|
МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРIЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МАМЕДОВ Алім Мізамович
УДК 612.82+612.821.2+612.825.54
ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ
ХВОРИХ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ -
УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ
НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
14.01.02 - внутрішні хвороби
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Запорiжжя - 1999
Дисертацiєю є рукопис.
Робота виконана у Запорiзькому державному інституті
удосконалення лiкарiв МОЗ України
Науковий керівник- заслужений діяч науки і техникі України,
доктор медичних наук, професор
Дейнега Володимир Григорович,
Запорізький державний інститут удосконалення лікарів,
завідувач кафедри терапії-1.
Офiцiйнi опоненти: заслужений працівник вищої школи України, доктор
медичних наук, професор Доценко Яків Миколайович,
Запорізький державний медичний університет,
професор кафедри госпітальної терапії-2;
доктор медичних наук, професор Гриценко Іван Іванович,
Дніпропетровська державна медична академія, завідувач
кафедри гастроентерології і терапії факультету
післядипломної освіти.
Провiдна установа – Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, кафедра терапії
і ревматології.
Захист дисертацiї вiдбудеться " 28 " квітня 1999 p. о 14-00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02. у Запорізькому
державному медичному університеті
(330035, м.. Запоріжжя, пр.Маяковського,26)
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Запорізького державного
медичного університету (330035, м. Запорiжжя, пр. Маяковського, 26).
Автореферат розiсланий " 20 " березня 1999 p.
Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради,
д.м.н., професор Волошин М.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Пiсля аварiї на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС ) з'явилася велика група хворих, що занедужала внаслiдок впливу високих доз іонізуючого випромінювання. Це стало причиною зростання органiчної та функціональної патологiї у пацієнтiв, у багатьох з них перебіг захворювання має прогресуючий характер. Результати епiдемiологічних досліджень відображають зростання кiлькості хворих з гiпертензiєю та ускладнення перебігу артеріальної гіпертензії ( Амiразян С. А., ФіліпповС.М., Тихомирова М.Ю., 1995; Бебешко В.Г., 1992; Матюхiн В.А., Гончарик І.І., КориткоС.С.,1992; Гончарик І.І., 1992 ).
Одним з перспективних напрямкiв серед засобiв лiкування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ ) є використання лiкувальних i оздоровчих властивостей гiрського клiмату - оротерапiї. Як вважає бiльшiсть дослідників, гiрськоклiматична терапiя на висотах не бiльш 2000 м н.р.м. може застосовуватись для лiкування хворих з оборотними стадiями ГХ (I-П ст.) без ознак супутньої коронарної недостатностi (Тертерян М.Г., 1967; Бедалова С.М., 1968; Бадалов Г.П., 1977; Алiєв М.А., 1978; Алiєв М.А., Кулакова Р.І., 1971 ). Внаслiдок попередньої адаптацiї до хронiчної гiпоксiї пiдвищується i радiорезистентність органiзму. Проте профiлактичне та лiкувальне використання властивостей гiрського клiмату обмежено рядом об'єктивних факторів. Серед них: витрати на переїзд, медичнi протипоказання до перебування в умовах зниженого атмосферного тиску. Усе це стимулює пошук можливих засобiв більш широкого використання адаптаційних властивостей основного чинника гiрського клiмату - зниженого парціального тиску кисню. В останнi роки все бiльший iнтерес викликає можливiсть використання переривної нормобаричної гiпоксiї. З цiєю метою застосовують гiпоксичні газовi сумiші, що мiстять вiд 10% до 16% кисню.
Дослiдження показують, що газовi сумiші зі зниженим парціальним тиском кисню, які імітують гiрське повiтря, чинять аналогiчнi позитивнi ефекти, а також пiдвищують стійкість органiзму до впливу проникаючої радіації (Березовський В.А., Левашов М.І.,1993; Стрєлков Р.Б., Караш Ю.М.,
Чижов А.Я.,1985, Левашов М.І., Лiтвiнова А.Н., Шелест І.І., 1992). Необхiднiсть впровадження приладу " Борей", як засобу адаптацiї до штучного гiрського клiмату (ШГК) у лікувальну практику, вимагає відпрацьовування не тiльки методичних питань застосування ШГК в комплексному лiкуваннi хворих ГХ I та П ст., але i поглиблених дослiджень механiзму його саногенної дiї.
Вiдомо, що однiєю з основних ланок патогенезу променевого ураження є пiдвищене утворення вiльних радикалів з наступним розвитком синдрома пероксидації, порушенням перекисного окислення ліпідів ( ПОЛ ) та ушкодженням клітинних мембран (Пасiішвiлi Л М., 1994; Шамарiн В. М., Шальнова С. А., Кукушкiн С. К., 1996 ), на пiдставi чого обгрунтовано застосування в патогенетичній терапiї антиоксидантів. В лiтературi існують численні данi з приводу застосування прямих та непрямих антиоксидантів, проте немає робiт, що стосуються використання синтезованого в Запорiзькому медичному унiверситетi препарату тiотрiазолiну для лiкування хворих ГХ учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Ч АЕС .
