Библиотечный каталог авторефератов Украины

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Лукашевич Інна Василівна

УДК: 616.33-002.2-616.366] -085.322:582.682

НОВІ СТОРОНИ МЕХАНІЗМУ ДІЇ ПРЕПАРАТІВ ЧИСТОТІЛУ ВЕЛИКОГО ПРИ ТЕРАПЕВТИЧНІЙ КОРЕКЦІЇ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ХРОНІЧНИХ НЕКАМЕНЕВИХ ХОЛЕЦИСТИТІВ, ХРОНІЧНИХ ГАСТРОДУОДЕНІТІВ

14.01.02. - внутрішні хвороби

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ, 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії МОЗ України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Волошин Олександр Іванович,

Буковинська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб.

Офіційні опоненти:

14. доктор медичних наук, професор Міщук Василь Григорович, Івано-Франківська державна медична академія, професор кафедри терапії факульте­ту післядипломної освіти;
15. доктор медичних наук, професор Стародуб Євген Михайлович, Тернопільска державна медична академія ім.І.Я.Горбачевського, завідувач кафедри терапії факультету післядипломної освіти.

Провідна установа - Національний державний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №2, МОЗ України

Захист дисертації відбудеться 18 квітня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Фран­ківської державної медичної академії (м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7).

Автореферат розісланий 18 березня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор                                     Оринчак М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Багаточисленні дослідження останніх років свід­чать, що захворю­вання органів травлення продовжують зростати і залиша­ються однією з найбільш актуальних проблем клінічної медицини (Ю.О.Філіпов, З.М.Галенко, 1997; А.С.Логинов и соавт., 1996; А.П.Пелещук і співавт.,1996). Цьому сприяють значне погіршення екологічного стану довкілля в Україні, несприятливі соціаль­но-економічні умови, підвищений стресовий фон, не­достатне та незбалансоване харчування (М.Ю.Коломоєць і співавт., 1997; В.І.Мальцев, 1996). За цих умов захворювання органів травлен­ня проявляються поліорганністю уражень за короткі проміжки часу, носять взаємообтяжуючий характер, що утруднює постановку нозологічного діагнозу, вимагають більш тривалого лікування (О.І.Волошин і співавт, 1995; В.І.Мальцев, 1996).

Чільне місце серед захворювань органів травлення займає хронічний гастродуоденіт (ХГД): він був і залишається одним із найпоширеніших захворювань органів трав­лення (Л.И.Аруин и соавт, 1996; І.І.Дехтярьова, 1996; В.Т.Івашкін, 1997), і за частотою займає перше місце в світі (J.Calam,1996; F.L.David, C.M.F.Silva, 1998, H.H.X.Xia, N.J.Talley,1998).

Оскільки оптимальна фізіологічна діяльність системи органів трав­лення забезпечується спільністю їх регуляторних ланок, то досить часто в клінічній практиці зустрічається поєднання хронічного гастродуоденіту з патологією жовчевивідних шляхів (ЖВШ), зокрема, з хронічним некаменевим холециститом (ХНХ) (М.Ю.Коломоєць, 1992; Ю.І.Решетілов, 1995, J.Peterson,1997; P.Sikiric, 1997). Причому, хронічний гастродуоденіт в поєднанні з патологією жовчевивідних шляхів протікає важче, частіше ати­пово, нерідко проявляється перевагою клінічних про­явів з боку жовчеви­відних шляхів. Це зумовлено тим, що гастродуоденальна система анатомічно та функціонально найбільш тісно пов'язана з жовчевивідних шляхів (А.М.Ногаллер, 1992; Н.Б.Чернявська, 1995; А.В.Благовещенська, 1998). Висо­ка захворюваність насе­лення хронічним некаменевим холециститом з супут­нім хронічним гастродуоденітом, особливо серед людей працездатного віку, схильність до частих рецидивів і розвиток тимчасової непрацездатності приз­водять до значних соціально-економічних збитків (А.П.Пелещук, В.Г.Переде­рій, А.С.Свінцицький, 1995). Тому своєчасне їх виявлення та профілактика є не лише медичною, а й соціальною проблемою.

Поєднана патологія гастродуоденальної системи та жовчевивідних шляхів в силу пізнього та утрудненого її діагностування, резистентності до загальноприйнятих методів лікування спричиняє вимушене призначення великої кількості лікарських засобів і поліпрагмазії.

За висновками провідних вчених, однією з ефективних та доступних форм протидії цим явищам є розширене застосування природних лікарських чинників, особливо рослинного походження (О.І.Авраменко, Т.В.Сіваченко, 1996; В.А.Барабой, С.І.Ялкут, 1996; Н.П.Максютіна, Л.Б.Пилипчук, 1996; О.М.Ганич, 1997).

Серед великої кількості ліків рослинного походження вагоме місце займають пре­парати чистотілу великого (ЧВ). В літературі зустрічаються по­одинокі дані про успішне вико­ристання препаратів чистотілу великого в гастроентерологічній, онкологічній, гінекологічній, пульмонологічній, дерма­тологічній та імуноло­гічній практиці (Rote Liste, 1996). Однак в доступній літературі нам не вдалося знайти даних про вплив препаратів чистотілу великого на клінічний перебіг хронічного некаменевого холецис­титу з супутнім хронічним гастродуоде­нітом, на кислотоутворюючу функцію шлунка, моторику жовчного міхура, оксидантні та антиоксидантні системи організму, стан імунної системи при цій патології, функціонально-мор­фологічні зміни в уражених органах. Тому вивчення впливу фітопрепаратів чистотілу великого на основні патогенетичні механізми хронічного холециститу і хронічного гастродуоденіту сприятиме оптимізації їх лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є складовою частиною планової НДР кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії “Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії деяких лікарських рослин (чистотілу великого, перстачу прямостоячого, арніки гірської), пилку квіткового та обгрунтування їх використання в реабілітаційно-етапному лікуванні хворих на первинні та вторинні гастродуоденіти і холецистити, цукровий діабет” (реєстраційний номер - 01.97.V041.960).

