|
Міністерство охорони здоров′я
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
ФАРТУШНЯК Людмила Володимирівна
УДК: 616.155.1:616.33-002.44
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ЕРИТРОЦИТІВ
ПРИ ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ У ХВОРИХ РІЗНОГО ВІКУ
В ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ
14.01.02 - внутрішні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК-2000
Дисертацією є рукопис
Дисертація виконана в Буковинській державній медичній академії (м. Чернівці)
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор медичних наук , професор Коломоєць Михайло Юрійович, Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
доктор медичних наук, професор Нейко Василь Євгенович, Івано- Франківська державна медична академія, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб
доктор медичних наук , професор Катеренчук Іван Петрович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри госпітальної терапії
Провідна установа - Національний медичнийУніверситет ім.О.О.Богомольця, кафедра госпітальної терапії №2, МОЗ України, м. Київ
Захист дисертації відбудеться "23_____" _Лютого__ 2000___ року о 13 _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 2)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7
Автореферат розісланий __22 січня 2000 року ___________________________________________
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор
М.А.Оринчак
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми
Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки складає близько 30% серед всіх захворювань гастроентерологічного профілю (И.И.Дегтярева, Н.В.Харченко, 1995; Е.С.Рысс, 1999; Я.С.Циммерман, 1998). З кожним роком спостерігається неухильна тенденція до зростання захворюваності із розвитком ускладнень та ранньою інвалідизацією хворих. Багаточисельність етіологічних та патогенетичних факторів виникнення ВХ, часті терапевтичні невдачі у лікуванні зумовлюють необхідність розробки нових підходів та методів лікування. Все вищенаведене свідчить про безсумнівну актуальність проблеми ВХ в сучасній гастроентерології та медицині (І.К.Асауляк, М.П.Бойчак, 1996; В.Г.Передерий и соавт., 1993).
З`ясування етіологічної ролі мікроорганізмів роду Helicobacter pylori є важливим досягненням сучасної гастроентерології (О.Я.Бабак, 1998; Я.П.Григорьев, Э.П.Яковенко, 1998; В.Т.Ивашкин, 1997; А.С.Логинов и соавт., 1999,Hess G,1997 ). На сьогоднішній день здається очевидним той факт, що Нр не можна вважати єдиним етіологічним фактором виразкової хвороби, а доцільно відносити його до одного із важливих складових патогенезу захворювання (Я.С.Циммерман, 1995).
Процесам неконтрольованого підсилення вільнорадикального окиснення ліпідів на фоні послаблення антиоксидантного захисту при ВХ приділяється значна увага (Э.М.Эседов, С.Н.Мамаев, 1998; Е.А.Жукова и соавт., 1990; А.Х.Коган, 1999; Е.Е.Петров, 1998). Це зумовлено визнанням вирішальної ролі в життєдіяльності організму клітинних біомембран, в структурах яких важливе місце займають ліпіди з високим вмістом ненасичених жирних кислот (НЖК).
Окрім цього, багато дослідників (И.И.Дегтярева, 1991; Н.Я.Доценко та співавт., 1994; А.С.Логинов, 1998; М.Ю.Коломоєць, 1992, Hiller K,1995) вважають, що одним з провідних механізмів виникнення і рецидивування ВХ є суттєві порушення в системі мікроциркуляції. Адже судинний фактор відіграє важливу роль в забезпеченні трофіки, фізіологічної регенерації і репарації, захисті слизової оболонки.
До ушкоджень мікроциркуляторного русла приєднуються порушення реологічних властивостей крові, що визначаються Ер, які складають 45% об’єму всіх клітин крові (Г.Н.Карабанов, 1986; Б.В.Каральник, 1992; И.И.Катюхин, 1995).
Аналіз даних літератури (М.Ю.Коломоєць, 1998; Н.Б.Захарова и соавт., 1991) свідчить також про те, що значення структурно-функціонального стану Ер не обмежується впливом на реологічні властивості крові. Окрім здійснення транспорту кисню червонокрівець, бере також участь в багатьох регуляторних процесах, які забезпечують адекватну гемомікроциркуляцію у найрізноманітніших аспектах.
