|
ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ
ім. О.М.МАРЗЕЄВА АМН УКРАЇНИ
ВИНАРСЬКА ОЛЕНА ІВАНІВНА
УДК 613.63:612.017.11
НАУКОВІ ОСНОВИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ДІЇ
ХІМІЧНИХ ТА БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЇХ СПІЛЬНОМУ НАДХОДЖЕННІ В ОРГАНІЗМ НА
ОСНОВІ ІМУНОЛОГІЧНОГО КРИТЕРІЮ ШКІДЛИВОСТІ
14.02.01 - Гігієна
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ - 2000
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України
Науковий консультант:
доктор медичних наук Черниченко Ігор Олексійович, Інститут гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, завідувач лабораторією
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, член-кореспондент АПН України, професор Берзінь Валерій Іванович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач кафедрою;
доктор медичних наук, професор Гриневич Юрій Якимович, Український НДІ онкології та радіології АМН України, завідувач лабораторією;
доктор медичних наук, професор Попович Микола Олексійович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупіка МОЗ України, завідувач кафедрою.
Провідна установа - Інститут екології та токсикології ім. Л.І.Медведя, відділ токсикології, МОЗ України, м.Київ.
Захист відбудеться “ 26 ” грудня 2000 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 при Інституті гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м.Київ-94, вул. Попудренка, 50, т. 559-21-27
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, м.Київ, вул. Попудренка, 50
Автореферат розісланий “ 21 ” листопада 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. В умовах зростаючої уваги до охорони навколишнього середовища удосконалення методології гігієнічних досліджень, у тому числі розробка медико-біологічних критеріїв якості довкілля, є однією з найважливіших умов ефективної боротьби за збереження здоров’я населення.
Актуальним аспектом цієї проблеми є попередження імуноушкоджуючої дії різних за своїм походженням факторів навколишнього середовища. Імунна система, як одна з інтегральних систем організму, відіграє найважливішу роль в підтримці гомеостазу та відноситься до числа найчутливіших та швидко реагуючих на дію антропогенних забруднень (О.Г.Алексеева, Л.А.Дуева, 1978; Г.И.Виноградов, 1984; Г.И.Сидоренко, В.Н.Федосеева, А.Н.Шарецкий и др., 1989; M.I.Luster, A.Portier, D.G.Pait et al, 1992; М.В.Крыжановская, 1997; Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, А.М.Сердюк, И.М.Трахтенберг, 1998; C.Walker, K. Kaiser, W. Klein et al, 1998). Раннім проявом впливу чинників середовища на стан здоров’я населення є зміна імунологічної реактивності організму, на тлі якої може формуватися алергія, аутоімунні захворювання, підвищується сприйнятливість до інфекції, виникають онкологічні хвороби. У зв’язку з цим в останні роки поряд із загальновизнаними критеріями здоров’я населення (захворюваність, смертність, оцінка фізичного та функціонального стану організму) все частіше використовуються показники, які характеризують імунний статус (P.Simeonova, R.Yallucci, J.Matheson,1989; Г.Н.Дранник, И.А.Петровская, Л.Я.Кушко и др., 1991; M.Luster, В.М.Фролов, И.Р.Бариляк, Н.И.Хомутянская, А.А.Высоцкий, 1999; J.Powell, J. Van de Water, M. Gershwin, 1999; Е.Н.Кутепов, И.В.Петрова, Н.Н.Беляева и др., 1999).
Розвиток даного напрямку безпосередньо пов’язаний із вирішенням питань нормування імунотоксичних сполук, що важливо, з одного боку, для гігієнічної оцінки якості навколишнього середовища, а з іншого - для прогнозування і попередження впливу факторів довкілля на населення. Все це є основою первинної профілактики захворювань як алергічної, аутоімунної, інфекційної природи, так і злоякісних новоутворень, передумовами яких є пригнічення імунної системи.
На сьогодні існує цілий ряд методичних рекомендацій і вказівок з визначення алергенної активності різних за своїм походженням факторів довкілля (Методические рекомендации, 1968, 1976, 1980, 1983, 1986, 1988). Величини ГДК багатьох хімічних і біологічних факторів при інгаляційному і пероральному шляхах надходження в організм лімітовані за їх сенсибілізуючим ефектом.
Разом з тим при гігієнічній регламентації враховується тільки сенсибілізуючий ефект дії, в той час як чинники довкілля можуть впливати подвійно. Одним з ефектів є імуносупресія (що призводить до зростання сприйнятливості організму до інфекційних агентів та неопластичних процесів), іншим - імунопотенціювання (яке проявляється як алергія або аутоімунна патологія). Мало вивченим питанням залишається дослідження закономірностей розвитку імунотоксичних ефектів при сумісній дії убіквітарних забруднень (Г.Ф.Семенова, Н.И.Беляева, Т.И.Бонашевская, 1994; И.В.Петрова, Л.Х.Мухамбетова, Н.Н.Беляева, 1994; М.В.Крыжановская, 1997).
До дискусійних відносяться такі питання як критерії оцінки імунотоксичного ефекту за дії різних за своїм походженням чинників довкілля та урахування їх при оцінці ризику порушення здоров’я. Питання щодо уніфікації методичних підходів до оцінки імунотоксичності стоїть досить гостро не тільки в нашій країні, але й за кордоном (Q.Berlin et al., 1987; J.H.Dean, G.M.Thurmond, L.D.Lauer et al., 1987; M.I.Luster, A.Portier, Pait D.G. et al., 1992).
У проблемі нормування серйозну задачу представляє вивчення закономірностей імунотоксичних ефектів при комплексному надходженні антропогенних забруднень, а також розробка критеріїв оцінки ризику за даними імунотоксичності. Такий підхід особливо важливий при вивченні таких убіквітарних забруднень як формальдегід, сірковуглець, бенз/а/пірен, діоксид азоту, нітрит натрію, концентрат кормового лізину (Н.Я.Янышева, И.А.Черниченко, Г.И.Виноградов и др., 1985; Г.И.Виноградов, 1989; Н.Я.Янышева, Н.В.Баленко, И.А.Черниченко и др., 1990; И.М.Трахтенберг, В.С.Колесников, В.П.Луковенко, 1994; А.И.Гоженко, В.С.Доренский, Е.И.Рудина и др., 1996; Е.Г.Румянцева, Д.А.Дмитриев, 1999). Тим більше, що наявні в літературі відомості вказують на можливу зміну імунологічних ефектів при сумісній дії різних чинників довкілля (Г.И.Сидоренко, Е.В.Печенникова, Е.А.Можаев, 1987; A.R.Dahl, R.B.Schlesinger, H.A.Heck et al., 1991; J.B.Barnett, J.Gandy, D.Wilbourn et al., 1992).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи лабораторії імунології в гігієні Українського наукового гігієнічного центру і є фрагментами робіт: “Изучить роль некоторых факторов окружающей среды в формировании защитных и повреждающих реакций иммунной системы организма” (МОЗ України, № державної реєстрації 01.86.0012677, 1986-1989 рр.); “Изучение влияния атмосферных выбросов от биохимического завода на иммунологическую реактивность организма” (МОЗ України, № державної реєстрації 01890070905, 1989 р.); “Токсикологическая оценка кормового концентрата лизина и препарата отхода производства пролина” (МОЗ України, № державної реєстрації 0190041197, 1990 р.); “Определить параметры иммунного статуса организма для оценки действия факторов окружающей среды” (МОЗ України, № державної реєстрації 019.0000.3950, 1990-1991 рр.); “Установить приоритетные и гигиенически значимые химические факторы окружающей среды и определить их роль и значение в формировании иммунного статуса организма” (МОЗ України, № державної реєстрації УАО100260 5Р, 1993-1995 рр.); “Иммунобиологические маркеры при токсикологической оценке факторов окружающей среды” (МОЗ України, № державної реєстрації УАО1002643Р, 1992-1993 рр.); “Установить характер и основные закономерности формирования иммунного статуса организма в условиях воздействия различных по своей природе важнейших факторов окружающей среды” (МОЗ України, № державної реєстрації 0193U039166, 1991-1995 рр.); “Донозологічна діагностика порушень імунної сиcтеми дитячого населення, яке підлягає комбінованій дії хімічних, біологічних та фізичних факторів” (МОЗ України, № державної реєстрації 0196U024331, 1996-2000 рр.)
Матеріали роботи використані в “Доповіді до плану дії з гігієни навколишнього середовища: Навколишнє природне середовище і здоров’я населення України” (Київ, 1998).
Мета роботи полягає в обгрунтуванні і розробці імунологічних критеріїв гігієнічної оцінки хімічних та біологічних факторів навколишнього середовища при їх сумісному надходженні до організму для вибору ранніх показників порушення стану здоров’я населення та удосконалення підходів до їх гігієнічного нормування.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:
- визначити критеріальну значущість ранніх імунологічних реакцій організму для прогнозу стану здоров’я;
- вивчити закономірності імунної відповіді (характер реакції, частота, інтенсивність і час проявів) при дії хімічних і біологічних факторів середовища;
- вивчити дозо-часові закономірності впливу хімічних і біологічних факторів середовища в умовах ізольованої, комбінованої та сумісної дії на організм;
- визначити стан імунного статусу дитячого населення, яке мешкає в індустріальних центрах з різним характером (хімічним, біологічним) промислового розвитку та рівнем забруднення атмосферного повітря;
- визначити критеріальну значущість імунологічних тестів, які використовуються в токсикології, при оцінці факторів довкілля;
- провести математичне моделювання реакцій імунної системи на дію антропогенних чинників хімічної та біологічної природи;
- дати гігієнічну оцінку ризику порушення імунного статусу населення при комбінованій та сумісній дії атмосферних забруднень.
