Библиотечный каталог авторефератов Украины

Міністерство охорони здоров’я україни

Івано-франківський державний медичний університет

ДУЛО Олена Анатоліївна

УДК 616.361/.366-002-085.838.97:553.74

ОБГРУНТУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ПРИЙОМУ МАЛОМІНЕРАЛІЗОВАНОЇ СЛАБОСУЛЬФІДНОЇ СУЛЬФАТНО- НАТРІЄВОЇ КАЛЬЦІЄВОЇ МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ СИНЯЦЬКОГО РОДОВИЩА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЖОВЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ

14.01.36 – гастроентерологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є  рукопис.

Роботу виконано в Національному медичному університеті ім.О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

СВІНЦІЦЬКИЙ Анатолій Станіславович,

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії №2,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Міщук Василь Григорович, Івано-Франківський

державний медичний університет МОЗ України,

кафедра терапії і сімейної медицини ФПО,

професор кафедри

доктор медичних наук, професор

Катеренчук Іван Петрович, Українська медична

стоматологічна академія МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії,

завідувач кафедри

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія,

кафедра гастроентерології

Захист дисертації відбудеться “20” червня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 в Івано-Франківському державному медич­ному університеті МОЗ України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківського держав­ного медичного університету за адресою: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Галицька,7.

Автореферат розісланий “ 18 ” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор                        О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання жовчного міхура (ЖМ) та жовчних шляхів – дискінезії жовчовивідних шляхів (ДЖВШ), хронічний некалькульоз­ний холецистит (ХНХ), жовчокам’яна хвороба – належать до одних із найпоши­реніших захворювань серед патології травної системи і мають високу медичну і соціальну значимість (И.И. Дегтярева, И.Н. Скрыпник, 2001; Н.В. Харченко, 2000; Н.Б. Губергріц, 2001, 2003). Вони характеризуються варіабельністю клінічного перебігу, високими показниками тимчасової та стійкої втрати працездатності, переважно в осіб молодого та середнього віку (І.І. Гриценко, С.В. Косинська, В.І. Залєвський, 2001). Холецистит займає одне з провідних місць серед пато­логії печінки і жовчних шляхів (біля 40%), при цьому ХНХ, за даними різних ав­торів, складають від 6 – 7% до 47% (Ю.Р. Ковалев, 1999).

Проблеми ураження жовчовивідної системи в стані гострого і хронічного холециститу зумовлені недостатнім вивченням механізмів їх перебігу, відсут­ністю способів достовірної діагностики, ефективних моделей лікування. Ура­жен­ня жовчовивідної системи в стані гострого і хронічного холециститу, за даними досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів виявляється від 25,0 до 92,2% випадків (Ю.А.Філіппов, З.М. Шмігель, 2001). Працями багатьох авторів доведена закономірність переходу функціональних порушень жовчовивідної сис­те­ми, так званих первинних дискінезій, у хронічний холецистит (Г.Д. Фадєєнко, 2001; Ш. Шерлок, Дули Дж, 1999). Тривалий перебіг ХНХ загрожує утворенням каменів у ЖМ, як у наслідок впливу запального процесу на біохімічний склад жовчі, так і внаслідок порушення жовчоутворюваної функції печінки (A.F. Hofmann, 1988; Ю.Х. Мараховский, 2002; 2003).

У зв’язку з цим виникає необхідність цілеспрямованого дослідження і вне­сення корекції в комплексну терапію ХНХ та ДЖВШ. Традиційна медика­ментозна терапія не завжди сприяє повному одужанню, нерідко супрово­джується появою побічних ефектів, а також потребує тривалого застосування ліків та матеріальних витрат. У зв’язку з цим стає практично важливою реабі­літація таких хворих, зокрема в курортних умовах із використанням слабосуль­фідних мінеральних вод.

Існує певний клінічний матеріал, що свідчить про позитивний вплив комп­лексного курортного лікування, до якого входить питний прийом слабо­суль­фід­них мінеральних вод при лікуванні хворих із захворюваннями жовчо­вивід­ної системи (Л.А. Терентьева, 1988). До такого типу вод належить мінеральна вода Синяцького родовища (МВСР), яка використовується на курорті “Синяк” у Закарпатській області. Вивчення ефективності бальнеологічного лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ з точки зору з’ясування його впливу на ланки пато­генезу захворювання дає змогу обгрунтувати більш раціональне використання курортних факторів для відновлення здоров’я хворих. Однак дослідження по ви­значенню механізму лікувальної дії слабосульфідних мінеральних вод та науково обгрунтовані методики їх питного призначення в даної категорії хворих не проводились. Враховуючи вищенаведене, проведення досліджень по вивчен­ню впливу МВСР на функціональний стан жовчовивідної системи у хворих ХНХ та ДЖВШ слід вважати актуальним і соціально значимим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідних робіт Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і являє собою фраг­мент теми “Вивчити окремі ланки патогенезу, дати клінічну оцінку методів ран­ньої діагностики уражень гастродуоденальної зони, гепатобіліарної системи та методів їх лікування у осіб, що зазнали впливу радіоактивного фактору” (№ держ­реєстрації 019640U7062).

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ на підставі корекції жовчоутворювальної функції печінки та жовчо­вивідної функції ЖМ, нормалізації біохімічного складу жовчі, шляхом засто­сування диференційованого питного прийому слабосульфідної МВСР.

Задачі дослідження.

1. Вивчити характер та механізм впливу слабосульфідної МВСР на мо­тор­ну функцію ЖМ та тонус сфінктера Одді у хворих на ХНХ та ДЖВШ при одноразовому її прийомі в умовах клінічного експерименту за даними фракцій­ного хроматичного дуоденального зондування (ФХДЗ).

2. Вивчити характер та механізм впливу МВСР на жовчовивідну функцію ЖМ та зовнішньосекреторну функцію печінки у хворих на ХНХ та ДЖВШ при одноразовому її прийомі в умовах клінічного експерименту за даними ФХДЗ та біохімічного складу жовчі.

3. Дослідити терапевтичну ефективність курсового прийому МВСР у хво­рих на ХНХ та ДЖВШ на основі пато- і саногенетичних механізмів захворю­вання, аналізу клінічної картини, та інструментального дослідження.

4. Оцінити стійкість досягнутого терапевтичного ефекту у віддаленому пе­ріо­ді лікування на підставі тривалості клініко-біохімічної ремісії і частоти виникнення рецидивів захворювання.

5. Визначити та обгрунтувати оптимальний диференційований питний при­йом МВСР для лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ.

Об’єкт дослідження – хворі на ХНХ та ДЖВШ, слабосульфідна МВСР.

Предмет дослідження – вплив слабосульфідної МВСР на функціональний стан органів жовчовивідної системи у хворих на ХНХ та ДЖВШ.