Завдяки відносному довгожительству еритроцита, зміни їх функціонального стану можуть свідчити про ступінь вираженості та природу патологічного процесу.
Дослідженням системи мікроциркуляції та функціонального стану еритроцитів при ВХ присвячено чимало робіт (Р.К.Сухінський, 1998; З.Ш.Табидзе, 1994; В.В.Твердохліб, 1998; О.Л.Рак, 1997). Слід зазначити, що в клініці порівняно недавно почали застосовувати прості та інформативні методики вивчення морфофункціонального стану Ер: визначення їх здатності до деформування, агрегаційної здатності, відносної в’язкості та пероксидної резистетності. Разом з тим відсутні роботи, присвячені комплексному вивченню морфофункціонального стану червонокрівців, інтенсивності процесів ВРОЛБ, стану протирадикальних захисних систем при ВХ, зокрема, в залежності від віку хворих, в динаміці лікування.
Досі ще не встановлено взаємозв’язок та взаємообумовленість змін морфофункціонального стану Ер та інтенсифікації процесів ВРОЛБ, декомпенсації систем протирадикального захисту при цій патології. Вищезазначене дає підстави зробити висновок про актуальність теми нашого дослідження.
Вивчення співвідношенння процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та антирадикальних захисних систем із змінами структурно-функціонального стану еритроцитів відкриває можливість розробки нових підходів у вивченні патогенезу ВХ та прогнозуванні перебігу захворювання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Буковинської державної медичної академії, затвердженим МОЗ України, і є фрагментом планової наукової роботи кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології на тему: "Вільнорадикальне окиснення, метаболічні зміни та особливості механізмів компенсації при деяких захворюваннях системи травлення, цитопенічних станах на Буковині та обгрунтування диференційованого лікування, реабілітації, профілактики" (номер державної реєстрації 0196V006738).
Мета дослідження: Визначити патогенетичну роль морфофункціонального стану еритроцитів у рецидивуванні виразкової хвороби у хворих різного віку та удосконалити метод диференційованого лікування.
Основні завдання дослідження:
- Вивчити зміни деяких морфофункціональних властивостей еритроцитів (агрегаційна здатність, відносна в’язкість, пероксидна резистентність, здатність їх до деформування) при виразковій хворобі в залежності від віку хворих та в процесі лікування.
- Визначити інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та стан пртирадикальних захисних систем при виразковій хворобі в залежності від віку хворих та в динаміці лікування.
- Вивчити стан протеолітичної та фібринолітичної системи крові.
- Встановити можливий взаємозв`язок між ступенем обсіювання Helicobacter pylori СОШ, інтенсивністю процесів пероксидації, структурно-функціональними властивостями еритроцитів та змінами слизової оболонки шлунка при виразковій хворобі.
- Визначити кількісні критерії прогнозування розвитку ускладнень при виразковій хворобі.
- Удосконалити методику диференційованого лікування виразкової хвороби з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей та віку хворих.
- Визначити взаємообумовленість структурно-функціональних змін червонокрівців з інтенсифікацією процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і декомпенсацією систем протирадикального захисту при виразковій хворобі.
Наукова новизна одержаних результатів
Вперше вивчено морфофункціональні зміни червонокрівців при неускладненій ВХ у хворих різного віку, в динаміці лікування, встановлена їх патогенетична роль в рецидивуванні захворювання, доведена взаємозалежність та взаємообумовленість цих змін з неконтрольованим підсиленням ВРОЛБ, декомпенсацією систем протирадикального захисту. Виявлено, що найбільш глибокі зміни спостерігаються у хворих похилого віку. Визначені у віковому аспекті механізми компенсації порушень морфофункціонального стану червонокрівців глутатіоновою протирадикальною системою захисту при виразковій хворобі.
Запропоновано спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби у хворих зрілого віку шляхом визначення основних констант гемореології, деформабельності еритроцитів та відносної в`язкості еритроцитарної суспензії.
