Библиотечный каталог авторефератов Украины

академія медичних наук україни

інститут отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка

купчик Олег Леонідович

УДК 616.321-002:616-07:616-097:616-08

клініко-імунологічна оцінка ефективності застосування карофлава при хронічному атрофічному фарингіті

14.01.19 – оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, чл.-кор. АМН України
Заболотний Дмитро Ілліч, Інститут отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мітін Юрій Володимирович,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри оториноларингології;

доктор медичних наук, професор Гарюк Григорій Іванович,
Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри оториноларингології

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра дитячої оториноларингології, м. Київ.

Захист відбудеться 25.09.2001 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларин­гології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка за адресою: 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 22.09.2001 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук                                Розкладка А.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Хронічний фарингіт – одне з найбільш розповсюджених захворювань ЛОР-органів. Хронічний перебіг, часті загострення, як правило, схильність людей з цією патологією до простудних захворювань, які створюють фон для залучення до процесу інших органів та систем, а також недостатня ефективність лікування, яке застосовується при фарингіті, сприяє формуванню у хворих хибного кола захворювань та визначає велику кількість засобів та способів лікування (В.Ю. Хмелевский, 1985; В.Д. Драгомирецкий, 1989;
Ф.Д. Евчев, 1990; Д.И. Тарасов, А.Б. Морозов, 1990; А.Ю. Овчинников, 1991; Д.І. Заболотний, 1998; В.Ф. Антонів та співавт., 1999;
Ю.М. Овчинников, 1999; Б.В. Шеврыгин, 1999; Е.Ю. Вечкапина, 2000; М.Б. Крук, 2000; И.В. Ткачук, 2001; Н.А. Графская, Г.М. Портенко, 2001; R. Metson et al., 1990; J. Moser et al., 1995).

Проблема лікування хворих на хронічний фарингіт залишається не до кінця вирішеною, оскільки не визначено багато питань етіології, патогенезу, а методи лікування частіше залишаються симптоматичними, бо нерідко проводяться без урахування даних клініко-лабораторних досліджень, зокрема стану місцевого та системного імунітету. В той же час, лімфоїдна тканина слизової оболонки глотки разом з піднебінними, глотковими та іншими лімфоїдними скупченнями глотки мають першорядне значення в захисті дихальних шляхів від гострих та хронічних інфекцій, в зв’язку з чим імунологічні дані в процесі ліку­вання є дуже важливими, а використання імуномодулюючих препаратів – обґрунтованим (В.Д. Драгомирецкий, 1989; Л.В. Башкатова, 1992;
Ю.В. Мітін, 1994; Е.Ф. Евенко, 1998; О.Ф. Мельников, 1999; Л.В. Кот, 2001).

В останній час серед імуномодулюючих препаратів широке розповсюдження отримали каратоліни. Одним з нових препаратів цієї групи є “Карофлав”, який має імуномодулюючі, антиоксидантні, протиалергічні та інші властивості (Б.П. Мацелюк, 2000).

Відсутні будь-які сумніви і по відношенню до того, що розповсюдженість хронічного фарингіту значно підвищилась протягом останніх років внаслідок зміни навколишнього середовища, проте епідеміологія даного захворювання в Україні практично не вивчалась, що перешкоджає можливості характеризувати вплив різних екологічних факторів на виникнення, розвиток, перебіг даної хвороби, що є дуже важливим у вирішенні питання призначення відповідного лікування, проведення профілактичних та реабілітаційних заходів.

Таким чином, вивчення епідеміології хронічного фарингіту та пошуки нових фармакологічних засобів для удосконалення методів лікування хворих з цією патологією є важливими та актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота “Клініко-імунологічна оцінка ефективності застосування “Карофлава” при хронічному атрофічному фарингіті” виконувалась у відповідності до основного плану науково-дослідних робіт Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України в рамках НДР “Створення клініко-лабораторного діагностичного алгоритму функціонального стану піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті” (№ держреєстрації 0199U003987).

