Библиотечный каталог авторефератов Украины

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ЛІННІЧЕНКО Олена Ростиславівна

       УДК   612-083:616.233-002+616.34-008.87

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ особЛИВОСТІ ТА

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО БРОНХІТУ, СПОЛУЧЕНОГО З ДИСБІОЗОМ КИШЕЧНИКУ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Путінцев Володимир Гнатович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії №  2

Офіційні опоненти:        доктор медичних наук Ячник Анатолій Іванович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, провідний науковий співробітник клініко-функціональ­ного відділення

       доктор медичних наук, професор Решетілов Юрій Іванович, Запорізька медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри терапії та гастроентерології

Провідна установа:        Дніпропетровська державна медична академія, кафедра факультетської терапії та ендокринології, МОЗ України (м. Дніпропетровськ)

Захист відбудеться “27” лютого 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська, 1.)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська, 1.)

Автореферат розісланий “26” січня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор                  В.І. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У всіх країнах світу, в тому числі в Україні (Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., 2003) відзначено зростання поширеності неспецифічних захворювань легень. В Росії економічні витрати через них складають 16,81 ум. од. на 1 жителя щорічно (Єрофеєв Ю.В. та співавтори, 2002). Основне місце в цій групі займає хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ). Створені за кордоном (Чуча­лин А.Г., 2002; Croxton T.L., 2002) та в Україні (Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації” на 2002-2011 рр.) Державні Програми зниження захворюваності населення не знизили поширеності ХОБ. Причиною цього може бути недостатнє розуміння патогенезу захворювання, особливо при супутній патології (Фещенко Ю.І., 2002; Ячник А.І., 2002; Гаврисюк В.К., 2003). Дисбіоз товстого відділу кишечнику (ДБК) відноситься до найбільш розповсюд­жених патологічних процесів, що приєднуються до ХОБ, внаслідок тривалої багатокурсової антибактеріальної терапії (Бабак О.Я. та співавтори, 2000). На сучасному етапі поширеність ДБК серед хворих на ХОБ, формування в пацієнтів синдрому “взаємного обтяження” вивчені недостатньо. Умовами виникнення ДБК у хворих можуть бути несприятливі сані­тарно-гі­гіє­ні­чні фактори (Бабак О.Я., 1999), зниження імунітету (Пасієшвілі Л.М., 2002), нераціо­наль­не харчування, алкоголізм (Харченко Н.В., 2000), захворювання дуодено-пан­креа­то-біліар­ної зони, кишечнику (Camilleri M., 2001, Решетілов Ю.І., 2003).

Недостатня ефективність лікування пацієнтів із супутніми захворю­ваннями також є фактором, що сприяє зростанню розповсюдженості ХОБ (Фещенко Ю.І., 2003). Тому потрібний пошук засобів терапії, що мають комплексну дію та одночасно покращують перебіг як ХОБ, так і ДБК. До числа таких засобів належить індуктор синтезу ендогенного інтерферону циклоферон. У літературі відзна­чалася важлива роль порушень інтерфе­роно­генезу у роз­витку соматичних захворювань (Дранник Г.Н., 1998; Фролов В.М. та співавтори, 1998). Відомі про­тизапа­ль­на, імуномодулююча, інтерфероногенна якості циклоферону (Дзяк Г.В. та співавтори, 2001; Перцева Т.А., 2001). В лікуванні ДБК широко використовуються пробіотики (бактисубтіл, флонівін, ліо­філізати біфідобактерій, кишкової палички, молоч­но­кис­лих бактерій, суміш біфідо­бакте­рій та кишкової палички, біфідобактерій та ентерококів, хілак-форте та ін.). Недолі­ками пробіо­тиків є обмежена антагоністична активність, вузький спектр дисбіотичної корек­ції, залежність ефекту від життєздатності мікроорганізмів, що містяться, в деяких випадках негативна участь останніх в міжмікробній взаємодії в кишечнику (Харченко Н.В., 2000; Решетілов Ю.І., 2003). Подібні недоліки найменш притаманні мультипробі­отику симбітеру - симбіотичній асоці­ації 14 фізіо­логічних штамів живих бактерій. Ми не знайшли в літературі до­сліджень, присвячених вивченню впливу симбітеру на перебіг ДБК у хворих на ХОБ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана у відповідності до основного плану НДР Луганського державного медичного університету і є фрагментом НДР “Кліні­ко-пато­ге­не­тична характеристика захворювань внутрішніх органів, їх корек­ція” (№ держреєстрації 0198U002238) і є відповідальним виконавцем НДР “Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику” (№ держреєстрації 0104U004027).

Метою роботи було підвищення якості діагностики та ефективності лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом кишечнику. Відповідно до цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити у хворих на ХОБ поширеність та умови виникнення ДБК.
2. Проаналізувати клінічні прояви ДБК та його вплив на перебіг ХОБ і пристінний рН товстого відділу кишечнику.
3. Дослідити показники системного і місцевого імунітету трахеобронхіального дерева, пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи, ендогенної інтоксикації, мікрогемодинаміки у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК.
4. Оцінити ефективність базисної терапії ХОБ, сполученого з ДБК.
5. Клінічно та патогенетично обґрунтувати доцільність використання в комп­лексному лікуванні хворих на ХОБ, сполучений з ДБК індук­тора ендогенного інтерферону циклоферону та муль­ти­пробіо­тика симбітеру.

Об’єкт дослідження – патогенез хронічного обструктивного бронхіту на фоні супутнього дисбіозу кишечнику.

Предмет дослідження – поширеність та умови виникнення ДБК у хворих на ХОБ; особливості клінічних проявів захворювань; стан клітинного і гумора­льного імунітету, процеси перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ), активність ендобронхіту, кишковий мікробіоценоз, селективна пристінна рН-мет­рія трахеобронхіального дерева (ТБД) та кишечнику; вплив циклоферону та симбітеру на перебіг та патогенетичні механізми ХОБ та ДБК; прогнозування ефективності лікування.