Доведена можливість корекції морфофункціонального стану еритроцитів у хворих різного віку. Удосконалена методика комплексного лікування виразкової хвороби з урахуванням віку хворих.
Зміна структурно-функціонального стану червонокрівців у хворих на виразкову хворобу значною мірою обумовлені пригніченням систем протирадикального захисту (супероксиддисмутази, глутатіонової системи та ін.), інтенсифікацією процесів вільнорадикального окиснення; накопиченням вільнорадикальних сполук при цьому призводить до фізико-хімічних змін у ліпідному бішарі мембран, порушенням функціонування мембрано-рецепторного комплексу.
Науково обгрунтована необхідність корекції метаболічних порушень шляхом компенсації неконтрольованого підсилення процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, покращення функціонування протирадикальних захисних систем, відновлення рівноваги функціонального стану червонокрівців.
Запропоновані медикаментозні комплекси є ефективними для лікування виразкової хвороби з врахуванням віку хворих. Встановлена можливість фармакологічної корекції змін функціонального стану еритроцитів дозволяє не лише істотно покращити динаміку клініко-лабораторних, функціональних, ендоскопічних показників у пацієнтів, але й добитися тривалої ремісії, зменшення частоти рецидивування захворювання.
Запропонований і апробований патогенетичний підхід до лікування ВХ відкриває перспективи пошуку фармакологічних засобів, яким притаманний широкий спектр коригуючої дії – мембранопротекторної та антиоксидантної.
Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні показників інтенсивності ВРОЛ, стану протирадикальних захисних систем, морфофункціональних властивостей еритроцитів, як критеріїв для діагностики, прогнозування перебігу та критерії ефективності лікування виразкової хвороби у хворих різного віку.
Встановлений виражений позитивний вплив комплексного лікування із застосуванням квамателу на процеси вільнорадикального окиснення ліпідів, протирадикальних систем організму, морфофункціональних властивостей еритроцитів. На основі цього обгрунтована методика диференційованого лікування хворих з урахуванням віку хворих під контролем структурно-функціональних змін еритроцитів.
Запропоновані комбінації сучасних лікарських препаратів, які адекватні різним патогенетичним особливостям перебігу ВХ, використання яких значно покращує мікроциркуляцію, трофіку слизової оболонки, відновлюють порушені морфофункціональні властивості червонокрівців, що сприяє скороченню термінів рубцювання виразки та зменшенню частоти рецидивування захворювання.
Розроблені кількісні критерії прогнозування перебігу виразкової хвороби. Результати впровадження в практику доводять високий терапевтичний ефект та переваги запропонованої методики лікування.
Впровадження результатів дослідження в практику
Отримано посвідчення на рацпропозицію “Спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби у хворих зрілого віку” №18 за 1997 р. Даний спосіб впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів м. Чернівці (1-а міська клінічна лікарня, госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни), 5-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, Київського медичного інституту УАНМ, Українського НДІ терапії м Харкова, 9-ту міську лікарню м. Запоріжжя, ЦРЛ м. Кам`янця-Подільського, міській клінічній лікарні м. Івано-Франківська, Донецькій обласній клінічній лікарні, Тернопільській міській лікарні, терапевтичному стаціонарі ТМО Червонозаводського району м. Харкова, гастроентерологічному відділенні ОКЛ м. Харкова.
Особистий внесок здобувача
Внесок автора в отримання результатів є основним і полягає у виборі теми, об'єму та методів дослідження. у постановці мети та формулюванні завдань дослідження. Самостійно проведено основний об'єм клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, обгрунтування методів лікування, підготовка наукових матеріалів до публікації. Особисто сформульовані висновки роботи, розроблені практичні рекомендації і забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображення в опублікованих працях.
