Библиотечный каталог авторефератов Украины

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

МАТУЩАК  ОЛЬГА  МИКОЛАЇВНА

УДК: 616. 342–002.44–085.356–085.322–092.19

КЛІНІКО–ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ                       З ВКЛЮЧЕННЯМ ВІТАМІНУ Е ТА ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРНОЇ

14.01.02   “ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ІВАНО–ФРАНКІВСЬК – 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівському державному медичному університеті  імені Данила Галицького.

Науковий керівник:        доктор медичних наук, професор

                                          Дутка Роман Ярославович,

                                          Львівський державний медичний університет

                                          імені Данила Галицького МОЗ України,              

                                          завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук, професор Міщук Василь Григорович,

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України,

професор кафедри терапії факультету післядипломної освіти

2. Доктор медичних наук, професор Анохіна  Галина Анатоліївна,

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика    МОЗ  України,

професор кафедри гастроентерології та дієтотерапії

Провідна установа:                       Національний медичний університет

                                                         ім. академіка О.О.Богомольця,

                                                         кафедра госпітальної терапії № 2  (м. Київ)

Захист відбудеться     “_30_”  _квітня_ 1999 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01. у Івано-Франківській державній медичній академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7).

Автореферат розісланий       __19 березня 1999р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор                                            М. А. Оринчак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДПК) на сьогодні повністю зберігає свою актуальність як в тео­ретичному, так і в практичному відношенні. Виразкова хвороба зали­шається найбільш поширеним захворюванням органів травлення, а за ос­тан­ні десятиріччя сталося навіть зростання захворюваності (Передерий В.Г. и соавт., 1997; Галенко З.М., 1995).

Принципові питання етіології, патогенезу, діагностики та ліку­вання виразкових уражень гастродуоденальної зони активно дискутуються в науковій літературі, проте залишаються далекими від остаточного з’ясу­вання. Хронічне рецидивуюче протікання, поліморфізм клінічних проявів і важкі ускладнення виразкової хвороби 12-палої кишки, а також з’ясування ролі хелікобактерної інфекції в розвитку захворювання вказують на заці­кавленість імунної системи в генезі хвороби.

Наслідок того чи іншого патологічного процесу в кінцевому підсумку визначається як успішним лікуванням, так і станом макроорганізму, його реактивністю. Формування Т-клітинного імунодефіциту, переважно за ра­хунок зниження рівня Т-хелперів на фоні підвищеного рівня Ig A і збільшення вмісту В-лімфоцитів, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та рівня  О-лімфоцитів характерні для ВХДПК і носять неспецифічний характер (Передерий В.Г. и соавт., 1997; Дегтярьова І.І. і співавт., 1992; Пелещук А.П. і співавт., 1995; Kluge A. et al., 1993; Begum S. et al., 1992). Не дивлячись на наявність змін імунної системи, відсутні дані щодо чіткого обгрунтування застосування імуномодулюючої терапії при виразковій хворобі і в результаті цього поза увагою залишається одна з найбільш важливих систем — імунна система.

Загальновідомо, що в лікуванні виразкової хвороби, в основному, використовуються середники, блокуючі кислотовиділення, зміни якого є одним із кінцевих наслідків порушення різних механізмів, включаючи імун­ні. Проте, до цього часу недостатньо вивчений вплив імуномодуляторів  на показники імунного стану хворих ВХДПК. Серед імуномодулюючих засобів при лікуванні різних захворювань найбільш вивченими є нуклеїнат натрію, Т-активін, вілозен, зіксорин, тімалін   (Селюк М.И., 1992; Кате­рен­чук І.П., 1996; Дударь Л.В., 1994; Маркив И.М., 1991). Проте ці препарати не позбавлені побічних ефектів, що обмежує їх вживання, особливо у хво­рих виразковою хворобою, яка часто спостерігається у осіб молодого та се­реднього віку.

Одними із найбільш  безпечних лікувальних середників є фіто­се­ред­ники та природні антиоксиданти (Чекман І.С., 1996).