Мета дослідження. На основі вивчення особливостей впливу препаратів чистотілу великого на окремі ланки патогенезу хронічного гастродуоденіту з супутнім хронічним некаменевим холециститом розробити і клініко-патогенетично обгрунтувати доцільність його використання при лікуванні цієї патології.

Завдання дослідження

1. В умовах норми і експериментальної ерозивно-виразкової моделі ураження гастродуоденальної зони, шляхом визначення продуктів ВРОЛ і деяких показників системи глутатіону, обгрунтувати разову і добову дози чистотілу великого.

2. Дослідити методами одночасної мікрозондової інтрагастральної топографічної рН-метрії та динамічної ехохолецистографії вплив разової дози препаратів чистотілу великого на кислотоутворюючу функцію шлунка і моторну функцію жовчного міхура при одноразовому прийомі препарату у хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастродуоденіт.

3. Вивчити вплив курсового лікування хворих з хронічним некаменевим холециститом в поєднанні з хронічним гастродуоденітом препаратами чистотілу великого на клінічні та імунологічні показники крові.

4. Дослідити вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого на стан ВРОЛ та деякі показники системи глутатіону в крові у зазначеного контингенту хворих.

5. Вивчити вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого на морфологічний стан слизової оболонки гастродуоденальної зони.

6. Розробити, обгрунтувати та апробувати методику використання чистотілу великого для лікування хронічного некаменевого холециститу з супутнім хронічним гастродуоденітом і вивчити її медичну ефективність.

Наукова новизна дослідження. Вперше виявлені в експерименті та під­тверджені клінічно антиоксидантні властивості препаратів чистотілу великого при поєднаній патології гастродуоденальної системи та жовче­вивідних шляхів. Курсове застосування препаратів чистотілу великого сприяє зниженню інтенсивності процесів ВРОЛ, зростанню антиоксидантних власти­востей крові, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симптоматики хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту. Вивчено часові аспекти стимулюючого впливу препаратів чистотілу великого на процеси шлункового кислотоутворення. Сила і тривалість останнього зале­жали від морфологічного стану слизової оболонки шлунка та дванад­цятипалої кишки достовірно зменшуючись при значних запальних змінах слизової та з прогресуванням атрофічних явищ. Виявлено неоднозначний вплив препаратів чистотілу великого на моторику жовчного міхура в залежності від його початкового об’єму, наявності дискінезії, активності запального процесу та стану слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Стимулюючий ефект препаратів чистотілу великого значно зменшується при атрофічних процесах в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки, вираженій гіпоацидності і початковій дискінезії жовчного міхура по гіпотонічному типу. Препарати чистотілу великого сприяють зменшенню ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori (Hp). Доведена їх імунокорегуюча дія, що проявлялось зменшенням рівня ЦІК, В-лімфоцитів, Ig M, Ig G, збільшенням абсолютного і відносного числа Т-лімфоцитів, фагоцитарної активності та титру комплементу, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симпто­матики хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту.

Практичне значення отриманих результатів. Проведені дослідження дозволили розробити, науково обрунтувати та апробувати методику використання препаратів чистотілу великого при хронічному гастродуоденіті і хронічному некаменевому холециститі, що сприяє підвищенню ефективності їх лікування і зменшенню кількості рецидивів хвороби та подовження тривалості ремісії. Порівняльне дослідження клінічної ефективності препара­тів чистотілу великого (відвару, настоянки, фармацевтичного препарату “Panchelidon”) дозволило визначити, що найбільш оптимальним препаратом є 10% настоянка, яка доступна для широкого використання при лікуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику терапевтичних відділень 3-ї міської клінічної лікарні та поліклінік м.Чернівці, Сторожинецької ЦРЛ Чернівецької області, Дунає­вецької ЦРЛ Хмельницької області, Червоноармійської ЦРЛ Житомирської області, використовуються в навчальному процесі на кафедрах терапевтичного профілю Буковинської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Представлені у роботі матеріали та фактичні дані є самостійним внеском дисертанта в розроблену тему. Автор самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літера­тури з обраної проблеми, провела підбір та клініко-інструментальне, біохіміч­не обстеження хворих, зробила експериментальне моделювання, біохімічне та гістологічне обстеження тварин, статистичну обробку та аналіз даних. Підготувала до друку статті, оформила дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні терапевтичних кафедр, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецького обласного наукового товариства терапевтів.

Результати роботи доповідались на науково-практичних конференціях співпрацівників Буковинської державної медичної академії (1997, 1998,1999), на І Білорусько-Польсько-Українському Фальк-симпозіумі (м.Львів, 1997), ІІІ Украінській науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (м.Київ, 1998), ІІ Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (м.Тернопіль, 1998), конференції з міжнародною участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів”(м.Чернівці, 1999), висвітлені на ІY з’їзді терапевтів України (Київ, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, з них 3 статті у фахових журналах, визнаних ВАК України, 9 - у матеріалах з’їздів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені украінською мовою на 167 сторінках текстового матеріалу, складаються зі вступу, огляду літератури, опису об'єкту та методик дослідження, розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомен­дацій, покажчика літератури. Дисертація ілюстрована 29 таблицями, 4 рисунками. Вказівник літератури включає 322 джерела, з них 216 кири­лицею та 106 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження

Для вивчення особливостей перебігу хронічного гастродуоденіту з супутнім хронічним некаменевим холециститом використовувалась розроб­лена нами спеціальна деталізована технологічна карта-програма клінічного обстеження. Всім хворим, окрім загально­прийнятих клініко-лабораторних обстежень, проводили біохімічну оцінку функцій печінки за стандартним комплексом параметрів, отриманих на аналізаторі “Соne Ultra” (Фінляндія) у Чернівецькому обласному медико-діагностичному центрі.

В роботі наведені результати клініко-лабораторного дослідження 114 хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастродуоденіт. Паралельно була обстежена група здорових осіб в кількості 19 чоловік, яка складала контрольну групу щодо біохімічних показників.