Мета і завдання дослідження – вивчення епідеміології хронічного фарингіту в регіоні Поділля та підвищення ефективності лікування хворих на атрофічний фарингіт за допомогою використання препарату з групи каратолінів – “Карофлава”.

Для досягнення вказаної мети поставлено такі завдання:

1. Дослідити епідеміологію хронічного фарингіту серед міських жителів регіону Поділля.

2. Вивчити особливості клініко-імунологічного статусу хворих на хронічний фарингіт.

3. Дослідити вплив “Карофлава” на процес репарації та системні фактори імунітету в експерименті.

4. Обґрунтувати використання “Карофлава” для лікування хворих на хронічний атрофічний фарингіт.

5. Дати клініко-імунологічну оцінку ефективності лікування хворих на хронічний атрофічний фарингіт препаратом “Карофлав”.

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті вивчення особливостей епідеміології хронічного фарингіту в регіоні Поділля вперше встановлено, що захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів складає 30,9% та 62,7% відповідно.

За останні 5 років захворюваність та поширеність стали зростати у всіх вікових групах, у дітей шкільного віку та у підлітків (від 15 до 18 років) – найбільше, серед дорослих більше у жінок віком від 45 до 54 років.

Серед чинників ризику, що сприяють виникненню хронічного фарингіту у дітей, провідне місце займають простудні захворювання, хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед підлітків – шкідливі звички, простудні захворювання та хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед дорослих – шкідливі звички, виробничі шкідливості та хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух.

Встановлено, що хронічний фарингіт в атрофічних формах характеризується певними зрушеннями в стані факторів клітинного і зміни гуморального місцевого і системного імунітету, з яких важливішими є зниження рівня секреторної форми імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки і кількісно-функціональній характеристиці Т-лімфоцитів периферичної крові.

В умовах експерименту показано, що препарат “Карофлав” при місцевому застосуванні покращував заживлення ран, знижував рівень IgE-сенсибілізації, при орально-пероральному прийомі підвищував активність антитілопродукції на корпускулярні антигени і не чинив інгібуючого впливу на фактори противірусної і протипухлинної резистентності, а також активність звичайних клітин-кілерів і фагоцитуючих клітин крові.

Клінічний ефект застосування “Карофлава” при хронічному фарингіті значно перевищує ефективність традиційних методів лікування, що проявляється у скороченні частоти загострень, більш тривалій ремісії та зниженні числа повторних звернень.

Локальне застосування “Карофлава” у хворих на хронічний фарингіт супроводжувалось активацією синтезу секреторного IgA, зниженням концентрації мономерної форми цього імуноглобуліна, зниженням кількості лейкоцитів в секреті з ротової частини глотки, підвищенням функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові до рівня норми, а також підвищенням чутливості цих клітин до різних імунотропних речовин.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дають додаткове обґрунтування методів лікування хворих на хронічний атрофічний фарингіт (ХАФ), які полягають в локальній дії препарату “Карофлав” на слизову оболонку задньої стінки глотки.

Показано його більшу ефективність в порівняння з існуючими методами лікування.

Запропонований препарат “Карофлав” значно покращує ефективність лікування, скорочує термін лікування, підвищує показники системного та місцевого імунітету.

Особистий внесок здобувача. Автору належить оригінальна ідея дослідження, самостійно проведено повне обстеження 206 хворих на хронічний атрофічний фарингіт. Автором особисто проведено аналіз літератури, виконане епідеміологічне дослідження в міських регіонах Поділля, проведені експериментальні дослідження по вивченню впливу “Карофлава” на загоєння ран та імунологічні показники. Здобувачем проведений відбір хворих на обстеження, лікування та оцінка ефективності заходів, що проводились. Автором також самостійно проведено статистичну обробку виконаних досліджень, зроблені висновки та запропоновані практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях Хмельницького обласного товариства оториноларингологів (1998, 1999 рр.), щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (м. Миргород, 2000), наукових конференціях Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (м. Київ, 2000 р.).