Серед даної групи заслуговує уваги вітчизняний препарат настойка ехінацеї пурпурної, ефективність якої, як імуномодулятора, доведена при цілому ряді захворювань, включаючи вірусні, ревматоїдний артрит, цу­кровий діабет, хронічний гломерулонефрит  (Наумова М.І., 1997; Zou­te­welle G., 1990;  Дудченко Л.Г., 1991; Мамчур Ф.І., 1993). Проте, по відно­шенню до ВХДПК ефективність даного засобу в клініці не вивчалася.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом НДР Львівського державного медичного універ­ситету імені Данила Галицького ? ДР ІН.25.01.0003.96 “Прогнозування проградієнтності хронічних захворювань”.

Метою даного дослідження є вивчення ефективності комплексної терапії з  включенням імуномодулятора настойки ехінацеї пурпурної та ві­та­міну Е (α-токоферолу ацетату) на клініко-імунологічні показники у хворих виразковою хворобою 12-палої кишки.

У відповідності з поставленою метою, визначені завдання дослідження

1. Провести вивчення імунного стану хворих з ВХДПК по показниках циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), холодових імунних комплексів (ХІК), сироватко-супресорного фактору (ССФ) та імунорегуляторного ін­дексу (ІРІ) в сироватці крові.

2. Провести аналіз імунологічних показників ЦІК, ХІК, ССФ та ІРІ у хворих з ВХДПК в залежності від віку, тривалості захворювання, важкості та величини виразкового дефекту.

3. Вивчити вплив базисної противиразкової терапії на імунний стан  хворих ВХДПК.

4. Вивчити вплив комплексної терапії з включенням імуномодулятора ехінацеї пурпурної та α-токоферолу ацетату на вміст ЦІК, ХІК, ССФ та ІРІ в сироватці крові хворих ВХДПК.

5. Провести порівняльний  аналіз клініко-ендоскопічно-імунологічної ефективності комплексної терапії з використанням настойки ехінацеї пур­пурної та вітаміну Е з базисною противиразковою терапією у хворих ВХДПК.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах клініки встановлено, що загострення ВХДПК супроводжується імунологічним дисбалансом, який характеризується не тільки зниженням імуно­регу­ля­торного індексу, підвищенням ЦІК, але й збільшенням ХІК та ССФ. Виявлено зміни імунологічних показників в залежності від важкості захво­рювання. Обгрунтовано необхідність проведення імунорегулюючої терапії у хворих ВХДПК. Вивчено вплив комплексної терапії з включенням імуно­модулятора рослинного походження — настойки ехінацеї пурпурної в поєднанні з вітаміном Е на показники імунітету ЦІК, ХІК, ССФ та ІРІ у хворих ВХДПК. Доведена клініко-ендоскопічна та імунологічна ефек­тив­ність вказаної терапії у хворих ВХДПК.

Практичне значення одержаних результатів. На основі отриманих результатів обгрунтовано новий підхід до вибору методів лікування хворих ВХДПК і доведена клінічна, ендоскопічна та імунологічна ефективність включення в комплексну терапію імуномодулюючого середника рос­лин­ного походження — ехінацеї пурпурної та вітаміна E. Застосування імуно­модулятора ехінацеї пурпурної та антиоксиданта вітаміна Е дозволяє в більш короткий термін досягнути клінічної та ендоскопічної ремісії ви­разкової хвороби, зменшити кількість рецидивів захворювання, а також лік­відувати вторинний імунодефіцит, що має місце у цих хворих. Важливе практичне значення отриманих результатів полягає також в тому, що в якості імуномодуляторів використані вітчизняні, доступні для хворих пре­парати, які є природними засобами з мінімальною кількістю побічних дій, що робить їх безпечними для широкого застосування  в практиці лікаря.

Отримані результати використовуються в навчально–педагогічному процесі на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Львівського дер­жавного медичного університету ім. Данила Галицького. Результати до­слід­жень з позитивним ефектом впроваджено в прак­тичну діяльність га­стро­ентерологічних відділень ? 1 та № 2 лікарні № 5 м.Львова, гастро­ен­те­рологічного відділення лікарні № 30  Мінського району м. Києва, облас­ного клінічно­го гастроентерологічного диспансеру м.Ужгорода та  тера­пев­тичного відділення Стрийської центральної районної лікарні Львівської області.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним само­стійним науковим дослідженням О.М.Матущак. Автор поставила мету та зав­дання наукової роботи, проаналізувала наукову літературу по даній проблемі, сформувала клінічні групи пацієнтів. Аналіз та інтерпретація даних клінічно-лабораторного, імунологічного та інструментального об­сте­жень здійснена дисертантом. Особисто автором зроблена статистична обробка результатів, написані всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення роботи висвітлено в доповідях на засіданні кафедри пропедев­тики внутрішніх хвороб Львівського державного медичного університету (1998), на засіданні обласного товариства гастроентерологів (Львів, 1998), 14 з’їзді терапевтів України (1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць у наукових журналах та збірниках матеріалів конференцій, з’їзду.