Вік пацієнтів коливався від 16 до 69 років. Хворих в юнацькому віці було 24 (18,04%), в зрілому – 94 (70,67%), пацієнтів похилого віку - 15 (11,27%). За статтю всі обстежені розподілялись наступним чином: 43 (37,35%) чоловіків і 71 (62,65%) жінок. Тривалість захворювання у пацієнтів коливалася від 1 до 20 років (середня тривалість складала 13,57±6,1 років).

При поступленні в стаціонар і на 14-16 день курсу лікування пацієнтам про­водилося клініко-інструменатальне та біохімічне обстеження; визначали вміст первинних та проміжних продуктів вільнорадикального окислення ліпідів (ВРОЛ) за И.А. Волчегорским и співавт. (1989), рівень відновленого глутатіону (ВГ) за І.Ф. Мещишеним та співавт. (1983), активність глутатіон-S-трансферази (ГSТ) за методом H.W. Habig et al. (1974), каталази за М.А. Королюк (1988), глутатіонпе­роксидази (ГП) за І.В. Герушем, І.Ф. Мещишеним (1998), глу­татіонредуктази (ГР) за методом E. Beutler (1969) та глюкозо-6-фосфат­дегідрогенази (Г-6-ФДГ) за методом A. Kornberg, B.L. Horecker (1955), в моди­фікації Ю.Л. Захарьина (1967).

Експериментальну модель ерозивно-виразкового ураження гастро­дуоденального комплексу у щурів викликали шляхом внутрішньо­шлункового введення суміші, що складалась із 10% розчину медичної жовчі, індометацину та аспірину за методикою І.Ф.Мещишена та О.І.Волошина  (1992). Експе­римент проводився на 60 безпородних білих статевозрілих щурах-самцях середньою вагою 194,34±5,70 г. Після забою у тварин макроскопічно за допомогою лупи з п”ятиразовим збільшенням вивчались стан слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки і печінки. В подальшому виготовлялись гістологічні мікропрепарати з вищеперехованих об’єктів та забарвлювались гематоксилін-еозином. В цільній крові, сироватці крові та в гомогенатах печінки, отриманих після забою тварин, біохімічними методами визначали вміст первинних та проміжних продуктів ВРОЛ, рівень ВГ, актив­ність ГSТ, каталази, ГР, ГП та Г-6-ФДГ за вищезазначеними методиками.

Імунологічне дослідження крові пацієнтів проводилось в імунологічній та імунохімічній лабораторіях Чернівецького обласного медико-діагнос­тичного центру. Визначався вміст в периферійній крові Т-лімфоцитів, активних Т-лімфоцитів, Т-хелперів , Т-супресорів, В-лімфоцитів, фагоцитарна активність, фагоцитарне число, рівень циркулюючих імунних комплексів, рівень імуноглобулінів А, М, G.

Морфологічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної системи вивчалися за допомогою езофагогастродуоденофіброскопії (ЕГДФС) з при­цільною біопсією найбільш візуально змінених ділянок на рівні тіла і антрального відділу та використанням скринінгового методу виявлення Нр за допомогою тест-системи СLOtestTM. Визначення ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки проводили в мазках відбитках.

Для об’єктивного судження про ступінь достовірності результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу отриманих даних. Правильність різниць середніх величин виначали на підставі крітерію Ст’юдента (О.П.Минцер и соавт., 1982; Ю.И.Иванов, О.Н.Погорелюк, 1990).

Основні результати дослідження та їх обговорення

Першочерговим завданням вважали вивчення впливу чистотілу великого на інтенсивність процесів ВРОЛ та активність протирадикальних захисних систем за умов експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної слизової оболонки. Використана модель є найбільш близькою з відомих за патогенезом до поєднаної патології гепатобіліарної та гастродуоденальної системи у людини (з порушенням цілісності слизового бар'єру жовчю, регене­раторних властивостей епітелію ацетилсаліциловою кислотою, простагландинової ланки цитопротекції індометацином та стрес за рахунок дозованого голоду).

Дослідження стану ВРОЛ та основних показників системи глутатіону у групі тварин, лікованих чистотілом великим та нелікованих протягом 14 діб показало, що застосування чистотілу сприяло послабленню інтенсивності процесів ВРОЛ та активації глутатіонової антиоксидантної системи, нормалі­зуючи їх до 14 дня.

Морфологічно за вказаний період спостерігалася майже повна нормалізація структурних елементів гастродуоденальної слизової оболонки, в той час як у нелікованих тварин були ще помірні морфологічні порушення.

Отже, проведені експериментальні дослідження по вивченню меха­нізму дії чистотілу великого вказують на адекватність корекції ними основних біохімічних порушень при експериментальних ерозивно-виразкових ура­женнях. Це дало нам підстави до клінічної апробації з лікувально-профі­лактичною метою препаратів з вибраної нами рослини.