Наукова новизна роботи полягає у розробці теоретичних, методичних і практичних питань використання імунологічних критеріїв при гігієнічній оцінці впливу факторів довкілля на здоров’я населення.
В результаті проведених досліджень вперше:
- на основі порівняльної оцінки комплексу імунологічних показників на різних етапах дії шкідливих чинників середовища визначено їх критеріальну значущість;
- описані кількісні залежності формування імунного статусу організму за ізольованої, комбінованої та сумісної дії хімічних і біологічних чинників середовища;
- визначена прогностична значущість імунних реакцій організму, виявлених на ранніх стадіях дії чинників довкілля для формування здоров’я населення;
- розроблені методичні підходи до використання імунологічних показників при гігієнічній оцінці чинників навколишнього середовища і вирішенні питань гігієнічної регламентації.
Теоретичне значення роботи полягає у встановленні закономірностей виникнення імунної відповіді за комбінованої та сумісної дії антропогенних факторів: отримано нові дані щодо здатності ряду ксенобіотиків модифікувати імунну відповідь; встановлено, що імуномодифікація проявляється у зміні типу алергічних реакцій; ступінь і характер модифікації залежать від дози та часу дії, а також якісного складу імунотоксикантів; біологічний фактор спричиняє ад’ювантну дію за гіперчутливістю негайного типу при сполученні з хімічними з’єднаннями, але при подовженні терміну дії до двох місяців не спостерігається розвитку імунологічної толерантності за гіперчутливістю сповільненого та негайного типів; визначено значущість імунологічних зсувів для організму за комбінованої і сумісної дії забруднень хімічної та біологічної природи; встановлено, що використання навантаження інфекційних агентів з подальшою оцінкою особливостей перебігу патологічного процесу є адекватним способом диференціації захисних і ушкоджуючих реакцій імунної системи в умовах дії чинників навколишнього середовища; обгрунтовано методичні підходи до виявлення ранніх порушень в імунній системі організму; розроблено концепцію оцінки імунотоксичної дії чинників довкілля.
Практичне значення роботи полягає у розробці методичних підходів до оцінки ризику імунотоксичних ефектів за комбінованої та поєднаної дії антропогенних забруднень навколишнього середовища. Обгрунтовано принципи й розроблено уніфіковані підходи до оцінки імунотоксичності різних факторів довкілля. Обгрунтовано та рекомендується до використання у токсикологічних дослідженнях комплекс імунологічних тестів. Оцінено імунний статус дитячого населення, яке мешкає на територіях з різним ступенем забруднення атмосферного повітря. Результати досліджень використано при проведенні ревакцинацій проти дифтерії. Методологія та методичні підходи використано у клінічній практиці, при оцінці нових харчових композицій радіопротекторної спрямованості, а також природних засобів, які мають антимутагенну активність. Основні положення дисертації внесено до учбового процесу кафедр гігієни.
Особистий внесок автора. Здобувач особисто аналізувала вітчизняну та закордонну літературу з даної проблеми, самостійно сформулювала методологію проведення досліджень. Матеріали дисертації отримані за безпосередньою участю або під науковим керівництвом автора у фрагментах НДР. Крім організаційної роботи приймала особисту участь у експедиційних виїздах до мм. Києва, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Обухова, Українки, Петровського Київської області. Автором самостійно здійснена статистична обробка, аналіз і узагальнення результатів.
Апробація результатів. За результатами досліджень автором зроблено 34 доповіді на наукових з’їздах, конференціях і симпозіумах різного рівня, включаючи міжнародні, в тому числі на:
- Республіканській науковій конференції “Гигиена окружающей среды” (Київ, 1989);
- Всесоюзній науковій конференції “Проблемы мониторинга за здоровьем населения промышленных городов” (Ангарськ, 1989);
- IV з’їзді Республіканського наукового товариства лікарів-лаборантів “Новое в лабораторной диагностике болезней внутренних органов (в раннем и постнатальном периоде)” (Ворошиловград, 1989);
- науковій конференції “Проблемы донозологической гигиеничекой диагностики” (Ленінград, 1989);
- науковій конференції “Охрана окружающей среды и здоровье населения” (Тарту, 1990);
- Українській науковій конференції “Гигиена населенных мест” (Київ, 1993);
- Республіканській науковій конференції “Актуальні питання екогенетики та імунології” (Полтава, 1994);
- міжнародному симпозіумі “Environmental Health Hazards in Central and Eastern Europe: from Assessment to Management” (Польща, Сосновіц, 1994);
- Українській науково-практичній конференції “Актуальные проблемы гигиены детей и подростков” (Харків, 1995);
- II з’їзді медичних генетиків України (Львів, 1995);
- XIII з’їздї гігієністів України (Київ, 1995);
- науковій конференції та семінарі “Host Factors in Environmental Epidemiology”, (Польща, Краків, 1995);
-Українській науковій конференції “Урбанізоване навколишнє середовище: охорона природи та здоров’я людини” (Київ, 1996);
- науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження проф.В.З.Мартинюка, “Охорона здоров’я і довкілля” (Львів, 1996);
- Третьому міжнародному симпозіумі та виставці із забруднення навколишнього середовища в Центральній та Східній Європі (Польща, Варшава, 1996);
- міжнародній науковій конференції “8th Annual Conference of the International Society for Environmental Epidemiology” (Канада, 1996);
- науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри гігієни та екології, “Гігієнічні проблеми охорони здоров’я населення” (Дніпропетровськ, 1997);
- науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть” (Київ, 1999).
- науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть” (Київ, 2000).
Публікації. За матеріалами досліджень, представлених в дисертації, опубліковано 65 наукових робіт (13 самостійних і 53 у співавторстві, у тому числі 28 у виданнях, рекомендованих ВАК). З них статей - 28, методичних рекомендацій - 1, інформаційних листів - 2, тез доповідей - 34.
Об’єм та структура дисертації. Дисертація викладена на 389 сторінках машинописного тексту. Складається із вступу, п’яти розділів, заключення, висновків, списку літератури (236 джерел країн СНД та 102 зарубіжних) і додатків. Ілюстрована 81 таблицею, 1 рисунком і 63 додатками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
ОБ’ЄМ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота містить комплекс експериментальних і натурних досліджень. Для розв’язання задачі з вивчення закономірностей проявів імунологічних ефектів за комбінованої дії убіквітарних забруднень навколишнього середовища в залежності від дози (концентрації) та часу впливу були проведені дослідження у різних взаємодоповнюючих напрямках. У ході експериментів тварин затруювали одночасно або ізольовано формальдегідом, бенз/а/піреном, сірковуглецем, діоксидом азоту, нітритом натрію і концентратом кормового лізину. При виборі доз і концентрацій досліджуваних сполук прийнято до уваги їх кількісний вміст у довкіллі і дані щодо їх біологічної активності, наявні в літературі. Тривалість дії речовин була різною в залежності від поставлених задач - від 7-годинного до 6-ти місячного впливу. В експериментальних дослідженнях використовували такі види тварин: білі безпородні щури, морські свинки та миші.
Експериментальні дослідження з вивчення комбінованої дії сірковуглецю і бенз/а/пірену на імунну систему організму були проведені на білих щурах. Тварини були розподілені на 6 груп і підлягали одночасному впливу сірковуглецем і бенз/а/піреном у різних співвідношеннях доз і концентрацій. При цьому їх частки від порогу ізольованої дії знаходились у межах від 0,2 до 0,3, а прогнозовані коефіцієнти комбінованої дії були на рівні 0,45 - 6,0. Затруювання повітряною сумішшю із сірковуглецем здійснювали у інгаляційних камерах цілодобово протягом 4,5 місяців при постійному контролі за фактичними концентраціями.
Бенз/а/пірен вводили інтратрахеально у вигляді суспензії у розчині альбуміну. Усього проведено 8 інтубацій з 2-3-тижневими перервами. Постановку імуноалергологічних тестів проводили протягом затруювання та у період післядії. Здійснено 4 етапи досліджень у період дії і 5 - після її закінчення.
Для вивчення динаміки включення і розвитку клітинних і гуморальних імунних реакцій за ізольованої інгаляційної дії сірковуглецю була використана модель короткочасного впливу різних його концентрацій на тварин, а також хронічної інгаляційної дії на імунний статус щурів і морських свинок. У короткочасному експерименті вивчено реакції клітинного і гуморального імунітету дослідних щурів після 7-годинного впливу сірковуглецем у концентраціях 1,36; 0,16; 0,05 мг/м3. Для характеристики процесів відновлення дослідження здійснювали одразу після закінчення затруювання, а потім - через 2, 4 й 6 тижнів. Хронічний інгаляційний вплив здійснювали протягом 30-ти днів. Тварини були розподілені на 4 групи. Перша група підлягала інгаляційному затруюванню сірковуглецем у концентрації 1,36 мг/м3, друга - 0,16, третя - 0,05 мг/м3, четверта група була контрольною.
Дослідження комбінованої дії бенз/а/пірену і формальдегіду в умовах одночасного впливу проведено на щурах. Інгаляційне та інтратрахеальне затруювання вивченими сполуками здійснювали у лабораторії атмосферного повітря (завідувач - д.м.н. В.Є.Присяжнюк) та лабораторії канцерогенних факторів (завідувач - д.м.н. І.О.Черниченко). Постановку тестів здійснювали до початку дії, а також через 1, 3, 6 місяців після її початку. Бенз/а/пірен тваринам вводили інтратрахеально під ефірним наркозом методом інтубації протягом 6-ти місяців 10-кратно з 2-тижневими інтервалами.
Дослідження з вивчення особливостей імунної відповіді за впливу концентрату кормового лізину був проведений на щурах.