Апробація результатів дисертації
Результати досліджень та основні положення роботи доповідались на Пленумі правління Українського товариства геронтологів та геріатрів "Фізіологія та патологія органів травлення у осіб похилого та старечого віку" (Чернівці, 1996р.), та симпозіумі "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих" (Чернівці, 1996р.), ІІ-гому українському тижні гастроентерологів (Дніпропетровськ, 1997р.), конференції “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 1999р.), та підсумкових наукових конференціях співробітників Чернівецького медичного інституту (1996, 1997рр.), міжкафедральному засіданні терапевтичних кафедр Буковинської державної медичної академії (1998, 1999рр.).
Апробація дисертації була проведена на спільному засіданні терапевтичних кафедр, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецької обласної організації “Асоціація терапевтів ім. акад. В.Х.Василенка” 25 жовтня 1999 року.
Публікації
За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць (в т.ч. 6 статей, співавтор глави в монографії та методичних рекомендацій).
Структура та обсяг дисертації
Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень, викладених у двох розділах, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел.
Дисертація викладена на 170 сторінках машинопису, ілюстрована 15 таблицями, 23 графіками, 14 рисунками. Покажчик літератури містить 362 джерела вітчизняних та зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об`єкт, методи та обсяг досліджень
З 1996 по 1999 роки проведені дослідження у 142 хворих на ВХ ДПК та 32 практично здорових осіб. Середній вік обстежених 48±20 років. Подібний віковий ценз зафіксований і серед донорів. Серед обстежених хворих було: юнацького віку – 30 чол. (21,12%), зрілого – 76 чол. (53,52%), похилого віку – 36 чол. (25,34%). Серед хворих на виразкову хворобу переважали чоловіки – 90 (63,38%), жінки складали 36,62%, або 52 хворих. Середня тривалість захворювання становила 7,2±1,3 роки. У переважної більшості – 62,5% - спостерігалось загострення ВХ, у 37,5% виразкову хворобу було виявлено вперше.
Виразкову хворобу діагностували за загальноприйнятими клінічними, лабораторними критеріями, а також за результатами інструментальних та морфологічних досліджень.
Обстеження, лікування і динамічне спостереження за хворими здійснювалось в умовах І, ІІ терапевтичних та гастроентерологічного відділень міської клінічної лікарні №1 міста Чернівці.
Хворим на виразкову хворобу проводили загальноклінічні обстеження: опитування, фізичне обстеження, комплекс клінічних, біохімічних, інструментальних, патоморфологічних методів дослідження. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини проводилося за допомогою апаратів фірм “Aloka” та “Siemens”. Ендоскопія стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, проводилась за допомогою фіброгастроскопа фірми “Olympus” (Японія). Кров у хворих брали з ліктьової вени вранці натще, після 12-15 годинного голодування.
Окрім того, всім хворим проводилось фіброскопічне дослідження із взяттям біопсійного матеріалу та визначенням наявності Helicobacter pylori.
Біоптати СОШ отримували шляхом прицільної біопсії із ділянок середньої третини передньої стінки тіла та антрального відділу шлунка, ДПК. Біопсійний матеріал фіксували протягом 24-48 годин в 10%-розчині забуференого за Ліллі (1969) формаліну (рН 7,4). Використовували прискорену проводку біопсійного матеріалу через батарею висхідних спиртів, ксилол та парафін. З парафінових блоків на санному мікротомі виготовляли зрізи товщиною 6-7 мкм (1960). Для оглядових цілей та напівкількісної морфометрії зрізи фарбували гематоксилін-еозином.
Для бактеріоскопічних цілей зрізи фарбували азур-ІІ-еозином за Романовським без диференціювання препаратів.
Морфологічні зміни – альтеративні (дистрофія, некроз, десквамація), гемодинамічні (повнокрів’я, стази, сладж, набряк), запальні оцінювали за п’ятибальною шкалою. Відсутність явища оцінювали в 0 балів, ледь виражене - 1 бал, слабо виражене – 2 бали, помірно виражене - 3 бали, виражене – 4 бали, різко виражене – 5 балів.
Ступінь колонізації мікроорганізмів, подібних до Helicobacter pylori, оцінювали за трьохбальною шкалою.
Для експрес-діагностики Helicobacter pylori використовували де-нол тест (Нідерланди, фірма “Яманучі”).