Методи дослідження – загальноклінічні, біохімічні та інструментальні (внутрішньошлункова рН-метрія, УЗД органів черевної порожнини, ФХДЗ з дослідженням біохімічного складу жовчі); статистичні з використанням про­грам Microsoft Office 2000, Microsoft Excel Stadia 6.1 / prof та Statistica.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше науково обгрунтовано внутрішній прийом слабосульфідної МВСР у хворих на ХНХ та ДЖВШ. Вста­новлено механізм дії внутрішнього прийому МВСР на жовчоутворювану функ­цію печінки та жовчовивідну функцію ЖМ. Уперше розкриті патогенетичні напрями лікувальної дії слабосульфідної мінеральної води, що дало змогу розробити практичні рекомендації по оптимізації лікування таких хворих в умовах курорту “Синяк”, які сприяють швидкому зникненню клінічних симпто­мів захворювань та запобігають виникненню рецидивів.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення лікувальних власти­востей МВСР дало змогу довести можливість і значимість внутрішнього прийому цієї мінеральної води, курсовий прийом якої підвищує терапевтичний ефект лікування захворювань жовчовивідної системи (прискорює швидке зник­нення клінічних симптомів, зменшує частоту виникнення рецидивів, а також знижує показники тимчасової втрати працездатності).

Розроблений та впроваджений у практику диференційований оптимальний режим питного лікування хворих на ХНХ та дисфункціональні розлади біліар­ного тракту (ДРБТ) з урахуванням стану кислотопродукуючої функції шлунка, моторики ЖМ.

За матеріалами дисертації отримані деклараційний патент Держпатенту України на винахід (№ 69335) та деклараційний патент на корисну модель (№ 6879).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впро­ваджені в клінічну практику санаторію “Синяк”, Мукачівського р-ну, Закар­патсь­кої обл.; у лікувальний процес обласної клінічної лікарні м. Ужгорода; Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, військово-медичної служби УСБУ по Закарпатській обл.; санаторію “Квітка полонини”, Свалявського р-ну, Закарпатської обл. Матеріали дисертаційної роботи використовуються в на­вчальному процесі на кафедрі фізичної реабілітації Ужгородського націо­нального університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою роботою автора. Внесок здобувача в ході виконання даної роботи полягає в самостійному підборі та обстеженні тематичних хворих за допомогою клініко-лабораторних методів дослідження. Розробила схему дослідження хворих на ХНХ та ДЖВШ, за допомогою якої виявляла симптоми, що найчастіше зустрічалися, їх поєд­нання і причини виникнення. Брала участь у проведенні біохімічних тестів, у проведенні ультрасонографічного обстеження. Проводила статистичну обробку отриманих результатів. Самостійно визначила мету та задачі дослідження; про­вела огляд сучасної літератури. Сумісно з науковим керівником сформулювано висновки та практичні рекомендації, які впроваджено в клінічну практику та педагогічний процес.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені на науково-практичній конференції “Сучасні проблеми внутрішньої патології” (Київ, 2003), V науково-практичній конференції з між­народною участю “Рання медична реабілітація: здобутки, проблеми, перспекти­ви” (Ужгород – санаторій “Карпати”, 2004), науково-практичній конференції “Актуальні питання патології внутрішніх органів” (Київ, 2004), науково-прак­тич­ній конференції “Кліматотерапія, лікувальна фізкультура, механотерапія, фітотерапія, бальнеотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих” (Євпаторія, 2005). Обговорення дисертації проводилося на спільному засіданні кафедр госпітальної терапії №2, пропедевтики внутрішніх хворб №2, поліклінічної підготовки та сімейної медицини, терапії стоматологічного фа­куль­тету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 11 січня 2006 р.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 9 друкованих пра­цях, в тому числі 4 – у фахових наукових журналах, які входять до переліку ВАК України, отримано 1 деклараційний патент на винахід, 1 деклараційний патент на корисну модель, 1 інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена української мовою, в тому числі основний текст на 138 сторінках. Дисертація ілюстрована 27 табли­цями і 15 рисунками, складається зі вступу, 7 розділів (включаючи аналітичний огляд літератури, опис матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, узагальнення отриманих результатів), висновків, практичних реко­мендацій і списку використаних джерел, який містить 285 літературних джерел, в тому числі 102 – зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети та ви­рішення задач, нами було обстежено і проліковано 214 хворих на ХНХ з гі­по­кінезією жовчного міхура (ГЖМ) та ХНХ зі спазмом сфінктера Одді (ССО) віком від 20 до 60 років, у тому числі 122 на ХНХ з ГЖМ, серед них жінок – 64, чоловіків – 58 (середній вік склав 34,21,6 років) та 92 хворих на ХНХ із ССО, серед яких було жінок – 50, чоловіків – 42 (середній вік склав 30,51,3 ро­ків). Тривалість захворювання становила від 3 до 12 років. Поділ пацієнтів на групи відбувався, враховуючи переважання ГЖМ або ССО у хворих на ХНХ. Хворі на ХНХ з ГЖМ були поділені на основну І та контрольну групу І, хворі на ХНХ із ССО також були поділені на основну групу ІІ та контрольну групу ІІ. Групу здорових склали 20 пацієнтів того ж віку без наявності ХНХ та ДЖВШ. Таким чином, дослідженням було охоплено всього 234 особи.

Усім хворим проводили комплексне клінічне обстеження, яке включало ви­вчення скарг з особливостями больового, астеноневротичного та диспептич­ного синдромів, їх тривалості, анамнезу захворювання, а також об’єктивного статусу. Після загального клініко-анамнестичного обстеження, для веріфікації основного діагнозу, хворим проводились інструментальні та лабораторні до­слідження, а саме: УЗД, холецистографія, ФХДЗ, внутрішньошлункова рН-мет­рія. Для оцінки функціонального стану гепатобіліарної системи в пацієнтів цих груп було проведене біохімічне дослідження сироватки крові фотометрич­ним методом за допомогою тест наборів фірм “Філісіт діагностика” (Україна) з визначенням активності печінкових ферментів: АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ; а та­кож вмісту загального білірубіну та його фракцій, загального холестерину, три­гліцеридів, -ліпопротеїдів; визначення загального білку та його фракцій у крові фотометричним, електрофоретичним методами.

Для реєстрації та оцінки реакції ЖМ на вплив питного прийому мінераль­ної води використовували метод клініко-фізіологічних експериментів, “гострих дослідів”, який дав можливість шляхом вивчення одноразової дії мінеральної води розробити методику диференційованого її прийому в залежності від стану моторики ЖМ та тонусу сфінктера Одді.

Зовнішньосекреторна функція печінки вивчалась шляхом визначення біо­хімічного складу печінкової жовчі, отриманої під час ФХДЗ.

В якості супутньої патології виявлено: ожиріння ІІ – ІІІ ступеню у 38 хво­рих (17,8%), переважно жіночої статі; деформуючий остеоартроз у 36 хворих (16,8%); остеохондроз шийно-грудного відділу хребта у 86 хворих (40,2%); по­дагра в 9 хворих (4,2%); гіпертонічна хвороба І ступеню - у 28 хворих (13,1%).