Наступним диференційованим науковим кроком по вивченню дії пре­паратів чистотілу великого при хронічному некаменевому холециститі в поєднанні з хронічним гастродуоденітом було дослідження його дії на шлун­кове кислотоутворення і моторну функцію жовчного міхура в "гострих" фар­макологічних дослідженнях. Це здійснювалось за допомогою одночасної динамічної інтрагастральної мікрозондової рН-метрії та ультрасонографії жовчного міхура з урахуванням ендоскопічної картини гастродуоденальної оболонки і її гістологічних змін. Використовувались відвар, 10% настоянка чистотілу великого та фармакологічний препарат “Panchelidon” (Німеччина) у краплях. Застосовані відвар та настоянка виготовлені згідно фармакологічних вимог. Одноразовий прийом препаратів чистотілу хворими на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом в дозі, еквівалентній 4 мг хелідоніну розведеній в 20 мл теплої дистильованої води, в період максимального загострення до початку лікування в 94,44% випадків спричиняв достовірну стимуляцію базального кислотоутворення незалежно від його вихідного стану. При цьому характерно, що швидкість, інтенсивність і тривалість стимулюючого впливу залежали від рівня базального рН, ступеня поширеності та глибини морфологічних змін, клінічних проявів хвороби. Найбільш швидка (вже на 10-15 хв), довготривала (49,51±1,65; р<0,05) і виражена реакція спостерігалась у пацієнтів з низькими значеннями базаль­ного рН, поширеними і помірно вираженими ураженнями гастродуоденальної слизової оболонки, гастриті з ураженням залоз без атрофії, осіб молодого чи зрілого віку, переважно чоловіків, з нетривалим анамнезом. В той же час у пацієнтів із збереженою кислотоутворюючою функцією ефект стимуляції наступав пізніше - на 20-30 хв, тривав стільки ж, як і у хворих з підвищеним кислотоутворенням, а при знижених базальних показниках кислотоутворення - проявлявся вірогідно пізніше (на 30-40 хв) і тривав менше (36,48±1,60; р<0,02). Принципової відмінності дії різних препартів чистотілу великого на зазначені процеси не відмічено. На перший погляд може скластися враження про можливу недоцільність використання препаратів чистотілу при підвищеній кислотоутворюючій функції шлунка. Однак підтвердженням лікувальних властивостей препаратів чистотілу великого було встановлення значного зменшення, або нетривала (30-40 хв) ліквідація больового синдрому при одноразовому прийомі разової дози препарату. Ці спостереження дали нам підставу вважати, що, незважаючи на стимуляцію шлункового кисло­тоутворення, інші інградієнти чистотілу великого (за даними літератури це алкалоїди групи хелідоніну (А.І. Потопальський, 1992)), більш значно стимулюють захисні механізми та нормалізують моторику органу (прото­берберинові алкалоїди). Можливо одним з таких є активація ендогенних механізмів гастроцитопротекції, що реалізується через простагландинову ланку тканинного захисту (S.Konturek, 1988). Цим автором доведено, що активація простагландинової ланки досягається дією на слизову оболонку шлунка різних м'яких подразників, які є і в чистотілі великому та наявністю в ньому ненасичених жирних кислот - попередників простагландинів. Проста­гландини посилюють в шлунку процеси слизо­утворення, клітинної регенерації та оновлення, тканинний кровообіг та обмін, посилюючи цим самим, в певній мірі, і шлункове кислотоутворення. Час і швидкість тканинного "збудження" простагландинової ланки гастроцито­протекції під дією різних м'яких подразників, в залежності від функціонально-морфологічного стану слизової оболонки, з'являється через 17-20 хв в нормі, через 40 хв - при значних морфологічних змінах (S.Konturek, 1988). Отримані нами результати дії препаратів чистотілу на шлункову секрецію та клінічні прояви хронічного гастродуоденіту дали нам підстави розцінити реакції шлункового кислото­утворення на препарати чистотілу великого як одну з можливих ознак ендогенного збудження простагландинової ланки гастроцитопротекції і обгрунтувати їх час вживання: хворим з підвищеними показниками кис­лотоутворення за 10-15 хв до їжі, нормальними - за 15-20 хв, зі зниженими - за 30-40хв до вживання їжї тричі на день.

При одноразовому вживанні лікувальної дози препаратів чистотілу великого за допомогою ультрасонографічного методу у хворих виявлено наступні типи реакції: 1) слабкий холецистокінетичний ефект; 2) холецис­токінетичний ефект середнього ступеня вираженості; 3) холеретичний ефект. Це залежало від вихідного стану шлункового кислотоутворення, мор­фологічних змін гастродуоденальної слизової оболонки та стану жовчного міхура. Так у пацієнтів з атрофічними процесами в слизовій шлунка і дванадцятипалої кишки, вираженою гіпоацидністю та явищами гіпотонічної дискінезії жовчного міхура спостерігався слабкий, нетривалий холецис­токінетичний ефект (КС жовчного міхура становив 19,82±1,74% (р<0,05), проявлявся на 30-40 хв і утримувався 15-20 хв). У пацієнтів з початково нормальним об'ємом жовчного міхура та нормальними або підвищеними показниками шлункової секреції спостерігався досить виражений, тривалий холецистокінетичний ефект (КС жовчного міхура становов 47,97±1,72%, (р<0,001) проявлявся на 40-50 хв і утримувався 50-55 хв). У хворих з різко вираженою гіперацидністю спостерігався помірний холеретичний ефект. При цьому об'єм жовчного міхура збільшився в середньому на 16,43±1,57%( р<0,05) від початкового, максимум реакції приходився на 42,7±1,8 хв (р<0,002).

Різні силу, інтенсивність і тривалість холецистокінетичного та холере­тичного ефекту препаратів чистотілу великого можна пояснити з позиції гастроінтес­тінальної ендокринології. Відомо, що гастродуоденальна СО інтенсивно насичена дифузно розміщеними ендокриноактивними клі­тинами, що продукують більше 30 інтестінальних гормонів (А.М.Уголев, 1978; М.М.Богер., Г.С.Солдатова., 1981; П.К.Климов, 1983). Основні з них - гастрин, секретин і холецистокінін-панкреозимін - є провідними регуляторами та синхронізаторами діяльності шлунка, гепатобіліарної системи та підшлункової залози. Судячи з оцінки ендоскопічних та гістологічних змін гастро­дуоденальної СО у пацієнтів, в яких вивчалася дія препаратів чистотілу великого на шлункове кислотоутворення і моторику жовчного міхура, можна припустити наступне:

1) У хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом з поширеними, але помірними морфологічними змінами гастродуоденальної слизової оболонки (поверхневий гастрит, гастрит з ура­женням залоз без атрофії, поверхневий дуоденіт) функціонально-мор­фологічний стан ефекторних клітин та ендокриноактивних клітин збережений, можлива їх гіперактивність, тому спостерігається підвищена, прискорена і тривала реакція шлункового кислотоутворення, холецистокінезу.

2) У пацієнтів зі зниженими показниками кислотоутворення, різними проявами атрофії гастродуоденальної слизової оболонки у зв'язку з загибеллю значної кількості секреторних та ендокринних елементів слизової оболонки чи станом глибокої їх дистрофії і функціональної депресії шлункова секреторна та холецистокінетична відповідь органів проявляється з запізненням, вони "в'ялі" та нетривалі.