Об’єм та структура роботи. Дисертація викладена на 142 сторінках ма­шинопису, складається з вступу, 4 розділів, обговорення одержаних ре­зультатів, висновків, додатків. Робота ілюстрована   31 таблицею,  15 ри­сунками. Список літератури містить  205 джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Для вирішення поставлених в роботі завдань було обстежено 184 паці­єнти, з них 134 — хворі ВХДПК, 50 —  практично здорові люди.

Вік хворих коливався від 17 до 65 років. Розподіл хворих ВХДПК ілю­струє табл.1.

Таблиця 1

Розподіл хворих ВХДПК за віком і статтю

Як видно з даних табл.1 ВХДПК частіше зустрічається у хворих віком від 30 — 49 років (48,51%). Більшість з хворих становили чоловіки — 94 (70,15%). В 61 хворого (45,52%) виявлено середній ступінь важкості за­хворювання. Тривалість виразкової хвороби 12-палої кишки коливалася від 1 тижня до 25 років.  Хворі (95%) поступали в стаціонар в терміни, які не перевищували 10 днів від початку хвороби. Серед обстежених переважали пацієнти з тривалістю захворювання до 1 року — 57 (42,54%), основну кількість яких становили хворі з вперше виявленою ВХДПК. Діагноз встановлювався на підставі скарг, аналізів, даних об’єктивного обстеження. Ендоскопічне виявлення виразкового дефекту було основним діагно­стичним критерієм рецидиву виразкової хвороби. При цьому приймалося до уваги, що ендоскопічне дослідження дозволяє більш детально вивчити направленість динаміки виразкового процесу, оцінити стан різних відділів шлунку та дванадцятипалої кишки, а також перевірити ефективність про­веденої терапії. Супутні виразці зміни слизової визначали макроскопово. Серед досліджуваних осіб переважали пацієнти з величиною виразкового дефекту в межах 0,5–1,0 см — 75 (55,97%) та локалізацією виразки на пе­редній стінці 92 (68,66%). У більшості хворих мала місце деформація цибулини 12-палої кишки, причому її наявність не була пов’язана з три­валістю хвороби. Виявлення Helicobacter pylori (НР) в гастродуоденальних біоптатах проводилося  за допомогою De-Nol тесту. Переважним симп­томом в усіх хворих був больовий — 91,79% та астенове­гетативний — 63,43%. При об’єктивному обстеженні в усіх пацієнтів відмічалася паль­паторно болючість в проекції 12-палої кишки, пілоруса, епігастральній ділянці. Дослідження шлункової кислотності проводилося за експрес-методикою внутрішньо-шлункової рН–метрії — базальної топогра­фічної рН–метрії по протяжності шлунку за методикою Чорнобрового і Півторак (1989) при допомозі індикатора кислотності шлунку і рН–мікро­зондів ПЕ–рН–2 (діаметром 2,0 мм).

Крім вказаних вище обстежень (загальноклінічних та лабораторно–інструментальних), на 1–2  день поступлення  хворих в стаціонар до по­чатку лікування і в період наступлення ремісії проводилося спеціальне дослідження, метою якого була комплексна оцінка імунологічної реак­тивності у хворих ВХДПК. Для вивчення імунологічної реактивності хворих використана методика В. Гашкової (V. Hashkova, 1978) у модифі­кації В.В.Желтвая (1989, 1991). Слід вказати, що всі показники імунного стану обстежуваних осіб порівнювали з даними, одержаними при обсте­женні здорових людей — 50. В своїх дослідженнях відбір пацієнтів здій­снювали без супутніх захворювань з тим, щоб виключити вплив останніх на показники, що вивчалися.