Методи дослідження: клінічні (розпитування, фізичне обстеження), біохімічні (концентрація в крові “середніх молекул” (СМ) та величина середнього корпускулярного об’єму еритроцитів (MCV), показників ПОЛ та АОЗ – дієнових кон’югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА), каталази і супероксиддисмутази (СОД); в бронхоальвеолярному секреті (БАС) - білка, сіалових кислот, лізоциму; в конденсаті вологи повітря під час видиху (КВПВ) – метаболітів оксиду азоту нітритів/ нітратів), імунологічні (визначення в БАС секреторного Ig A (sIg A), Ig класів M і G, в крові – показників клітинного і гумора­льного імунітету, в тому числі кількості Т-, В-лім­фо­цитів, Т-хел­пе­рів/ індукторів, Т-супресо­рів/ кі­лерів, фагоцитарної активності моноцитів, концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їх фракційного складу, вмісту Ig класів А, M і G), бактеріо­логічні (типіювання мікробної флори БАС і калу), ін­стру­мен­тальні (фібро­бронхоско­пія, колоноскопія, спірографія, селективна пристінна рН-метрія ТБД і кишечнику, біомікроскопія бульбарної кон’юн­ктиви), статистичні (параметри­чні і непараметричні методи).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено негативний вплив супутнього ДБК на клінічні прояви та патогенетичні механізми ХОБ. Визначена роль в розвитку і прогресуванні ХОБ і ДБК імунодефіцитного стану супресорного варіанту, збільшення в крові маркерів ендотоксемії (СМ, MCV), середньо- і низькомолекулярних фракцій ЦІК, порушень балансу ПОЛ-АОЗ. Новим являється встановлення у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК кореляційних зв'язків між системними, ендобронхіальними та ендоколональними порушеннями неспецифічної реактивності. Клінічно і патогенетично обґрунтована доцільність включення в терапію хворих на ХОБ, сполучений з ДБК для підвищення її ефективності індуктора ендогенного інтерферону циклоферону і мультипробіотика симбітеру. Встановлений їхній позитивний вплив на перебіг ендобронхіту, маркери метаболічної ендотоксемії, біохімічні, бактеріологічні, імунні показники БАС, вміст в КВПВ нітритів/нітратів, клітинного і гумора­ль­но­го імунітету, процеси ПОЛ-АОЗ, пристінний рН ТБД і кишечнику, мікрогемоциркуляцію, біоценоз товстого відділу кишечнику. Це є принципово новим підходом у фармакотерапії вказаних сполучених захворювань.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені поширеність та умови виникнення ДБК у хворих на ХОБ, особливості клінічних проявів сполучених захворювань. Встановлено, що супутній ДБК сприяє торпідному перебігу ХОБ. Конкретизовані особливості патогенезу, що дозволило розробити додаткові критерії загострення ХОБ, сполученого з ДБК, ефективності лікування хворих. Автором розроблені та впроваджені в практику спосіб селективної пристінної рН-метрії товстої кишки (Патент України № 53347), спосіб експрес-діагностики ДБК (Патент України № 59545), а також спосіб корекції порушень пристінного рН товстого відділу кишечнику (Патент України № 63505). Розроблено патогенетично обґрун­то­ваний спосіб лікування хворих на ХОБ, сполучений з ДБК, що базується на включенні в комплексну терапію індуктора ендогенного інтерферону цик­ло­ферону та мультипробіотика симбітеру, визначенні строків лікування, в ре­зультаті якого досягнуто прискорення настання ремісії захворювання. Результати проведених досліджень впроваджені в практику пульмонологічних та терапевтичних від­ділень 6 лікувальних установ: обласної клінічної й міської лікарні № 3 м. Луганська, міської лікарні № 4 м. Полтави, медико-санітарної частини № 12 та міської клінічної лі­карні № 13 м. Харкова, міської поліклініки № 1 м. Чернівці. Отримані нові дані впроваджені в навчальний процес 5 кафедр медичних вузів України: факультет­сь­кої терапії і госпітальної терапії № 2 Луганського медичного універ­си­тету, сімейної медицини Буковинської державної медичної академії, пропедевтики внутрішніх хвороб Української медичної стома­тологічної академії (м. Полтава), госпітальної терапії Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні інформаційно-патентного пошуку, результати якого свідчать про відсутність аналогів наукових розробок, підборі, розподілі на групи та комплексному обстеженні 157 хворих на ХОБ (120 – на ХОБ, сполучений з ДБК, 37 – на ХОБ без ДБК): дослідження в крові клітинного і гуморального імунітету, процесів ПОЛ -АОЗ, маркерів ендогенної інтоксикації, вмісту в БАС білка, сіалових кислот, лізоциму, sIg A, Ig класів M і G, бактеріологічне дослідження БАС і калу, визначення пристінного рН в се­лективних ділянках ТБД і кишечнику; участі в ендоскопічному дослідженні ТБД і кишечнику; розробленні і обґрунтуванні методу лікування – включення в комплексну терапію хворих на ХОБ, сполучений з ДБК індуктора ендогенного інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру; проведенні статистичної обробки та аналізу одержаних результатів, формулюванні висновків, практичних рекомендацій.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації обго­ворювалися на республіканських науково-практи­чних конференціях “Досяг­нення і перс­пективи розвитку у клініці внут­рішніх хвороб” (м. Харків, 2001), “Сімейна медицина та розвиток полік­лі­нічної допомоги в Україні” (м. Луганськ, 2001), “Гастроентерологія XXI століття: те­перішнє і майбутнє” (м. Харків, 2002), IX Конгресі Світової Федерації Українських лікар­ських товариств (м. Луганськ, 2002), міжнародній науково-прак­тичній кон­фе­ренції “Сучасна гастроенте­рологія: питання діагнос­тики та ліку­вання” (м. Харків, 2002), IV респуб­лі­канській науково-практи­чній конференції “Нове в клінічній фармакології і фар­макотерапії захворювань внутрішніх органів” (м. Харків, 2002), I з’їзді алер­гологів Україні (м. Київ, 2002), науково-прак­тичній конферен­ції “Актуальні проб­леми клінічної пульмонології” (м. Київ, 2003), ІІІ з’їзді фтизіатрів і пульмонологів Ук­раїни (м. Київ, 2003), І всеросійській конференції “Фізіологія імунної системи та імунотерапія” (м. Сочі, 2003), засіданні Луганського обласного товариства терапевтів та пульмонологів (м. Луганськ, 2002, 2003) та гастроентерологів (м. Луганськ, 2003).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 11 статтях у фахових виданнях, які затверджені ВАК України (з них 8 – одноосібних), а також в 11 тезах доповідей у матеріалах науково-практичних кон­ференцій і сим­позіумів, за темою дисертації отримано 3 патенти Ук­раїни на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 161 сторінці машинопису, складається зі вступу, 6 розділів (в то­му числі огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних до­сліджень), узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку джерел літератури, який містить 427 най­ме­ну­вань (250 кирилицею і 177 латиницею). Роботу ілюстровано 35 таблицями, 11 рисунками та 3 клінічними спостереженнями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 157 хворих на ХОБ II стадії у віці 42-56 років (110 чоловіків, 47 жінок). Серед них було сформовано дві репрезентативні групи: I (37 пацієнтів), у яких були відсутні прояви ДБК, і II (120), у яких ХОБ поєднався з ДБК. Діагноз і стадія захворювань встановлювались за опублікованими критеріями: ХОБ (Фе­щенко Ю.І., 2002), легенева недостатність (Гаврисюк В.К., 2003), ДБК (Харченко Н.В., 2000). Лікуван­ня хворих здійснювалося за схемою “крокової терапії” ХОБ (Фещенко Ю.І. та співавтори, 2003): використо­вува­лися се­ле­к­ти­вні анти­хо­лінер­гічні препа­рати, β2-агоніс­ти короткої дії, їх комбінації, мукорегуляторні засоби, за показаннями – антибакте­ріальні, імуноко­регу­ючі, антиоксидантні засоби. Таке лікування ми умовно позначили як “базисне”. Хворих II групи було поділено на підгрупи: II-a (44), що лікувались тільки засобами базисної терапії ХОБ, та II-б (76), лікування яких було доповнено ци­кло­фе­роном (“Полісан”) у вигляді внутріш­ньом’язових ін’єк­цій по 2 мл 12,5% розчину 1 раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітером-кон­це­нтратом (з 5-7 дня, після ві­дміни антибіотиків) по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину внутрішньо 1 раз на добу на протязі 14 днів. При уповільненій дина­мі­ці покращан­ня стану, III ступені ДБК введен­ня ци­клоферону продовжувалось на 17, 20 і 23 добу і симбітеру - до 40 днів.