Повторне дослідження проводили через 4 тижні від початку курсу лікування.
Вміст відновленого глутатіону (ВГ) в крові визначали титраційним методом за О.В.Травіною (1955) в модифікації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової, малонового альдегіду (МА) без ініціації, а також з ініціацією НАДФН2, аскорбатом, залізом за Ю.А.Владимировим, О.Г.Арчаковим (1972).
Вивчали також активність ферментів: глутатіонредуктази (КФ 1.6.4.2.) і глутатіонпероксидази КФ 1.11.1.9.) - за І.Ф.Мещишеним (1982), глутатіон-S-трансферази (КФ 2.5.1.18.) - за І.Ф.Мещишеним (1987), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (КФ 1.1.1.49.) - за A.Kornberg, B.Z.Horecker (1955) в модифікації Захар’їна (1967). Активність ферментів сироватки крові розраховували на 1 г гемоглобіна (Hb).
Стан пероксидного окиснення ліпідів також оцінювали за резистентністю еритроцитів до пероксидного впливу за методикою Н.О.Григорович, О.С.Мавричева (1989).
Здатність еритроцитів до деформації вивчали за методом Tannert C. і Lux W. (1981) в модифікації З.Д.Федорової, М.О.Котовщикової (1989), відносну в’язкісь еритроцитарної суспензії визначали за методом О.Ф.Пирогової, В.Д.Джорджикія (1963) в модифікації З.Д.Федорової, М.О.Котовщикової (1989), циркулюючі еритроцитарні агрегати за методикою В.А.Лапотнікова, Л.М.Хароша (1982).
Сумарну, неферментативну та ферментативну фібринолітичну активність крові визначали за допомогою азофібрину (Simko Ltd, Львів) . Принцип методу грунтується на тому, що при інкубації азофібрину із стандартною кількістю плазміногену в присутності активаторів фібринолізу, які містяться в сечі, плазмі крові або в тканинах, утворюється плазмін, активність якого оцінюється за ступенем забарвлення розчину в лужному середовищі в присутності ε-амінокапронової кислоти (неферментативний фібриноліз) або без неї (сумарна фібринолітична активність). Різниця між ними віддзеркалює стан ферментативного фібринолізу. За аналогічним методом визначали протеолітичну активність плазми крові, використовуючи азоальбумін, азоказеїн та азокол (Simko Ltd., Львів).
Усі хворі були розподілені в залежності від проведеної терапії на дві групи: 1) хворі першої групи (n=70) отримували двохкомпонентну ерадикаційну терапію (Н2- блокатор- ранітидин, метранідазол), антациди, репаранти, антиоксиданти і служили контролем ефективності лікування; 2) хворі другої групи (n=72) отримували трьохкомпонентну ерадикаційну терапію (квамател, амоксіцилін, метранідазол), даларгін, тріовіт, лінекс. Хворим похилого віку додавали кавінтон та блокатори Са-каналів – корінфар.
Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою методів варіаційної статистики з визначенням середньої величини (М), середньої похибки (m), середньоквадратичного відхилення (сигма) та ймовірність можливої помилки кожного показника - за статистичним критерієм Ст’юдента.
При цьому використовували персональний комп’ютер ІВМ 486 DX4/100, за допомогою якого проводили статистичну та графічну обробку матеріалу.
В роботі використовували кореляційний аналіз з визначенням коефіцієнту кореляції та критерію його достовірності (за методом “зет” Фішера).
ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Встановлено, що при виразковій хворобі значно порушуються структурно-функціональні властивості еритроцитів.
У хворих на ВХ спостерігається достовірне зменшення індексу деформабельності Ер, який набуває мінімального значення у хворих похилого віку (1,38±0,04 у.о.) і є меншим в 1,29 рази (р<0,05) від показників юнацького та на 7,2% (р>0,05) – зрілого віку. У хворих юнацького віку ІДЕ був нижчим від вікової норми в 1,54 рази, р<0,05; а у хворих зрілого віку в 1,44 рази, р<0,05 (відносно вікової норми 2,13±0,04 у.о.).