В залежності від проведеного лікування всі хворі ВХДПК були поділені на 4 групи: I група — 51 хворий, яким призначалася базисна противиразкова терапія, яка включала дієту № 1, блокатори протонової помпи (омепразол по 20 мг 2 рази в день), антихелікобактерну терапію (трихопол по 250 мг 4 рази в день або ампіцилін 500 мг 4 рази в день) та препарати вісмуту (де-нол по 120 мг 4 рази в день); II група — 25 хворих ВХДПК, які крім вище вказаної базисної терапії отримували настойку ехінацеї пурпурної по 15 крапель 3 рази в день 12 днів; III група — 35 хво­рих ВХДПК, які отримували базисну терапію в поєднанні з настойкою ехінацеї пурпурної у вище вказаній дозі та вітаміном Е (α-токоферолом ацетатом) по 100 мг 1 раз в день протягом 12 днів; IV група — 23 хворих ВХДПК, які отримували базисну терапію в поєднанні з α-токоферолом ацетатом у вище вказаній дозі.

Статистична обробка отриманих даних виконана на персональному комп’ютері з використанням стандартних пакетів програм Microsoft Word, 6.0.

Результати досліджень.

Ми провели клініко-імунологічний аналіз хворих ВХДПК в залежності від типів негайної гіперчутливості (НГЧ) по Geels, Coombs, віку, тривалості та важкості захворювання і величини виразкового дефекту.

Таблиця 2

Результати імунологічних досліджень пацієнтів ВХДПК

Вивчення імунного стану у хворих ВХДПК дозволило встановити наявність імунологічного дисбалансу, що характеризується збільшенням показників ЦІК, ХІК, ССФ та ІРІ (р< 0,001). Подібні збільшення вмісту ЦІК і ХІК свідчать про виражену активність патологічного процесу. А зменшення ІРІ про депресію кооперації між В-лімфоцитами та Т-хелпе­рами.

У 89 (66,4% ) хворих констатовано 2 тип негайної гіперчутливості по Gellі Coombs, що вказує на те, що в дію вступають фіксовані імунні ком­плекси, що підтверджується достовірним (р<0,001) підвищенням показників ЦІК, ХІК в порівнянні з показниками у здорових людей. Але при об­сте­женні імунної системи виявлено також 1 та 3 типи НГЧ. Очевидно, тут віді­грає свою роль HP, який є одним з провідних факторів виразкоутворення.

При аналізі імунного стану хворих виявлено закономірності тільки в залежності від ступеня важкості протікання ВХДПК. В 52 пацієнтів, що ста­новить 38,81% виявлено легкий ступінь важкості протікання ВХДПК. В ос­новному це були хворі з вперше виявленою ВХДПК. У хворих з легким ступенем важкості зміни імунологічних показників менш виражені ЦІК 21,2±0,51 у.о., ХІК 32,11±0,21 у.о., ССФ 9,91±0,39 у.о., ІРІ 2,14±0,14 у.о., а у хворих з важким перебігом виявлено більш глибокі зміни: ІРІ 1,39±0,1 у.о. (р < 0,001), що відображає поглиблення імунної депресії, ЦІК 17,07±0,52у.о. (р < 0,001) та ХІК 29,35±0,11 у.о. (р < 0,001) зменшуються із ступенем важкості ВХДПК. При легкому ступені важкості ВХДПК  імунні комплекси знаходяться переважно в циркулюючому стані. З поглибленням важкості протікання кількість імунних комплексів, очевидно, зв’язана з більш глибо­кими шарами клітин, що може вказувати на їх зменшення з  21,2±0,51 у.о. до 17,07±0,52 у.о. (р<0,001). Зменшення ІРІ в 1,5 раза з важкістю за­хво­рю­вання відбувається за рахунок Т-хелперної депресії,  і поєднується з дослід­женнями інших авторів (Б?чкова Н.Г. и соавт., 1993).

При аналізі імунологічних показників у хворих в залежності від трива­лості захворювання, віку та величини виразкового дефекту закономірності не спостерігалися.