3) При наявності значного запального потовщення стінок жовчного міхура холецистокінетичний ефект препаратів чистотілу великого є більш "в'ялим" як за рахунок ослаблення дуоденальних механізмів регуляції моторики жовчного міхура, так і зниження його моторики, спричиненної запальною інфільтрацією чи склерозом міхурової стінки.

Таким чином, в "гострих" фармакологічних дослідженнях з вико­ристанням разової дози препаратів чистотілу великого встановлена стиму­лююча дія їх на шлункове кислотоутворення, моторику жовчного міхура та здатність м'якої болетамувальної дії, що дало можливість обгрунтувати час вживання цих препаратів у хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастродуоденіт з різними функціонально-морфологічними станами гастродуоденальної слизової оболонки. Це давало подальшу змогу до апробації цих засобів при курсовому лікуванні хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом.

Курсове лікування препаратами чистотілу великого здійснено нами у 83 хворих. Клінічні спостереження показали, що при курсовому лікуванні препаратами чистотілу на 3-5 днів раніше ліквідуються больовий і диспептичний синдроми порівняно з контрольною групою, що отримували традиційне лікування. Результати співставлення динаміки змін основних клініко-лабораторних та інстру­ментальних проявів хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту у хворих основної і контрольної групи свідчать про більшу терапевтичну ефективність медикаментозних комплексів з включенням препаратів чистотілу великого.

Вивчення змін шлункового кислотоутворення і секреції до та після лікування препаратами чистотілу у 19 хворих на хронічний гастродуоденіт і хронічний холецистит встановлено сприятливий позитивний вплив на порушення шлункової секреції і кислотоутворення в міжтравний період як в порції натще, так і в базальних умовах. Щодо стимульованої секреції шлунка, то відмічалось більш значне збільшення об'єму порції та зростання годинної напруги секреції у хворих основної групи, ніж в контрольній групі.

Після проведеного лікування препаратами чистотілу великого хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом за даними ультразвукового дослідження виявили більш виражену позитивну динаміку регресії запального процесу в жовчному міхурі в основній групі хворих на відміну від контрольної. Крім того, препарати чистотілу усували дискінетичні явища жовчного міхура, які мали місце на початку лікування, нормалізували його об'єм, ліквідували УЗ-ознаки втяг­нення в запальний процес печінки та внутрішньопечінкових жовчних ходів у вигляді зменшення підвищеної раніше ехощільності прилеглої до міхура печінкової тканини та жовчних протоків, зменшення ширини їх просвіту. Такою дією володіють берберин і коптизін, які входять до складу чистотілу великого.

Враховуючи особливості дії препаратів чистотілу на секреторні процеси в шлунку та моторику жовчного міхура в "гострих" фармакологічних дослідженнях та при курсовому лікуванні, слід вважати, що сприятлива дія тривалого застосування препаратів чистотілу реалізується через покращення загально­метаболічних і регуляторних, в тому числі і місцевих, процесів у тканинах і органах, включаючи простагландинову ланку гастроцито­протекції. На підставі отриманих нами даних можна стверджувати, що курсове лікування вказаними препаратами на ранніх етапах хвороби сприяє функціональній нормалізації секре­торного апарату шлунка, чим створює передумови для морфологічного відновлення ураженої гастродуоденальної слизової оболонки. Крім того, препарати чистотілу великого нормалізують моторику жовчного міхура, зменшують застій жовчі, що призводить до зменшення активності запального процесу в міхурі. Це дає підстави вважати, що препарати чистотілу великого володіють гепатопротекторними влас­тивостями, поділивши аналогічні висновки закордонних вчених (F.Brinker, 1997; M.Grieve, 1995).

Динамічними ендоскопічними спостереженнями при курсовому лікуванні хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденіт за допомогою препаратів чистотілу великого доведено, що останні більш суттєво усувають ознаки запалення, набряку гастродуоденальної слизової оболонки, зменшують прояви дуодено­гастрального рефлюксу, слизових нашарувань, сприяють зменшенню ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка Нр, можливо за рахунок бактери­цидної дії, якою володіють алкалоїди чистотілу хелеритрин та сангвінарин (А.І.Потопальський, 1992), або за рахунок активації імунної системи та локальних імунних механізмів.

Відомий з літератури біохімічний склад чистотілу великого (А.М.Гродзинський., 1991; А.І.Потопальський, 1992) і досліджений нами вплив їх на шлункове кислотоутворення та моторику жовчного міхура не давали нам підстав вважати, що їх позитивна дія на місцеві механізми гастродуоденальної цитопротекції є домінуючою.

Найбільш вірогідною нам вважається загальнометаболічна дія на організм хворих на хронічний гастродуоденіт і хронічний некаменевий холецистит, а також опосередкований цим і менший прямий ефект на гастродуоденальну слизову оболонку та слизову жовчного міхура. З метою вивчення цієї гіпотези нами досліджена дія препаратів чистотілу великого на стан ВРОЛ та основних показників системи глутатіону у хворих основної та контрольної груп. В крові хворих вивчали вміст ІПЗ, ДК, КД та СТР, МА. Крім того, вивчали основні показники антирадикальної системи глутатіону: вміст ВГ, активність Г-6-ФДГ, ГП, ГST та каталази.

Динамічний аналіз змін показників ВРОЛ і системи глутатіону при курсовому лікуванні препаратами чистотілу свідчив про їх значну антира­дикальну дію. Так у хворих основної групи вміст ІПЗ, ДК,КД та СТР знизився на 32,95%, 33,17% та 36,05% відповідно, досягаючи рівня показників практично здорових осіб. В той же час у пацієнтів контрольної групи рівень ІПЗ знизився на 16,92% і перевищував такий у здорових, ДК - на 20%, КД та СТР на 18,99%. Така ж нормалізуюча дія препаратів чистотілу великого відмічена при вивченні вмісту МА.

Безумовно, антирадикальні властивості препаратів чистотілу великого - це комплексна дія численних складників цієї рослини, але найбільш вагомий антиради­кальний вклад мають вітамін С, каротиноїди, флавоноїди та мікро­еле­менти, що є кофакторами ферментів системи глутатіону, зокрема цинк.

