Библиотечный каталог авторефератов Украины

ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Мохамед

Анжеліка Миколаївна

УДК 612.015.3:577.125.33:616.831–005.1–092

Молекули середньої маси

та процеси перекисного окислення ліпідів у крові хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу

03.00.04 —біохімія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти.

Науковий керівник:        кандидат медичних наук, професор

Яворська Валентина Олексіївна,

Харківська медична академія післядипломної

освіти, професор кафедри неврології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кульчицький Олег Костянтинович, Інститут геронтології АМН України, завідувач лабораторії регуляції метаболізму;

доктор медичних наук, доцент Григорова Ірина Анатоліївна, Харківський державний медичний університет, завідувачка кафедри медицини невідкладних станів і анестезіології.

Провідна установа:

Інститут фармакології і токсикології АМН України, відділ біохімічної фармакології, м. Київ.

Захист відбудеться “     9     ” вересня 1999 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.551.01 Інституту геронтології АМН України, м. Київ, вул. Вишгородська, 67.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту геронтології АМН України, м. Київ, вул. Вишгородська, 67.

Автореферат розісланий “ 7 ” серпня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                     Потапенко Р.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК) продовжують займати особливе місце в структурі нервових хвороб, тому що відносяться до числа важких захворювань і займають серед причин смертності третє місце [Е.В. Шмідт і співавт., 1980; Б.С. Вілен­ський, 1995; Е.Г. Дубенко, 1996; М.Б. Маньковський, С.М. Кузнецова, 1996; І.С. Зозуля, 1996, 1997]. Найбільша летальність відзначається при крово­виливах у мозок, а серед осіб, що вижили, реєструється високий відсоток інвалідізації [Ю.Л. Курако, 1991; П.В. Волошин і співавт., 1998]. Хвороба уражає, як правило, людей працездатного віку, що серед інших причин обумовлює соціально-економічне значення цієї проблеми.

Останнім часом накопичилася достатня кількість експериментальних та клінічних робіт [С.М. Віничук, 1987, 1996–1998; Л.А. Дзяк, 1991; В.О. Яворська і співавт., 1996; І.А. Григорова, 1996–1999; T.J. De Graba et al., 1997], у яких відображені різні аспекти патогенезу судинних захворювань головного мозку. Одну з провідних ланок патогенезу займають процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що впливають на характер перебігу мембрано­деструктивних процесів у клітинах і наслідки ГПМК [П.Г. Скочій, 1992; А.М. Белоус і співавт., 1996, 1997; Є.І. Гусев, 1999; R.Vagnozzi et al., 1995].

Іншим важливим патогенетичним фактором розвитку ГПМК є підвищення в крові молекул середньої маси (МСМ). Вважається, що значне підвищення вмісту МСМ у крові при різних видах патології є прогностично несприятливим показником, тому що продукти деградації біополімерів можут чинити виражений нейротоксичний вплив на структури головного мозку [М.А. Пірадов і співавт., 1990]. МСМ порушують фізико-хімічні властивості клітинних мембран і роблять їх більш доступними для різного роду пошкоджуючих впливів, включаючи процеси ПОЛ [В.В. Ніколайчик і співавт., 1982]. Роль МСМ у патогенезі ГПМК висвітлено в окремих роботах [Э.С. Габриелян і співавт., 1987; М.А. Пірадов і співавт., 1990].

Таким чином, серед множини етіопатогенетичних факторів ГПМК варто звернути увагу на зміни двох досить важливих метаболічних процесів — посилення ПОЛ і підвищення в крові продуктів деградації — МСМ, що у своїй сукупності вносять істотний внесок у розвиток і наслідки токсичних проявів ГПМК, їхню клінічну картину та перебіг хвороби.

Зазначені невирішені проблеми визначили спрямованість нашої роботи і стали предметом вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи Хар­ківській медичній академії післядипломної освіти, № держреєстрації 01954020619.

Мета: з’ясування діагностичних і прогностичних критеріїв на підставі виявлених змін в МСМ і процесах ПОЛ при різних типах ГПМК.