У хворих, в залежності від тривалості захворювання, виявлено тільки достовірне зменшення ІРІ, який становив 1,32±0,08 у.о. (р<0,001) у пацієн­тів з тривалістю ВХДПК більше 10 років і був в два рази нижчим за дані у здорових осіб. Результати наших досліджень підтверджують дані інших авторів (Б?чкова Н.Г. и соавт., 1992; Малов Ю.С., 1990).

При оцінці імунологічних показників в залежності від віку пацієнтів виявлено найбільш суттєві зміни у хворих віком 30—49 років: ЦІК 17,92±0,61 у.о. (р<0,05), ХІК 28,75±0,73 у.о. (р<0,05) та ІРІ 1,64±0,04 у.о. (р<0,01) в порівнянні з імунологічними показниками у пацієнтів віком від 17 до 29 років. Пацієнти даної вікової групи найчастіше хворіють ВХДПК. Це можна пояснити окремою пато­генетичною ланкою хронізації патоло­гічного процесу і його конкретним проявом.

У хворих ВХДПК з виразковим дефектом більше 1 см в порівнянні з хво­рими, у яких виразка була до 0,5 см, виявлено достовірне зменшення показника ІРІ 1,57±0,08 у.о. (р<0,01) в той час, як ЦІК та ХІК зменшилися, але різниця є недостовірною.

При проведенні De-Nol-тесту виявлена присутністьHelicobacter pylori в 128 (95,52%) пацієнтів. За даними рН-метрії спостерігалося підвищення кислотоутворюючої функції шлунку в 92 (68,66%) хворих та в 29 (21,64%) —нормоцидність.

Таким чином, виявлений імунологічний дисбаланс вказує на важливу патогенетичну роль імунорегуляторних процесів ВХДПК і дозволяє внести корективи в її терапію. Тому ми вважали необхідним використати препара­ти з імуномодулюючою дією  в комплексі з традиційною фармакотерапією.

Дослідження з застосуванням базисної терапії показало високу її клінічну ефективність. Під впливом традиційної терапії у хворих на 5 день зникали прояви больового та на 6 день диспептичного синдромів. Астено­ве­гетативний синдром зберігався, нормалізувалася шлункова секреція. Поряд з цим достовірне зменшення показників ЦІК 15,5±0,53 у.о. (р<0,001), ХІК 27,0±0,81 у.о. (р<0,001),  та ІРІ 1,42±0,06 у.о. (р<0,001) на фоні недосто­вірного збільшення ССФ 11,49±0,4 у.о. (р>0,05), після лікування вказують на недостатню імунологічну корекцію. Незважаючи на те, що після ліку­вання ЦІК був наближений до норми (N– 12,5±1,15 у.о.),  решта показників підтверджували наявність імунологічного дисбалансу, який є одним із фак­торів, що сприяють підтриманню патологічного процесу в гастродуоде­нальній зоні.

Отже, недостатня ефективність загальноприйнятої фармакотерапії виразкової хвороби 12-палої кишки диктує необхідність використання препаратів, які дозволили б покращити показники імунної системи у функціональному плані незалежно від того, були вони знижені чи підви­щені. В якості таких препаратів було застосовано настойку ехінацеї пурпур­ної та вітамін E.

При проведенні базисної терапії в поєднанні з настойкою ехінацеї пурпурної, відмічено збільшення вмісту в сироватці крові ЦІК з  19,16±  0,46 у.о. — 24,24±0,51 у.о. (р<0,001), ХІК з 30,48±0,92 у.о. — 36,16±0,66 у.о. (р<0,001), ІРІ з 1,79±0,09 у.о. —2,19±0,06 у.о. (р<0,001). Очевидно, що збільшення ЦІК відбувається за рахунок вивільнення фіксованих імунних комплексів з тканин і, які після лікування, переходять в ЦІК. Збільшення ІРІ після лікування констатовано в таких підгрупах: у хворих віком 30–49 років — 2,29±0,12  у.о. (р<0,05) та 50–65 років — 2,31±0,09 у.о. (р<0,05); з тривалістю захворювання до одного року — 2,4±0,13 у.о. (р<0,001), та більше 10 років 2,23±0,14 у.о. (р<0,05); з легким ступенем важкості протікання ВХДПК — 2,46±0,09 у.о. (р<0,05); та величиною виразкового дефекту до 0,5 см — 3,25±0,18 у.о. (р<0,001) при однакових ЦІК та ХІК в сироватці крові. Вище вказана фармакотерапія не тільки покращує імунний стан організму, але й сприяє зменшенню рецидивів ВХДПК на 14% у порівнянні з базисною терапією з термінами загоєння виразки у обох досліджуваних групах — 80% через три тижні.