Концентрат кормового лізину вводили щурам інтратрахеально у дозах, які відповідали робочим концентраціям, протягом 1-го місяця з кратністю 1 раз на тиждень. Постановку імунологічних тестів здійснювали до початку експерименту, після 4 тижнів інтратрахеального затруювання, а також через 2 і 6 тижнів у період післядії.
Для встановлення значущості виявлених зсувів і повноти їх відновлення у період післядії було використано антигенне навантаження.
Для розв’язання задачі з оцінки впливу комбінованої дії біологічного і хімічного чинників проведено дослідження у декількох взаємодоповнюючих напрямках. Один з напрямків роботи полягав у встановленні можливості сенсибілізуючої дії основних викидів у атмосферне повітря Трипільського біохімзаводу. В якості об’єкту досліджень була алергенна активність його газоповітряних викидів.
Визначення дії бактеріального навантаження мікробами-продуцентами на реактивність лабораторних тварин містить постановку керато-кон’юктивальної проби Шереня на морських свинках, які підлягали алергенному впливу викидів Трипільського біохімзаводу, та групі контрольних тварин.
При виконанні мікробіологічних досліджень використано як стандартні реактиви і поживні середовища, так і модифікації, пристосовані до бревобактерій (дослідження проводили у лабораторії біологічних факторів, завідувачка - проф. Л.В.Григор’єва).
Експериментальні дослідження з вивчення дії концентрату кормового лізину здійснювали на білих щурах. Цю сполуку вводили інтратрахеально у концентраціях 0,1; 0,7; 5,0 та 25,0 мг/м3.
Характер формування реакцій імунної системи за одночасного надходження до організму щоденно протягом 2 місяців ігаляційно діоксиду азоту (у концентраціях 0,4 й 0,8 мг/м3), перорально - нітриту натрію з водою (20 мг/кг), а також інтратрахеально один раз на тиждень протягом другого місяця концентрату кормового лізину (0,1 та 0,7 мг/м3) вивчали на білих щурах. Постановку імуно-алергологічних тестів здійснювали через 1 і 2 місяці від початку затруювання, а також у період післядії (2 тижні).
Після 1-го місяця затруювання щурів кожної групи розподілили на 3 підгрупи. Підгрупі “а” продовжували протягом другого місяця вводити вказані вище речовини у тих же дозах. У підгрупі “б” додатково проводили інтратрахеальне затруювання концентратом кормового лізину (0,1 мг/м3), а у підгрупі “в” - концентратом кормового лізину в дозі 0,7 мг/м3.
Для розв’язання задачі з оцінки значущості для організму імунологічних ефектів за сумісної дії факторів навколишнього середовища у період післядії було застосовано навантажувальні тести: 1) на основі кератокон’юктивальної проби за методикою Шереня; 2) комбіноване антигенне навантаження, суть якого полягала в оцінці стану клітинних, гуморальних та неспецифічних реакцій організму в умовах функціонального навантаження, створюваного шляхом комбінованої імунізації тварин завісиною баранячих еритроцитів (Т-залежний антиген) і прогрітою стафілококовою вакциною (Т-незалежний антиген).
У роботі було використано наступні основні методи: визначення вмісту лейкоцитів в периферичній крові та їх клітинного складу, числа Т- та В-лімфоцитів (у реакціях спонтанного Е- та ЕАС-розеткоутворення); реакції бластної трансформації лімфоцитів під впливом мітагену фітогемаглютиніну; гальмування розпластування макрофагів; утворення бляшок аутоімунного гемолізу; реакція дегрануляції базофілів (за Шеллі); визначення рівня антигензв’язуючих антитіл у реакції споживання комплементу; реакції фагоцитозу; активної анафілаксії; преципітації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) розчином поліетиленгліколю; параметричні методи перевірки статистичних гіпотез (Т-критерій Ст’юдента), методи кореляційного (парного і множинного), регресійного аналізу (одно- та багатофакторного), вірогіднісні та кваліметричні підходи, методи аналізу даних і побудови математичних моделей.
В реакціях використовували як власне гаптени, так і тканьові антигени. В якості тканьового антигену застосовували водносольові екстракти тканин різних органів тварин.
Усього було використано 511 тварин. Кількість проведених досліджень склала більше 10 тисяч.
Для оцінки стану імунного статусу дитячого населення проводили поетапне масове імунологічне обстеження, яке передбачало формування груп ризику розвитку імунологічної недостатності за несприятливої дії факторів навколишнього середовища.
На І етапі здійснювали попереднє обстеження дитячого населення з використанням спеціальних анкет. За сукупністю ознак після попереднього аналізу анкет було сформовано групи ризику розвитку імунодефіцитів серед обстежених. Для оцінки функцій імунної системи на ІІ етапі було використано наступний комплекс методів у мікромодифікації: визначення вмісту лейкоцитів в периферичній крові та їх клітинного складу; абсолютної та відносної кількості Т- і В-лімфоцитів методами Е-, М- й ЕАС-розеткоутворення; концентрацій сироваткових імуноглобулінів (Ig) основних класів A, M, G та E у периферичній крові; фагоцитарної активності нейтрофілів; активності лужної фосфатази; PAS-реакція.
Імунологічне обстеження дитячого населення проводили у районах, розташованих поблизу стаціонарних постів Держкомгідромету, з різним ступенем забруднення атмосферного повітря.
На першому етапі було обстежено 3 665 дітей, на другому - 1 016.
Для вивчення особливостей формування імунного статусу населення в умовах впливу різних за своїм походженням чинників навколишнього середовища було проведено імунологічне обстеження дітей, які мешкають в 6 крупних промислових центрах і населених пунктах України: м.м. Києві, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Обухові, Українці й Петровському Київської області. На кожній з цих територій обстежували дітей з 3-4 зон (із найвищим рівнем забруднення довкілля, з середнім рівнем і у відносно “чистому” районі).
На першому етапі імунологічного обстеження були відібрані діти, які народилися та мешкають на даній території. Надійність і вірогідність результатів імунологічного обстеження дітей, репрезентативність вибірок, адекватність порівняння даних у різних зонах визначали суворим дотриманням низки обов’язкових умов. Так, для обстеження методом суцільної вибірки було відібрано групи дітей віком 7-10 років. Вибір даного контингенту зумовлений повноцінним функціонуванням імунної системи та відносною стабільністю імунологічних показників у цьому віці, відсутністю функціональних змін при гормональній перебудові організму, характерних для статевого дозрівання, а також відносно більшою нервово-психічною стійкістю у цьому віці порівняно з 6-річними та тими, які знаходяться у препубертатному періоді (11-12-річними), відсутністю шкідливих звичок й професійних шкідливостей, достатньою тривалістю дії чинників довкілля малої інтенсивності на організм.
Після аналізу карт методом випадкової вибірки було сформовано групи дітей з ризиком розвитку імунодефіцитів, які не мали хронічної патології, для проведення II етапу імунологічних досліджень. Тестування здійснювали в ідентичних умовах, у однаковий час доби і сезону (навесні), щоб виключити як сезонні, циркадні, так і випадкові коливання.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Вивчення комбінованої дії таких убіквітарних ксенобіотиків із різноспрямованою дією як формальдегід і бенз/а/пірен на імунну систему організму в експериментальних умовах дозволило виявити імуномодифікуючі ефекти в окремих ланках імунної системи, зміни у яких в динаміці мали хвилеподібний характер. Встановлено, що дія формальдегіду і бенз/а/пірену у високих дозах і концентраціях (5,0 мг й 0,3 мг/м3, відповідно) спричиняє суттєвий вплив на кількісний склад Т-лімфоцитів, а також сприяє розвитку гіперчутливості негайного типу (ГНТ). Разом з тим, якщо ізольована дія формальдегіду сприяла виникненню гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ), що проявлялося у реакції гальмування розпластування макрофагів (індекс гальмування < 0,8), то при комбінації з бенз/а/піреном даний ефект зникав. Відмічалося також зниження ЦІК у сироватці крові тварин. Це може бути результатом пригнічення продукції антитіл або порушення їх елімінації, обумовлене імунодепресивною дією бенз/а/пірену.
Подовження терміну експозиції до 3-х місяців комбінованої дії цих речовин приводило до пригнічення функціонального стану В-лімфоцитів, тоді як рівень ЦІК наблизився до нормальних величин. І тільки після 6-ти місяців впливу відбувалося накопичення ЦІК у сироватці крові дослідних щурів.
Відомо, що за дії декількох хімічних сполук можливий розвиток міжмолекулярної антигенної конкуренції (О.Г.Алексеева, Л.А.Дуева, 1978; Л.А.Дуева и соавт., 1989). Є припущення щодо конкуренції на рівні макрофагів. Однак, значно частіше результати експериментів вказують на порушення кооперації Т- і В-лімфоцитів. Основою його є конкуренція на рівні В-лімфоцитів. Оскільки у домінантного антигену IgT більш авидні, він має перевагу при з’єднанні з рецепторами В-лімфоцитів для Fc-фрагмента IgT. В результаті частину комплексів “домінантний антиген + IgT” можуть зайняти рецептори для IgT В-клітин іншої специфічності, а це приведе до “втрати” частини імуногену, необхідної для індукції імунної відповіді на домінантний антиген, і суттєвого блокування В-лімфоцитів, здатних активуватися пригніченими антигенами. При введенні антигенів у малих дозах такі втрати будуть чутливішими і ефект пригнічення імунної відповіді виразнішим, що й спостерігалося у наших дослідженнях (M.J.Taussing, 1983; P.Liacopoulos, S.Ben-Efraim, 1985). Цілком вірогідно, що при одночасній сенсибілізації має місце супресивний ефект, тобто пригнічення імунної відповіді пов’язують із дією Т-супресорів, активованих домінантним антигеном.