Для досягнення цієї мети вирішувалися основні завдання:

1. Вивчити характер зміни кількості МСМ у плазмі крові хворих з ГПМК для з’ясування їх ролі в прогнозі хвороби.

2. Дослідити в динаміці процеси ПОЛ у плазмі крові та еритроцитах у хворих з різними типами ГПМК  та визначити їх роль в патогенезі захворювання.

3. Визначити активність ферментів антиоксидантного захисту (глута­тіонпероксидази і глутатіонредуктази) в досліджуваних групах.

4. Провести клініко-біохімічну оцінку впливу досліджуваних парамет­рів на характер і стан важкості ГПМК та виявити їх діагностично-прогностичне значення  при даній патології.

5. Виявити кореляційну залежність між запальною реакцію й станом процесів ПОЛ у хворих з різними типами ГМПК.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у хворих з ГПМК були виділені окремі фракції МСМ, які характерно змінювалися при різних типах ГПМК. Показано, що водночас з підвищенням вмісту МСМ у крові хворих з ГПМК інтенсифікуються процеси ПОЛ з підвищенням концентрації дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА), посиленням спонтанної і Fe2+індукованої хемілюмінесценції та зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту — глутатіон­пероксідази (GSHP) і глутатіонредуктази (GSHR). Встановлено, що ступінь накопичення МСМ та активації процесів ПОЛ залежить від харак­теру ГПМК, а також від стану важкості захворювання і часу, що минув від початку захворювання. Встановлено взаємозв’язок між активацією процесів ПОЛ та розвитком запальної реакції при ГПМК, що дозволяє припустити існування спільних патогенетичних механізмів інтенсифікації процесів ПОЛ і підвищення вмісту МСМ.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослід­ження дозволили уточнити роль підвищення вмісту окремих фракцій МСМ, інтенсифікації процесів ПОЛ та запальної реакції в патогенезі ГПМК. Результати проведених досліджень постійно використовуються в нав­чальному процесі на кафедрах неврології і клінічної біохімії і судово-медичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Виявлені зміни фракційного складу МСМ та процесів ПОЛ можуть бути використані як діагностичні та прогностичні критерії ГПМК в клінічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Автором сформульовано мету та задачі дослідження, зроблено аналіз наукової літератури, проведено біохімічні дослідження крові та аналіз і обговорення отриманих результатів, обгрунтовано наукові висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на спільному засіданні кафедр неврології, загальної і дитячої невропатології і клінічної біохімії (Харків, 1996), на засіданні обласного товариства невро­патологів (Харків, 1996), на засіданні товариства міських невропатологів (Харків, лютий, 1998). Апробація дисертації відбулася 20 жовтня 1998 року на спільному засідання кафедр клінічної біохімії і судово-медичної токсикології та неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 4 наукових працях у журналах за фахом, серед них 2 самостійні статті.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 131 сторін­ці друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, розділу про матеріали та методи власних досліджень, розділів, присвячених результатам власних досліджень та їх обговорення, заключення і висновків. Текст дисертації ілюстрований 11 малюнками, містить 12 таблиць. Перелік літератури включає 192 джерела.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 111 хворих від 32 до 82 років (71 чоловіків і 40 жінок) із мозковими інсультами. Контрольною групою були 20 практично здорових людей у віці від 32 до 54 років.

Обстежені хворі були розділені на 3 клінічні групи, що висвітлюється у таблиці 1.

1 група (41 чоловік) — хворі на ішемічний інсульт (ІІ).

2 група (39 чоловік) — хворі на геморагічний паренхіматозний інсульт (ГПІ).

3 група (31 чоловік) — хворі на субарахноїдальний крововилив (САК).

Таблиця 1.

Розподіл хворих і практично здорових обстежених за віком і статтю.

МСМ досліджували методом гель-проникаючої хромато­графії (Саліхова Н.Н. і співавт, 1989).

Стан процесів ПОЛ оцінювали по наступним показникам: концентрація ДК — методом В.Б. Гаврилова і співавт. (1983); МДА — модифікова­ною методикою Е.Н. Коробейнікової (1989); рівень спонтанної та Fe2+індукованої хемілюмінесценції (ХЛ) визначали на біохемі­люмі­нометрі БХЛ–06, а також вивчали активність глутатіон­вміщуючих ферментів: GSH-R — метод В.І. Панчен­ко (1975) і GSH-P — метод В.М. Моіна (1986).