В перші й останні 1-2 дні перебування пацієнтів у стаціонарі проводилися клінічні, лабора­торні, інструментальні дослідження (бро­нхо- і колоноскопія, рентгенографія легенів, комп’ютерна спірографія за допомогою спірографу Spirosift-3000, Японія). Бронхіальну прохідність оцінювали за таками показниками: життєва ємність легень (VC), форсована життєва ємність легень (FVC), об’єм форсованого видиху за першу секунду (FEV1), індекс Тіффно (FEV1/VC), максимальна об’ємна швидкість видиху при 75 %, 50 %, 25 % форсованої життєвої ємності легень (FEF75, FEF50, FEF25), пікова об’ємна швидкість потоку при видиху (PEF), об’єм дихання (VT), резервний об’єм вдиху (IrV), резервний об’єм видиху (ErV). В крові за допомогою аналізатора К-1000 (Sysmex, Японія) визначався показник MCV (Reynaud М., 2000), вміст СМ (Николайчик В.В., 1991). В крові в цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами класів CD3+, CD4+, CD8+ і CD22+ (Ortho Diagnostic Systems Inc., USA) визначались кількість Т-, В-лім­фо­цитів, Т-хел­пе­рів/ індукторів, Т-супресо­рів/ кі­лерів (Фролов В.М., 1989), фагоци­тар­на активність моноцитів (Фролов В.М., 1990), концентрація і фракційний склад ЦІК (Digeon M., 1977; Фролов В.М., 1990), Ig класів A, M, G (Mancini G., 1965). Інтенсивність ПОЛ й активність АОЗ вивчались за вмістом в крові ДК і МДА, СОД і каталази (Королюк М.А., 1988; Коробейникова Е.Н., 1989). В БАС проводилось бактеріологічне типіювання мікробної флори, визначались загальний білок (біуретовий метод), сіалові кислоти (метод Гессе), лізоцим (Бєляновська Т.І., 1984), sIgA, Ig класів G та M (Man­cini G., 1965), в КВПВ - вміст кінцевих метабо­лі­тів оксиду азоту нітритів/ нітратів (Gre­en L.C., 1982). Кишковий мікробіо­це­ноз визначався через посів десятикратних розведень фекалій на диферен­ційно-діагнос­тичні середовища; абсолютні числа мікроорганізмів вира­жались в десятинних логарифмах колонієутворюючих одиниць на 1 г фе­ка­лій (lg КУО/г) (Харченко Н.В., 2000). Дослід­ження мікро­циркуляції було здійснено методом біомікроскопії бульбарної ко­н’ю­нк­тиви з використанням щілинної лампи ЩЛ-2 М; оцінювались якісні і кількісні зміни мікросудинного русла - судинні, внутрішньосудинні і позасудинні порушення відбивались в балах (відповідно КІ1, КІ2 і КІ3), загальний ко­н’юн­кти­ва­льний індекс (КІзаг) розраховувався як сума КІ1, КІ2 і КІ3 (Бенедиктів І.І., 1999). Для визначення пристінної рН ТБД було використано метод селективної ендобронхіальної рН-мет­рії (Путінцев В.І., Разум­ний Р.В., 2003). Селективний пристінний рН кишечнику визначався за розробленою нами методикою. З метою отримання нормативних показників були обстежені порівнянні за стат­тю та віком 27 здорових осіб. Математична обробка отриманих даних здійснювалась на ЕЛМ Pentium II 450 In­tel MMX Technology з використанням програм “Microsoft Excel” та “Statisti­ca” (Mathcard 7 Professi­onal, MathSoft Inc., 1997). Вірогідність розход­жень середніх величин оцінювалася стандартним методом, обчислювався критерій Ст’юдента.