Курсове лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом препаратами чистотілу великого спричиняло збільшення рівеня ВГ у хворих основної групи на 21,43%, а у хворих контрольної - на 14,17%. Активність Г-6-ФДГ помітно підвищувалась у хворих основної групи, в контрольній групі підвищеня активності Г-6-ФДГ було не достовірним. Активність ГП, ГSТ та каталази досягала норми лише у пацієнтів основної групи, зменшуючись при цьому на 15,59%, 14,42% та 23,87% відповідно. Тим часом, в контрольній групі це зниження було менш значним і достовірно відрізнялось від показників практично здорових людей.

Отже, препарати чистотілу великого володіють добре вираженою антиоксидантною дією, підвищують активність протирадикальних захисних систем, чим можуть спричиняти опосередковану сприятливу дію на уражені органи, включаючи гастродуоденальну і гепатобіліарну системи.

У зв'язку з тим, що в розвитку та прогресуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту значну роль відіграють порушення імунітету (А.В.Епишин и соавт, 1990; Ю.П.Кузьмич и соавт., 1991; Н.А.Хабарова, 1998; В.Н.Хворостинка, В.Е.Шапкин, 1997; A.Marchini et al, 1995; F.Megraud, 1995) цікавим, на нашу думку було вивчення впливу курсового лікування препаратами чистотілу великого на показники імунітету. У вітчизняній (А.І.Потопальський, 1992) та зарубіжній літературі (J.W.Nowicky, 1992) вказується на притаманність препаратам чистотілу великого імуномодулюючих властивостей при онкопатології. Цю дію обумовлюють алкалоїди групи хелідоніну, які містяться в рослині. Але результати досліджень, присвячені вивченню впливу чистотілу на імунний статус людини неоднозначні, фрагментарні, іноді навіть суперечливі, а при гастроентеро­логічній патології в доступних джерелах літератури нами не знайдені.

Динамічне спостереження проведене у 32 хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом, які в комплексному лікуванні отримували препарати чистотілу великого. Резуль­тати дослідження показали, що включення в лікувальний комплекс препаратів чистотілу призводить до збільшення абсолютного та відносного числа Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, зниження вмісту В-лімфоцитів, Ig M, Ig G, рівня ЦІК, підвищеня фагоцитарної активності та титру комплементу в порівнянні з пацієнтами, яким ці препарати не призначалися. Це дає підстави вважати, що препарати чистотілу великого володіють імуномодулюючою властивістю.

Слід зауважити, що хворі відмічали не тільки сприятливі вплив препаратів чистотілу великого на хворобливі прояви з боку гастродуоденальної та гепатобіліарної систем, але й покращення загального самопочуття, фізичної активності, підвищеня апетиту, зменшення алергічних проявів.

Констатуючи позитивний вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом на клінічному, біохімічному, інстру­ментально-морфологічному та імунологічному рівнях, ми вважаємо, що нам вдалося вирішити лише частину з важливих механізмів сприятливої дії цієї унікальної за біологічним змістом лікарської рослини. Позитивна дія є сумарною і забезпечується великою кількістю алкалоїдів, флавоноїдами, каротиноїдами, ненасиченими жирними кислотами, дубильними речовинами, сапонінами, ферментами, вітамінами, мікроелементами та іншими сполуками, що входять до складу чистотілу великого (Государственная Фармакопея СССР, ХІ изд., 1989; А.І.Потопальський, 1992; M.Grieve, 1995).

При призначенні різних форм чистотілу великого суттєвих переваг в клінічному застосуванні відвару, 10% спиртової настоянки чистотілу великого або фармакологічного препарату "Panchelidon" не відмічено. Однак ми вважаємо, що найбільш оптимальним препаратом є 10% настоянка, яка доступна для широкого використання при лікуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту.

У зв'язку з проведеними нами дослідженнями вбачається, що препарати чистотілу великого особливо будуть корисними і необхідними для хворих  на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом, в умовах екологічного неблагополуччя, при вторинних імунодефіцитних станах. Ці дослідження також свідчать про перспективність подальшого вивчення механізмів дії препаратів чистотілу на клітинному, органному, біохімічному рівнях та розробку нових лікарських препаратів з цієї рослини.

ВИСНОВКИ

1.Препарати чистотілу великого при експериментальному ерозивно­виразковому ураженні гастродуоденальної зони проявляють антиоксиданту дію, пригнічуючи процеси вільнорадикального окислення ліпідів і стимулюючи активність глутатіонової антиоксидантної системи, сприяють посиленому знешкодженню шкідливих продуктів ВРОЛ і їх метаболітів, прискорюють регрес морфологічних порушень гастродуоденальної слизової оболонки.

2. Лікувальна доза препаратів чистотілу великого (10% спиртової настоянки, відвару, препарату "Panchelidon") при одноразовому прийомі призводить до достовірної стимуляції шлункового кислотоутворення, незалеж­но від його вихідного стану, та проявляє холецистокінетичний ефект, більш виражений у хворих з незначною гіпотонічною дискінезією жовчевивідних шляхів, що обгрунтовує необхідність диференційованого підходу до часу призначення чистотілу великого хворим на хронічний некаменевий холецистит та хронічний гастродуоденіт з різними типами секре­торної здатності слизової оболонки шлунка та проявами дискінезії жовче­вивідних шляхів.

3. Курсове комплексне лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом із застосуванням препаратів чистотілу великого сприяє прискоренню ліквідації клінічних проявів захворювання, послабленню інтенсивності процесів вільноради­кального окислення ліпідів крові, активації системи глутатіону, нормалізації секреторних порушень в міжтравний період, сприяє покращенню ендо­скопічної картини, морфологічного стану гастродуоденальної слизової обо­лонки та зменшенню її хелікобактерного обсіювання. Отримані дані є клінічними свідченнями холекінетичних, антиоксидантних, репаративних, протизапальних властивостей препаратів чистотілу великого.