Тiотрiазолiн - це новий оригiнальний вiтчизняний препарат, що має виражені кардiо-, гепато-, радiопротекторну, антиоксидантну, протиаритмічну, протизапальну, мембраностабiлiзуючу та iнші дiї, ефективний у лiкуваннi рiзноманiтної патологiї внутрiшнiх хвороб ( Вiзiр А. Д., Дунаєв В. В. та iн., 1992, 1995; Вiзiр А. Д., Євтушенко В.А. та iн., 1995; Дроговоз С. М., Сальникова С. І., 1995 ). Також вiдсутнi дослiдження щодо поєднаного застосування ШГК та тіотріазоліну в лiкуваннi зазначеної категорiї хворих.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є фрагментом галузевої НДР (N 0195V006488) кафедри терапії-1 Запорізького державного інституту удосконалення лікарів та санаторію "Великий Луг ", виконаною на замовлення Київського інституту радіаційної медицини з цільовим фінансуванням по іноваційному фонду .
Мета і задачі дослідження. Метою роботи стало вивчення ефективностi ШГК та тіотріазоліну при лiкуваннi хворих на ГХ I та П ст., які постраждали внаслiдок аварiї на ЧАЕС, при проходженнi ними курсу відновлювальної терапії.
Для досягнення цiєї мети були поставлені такі задачі :
1. Опробувати модель штучного гiрського клiмату, вiдтворювану на приладі " Борей ", у комплексі відновлювального лiкування хворих на ГХ .
2. Вивчити адаптивнi змiни пiд впливом лiкування ШГК, включаючи стан центральної та периферичної гемодинаміки, пульсового кровотоку, функцiю зовнiшнього дихання, вегетативної нервової системи, кровi у хворих на ГХ залежно вiд стадiї захворювання.
3. Порівняти ефективність тіатріазоліну та ШГК в комплексному лiкуваннi хворих на ГХ другої стадії та вивчити деякі патогенетичні механізми благотворного впливу тіотріазоліна на показники кардiо-гемодинаміки, вегетативної нервової системи, зовнiшнього дихання та кровi.
4. Вивчити змiни показникiв системної гемодинаміки, лiпiдного обміну, функцiї зовнiшнього дихання, кровi, перекисного окислення ліпідів у обстежених осіб при поєднаному застосуванні ШГК та тіотріазоліну у складi комплексної терапiї хворих на ГХ П ст.
5. Розробити практичнi рекомендацiї по застосуванню ШГК та тіотріазоліну для учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, хворих на ГХ, в умовах лікувального закладу.
Наукова новизна отриманих результатів. Проведено комплексне вивчення системної гемодинаміки, функцiї зовнішнього дихання, кровотворення у хворих на ГХ I та П ст. - учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, при їх комплексному лiкуваннi. Встановлена важлива роль адаптаційних механiзмiв гiпотензивної дiї ШГК, у тому числi i на стан ауторегуляції пульсового кровотоку. Встановлено, що вираженість змiн функціонального стану вегетативної нервової системи залежить вiд стадiї ГХ. Вплив ШГК у цiлому усуває вегетативний дисбаланс, виявляє стимулюючу дію на серцево-судинну, дихальну системи, гемо- та лейкоцитопоез. При ГХ П ст. поєднане застосування ШГК та тіотріазоліну посилює гiпотензивну, протилiпiдемічну та антиоксидантну дiю тіотріазоліну.
Результати проведених дослiджень науково обгрунтовують саногенний принцип відновлювальної терапії хворих на ГХ, розкривають закономірностi формування адаптаційних механiзмiв при дiї ШГК на функцiональнi системи кровообігу, дихання, кровотворення, що пiдсилюються при призначеннi додаткової антиоксидантної терапiї. Змiни показникiв системної гемодинаміки у хворих на ГХ I та П ст. пiд впливом лiкування дають уявлення про характер взаємовiдносин мiж центральними та периферичними ланками кровообігу , включаючи i стан ауторегуляції пульсового кровотоку.
Практичне значення отриманих результатів. Показана висока ефективність методу переривної нормобаричної гіпоксії та тіотріазоліну в комплексі відновлювального лікування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хворих на гіпертонічну хворобу.
Обгрунтована необхідність вивчення стану центральної та периферичної гемодинаміки, вегетативної нервової системи, зовнішнього дихання, морфологічних і біохімічних показників крові для призначення індивідуального комплексу відновлювальної терапії хворих на ГХ залежно від її стадії.
Результати проведеної роботи лягли в основу інформаційного листа “Застосування штучного гірського клімату в комплексі санаторної реабілітації осіб з серцево-судинними захворюваннями, які постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС” та методичних рекомендацій по застосуванню лікувальних комплексів для хворих на ГХ.
Результати наукових досліджень впроваджені у практику лікувально-профілактичних закладів м. Донецька ( обласна клінична лікарня профзахворювань), м. .Павлограда ( МСЧ N 7 ), м. Запоріжжя (МСЧ N 7 , санаторій - профілакторій комбінату “Запоріжсталь”, санаторій “Великий Луг”) , а також використовуються в учбовому процесі у Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів, факультету післядіпломної освіти Дніпропетрівсьскої державної медичної академії, у Київській медичній академії післядипломної освіти ім . П.Л.Шупика.
Особистий внесок здобувача. Самостійно визначені мета і задачі дослідження, викладені основні положення дисертації, проаналізована наукова література з даної проблеми, написані та оформлені всі розділи дисертації. Особисто автором здійснювався вибір тематичних хворих, їх клінікоанамнестичне обстеження. Самостійно проводився вибір курсу комплексної терапії, контроль за ефективністю і динамічне спостереження за станом хворих . Співавторами публікацій є науковий керівник та лікарі, які виконували наукові роботи, непов’язані з темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені на 56-й підсумковій науковiй конференцiї Запорiзького державного iнституту удосконалення лiкарiв ( м. Запоріжжя, 1995 р.), на республіканській міжрегіональній науково-практичній конференцiї (м. Миргород 15-16 листопада 1995р.), YІ-ому конгресі світової федерації Українських лікарських товариств ( м. Одеса, 9-14 вересня 1996 р.), на пленумi Українського наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів (м.Чернівці, 1996), Українській науково- практичній конференції з питань клінічної імунології та алергології ( Київ-Харьків, 26- 27 січня 1995 р.), на науковій конференції Запорізького державного інституту удосконалення лікарів присвяченій 70 -річному ювілею інституту 1926-1996 рр.(м. Запоріжжя, 1997 р.).
Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр терапії-1, терапії-2, кардіології, сімейної медицини, гастроентерології, соціальної гігієни та організації охорони здоров'я, оперативної хірургії та топографічної анатомії Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1998).
Публікації. За темою дисертацiї опублiковано 17 наукових робiт, з них 6 самостійно, 3 у центральних журналах.
Обсяг та структура дисертації. Дисертацiя викладена у традиційному стилі і складається з вступу, огляду лiтератури, об'єкту та засобiв обстеження, результатiв власних дослiджень (3-й, 4-й, 5-й розділи ), заключення, висновкiв, практичних рекомендацій, покажчика використаної літератури, включаючого 277 вiтчизняних та 23 зарубiжних джерела. Обсяг дисертацiї сторiнки машинописного тексту, ілюстрованого 24 таблицями, 7 малюнками.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Дослідження проводились у відділенні відновлювальної терапії санаторію " Великий Луг" та на базi кафедри терапiї-1 Запорiзького державного iнституту удосконалення лiкарiв. Об'єктом вивчення були 184 учасника ліквідації аварії на Чорнобильськiй АЕС, що знаходились на лiкуваннi у санаторiї у 1990-1995 р.р. з дiагнозом ГХ I або П ст.
З метою стимуляції саногенних механiзмiв видужання в дослідних групах хворим ГХ I i П ст. призначався курс штучного гірського клімату . Для цього був використаний гiрсько-клiматичний прилад " Борей ", що дозволяє за допомогою молекулярного сита в умовах нормального атмосферного тиску створювати необхiднi гiпоксичні газові сумiші. Першi сеанси аеротерапії проводились при концентрацiї кисню 13-14 об%, наступнi на рiвнi 12-10об%. Тривалість одного сеансу - одна година, тривалість курсу лiкування - два тижня.
Основна група хворих, що одержувала у комплексi лiкування курс ШГК , складалася з 62 осіб. В неї входили: 30 хворих ГХ I ст. (I група), 32 хворих ГХ П ст.( П група). У контрольних групах особи також одержували комплексне лiкування, але без включення в нього ШГК ( 66 хворих ). Серед них ГХ I ст. було 32 хворих (IІІ група), ГХ П ст.- 34 хворих (IY група ).
У виглядi антиоксиданту використаний тіотріазолін, що призначався хворим по 2 мл 2,5% розчину внутрiмишньо 3 рази на день на протязi 5 днiв, а пiсля цього по 1 таблетці 3 рази на день протягом 15 днiв.
З метою дослiдження ефективностi тіотріазоліну було вивчено вплив препарату у комплексному лiкуваннi хворих ГХ П ст. ( 29 осіб ), що одержували одночасно i курс ШГК ( Y група ). Контроль складали хворi ГХ П ст. ( 27 осіб), що одержували таке ж лiкування, але без призначення курсу ШГК ( YІ група ).
У хворих до та пiсля проведення курсу лiкування вивчались показники функцiонального стану вегетативної нервової системи ( вегетативний iндекс Кердо, око-серцевий рефлекс Ашнера-Данiнi, рефлекторний дермографiзм, дихальний коефiцiєнт Хiльденбранта, ортостатичний рефлекс Превеля, математичний аналiз серцевого ритму за Баєвським ).
Вивчення стану системної гемодинаміки проводилось засобом тетраполярної реографії та ЕХО - кардiографiї. Визначались кінцевий діастолічний і кінцевий систолічний об'єми /КДО і КСО/, ударний об'єм /УО/, фракція викиду /ФВ/, хвилинний об'єм кровообігу /ХОК/, ступінь скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка у систолу (%^S), загальний периферичний опір судин (ЗПОС), систолічний та ударний індекси (СІ,УІ).
З метою вивчення пульсового кровотоку (ПК) використаний спосіб реоплетизмографiї, а також функцiональна пресорна проба Дейнеги В.Г. та Крикоти О.М.
Усім хворим проводився запис ЕКГ у 12 загальноприйнятих відведеннях у спокої. З метою визначення толерантностi до фiзичних навантажень використовувалась велоергометрична проба у сидячому положенні хворого у формi одномоментного сходинцезростаючого навантажного тесту РWC150.
Дослiдження вентиляцiйної функцiї легень проводили способами спiрографiї та пневмотахографiї.
Стан системи перекисного окислення ліпідів оцінювався на підставі первинних та вторинних продуктів ПОЛ - дієнових кон'ьюгатів (ДКо) за методом В.Б. Гаврилова і Н.И.Мишкорудної ( 1983), малонового діальдегіду
( МДА) за методом М.С.Гончаренко і М.А.Латипової ( 1985 ). Про стан антиокислювальних механізмів судили по рівню вітамінів А та Є за методом М.А.Королюк і співавт. ( 1988 ), активності каталази (АК ) за методом Thompson et al. ( 1973 ) у модифікації Р.Ч.Черняускене ( 1982 ).