Таким чином, міжмолекулярна конкуренція у будь-якому варіанті здійснюється і на рівні Т-клітин, що узгоджується з отриманими нами результатами щодо виявленого конкурентного пригнічення імунної відповіді при вивченні ГСТ (рис. 1).
При введенні у комбінацію вивчених сполук бенз/а/пірену у нижчій дозі (0,1 мг) ефект пригнічення імунної відповіді був виразнішим, що підтверджує дану гіпотезу. На тлі ГНТ протягом усього періоду дії (6 місяців) спостерігалося пригнічення функціональної активності Т-клітинної популяції. Після 6-ти місяців було виявлено також інгібіцію здатності В-лімфоцитів до розеткоутворення та вірогідний підйом рівня ЦІК.
При зменшенні концентрації домінантного антигену (формальдегід - 0,03 мг/м3, бенз/а/пірен - 5,0 мг, група 6) імуносупресивний ефект виявлявся тільки після 3-х місяців дії. Це проявлялося у пригніченні здатності Т- і В-лімфоцитів до розеткоутворення. У цієї ж групи тварин було визначено фазність змін рівнів ЦІК. Якщо після 1-го місяця експериментальних досліджень спостерігалося значне зниження їх вмісту у сироватках крові дослідних щурів, то після 6-ти місяців відбувалося їх накопичення.
Згідно класифікації P.Gell та R.Coombs, виділяються чотири типи алергічних реакцій. Реагування імунної системи на вплив ксенобіотиків відбувається за змішаним типом (О.Г.Алексеева, Л.А.Дуева, 1978; Л.А.Дуева и соавт., 1989). Явище, яке спостерігалося у наших дослідженнях, можна віднести до першого і третього типів алергічних реакцій. Перший тип - негайна гіперчутливість, анафілактична, IgE - опосередкована, реалізується реакція антиген - антитіло на поверхні лаброцитів з наступним вивільненням медіаторів негайної алергії. Третій тип - імунокомплексний, коли в умовах надлишку антигену продукуються преципітуючі антитіла, звичайно класу IgG, які утворюють з антигеном комплекси антиген-антитіло. Ці комплекси розчинні і можуть циркулювати у крові. При накопиченні імунних комплексів у тканинах, вони самі стають причиною функціональних і морфологічних порушень. Крім того, імунні комплекси можуть стимулювати Т-супресори й пригнічувати Т-хелпери. У наших дослідженнях спостерігалося підвищення рівня ЦІК, що за принципом негативого зворотнього зв’язку сприяло зниженню ГСТ.
Таким чином, якщо за ізольованої дії формальдегіду спостерігався розвиток алергічних реакцій першого (ГНТ) та четвертого (ГСТ) типів, то у комбінації з таким імуносупресором як бенз/а/пірен відбувалася імуномодифікація, і тип встановлених реакцій можна віднести після 1-го місяця затруювання до першого (ГНТ), а після 6-ти місяців - до першого і третього типів.
В експериментальних умовах на білих щурах для вивчення динаміки включення та розвитку клітинних і гуморальних імунних реакцій було проведено 7-ми годинний вплив сірковуглецем у концентраціях 1,36; 0,16 і 0,05 мг/м3. Отримані результати свідчать, що першим у процес залучалися клітинні реакції. Одразу після затруювання спостерігалося пригнічення бластоутворення, ступінь якого знаходився у прямій залежності від величини концентрації сірковуглецю. За дії цією речовиною у найвищій із досліджених концентрацій вірогідне зменшення здатності лімфоцитів трансформуватися у бласти за впливу фітогемаглютиніну визначалося і через 6 тижнів після закінчення затруювання. Реакції, які характеризують стан гуморальної ланки імунітету, набували вірогідно виразного ефекту тільки через 2 тижні після закінчення впливу. На тлі пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів спостерігався розвиток слабко виражених ГНТ і ГСТ.
Проведені дослідження інгаляційної дії сірковуглецем на морських свинках протягом 1-го місяця дали можливість встановити зв’язок між концентраціями, часом експозиції та виразністю ефектів. Сірковуглець у концентрації 1,36 мг/м3 викликав суттєві зсуви в абсолютній кількості досліджених популяцій лімфоцитів та пригнічення їх функціональної активності, причому при подовженні терміну впливу ефект посилювався. Зниження концентрації цієї речовини до 0,16 мг/м3 приводило до зменшення її сенсибілізуючої дії. При цьому відбувалася активація В-лімфоцитів на тлі пригнічення Т-клітинної ланки імунітету. Аналогічна картина спостерігалася за дії сірковуглецем у концентрації 0,05 мг/м3, однак даний ефект проявлявся у більш пізні терміни.
В останні роки приділяється більше уваги біологічній значущості імунної відповіді за дії факторів навколишнього середовища й пошуку критеріїв відмінності ушкоджуючої дії від адаптаційних реакцій організму. У зв’язку з цим на попередньо затруєних сірковуглецем морських свинках у кератокон’юктивальній пробі Шереня досліджено 20 штамів патогенних ешеріхій 5 серогруп, виділених від людей та з об’єктів довкілля. У тварин, які затруювалися сірковуглецем у концентраціях 1,36 та 0,16 мг/м3, було зафіксовано підвищення вірулентних властивостей патогенних ешеріхій. Негативна кератокон’юктивальна проба була у морських свинок, які підлягали впливу сірковуглецю у концентрації 0,05 мг/м3.
Отже, проведені дослідження продемонстрували, що навантажувальний тест у вигляді кератокон’юктивальної проби Шереня дозволяє диференціювати зміни імунного статусу, пов’язані з порушенням функції захисту, від адаптаційних, спрямованих на підтримку гомеостазу.
Вивчення комбінованої дії сірковуглецю і бенз/а/пірену у різних співвідношеннях доз і концентрацій проводили на білих щурах. Результати показали, що обидві сполуки в залежності від рівня ізольованого впливу спричиняють імуносупресивну дію на Т-систему імунітету. Саме цим, ймовірно, можна пояснити такий виразний ефект комбінованого надходження сірковуглецю і бенз/а/пірену на клітинну ланку імунітету навіть у тих тварин, які одержували мінімальні дози. Разом з цим, комбінована дія вивчених сполук приводила до модифікації імунної відповіді, що проявлялося у нівелюванні реакцій ГНТ і ГСТ за дії комбінацією сірковуглецю у концентраціях 0,05 і 0,16 мг/м3 та бенз/а/пірену у дозах 0,02 і 0,06 мг, тобто нижчих.
Вивчення впливу біологічних чинників середовища здійснювали на прикладі концентрату кормового лізину. При цьому дослідження дії на окремі ланки імунної системи дозволили встановити у тварин усіх дослідних груп пригнічення здатності лімфоцитів до Е-розеткоутворення. Однак, виявлена імуносупресія за Т-клітинним типом мала транзиторний характер і через 2 тижні після затруювання величини даного показника не відрізнялися від контрольних. При збільшенні концентрації дослідженої сполуки до 5,0 та 25,0 мг/м3 спостерігалося підсилення дегрануляції базофільних гранулоцитів у присутності антигену (реакцію можна оцінити як слабко позитивну).
Сироватки крові тварин, які отримували концентрат кормового лізину у концентрації 25,0 мг/м3, викликали дегрануляцію базофільних гранулоцитів як у присутності гаптену, так і тканьового антигену (реакція позитивна). Через 2 тижні після затруювання у щурів цієї групи було виявлено активацію гуморальної ланки імунітету, що проявлялося у вірогідному збільшенні кількості ЕАС-розеткоутворюючих лімфоцитів.
Застосування методу комбінованого антигенного навантаження у період післядії дозволило встановити тільки вірогідне збільшення відносної кількості лімфоцитів у тварин усіх груп. Відмічалась також нейтропенія у щурів, які затруювалися концентратом кормового лізину у концентрації 5,0 мг/м3, однак, це не відбилося на функціональній активності нейтрофільних гранулоцитів.
Комбінована дія діоксиду азоту, нітриту натрію в усіх вивчених дозах і концентраціях викликала імуносупресивний ефект за Т-клітинним типом. Ймовірно, тут спостерігався також розвиток міжмолекулярної антигенної конкуренції (О.Г.Алексеева, Л.А.Дуева, 1978; Л.А.Дуева и соавт., 1989; M.I.Luster et al, 1992), а також цілком ймовірно, що супресивний ефект був пов’язаний із дією Т-супресорів, активованих домінантним антигеном. Виразність ефекту залежала від концентрації.
Інгаляційне надходження діоксиду азоту у концентраціях 0,4 та 0,8 мг/м3 сприяло вірогідному зниженню абсолютної кількості ЕАС-розеткоутворюючих клітин. Сумісна дія нітриту натрію і 0,4 мг/м3 діоксиду азоту приводила до активації В-клітинної ланки імунітету, про що свідчило підвищення абсолютного та відносного рівнів В-лімфоцитів, а також виникнення здатності сироваток крові тварин посилювати дегрануляцію базофільних гранулоцитів.
У непрямому макрофагальному тесті було встановлено інгібуючу дію сироваток усіх дослідних тварин і тканьового антигену на функціональну активність макрофагів, зокрема, їх здатність до розпластування. Таким чином, було встановлено розвиток ГСТ при введенні усіх комбінацій вивчених сполук на одну з функцій лімфоцитів - їх здатність продукувати розчинні медіатори. Саме від лімфокінів, а не від лімфоцитів-ефекторів, за думкою S.Cohen (1983), залежить більшість реакцій клітинноопосередко-ваного імунітету.