4. Курсове застосування препаратів чистотілу великого сприяє підвищенню рівня Т-лімфоцитів, фагоцитарної активності, титру комплементу, зниженню рівня В-лімфоцитів, ЦІК, Ig M, Ig G, тим самим збільшуючи стійкість та трива­лість ремісії.

5. Застосування препаратів чистотілу великого спричиняє більш чіткий вплив на прояви хронічного холециститу, ніж хронічного гастродуо­деніту, а також усуває супутні закрепи, сприяє покращенню загального самопочуття, апетиту, фізичної активності хворих, збільшенню маси тіла при її дефіциті. Суттєвих переваг в клінічному застосуванні відвару, 10% настоянки чистотілу великого або фармакологічного препарату "Panchelidon" не відмічено. Проведені клініко-експери­ментальні дослідження по вивченню дії препаратів чистотілу великого при хронічному некаменевому холецис­титі у поєднанні з хронічним гастродуоденітом дозволяють реко­мендувати його з лікувальною метою хворим з названою патологією.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Пропонується використання препаратів чистотілу великого з лікувальною метою при хронічному некаменевому холециститі в поєднанні з хронічним гастродуоденітом, особливо при наявності у пацієнтів гіпотонічної дискінезії жовчного міхура та зниженій кислотоутворюючій функції шлунка.

2. Методика застосування чистотілу великого з лікувальною метою у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро­дуоденітом повинна бути диференційованою в залежності від функціонально-морфологічного стану гастродуоденальної системи: при підвищенні кислото­утворюючої функції шлунка препарати чистотілу великого рекомендується призначати за 10-15 хв до їжі, при нормальних показниках - за 20 хв, при знижених – за 30-40 хв до прийому їжі протягом 20-25 днів. Добова доза 10% настоянки чистотілу великого складає 1 мл, що відповідає 4 мг хелідоніну.

3.З лікувальною метою у хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом можуть використовуватись таблетовані та інші форми чистотілу великого, що почали поступати на фармацевтичний ринок України в кількості, що відповідають добовій дозі 4 мг хелідоніну.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Зміни імунологічного статусу хворих на хронічний некаменевий холецистит з супутнім гастродуоденітом під впливом лікування препаратами чистотілу великого// Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 1.- С. 68-73 (у співавт. з Черновською Н.В., Шварковською А.А.).
2. Вплив препаратів чистотілу великого на інтенсивність процесів вільнорадикального окислення ліпідів при експериментальному ерозивно-виразковому ураженні гастродуоденального комплексу у щурів // Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 3.- С.202-206
3. Зміни показників вільнорадикального окислення ліпідів і глутатіонової системи крові у хворих на хронічний некам’яний холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом під впливом лікування препаратами чистотілу великого // Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 4.- С.77-80.
4. Препарати чистотілу в клінічній практиці: народні й сучасні фармацевтичні форми застосування (огляд літератури)// Ліки.-1998.-№3.-С. 3-7, (у співавт. з Волошиним О.І., Косубою Р.Б.).
5. Вплив препаратів чистотілу великого на шлункове кислотоутворення та моторику жовчного міхура у хворих на хронічний некаменевий холецистит з супутнім гастродуоденітом// Матеріали ІХ з’їзду терапевтів України. – Київ, 1998. - С. 384-385.
6. Chelidonium majus and Potentilla erecta as a remedy in chronic cholecystitis combined with accompanied gastroduodenitis // New Trends in Diagnostic and Treatment of Liver and Colonic Diseases.- Lviv, 1997. - P.340. (Glubochenco E.V., Voloshin A.I.).
7. Ефективність використання чистотілу великого в лікуванні хворих на хронічний некаменевий холецистит з супутнім гастродуоденітом// ІІ Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. - С. 117-118. (у співавт. з Чернявською Н.Б.).
8. Чистотіл великий та перстач прямостоячий як лікарські засоби при хронічних холециститах з супутнім гастродуоденітом// VII конгрес СФУЛТу. - Ужгород, 1998. - С. 166. (у співавт. з Глубоченко О.В., Сенюк Б.П.).
9. Застосування препаратів чистотілу великого при лікуванні хворих на хронічний гастродуоденіт// ІІІ Українська науково-практична конференція з народної та нетрадиційної медицини. -Київ,1998. - Т.1.- С.97-98.
10. Перспективи використання препаратів чистотілу великого та перстачу прямостоячого при лікуванні хронічного некаменевого холециститу// ІІ Українська наукова конференція ”Актуальні проблеми клінічної фармакології”. - Вінниця,1998. - С.190 (у співавт. з Чернявською Н.Б., Глубоченко О.В.).
11. Вплив препаратів чистотілу великого на інтенсивність вільнорадикального окислення ліпідів в крові хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом // Конференція з міжнародною участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів”.- Чернівці, 1999р.- С.170-171.
12. Корекція порушень процесів шлункового кислотоутворення та жовчовиділення у хворих на хронічний гастродуоденіт в поєднанні з хронічним некаменевим холециститом за допомогою препаратів чистотілу великого // Конференція з міжнародною участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів”.- Чернівці, 1999р.- С.171.

АНОТАЦІЯ

Лукашевич І.В. Нові сторони механізму дії препаратів чистотілу великого при терапевтичній корекції клінічних проявів хронічних некаменевих холециститів, хронічних гастродуоденітів. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 1999.

Дисертація присвячена вивченню особливостей уражень гастродуоденальної та біліарної систем у хворих на хронічний некаменевий холецистит (ХНХ) у поєднанні з хронічним гастродуоденітом (ХГД) та їх корекції за допомогою включення в лікувальний комплекс препаратів чистотілу великого. В умовах норми і експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденального комплексу у щурів, шляхом визначення продуктів ВРОЛ і деяких показників системи глутатіону, обгрунтована разова і добова доза препаратів ЧВ. Вивчений вплив разової дози препаратів ЧВ на кислотоутворюючу функцію шлунка та моторику жовчного міхура. Визначені особливості впливу курсового лікування препаратами ЧВ на захисні протирадикальні системи, систему жовчо­виділення, функціо­нально-морфо­логічний стан слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки та ступінь обсіменіння їх Нр, імунну систему, обгрунтована доцільність використання препаратів ЧВ при даній патології, розроблена методика диференційованого лікування.