Основу санаторно-курортного лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ склали три лікувальні комплекси. Лікувальний комплекс №1 у хворих на ХНХ з ГЖМ, включав базисне лікування: дієту №5, ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну фізкультуру, сірководневі мінеральні ванни t- 37-380С, через день, у кількості 10-12 процедур, відвар жовчогінних трав. Головний лікувальний засіб полягав у внутрішньому прийомі МВСР з розрахунку 2 мл на кг маси хворого, а темпе­ратура і час прийому мінеральної води залежали від стану моторики ЖМ та кислотопродукуючої функції шлунка за загальноприйнятою наступною схемою:

- при високій кислотоутворюючій та недостатності кислото­нейтра­лізуючої функції шлунка, яка найчастіше супроводжується прискореною евакуацією кис­лого шлункового вмісту, вказану МВ призначали за 15-20 хв до їжі, t 38-40оС і через 60 хв після їжі для продовження олужнюючого ефекту, t 20-22оС, по 100 мл, дегазована;

- при збереженій кислотоутворюючій функції шлунка - за 30-40 хв до їжі, t 30-35оС, по 150-200 мл, дегазована;

- при пониженій кислотоутворюючій функції шлунка, декомпенсованому стані кислотонейтралізуючої функції шлунка – за 40 хв до їжі, t 38-40оС, по 100-250 мл, дегазована;

- при загальній тривалості курсу лікування 24 дні.

Лікувальний комплекс №2 у хворих на ХНХ із ССО включав усі поцедури лікувального комплексу №1, а внутрішній прийом МВСР призначався дифе­ренційовано і залежав від тонусу сфінктера Одді та стану кислотопродукуючої функції шлунка.

Лікувальний комплекс №3 у хворих на ХНХ з ГЖМ (контрольна група І) та у хворих на ХНХ зі ССО (контрольна група ІІ) включав тільки базисне ліку­вання без внутрішнього прийому МВСР.

З метою вивчення фізико-хімічних параметрів МВСР проводились ціло­річ­но дослідження хімічного складу, фізичних властивостей і бактеріальної флори даної МВ.

               Формула М.Г. Курлова має такий вигляд:

(H2S+НS-) 0,018 М..1,12         SO4 81 . HCO3 15          рН 7,18   Т 13,9о С

                                                            Ca 64 Na 22 Mg 14

Таким чином, МВСР є слабосульфідною сульфатною кальцієвою натрієво-магнієвою малої мінералізації нейтральною, холодною. Середні показники бу­фер­ної ємності складають 2,0  0,5 ммоль/л і 6,0  0,4 ммоль/л нейтралізуючої здатності.

Усі отримані результати досліджень були опрацьовані на комп’ютері за­со­бами варіаційної статистики з визначенням середньоарифметичних значень, середньоквадратичних відхилень, довірчих інтервалів.. Різницю між даними 2-х виборок оцінювали за допомогою критерію Ст’юдента (за достовірну ін­фор­ма­цію брали різницю при р  0,05). Розрахунки проводились на базі пакету про­грам статистичної обробки даних, реалізованих у програмі Microsoft Excel.

Результати досліджень та їх обговорення. На першому етапі роботи бу­ла проведена розробка методики внутрішнього прийому МВСР в залежності від тонусу ЖМ та сфінктера Одді. У 39 хворих на ХНХ зі ССО була вивчена дія одноразового прийому МВСР за допомогою ФХДЗ. Першій групі хворих на ХНХ зі ССО (19 осіб) для отримання рефлексу ЖМ вводили 200 мл нероз­веденої МВСР, t 420С. Другу групу склали 20 осіб, у яких в якості подразника використовували розбавлену мінеральну воду (100 мл МВСР і 100 мл ки­п’я­ченої водопровідної води) тієї ж температури. При внутрішньодуоденальному введенні нерозведеної МВСР час розкриття сфінктера Одді був 7,1±0,81 хв. Міхурова жовч виділялась стрімко, часто переривчасто. При цьому, у 3/4 хворих виникали болі в правому підребер’ї або нудота. Всього за 15,3±1,27 хв отримано 43,6±2,14 мл порції жовчі В. При інтрадуоденальному введенні розведеної МВСР час розкриття сфінктеру Одді складав 6,8±0,86 хв. Міхурова жовч ви­ділялася більш повільно і безперервно. Болі в правому підребер’ї або нудота були всього в 1/4 хворих. За 20,0±1,22 хв отримано 53,1 ± 1,53 мл, порції жов­чі В. Таким чином, у хворих на ХНХ з дисфункцією сфінктера Одді по гіпертонічному типу одноразовий прийом розведеної мінеральної води в по­рівнянні з нерозведеною водою, супроводжувався більш повільним, непере­рив­частим і безболісним відтоком міхурової жовчі. Тому у випадках ССО ми реко­мен­дували пити розведену (1:1) мінеральну воду за 45 хв до прийому їжі, t 420С.

У 53 хворих на ХНХ з ГЖМ як подразник, що скорочує ЖМ, використо­вували МВСР в кількості 200 мл з t 420С. Розкриття сфінктера Одді спостеріга­лось через 6,8±0,77 хв. Міхурова жовч спочатку виділялась швидко й у великій кількості, але кожні наступні 10 хвилин її кількість зменшувалась – “затухаюча крива”. У цілому, протягом 51,3±1,84 хв виділилось 76,3±2,91 мл жовчі порції В.

Через 2-3 дні у 18 хворих на ХНХ з ГЖМ знову проведено ФХДЗ. Для отримання рефлексу ЖМ також використовували МВСР в кількості 200 мл, t 420С. Як і раніше, міхурова жовч у перші 20 хв виділялась швидко та у великій кількості. Коли жовч порції В починала витікати повільно і в незначній кіль­кості, на 30-й хв після чергового забору жовчі, ми додатково вводили 150 мл МВ тієї ж температури. При цьому вже через 10 хв спостерігалось деяке збіль­шення відтоку жовчі порції В – “міхурний поштовх”. Всього за 60,0±2,14 хв отримано 99±3,06 мл жовчі порції В. При однократному прийомі МВСР отри­ма­но в середньому на 40-ій хвилині 9 мл, а на 50-ій хвилині 5 мл жовчі порції В. При двократному прийомі МВ в той же час виділилось відповідно 19 та 16 мл міхурової жовчі. Із наших спостережень видно, що повторне введення мі­неральної води під час виділення міхурової жовчі хворим із ГЖМ значно по­кра­щило відток жовчі. Виходячи з наших спостережень, хворим на ХНХ з ГЖМ ми рекомендували приймати МВСР t 420С, за 60 та за 30 хв до прийому їжі в кількості 200 та 150 мл.