Отримані результати та їх обговорення. При загостренні ХОБ II стадії ДБК був діагностований в 76,4 % випадків (в тому числі II ступінь – 46,5 %, III – 29,9 %). У 11 хворих II групи ДБК протікав безсимптомно і був установлений при бактеріологічному дослідженні кишкового мікробіоценозу. У цих випадках у пацієнтів було діагностовано II ступінь його виразності. В інших пацієнтів ДБК проявлявся диспепсичним, больовим абдомінальним, коло-дискіне­тичним синдромами в різних сполученнях. Їхня виразність при III ступені ДБК бу­ла більш значною, ніж при II: больовий абдомінальний виявлявся серед перших ча­стіше в 1,8 рази, коло-дискінетич­ний – в 2,9, несфор­мований кал зі слизом, полі­фе­ка­лія – в 5,3, зменшення маси тіла - в 6,8 разів. Бактеріологічне дослідження калу виявляло зміни ки­шкового мікробіоценозу: в них була в 2 рази нижчою концентрація біфідо- і лактобацил, зменшена кількість E. coli при збільшенні бактерій з гемолізу­ючими властивостями, збільшений вміст Staph. аureus, Klebsiella pneumoniae, співвідношення аероби/ ан­аеро­би віддзеркалювало збільшення перших; асоціативний дисбіоз мав місце в (83,3±3,4) % і мономікробний варіант – в (16,7±3,4) % випадків (Р<0,05). При ДБК II ступеня мікробіоценоз кишечнику характеризувався наявністю кількісних і якісних змін з появою окремих видів патогенної флори (Staph. аureus до 105/г, гемолізуючі мікроорганізми-106/г, протей-105/г і т.д.). ДБК III ступеня відрізнявся збільшенням аеробного компонента біоценозу на тлі відсутності або зниження біфідофлори або лактобацил, з концентрацією патогенних мікроорганізмів понад 109/г. Без залежності від наявності чи відсутності ДБК у пацієнтів виявлялись кашльовий і астено-нев­ро­ти­чний синдроми, легенева недос­татність. Ла­бораторні та інструментальні методи констатували імуно­дефіцитний стан супресорного варіанту, пригнічення фагоцитарної актив­ності моноцитів, збільшену концентрацію се­редньо- та дрібномолекулярних фракцій ЦІК, активацію процесів ПОЛ, пригнічення АОЗ, порушення мікроге­модинаміки. В БАС у хво­рих був збільшений вміст сіалових кислот, білка та Ig G, зменшений – лізоциму та sIg A; відбувалось збільшення пристінного рН ТБД. У хво­рих був зареєстрований синдром ендогенної метаболічної інтоксикації: вміст в крові СМ при надходженні в стаціонар складав в I групі (0,67±0,04) та в II – (0,72±0,04) г/л, у здорових осіб – (0,52±0,04), (Р<0,05), MCV – (113,9±5,1), (117,0±5,1) та (92,6±4,8) fl (Р<0,05). Особливостями ХОБ, сполученого з ДБК (хворі II групи) було в 2,3 рази більш часте виявлення хронічного гастродуоденіту, в 2,6 - неспецифічного реактивного гепатиту, в 2,2 - сполучення декількох супутніх за­хво­рю­вань. У пацієнтів був констатований торпідний перебіг ХОБ (субфебрильна те­мпе­ра­тура тіла реєструвалась в 1,7 та гострофазові зміни гемограми – в 1,6 рази рідше). Разом з тим ендобронхіт в них в 1,3 рази частіше був дифузним та двобічним, а гнійний ендобронхіт діагностувався, від­по­відно, в (61,7±7,1) % і (12,3±3,8) % випадків (Р<0,05). При рентгено­ло­гі­ч­ному дослідженні в них в 2,2 рази частіше виявлялась дріб­новогнищева перибронхіальна інфільтрація. В крові мали місце гіпоаль­бумінемія, ознаки цитолізу гепатоцитів, зменшення вмісту мікроелементів, були нижче фагоцитарний індекс (ФІ) та фагоцитарне число (ФЧ), відповідно, у 1,4 і 1,3, 1,4 і 1,2 рази (у підгрупах), в 1,8 і 1,6 – більша концентрація ЦІКзаг., в 2,2 і 2,4 – ЦІКдрібн., в 2,0 і 1,9 – ДК, в 3,4 і 3,8 – МДА, в 1,7 і 1,7 - нижче активність каталази, в 1,7 рази в БАС був менший вміст лізоциму. Показники пристінного рН ТБД віддзеркалювали поширеність та активність ен­доб­ро­н­хі­ту, на­явність атрофічних змін слизової. Колоноскопія діагностувала запальні зміни сли­зової. Пристінний рН кишечнику зменшувався разом із посиленням активності локального коліту. Пору­шення кишкового мікробіоценозу, активність і поширеність запальних змін на­рос­тали від II до III ступеня ДБК; при III коліт був ди­фузним, поширю­вався на проксимальні відділи і в 4,5 рази частіше сполучався з дискінезією кишечнику, поверхня слизової була рівною, гладкою, блискучою (“лакованою”), погано проглядався судинний малюнок. Виявлялися також атрофічні зміни. При вираженому запаленні визначалися підслизові петехіальні геморагії та ерозії, покриті фібринними плівками. У просвіті кишки і на стінках було видно накладення світлого і тягучого слизу. Бу­ли встановлені корелятивні зв’язки між розвитком катара­ль­но-гнійного і гнійного ендо­бронхіту, з одного боку, та вмістом в крові СМ (τ = +0,522 і +0,563), величиною MCV (τ = +0,459 і +0,701), III ступенем ДБК (τ = +0,587 і +0,763), між МДА і СD3+-лім­фо­цитами (τ = -0,588 і -0,547), ДК і СD4+ (τ = -0,664 і -0,627), ЦІК і CD3+ (τ = -0,685 і -0,564), СМ та вмістом ДК і МДА (τ = +0,466 і +0,427), ДК, МДА і MCV (ф = +0,419 і +0,506), ЦІК і КІ1 (ф= +0,654), КІ1 і СМ (τ= +0,449), КІ1 і MCV (ф= +0,372), вмістом Ig G в сироватці крові і БАС (τ =+0,54), кількістю в БАС лізоциму і СМ в крові (τ= -0,595), величиною MCV (τ= -0,386), з іншого. Найбільше число пато­генних та умовно патогенних мікроорганізмів із БАС висівалося при зменшенні в ньому концентрації лізоциму (τ= -0,58). При ка­та­ра­ль­ному і катарально-гнійному ендобронхітах кореляційний зв’язок між кількістю в БАС білка, сіалових кис­лот і Ig G складав τ =0,658, τ =0,469 і τ =0,554; ослаб­ле­ння зв’язку при гній­ному ендобронхіті (τ =0,335, τ =0,29 і τ =0,249) ми пояснювали депресією неспецифічної реактив­ності ТБД.