У хворих також проводився загальний аналiз кровi з пiдрахунком тромбоцитів, визначенням загального білку, загального холестерину, В- лiпопротеїдів, лiпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів, бiлiрубiну (загальний та прямий ), сечовини, глюкози кровi, АлАт i АсАт, часу згортання кровi, протромбiну, фібриногену.
Результати досліджень хворих занотувались у розроблену нами базу даних для IBM ( PC/AT), адаптовану для математичної обробки результатів з використанням прикладних програм для статистичної обробки медичної інформації.
Результати досліджень та їх обговорення. Як показали дослiдження, застосування курсу ШГК у комплексному лiкуваннi хворих ГХ I ст. приводило до чималого полiпшення їх стану.
Пiсля лiкування ШГК у порівнянні з контрольною групою вiдзначалось зменшення числа скарг на головний біль з 43 до 15 %, у контролi 28%. Значно рідше після закiнчення курсу лiкування хворi відмічали задуху ( до лiкування 45 %, пiсля - 11 %, у той час як у контрольнiй групi- 26 %). Багатозначний лiкувальний ефект проявився з боку судинних реакцiй. Так, болі у ділянці серця зменшувались у 4,7 рази пiсля включення у комплекс лiкування курсу ШГК i тiльки у 1,5 рази без нього. Ефект ШГК відзначено i по зменшенню відчуття похолодання кiнцiвок, парастезій та болю у кістках, сухостi шкіри та білого дермографiзму.
У контрольнiй групi по всiм аналізованим скаргам спостерiгався позитивний вплив відновлювального лікування, проте додаткова дiя гiпоксичного фактора виявляла більш стимулюючий вплив на органiзм хворих. Пiд впливом лікування вiдзначалась нормалiзацiя показникiв серцево- судинної та дихальної систем.
Включення у комплекс лiкування курсу ШГК приводило до достовiрного зниження як систолічного так i дiастолічного артерiального тиску (СТ, ДТ). Нормалiзацiя артерiального тиску відбувається за рахунок уповiльнення частоти серцевих скорочень (ЧСС), у той час як ударний об'єм серця практично залишається незмiнним .
При лiкуваннi хворих ГХ I ст. пiд впливом ШГК значно пiдвищується толерантність до фiзичного навантаження. Якщо до лiкування вони були спроможні виконати на велоергометрі у середньому навантаження не бiльш як 138 ± 4,6 вт, то пiсля лiкування перенесене навантаження зростало до 156 ± 3,9 вт (p<0,001 ), у контрольній групi до 145 ± 4,1 вт ( p>0, 05 ).
Благотворна дiя ШГК на стан кардiогемодинаміки у хворих ГХ I ст. вiдзначалась i при дослiдженнi морфометричних параметрів серця. Пiсля лiкування ШГК вiдзначається багатозначне пiдвищення фракцiї викиду у порівнянні з контрольною групою .
Вивчення стану пульсового кровотоку (ПК) у пальці при рiзноманiтних рiвнях тиску в оклюзивній манжетi встановило, що якщо у здорових осiб аналогічного вiку спостерiгається рiвномiрне та плавне зниження показнику по мiрi пiдвищення тиску у манжетi, то у хворих гiпертонiчною хворобою I ст. при зазначеному функцiональному навантаженнi вiдзначаються фазні змiни периферичного кровообiгу. При пiдвищеннi вихiдного фону з 22,0 ± 1,12 мкл до 27,2 ± 1,33 мкл стосовно здорових осiб того ж вiку ( 27 осіб ), починаючи з тиску у манжетi 40 та 80 мм рт. ст. відбувається виразне зростання цього показника до 33,4 ± 1, 51 мкл i 39,8 ± 2,1 мкл, залишаясь вище рівня контрольної групи навіть при тисненнi у манжетi 120 мм (34,2 ± 1,61 мкл).
Все це свiдчить про те, що вже при початковiй формi ГХ вiдзначаються змiни не тiльки у центральнiй ланцi гемодинаміки, але i відбуваються деякi порушення у регуляцiї стану периферичного кровообiгу. Цi змiни носять звернутий характер, про що свідчать результати динамiчної пресорної проби у хворих пiсля лiкування. Включення курсу ШГК сприяло більш чіткій нормалiзацiї змiн ПК при рiзноманiтних рiвнях тиску у манжетi у порiвняннi з контрольною групою, що не одержувала ШГК . У хворих, що одержали курс ШГК, вихiдний кровоток навiть був дещо вище, ніж у здорових осiб, а при тиску у манжетi 40, 80 та 120 мм рт.ст. практично не вiдрiзнявся вiд кривої ПК у здорових, у той час, як у осіб контрольної групи ця нормалiзацiя була менш виражена.
Результати дослiдження вперше виявляють адаптивний вплив ШГК не тiльки на центральну, але і периферичну гемодинаміку. У певнiй мiрi виявленi закономірностi у характерi змiн показникiв функцiонального стану серцево-судинної системи, можливо, пов'язанi з нормалiзацiєю функцiї вегетативної нервової системи. Пiсля курсу відновлювального лiкування у хворих ГХ I ст. вiдзначається зниження тонусу симпатичної нервової системи та пiдвищення тонусу парасимпатичного вiддiлу вегетативної нервової системи. Так , вегетативний iндекс Кердо до лiкування складав 5,0 ± 0,09, пiсля комплексного лiкування з ШГК 4,3 ± 0,03, а у контрольнiй групi - 2,2 ± 0,08. Такi ж достовiрнi зрушення виявлені i при аналiзi дихального коефiцiєнту Хiльденбранта, око-серцевого рефлексу Ашнера -Данiнi та ортостатичного рефлексу Превеля.