У 45 хворих методом холецистографії з жовчогінним сніданком виявлена нормотонія ЖМ та сфінктера Одді. Першу групу склали 14 осіб, яким для отри­мання рефлексу ЖМ інтрадуоденально вводили 30-40 мл 33% розчину сульфату магнію; другу – 16 осіб, котрим в якості подразника застосовували 200 мл МВСР, t 420С; третю – 15 осіб, яким вводили розведену 1:1 МВСР t 420С. Час роз­пускан­ня сфінктера Одді в усіх хворих становив 4-6 хв. На 10-ій, 20-ій та 30-ій хвилинах у середньому отримані наступні кількості жовчі порції В: у хворих пер­шої групи (А) – 25, 15 та 5 мл; другої групи (В) – 19, 16 та 10 мл і третьої (С) відповідно 10, 12 та 9 мл. Реакція з боку нормотонічного ЖМ на введення не­розведеної МВСР була дещо слабшою в порівнянні з застосуванням розчину сульфату магнію і ще більш слабша – на введення розбавленої мінеральної во­ди. Тому хворим із нормотонією ЖМ ми призначали мінеральну воду t 420С, 200 мл за 45 хв до прийому їжі.

При вивченні скарг хворих на ХНХ та ДЖВШ виділено три синдроми: больовий, астеноневротичний, диспептичний синдром. Найчастіше у хворих на ХНХ з ГЖМ виявлявся больовий синдром у 84 осіб (68,8%), у хворих на ХНХ із ССО він був виражений у 41 пацієнта (44,6%). Астеноневротичний синдром виявлений у 59 хворих (48,4%) на ХНХ з ГЖМ та у 35 хворих (38,0%) на ХНХ із ССО. Диспептичний синдром виявлявся у 33 (27,0%) хворих на ХНХ з ГЖМ та у 17 хворих на ХНХ із ССО (18,5%).

Позитивна динаміка лікування з застосуванням МВСР полягала в тому, що в основній групі скоріше від початку питного прийому мінеральної води від­мічалося зникнення суб’єктивних та об’єктивних ознак ХНХ з ГЖМ. Так, в основній групі, час ліквідації больового синдрому відбувався на 10,50,5 день від початку лікування, тоді як у хворих контрольної групи ліквідація больового синдрому відбувалася на 19,20,4 день, (хворі якої внутрішньо не застосовували МВСР, Р 0,001). Показово, що в усіх пацієнтів, які внутрішньо вживали МВСР, навіть у разі відновлення болю, він зникав відносно швидко. Час зникнення нудоти в основній групі реєструвався вже на кінець першого тижня лікування, що було в 3,3 рази швидше в порівнянні з аналогічним показником у контроль­ній групі (р0,01); ліквідація відрижки – на 12,50,3 та 18,40,8 добу в основній та контрольній групах відповідно (тобто в перших на 5,90,4 діб швидше; р0,05). Гіркота в роті ліквідувалася в пацієнтів основної групи, як правило, вже на кінець першого тижня лікування, що було на 9,80,9 діб скоріше, ніж у хворих контрольної групи (р0,01). Відновлення евакуаційної функції кишеч­ника відмічалося в основній групі на 10,60,4 добу, а в контрольній групі на 22,20,2 добу. Питне лікування МВСР хворих на ХНХ з ГЖМ сприяло у більшості хворих основної групи зменшенню частоти проявів головного болю (в 1,5 разів) та болю в ділянці серця (у 3 рази). З іншого боку, у хворих контроль­ної групи вірогідно частіше залишалася підвищена дратівливість, на відміну від хворих основної групи. Нормалізація сну після завершення лікування від­бувалася на 8,70,3 добу в пацієнтів основної групи, що в 1,4 рази було досто­вірно рідше (12,41,8 доба) у порівнянні з пацієнтами контрольної групи. Унаслідок цього знижений настрій зберігався 17,30,9 діб у хворих контрольної групи, тоді як в основній групі дана ознака достовірно зникала в 3 рази швидше на 5,80,6 діб. Позитивна динаміка клінічних показників відбувалася й у хворих на ХНХ з ССО, яка полягала в тому, що в основній групі відмічалося значно біль­ше число пацієнтів, в яких скоріше від початку використання внутрішнього прийому МВСР зникали суб’єктивні та об’єктивні ознаки ХНХ із ССО.

Повторне обстеження після завершення курсу лікування дозволило встановити, що в основній групі хворих на ХНХ з ГЖМ, яка вживала МВСР, у більшості випадків – у 63 (85,1%) пацієнтів досягнута стійка клініко-лабора­торна ремісія протягом першого року після завершення санаторно-курортного лікування, тоді як у контрольній групі – в 34 (70,8%) хворих, що було в 1,2 рази рідше. У 8 (10,8 %) пацієнтів основної та 7 (14,6 %) – контрольної групи про­тягом першого року після завершення лікування відмічені ознаки нестійкої ремісії або помірного загострення ХНХ з ГЖМ, що вимагало відповідного лі­ку­вання та додаткової медичної реабілітації. Появу скарг у період від 6 до 12 місяців після санаторно-курортного лікування, хворі пов’язували переважно з порушенням дієти, режиму харчування, фізичною та психо-емоційною перена­пругою. Таким чином, час активації патологічного процесу в ЖМ в середньому на 3-4 місяці відбувається раніше в пацієнтів, які не вживали МВСР в комп­лексному санаторно-курортному лікуванні ХНХ з ГЖМ. З іншого боку, у пере­важної більшості пацієнтів, які застосовували внутрішній прийом МВСР, до­стовірно відмічена стійка ремісія захворювання протягом 1,60,08 років (при аналогічному показнику контрольної групи – 0,90,06 років).

Аналіз даних одержаних з анкет свідчить про те, що стійка клініко-ла­бораторна ремісія ХНХ із ССО протягом першого року після завершення сана­торно-курортного лікування в основній групі відмічена в 48 пацієнтів (92,3%), тоді як у контрольній групі– у 29 (72,5%) хворих, що було в 1,3 рази рідше. Таким чином, достовірно відмічена стійка клініко-лабораторна ремісія за­хворю­вання протягом 1,70,08 років у хворих на ХНХ із ССО основної групи (при аналогічному показнику контрольної групи – 1,00,07 років).