При використанні базисної терапії одночасно з настойкою ехінацеї пурпурної та вітаміном Е,  спостерігається збільшення показників ЦІК 28,34±0,36 у.о., ХІК 40,34±0,56 у.о., ССФ 12,00±0,32 у.о. та ІРІ 2,39±       0,05 у.о. При цьому (р<0,001) для всіх показників. Тенденція до нормалі­зації ІРІ спостерігається у всіх вікових групах пацієнтів ВХДПК з одно­часним вірогідним збільшенням решти показників після лікування. Збільшення ЦІК і ХІК у сироватці хворих та ІРІ відмічається у хворих з тривалістю захворювання до 1 року та від 1–5 років і у хворих з легким та середнім ступенем важкості ВХДПК. Причому показник ІРІ був на­ближеним до норми у цих групах пацієнтів. Теж саме ми відмічали у хворих ВХДПК незалежно від величини виразкового дефекту. Поряд з покра­щенням імунологічних показників в даній групі виявлені позитивні зміни зі сторони клінічних проявів: зменшення больового (3–4 день) та диспеп­тичного (2–3 день) синдромів, а особливо астеновегетативного синдрому, що знімає важкість проявів основних симптомів захворювання; скорочення термінів загоєння виразки 94,29% випадків в порівнянні з хворими, що отримували базисну терапію — 80,39%. Дане лікування дало змогу забезпе­чити більш стійку і тривалу клініко-ендоскопічну ремісію в 79,29%  пацієн­тів, проти 94,12% — при базисній терапії.

Використання вітаміну E в дозах 100 мг  один раз в день в поєднанні з базисною терапією вказує на достовірне зменшення всіх імунологічних показників: ЦІК 10,48±0,49 у.о. (р<0,001), ХІК 20,43±1,29 у.о. (р<0,01), ССФ 9,96±0,51 у.о. (р<0,05), ІРІ 1,11±0,08 у.о. (р<0,001). Очевидно, використання вітаміну Е у вказаних дозах приводить до посилення дії ба­зис­ної терапії.

Таким чином, тільки поєднане використання при ВХДПК базисної терапії з вітаміном E і настойкою ехінацеї пурпурної, на нашу думку, достовірно ефективніше, ніж використання кожного з цих препаратів окре­мо, що підтверджують дані імунологічних показників, як результат поси­лення імунної відповіді організму. Підвищення ЦІК при ВХДПК можна вважати захисною реакцією, яка мобілізує епітелізуючі властивості клітин організму, що підтверджується даними ряду авторів (Виговський В.П.  і співавт., 1992; Begum S. et al., 1992).

Включення імунокорегуючих препаратів в комплексну терапію хворих виразковою хворобою 12-палої кишки з імунними порушеннями, забез­печує також профілактику клінічних ускладнень, нерідко обумовлених саме змінами імунітету.

Отже, завдяки своїй ефективності настойка ехінацеї пурпурної та віта­мін E можуть стати доповненням до існуючого арсеналу проти­виразкових лікарських засобів.

ВИСНОВКИ

1. Загострення виразкової хвороби 12-палої кишки характеризується імунологічним дисбалансом, що проявляється не тільки зниженням імуно­регуляторного індексу та підвищенням рівня циркулюючих імунних ком­плек­сів, але й  підвищенням вмісту  холодових імунних комплексів в сиро­ватці крові.

2. Зміни імунологічного моніторингу не залежать від тривалості за­хворювання, віку, величини виразкового дефекту і змінюються в залежності від ступеня важкості протікання ВХДПК: чим важчий перебіг, тим нижчі по­каз­ники імунорегуляторного індексу,  циркулюючі та холодові імунні ком­плекси.

3. Базисна противиразкова терапія не усуває повністю імунологічні порушення, що є одним із факторів ризику рецидивування і дальшого про­гресування захворювання.