Вивчення динамiки статистичних параметрів кардiоiнтервалів у хворих пiсля курсу лiкування ШГК свiдчить про збiльшення моди (Мо), варiаційного розмаху ^х i зменшення амплітуди моди (Амо) та індексу напруги ( IН ) пiсля комплексного лiкування.
Дослiдження показникiв функцiї зовнiшнього дихання у даної категорiї хворих також показало, що вплив ШГК більш сприятливо відбивається на полiпшеннi вентиляцiйної функцiї легень у порiвняннi з контрольною групою.
У групi хворих, що одержували курс ШГК, вiдзначається достовiрне пiдвищення дихального об’єму та частоти дихання, що приводить до істотного збiльшення хвилинного об'єму дихання ( на 28% вище у порiвнянні з контрольною групою ).
Аналiзуючи змiни бiохiмiчних та морфологiчних показникiв периферичної кровi, треба відзначити достовiрне збiльшення наявності білка у групi осiб, що одержували курс ШГК. Найбiльш чітко стимулююча функція ШГК виявилася з боку кісткового мозку. Якщо в першi днi перебування хворих на лікуванні спостерiгались деякi явища анемiзації та пригноблення білого паростка порiвняно зі здоровими особами, то пiсля проходження курсу ШГК відбувалося достовiрне збiльшення вмiсту як еритроцитів, так i гемоглобiну. У групi осіб, що одержували сеанси ШГК , до кiнця курсу лiкування гемоглобiн зростав з 128,5 ± 5,99 до 160,7 ± 4,1 г/л, у той час, як у контрольнiй групi рiвень гемоглобiну майже залишався на попередніх цифрах. Переривний гiрськоклiматичний вплив приводив до збiльшення еритроцитів у середньому з 4,1 ± 0,19 до 5,9 ± 0, 16 x 10^12 /л, у контрольнiй групi осiб, що одержували комплексне лiкування, але без курсу ШГК, змiни кiлькостi еритроцитів виявилися статистично недостовірними.
Важливо також пiдкреслити благотворний вплив ШГК i на нормалiзацiю наявності лейкоцитів, що до закiнчення курсу лiкування збiльшились з 4,5 ± 0,46 до 6,6 ± 0,37 x 10^9 /л ( у контрольнiй групi до 5,1 ± 0,70). Достовiрне збiльшення відсоткової наявності лiмфоцитів у периферичній кровi з 19,9 ± 2,11 до 28,5 ± 1,21 також можна розцiнити як позитивне явище, що свiдчить про пiдвищення iмунологічної реактивностi органiзму, зв'язаної з клітинним iмунiтетом.
Застосування курсу ШГК у комплексному лiкуваннi хворих ГХ П ст. приводило до чималого полiпшення їх загального стану . Порiвнювання ефекту ШГК у хворих ГХ П ст. та хворих ГХ I ст. показує, що частота зниження числа скарг у цiй групi менш виявлена.
Пiсля курсу лiкування ШГК головнi болі зменшувались лише з 64 % до 42% , у контрольнiй групi до 52 %. Значно рідше до закiнчення курсу лiкування хворi вiдзначали задуху ( до лiкування 51 %, пiсля - 32 %, у той час, як у контрольнiй групi 47 % ). Болі у ділянці серця зменшувались у 2,3 рази, у хворих, що не одержували ШГК - у 1,8 рази.
Аналiз змiн показникiв центральної та периферичної гемодинаміки виразно показує нормалiзуючий вплив ШГК, у першу чергу, на гiпокiнетичні прояви захворювання ГХ П ст. Включення у комплекс лiкування курсу ШГК приводило до достовiрного зниження як систолічного, так i дiастолічного артерiального тиску .
У хворих ГХ П ст. чiтко виявляється адаптивна дiя ШГК на показники загального периферичного опору судин ( ЗПОС ). Якщо до лiкування вiн складав 1976 ± 85,2 ум.од., то пiсля включення у комплекс лiкування ШГК вiн знизився до 1598 ± 76,4, у той час, як у контрольнiй групi змiни ЗПОС виявилися статистично недостовірними.
У хворих ГХ П ст. у порiвняннi з хворими ГХ I ст. була значно знижена толерантність до фiзичного навантаження. Курс ШГК сприяв зростанню переносимостi велоергометричного навантаження з 108 ± 4,2 вт до 131 ± 3,7 вт ( p<0, 001 ).
Вивчення стану ПК при рiзноманiтних рiвнях тиску у оклюзивній манжетi встановило, що у хворих ГХ П ст. відбуваються більш глибокi порушення ауторегуляції периферичного кровообiгу.
На пiдставi вивчення показникiв функцiонального стану вегетативної нервової системи встановлено у хворих ГХ П ст. ваголiтичний ефект ШГК.
Дослiдження показникiв функцiї зовнiшнього дихання у даної категорiї хворих також показало, що вплив ШГК більш сприятливо відбивається на полiпшеннi вентиляцiйної функцiї легень у порiвняннi з контрольною групою. Вiдзначається достовiрне пiдвищення життєвої ємкостi легень та хвилинного об’єму дихання ( на 32% вище в порiвнянні з контрольною групою), збiльшення показникiв, що характеризують мiру бронхiальної прохiдностi ( ОФВ1, ОФВ1 / ЖЄЛ, V 25% i 50% ).
У хворих ГХ П ст. концентрацiя гемоглобiну знижується у середньому до 117 г/л, а наявність еритроцитів не перевищує 4,6 ± 0,28х 10^12/л. Застосування штучного гiрського клiмату приводить до більш вираженого пiдвищення цих показникiв у порiвняннi з контрольною групою хворих, що не одержували сеансiв ШГК.