Дослідження здійснювалися на 1–3 добу, 5–7 добу і 25–30 добу від початку розвитку церебрального інсульту.

Результати досліджень статистично оброблені з використанням критерію Ст’юдента (t) та коефіцієнта кореляції (r) за допомогою персональної ЕОМ.

Результати власних досліджень та їх обговорення

 Дослідження кількості молекул середньої маси в плазмі крові хворих з ГПМК. Аналіз сумарної кількості МСМ по відношенню до загального білку плазми показав, що при ІІ кількість МСМ в плазмі крові вірогідно підвищувалася на 1–3 добу захворювання у 1,9 раза при порівнян­ні з показниками контрольної групи, в подальшому сумарна кількість МСМ знижувалася, але залишалася підвищеною і після проведе­ного лікування (на 25–30 добу) перевищувала контроль у 1,5 раза. У хворих на ГПІ сумарна кількість МСМ по відношенню до загального білку плазми почи­нала зростати з перших днів захворювання і досягала максимального рівня наприкінці першого тижня ГПІ, перевищуючи норму у 1,8 раза. Проведене лікування знижувало сумарну кількість МСМ, але все одно вона не досягала контрольних показників. У обстежених з САК сумарна кількість МСМ по відношенню до загального білку плазми змінювалася аналогічно даним пацієнтів з ГПІ.

Проведений аналіз фракційного складу МСМ по відношенню до загального білку плазми в динаміці захворювання виявив фракції, які харак­терно змінювалися при різних типах ГПМК. Так, у хворих на ІІ найбільш ви­ражено змінювалася кількість МСМ фракції А4 (м.м. 5100 Да) — вона підвищувалася на 1–3 добу захворювання у 9 разів у порівнянні з контролем, на 5–7 добу — у 5,5 раза і на 25–30 добу зали­шалася підвищеною у 4,3 раза. Кількість МСМ фракції С (м.м. 3700 Да) по відношенню до загального білку плазми перевищувала показники конт­рольної групи у 1,8 раза на 1–3 добу ІІ, а кількість фракції F (м.м. 2600 да) була вище за норму в 7,3 раза (1–3 доба), у 3 рази (5–7 доба) і у 4,7 раза (25–30 доба). У пацієнтів з ГПІ кількість МСМ фракції В (м.м. 4200 Да) по відношенню до загального білку плазми наприкінці першого тижня захворювання перевищувала контроль у 2,2 ра­за, а кіль­кість МСМ фракції D (м.м. 3100 Да) підвищувалася у 3,3 раза. Для обстежених хворих з САК характерним було підвищення кількості МСМ фракції Е (м.м. 2800 Да) у 2,4 раза у порівнянні з показниками контролю та фракції G (м.м. 2400 Да) у 2 рази наприкінці першого тижня захворювання.

Вивчення кількості МСМ в залежності від стану важкості показало, що сумарна кількість МСМ по відношенню до загального білку плазми була прямо пропорційна ступеню важкості захворювання. Аналіз фракційного складу МСМ по відношенню до загального білку плазми виявив особливості, які були характерні для груп хворих з летальною кінцівкою ГПМК (рис. 1).

Для пацієнтів з ІІ прогностично несприятливими показниками були: підвищення кількості МСМ фракцій А4 (м.м. 5100 Да) більш ніж у 15 разів, фракції С (м.м. 3700 Да) — у 2 рази, та фракції F (м.м.2600 Да) — у 7 разів. Для хворих на ГПІ зниження кількості МСМ фракції В1 (м.м. 3900 Да) у 2 рази, підвищення кількості МСМ фракції В (м.м. 4200 Да) у 2 рази і фракції D (м.м. 3100 Да) у 3 рази, можливо, було однією з причин летальної кінцівки хвороби. У обстежених з САК прогностично несприятливими показниками були підвищення кількості МСМ фракції Е (м.м. 2800 Да) у 2,4 раза і фракції G (м.м. 2400 Да) у 2,1 раза.