Ключові слова: хронічний гастродуоденіт, хронічний некаменевий холецистит, чистотіл великий, пероксидне окислення ліпідів, глутатіонова антиоксидантна система, імунна система.

АННОТАЦИЯ

Лукашевич И.В. Новые стороны механизма действия препаратов чистотела большого при терапевтической коррекции клинических проя­влений хронических некалькулёзных холециститов. Хронических гастро­дуоденитов.- Рукопись.

Дисертационная работа на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни.- Ивано-Франковская государственная академия, Ивано-Франковск, 2000.

Дисертация посвящена изучению особенностей поражений гастродуо­денальной и билиарной системы у больных хроническим некалькулёзным холециститом в сочетании с хроническим гастродуоденитом и их коррекции с помощью включения в лечебный комплекс препаратов чистотела большого.

Чистотел большой использовался в следующих лекарственных формах: отвар (10,0:200,0), 10% настойка, фармакологический препарат “Panchelidon” (Германия).

В условиях нормы и экспериментального эрозивно-язвенного поражения гастродуоденального комплекса у белых крыс, путём определения продуктов свободнорадикального окисления липидов и некоторых показателей системы глутатиона, обоснована разовая и суточная доза препаратов чистотела.

Изучено влияние разовой дозы препаратов чистотела большого на состояние кислотообразующей функции желудка и моторику желчного пузыря. Однократный приём препаратов чистотела большого в 94,44% случаев приводил к достоверной стимуляции базального кислотообразования независимо от его исходного состояния. При этом замечено, что скорость, интенсивность и продолжительность стиму­лирующего влияния зависели от распространённости и глубины морфологических изменеий слизистой оболочки желудка, клинических проявлений болезни. Кроме того, однократный приём препаратов чистотела оказывал стимулирующее влияние на моторику желчного пузыря, а также мягкое болеутоляющее действие.

Курсовое лечение препаратами чистотела большого на ранних этапах заболевания способствовало функциональной нормализации секреторного аппарата желудка, нормализовало моторику желчного пузыря, уменьшало застой желчи. Проведенные динамические эндоскопические наблюдения показали, что включение в комплекс лечения больных хроническим некалькулёзным холециститом с сопутствующим хроническим гастро­дуоденитом препаратов чистотела большого значительно уменьшало воспалительные изменения и отёк слизистой оболчки желудка и двенадцатиперстной кишки, уменьшали проявления дуодено-гастрального рефлюкса, а также снижали степень обсеменения слизистой оболочки желудка Helicobacter pylori.

Изучены особенности влияния курсового лечения препаратами чистотела большого на интенсивность свободнорадикального окисления липидов и защитные противорадикальные системы, в часности на систему глутатиона. Доказано,что препараты чистотела имеют выраженное анти-оксидантное действие, повышают активность антирадикальных защитных систем, чем могут оказывать опосредованное позитивное воздействие на поражённые органы, включая гастродуоденальную и гепатобилиарную зоны.

В связи с тем, что в развитии и прогресировании хронического некалькулёзного холецистита и хронического гастродуоденита значительную роль играют нарушения иммунитета, было узучено влияние курсового лечения препаратамичистотела большого на имунную систему. Результаты исследования показали, что включение в лечебны комплекс препаратов чистотела привело к увеличению абсолютного и относительного числа Т-лимфоцитов и их субпопуляций, снижению содержания В-лимфоцитов, Ig M, Ig G, ЦИК, повышение фагоцитарной активности и титра коплемента по сравнению с пациентами, которым эти препараты не назначались.

Следует отметить, что больные отмечали не только благоприятное воздействие препаратов чистотела большого на болезненные проявления со стороны гастродуоденальной системы и системы желчевыведения, но и улучшение самочувствия, повышение физической активности. Улучшение аппетита.

При назначении разных форм чистотла большого существенного преимущества в клиническом применении отвара, 10% спиртовой настойки или фармакологического препарата “Panchelidon” не отмечено.

Проведенные исследования свидетельствуют о целесообразности использования препаратов чистотела большого при лечении хронических некалькулёзных холециститов с сопутствующим хроническим гастро­дуоденитом, а также о перспективностидальнейшего изучения механизма действия препаратов чистотела на клеточом, органном, биохимическом уровнях и разработки новых лекарственных препаратов из этого растения.

Ключевые слова: хронический гастродуоденит, хронический некалькулёзный холецистит, чистотел большой, свободнорадикальное окисление липидов, глутатионовая антиоксидантная система, имунная система.

ANNOTATION

Lukashevich I.V. New sides of the operating mechanism of Chelidonium majus drugs during therapeutic correction of clinical display of chronic non-stony cholecystites, chronic gastroduodenites.- Manuscript.

Thesis is to obtain scientific degree of medical sciences candidat, profession 14.01.02 – internal diseases.- Ivano-Frankivsk State Medical Academy, Ivano-Francivsk, 2000.

Thesis is dedicated to analysis of affection peculiarties in gastroduodenal and bilious systems, which have patients with chronic non-stony cholecystite with cronic gastroduodenite and their correction whith the of Chelidonium majus drugs addition to the treatment complex. Single and daily dose of Chelidonium majus drugs is determined, in normal conditions and experimental erosive-ulcer damages of rat gastroduodenal complex, defining free-radical lipid oxidation products and some systems parameters of glutation.

We studied the influence of the single dose of Chelidonium majus drugs on acid creating function of the stomach and motility of gall bladder. We determined the peculiaries of course treatment influence by Chelidonium majus drugs on protective anti-radical systems, bile trace out system, function-morphological condition of mucosus membrane of stomach and duodenal intestine and degree of their insemination, immune system. We explained the expediency of Chelidonium majus drugs usage with given pathology. We designed technique of differential treatment.

Key words: chronic gastroduodenite, chronic non-stony cholecystitis, Chelidonium majus, peroxide lipid oxidation, glutational antioxidant system, immune system.