В останні роки значно розширились уявлення щодо ролі і функцій системи мононуклеарних фагоцитів. Вони є важливою “мішенню” для факторів різного походження. Хоча нами було використано непрямий тест, його результати відтворюють характер існуючої в організмі лімфоцитарно-макрофагальної взаємодії. Здатність до розпластування як перша фаза руху макрофагів дозволяє судити про можливості виконання їх функцій. З цієї точки зору, одержані дані можна трактувати і як викликане усіма дослідженими комбінаціями речовин пригнічення клітинноопосередкованих реакцій імунітету.
Слід зазначити, що за дії хімічних сполук у першу чергу спостерігалися зміни з боку клітинних факторів імунітету, а потім вже наставали зсуви у функціях гуморальної ланки. В цілому, реакція, яка розвивалася за сумісної дії діоксиду азоту і нітриту натрію, визначалася як вторинний імунодефіцит, що охоплював клітинну і гуморальну ланки імунної системи.
Частина тварин протягом другого місяця зазнавала впливу крім хімічних сполук дії концентрату кормового лізину. За комбінованої дії діоксиду азоту у концентрації 0,4 мг/м3 і концентрату кормового лізину у концентраціях 0,1 та 0,7 мг/м3 спостерігалася активація Т- і В-клітинної ланок імунітету. У тварин, які отримували нітрит натрію, діоксид азоту ( 0,4 мг/м3) і концентрат кормового лізину (0,1 мг/м3), відмічалося підвищення рівня антитіл реагінового типу (рис.2).
Сумісна дія концентрату кормового лізину і хімічних сполук посилювала розвиток ГСТ, про що свідчило зменшення індексу розпластування макрофагів (<0,8). Найвиразніший розвиток реакцій ГСТ спостерігали у тварин, які отримували 0,8 мг/м3 діоксиду азоту у комплексі з 0,7 мг/м3 концентрату кормового лізину, а також 0,4 мг/м3 діоксиду азоту у комплексі з нітритом натрію і концентратом кормового лізину. У період післядії не було виявлено відновлення функціональної активності макрофагів у жодній з дослідних груп; не приходили також до норми й показники інших ланок імунітету.
Таким чином, проведені дослідження свідчать, що біологічний фактор за сумісного з хімічними сполуками надходження до організму має ад’ювантну дію. Виявлений імунопотенціюючий ефект, вірогідно, можна пояснити активуючою дією концентрату кормового лізину на мембрани макрофагів (Г.Бундшу, В.Шнеевайс, 1981; M.J.Luster et al, 1987; М.А.Фурман, 1992). Індукція аутоімунних зсувів за цим механізмом показана для низки хімічних речовин (P.E.Bigazzi, 1985).
Аналіз і підсумок результатів імунологічного обстеження дитячого населення, яке мешкає у 6 великих промислових центрах і населених пунктах України, дозволили виявити наступні закономірності. Встановлено, що у найзабрудненіших районах м.Дніпродзержинська серед 5 пріоритетних забруднень атмосферного повітря (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, формальдегід, бенз/а/пірен) найбільші концентрації характерні для сполук, яким властива виразна канцерогенна, алергенна та імунодепресивна дія - це бенз/а/пірен, формальдегід і діоксид азоту. Причому перевищення середньодобових ГДК спостерігалося у 60-100 % проб і складало, за середніми даними, 7,3; 2,7 і 1,7 рази, відповідно, за максимальними концентраціями - у 12,4; 4,0 та 3,0 рази. При цьому у дітей спостерігалося зниження кількості Т-клітин й підвищення кількості В-лімфоцитів, а також активація неспецифічних факторів захисту організму. Одночасно відмічалося пригнічення функціональної активності В-лімфоцитів (рис. 3, 4).
Виявлені зміни свідчили про дисбаланс імунорегуляторних субпопуляцій, який супроводжувався зниженням рівня IgM. У цьому районі імунопошкоджуюча дія чинників довкілля проявлялася не тільки у вигляді підвищення алергічної захворюваності, але й виразною супресією факторів природної антиінфекційної резистентності, клітинної і гуморальної відповіді. Отримані результати можуть бути основою для прогнозу формування здоров’я населення, оскільки виявлені зміни можуть проявитися у виникненні хронічної бронхолегеневої патології, підвищенні кількості новоутворень і т.ін. (В.М.Фролов и соавт., 1995).
Необхідно зазначити, що незважаючи на високий відсоток дітей зі спадковою схильністю до злоякісних новоутворень, аутоімунних захворювань, хронічних, часто рецидивуючих інфекційних хвороб з несприятливим результатом, у контрольному районі, де рівень забруднення навколишнього середовища був нижчим і практично перевищував ГДК не більше ніж у 2,9 рази, зміни в окремих ланках імунної системи обстежених були незначними, і це підтверджується даними епідеміологічного дослідження.
При аналізі результатів імунологічного обстеження дитячого населення, яке мешкає у різних районах м.Дніпропетровська, встановлено, що при перевищенні середньодобових ГДК бенз/а/пірену, формальдегіду та діоксиду азоту з частотою у 60-100 % проб до 25,7-14,3 рази за бенз/а/піреном, у 2,3 рази за формальдегідом, у 2,5 рази за діоксидом азоту у дітей відмічалася активація усіх ланок імунної системи. Особливу увагу необхідно звернути на той факт, що незважаючи на найнижчий відсоток осіб зі спадковою схильністю до перерахованих вище імуноопосередкованих патологій, виявлених у найзабрудненішій зоні, частота випадків клінічних ознак порушення імунної резистентності (інфекційно-запальних захворювань) тут була вірогідно вищою, ніж у контролі.
Дані натурних досліджень свідчать також про екологічне неблагополуччя у м.Києві. Особливо чітко вищий рівень забруднення атмосферного повітря проявлявся у зонах спостереження, розташованих у Печерському і Ватутінсько-Дніпровському районах. За всіма основними речовинами (бенз/а/пірен, формальдегід, діоксид азоту і окис вуглуцю) відмічалися перевищення ГДК у 30,0-75,0 % проб. Особливо значним було забруднення бенз/а/піреном, яке, за середніми показниками, перевищувало гігієнічний норматив у 2,7-4,1 рази, а за максимальними рівнями - у 7,4-21,2 рази. Дещо нижчий ступінь забруднення спостерігався у дослідженій зоні Шевченківського району.
У кожному з описаних районів міста у дітей із груп ризику було виявлено відхилення у системі як неспецифічної, так і імунної резистентності, але їх характер і виразність ефектів були різними. Найчастіше виявлялося підвищення вмісту нейтрофілів та їх фагоцитарної активності, зниження рівнів сироваткових імуноглобулінів класів A, M, G, що може свідчити про зниження функціональної активності гуморальної ланки імунітету. Виявлені зміни можуть сприяти пролонгованому перебігу інфекційних та запальних захворювань, частим рецидивам, розвитку ускладнень. Необхідно зазначити, що у дітей, які мешкають у дослідженій зоні Ватутінсько-Дніпровського району, де відмічалося перевищення ГДК за бенз/а/піреном у 21,2 рази, на тлі зниженої загальної кількості лімфоцитів відмічалося підвищення кількості Е-розеткоутворюючих клітин та низький рівень імуноглобулінів класів А і М. Таким чином, у обстежених спостерігалась активація неспецифічних факторів захисту організму та Т-клітинної ланки імунітету при пригніченні функціональної активності гуморальної ланки.
При обстеженні дітей Печерського району привертало до себе увагу вірогідне зменшення загальної кількості лімфоцитів, у тому числі Т-(абсолютних) і В-клітин, та зниження продукції IgG. Тут також частіше зустрічалися діти зі спадковою схильністю до імуноопосередкованої патології. У цих двох районах частіше виявлялися діти з алергічними захворюваннями і ті, що перенесли гострі дитячі інфекції.
Результати імунологічного обстеження дитячого населення, яке підлягало впливу хімічних і біологічного факторів (мм. Українка, Обухів, смт. Петровський), представлені на рис. 5, 6. У зоні впливу викидів Трипільської ГРЕС (м. Українка) забруднення бенз/а/піреном та діоксидом азоту перевищувало ГДК у 2-4 рази у 40-50 % проб. Крім того, тут відмічалося перевищення гігієнічних нормативів вмісту пилу і в поодиноких пробах - діоксиду сірки. Дані свідчать, що зниження концентрацій цих сполук та відсутність перевищень ГДК за формальдегідом сприяли активації Т-клітинної ланки імунітету у дітей. Дещо нижчі перевищення хімічними інгредієнтами ГДК спостерігалися у двох досліджених зонах м. Обухова. Причому рівні, вищі за гігієнічні нормативи, реєструвалися в поодиноких пробах. Поряд з цим у зоні, найбільш наближеній до біохімзаводу, у 100 % випадків виявлено перевищення ГДК для лізину у 4 рази, що супроводжувалось зменшенням кількості Т-лімфоцитів у периферичній крові обстежених дітей. В цьому ж районі визначено найвищий відсоток дітей з перевищенням вмісту сироваткового IgЕ більше ніж у 10 разів, що може свідчити про алергізацію обстежених осіб. Представлені матеріали вказують на ад’ювантну дію біологічного агента за сумісної дії з хімічними сполуками.
Таким чином, дозо-часовий характер змін в імунній системі, встановлений в експериментальних умовах, знайшов підтвердження і в натурних дослідженнях, а факт значного зменшення інтенсивності імунних реакцій за умов поступового зниження рівнів впливу чинників довкілля дозволяє стверджувати, що найефективнішим заходом попередження імуноушкоджуючої дії є дотримання гігієнічних нормативів.