При біохімічному обстеженні у хворих на ХНХ із ССО в порівнянні зі здо­ровими, протеїнограма показала нормальний рівень загального білка та незначне зниження кількості альбумінів, тому альбумін-глобуліновий коефі­цієнт у них був знижений. Рівень глобулінів у крові в нормі. Показники тимо­лової проби не відрізнялись від таких у здорових. У хворих на ХНХ з ГЖМ для протеїнограми характерно підвищення кількості загального білка, в основному за рахунок -глобулінів, та значне зниження рівня альбумінів. Спостерігалось помітне зменшення альбумін-глобулінового коефіцієнту. Показники тимолової проби також не відрізнялись від показників у здорових. Клінічна ремісія супро­воджується помірним зрушенням у ліпідному гомеостазі у хворих на ХНХ із ССО та більш вираженими у хворих на ХНХ з ГЖМ, які полягають у підви­щенні вмісту холестерину 7,360,25 ммоль/л, - ліпопротеїдів 5,620,19 г/л та рівня тригліцеридів 3,100,18 ммоль/л у сироватці крові, що вказує на підви­щений ліполіз жирової тканини. Вміст загального білірубіну у хворих на ХНХ із ССО складав 17,2 0,56 мкмоль/л та прямого білірубіну 5,00,23 мкмоль/л. У хворих на ХНХ з ГЖМ вміст загального та прямого білірубіну вище норми і складав 20,450,68 мкмоль/л та 6,8 0,28 мкмоль/л відповідно. Дослідження показників цитолітичного синдрому показало, що активність АлАТ і АсАТ не відрізнялась від показників здорових осіб. Враховуючи той факт, що активність ГГТП та ЛФ підвищується у випадках затримки жовчі в жовчовивідних шляхах, нами було виявлено, що як у хворих зі ССО, так і у хворих із ГЖМ ці показники різко відрізнялися від рівня здорових осіб. Так, якщо у хворих на ХНХ із ССО активність ЛФ була в 2,1 рази вища (1,620,18мккат/л) від показника у здорових, а ГГТП – в 1,6 рази (1,430,16 нмоль/л), то в групі хворих на ХНХ з ГЖМ ці показники були відповідно вище в 2,36 (1,840,20 мккат/л) та 1,8 рази (1,640,18 нмоль/л). Підвищення рівня ЛФ та ГГТП повязано з гіпер­про­дукцією її гепатоцитами, а також внутрішньоклітинним холестазом.

При біохімічному обстеженні після лікування в основній групі І і ІІ від­мічена нормалізація показників білкового обміну, зниження вмісту загального холестерину (6,120,17 ммоль/л), -ліпопротеїдів (4,450,20 г/л), тригліцеридів (1,90,15 ммоль/л). Динаміка позитивних змін у хворих на ХНХ з ГЖМ показала, що у хворих основної групи рівень загального білірубіну зменшився в 1,35 рази, у хворих контрольної групи - в 1,11 рази, а рівень прямого білірубі­ну - в 1,36 раз та в 1,12 раз відповідно. Відбувалася і нормалізація пігментного обміну у хворих на ХНХ із ССО, про що свідчить достовірне зниження рівня загального та прямого білірубіна в сироватці крові. У хворих на ХНХ із ССО основної групи рівень активності ЛФ достовірно знизився – у 1,97 рази (0,820,15 мккат/л), а в контрольній в 1,35 рази (1,17 0,14 мккат/л); ГГТП – у 1,5 рази (0,940,12 нмоль/л), а в 1,2 рази (1,210,13 нмоль/л) відповідно. У хво­рих на ХНХ з ГЖМ основної групи рівень активності ЛФ достовірно знизився – в 2,16 рази (0,850,14 мкат/л), а в контрольній групі в 1,52 рази (1,250,13 мккат/л); ГГТП – в 1,67 (0,980,12 нмоль/л) та в 1,20 рази (1,320,12 нмоль/л) відпо­відно. Динаміка змін показників у контрольній групі була недостовірною. Більш виражена ефективність лікування у хворих основної групи повязана з покра­щенням функціонального стану ЖМ та жовчовивідних шляхів, кишечника, змен­шенням інтоксикації гепатоцитів продуктами гниття, які завжди є при пору­шенні функції кишечника, а також нормалізацією жовчовідтоку, що сприяє нормалізації функції гепатоцитів.

Визначення швидкості витікання міхурової жовчі виявило, що у хворих на ХНХ з ГЖМ швидкість виділення міхурової жовчі була нижчою і вірогідно відрізняється від показників у здорових осіб, та складає 2,15±0,09 мл/хв у хворих основної групи І та 2,25±0,09 мл/хв у хворих контрольної групи І. Швидкість виділення міхурової жовчі до лікування у хворих зі ССО складала 5,94±0,35 мл/хв в основній ІІ та 5,71±0,29 мл/хв у контрольній групі ІІ, час розкриття сфінктера Одді складав 8,430,36 хв.

У результаті проведеного лікування у хворих на ХНХ з ГЖМ швидкість відтоку жовчі збільшилась і склала 3,10±0,12 мл/хв у хворих основної групи І та 2,54±0,11 мл/хв у хворих контрольної групи І. Після лікування у хворих на ХНХ із ССО час розкриття сфінктера Одді зменшився і склав 6,100,27 хв, швидкість відтоку жовчі достовірно зменшилась і склала 3,8±0,23 мл/хв в ос­нов­ній групі ІІ, у хворих контрольної групи ІІ зменшення швидкості менш ви­ражене, і показники статистично невірогідні. Збільшення швидкості ви­ді­лення жовчі можна пояснити наявністю у цих хворих синдрому жовчної гіпер­тензії, в результаті чого, згідно законів гідродинаміки, при розкритті сфінктера Одді жовч під підвищеним тиском швидко покидає жовчовивідні шляхи.

Вивчення біохімічного складу жовчі показало, що концентрація жовчних кислот та холестерину в міхуровій жовчі хворих на ХНХ та ДЖВШ статистично вірогідно вища порівняно зі здоровими особами. Проте відомо, що для збе­ре­ження нормальної міцелярної розчинності нерозчинних у воді компонентів жов­чі важливим є не тільки абсолютний вміст жовчних кислот та холестерину, але їх співвідношення, тобто ХХК. Біохімічний склад міхурової жовчі у хворих на ХНХ із ССО достовірно відрізнявся від складу міхурової жовчі у хворих на ХНХ з ГЖМ. Рівень жовчних кислот у хворих зі ССО був вищим порівняно з хворими на ХНХ з ГЖМ, вміст холестерину нижчий і, відповідно, рівень ХХК вищий, що говорить про літогенний склад міхурової жовчі у хворих на ХНХ з ГЖМ.

Повторне дослідження біохімічного складу міхурової жовчі у хворих на ХНХ із ГЖМ після лікування показало, що позитивна динаміка вмісту жовчних кислот та холестерину більш виражена у хворих на ХНХ з ГЖМ основної гру­пи, а в контрольній групі динаміка цих показників нижча, і показники ста­тистично невірогідні. Після лікування в цих хворих спостерігається більш сут­тєве зростання рівня жовчних кислот (20,181,08 ммоль/л) та зниження кон­центрації холестерину (2,330,07 ммоль/л) порівняно з хворими контрольної групи, в результаті чого ХХК у хворих на ХНХ з ГЖМ основної групи повністю нормалізується й складає 8,66±0,20. У хворих на ХНХ з ГЖМ контрольної групи теж спостерігається статистично вірогідне підвищення ХХК, проте мен­шою мірою, порівняно з хворими основної групи. У процесі проведеного ліку­вання біохімічний склад міхурової жовчі у хворих на ХНХ із ССО також по­кращився, що відображалося в достовірному підвищенні рівня жовчних кислот (21,01,03 ммоль/л), зниженні концентрації холестерину (2,310,05 ммоль/л) та підвищенні ХХК (9,10,20) у хворих основної групи ІІ. На відміну від хворих контрольної групи ІІ динаміка зниження вищевказаних показників була нижчою з невисокою достовірністю (р0,05). Включення до комплексу лікування МВСР сприяло більш ефективному жовчовідтоку і достовірному підвищенню кіль­кості жовчних кислот, ХХК і зниженню холестерину. На наш погляд, механізми позитивного впливу МВСР на функцію гепатобіліарної системи наступні:

аніони сульфатів та катіони магнію, сприяють виділенню гормону хо­лецистокініну, який регулює скорочувальну функцію ЖМ;

нормалізація відходження жовчі за рахунок холеретичної та холекі­нетичної дії МВ і опосередковано – функціонального стану печінки за рахунок зменшення явищ холестазу;

сульфати кальцію сприяють видаленню бактерій і токсинів, запобігають метеоризму, і як наслідок, виникнення протизапального ефекту та дезінтокси­каційна дія;

покращення процесів обміну в печінці внаслідок всмоктування МВ в дистальних відділах товстої кишки; проникнення компонентів мінеральної води в печінку сприяє покращенню репаративних процесів в ній;

вторинна стимуляція ентеральної ендокринної вісі, що в свою чергу, під­ви­щує активність вісі гіпофіз – наднирники.

Вивчення швидкості витікання міхурової жовчі виявило зміни як у бік під­вищення, так і сповільнення швидкості відтоку міхурової жовчі. Збільшення швидкості витікання міхурової жовчі створюється, згідно законів гідродинаміки певним тиском рідини, що можливо при утриманні відповідної кількості жовчі в порожнині ЖМ при закритому сфінктері Одді, і можна розглядати, як підви­щення компенсаторної реакції позапечінкових жовчних шляхів, скерованого на забезпечення процесів травлення. Однак, надто тривалий період закритого сфінктеру Одді, ГЖМ призводить до зниження евакуації жовчі з жовчних про­токів, збільшення тиску не тільки в позапечінкових, але й у внутрішньо­пе­чінкових жовчних протоках. Жовчна гіпертензія з порушенням виділення жовчі, її застій у внутрішньопечінкових протоках є чинником розвитку печінкового холестазу. Вивільнення позапечінкових протоків від жовчі за принципом зво­ротного взаємозв’язку стимулює зовнішньосекреторну функцію печінки і є за­порукою попередження холестатичного синдрому. Відомо, що синтез жовч­них кислот залежить від їх концентрації в крові портальної вени, яка в свою чергу залежить від надходження жовчних кислот із кишечника (Губергриц Н.Б., 2003; Харченко Н.В., Анохина Г.А., Харченко В.В., 2000). Тривалий ССО, а та­кож ГЖМ порушують ентерогепатичну циркуляцію компонентів жовчі, що впливає на синтез жовчних кислот у гепатоцитах. Таким чином, для хворих на ХНХ та ДЖВШ важливим є збереження нормального функціонування сфін­кте­ра Одді та ЖМ, а також процесів холерезу та холекінезу в печінці.

При всіх випадках порушень ефективним виявилося застосування внутріш­нього прийому МВСР в комплексі базисного санаторно-курортного лікування, яке, сприяючи відновленню нейрогуморальних звязків в організмі, призводило до покращення моторно-евакуаторної функції ЖМ, нормалізації ДРБТ, до змен­шення інтоксикації та посилення репарації в печінці, а в кінцевому результа­ті – до продовження тривалості ремісії захворювань та зменшенню частоти реци­дивів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі в галузі медицини, а саме в гастроенте­рології, яке полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дисфункціональні розлади біліарного тракту шляхом патогенетичного обгрунтування диференційованого питного прийому мінеральної води Синяцького родовища.

1. У процесі вивчення стану жовчовивідної функції жовчного міхура у хво­рих на хронічний некалькульозний холецистит з гіпокинезією жовчного міхура встановлено, що при одноразовому прийомі слабосульфідної міне­ральної води в умовах клінічного експерименту спостерігається нормалізація моторики жовчного міхура: покращення ефективного викиду міхурової жовчі в 1,44 рази, кількості виділеної жовчі в 1,39 рази, що сприяє усуненню застійних явищ в жовчному міхурі.

2. Мінеральна вода Синяцького родовища має нормалізуючий вплив на то­нус сфінктера Одді у хворих на хронічний некалькульозний холецистит зі спазмом сфінктера Одді, зменшує час закриття сфінктера Одді в 1,38 рази, покращує відток жовчі в 1,56 рази, подовжує час виділення жовчі в 1,85 рази.

3. Внутрішній прийом мінеральної води Синяцького родовища протягом курсу лікування позитивно впливає на зовнішньосекреторну функцію печінки: у хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дискінезію жовчови­від­них шляхів покращуються жовчовивідна та жовчоутворююча функція печінки, відбуваються достовірні позитивні зміни ліпідного складу міхурової та печінкової жовчі (співвідношення вмісту жовчних кислот та холестерину зменшилось в 1,51 рази).

4. Результати аналізу загальноклінічних даних, біохімічних досліджень крові та інструментальних досліджень в осіб з хронічним некалькульозним хо­лециститом та дискінезією жовчовивідних шляхів показали, що розроблений раціональний спосіб лікування з внутрішнім прийомом мінеральної води Си­няць­кого родовища сприяє нормалізації загального стану пацієнтів, ліквідації або значному зменшенню больового синдрому на 6-7 добу та диспептичних явищ – на 8-10-й день лікування, призводить до нормалізації рівня загального холестерину, тригліцеридів, -ліпопротеїдів та рівня екскреторних ферментів, що в своїй сукупності відображає відновлення функціональної активності пе­чінки.

5. Порівняння віддалених результатів лікування в контрольній та експери­ментальній групах хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дискі­незію жовчовивідних шляхів виявило, що стійка клініко-біохімічна ремісія за­хворювання триває на 8 – 9 місяців більше, ніж у контрольній групі; відбу­вається збереження клініко-лабораторних показників протягом першого року обстеження у 85,1% хворих, що є в 1,2 рази більше відносно контрольної групи.

6. Лікувальний комплекс, до складу якого ввійшла дієта №5, питний прийом мінеральної води Синяцького родовища, сірководневі ванни достовірно має нормалізуючий вплив на функціональний стан органів гепатобіліарної системи. Це обгрунтовує призначення мінеральної води Синяцького родовища у хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дисфункціональні роз­лади біліарного тракту.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Призначення мінеральної води Синяцького родовища повинно прово­дитися в залежності від стану кислотопродукуючої функції шлунка. Схема при­значення мінеральної води наступна:

при підвищеній інтенсивності кислотоутворення мінеральну воду призначають за 15-20 хв до їжі, t 38-40оС і через 60 хв після їжі, t 20-22оС, по 100 мл;

при збереженій кислотоутворюючій функції шлунка - за 30-40 хв до їжі, t 30-35оС, по 150-200 мл;

при пониженій кислотоутворюючій функції шлунка – за 40 хв до їжі, t 38-40оС, по 150-200 мл;

2. Призначення мінеральної води Синяцького родовища для лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дискінезію жовчевивідних шляхів повинно проводитися в залежності від стану моторики жовчного міхура та тонусу сфінктера Одді:

при нормотонії жовчного міхура призначається МВСР за 45 хв до їжі, t 420С в кількості 200 мл, дегазована;

при гіпертонічному стані сфінктера Одді потрібно приймати мінеральну воду розведену у співвідношенні 1:1, за 45 хв до їжі, t 420С, дегазована;

при гіпотонії жовчного міхура прийом мінеральної води за 60 та за 30 хв до їжі, по 200 та 150 мл відповідно, t 420С, дегазована.