Публікації. На підставі матеріалів дисертаційної роботи опубліковано 3 роботи в фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 132 сторінки машинопису. Робота складається з вступу, огляду літератури, викладу методів експериментальних та клінічних досліджень, 4-х розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел (345). Роботу ілюстровано 27 таблицями та 9 рисунками.

основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Вивчено епідеміологію розповсюдження та захворюваності хронічного фарингіту серед жителів
м. Кам’янець-Подільський та м. Дунаєвці із загальною чисельністю населення більш ніж 139 тис. чоловік.

Використано методику поглибленого вивчення звертальності на основі суцільного обліку контингентів хворих на хронічний фарингіт за типом диспансерної статистики. Враховувались усі хворі, незалежно від строку і способу виявлення, включаючи і тих, хто не звертався в поточному році внаслідок ремісії та з інших причин.

Вибір місця дослідження зумовлений:

• високою забезпеченістю вказаних міст висококваліфіко­ваними оториноларингологами (до 100% нормативної потреби);
• наявністю добре організованої оториноларингологічної служби з необхідним оснащенням (кабінети функціональної діагностики, клінічні та біохімічні лабораторії);
• збереженістю первинної облікової медичної документації не менш ніж за 5 років до початку дослідження.

Об’єктом дослідження були всі жителі міст Кам’янець-Подільського та Дунаєвців, які з тих чи інших причин були зареєстровані в поліклініках для дорослих, в підліткових кабінетах та в дитячих поліклініках (включаючи профілактичні огляди).

Одиницею спостереження служив кожен хворий з встановленим діагнозом хронічного фарингіту, в тому числі з “ймовірним” діагнозом цього захворювання.

Такий послідовний збір матеріалу дозволив прослідкувати за станом здоров’я пацієнтів як до виявлення захворювання, так і після на всіх етапах надання медичної допомоги, тобто провести систематичне спостереження за хворими по аналогії з методом реєстру.

Всього з цією метою було вивчено в лікувально-профілактичних закладах більше 70 тисяч різних документів.

Після проведеного епідеміологічного дослідження ми відібрали 206 хворих на хронічний атрофічний фарингіт (ХАФ) віком від 16 до 56 років, які не мали супутньої патології. Вони скаржились на сухість в горлі, горловий кашель, палючий біль, осиплість, невдалі спроби відкашляти загуслий слиз, відчуття стороннього тіла, утруднення та біль при ковтанні, спрагу, неприємний запах з рота. Деколи хворі відмічали утруднення дихання, незважаючи на те, що порожнина носа вільна, парестезії.

Об’єктивні симптоми хронічного атрофічного фарингіту оцінювались нами за даними фарингоскопії: атрофічна слизова оболонка задньої стінки глотки, часто із скупченням загуслого слизу; виражений судинний малюнок слизової оболонки задньої стінки глотки.

Більшість наших пацієнтів страждали на хронічний атрофічний фарингіт від 2 до 10 років.

Загальноклінічні показники крові визначали за загально­прийнятою методикою, що були в межах норми у даних хворих. Середня кількість клітинних елементів в мазках-відбитках із задньої стінки глотки у хворих до лікування була наступна: епітелій – 21, лейкоцити – 19 в полі зору мікроскопа.

Імунологічні методи дослідження вивчались по 11 параметрах.

У хворих на хронічний атрофічний фарингіт виявлено зниження вмісту в периферичній крові Т-лімфоцитів, зниження їх функціональної активності, що співпадає з високою чутливістю цих клітин до імунологічних препаратів in vitro. У хворих на ХАФ виявляються високі титри антитіл до протеїну А стафілококу і зниження вмісту сироваткового IgA.

Найбільш рельєфними були зміни вмісту імуноглобулінів класу А в секреті з ротової частини глотки у хворих на ХАФ, які проявлялись в зниженому, в порівнянні з нормою, вмісті секреторної форми цього білка і збільшенням його менш ефективного мономерного IgA, що свідчило про зниження факторів мукозального імунітету.