 Стан процесів перекисного окислення ліпідів та активність ферментів антиоксидантного захисту в крові хворих з ГПМК. Біохімічні дослідження процесів ПОЛ дозволили виявити не тільки наявність змін в плазмі крові при ГПМК, але й деякі їх закономірності в залежності від типу мозкового інсульту, стану важкості хвороби та часу, що минув від початку захворювання.

Одержані нами дані свідчать, що при розвитку церебрального інсульту в плазмі крові та еритроцитах індукуються процеси ПОЛ і з’являються продукти пероксидації ліпідів.

Доказом посилення процесів ПОЛ є результати вивчення рівня спонтанної і Fe2+індукованої ХЛ. Найбільш інтенсивне накопичення люмінесцуючих продуктів відбувалося в плазмі крові хворих на ГПІ в перший тиждень захворювання, коли кількість імпульсів при спонтанній ХЛ перевищувала контрольні величини в 2–3 рази, а при Fe2+індукова­ній — у 1,5 раза. Аналогічні закономірності спостерігалися й у обстежених хворих на ІІ і САК: рівень спонтанної ХЛ вірогідно збільшувався в середньому в 2 рази, а Fe2+індукованої — у 1,2 раза у порівнянні з даними контрольної групи.

Подібні зміни спостерігалися і при дослідженні ХЛ в еритроцитах хворих на мозковий інсульт. Максимальне підвищення рівня як спонтанної, так і Fe2+індукованої ХЛ відзначалося на 5–7 добу від початку захворювання й особливо було виражено при паренхіматозних крововиливах.

Після проведеного лікування (25–30 доба) інтенсивність надслабкого випромінювання в плазмі крові й еритроцитах починала знижуватися, але норми не досягала.

Ще одним доказом посилення процесів ПОЛ є дані вивчення концентрації ДК і МДА. Слід зазначити, що зіставлення показників ДК і МДА в групах хворих в залежності від характеру ГПМК проводилося в 1–3 добу захворювання, що дозволило виключити вплив екстрацеребральних ускладнень і вважати, що рівень ДК і МДА відображає стан процесів ПОЛ безпосередньо в головному мозку. Порівняння концентрації ДК і МДА в залежності від типу мозкового інсульту виявило раннє підвищення активності ПОЛ у плазмі крові й еритроцитах хворих на паренхіматозні геморагії. Вже в перші дні (1–3 доба) захворювання концентрація ДК і МДА зростала в плазмі крові в порівнянні з контролем на 21% і 20% відповідно, в еритроцитах — на 72% і 45,6%. Високий рівень продуктів ПОЛ при паренхіматозних крововиливах, можливо, свідчить про грубі метаболічні порушення, що розгортаються в паренхимі мозку в перші дні захворювання і посилюються в подальшому, що веде до неухильного зростання концен­трації ДК і МДА на 5–7 добу інсульту. Вміст ДК і МДА наприкінці першого тижня захворювання у даної групи хворих був вірогідно вище норми в плазмі крові на 39% і 32% відповідно, в еритроцитах — на 85,7% і 48%.

          А4        В        В1        С        D        E        F        G

          А4        В        В1        С        D        E        F        G

          А4        В        В1        С        D        E        F        G

Рис. 1. Кількість молекул середньої маси в плазмі крові хворих з ІІ (а), ГПІ (б) і САК (в) в залежності від стану важкості захворювання.