На основі аналізу літературних даних та власних досліджень розроблена концепція оцінки імунотоксичної дії факторів навколишнього середовища, яка містить наступні головні принципи: 1) дослідженню підлягають як імунопотенціюючі, так і імуносупресорні ефекти антропогених факторів, що вивчаються; 2) імунотоксичність визначається в експериментальних і натурних умовах з метою встановлення зв’язків доза-час-ефект; 3) для проявлення як імуносупресивної, так і імунопотенціюючої комбінованої дії імунотоксикантів в експерименті достатньо 1-місячної експозиції діючого фактора; 4) натурні дослідження мають ключове значення для екстраполяції експериментальних даних на людину; 5) для встановлення впливу комплексу низьких рівнів антропогенних чинників натурні дослідження рекомендується провадити серед дітей, які увійшли до групи ризику розвитку імунодефіцитів; 6) для виявлення значущості імунологічних ефектів необхідний ярусний підхід до тестування антропогенних забруднень на їх імунопотенціюючу і імуносупресивну дію.
Отримані нами дані дозволяють доповнити та обгрунтувати етапний ярусний підхід як в експериментальних, так і натурних дослідженнях при оцінці дії імунотоксикантів.
На I етапі в експериментальних дослідженнях виявляються імунопотенціююча та імуносупресивна дії чинників довкілля за допомогою мінімального комплексу тестів (у мікромодифікації), які найповніше характеризують усі основні ланки імунної системи. Вибір даних тестів базується на їх чутливості, інформативності, економічності, а також можливості одночасно виявити як імунопотенціюючу, так і імуносупресивну дію чинників навколишнього средовища. Більшість з цих мікрометодів використовується у натурних дослідженнях (тести I рівня за Р.В.Петровим) і адаптовані нами до експериментальних умов.
При оцінці імуносупресивного ефекту фактора, що впливає у малих дозах, достатньо експозиції протягом 1-го місяця.
На ІІ етапі дається оцінка ризику розвитку імуноопосередкованої патології за допомогою навантажувальних тестів. Найбільш адекватними при оцінці імуносупресивної дії, за нашими та літературними даними, є застосування інфекційного агента (керато-кон’юктивальна проба Шереня та ін.).
Багаточисельні дані літератури (В.Н.Федосеева, 1989; А.М.Осипенко, 1990; M.J.Luster et al, 1992) вказують, що збільшення кількості імунологічних тестів не приносить очікуваного ефекту: економічні витрати не відповідають отриманим результатам. Нами розроблено схему оцінки імунотоксичної дії різних за своїм походженням чинників довкілля. Запропонована схема поетапного імуно-алергологічного скринінгу містить у собі оптимальну кількість простих та об’єктивних тестів. При їх відборі брали до уваги наступні критеріїї: чутливість, відтворюваність, специфічність, кількісність та економічність.
Проблема “норми” є складовою частиною фундаментальної проблеми гігієнічного нормування, яка включає ряд аспектів, таких як критерій пороговості, наявність дозової залежності виявлених ефектів, категорій критеріїв шкідливості та ін. Зокрема, критерії шкідливості орієнтовані на виявлення передпатологічних станів організму, а їх комплексне використання дозволяє з відомою надійністю встановити біологічно значущі зсуви, які виходять за межі пристосовчих реакцій організму на вплив різних за походженням чинників довкілля.
На основі матеріалів власних досліджень нами встановлено “нормальні” величини для низки гематологічних та імунологічних показників у інтактних білих щурів, морських свинок, мишей та кролів. Слід підкреслити, що показники імунного статусу значно відрізняються у різних видів лабораторних тварин і підлягають вірогідно вираженим сезонним змінам. Їх статистичні пареметри коливаються у досить широкому діапазоні.
При проведенні натурних досліджень велике значення має вибір контингенту обстежуваних. На основі результатів багаторічних власних досліджень представляється доцільним проведення імунологічного обстеження дитячого населення віком 7-10 років (див. матеріали і методи). Для зниження циркадної і сезонної варіабельності імунологічних показників дослідження постановка тестів повинна проводитися в однаковий час доби та сезон року. Необхідно використовувати реактиви однієї і тієї ж фірми. Аналіз препаратів у дослідних і контрольних районах повинен проводитися одними і тими ж спеціалістами із застосуванням того самого обладнання. На І етапі з метою виявлення дітей з ризиком розвитку імунодефіцитів за допомогою спеціально розроблених карт здійснюється епідеміологічне обстеження дитячого населення, яке мешкає на територіях з різним ступенем забруднення навколишнього середовища. На ІІ етапі проводиться поглиблене імунологічне обстеження дітей, які увійшли до групи ризику розвитку імунологічної недостатності (з використанням тестів І рівня за Р.В.Петровим).
При аналізі даних літератури була встановлена висока варіабельність “нормальних” імунологічних показників у людини і тварин, обумовлена кліматогеографічними, статевими, віковими, сезонними, циркадними та видовими особливостями. Результати проведеного нами обстеження дитячого населення з урахуванням наведених вище факторів варіабельності дозволили встановити параметри “нормальних” величин імунного статусу дітей 7-10 років. Неспівставність багатьох літературних даних можна пояснити відсутністю уніфікованого підходу й єдиних критеріїв імунологічного обстеження населення, зокрема, верифікації контингенту осіб, які підлягають обстеженню, використанням різних макро- і мікрометодів дослідження, способами забору крові (венозна і периферична) та умовами (пора року, час доби).
Запропонований методичний підхід, як нам представляється, найбільш адекватно дозволяє підійти до розв’язання низки задач, спрямованих на встановлення безпечних рівнів імунотоксикантів.
ВИСНОВКИ
1. На основі експериментальних і натурних досліджень розроблено концепцію оцінки імунотоксичної дії чинників навколишнього середовища, яка базується на слідуючих принципових положеннях: • вивченню підлягають як імунопотенціюючі, так й імуносупресивні ефекти досліджуваних антропогенних факторів; • імунотоксичність чинників довкілля встановлюється шляхом вивчення залежностей в експериментальних і натурних умовах; • для визначення імуносупресивної комбінованої дії імунотоксикантів у експерименті достатньо місячної експозиції впливаючого фактору, як і при імунопотенціюючої • вивчення впливу дії антропогенних чинників у малих рівнях рекомендується провадити серед дітей, які увійшли до групи ризику розвитку імунодефіцитів; • натурні дослідження мають ключове значення для екстраполяції експериментальних даних на людину; • для встановлення значущості виявлених імунологічних ефектів потрібний ярусний підход до тестування антропогенних забруднень стосовно їх імунопотенціюючої та імуносупресивної дії.
2. На підставі динамічних натурних досліджень встановлено стабільне забруднення атмосферного повітря населених місць хімічними і біологічними імунотоксичними сполуками. Рівень забруднення та спектр речовин залежать від характеру промислового потенціалу населеного пункту. Пріоритетними хімічними забрудненнями є бенз/а/пірен, формальдегід, діоксид азоту рівень яких перевищував гігієнічні нормативи у 30-75% проб. У районі розташування біохімічного виробництва провідним компонентом є лізин. У таких умовах існує реальна загроза здоров’ю населення, що зумовлює необхідність розробки гігієнічних рекомендацій.
3. Встановлені основні закономірності прояву імунотоксичної дії хімічних і біологічних чинників довкілля за їх комбінованого та спільного надходженні в організм. Комбінована дія сильного алергена (формальдегіда) й імуносупресора (бенз/а/пірена) приводить до дозо-часової модуляції та модифікації імунної відповіді; при спільній дії убіквітарних ксенобіотиків з біологічним фактором виявлена ад’ювантана дія останнього. Найбільш чутливою до дії бенз/а/пірену є Т-клітинна ланка імунітету. За зниження у комбінації концентрації сильного алергену імуносупресивний ефект виявляється при подовженні терміну дії до 3-х місяців, і найбільш чутливою є гуморальна ланка імунітету. Виразність сенсибілізуючого ефекту, який перебігає у вигляді реакції ГНТ, можна оцінити як адитивну. За ізольованої дії формальдегіду після 1-го місяця дії спостерігався розвиток алергічних реакцій І і ІV типів, в комбінації з бенз/а/піреном тип виявлених реакцій можна віднести до І, ГСТ (ІV тип) нівелюється. За подовження терміну дії до 6-ти місяців розвивався ще й ІІІ тип - імунокомплексний.
4. Встановлено, що ризик імунологічних ефектів за дії убіквітарних ксенобіотиків визначається реакцією імунної системи на додаткове навантаження, яке дозволяє виявити її компенсаторно-пристосовчі можливості. В якості такого навантаження рекомендується тест керато-кон’юнктивальної проби Шереня.
5. Встановлені нормальні величини для низки імунологічних показників у експериментальних тварин з урахуванням сезонних коливань та видових відмінностей, визначення яких є обов’язковою умовою поглибленого аналізу змін, які виникають при моделюванні в експерименті спільної дії антропогенних забруднень.
6. Для виявлення імунотоксичних властивостей антропогенних забруднень у якості високочутливих та об’єктивних методів дослідження можуть бути рекомендовані: на І етапі - розгорнутий аналіз крові з підрахунком різних форм лейкоцитів; визначення кількості Т- і В-лімфоцитів (поверхневі маркери), реакція дегрануляції базофілів (тест Шеллі); циркулюючі імунні комплекси (ЦІК); гальмування розпластування макрофагів; фагоцитарна активність нейтрофілів; на ІІ етапі - бактеріальні моделі (проба Шереня).
7. Встановлено, що комбінована дія сірковуглеця (слабкого алергену) і бенз/а/пірену приводить до імуносупресії за Т-клітинним типом, а також до модифікації імунної відповіді. Це проявляється в нівелюванні реакцій ГНТ і ГСТ за дії комбінацій більш низьких концентрацій сірковуглеця і доз бенз/а/пірена.