Крім того, при аналізі стану лімфоглоткового кільця у цих осіб, зокрема піднебінних мигдаликів, було встановлено, що при відсутності мигдаликів внаслідок тонзилектомії або атрофії (57% пацієнтів) атрофічна форма фарингіту виявлялася найчастіше. Ці дані є новими та співпадають із сучасними поглядами (Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельни­ков, 1999; Т.И. Гаращенко, 1999; В.В. Кіщук та співавт., 2000) на значення структур глоткового кільця у розвитку патології в ротовій частині глотки.

Беручи до уваги вищесказане, нами було запропоновано природний імуномодулятор “Карофлав”, здатний в умовах монотерапії діяти відразу на деякі основні патогенетичні ланки захворювання і ефективно полегшувати стан хворих на хронічний фарингіт.

З цієї точки зору “Карофлав”, в зв’язку з багатогранністю механізму дії, може розглядатись як засіб, який відповідає в певній мірі патогенетичному лікуванню при хронічному атрофічному фарингіті.

Плануючи використання “Карофлава”, ми розраховували на його імуномодулюючу, антиоксидантну, спазмолітичну, протиалергічну дії. В цьому відношенні “Карофлав” має великий практичний інтерес, тим більше, що його використання ще не знайшло розповсюдження в клініці.

Створення природного препарату на основі бета-каротину і флавоноїду кверцетину – препарату “Карофлав” багатоцільового призначення обумовлено гострою потребою профілактики та лікування захворювань внутрішніх органів, особливо в постчорнобильську добу.

Продуцентом бета-каротину мікробіологічного походження є мукоровий гриб Biakeslea trispora. Згідно відповідної документації, гриб не є вірулентним, патогенним, токсигенним. Про повну його нешкідливість свідчить вивчення його гострої, хронічної токсичності та патоморфологічних властивостей (Б.П. Мацелюк, 2000).

Бета-каротин – дрібнокристалічний порошок фіолетово-червоного кольору з металевим блиском. Його хімічна формула С40Н56 з молекулярною масою 536,44 та t° плавлення 176-182°С. Він жиророзчинний – 0,05-0,08 г/100 мл, у воді не розчинний, в етиловому спирті < 0,01, в ефірі – 0,1.

– лmax - гексан в електронному спектрі – 428,451,473.

– лmax - в хлороформі – 428,464,473, (ТУ 64-5-139-86).

Кристали бета-каротину мікробіологічного походження містять (%): транс-форма – 93-96, цис-форма – 3,5-6, інші каротиноїди – 2,5-6 (Iλ, г, z лікопін, фітофлюен, фітоен).

Добре збалансований за складом, він справляє більш м’яку дію та краще засвоюється, ніж синтетичний. До того ж в ньому найбільший вміст транс-форми, яка має найвищу біологічну активність.

Для лікування хворих на хронічний фарингіт застосовували нову лікарську суміш каратолінів із рослинним препаратом кверцетином. Бета-каротин в кристалах 0,2 г або 0,6 мл 30% суспензії розчиняється в 100 мл олії (краще кукурудзяної дезодорованої та рафінованої, але може бути й інша) при температурі +20°С або при легкому підігріванні на водяній бані до повного розчинення.

Кверцетин в кристалах 150 мг розчиняється в 10 мл 96° етилового спирту до повного розчинення. Одержані субстанції змішуємо на магнітній мішалці при 80-1200 об. за 1 хв. протягом 15 хв. Одержаний препарат зберігається в темному місці на холоді. Термін зберігання – 1 рік. Перед вживанням інтенсивно струшується.

Обґрунтування доцільності застосування препарату “Карофлав” для лікування хворих на ХАФ було спочатку проведено в умовах експерименту.

Експериментальні дослідження проведено на 93 щурах лінії Wistar на базі Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, де досліджувались репаративні властивості препарату та дія препарату на показники системного імунітету.

