рівня загального білка з 63,8±1,8 до 68,6±1,5 г/л, в III групі вагітних рівень білка підвищився з 63,2±1,9 до 70,8±2,5 г/л. У I групі вміст загального білка в плазмі крові склав - 71,5±2,1 г/л.
У ході дослідження нами виявлено досить високий вміст сечовини та креатинину у вагітних з РГ до лікування, у порівнянні з вагітними контрольної групи. Після проведеного лікування достовірне (р<0,05) зниження вмісту креатинину відбулося в обох групах вагітних з раннім гестозом. У вагітних III групи, цей показник знизився з 75,4±2,6 до 54,2±1,9 мкмоль/л, (р<0,05). В II групі креатинин знизився з 74,6±2,8 до 59,4±1,7 мкмоль/л, (р<0,05), але ще вірогідно (р<0,05) відрізнявся від показника контрольної групи і показника III групи після лікування. У вагітних I групи креатинин у плазмі крові склав - 53,4±1,8 мкмоль/л.
Вміст сечовини після лікування також знизився в обох групах вагітних з РГ, але в більшому ступені це виражено у вагітних III клінічної групи, у якій сечовина знизилася з 4,46±0,23 до 3,15±0,16 ммоль/л, (р<0,05) у порівнянні з II групою, де сечовина знизилася з 4,42±0,24 до 3,63±0,17 ммоль/л, (р<0,05). У контрольній групі сечовина в плазмі крові склала - 3,12±0,18 ммоль/л.
Ранній гестоз супроводжувався і суттєвою зміною електролітного балансу (табл. 6).
Таблиця 6
Іонний склад крові у обстежених вагітних
Примітки:
1 – достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;
2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;
3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та комплексного лікування із застосуванням біопрепарату КС.
| 