8. Імунологічна картина, яка розвивається за ізольованої дії концентрату кормового лізину, характеризується індукцією транзиторного вторинного імунодефіциту. Використання комбінованого антигенного навантаження дозволило встановити відновлення функцій імунної системи у період післядії.
9. Встановлено, що характер і виразність зсувів в окремих ланках імунної системи дитячого населення 6 міст України залежать як від якісного, так і кількісного складу (частота перевищень середньодобових ГДК, перевищення максимально разових ГДК) антропогенних забруднень: стан імунної системи дитячого населення може бути критерієм якості довкілля.
10. Встановлено параметри імунного статусу практично здорових дітей віком 7-10 років м. Києва. “Нормальні” величини коливаються у таких межах: лімфоцити - 26,3-58,5%, 1,55-3,85×109/л; нейтрофіли - 31,5-63,1%, 1,05-5,19×109/л; активно фагоцитуючі нейтрофіли - 65,9-91,8%, 0,68-4,27×109/л; Т-лімфоцити - 35,7-57,9%, 0,67-1,82×109/л; В-лімфоцити - 14,3-29,4%, 0,30-0,86×109/л; Ig G - 1,79-9,48 г/л; Ig A - 0,44-2,35 г/л; Ig M - 0,52-2,74 г/л.
11. Найбільш ефективним заходом попередження імуноушкоджуючої дії факторів навколишнього середовища за комбінованої та спільної дії є дотримання гігієнічних нормативів.
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Винарская Е.И., Кононко И.В., Никонова Н.А. Влияние комбинированного действия бенз/а/пирена и формальдегида на иммунологическую реактивность организма // Актуальные вопросы гигиены окружающей среды: Сб. науч. тр.-К., 1995. - Вып. 1.- С. 36-39.
2. Препарат, полученный из амниона человека: модифицирующее действие на повреждение хромосом и иммунные реакции / М.И.Борщевская, Е.И.Винарская, Н.В.Янчевская, Н.А.Никонова, О.И.Тимченко // Фармаком.-1995. - № 4.- С. 21-24.
3. Винарская Е.И. Модификация иммунного ответа при комбинированном действии убиквитарных ксенобиотиков // Актуальные вопросы гигиены окружающей среды: Сб. науч. тр. - К., 1995.- Вып. 1.- С. 39-41.
4. Винарская Е.И., Никонова Н.А., Кононко И.В. Иммунный статус детского населения, проживающего в крупных промышленных городах Украины // Актуальные вопросы гигиены окружающей среды: Сб. науч. тр.- К., 1995.-Вып. 1.- С. 202-205.
5. Винарская Е.И. Ранние реакции организма и их прогностическое значение // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб.наук.праць.-Київ-Луганськ, 1997.-Вип.3.- С. 32-34.
6. Винарська О.І. Імуномодуляція та імуномодифікація при комбінованій дії алергену й імуносупресору // Медичні перспективи.-1997.-Т. ІІ, № 3.- С. 104-106.
7. Деміховська О.В., Винарська О.І. Вплив додаткових ревакцинацій проти дифтерії на стан специфічного та неспецифічного імунітету у дітей шкільного віку // Медичні перспективи.-1997.-Т. ІІ, № 4.- С. 83-86.
8. Винарская Е.И. Иммунный статус. Антропогенные загрязнения. Взаимосвязи // Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр.-1998.-Вып. 33.- С. 64-68.
9. Влияние на организм лабораторных животных концентрата каротиноидов и комплекса сапонинов с фосфолипидами / И.Р.Бариляк, О.Д.Ольшевская, Е.И. Винарская, О.И.Тимченко, А.М.Дуган // Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр.-1998.-Вып. 33.- С. 329-334.
10. Иммунный статус школьников младших классов г.Киева / Е.И.Винарская, Н.В.Останина, Н.А.Никонова, Л.Е.Григоренко, И.В.Кононко // Гигиена населенных мест: сб. науч. тр.-1998.-Вып. 33.- С. 317-320.
11. Винарська О.І. Імунологічні ефекти при поєднаній дії діоксиду азоту, нітриту натрія та концентрату кормового лізину // Медичні перспективи.-1998.-Т. ІІІ, № 3.- С. 79-80.
12. Винарская Е.И. К вопросу использования биомаркеров в иммунологических исследованиях // Довкілля та здоров’я.-1998.-№ 3 (6).- С. 16-19.
13. Кононко І.В. Винарська О.І. Оцінка дії нових харчових композицій радіопротективної направленості на імунний статус організму // Фізіологічний журнал.-1998.-Т. 44, № 1-2.- С. 77-80.
14. Вплив комбінованої дії хімічних з’єднань на імунну систему / О.І.Винарська, І.О.Черниченко, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.Є.Григоренко // Довкілля та здоров’я.-1999.-№ 3 (10).- С. 25-27.
15. Стан імунної системи дітей як критерій якості навколишнього середовища в умовах антропогенного забруднення / О.І.Винарська, І.О.Черниченко, Н.В.Останіна, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.Є.Григоренко // Вісник проблем біології і медицини.- 1999.-№ 10.- С. 132-137.
16. Коновалов Е.П., Терлецкий В.Н., Винарская Е.И. Иммунный статус больных панкреонекрозом при использовании в комплексном хирургическом лечении методов сорбционной детоксикации и внутрисосудистого лазерного облучения крови (ВЛОК) // Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр.-1999.-Вып. 34.- С. 244-246.
17. Винарська О.І. Особливості імунної відповіді організму в умовах короткочасної дії сірковуглеця // Вісник проблем біології і медицини.-1999.-№ 13.- С. 97-100.
18. Винарська О.І. Оцінка дії факторів навколишнього середовища на імунний статус дитячого населення // Вісник проблем біології і медицини.-1999.-№ 14.- С. 92-96.
19. Імунологічні показники та фактори варіабельності / О.І.Винарська, І.В.Кононко, Н.В.Останіна, Н.О.Ніконова, Л.Є.Григоренко // Проблемы экологии и медицины.- 1999.-№ 3-4.- С. 19-25.
20. Імунний статус дитячого населення м.Дніпропетровська та фактори, що його формують / О.І.Винарська, Н.В.Останіна, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.Є.Григоренко // Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр.-1999.-Вып. 35.- С. 356-363.
21. Винарська О.І. Особливості імунного статусу дитячого населення при поєднаній дії хімічних і біологічних факторів навколишнього середовища // Медичні перспективи.-1999.-Т. IV, № 4.- С. 96-100.
22. Донозологічна діагностика змін в імунній системі дітей, які мешкають в різних районах м.Києва / О.І.Винарська, Н.О.Ніконова, Л.Є.Григоренко, І.В.Кононко // Довкілля та здоров’я.-2000.-№ 1 (12).- С. 54-56.
23. Сердюк А.М., Винарська О.І., Черниченко І.О. Комбінована дія убіквітарних ксенобіотиків і біологічного фактору на імунну систему // Довкілля та здоров’я.-2000.-№ 2 (13).- С. 2-6.
24. Параметри імунного статусу різних видів лабораторних тварин / О.І.Винарська, Л.Є.Григоренко, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.І.Чабан // Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр.-2000.-Вып. 37.- С. 569-572.
25. Довкілля та донозологічні зміни в імунному статусі дітей / О.І.Винарська, І.О.Черниченко, І.В.Кононко, Н.О.Ніконова, Л.І.Григоренко, Л.І.Чабан // Медичні перспективи.-2000.-Т. V, № 2.- С. 114-117.
26. Вплив чинників навколишнього середовища міст України на формування імунного статусу дитячого населення / А.М.Сердюк, О.І.Винарська, І.О.Черниченко, О.О.Бобильова // Довкілля та здоров’я.-2000.-№ 3 (14).- С. 2-5.
27. Оцінка значущості зсувів в імунній системі за інгаляційної дії сірковуглецем / А.М.Сердюк, О.І.Винарська, І.В.Кононко, Н.О.Ніконова, Л.Є.Григоренко, Л.І.Чабан // Медичні перспективи.-2000.-Т. V, № 3.- С. 127-130.
28. Винарська О.І., Сердюк А.М. Оцінка зсувів в імунній системі при дії токсикантів біохімзаводу // Современные проблемы токсикологии.-2000.-№3.-С. 41-44.
29. Взаємозв’язки деяких показників здоров’я, імунного статусу, спадкових факторів та чинників середовища / О.І.Винарська, Л.Є.Григоренко, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.І.Чабан // Вісник проблем біології і медицини.-2000.-№ 2.- С. 6-10.
30. Оценка влияния факторов окружающей среды на иммунологическую реактивность организма: Методические рекомендации / Киевский НИИ ОКГ им.А.Н.Марзеева: Сост. Виноградов Г.И., Волощенко О.И., Черниченко И.А., Гончар Н.М., Науменко Г.М., Винарская Е.И., Малюта С.Г., Кушнир Н.К.-Киев, 1988.- 23 с.
31. Виноградов Г.И., Винарская Е.И. Гигиеническая оценка сенсибилизирующего действия химических факторов окружающей среды // Методология фундаментальных исследований в гигиене окружающей среды: Сб. науч. тр.- М., 1989.- С. 20-29.
32. Винарская Е.И., Кононко И.В. Влияние факторов окружающей среды на иммунный статус населения (научный обзор) / НИИ ОКГ им.А.Н.Марзеева.- К., 1993.- 26 с.- Деп. в ГНТБ УкрИНТИ 16.09.93., № 1894.
33. Параметры иммунного статуса лабораторных животных.- К., 1994.- 2 с.- (Информационное письмо / УНГЦ: Сост. Винарская Е.И., Власюк И.А., № 155-94).
34. Параметры иммунного статуса детей 7-10 лет, проживающих в г.Киеве. - К., 1996.- 2 с.- (Информационное письмо / УНГЦ: Сост. Винарская Е.И., Никонова Н.А., Кононко И.В., № 81-96).