4. Виявлення імунологічного дисбалансу є показанням для включення в комплекс противиразкової терапії препаратів з імунокорегуючим впливом, зокрема, ехінацеї пурпурної, що  сприяє покращенню імунологічних показ­ни­ків, але не досягається нормалізації їх.

5. Поєднане застосування комплексної терапії з включенням настойки ехінацеї пурпурної та вітаміну Е (α-токоферолу ацетату) в лікуванні реци­ди­вів виразкової хвороби 12-палої кишки сприяє нормалізації клініко-іму­нологічних показників, досягненню стійкої клініко-ендоскопічної ремісії та зменшенню частоти рецидивів захворювання.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В комплексній діагностиці хворих виразковою хворобою 12-палої кишки доцільно використовувати скринінгові імунологічні дослідження з метою оцінки імунологічної реактивності організму.

2. При наявності імунологічного дисбалансу у хворих ВХДПК необ­хідно включати в комплекс противиразкової терапії імунокорегуючі препа­рати.

3. Враховуючи, що найбільш суттєвий імунологічний дисбаланс спо­стерігається у хворих з важким перебігом ВХДПК,  застосування імуно­ко­регуючої терапії у даних хворих є обов’язковим.

4. Включення в комплексну терапію настойки ехінацеї пурпурної по 15 кра­пель три рази в день протягом 12 днів та α-токоферолу ацетату по 1 кап­­­сулі (100 мг) один раз в день протягом 12 днів сприяє нормалізації клінічних та імунологічних порушень, досягненню стійкої ендоскопічної ремісії та профілактиці рецидивів ВХДПК.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ  ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Показники імунного стану при комплексному лікуванні  хворих на ви­­раз­кову хворобу дванадцятипалої кишки /  Дутка Р.Я., Мату-   щак О.М., Гельнер З.А., Лаповець Л.Є. // Лікарська справа=Вра­чебное дело.— 1998.— ? 3.— С. 96-98.

2. Матущак О.М. Клініко-імунологічні особливості виразкової хво­роби дванадцятипалої кишки // Практична медицина.— 1998.—  № 7-8.—  С. 34-36.

3. Матущак О.М. Використання ехінацеї пурпурної в лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки // Практична ме­ди­ци­на.— 1999.— №  1- 2.— С. 98-99.

4. Матущак О.М. Антацидні засоби в лікуванні виразкової хвороби (сучасні дані) // Практична медицина.— 1998.— № 3-4.— С.111-114.

5. Матущак О.М., Дутка Р.Я. Імуномодулююча терапія при виразковій хво­робі дванадцятипалої кишки // 14 з’їзд терапевтів України: Матеріали.— Київ, 1998.— С.387-388.

6. Zseltvay Viktor, Matuschak Olga The effect of tincturae echinacea purpurea on the function of immune system by ulcus duodeni // Science, Technology, Development.— Uzhgorod, 1998.—  P. 129.

7. Zseltvay Viktor, Matuscsak Olga, Pinter Ferenc A tinctura echinaceae  es a bionet balzam hatasa a nyombelfekelyes betegek immunologiai mutatoira // A Magyar Tudomanyos Akademia Szaboles — Szatmar-Bereg Megyei Tudomanyos Testuletenek 1998. szeptember 25-iki kerekasztal — konferenciajan es szeptember 26-iki tudomanyos ulesen elhangzott.— Nyiregyhaza, 1998.— P.126.

8. Результати лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДПК) омепразолом та ранітідіном / Дутка Р.Я., Гельнер З.А., Гаврилюк З.О., Новосад А.Б., Шалько І.В., Матущак О.М., Слобо-да М.І. // Актуальні проблеми медичного обслуговування пра­цюю­чих на залізничному транспорті: Матеріали конференції.— Ужгород, 1996.— С.112-113.

АНОТАЦІЯ

Матущак О.М. Клініко-імунологічні особливості виразкової хвороби два­надцятипалої кишки при комплексній терапії з включенням вітаміну Е та ехінацеї пурпурної.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 –Внутрішні хвороби.– Івано-Франківська державна медична академія, м. Івано-Франківськ, 1999 р.