При лікуванні у хворих I групи та II-а під­групи зменшувалась активність ендобронхіту, покращувались лабораторні та інструментальні по­ка­зники. Од­нак, у хворих II-а підгрупи під час виписки зі ста­ціо­нару зберігались ка­шель, астено-вегетатив­ний синдром, в 1,8 рази частіше – активний ендобронхіт; диспепсичний синдром визначався в них в (79,5±6,1) %, больовий абдо­мі­нальний – в (54,5±7,5) %, несформований кал – в (43,2±7,5) % і поліфекалія – в (27,2±6,7) % випадків. У хворих з ДБК III ступеня в гемограмі в цей період виявлялись високі концентрації маркерів ендогенної ін­токси­кації, в ТБД був збільшений пристінний рН. Вміст в БАС білка був в 3,2 і сіалових кислот - в 1,6 рази більшим, лізоциму – в 1,5 рази меншим; в крові в 1,2 рази був меншим абсолютний та відносний вміст CD4+ -, в 1,2 і 1,4 рази більшим – CD8+ -лімфо­ци­тів, в 1,4 рази був нижчим імуно­регуля­тор­ний індекс, концентрація дрібномолекулярних фракцій ЦІК, в 1,3 - вищим вміст ДК, в 1,2 - нижчою активність СОД. Лікування базисними засобами погіршувало мікробіоценоз товстого відділу кишечнику в більшої частини хворих, що виявлялося в ще більш вираженому зменшенні вмісту біфідобактерій, збільшенні грибків з роду Candida. Величини пристінного рН у селективних ділянках товстого відділу кишечнику також не виявляли тенденції до відновлення. Період знаходження в стаціонарі складав (17,0±2,3) і (24,5±2,2) діб відповідно (Р<0,05).

Включення в лікування хворих II-б підгрупи індук­тора ен­до­ген­ного інтерферону циклоферону і мультипробіотика симбітеру не викликало побічних ефектів. В гемограмі зникали гострофазові ре­акції, диспротеїнемія, ознаки печінково­клі­тин­ного цитолізу, відновлювався належний вміст мікроелементів, СМ, MCV (таблиця).

При випи­сці зі стаціонару в них в 3,7 рази частіше був відсутній ендобронхіт чи він був однобічним і обмеженим, в 12,9 рази рідше виявлялись диспепсичний, в 17,5 – больовий абдомінальний, в 4,8 – коло-діскі­нети­чний синдроми, в 10 разів частіше калові маси були оформлені і не містили слизу.

В крові мала місце більш значна тенденція до від­но­в­лен­ня належного вмісту CD3+-, CD4+-, CD8+-, CD22+-клі­тин, індексу імунорегуляції, фракційного складу ЦІК, фагоцитарної активності моноцитів, в 1,5 рази був меншим вміст ДК, в 1,3 – МДА, в 1,3 рази вищою активність каталази і СОД (рисунок). Вміст білка в БАС був в 6,4 і сі­алових кислот в 2,1 рази меншим, лізоциму – в 1,7 рази біль­шим, були відновлені належні величини sIg А і Ig G, що не спостерігалось у пацієнтів II-а підгрупи. Бактеріологічне дослідження свідчило про відновлення кишкового біо­ценозу в 84,2 % випадків: у 72,4 % обстежених кількість E. сoli під час виписки зі стаціонару складала (6,3±0,1) lg КУО/г, у здорових осіб – (6,5±0,1) і у 63,1 % вміст E. coli зі слабо вираженими фер­мента­тивними властивостями складав (1,00±0,09) і (0,80±0,07) lg КУО/г, зникали представники патогенної мікробної флори. При колоноскопічному дослідженні в них в 1,5 рази рідше виявлялись ознаки

Таблиця

Деякі клініко-лабораторні показники у хворих на ХОБ,

асоційований з ДБК під час виписки зі стаціонару (М±m)

Примітка: * - Р<0,05 при порівнянні показників в підгрупах ІІ-а і ІІ-б.

запальних змін та вони носили обмежений характер, в 5,5 разів рідше зберігались дискінетичні зміни в кишечнику, були відсутні геморагічні і ерозивні зміни слизової. Пристінний рН кишечнику

до лікування  після лікування

Рис. Динаміка показників ПОЛ і АОЗ у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК при диференційованому лікуванні.

свідчив про ліквідацію запальних змін слизової. Зміни в мік­ро­цир­ку­ля­торному руслі характеризувались зменшенням КІ2, КІ3 і КІзаг., а КІ1 під час виписки зі стаціонару досягав належних значень. Позитивні зміни обумовили зменшення строків знаходження хворих в стаціонарі: II-а підгрупа – (24,5±2,2) і II-б – (17,5±2,0) діб (Р<0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі оцінки впливу дисбіозу кишечнику на клінічні прояви та патогенетичні механізми хронічного обструктивного бронхіту. Обґрунтована доцільність і доведено ефективність включення в комплексну терапію цих хворих циклоферону та симбітеру.

1. Загострення хронічного обструктивного бронхіту в 76,4 % випадків сполучається з дисбіозом кишечнику (в тому числі II ступінь дисбіозу – 46,5 %, III – 29,9 %) внаслідок виникнення системних, ендо­бронхіальних і ендоколональних порушень не­специ­фічної реактивності, обумовлених запален­ням, легеневою недостатністю, супутніми захворюваннями, застосуванням антибіотиків.
2. Приєднання кишкового дисбіозу обумовлює торпідний перебіг хронічного обструктивного бронхіту із частим розвитком катарально-гній­ного і гнійного ен­до­брон­хіту (в 1,3 рази), приводить до збільшення у крові і секреті брон­хів маркерів запалення та супроводжується диспепсичним, больовим абдомінальним, колітичним і коло-дискіне­тичним синдромами, що супро­воджуються зменшенням пристінного рН і порушенням мік­робіо­це­нозу кишечнику із переважанням аеробних мікроорганізмів на фоні зменшення бі­фідо- і лактобактерій.
3. Загострення хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику супроводжується розвитком імунодефіцит­ного стану супресорного варіанту у 63 % випадків, пригніченням фагоцитарної активності моноцитів зі зменшенням фагоцитарного індексу в 1,4 та фагоцитарного числа в 1,3 рази, збільшенням в крові концентрації дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів в 2,4 рази, дієнових кон’югатів в 2,0 рази, малонового діальдегіду в 3,8 рази, зниженням активності каталази в 1,7 рази.
4. Базисна терапія хронічного обструктивного бронхіту, сполученого із дисбіозом кишечнику не сприяє досягненню повної ліквідації ендобронхіту: в секреті бронхів залишався збільшеним в 3,2 рази вміст білку, в 1,6 рази – сіалових кислот і метаболітів оксиду азоту, в 1,5 рази зменшувався вміст лізоциму і sIgA при одночасному збереженні високих концентрацій пептидів запалення і інтоксикації на тлі зниження показників місцевого і гуморального імунітету.
5. Включення в комплексну терапію хворих на хронічний обструк­тивний бронхіт із кишковим дисбіозом індуктора ендогенного інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру прискорює терміни досягнення ремісії ендобронхіту шляхом нормалізації біохімічних, імунологічних, мікробіологічних та мікрогемодина­мічних показників, сприяє досягненню стану кишкового еубіозу у 84,2 % хворих.