Експериментальне обґрунтування позитивних властивостей “Карофлава” на організм дало підставу для застосування його в клініці.

Статистична обробка отриманих результатів проводились з використанням непараметричного критерію оцінки результатів клініко-імунологічних і експериментальних даних у вигляді критерію “U”, а також методу кутового перетворення за Фішером.

Отримані результати. При проведенні епідеміологічних досліджень серед жителів міст Поділля отримали наступні результати: за стандартизованими показниками захворюваність та розпов­сюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів Поділля складала 20,9 і 62,8% відповідно. За стандартизованими показниками захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту в зазначених містах Поділля вища у чоловіків. Захворюваність на хронічний фарингіт в умовах цих міст у підлітків в 2 рази вища, ніж у дорослих, і складає відповідно 26,8 і 13,5%.

До 1995 року захворюваність та поширеність хронічного фарингіту в містах Кам’янець-Подільський та Дунаєвці залишались майже стабільними, з 1995 року захворюваність стала зростати: у дітей – на 13,8, у підлітків – на 18,6, у дорослих – на 10,1%. Поширеність, відповідно, збільшилась на 10,8, 6,3 та 5,4%. Серед дітей найвища захворюваність на хронічний фарингіт відмічається у віковій групі від 10 до 14 років, серед підлітків – від 15 до 17 років, серед дорослих (у жінок) – від 45 до 54 років. В цих же вікових групах спостерігається і найвища розповсюдженість цих захворювань.

Серед чинників ризику, що сприяють виникненню хронічного фарингіту у дітей, провідне місце займають простудні захворювання, хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед підлітків – шкідливі звички, простудні захворювання, хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед дорослих – шкідливі звички, виробничі шкідливості та хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух.

Звертальність з приводу хронічного фарингіту проявляє виражену сезонність. В кліматичних умовах досліджуваних міст найбільш висока звертальність припадає на весну та осінь. Звертає на себе увагу відповідно низький показник звернень при хронічному фарингіті у літній період, що можна пояснити кліматичними особливостями регіону Поділля.

Отримані нами дані при проведенні епідеміологічних досліджень на Поділлі, співпадають з даними авторів інших країн про ріст захворювання населення ХФ і, що особливо тривожить, що це відбувається у дітей 10-14 років та серед підлітків 15-17 років.

Вивчивши епідеміологію хронічного фарингіту регіону Поділля, рекомендуємо оториноларингологам звертати більше уваги на виявлення хронічного фарингіту в групах ризику: у дітей 10-14 років, підлітків 15-17 років, жінок віком від 45 до 54 років, та проводити профілактичні заходи.

Експериментальними дослідженнями було встановлено, що “Карофлав” скорочував термін заживлення експериментальних ран на 1 день у порівнянні з контролем (розчин ретинолу), зменшував кількість бактерій у рані, сприяв активації клітин-фагоцитів у периферичній крові.

Були також проведені дослідження по впливу цього препарату на деякі показники системного імунітету при вживанні його тваринами через ротову порожнину. При локально-системній обробці нормальних щурів Wistar і наступній локальній орально-назальній імунізації тест-препаратом IRS-19 було виявлено стимулюючий вплив препарату “Карофлав” на утворення антитіл до деяких мікробних компонентів препарату IRS-19, зниження утворення проалергічних імуноглобулінів Е. Не відмічено значного впливу “Карофлава” на рівень лейкоцитів в периферичній крові і активність натуральних цитотоксичних клітин крові. Триразове введення препарату в ротову порожнину і подальша парентеральна імунізація тварин супроводжувались значним (більш ніж в 7 раз) стимулюючим антитілогенез-ефектом. За сумою позитивного впливу на систему імунітету і активність факторів неспецифічної резистентності “Карофлав” значно перевищував препарат порівняння – масляний розчин ретінола. Ці дані є новими, вони суттєво доповнюють вже відомі дослідження про його властивості.

Експериментальне обґрунтування позитивних властивостей “Карофлава” на організм дало підставу для застосування його у клініці.