Застосування курсу ШГК та тіотріазоліну у комплексному лiкуваннi хворих ГХ П ст. виявилося найбiльш ефективним. Головнi болі та задуха знижувались у 2,8 рази ( у контрольнiй групi при застосуваннi тіотріазоліну без ШГК у 1,8 рази ), нудота та печія у 2,5 рази (у контролi у 1,5 рази), остеоалгiї у 4,2 рази, у групi хворих, що одержували тiльки тіотріазолін - у 2,3 рази . Біль у ділянці серця зменшувався у 3,9 рази ( без ШГК тiльки у 2,5 рази ).
Пiсля закiнчення лiкування рiвень систолічного та діастолічного артеріального тиску знижувався значно, у середньому до 143 ± 3,2 мм рт. ст., дiастолічного - до 83 ± 1,4 мм рт. ст. Пiд впливом курсу ШГК та тіотріазоліну вiдзначалось достовiрне зниження ЗПОС з 2989 ± 85,2 до 2320 ± 76,4 ум. од. У той же час в обох групах, що порiвнювались, не спостерiгалось iстотних змiн ЧСС, МОК, УО, УІ i СІ. У групах хворих ГХ П ст., як при призначеннi одного тіотріазоліну, так i у комбiнації з ШГК відмічено чимале зростання толерантностi до фiзичного навантаження вiдповiдно до 129 ± 3,0 i 141 ± 3,6 вт ( p<0, 001 ). Позитивний вплив тіотріазоліну та ШГК у хворих позначився i на змiнах показникiв ультразвукового обстеження розмiрiв серця .
Вивчення стану ПК встановило, що у хворих ГХ П ст. пiд впливом комплексного лiкування ШГК у поєднаннi з тіотріазоліном вiдзначається майже нормалiзацiя динамiки кровотоку. Призначення одного тіотріазоліну також виявляло позитивний вплив на ауторегуляцію периферичного кровотоку у цiєї групи хворих, але воно було менш виразним, ніж у попереднiй групi.
Дослiдження показникiв пульсометрiї i вегетативних проявiв показали, що призначення хворим додатково до курсу ШГК тіотріазоліну приводить до більш виразної нормалiзацiї показникiв у порівнянні з групою хворих, що лікувалися лише одним тіотріазоліном. У хворих пiсля курсу лiкування відмічається зменшення моди ( Мо) , варiаційного розмаху різниці між максимальним та мінімальним R-R інтервалів (^х ) i збiльшення амплітуди моди (Амо) та індексу напруги (IН) . Якщо у Y-ій групi Мо зменшувалась до 0,75 ± 0,032, то у групi хворих, що одержували тiльки один тіотріазолін ( YI група) цей показник знижувався до 0,98 ± 0,022. У V групі ^x вiрогiдно зменшувався до 0,30 ± 0,015, а у YІ - до 0,36 ± 0,23.
Дослiдження показникiв функцiї зовнiшнього дихання у даної категорiї хворих також показав, що вплив ШГК та тіотріазоліну більш сприятливо вплинув на полiпшення вентиляцiйної функцiї легень у порівнянні з контрольною групою, в якій призначався лише один тіотріазолін.
Порiвнюючи характер змiн деяких бiохiмiчних показникiв периферичної кровi, важливо відзначити достовiрне збiльшення наявності білка як у групi осiб, що одержували курс ШГК та тіотріазолін, так i у групi, яка лікувалась одним тіотріазоліном. Це може означати, що тiотрiазолiн покращує білковоутворюючу функцiю у хворих ГХ П ст. Наряду з цим виразно проявляється i антиоксидантна дiя цього препарату, що значно пiдсилюється пiд впливом додаткового призначення ШГК ( Y група). У цiй групi хворих вiдзначалось більш виразне зни-ження вмiсту дiєнових коньюгатів та малонових дiальдегiдів у порівнянні з YІ групою. У той же час вiдзначається пiдвищення активностi каталази у плазмі та збiльшення вмiсту вітаміну Є.
Комплексне лiкування ШГК та тіотріазоліну приводило до зниження наявності загального холестерину, пiдвищення ліпопротеїдів високої щільності та зниження ліпопротеїдів низької щільності, що може бути розцiнено як протилiпідемічна дiя препарату.
Лiкування хворих ГХ П ст. ШГК та тіотріазоліном проявлялось виразною стимулюючою дiєю на кістковий мозок, про що свідчило не тiльки збiльшення наявності еритроцитів та гемоглобiну, але також i пiдвищення кiлькостi лейкоцитів, лiмфоцитів i моноцитів у порiвнянні з хворими, що лікувались одним тіотріазоліном.
ВИСНОВКИ
1. Застосування вибіркових комплексів відновлювальної терапії хворих на гіпертонічну хворобу - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у залежності від стадії захворювання ( перша та друга) приводить не тільки до нормалізації рівня артеріального тиску, але і до загального клінічного поліпшення їх стану, що супроводжується виразним зменшенням числа скарг на задуху, головні болі, болі у ділянці серця, остеалгії, порушення сну та апетиту.