На 25–30 добу захворювання рівень ДК починав знижуватися як у плазмі крові так і в еритроцитах, але все рівно не досягав контрольних величин, залишаючись підвищеним. Концентрація МДА в плазмі крові наближалася до даних в групі контролю, але в еритроцитах перевищувала ці показники на 33,9%. У випадку САК процеси ПОЛ перебігали з менш вираженою інтенсивністю, але з тими ж закономірностями, що були виявлені в хворих попередньої групи. Підвищення рівня ДК і МДА в плазмі крові відзначалося з перших днів захворювання і до 5–7 доби було вище показників контролю на 26,5% і 40% відповідно, але на 25–30 добу концентрація ДК і МДА наближалася до норми. Подібні зміни нами виявлені і при дослідженні цих показників в еритроцитах. У обстежених хворих на ІІ максимальний підйом концентрації ДК спостерігався в перший тиждень захворю­вання і перевищував значення в контрольній групі у плазмі крові на 11,6%, в еритроцитах — на 49,3%. Надалі відбувалося зниження концентрації ДК і на 25–30 добу їх рівень у плазмі крові був нижчий за норму, а в еритроцитах перевищував її на 13,3%. Показники МДА при ІІ мали таку ж динаміку, що й у обстежених із мозковими крово­виливами. Наприкінці першого тижня хвороби відзначалося збільшен­ня концентрації МДА в плазмі крові на 34,4%, в еритроцитах — на 49,7%. Після проведеного лікування концентрація МДА в плазмі крові перевищувала контроль на 22,4%, а в еритроцитах — на 24,4%.

Аналіз стану процесів ПОЛ у плазмі крові й еритроцитах у залежності від важкості захворювання (табл. 2) показав, що рівень ХЛ як спонтанної, так і Fe2+індукованої, був прямо пропорційний важкості захворювання.

Найбільше виражені зміни концентрації ДК і МДА в плазмі крові відбувалися в групі хворих із несприятливим кінцем ГПМК. У пацієнтів із ГПІ з летальним кінцем захворювання концентрація ДК перевищувала контроль в плазмі крові на 28%, в еритроцитах — на 79,8%. Кількість МДА в плазмі крові була нижче нормальних показників на 20,8%, в еритроцитах — вище на 48,9%. Ці показники найбільш виражено змінювалися, ніж при інших типах ГПМК і, можливо, є прогностично несприятливими.

Таким чином, аналіз показників стану процесів ПОЛ у гострому періоді хворих з церебральними інсультами показав, що накопичення продуктів ПОЛ (ДК і МДА), що починається з перших днів захворювання і досягає максимального підйому на 5–7 добу інсульту, знаходиться в прямій залежності від характеру ГПМК. Найбільше висока концентрація ДК і МДА спостерігалася при ГПІ, що виявлялося клінічно грубою осередковою неврологічною і чіткою загальномозковою симптоматикою. Висока концентрація ДК і МДА цієї категорії хворих пояснюється, можливо, як обсягом зон метаболічних порушень (самого геморагічного вогнища і періфокального набряку), так і присутністю в крові гема, що містить іони Fe2+, які відіграють роль прооксидантів.

Таблиця 2.

Рівень спонтанної і Fe2+індукованої ХЛ, концентрація ДК і МДА в еритроцитах хворих різними типами ГПМК в залежності від важкості захворювання.

Примітка: * — вірогідна різниця (Р<0,05) по відношенню до контролю.

У нормально функціонуючих нейронах процеси ПОЛ йдуть на низькому рівні, завдяки наявності динамічної рівноваги між вільноради­кальним окисленням ліпідів і антиоксидантною захисною системою ферментної і неферментної дії. При дослідженні двох ключових глутатіон­вміщуючих ферментів в еритроцитах хворих на церебральний інсульт нами виявлено, що при паренхіматозних крововиливах наприкінці першого тижня відбувається вірогідне зниження активності GSH-P на 22,3% у порівнянні з контролем. У пацієнтів з САК із перших днів захворювання відзначалося зниження активності GSH-P з подальшим падінням (5–7 доба) на 15% нижче норми. У випадку ішемічного інсульту максимальне падіння активності GSH-P на 11,9% спостерігалося в перші 3 доби захворювання з наступним поступовим наростанням активності. Це добре погоджується з фактом активації процесів ПОЛ у ці терміни захворювання, виявлене при дослідженні рівня ДК і МДА в плазмі крові та еритроцитах. Зниження активності ферменту, що відповідає за інактивацію перекисних сполук з використанням відновленого глутатіону є важливою основою для спалаху процесів ПОЛ. Проведене комплексне лікування сприяло нормалізації активності GSH-P.