ПРАКТИЧНІ    РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Мікробіологічне дослідження калу, що виявляє зменшення біфідо- і лактобактерій, збільшення аеробів зі слабковираженими ферментативними та гемолізуючими властивостями, а також патогенної флори, свідчить про розвиток у хворих на хронічний обструктивний бронхіт дисбіозу кишечнику.
2. Ознаками наявності кишкового дисбіозу при виконанні пристінної ендоколональної рН-метрії є зменшення пристінного рН в селективних ділянках слизової кишечнику >5 % щодо референтної норми.
3. Хворим на хронічний обструктивний бронхіт із супутнім кишковим дисбіозом доцільно включати до комплексної те­рапії циклоферон у вигляді внутріш­ньом’язових ін’єкцій по 2 мл 12,5% розчину один раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітер-концентрат внутрішньо один раз на добу по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину. При уповіль­не­ній динаміці покращан­ня стану, III ступені дисбіозу введен­ня циклоферону необхідно продовжувати на 17, 20 і 23 добу і симбітеру-концен­т­рату – до 40 днів.
4. Критеріями ремісії хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику є: вміст у периферичній крові CD3+- лімфоци­тів >1,24 г/л, загальних ЦІК <1,9 г/л і індексу імунорегуляції CD4+/CD8+ >1,95, ДК <10,0 мкмоль/л, МДА <3,4 мкмоль/л, лізоциму в бронхіальному секреті >6,0 г/л, sІgА >0,2 г/л, Ig G <0,17 г/л; нітритів/ нітратів в конденсаті вологи повітря під час видиху <5,42 мкмоль/л.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ватанская И.Ю., Линниченко Е.Р., Абухаматтах С.С. Цитоге­нети­чес­кие нарушения у больных с хроническим обструктивным бронхитом и их коррекция // Укр. терапевтичн. журн. – 2001. – № 2. – С. 62-63. (Підбір та обстеження хворих).
2. Лінніченко О.Р. Ендобронхіальні фактори неспецифічної реактив­но­с­ті у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дис­бак­теріозом кишечнику // Укр. мед. альманах. – 2002. – Т. 5, № 1– С. 98-102.
3. Линниченко Е.Р. Клинико-патогенетические аспекты и лечение хрони­ческого обструктивного бронхита, ассоциированного с дисбактериозом тол­стого отдела кишечника // Укр. мед. альманах. – 2002. – Т. 5, № 2. – С. 134-136.
4. Линниченко Е.Р. Клинико-инструментальная и лабораторная характеристика дисбак­териоза толстого отдела кишечника у больных хроническим обструктив­ным бронхитом // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 4 (10). – С. 45-48.
5. Линниченко Е.Р., Путинцева Н.В. Клинико-патогенетические особенности и дифференцированное лечение больных хроническим обструктивным бронхитом, ассоциированным с дисбактериозом толстого отдела кишечника // Укр. пульмонол. журн. – 2002. – № 4 (38). – С. 54-58. (Проведення диференційованого лікування хворих).
6. Линниченко Е.Р. Особенности микрогемоциркуляторных и метабо­ли­ческих нарушений у больных хроническим обструктивным бронхитом, ас­социированным с дисбактериозом толстого отдела кишечника в остром пе­риоде заболевания // Буковин­ський мед. вісник. – 2002. – Т. 6, № 2–3. – С. 65-68.
7. Лінніченко О.Р. Циклоферон в лікуванні хворих на хронічний об­структивний бронхіт з вираженою дихальною недостатністю // Укр. журн. екстремальної ме­дицини ім. Г.О. Можаєва. – 2003. – Т. 4, № 1. – С. 45-47.
8. Лінніченко О.Р. Клінічна ефективність використання цикло­ферона і сім­бітера в комплексному лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоцій­ова­ний з дисбактеріозом товстого відділу кишечнику // Наук. вісник Уж­го­род­ського дер­жавного університету. Серія “Ме­дицина”. – 2003. – Вип. 19. – С. 138-141.
9. Ватанская И.Ю., Линниченко Е.Р. Коррекция цитогенетических на­рушений у больных хроническим обструктивным бронхитом // Ак­ту­а­льні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. – Київ-Лу­ганськ, 2001. – Вип. 5. – С. 254-260. (Лікування хворих та узагальнення результатів).
10. Лінніченко О.Р. Особливості імунних і метаболічних порушень у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоційований з дисбактеріозом товстого від­ділу кишечнику // Проблеми екологічної та медичної ге­нетики і клінічної імуно­логії: Зб. наук. праць. – Київ-Луганськ-Хар­ків, 2002. – Вип. 4 (43). – С. 120-126.
11. Лінніченко О.Р. Лікування кишкового дисбіоза при алергійних за­хво­рюваннях – проявах харчової алергії // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2002. – Вип. 11, кн. 2. – С. 441-445.
12. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб селективної пристінної pH-метрії товстої кишки // Патент 53347 А України, А61В5/00. - № 2002053708. Заявл. 07.05.2002. Опубл.15.01.2003. Бюл. № 3.
13. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб експрес-діагностики локального дисбактеріозу товстої кишки в селективних ділянках // Патент 59545 А України, А61В10/00. - №2002065199. Заявл. 25.06.2002. Опубл.15.09.2003. Бюл. № 9.
14. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб корекції порушень пристінного рН товстого відділу кишечнику // Патент 63505 А України, А61К35/74, С12N1/20. - №2003043822. Заявл. 24.04.2003. Опубл.15.01.2004. Бюл. № 1.
15. Лінніченко О.Р. Використання селективної ендоколональної рН-метрії для діагностики дисбактеріозу товстого відділу кишечнику // Ре­єстр галузевих новов­ведень. Київ, 2002. – Вип. 16-17. – С. 135-136.
16. Лінніченко О.Р. Ефективність використання циклоферону і симбіте­ру у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоці­йований з дисбактеріозом товстого відділу кишечнику // Реєстр галузевих нововведень. Київ, 2002. – Вип. 16-17. – С. 136.
17. Линниченко Е.Р. Эндоскопические, цитологические и бактериологические параллели у больных хроническим обструктивным бронхитом (ХОБ) // Зб. тез наук.-практич. конф. “Досягнення i перспективи розвитку у клiнiцi внут­рiш­нiх хвороб”. – Харків, 2001. - С. 31-32.
18. Лінніченко О.Р. Кишковий дисбактеріоз у хворих на хронічний об­структивний бронхіт (ХОБ) // Мат. наук.-практич. конф. “Сімейна медицина та розвиток полі­клі­нічної допомоги в Україні”. – Луганськ, 2001. – С. 50–51.
19. Путинцев В.И., Линниченко Е.Р. Бронхологические параллели у больных хро­ническим обструктивным бронхитом и инфекционно-за­висимой брон­хиальной астмой // Мат. наук. праць І з’їзду алергологів України. – Київ, 2002. – С. 142.
20. Лінніченко О.Р. Клінічна характеристика ускладненого перебігу дисбак­теріозу товстого відділу кишечнику // Тези доповідей IX Конгресу Світової Федерації Українських лікарських товариств. – Луганськ – Київ – Чикаго, 2002. – С.247.
21. Линниченко Е.Р., Атапина Н.В. Лечение больных хроническим обст­руктивным бронхитом, сочетанным с дисбактериозом кишечника // Мат. IV наук.-практич. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. – Харьков, 2002. – С. 129 – 130.
22. Лінніченко О.Р. Дисбактеріоз кишечнику у хворих з хронічним обструктивним брон­хітом // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 2 (8). – Мат. наук.-практич. конф. “Гастроентерологія ХХІ століття: сучасне і майбутнє.” – С. 96.
23. Линниченко Е.Р. Использование метода пристеночной эндобронхиальной и эндоколональной рН-метрии для оценки местных факторов неспецифической реактивности у больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // Мат. наук.-практич. конф. “Актуальні проблеми клінічної пульмонології”. – Київ, 2003. – С. 56 – 57.
24. Линниченко Е.Р. К вопросу о системных нарушениях иммунитета у больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // Укр. пульмонол. журн. – 2003. – № 2 (40). – Мат. наук. праць ІІІ з’їзду фтизіатрів і пульмонологів Ук­раїни. – С. 245-246.
25. Линниченко Е.Р. Эффективность циклоферона и симбитера в коррекции эндобронхиальных и системных нарушений иммунитета у больных хро­ни­ческим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // International Journal on Immunorehabilitation. – 2003. - Т. 5, № 2. – Мат. І все­российской конф. “Физиология иммунной системы и иммунотерапия”. – С. 314 – 315.