2. Додаткове призначення курсу переривної нормобаричної гіпоксії у терапевтичний комплекс хворим на гіпертонічну хворобу I ст. супроводжується більш виразним зниженням рівня як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску вже на 10 день лікування. Зниження тиску здійснюється переважно за рахунок зменшення хвилинного об'єму кровообігу на фоні деякої тенденції до зниження загального периферичного опору судин, при цьому відмічається позитивний вплив гіпоксичної адаптації на відновлювання порушеної функції ауторегуляції пульсового кровотоку, активізуючий вплив на функцію дихання, кровоутворення, білковоутворюючу функцію печінки, нормалізацію тонусу симпатичної нервової системи, зростання толерантності до фізичного навантаження.
3. У хворих на гіпертонічну хворобу II ст. - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у порівнянні з хворими першої стадії відмічаються більш виразні порушення регуляції центральної та периферичної гемодинаміки, пригнічення функції симпатичної нервової системи, дихання, кровоутворення, функції печінки, зниження толерантності до фізичного навантаження. Гіпотензивний ефект нормобаричної гіпоксії здійснюється переважно за рахунок зниження загального периферичного опору судин та деякого поліпшення ауторегуляції периферичного кровотоку, зменшення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Для нормалізації рівня артеріального тиску потрібний більш довгий період гіпоксичної адаптації ( біля двох-трьох тижнів курсовового лікування ).
4. Призначення хворим на гіпертонічну хворобу другої стадії додатково до комплексної терапії курсу тіотріазоліну посилює гіпотензивний ефект відновлювального лікування, позитивно впливає на зміни показників центральної та периферичної гемодинаміки, ліпідний спектр крові, чинить антиоксидантну та гепатопротекторну дії.
5.Спільне застосування переривної нормобаричної гіпоксії та тiотріазолiну хворим на гiпертонiчну хворобу другої стадії потенціює їх лiкувальні дiї, приводить до більш виразного зниження рiвня артерiального тиску, полiпшення показникiв центральної та периферичної гемодинаміки, пiдвищення толерантностi до фiзичного навантаження, зменшення вираженості вегетативного дисбалансу, порушень перекисного окислення лiпiдів, активно стимулює еритро- та лейкоцитопоез, нормалiзує показники функцiї зовнiшнього дихання та позитивно впливає на змiну деяких функцiональних показникiв печiнки.
6. Застосування у комплексi лiкування хворих на гiпертонiчну хворобу другої стадії, які постраждалих вiд аварiї на Чорнобильській АЕС, переривної нормобаричної гіпоксії та тiотрiазолiну пiдвищує ефективнiсть відновлювальної терапії і може бути рекомендоване для широкого впровадження у практику лікувально-профілактичних закладів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. У комплексі відновлювальної терапії хворих на гіпертонічну хворобу- учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, необхідно включати метод переривної нормобаричної гіпоксії , який чинить виражену гіпотензивну дiю, сприятливо впливає на функцiональний стан центральної нервової системи, серцево-судинної системи, стан дихання, функцiю кісткового мозку, бiоенергетичні процеси у органiзмі. Цей засіб скорочує перiод видужання хворих гiпертонiчною хворобою.
2. При застосуванні методу переривної нормобаричної гіпоксії в умовах лікульно-профілактичного закладу рекомендується моделювання штучного гiрського клiмату за допомогою вiтчизняного приладу "Борей", виконаного на основi мембранної технологiї молекулярного газорозподілу повiтря , що забезпечує та пiдтримує заданi параметри гiпоксичної газової суміші . Перший сеанс аеротерапiї тривалiстю 30 хв. слід проводити при концентрацiї кисню 13-14 об%, наступнi - на рiвнi 10-12 об%. Загальна тривалiсть курсу лiкування при гіпертонічній хворобі I ст. 8-9 днів, при гіпертонічній хворобі П ст. - не менш як 14 днiв.
3. Включення тіотріазоліну у комплекс лiкування хворих на гіпертонічну хворобу П ст. сприяє більш виразному зниженню артерiального тиску, нормалiзації показників серцево-судинної, дихальної систем, кровi, виявляє антиоксидантну та протилiпiдемічну дiї. Препарат слід призначати у першi 5 днiв внутрiмишньо по 2 мл 2,5% розчину, а пiсля цього - по одній таблетці 3 рази на день протягом 15 днiв.
4. Найбiльш ефективне для лiкування хворих гiпертонiчною хворобою П ст. поєднане застосування штучного гiрського клiмату та тiотрiазолiну. Пiд їх впливом відбувається нормалiзацiя рiвня артерiального тиску, полiпшення показникiв центральної та периферичної гемодинаміки, функцiї зовнiшнього дихання, еритро-та лейкоцитопоеза, пiдсилюється антиоксидантна та протилiпiдемічна дiя, пiдвищується фiзична працездатність.
5. Для оцiнки ефективностi лiкування пропонується функцiональна пресорна проба, яка містить у собі вивчення реоплетизмографічним способом рiвня пульсового кровотоку у пальці руки при стискуванні м'яких тканин плеча манжетою з послiдовним утворенням у ній тиску 40, 80,1 20 та 160 мм рт.ст. Динамiчне дослiдження пульсового кровотоку у хворих на гiпертонiчну хворобу дозволяє виявити характер порушень ауторегуляції периферичного кровообігу.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ
ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мамедов А.М. Гемодинамические механизмы саногенного действия гипоксической адаптации при лечении больных гипертонической болезнью // Архив клинической и экспериментальной медицины. Донецк, 1997.-Т.6, N2.-С.204-207.
2. Мамедов А.М. Применение искусственного горного климата в комплексном лечении больных гипертонической болезнью участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС //Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.- Одесса,1997.-N 3 (11).-C.40-44.