при загальній тривалості курсу лікування 24 дні.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Швардак М.В., Горицька С.І., Гайнас Л.О., Дуло О.А. Із досвіду лікування хворих із хронічним холециститом та дискінезіями жовчовивідних шляхів із використанням інтенсивного торфолікування в умовах санаторію “Синяк” // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина” ”. – 2004. – Вип.23. – С.124-127. Здобувачем самостійно проведено дослідження, здійснено статистичну обробку даних. Співавтори: Гайнас Л.О. допомагала в підборі обстежуваних хворих, Швардак М.В. надавала допомогу в аналізі отриманих результатів, Горицька С.І. підготувала матеріали до друку.

2. Дуло О.А., Ротаєнко А.П., Швардак М.В., Горицька С.І. Динаміка стану органів гепатобіліарної системи у хворих на хронічний некалькульозний холе­цистит при монотерапії слабосульфідною мінеральною водою Синяцького ро­до­вища. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. – 2005. – Вип. 24. – С.97-101. Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, інструментальне обстеження хворих. Співавторами Ротаєнко А.П. та Го­риць­кою С.І. надані консультації при аналізі одержаних результатів. Співавтор Швардак М.В. відредагувала висновки.

3. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Швардак М.В., Ротаєнко А.П. Використан­ня слабосульфідної маломінералізованої мінеральної води в комплексній тера­пії захворювань шлунково-кишкового тракту у хворих на хронічний некаль­кульозний холецистит //Сімейна медицина.–2005. –№1 (11).– С.43-45. Здобува­чем проведено збір матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Співавтор проф. Свінціцький А.С. надав консультації при аналізі одержаних результатів. Співавтори: Ротаєн­ко А.П. відредагував текст, Швардак М.В. організував лабораторі до­слідження.

4. Ротаєнко А.П., Дуло О.А., Швардак М.В., Горицька С.І. Вивчення ефектив­­ності і оптимізації режимів прийому слабосульфідної мінеральної води Синяць­кого родовища при біліарній патології. // Науковий вісник Ужгородського уні­вер­ситету, серія “Медицина”. –2005. – Вип. 25.– С.92- 96. Здобувач самостійно провела клінічне обстеження хворих, обробка та аналіз його результатів. Спів­автори: Ротаєнко А.П. відредагував текст, Швардак М.В. організував ла­бо­раторні дослідження, Горицька С.І. оформила статтю до друку.

5. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Швардак М.В., Ротаєнко А.П. Спосіб комп­лексного лікування хронічного некалькульозного холециститу: Патент України № 69335 від 16.08.2004 // Бюл. № 8. Здобувачем проведено підбір хворих, їх обстеження, співавторам проф. Свінціцькому А.С. та Ротаєнко А.П. на­лежить ідея методу лікування, Швардак М.В. – організація лабораторних досліджень.

6. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Ротаєнко А.П., Швардак М.В. Спосіб комп­лексного лікування дисфункціональних розладів біліарного тракту: Патент Ук­раїни № 6879 від 16.05.2005.//Бюл. № 5. Здобувачем проведено підбір хворих, їх обстеження, співавторам проф. Свінціцькому А.С. та Ротаєнко А.П. належить ідея методу лікування, Швардак М.В. – організація лабораторних досліджень.

7. Ротаєнко А.П., Лемко І.С., Міцо А.Ш., Горицька С.І., Чайковська Т.В., Дуло О.А. Питне застосування маломінералізованої слабосульфідної міне­ральної води Синяцького родовища у хворих хронічним холециститом та дискі­незіями жовчовивідних шляхів : Інформаційний лист. – 2002. – 4 с. Здобувачем проведено підбір хворих, їх обстеження. Співавтори: Лемко І.С. та Ротаєнко А.П. надали консультації при інтерпретації результатів, Міцо А.Ш. організував лабораторні дослідження, Горицька С.І. відредагувала висновки, Чайковська Т.В. здійснила статистичну обробку даних.

8. Ротаєнко А.П., Швардак М.В., Дуло О.А., Горицька С.І. Обгрунтування раціо­нального використання збагаченої розчином ксиліту мінеральної води Си­няць­кого родовища в лікуванні хворих з захворюваннями жовчовивідних шляхів в умовах санаторію “Синяк” // Рання медична реабілітація: здобутки, проблеми, перспективи: Тези V наук. практ. конф. з міжнародною участю. – Ужгород – санаторій “Карпати”, 2004. – С.230 – 231. Здобувачем самостійно проведено дослідження, здійснено статистичну обробку даних, оформлення тез до друку. Співавтор Ротаєнко А.П. надав консультації при аналізі одер­жанних результатів, Швардак М.В організував лабораторні дослідження, Го­рицька С.І. відредагувала висновки.

9. Ротаєнко А.П., Дуло О.А., Швардак М.В., Горицька С.І. Лікування хворих на дискінезії жовчовивідних шляхів в умовах санаторію “Синяк” // Кліма­то­лікування, лікувальна фізкультура, механотерапія, фітотерапія, бальнеотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні: Тези VI науково-практичної конференції з міжнародною участю. – Євпаторія, 2005.- С.280-281 / Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення тез до друку. Співавтори: Ротаєнко А.П. надав консультації при аналізі одержанних резуль­татів, Швардак М.В організував лабораторні дослідження, Горицька С.І. відредагувала висновки.

АНОТАЦІЯ

Дуло О.А. Обгрунтування внутрішнього прийому маломінералізо­ваної слабосульфідної сульфатно-натрієвої кальцієвої мінеральної води Синяцького родовища. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. – Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, Івано-Франківськ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування питного прийо­му мінеральної води Синяцького родовища при лікуванні 214 хворих на хроніч­ний некалькульозний холецистит та дискінезії жовчовивідних шляхів віком від 20 до 60 років.

Уперше запропоновано метод корекції комплексу порушень функціональ­ного стану гепатобіліарної системи та біохімічного складу жовчі з вико­ристан­ням диференційованого питного прийому слабосульфідної мінеральної води в залежності від стану моторики жовчного міхура та тонусу сфінктера Одді.

Відмічено скоріше покращення загального стану пацієнтів, відновлення мо­торної функції жовчного міхура та тонусу сфінктера Одді, зовнішньо­секреторної функції печінки, нівелювання біохімічного холестатичного син­дрому, що проявляється у досягненні стійкої і повноцінної ремісії захворю­вання.