Виявлено деяке підвищення ВВЕС у хворих юнацького віку до 1,38±0,04 у.о., порівняно з нормою на 21,3% (р<0,05). Більш виражені зміни спостерігались в групах зрілого та похилого віку. Показники перевищували вікову норму в 1,37 рази (р<0,05) та 1,57 рази (р<0,05) відповідно.
Пероксидна резистентність еритроцитів (ПРЕ) – комплексний показник, який свідчить про стійкість Ер до пероксидного гемолізу і збільшення числових значень свідчить про зниження ПРЕ.
У хворих юнацького віку ПРЕ дорівнює 5,57±0,28 %, відносно вікової норми 4,20±0,34, р<0,05, більш виражене зниження зафіксовано в групах зрілого та похилого віку. При порівнянні з практично здоровими ПРЕ була зменшена в 1,46 рази, р<0,05 у хворих зрілого віку, а в групі похилого віку в 1,99 рази, р<0,05 відносно вікової норми. У групах хворих на ВХ з віком спостерігається значне зниження ПРЕ, досягаючи 11,27±0,64% у хворих похилого віку (р<0,05 в порівнянні з групами юнацького та зрілого віку).
Коефіцієнт агрегації еритроцитів у хворих юнацького та зрілого віку мав тенденцію до збільшення, однак достовірних змін в порівнянні з групою донорів та між собою не було.
Найбільш виражена агрегаційна активність Ер зафіксована в групі хворих похилого віку, яка перевищувала вікову норму в 1,44 рази (р<0,05), а також значення в групі юнацького віку на 29,6% (р<0,05) та похилого на 28,1% (р<0,05). Значне порушення структурно-функціональних властивостей еритроцитів, зокрема зменшення їх деформабельності, що, в свою чергу, призводить до посиленого руйнування червонокрівців з виходом в кров прокоагуляційних факторів, сповільнення внаслідок цього току крові, утворення мікротромбів в дрібних судинах шлунка та дванадцятипалої кишки.
В зв’язку з цим, підвищення фібринолітичної та протеолітичної активності плазми крові може розглядатися як один з механізмів компенсації порушень морфофункціонального стану еритроцитів
Збільшення ферментативної фібринолітичної активності крові у хворих на виразкову хворобу, можливо, також зумовлене вивільненням в кровеносне русло активаторів фібринолізу при субгемолітичному пошкодженні еритроцитів. А один з основних факторів фібринолізу, а саме тканинний активатор плазміногену, є вазоконстриктором, що в деякій мірі підсилює мікроциркуляторні розлади в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки.
Представлені результати досліджень свідчать про вікові зміни функціонального стану червонокрівців. На думку М.О.Федорова (1986) в процесі старіння виявляється недосконалість Ер як біологічної системи. Причиною руйнування клітини вважають не стільки зменшення запасу енергії, скільки неспроможність відновлювати структурні частини (білки та ліпіди) внаслідок відсутності необхідних субстратів та ферментних систем.
Як видно із вищенаведеного, зміни структурно-функціональних властивостей червонокрівців тісно пов`язані між собою і порушення їх реологічних параметрів сприяє виникненню мікроциркуляторного блоку, артеріовенозному шунтуванню і підсиленню гіпоксії.
Це підтверджується даними гістоморфологічного дослідження. В стромі СОШ спостерігались повнокрів`я, набряки, лімфостази, максимально виражені у хворих похилого віку. Порушення мікроциркуляції та гіпоксія в пошкоджених зонах СОШ призводять до генерації значної кількості АФК.