Обстежені нами 206 хворих на хронічний атрофічний фарингіт в стадії загострення були поділені на 3 однорідні за віком, статтю, тривалістю захворювання та попередньою терапією групи.

Першу групу (70 пацієнтів) склали особи, які отримували лікування “Карофлавом”, другу – 68 пацієнтів, які лікувались розчином Люголя, третю – 68 осіб, що лікувалися екстрактом прополісу.

На 9-й день лікування скарги на сухість в горлі, яку відмічали всі хворі, були відсутні осіб 1-ї групи; турбували 13,2% пацієнтів другої та 8,8% третьої.

На 9-й день лікування слизова оболонка задньої стінки глотки залишалась практично без змін у 2% хворих, яких лікували “Карофлавом”, у 15% пацієнтів, що одержували розчин Люголю, у 15% – яких лікували екстрактом прополісу. Скупчення загуслого слизу на задній стінці глотки не відмічалось в жодного пацієнта першої групи, було у 15% осіб другої групи та у 11% хворих третьої.

При дослідженні мазків-відбитків зі слизової оболонки глотки після терапії “Карофлавом”, розчином Люголя та прополісом відмічалось зменшення кількості клітин епітелію, лейкоцитів та мікроорганізмів. Кількість клітинних елементів після лікування “Карофлавом” зменшилась в 5-6 разів, в тому числі зменшилась кількість нейтрофільних лейкоцитів, тоді як після лікування розчином Люголю і прополісу кількість клітинних елементів зменшилась лише в 2-3 рази.

Вміст секреторного і мономерного IgA в секреті з ротової частини глотки у хворих на хронічний фарингіт оцінювали через 10 днів та через півроку після лікування. Найбільш ефективним було лікування “Карофлавом”, який відновлює вміст в секреті з ротової частини глотки секреторної форми IgA, утримуючи її на рівні, близькому до значень у осіб контрольної групи.

“Карофлав” у хворих на ХАФ сприяв зниженню концентрації в слині малоефективної мономерної форми IgA. Препарати порівняння – розчин Люголя та прополісу були в 1,5 рази менш ефективними у своєму позитивному впливі на рівень гуморального захисту слизової оболонки глотки, а рівень секреторної та мономерної форми практично не змінювався.

Проведені клініко-імунологічні дослідження у хворих на ХАФ до та після лікування препаратом “Карофлав” показали, що місцеве застосування цього лікарського засобу може ефективно діяти не тільки на місцеві прояви запального процесу в слизовій оболонці глотки, але й стимулювати як кількісну, так і функціональну активність Т-лімфоцитів в периферичній крові.

Спостереження за хворими на протязі півроку і більше після закінчення курсу лікування показало, що переважна більшість хворих, що лікувалися “Карофлавом” (83%) почували себе добре, не мали скарг з боку глотки.

Об’єктивне оториноларингологічне обстеження при контрольних оглядах також не виявило погіршення стану. Показники вмісту секреторного і мономерного IgA в секреті з ротової частини глотки також були стабільними. Загострення мало місце у 17% пацієнтів першої групи, 50% – другої та 55% – третьої.

Таким чином, провівши порівняльну характеристику лікування хворих на атрофічний фарингіт різними лікарськими засобами, можна зробити підсумок, що місцеве застосування “Карофлаву” сприяє більш швидкому зворотньому розвитку суб’єктивних та об’єктивних симптомів захворювання і покращує показники системи імунітету, що зумовлює доцільність його застосування при лікуванні осіб з хронічним атрофічним фарингітом. Проведені клінічні та експериментально-імунологічні дослідження нового препарату “Карофлав” дозволили встановити нові механізми його дії та високу клінічну ефективність застосування при хронічному фарингіті.