Ферментом, що бере участь у перетворенні глутатіону окисленого у відновлений є GSH-R, активність якої в хворих із паренхіматозними геморагіями знижувалася з перших днів захворювання (1–3 доба) на 22%, а надалі (5–7 доба) — на 32,9% стосовно контрольних величин. Аналогічні закономірності простежувалися і при дослідженні GSH-R у обстежених з САК та ІІ: у перший тиждень захворювання спостерігалося максимальне зниження активності GSH-R на 22,8–24,4% нижче показників контрольної групи. Проведена терапія в гострому періоді церебрального інсульту давала поліпшення показників активності глутатіонвміщуючих ферментів.

Аналіз результатів дослідження активності глутатіон­вміщуючих ферментів у залежності від важкості захворювання (табл. 3) виявив обернено пропорційну залежність між активністю досліджуваних ферментів і ступенем важкості стану хворих. Найбільш виражені зміни активності глутатіонвміщуючих ферментів відбувалися в хворих з ГПІ, що і обумовило високий відсоток летальності при даному типі ГПМК.

Таблиця 3.

Активність глутатіонвміщуючих ферментів у еритроцитах хворих різними типами ГПМК в залежності від важкості захворювання.

Примітка: * — вірогідна різниця (Р<0,05) по відношенню до контролю.

Взаємозв’язок показників інтенсифікації процесів ПОЛ із зміною абсолютної кількості сегментоядерних та паличкоядерних нейтрофілів у хворих з ГПМК. Проведені дослідження показали, що підвищення кількості поліморфноядерних лейкоцитів супроводжується активацією процесів ПОЛ, що проявляється підвищенням концентрації продуктів пероксидації ліпідів (ДК і МДА) та інтенсифікацією ХЛ. В обстежених групах підвищення концентрації ДК було пов’язане із зростанням кількості паличкоядерних нейтрофілів, інтенсифікація ХЛ — з підвищенням кількості сегментоядерних нейтрофілів. Підвищення концентрації МДА в плазмі крові залежало від швидкості осідання еритроцитів та було найбільш вираженим при ГПІ.

Таким чином, проведені дослідження у крові хворих на церебральний інсульт підтвердили патогенетичну і патофізіологічну значимість мембранодестабілізуючих процесів і механізмів, що їх реалізують. Підсумком цієї роботи стало розширення уявлень про патогенетичну сутність ГПМК у взаємозв’язку з конкретними формами патології, а також розробка діагностичних, прогностичних критеріїв при різних типах мозкового інсульту.

Висновки

1. Істотна роль у реалізації мембранодеструктивних механізмів в організмі хворих з гострим порушеннями мозкового кровообігу належить накопиченню молекул середньої маси й інтенсифікації процесів перекисного окислення ліпідів. Про це свідчить підвищення вмісту молекул середньої маси, посилення спонтанної і Fe2+індукованої хемі­люмінес­ценції, підвищення концентрації дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в плазмі крові й еритроцитах хворих на інсульти.

2. У хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу виявлено підвищення вмісту молекул середньої маси в крові, що є показником розвитку ендогенної інтоксикації. Рівень накопичення молекул середньої маси має прямо пропорційний зв’язок в залежності від важкості перебігу інсульту і його характеру.

3. Значне підвищення вмісту молекул середньої маси і продуктів перекисного окислення ліпідів у крові хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу відбувалося наприкінці першого тижня захворюван­ня і було особливо виражене при геморагічному інсульті паренхіматозного типу й у групі померлих пацієнтів.

4. Молекули середньої маси слід використовувати як маркери для уточнення характеру гострого порушення мозкового кровообігу. Так, при ішемічному інсульті найбільш виражено змінювалася кількість молекул середньої маси фракцій А4 (м.м. 5100 Да), С (м.м. 3700 Да) і F (м.м. 2600 Да), при паренхиматозному крововиливі — фракцій В (м.м. 4200 Да) і D (м.м. 3100 Да), при субарахноїдальному крововиливі — фракцій Е (м.м. 2800 Да) і G (м.м. 2400 Да).