Однією з можливих причин порушень морфофункціонального стану Ер може бути порушення еластичних властивостей мембран червонокрівців на фоні активізації процесів ВРОЛ та недостатності систем протирадикального захисту. Порушення ліпопероксидного гемостазу визначає ступінь змін функціонального стану Ер. Так, встановлено, що рівень МА в крові прямо пропорційний пероксидній резистентності Ер (ПРЕ) (r=0,866, р<0,01), зворотньо пропорційний ІДЕ (r=-0,838, р<0,01), та коефіцієнту агрегації Ер (КАЕ) (r=-0,889, р<0,01). Тобто, інтенсифікація процесів ВРОЛ призводить до значної реорганізації еритроцитарних мембран. Аналізуючи вміст глутатіону відновленого (ГВ) та морфофункціональні властивості Ер, встановлено позитивний корелятивний зв`язок високої щільності між ГВ та ІДЕ (r=0,804, р<0,05) і зворотньо пропорційний між ГВ та ВВЕС (r=-0,806, р<0,05). І навпаки, покращення функціонування системи глутатіону сприяє встановленню динамічної рівноваги між даними процесами та функціонуванню червонокрівців.
Враховуючи наявність у хворих Нр, зростання процесів ліпопероксидації, пригнічення факторів АОЗ, значні порушення структурно-функціонального стану Ер, між якими встановлений достовірний кореляційний зв`язок, доцільною є медикаментозна корекція виявлених порушень.
Отримані нами результати дозволяють вважати, що лікування у хворих контрольної групи було недостатньо ефективним. Це, напевно, обумовлено низьким процентом ерадикації від Нр, інтенсифікацією процесів ВРОЛ на фоні виснаження системи глутатіону. Все це створює передумови для низької активності репаративних процесів, порушення трофіки і поганого заживлення виразкового дефекту. Разом з тим, порушені морфофункціональні властивості Ер після лікування не досягають вікових норм (р<0,05), що також вносить свій негативний внесок у прогресування захворювання.
У хворих основної групи, які отримували комплексну терапію з квамателом, спостерігалось вірогідне покращення самопочуття, швидке зникнення больового, диспептичного, астеновегетативного синдрому (р<0,05), зменшення частоти рецидивів протягом року (р<0,05) та у 89,6% ерадикацією Нр.
Поряд із цим у хворих всіх вікових груп спостерігається зменшення вмісту МА на 26% у хворих юнацького, 21,7% - зрілого та на 11,1% - похилого віку, практично досягаючи вікової норми (р<0,05).
Після лікування рівень ГВ у пацієнтів основної групи досягав вікової норми, перевищуючи початковий на 23,2% у хворих юнацького віку, 24,2% - зрілого та 29,2% - похилого віку.
Аналіз показників інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів свідчить про виражену протирадикальну дію комплексної терапії з включенням квамателу. Після лікування початково підвищений рівень малонового альдегіду знизився на 26% у хворих юнацького віку, на 21,7% – зрілого, на 11,1% – похилого, практично досягаючи вікової норми. В той же час в контрольній групі (група 2) рівень МА суттєво знижався, однак не досягав норми (р<0,05). При цьому показники вмісту МА після лікування в обох групах хворих достовірно відрізнялися.
З наведених даних випливає, що лікувальний комплекс, який включає квамател, сприяє послабленню інтенсивності процесів ВРОЛ. При цьому у хворих юнацького та зрілого віку початково підвищені показники вмісту молекулярних продуктів ВРОЛ знижаються більше, ніж у пацієнтів похилого віку.
При аналізі механізмів компенсації підсиленого ВРОЛ, встановлено, що рівень ГВ після лікування у пацієнтів 3 групи досягає вікової норми, перевищуючи початковий (до лікування) на 23,2% у хворих юнацького віку, на 24,2% зрілого, на 29,2% похилого віку. У хворих 2 групи не виявлено значного зростання концентрації глутатіону після лікування (р<0,05).
Активність глутатіонредуктази в крові, яка була різко підвищеною до лікування у хворих всіх вікових груп, досягала вікової норми лише у пацієнтів основної групи, знижуючись при цьому на 8,96% - у хворих юнацького, на 9,13% - зрілого та на 11,72% - у пацієнтів похилого віку. Тим часом в контрольній групі хворих її активність практично не змінювалась і достовірно відрізнялася від показників у 3 групі та практично здорових осіб.
Після лікування квамателом помітно підвищувалася початково пригнічена активність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у хворих всіх вікових груп (р<0,05). У контрольній групі були замічені менш виражені зміни: у юнацькому віці на 5,14%, зрілому – на 8,9%, похилому – на 4,69%.