АНОТАЦІЯ

Лінніченко О.Р. Клініко-патогенетичні особливості та лікування хро­нічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. Луганський державний медичний університет МОЗ України. Луганськ, 2004.

Дисертація присвячена обґрунтуванню та вирішенню наукової проблеми - підвищенню якості діагностики і ефективності лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом кишечнику. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт вивчені поширеність та умови виникнення дисбіозу кишечнику, особливості клінічних проявів захворювань, значення системних, ендобронхіальних та ендоколональних порушень неспецифічної реактивності в їхньому розвитку (в крові – показники клітинного і гуморального імунітету, процеси перекісного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту, маркери ендогенної метаболічної інтоксикації, в бронхоальвеолярному секреті – вміст білка, сіалових кислот, лізоциму, sIg A, Ig класів M і G, в конденсаті вологи повітря під час видиху – нітритів/ нітратів; типіювання мікробної флори брон­хоальвеолярного секрету і калу; фібробронхоскопія, колоноскопія, показники мікроциркуляції, пристінний рН трахеобронхіального дерева і товстого відділу кишечнику). Доведена недостатня ефективність базисної терапії в лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом ки­шечнику, встановлено негативний її вплив на стан мікробіоценозу кишечнику. Патогенетично обґрунтовано включення до комплексної терапії хворих ін­дуктора ендогенного інтерферону циклоферону і мультипробіотика сим­бітеру. Визначені діагностичні величини показників, критерії ефективності лікування.

Ключові слова: хронічний обструктивний бронхіт, дисбіоз кишечнику, діагностика, лікування, циклоферон, симбітер.

АННОТАЦИЯ

Линниченко Е.Р. Клинико-патогенетические особенности и лечение хронического обструктивного бронхита, сочетанного с дисбиозом кишечника. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по спе­циальности 14.01.02 – внутренние болезни. Луганский государственный медицинс­кий университет МОЗ Украины. Луганск, 2004.