5. Гострі порушення мозкового кровообігу супроводжуються зниженням активності глутатіонвміщуючих ферментів в еритроцитах, що є однією з причин активації в них процесів перекисного окислення ліпідів.  Найбільша виразність виявлених змін активності глутатіон­вміщуючих ферментів в еритроцитах спостерігалася на 5–7 добу захворювання у пацієнтів з геморагічним паренхіматозним інсультом і в групі обстежених з летальним кінцем захворювання.

6. Виявлено кореляційну залежність між підвищеною концентрацією дієнових кон’югатів і збіль­шенням абсолютної кількості паличкоядерних нейтрофілів (r=0,288, Р<0,05) та між підвищенням концентрації малонового діальдегіду і збільшенням швидкості осідання еритроцитів (r=0,298, Р<0,05) у пацієнтів з геморагічним паренхіматозним інсультом, у хворих на субарахноїдальний крововилив — між посиленням хемілюмінесценції і зростанням абсолютної кількості сегментоядерних нейтрофілів (r=0,324, Р<0,05) та між підвищенням концентрації дієнових кон’югатів і збільшенням абсолютної кількості паличкоядерних нейтрофілів (r=0,306, Р<0,05).

Перелік опублікованих праць по темі дисертації

1. Белоус А.М., Мохамед А.Н., Яворская В.А., Рязанцев В.В. Процес­сы перекисного окисления липидов в плазме крови и эритро­цитах больных с острым нарушением мозгового кровообращения. // Журн. АМН Украї­ни. — 1997. — Т. 3. — №3. — С. 448–457.

2. Мохамед А.Н. Исследование процессов перекисного окисления липидов (ПОЛ) в плазме крови и эритроцитах у больных с острым наруше­нием мозгового кровообращения (ОНМК). // Вестн. проблем биол. и медицины. — 1997. — №1. — С. 52–64.

3. Мохамед А.Н. Исследование активности глутатион­содер­жащих ферментов в эритроцитах больных с острым нарушением мозгового крово­обращения (ОНМК). // Вестн. проблем биол. и медицины. — 1997. — №1. — С. 65–71.

4. Белоус А.М., Мохамед А.Н., Яворская В.А., Семен­чен­ко А.Ю. Исследование уровня пептидов “средних молекул” в плазме крови больных с различными формами острых нарушений мозгового кровообращения. // Доповіді НАН України. — 1997. — №8. — С. 177–181.

5. Мохамед А.Н. Роль перекисного окисления липидов в пато­генезе острых нарушений мозгового кровообращения (обзор). // Укр. віс­ник психоневрології. — 1996. — Т. 5. — Вип. 1 (13). — С. 114–120.

Анотація

Мохамед А.М. Молекули середньої маси та процеси перекисного окислення ліпідів у крові хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю: 03.00.04 — біохімія. — Інститут геронтології АМН України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено дослідженню молекул середньої маси та продуктів пероксидації у крові хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу з метою розробки діагностично-прогностичних критеріїв. Виявлено залежність кількості молекул середньої маси та продуктів пероксидації від характеру мозкового інсульту, ступеню важкості, а також часу, що минув від початку захворювання. Встановлено, що підвищення кількості поліморфноядерних лейкоцитів супроводжується активацією процесів перекисного окислення ліпідів.

Ключові слова: мозковий інсульт, молекули середньої маси, перекисне окислення ліпідів, активність глутатіонвміщуючих ферментів.

Аннотация

Мохамед А.Н. Молекулы средней массы и процессы перекисного окисления липидов в крови больных с острым нарушением мозгового кровообращения. — Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности: 03.00.04 — биохимия. — Институт геронтологии АМН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена исследованию молекул средней массы и продуктов пероксидации в крови больных с острым нарушением мозгового кровообращения с целью разработки диагностических и прогностических критериев.

Как известно, среди множества патогенетических механизмов развития острых нарушений мозгового кровообращения особое место занимают молекулы средней массы и процессы перекисного окисления липидов. Молекулы средней массы нарушают физико-химические свойства клеточных мембран и делают их более доступными для различного рода повреждающих воздействий, включая процессы перекисного окисления липидов.

Целью данной работы было выяснение диагностических и прогностических критериев на основании выявленных измене­ний в молекулах средней массы и процессах перекисного окисления липидов при различных типах острых нарушений мозгового кровообращения.