Що стосується показників активності глутатіопероксидази, то вони були різнонаправленими в залежності від віку обстежених. У хворих юнацького та зрілого віку початково значно підвищена активність ГП нормалізувалась в групі 3, знизившись на 6,7% у хворих юнацького віку (р<0,05) та на 50,9% - у хворих зрілого віку (р<0,05). В контрольній групі вона також зменшилась на 7,56%, 20,23% відповідно, але не досягала норми, достовірно відрізняючись (р<0,05) від такої лише у хворих зрілого віку, які отримували комплексну терапію з включенням квамателу. У пацієнтів похилого віку вихідні показники активності ГП були знижені відносно вікової норми (p<0,05). В результаті лікування у хворих 3 групи вона значно збільшилась (на 37,4%), досягаючи рівня норми. В той же час в контрольній групі зростання показника активності ГП був незначним (9,74%, р<0,05).
Величина активності глутатіон-S-трансферази значно перевищувала вікову норму (на 62,19%, р<0,05), у хворих похилого віку, в інших вікових групах підвищення активності ферменту було незначним. У хворих контрольної групи після лікування показник не досягав вікової норми.
Важливе значення має динаміка змін морфофункціонального стану еритроцитів в процесі лікування хворих на ВХ.
Комплексне лікування з включенням квамателу сприяє зростанню індексу деформабельності еритроцитів у хворих юнацького віку на 52,6%, зрілого – на 37,7%, похилого – на 43,3%, практично досягаючи вікової норми (р>0,05). У хворих 2 групи після лікування ІДЕ незначно зростав, але при цьому суттєво відрізнявся від величин у практично здорових осіб (р<0,05).
Відносна в`язкість еритроцитарної суспензії, яка була підвищеною у хворих на ВХ до початку лікування, після проведеного лікування зменшувалась у хворих обох груп. Однак, в основній групі ВВЕС знижалась у осіб юнацького віку - на 16,3%, у зрілому віці - на 35,7% та у похилому - на 47,3% (р<0,05), досягаючи вікової норми, тоді як у контрольній групі цей показник у хворих зрілого та похилого віку значно відрізнявся від такого у практично здорових осіб (р<0,05).
Що стосується значення пероксидної резистентності еритроцитів (ПРЕ), то в процесі лікування у хворих юнацького та зрілого віку відмічено значне її зростання, що підтверджувалось зменшенням пероксидного гемолізу еритроцитів до рівня, відміченого у практично здорових осіб. В похилому віці цей показник не досягав вікової норми. У контрольній групі зниження відсотку пероксидного гемолізу еритроцитів було менш вираженим і достовірно відрізнялось від показників у групі 3 (р<0,05).
Таким чином, наведені дані показують, що комплексне лікування хворих на виразкову хворобу з включенням квамателу сприяє покращенню функціонування системи глутатіону, зменшенню активності ВРОЛ. В процесі лікування спостерігається зростання вмісту глутатіону відновленого і нормалізація активності глутатіонзалежних ферментів та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Вищезазначене зумовлює поліпшення морфо-функціонального стану еритроцитів, що в свою чергу позитивно впливає на мікроциркуляцію в СОШ та СОДПК, створюючи цим оптимальні умови для загоєння виразки.
Одночасно із ерадикацією Helicobacter pylori зафіксовано зменшення інфільтрації слизової оболонки поліморфноядерними лейкоцитами, плазмацитами та лімфоцитами, що узгоджується із зниженням інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів.
Таким чином, застосування комплексної терапії з включенням квамателу терапії дозволяє знизити рівень альтерації епітеліальних структур, нормалізувати мікроциркуляцію, покращити стан строми в слизовій оболонці шлунка.
Враховуючи позитивний вплив на структурно-функціональні властивості еритроцитів комплексного лікування включенням з квамателу, комбінацію його доцільно використовувати для лікування хворих на виразкову хворобу, а також для проведення протирецидивної терапії.
| 