Диссертация посвящена решению научной пробле­мы – повышению качества диагностики и эффективности лечения больных хроническим обст­руктивным бронхитом (ХОБ), сочетанным с дисбиозом кишечника (ДБК). Обследованы 157 больных ХОБ II стадии, из которых у 120 (76,4%) был диагностирован ДБК (в том числе II степень – 46,5 %, III – 29,9 %). Частое присоединение ДБК к ХОБ обусловлено возникновением системных, эндо­бронхиальных и эндоколональных нарушений неспеци­фической реактивности, обусловленных воспалением, легочной недостаточностью, сопутствующими заболеваниями, длительным многокурсовым применением антибиотиков. Среди обследо­ванных сформированы две группы: I (37 человек) – ХОБ без ДБК и II (120) – ХОБ в сочетании с ДБК. II группа была разделена на подгруппы: во II-a (44 пациента) проводилось лечение средствами базисной терапии ХОБ (селек­тивные антихолинергические препараты, в2-агонис­ты короткого действия, их комбинации, антибактериальные, мукорегуляторные, дезинтоксикационные пре­параты), во II-б (76) пациентам дополнительно назначались циклоферон (“Полисан”) в виде внут­римышечных инъекций по 2 мл 12,5% раствора 1 раз в сутки в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дни и симбитер-концент­рат внутрь 1 раз в сутки по 1 флакону в 50 мл физиологического раст­­вора. При замедленной динамике улучшения состояния, III степени ДБК введен­ие циклофе­рона продолжалось на 17, 20 и 23 сутки и симбитера-кон­цен­т­рата – до 40 дней. В различные фазы заболевания у больных были уточнены системные, эндобронхиальные и эндоколональные показатели неспецифической реактивности (клеточный и гуморальный иммунитет, процессы перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, маркеры эндогенной метаболической инток­си­кации, в бронхоальвеолярном секрете – содержание белка, сиаловых кислот, лизоцима, секреторного Ig A, Ig классов M и G, в конденсате влаги выдыхаемого воздуха – нитритов/ нитратов; типирована микробная флора бронхоальвеолярного сек­рета и кала; показатели микрогемодинамики, пристеночный рН трахеоброн­хиального дерева и ки­шечника). Присоединение ДБК обусловливало тор­пидное течение ХОБ, возникновение катарально-гной­ного и гнойного эндо­брон­хита, перибронхиальной инфильтрации, высокое содержание в бронхо­альвеолярном секрете белка, сиаловых кислот и Ig G, уменьше­ни­е – лизоцима и секреторного Ig A, высокое содержание в конденсате влаги выдыхаемого воздуха нитритов/нит­ра­тов, увеличение пристеночного рН трахеоброн­хи­ального дерева. ДБК проявлялся дис­пеп­сическим, болевым аб­доминальным, колитическим и коло-дис­ки­не­ти­­че­с­ким синдромами, диспротеинемией, цито­лизом гепатоци­тов, уменьшением в крови микроэлементов, уменьшением пристеночного рН и нарушением био­це­ноза кишечника с преобладанием аэробных микроорганизмов, уменьшением концентрации бифидо- и лакто­бактерий. Отмечалось уменьшение количества E. coli на фоне увеличения коли­чества бактерий с гемолизирующими свойствами, увеличение содержания Staph. аureus, Klebsiella pneu­moniae; ассоциативный дисбиоз имел место в (83,3±3,4) % и мономикробный вариант – в (16,7±3,4) % случаев. ДБК III сте­пени отличался увеличением концентрации условнопатогенных микро­ор­ганизмов более чем 109/г. У больных было констатировано иммунодефицит­ное сос­то­я­ние супрессор­ного ва­рианта, угнетение фагоцитарной активности моноцитов, увеличение в крови концентрации средне- и низкомо­леку­ляр­ных фракций циркулирующих иммунных комплексов, маркеров эндогенной мета­бо­ли­ческой интоксикации, диеновых конъюгатов, малонового диальдегида, снижение активности каталазы и супероксиддисмутазы, нарушение микро­гемоди­намики. Под влиянием базисного лечения у больных ХОБ с со­путствующим ДБК отмечалась замедленная положительная динамика на­рушенных показателей, при выписке из стационара большинство показателей у них отличались от таковых у практически здоровых лиц. Например, к моменту выписки из стационара у больных II-а подгруппы не было достигнуто восстановления должных величин абсолютного и относительного количества CD4+ - і CD8+ -клеток, иммунорегуляторного индекса, относительного ко­личества CD22+, абсолютной и относительной концентрации мелкомо­лекулярных фракций циркулирующих иммунных комплексов – эти показатели были близкими к таковым в стадии обострения заболевания. Лечение базисными препаратами ухудшало состав биоценоза кишечника, что вы­ражалось в еще более значительном уменьшении количества бифидобактерий, увеличении грибков рода Candida. Назначение индуктора эндогенного ин­терферона циклоферона и мультипробиотика симбитера увеличивало темп устранения проявлений ХОБ и ДБК, способствовало восстановлению сис­темных, эндобронхиальных и эндоколональных механизмов неспецифической реактивности; у 84,2% пациентов было достигнуто состояния кишечного эубиоза. Пре­быва­ние больных в стационаре было сокращено на 7 дней. Установлены диагностические и прогностические величины исследованных показателей, определены критерии эффективности лечения больных.

Ключевые слова: хронический обструктивный бронхит, дисбиоз кишечника, диагностика, лечение, циклоферон, симбитер.

SUMMARY

Linnichenko E.R. Clinical pathogenic peculiarities and treatment of chronic obstructive bronchitis in combination with intestinal disbiose. – Manuscript.

The dissertation submitted according to the requirements for awarding the degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.02 – internal diseases. Lugansk State Medical University, Lugansk, 2004.

The dissertation is devoted to ground and decision of scientific problem – the improvement of the quality of diagnostics and treatment effectiveness of patients with chronic obstructive bronchitis (COB) accompanied by intestinal disbiose (ID). Complex research of spreading and conditions of beginning of ID, peculiarity of clinical signs of diseases, significance of system, endobronchial and endocolonal breaches of nonspecific reactivity in its development (in blood – indexes of cellular and humoral immunity, processes of peroxidation of lipids and antioxidant protection, markers of endogen metabolic intoxication, in bronchial-alveolar secret – maintenance of protein, cialowy acids, lysocim, sIg A, Ig of classes M and G, in condensate of moisture of exhaled air – nitrates/ nitrites; typing microbe flora in bronchial-alveolar secret and fecalies; fibrobronchoscope, colonoscope, micro-hemo­circulation condi­tion, walling pH-measuring tracheas and bronchial branch and intestine) was made in pa­tients with COB. It was proved that base therapy is not effective in treatment of patients with chronic obstructive bronchitis in combination with intestinal disbiose. It was pathogenically grounded the adding of inducer of endogen interferon cycloferon and multipleprobiotic symbiter to complex treatment of patients. It was founded out the diagnostic quantity of indexes, criteria of treatment effectiveness.

Key words: chronic obstructive bronchitis, intestinal disbiose, diagnostics, treatment, cycloferon, symbiter.

Перелік умовних СКОРОЧЕНЬ

АОЗ     - антиоксидантний захист;

БАС     - бронхоальвеолярний секрет;

ДБК     - дисбіоз товстого відділу кишечнику;

ДК        - дієнові кон’югати;

КВПВ  - конденсат вологи повітря під час видиху;

КІ         - кон’юнктивальний індекс;

МДА    - малоновий діальдегід;

ПОЛ    - перекісне окислення ліпідів;

СМ      - “середні молекули”;

СОД     - супероксиддисмутаза;

ТБД      - трахеобронхіальне дерево;

ФІ         - фагоцитарний індекс;

ФЧ        - фагоцитарне число;

ХОБ     - хронічний обструктивний бронхіт;

ЦІК      - циркулюючі імунні комплекси;

MCV    - середній корпускулярний об’єм еритроцитів.

sIg A     -секреторний Ig A

Здано до складання 16.01.2004р.

Підписано до друку 22.01.2004р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 0,9.

Тираж 100 примір. Замовлення № 76/145.

Віддруковано у видавничому центрі

Луганського державного медичного університету,

91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська,1.