35. Винарская Е.И., Черниченко И.А., Никонова Н.А. Неблагоприятная экологическая обстановка и иммунологические эффекты // Урбанізоване навколишнє середовище: охорона природи та здоров’я людини.-К., 1996.- С. 36-39.
36. Сердюк А.М., Тимченко О.І. Винарська О.І. Навколишнє природне середовище і здоров’я населення України: доповідь до плану дії з гігієни навколишнього середовища.-Київ, 1998.- С. 18-20.
37. Критериальная значимость иммунологических показателей при гигиеничекой оценке химических и физических факторов окружающей среды / Г.И.Виноградов, Е.И.Винарская, Г.М.Науменко, Л.Ф.Ерусалимская, Г.И.Леонская, С.Г.Малюта // Гигиена окружающей среды: Тез. докл. конф. - Киев, 1989.- С. 63-64.
38. Виноградов Г.И., Винарская Е.И., Науменко Г.М. Роль иммунологических исследований при комплексной оценке состояния здоровья населения // Проблемы мониторинга за здоровьем населения пром. городов: Труды Всес. науч. конф.- Ч.II, III. -Ангарск, 1989.- С. 26.
39. Винарская Е.И., Науменко Г.М., Ногачевская С.И. Унифицированная оценка иммунного статуса лабораторных животных // Новое в лабораторной диагностике болезней внутренних органов (в раннем и постнатальном периоде): Тез.докл. IV съезда респ. науч. общества врачей-лаборантов.-Ворошиловград, 1989.- С. 508-509.
40. Иммунный статус как основа донозологической гигиеничекой диагностики / Г.И.Виноградов, Е.И.Винарская, И.А.Черниченко, Г.М.Науменко, С.Г.Малюта // Проблемы донозологической гигиенической диагностики: Мат. науч. конф. -Л.: Наука.- 1989.- С. 11-12.
41. Состояние здоровья и иммунный статус детей, проживающих в районах расположения предприятий микробиологического синтеза / Е.И.Винарская, И.В.Кононко, И.А.Власюк, С.Г.Малюта // Охрана окружающей среды и здоровье населения: Мат. конф., посвященной 95-летию кафедры гигиены Тартуского университета.-Тарту, 1990.- С. 31-32.
42. Виноградов Г.И., Винарская Е.И. Иммунологический скрининг в системе массового гигиенического обследования населения // Охрана окружающей среды и здоровье населения: Мат. конф., посвященной 95-летию кафедры гигиены Тартуского университета.- Тарту, 1990.- С. 32-33.
43. Винарская Е.И. Влияние приоритетных загрязнений окружающей среды на иммунный статус организма // Гигиена окружающей среды: Тез. докл. науч. конф -Киев, 1993.- С. 153-154.
44. Винарська О.І., Ніконова Н.О. Особливості стану імунної системи у дітей, які мешкають у великих промислових центрах // Актуальні питання екогенетики та імунології: Мат. доп. респ. наук. конф.- Київ-Полтава, 1994.- С.29.
45. Vinarskaya E.I., Nikonova N.A. The markers in the estimation of influence of anthropogenic pollutions. Immunomonitoring // Int.Symp. “Environmental Health Hazards in Central and Eastern Europe: from Assessment to Management”.- Sosnowiec (Poland), 1994.- Р. 6.
46. Винарская Е.И., Никонова Н.А., Кононко И.В. Оценка иммунного статуса детского населения г.Днепропетровска в динамике 2-х лет // Актуальные проблемы гигиены детей и подростков: Мат. науч.-практич. конф.-Харьков, 1995.- С. 32-34.
47. Винарская Е.И., Никонова Н.А., Кононко И.В. Оценка иммунного статуса детского населения, проживающего в г.Киеве // Актуальные проблемы гигиены детей и подростков: Мат. науч.-практич. конф. - Харьков, 1995.-С. 34-35.
48. Vinarskaya H.I., Nikonova N.A., Kononko I.V. The dynamical monitoring for immune state of children's population living in the large inductrial centre // Conf. and Workshop “Host Factors in Environmental Epidemiology”.- Cracow (Poland), 1995. - Р. 83.
49. The peculiarities of immune status forming in population living in the region of biochemical plant's situation / H.I.Vinarskaya, N.A.Nikonova, I.V.Kononko, A.L.Smolya // Conf. and Workshop “Host Factors in Environmental Epidemiology”.- Cracow (Poland), 1995. - Р. 253.
50. The immune state of children's population living in the region of spreading of oil-processing plant's emissions / H.I.Vinarskaya, N.A.Nikonova, I.V.Kononko, A.L. Smolya // Conf. and Workshop “Host factors in environmental epidemiology”.- Cracow (Poland), 1995.- Р. 253.
51. Модифікація спонтанного мутагенезу: вплив препарату, виділеного з амніону людини / О.І.Тимченко, О.І.Винарська, Н.О.Ніконова, М.І.Борщевська, Н.В.Янчевська // II з’їзд медичних генетиків України: Матеріали.-Львів, 1995.-С. 133-134.
52. Винарська О.І., Ніконова Н.О., Кононко І.В. Імунобіологічні маркери в гігієнічних дослідженнях // Пріоритетні проблеми гігієнічної науки, медичної екології, санітарної практики та охорони здоров’я: Тез. доп. XIII з’їзду гігієністів України.- Київ, 1995.- С. 90.
53. Стан імунного статусу дитячого населення при різному ступені забруднення атмосферного повітря / О.І.Винарська, В.П.Коцюруба, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко // Охорона здоров’я і довкілля: Мат. ювілейної наук.-практич. конф., присвяченої 100-річчю з дня народження проф. В.З.Мартинюка.-Львів, 1996.- С. 106-107.
54. Vinarskaya H.I. Immunomodification and combined influence of anthropogenic factors of chemical and biological origin // Epidomiology.-1996.-Vol.7, N 4, (Suppl., S.55).- Р. 146.
55. Vinarskaya H.I., Nikonova N.A., Smolya A.L. The immunodeficits: time of influence and ecological situation // Epidomiology.-1996.-Vol. 7, N 4, (Suppl.,S.55).-Р. 147.
56. Correlation between the level of environmental contamination and the immune status of public / H.I.Vinarskaya, N.A.Nikonova, E.V.Raetskaya, M.Y.Antomonov, L.T.Rusakova, A.L.Smolya // Epidomiology.-1996.-Vol. 7, N 4, (Suppl., S.57). - Р. 156.
57. Vinarskaya H.I., Nikonova N.A., Berdnik O.V. Role of some factors in the development of immune function in a population of children // Epidomiology.-1996.-Vol.7, N 4, (Suppl., S.100).- Р. 326.
58. The ecological situation and children's immune state / H.I.Vinarskaya, N.A.Nikonova, I.V. Kononko, A.L.Smolya // Third Int. Symp. and Exhibition on Environ.Contamination in Central and Eastern Europe.- Warsaw (Poland), 1996.- Р. 120.
59. Винарская Е.И. Иммунный статус детского населения некоторых промышленных городов Приднепровья // Гігієнічні проблеми охорони здоров’я населення: Мат. ювілейної наук.-практич. конф., присвяченій 75-річчю кафедри гігієни і екології.-Дніпропетровськ, 1997.- С. 230-234.
60. Винарская Е.И. Методические подходы к оценке иммунного статуса детского населения, проживающего на территориях с различной степенью загрязнения окружающей среды // Гігієнічні проблеми охорони здоров’я населення: Мат. ювілейної наук.-практич. конф., присвячені 75-річчю кафедри гігієни і екології.-Дніпропетровськ, 1997.- С. 234-239.
61. Розробки в галузі досліджень імунотоксичних властивостей нових харчових продуктів з нетрадиційної сировини / О.І.Винарська, І.В.Кононко, Н.В.Останіна, Н.О.Ніконова, Л.Є.Григоренко // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез. доп. наук.-практич. конф., присвяченої пам’яті О.М.Марзеєва.-К., 1999.-Вип. 2.- С. 94.
62. Оцінка імунного статусу дитячого населення, яке мешкає в районі розміщення нафтопереробного заводу / О.І.Винарська, І.В.Кононко, Н.О.Ніконова, Н.В.Останіна, Л.Є.Григоренко, В.В.Брязкало, Ю.С.Босих, А.М.Череменко // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез. доп. наук.-практич. конф., присвяченої пам’яті О.М.Марзеєва.-К., 1999.-Вип. 2.- С. 94-95.
63. Оцінка імунного статусу дитячого населення, яке проживає на території з розвиненою хімічною промисловістю / О.І.Винарська, В.П.Коцюруба, Н.О.Ніконова, Н.В.Останіна, И.В. Кононко, Л.Є.Григоренко, В.В.Брязкало, Ю.С.Босих, А.М.Череменко, О.Б.Влодек // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез. доп. наук.-практич. конф., присвяченої пам’яті О.М.Марзеєва.-К., 1999.-Вип. 2.- С. 95.
64. Гігієнічна оцінка імунотоксикологічної дії антропогенних забруднень / О.І.Винарська, І.В.Кононко, Н.О.Ніконова, Л.Є.Григоренко // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез. доп. наук.-практич. конф., присвяченої пам’яті О.М.Марзеєва.-К., 1999.-Вип. 2.- С. 96.
65. До питання про значення імунологічних досліджень в оцінці якості навколишнього середовища / О.І.Винарська, Н.О.Ніконова, І.В.Кононко, Л.Є.Григоренко, Л.І.Чабан // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез. доп. наук.-практич. конф., присвяченої пам’яті Д.М.Калюжного.- К., 2000.-Вип. 3.- С. 50-51.
| 