Дисертація присвячена вивченню клініко-імунологічних змін у хворих ВХДПК, їх корекції за допомогою імуномодулятора рослинного поход­ження — ехінацеї пурпурної та вітаміна Е. Встановлено, що найбільш ефективним є поєднання базисної терапії з двома препаратами імуно­корегуючої дії, що приводить до покращення імунологічних показників, скорочення термінів стаціонарного лікування і подовження ремісії. Запро­по­новано використання методу імунологічного скринінгу в якості до­ступ­ного і інформативного методу діагностики імунного стану хворих ВХДПК.

Ключові слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, імунний стан, комплексна терапія,  імуномодулююча терапія, ехінацея пурпурна, вітамін Е.

АННОТАЦИЯ

Матущак О.Н. Клинико-иммунологические особенности язвенной болезни двенадцатиперстной кишки в комплексной терапии с включением витамина Е и ?хинации пурпурной.— Рукопись.

Диссертация на соискание уч?ной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 –Внутренние болезни.– Ивано-Франковская го­су­дарственная медицинская академия, г. Ивано-Франковск, 1999.

Защищается диссертация, по материалам которой опубликовано 8 науч­н?х работ, в которых доказана эффективность комплексного лечения с исполь­зованием препаратов, влияющих на иммунную систему больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки.

В работе анализируются данные, полученные в результате обсле­дования 134 больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в стадии обострения и 50 пациентов — практически здоровых людей. Всем пациентам проводилось комплексное обследование общеклиническое и лабораторно-инструментальное, которое включало: эзофагофибро­га­стро­дуоденоскопию (?ФДГС), выявление Helicobacter pylori (HP) в гастродуоде­нальных биоптатах, исследование желудочной кислотности с помощью экс­пресс-методики внутрижелудочной рН-метрии, исследование иммуно­логического статуса.

Изучение иммунологической реактивности даного контингента больных позволило установить наличие иммунологического дисбаланса, который характеризуется разнонаправленными изменениями показателей иммуно­реактивности организма, в частности, низким показателем имму­но­регуляторного индекса и высоким уровнем циркулирующих иммунных комплексов и холодовых иммунных комплексов.

С помощью метода иммунологического скрининга выявлено три типа немедленной гипер­чувствительности (НГЧ) и закономерности в зави­си­мости от степени тяжести язвенной болезни 12-перстной кишки: чем тяже­лее течение болезни, тем ниже показатели иммунорегуляторного ин­декса, цир­кулирующих и холодов?х иммунных комплексов.

Традиционная противоязвенная терапия не полностью коррегирует иммунологические нарушения, что в дальнейшем приводит к рецидиву и прогрессированию болезни. Виявление иммунологического дисбаланса служит показанием для включения в комплекс противоязвенной терапии препаратов с иммунокоррегирующим действием. Установлено, что наибо­лее эффективно сочетание базисной терапии с двумя иммунокор­ре­ги­рующими препаратами. Использование иммуномодулятора раститель­ного происхождения — эхинацеи пурпурной и витамина Е — приводит к выра­женной коррекции иммунологических показателей, способствует сокра­щению сроков стационарного лечения и удлинению ремиссии заболевания.

Предложено использование метода иммунологического скрининга в качестве доступного  и информативного метода диагностики иммуно­логи­ческого состояния больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки.

Ключевые слова: язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, имму­нологическое состояние, комплексная терапия, иммуномодулирующая те­рапия, эхинацея пурпурная, витамин Е.

SUMMARY

Matuschak O.M. Clinico-immunological pecularities of duodenal ulcer in com­plex therapy with involvement of vitamin E and echinacea purpurea.— Manuscript.

Dissertation for competition of getting the scientific degree of the candidate of the medical sciences, speciality 14.01.02 –Internal diseases.– Ivano-Frankivsk State Medical Academy, Ivano-Frankivsk, 1999.

The dissertation is devoted to the study of clinico-immunological changes in patients with duodenal ulcer, their  correction with the help of immuno­modulator of plant origin — Echinacea purpurea and vitamin E. It was estimated, that most effective is the combination of basic therapy with two preparations of immunocorregating action, what leads to improvement of immunological indeces, shortening of terms of stationary treatment and leng­thening of remission. Proposed was the use of immunological screening method as accessible and informative method of diagnostics of immune state of duodenal ulcer patients.

Key words: duodenal ulcer, immune state, complex therapy, immunomo­dulating therapy, Echinacea purpurea, vitamin E.