Для достижения этой цели решались следующие задачи:

1. Изучить характер изменений содержания молекул средней массы в плазме крови у больных с острым нарушением мозгового крово­обращения для выяснения их прогностической роли в исходах мозгового инсульта.

2. Исследовать в динамике процессы перекисного окисления липидов в плазме крови и эритроцитах у больных с различными типами острых нарушений мозгового кровообращения и определить их роль в патогенезе заболевания.

3. Определить активность ферментов антиоксидантной защиты (глутатионпероксидазы и глутатионредуктазы) в изучаемых группах.

4. Провести клинико-биохимическую оценку влияния изученных параметров на характер и тяжесть течения острого нарушения мозгового кровообращения, выявить их диагностическое и прогностическое значение при данной патологии.

5. Выявить корреляционную зависимость между воспалительной реакцией и состоянием процессов перекисного окисления липидов у больных с острым нарушением мозгового кровообращения.

Под наблюдением находилось 111 больных от 32 до 82 лет (71 мужчина и 40 женщин) с острыми нарушениями мозгового крово­обращения. Контрольная группа состояла из 20 практически здоровых людей в возрасте от 32 до 54 лет. Обследованные были разделены на 3 клинические группы: 1 группа — больные с ишемическим инсультом (41 чел.); 2 группа — больные с геморрагическим инсультом паренхиматоз­ного типа (39 чел.); 3 группа        — больные с субарахноидаль­ным крово­излиянием (31 чел.). Исследования проводились на 1–3, 5–7 и 25–30 сутки от начала заболевания.

В результате проведенных исследований установлено, что наиболее выраженные изменения содержания молекул средней массы и продуктов пероксидации происходили в конце первой недели острого нарушения мозгового кровообращения. Эти изменения носили наиболее выраженный характер у больных с геморрагическим паренхиматозным инсультом. Установлено, что при ишемическом инсульте наиболее выраженные изменения происходили в содержании молекул средней массы фракций А4 (м.м. 5100 Да), С (м.м. 3700 Да) и F (м.м. 2600 Да), при геморрагическом паренхиматозном инсульте — фракций В (м.м. 4200 Да), и D (м.м. 3100 Да) и при субарахноидальном кровоизлиянии — фракций Е (м.м. 2800 Да) и G (м.м. 2400 Да). Предложено использовать изменения фракционного состава молекул средней массы в качестве диагностических и прогностических критериев у больных с острыми нарушениями мозгового кровообращения. Выявлена корреляционная зависимость у пациентов с геморрагическим паренхиматозным инсультом между повышенной концентрацией диеновых конъюгатов и увеличением абсолютного количества палочкоядерных нейтрофилов (r=0,288, Р<0,05) и между повышением концентрации малонового диальдегида и увеличением скорости оседания эритроцитов (r=0,298, Р<0,05), у больных с субарахноидальным кровоизлиянием — между усилением хеми­люминесценции и нарастанием абсолютного числа сегменто­ядерных нейтрофилов (r=0,324, Р<0,05) и между повышением концентрации диеновых конъюгатов и увеличением абсолютного количества палочкоядерных нейтрофилов (r=0,306, Р<0,05).

Ключевые слова: мозговой инсульт, молекулы средней массы, перекисное окисление липидов, активность глутатионсодержащих ферментов.

The summary

Mokhamed A.N. Middle-weight molecules and lipid peroxidation processes in  blood of patients with acute disorders of cerebral circulation. — Manuscript.

Thesis for academic degree of Candidate of Sciences Medicine in speciality: 03.00.04 — Biochemistry. — Gerontology Institute of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation in devoted to investigation of middle-weight molecules and lipid peroxidation in blood of patients with acute disorders of cerebral circulation to reveal and diagnostic and prognostic criteria.

Biochemical parameters dependence on the character of brain stroke, severity and period after outset of the disease is revealed.

It is established that increased figures of polymorphousnucleous leukocytes are connected with stimulation of lipid peroxidation processes.

Key words: brain stroke, middle-weight molecules, lipid peroxidation, glutation containing enzymes activity.