3. Дейнега В.Г., Мамедов А.М., Волошин М.А, Пономаренко В.И. Применение тиотриазолина в комплексном лечении пострадавших от аварии на Чернобыльской АЭС // Український кардіологічний журнал.-Київ, 1996.- N 2.-C.169.
4. Дейнега В.Г., Пономаренко В.И., Мамедов А.М., Шапран Н.Ф. и др. Применение оротерапии в лечении больных нейроциркуляторной дистонией в условиях санатория //Физические лечебные факторы в медицинской реабилитации: Материалы республиканской межрегиональной научно-
практической конференции ( Миргород 15-16 ноября1995 г.). - Одесса, 1995.- C.59-60.
5. Шапран Н.Ф., Натуча С.Я., Мамедов А.М., Шарафьян Г.Н. Об особенностях оздоровления больных с вегетососудистой дистонией, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Физические лечебные факторы в медицинской реабилитации: Материалы республиканской межрегиональной научно-практической конференции (Миргород 15-16 ноября 1995 г.). - Одесса, 1995.- C.-204 - 205.
6. Дейнега В.Г., Мамедов А.М., Пономаренко В.И., Сытник В.А. и др. Методические рекомендации по проведению аромотерапии.- Запорожье, 1995.-С.12.
7. Дейнега В.Г., Крикота Е.М., Пономаренко В.И., Мамедов А.М. и др. Определение и методы коррекции нарушений состояния ауторегуляции периферического кровотока у больных с сердечной недостаточностью // Методические рекомендации. - Запорожье, 1995.- С. 20.
8. Дейнега В.Г., Мамедов А.М., Алипова О.Е., Тороп В.В. и др. Обоснование применения иммунокоррегирующих средств в восcтановительной терапии пострадавших в результате аварии на ЧАЭС //Тези доповідей Української науково - практичної конференції з питань клінічної імунології та алергології (Київ-Харків, 26- 27 січня1995 р.). Київ, 1995.- C.32.
9. Мамедов А.М. Методологические основы саногенно-патогенетической концепции системы комплексной санаторно-курортной реабилитации больных // Тезисы докладов 56-ой итоговой научной конференции Запорожского государственного института усовершенствования врачей 28 и
30 ноября 1995г. - Запорожье, 1996. - C. 65-66.
10. Мамедов А.М. Системная энзимотерапия в комплексной реабилитации в условиях санатория лиц, пострадавших от аварии на Чернобыльской АЭС // Тезисы докладов 56-ой итоговой научной конференции Запорожского государственного института усовершенствования врачей 28 и 30
ноября 1995 г. - Запорожье, 1996 .- C 66-67.
11. Дейнега В.Г., Мамедов А.М. Застосування штучного гірського клімату в комплексі санаторної реабілітації осіб з серцево-судинними захворюваннями, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС // Інформаційний лист. - Київ, 1996.-N 119.- С.2 .
12. Сколибог С.А., Дейнега И.В.,Мамедов А.М., Ефименко В.Н. О биоритмологическом подходе в лечении кардиологических больных // Тезисы докладов 56-ой итоговой научной конференции Запорожского государственного института усовершенствования врачей 28 и 30 ноября 1995г.- Запорожье, 1996.- C. 101-102.
13. Дейнега В.Г., Пономаренко В.И., Мамедов А.М., Шапран Н.Ф. и др Применение искусственного горного климата (ИГК) при дискинезиях пищеварительного канала в условиях санаторной реабилитации лиц пожилого возраста // Матеріали пленуму Українського товариства геронтологів та геріатрів "Фізіологія і патологія органів травлення у осіб похилого і старечого віку " (18-20 вересня 1996, м. Чернівці).- Київ, 1996.- C. 36- 37.
14. Дейнега В.Г, Мамедов А.М. Застосування штучного гірського клімату для лікування хворих на гіпертонічну хворобу // Тези доповідей VI конгресу світової федерації Українських лікарських товариств, 9-14 вересня.- Одеса, 1996.- C.105-106 .
15.Колесник Е.О., Дейнега В.Г., Пономаренко В.І., Мамедов А.М. та інш. Комплексна реабілітація у санаторії осіб, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС // Методичні рекомендації. Запоріжжя, 1996.-С. 9 .
16.Мамедов А.М. Применение искусственного горного климата для лечения больных гипертонической болезнью // Наукові праці Запорізького державного інституту удосконалення лікарів, присвячені 70 річному ювілею інституту. - Запоріжжя, 1997.-С.106.
17. Мамедов А.М. Применение искусственного горного климата и тиотриазолина в комплексном лечении больных гипертонической болезнью, участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС// Матеріали Української науково- практичної конференції з міжнародною участю "Нетрадиційні методи діагностики і лікування у курортній практиці"- Київ, 1997.- С.45-46.
АНОТАЦІЯ
Мамедов А.М. Особливості відновлювальної терапії хворих гіпертонічною хворобою - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Запорізький державний медичний університет. м. Запоріжжя, 1999.
Дисертація присвячена питанням удосконалення методів відновлювальної терапії хворих на гіпертонічну хворобу- учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вивчено адаптивний вплив нормобаричної гіпоксії тіотріазоліну в комплексному лікуванні 184 хворих на гіпертонічну хворобу першої і другої стадії на стан центральної і периферичної гемодинамики, вегетативної нервової системи, показників функції зовнішнього дихання і периферичної крові.
Основні результати дослідження можуть бути використані при розробці індивідуальних комплексних програм відновлювальної терапії цієї категорії хворих.
Ключові слова : гіпертонічна хвороба, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відновлювальна терапія, нормобарична гіпоксія, тіотріазолін.
| 