Ключові слова: хронічний некалькульозний холецистит, гіпокінезія жовчного міхура, гіпертонус сфінктера Одді, лікування, слабосульфідна мінеральна вода.

АННОТАЦИЯ

Дуло Е.А. Обоснование внутреннего применения маломинерализо­ванной слабосульфидной сульфатно-натриевой кальциевой минеральной воды Синяцкого месторождения при заболеваниях желчевыделительной системы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 – гастроэнтерология. – Ивано-Франковский го­су­дарственный медицинский университет МЗ Украины, Ивано-Франковск, 2006.

Диссертация посвящена вопросам изучения эффективности внутреннего применения слабосульфидной минеральной воды Синяцкого месторождения (МВСМ) при лечении больных хроническим некалькулезным холециститом и дискинезиями желчевыводящих путей.

В диссертации приведены данные комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования 214 больных хроническим некалькулезным холециститом и дискинезиями желчевыводящих путей в возрасте от 20 до 60 лет, которые были распределены на четыре группы, рандомизированные по полу, возрасту и длительности заболевания. Основная группа больных хроническим некалькулезным холециститом с гипокинезией желчного пузыря включала 74 человека (которые в комплексе лечения принимали слабосульфидную мине­ральную воду в питьевом режиме), в контрольную группу І вошли 48 человек (которые принимали базисное лечение). Основная группа ІІ больных хрони­ческим некалькулезным холециститом с гипертонусом сфинктера Одди вклю­чала 52 человека, контрольная группа ІІ составила 40 человек. Клиническая картина хроническим некалькулезным холециститом с дисфункциональными нарушениями билиарного тракта (ДНБТ) характеризовалась наличием боле­вого, астеновегетативного и диспептического синдромов. Прием МВСМ в виде питья способствовал скорейшему исчезновению основных клинических симпто­мов заболевания (болей и тяжести в правом подреберье, тошноты, горечи во рту, запоров, раздражительности, головной боли) у больных основной группы на 6 – 10-й день лечения, по сравнению с больными контрольной группы. В боль­шинстве случаев, у пациентов с хроническим некалькулезным холе­цисти­том с гипокинезией желчного пузыря основной группы, достоверно отмечена стойкая ремиссия заболевания на протяжении 1,60,08 лет (при аналогичном показателе контрольной группы – 0,90,06 лет). У больных хроническим некалькулезным холециститом с гипертонусом сфинктера Одди основной груп­пы достоверно отмечалась стойкая клинико-лабораторная ремиссия заболе­вания на протяжении 1,70,08 лет (при аналогичном показателе контрольной группы – 1,00,07 лет).

Клиническая ремиссия сопровождалась умеренными нарушениями в липидном гомеостазе больных хроническим некалькулезным холециститом с гипертонусом сфинктера Одди и более выраженными у больных хроническим некалькулезным холециститом с гипокинезией желчного пузыря, которые за­клю­­чались в повышении уровня общего холестерина, -липопротеидов и три­гли­церидов, что указывает на повышенный липолиз жировой ткани. Среди всех биохимических показателей функции печени для больных хроническим не­калькулезным холециститом и дисфункциями желчевыводящих путей, наибо­лее специфическими были изменения активности ГГТП и щелочной фос­фатазы, активность которых в 1,8 и 1,52 раза выше, по сравнению со здоровыми. Внутренний прием МВСМ способствовал нормализации биохимических пока­зателей сыворотки крови за счет улучшения функционального состояния желч­ного пузыря и желчевыводящих путей, кишечника, уменьшения интоксикации гепатоцитов продуктами гниения, которые всегда присутствуют при нарушении функции кишечника, а также нормализация желчеотделения, что способствует улучшению функции гепатоцитов.

Нарушение моторной функции желчного пузыря у больных хроническим некалькулезным холециститом с гипокинезией проявлялись увеличением ко­личества и времени выделенной пузырной желчи, с уменьшением эффектив­ного выброса желчи. У больных хроническим некалькулезным холециститом с гипертонусом сфинктера Одди – фаза закрытого сфинктера длилась более 6 мин, количество и время выделенной пузырной желчи были снижены, повышен эф­фективный выброс желчи. В обеих группах больных наблюдалось нарушение биохимического состава пузырной и, в меньшей степени, печеночной желчи в сторону литогенности. Питьевой прием МВСМ способствовал более эффектив­ному желчеотделению, уменьшению времени закрытого сфинктера Одди, до­стоверному повышению уровня желчных кислот, холатохолестеринового коэффи­циента и снижению уровня холестерина желчи. Воздействуя минераль­ным и газовым составом (минеральная вода содержит сульфаты магния и кальция), МВСМ проявляет холекинетический и холеретический эффекты, вы­зывая нормализацию желчеотделения, и опосредованно функционального со­стояния печени за счет уменьшения явлений холестаза.

Включение дифференцированного внутреннего применения слабосуль­фидной МВСМ в комплекс лечения больных хроническим некалькулезным хо­лециститом с ДНБТ, способствовало улучшению общего состояния пациен­тов, нормализации двигательной способности желчного пузыря и состояния сфинктера Одди, внешнесекреторной функции печени, нивелированию биохи­мического холестатического синдрома, а в конечном итоге – увеличению дли­тельности ремиссии и уменьшению частоты рецидивов заболевания.

Ключевые слова: хронический некалькулезный холецистит, гипокинезия желчного пузыря, гипертонус сфинктера Одди, лечение, слабосульфидная минеральная вода.

SUMMARY

Dulo O.A. Substantiation of internal application slightlysulfide mineral water Sinyak of a deposit at diseases biliar systems. – Manuscript.

The dissertation is submitted for Candidate of Medical Science degree, specialty 14.01.36 – gastroenterology. – Ivano-Frankivsk State Medical University of Ukrainian Ministry of Public Heаlth, Ivano-Frankivsk, 2006.

The dissertation deals with the study use of internal reception slightlysulfide mineral water Sinyak of a deposit efficiency in the treatment chronic uncalculosis cholecystitis and diskinesia biliary tract of 214 patients in age from 20 to 60 years.

For the first time the method of correction infringements of a functional condition of hepatobiliary systems and biochemical structure of bile complex with the use of differential internal reception slightlysulfide mineral waters depending on a condition of a motility of a gallbladder and a tone sfincter Oddi was proposed. More quick improvement of the common state of patients, normalization of impellent ability of a gallbladder and a condition sfincter Oddi, of exocrine liver function, decrease biochemical syndrome of cholestasis, that is shown up in achievement of proof and valuable remission of disease was observed.

Keywords: chronic uncalculosis cholecystitis, hypokinesia gallbladder, hypertonus sfincter Oddi, treatment, slightlysulfide mineral water.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Підписано до друку 16.05.2006 р. Формат 60X84/16.

Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. №22.

Тираж здійснено у видавництві Івано-Франківського

державного медичного університету.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

ДК №2361 від 05.12.2005 р.

76018. м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.