висновки

1. За стандартизованими показниками захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів Поділля складала 30,9 та 62,8 % відповідно. З 1995 року захворюваність та поширеність зростали: у дітей – на 13,8%, у підлітків – на 18,6%, у дорослих – на 10,1%; поширеність – відповідно на 10,8; 6,3 та 5,4%.
2. Серед дітей найвища захворюваність на хронічний фарингіт відмічається у віковій групі 10-14 років, серед підлітків – від 15 до 18 років, серед дорослих (особливо серед жінок) – від 45 до 54 років.
3. Серед чинників ризику, що сприяють виникненню хронічного фарингіту у дітей, провідне місце займають простудні захворю­вання, хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед підлітків – шкідливі звички, про­студні захворювання та хронічні захворювання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух; серед дорослих – шкідливі звички, виробничі шкідливості та хронічні захворю­вання носа, носової частини глотки та навколоносових пазух.
4. Звертальність з приводу хронічного фарингіту проявляє виражену сезонність. В кліматичних умовах досліджуваних міст найбільш висока звертальність припадає на весну та осінь.
5. Хронічний фарингіт в атрофічній формі характеризується певними зрушеннями в стані факторів клітинного і гуморального місцевого і системного імунітету, з яких важливішими є зниження рівня секреторної форми імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки і зміни в кількісно-функціональній характеристиці Т-лімфоцитів периферичної крові.
6. В умовах експерименту показано, що препарат “Карофлав” при місцевому застосуванні покращував заживлення ран, знижував рівень IgE-сенсибілізації, при орально-пероральному прийомі активізував активність антитілопродукції на корпускулярні антигени і не чинив інгібуючого впливу на фактори противі­русної і протипухлинної резистентності, такі як активність звичайних клітин-кілерів і фагоцитуючих клітин крові.
7. Клінічний ефект застосування “Карофлаву” при хронічному фарингіті значно перевищує ефективність традиційних методів лікування, що проявляється у скороченні частоти загострень, більш тривалій ремісії та зниженні числа повторних звернень.
8. Локальне застосування “Карофлава” у хворих на хронічний фарингіт супроводжувалось підвищенням рівня секреторного IgA, зниженням концентрації мономерної форми цього імуноглобуліна, зниженням кількості лейкоцитів в секреті з ротової частини глотки, підвищенням функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові до рівня норми, а також підвищенням чутливості цих клітин до різних імунотропних речовин.

Практичні рекомендації

1. Вивчивши епідеміологію хронічного фарингіту регіону Поділля, рекомендуємо оториноларингологам звертати більшу увагу у виявленні хронічного фарингіту в групах ризику: у дітей 10-14 років, підлітків 15-17 років, жінок віком від 45 до 54 років, та проводити профілактичні заходи по викоріненню та зменшенню чинників, що призводять до розвитку хронічного фарингіту.
2. Можна широко рекомендувати застосування “Карофлава” в терапії при хронічному атрофічному фарингіті в якості високоефективного лікувального препарату.
3. Запропонований нами метод лікування за допомогою препарату “Карофлав” не викликає побічної дії та ускладнень, легко переноситься хворими, дозволяє уникнути дорогих та інших медикаментозних засобів і може проводитися як в умовах стаціонару, так і поліклініки.

Список робіт,
опублікованих за темою дисертації

1. В.В. Кищук, В.И. Шматко, О.Л. Купчик, В.Н. Верес,
   Д.Д. Заболотная, О.Ф. Мельников. Локальный клинико-иммунологический статус при воспалительных заболеваниях носовой и ротовой частей глотки // Журн. вушних., носових та горлових хвороб. - 2000. - №2. - С.5-8.
2. Д.И. Заболотный, Б.П. Мацелюк, О.Л. Купчик. Клинико-иммунологическая оценка эффективности терапии больных хроническим фарингитом с использованием “Карофлава” // Журн. вушних., носових та горлових хвороб. - 2000. - №5.
   - С. 75-78.
3. Д.И. Заболотный, О.Л. Купчик. Особливості захворюваності та розповсюдженості хронічного фарингіту серед міських мешканців Поділля // Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2000. - №4. - С.57-60.