|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
ЛИЗИН МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ
УДК - 616-053.1+616-007+
616-084+616-092+616-037
ЗАТРИМКА розвитку ПЛОДА
(клініко-патогенетичне прогнозування і профілактика)
14.01.01 - акушерство ТА гінекологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
КИЇВ - 2001
Дисертація є рукописом
Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор Гудивок Іван Іванович, завідувач кафедри акушерства та гінекології Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України
Офіційні опоненти:
- доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН та АМН України, Заслужений діяч науки України Степанківська Галина Констянтинівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця України, професор кафедри акушерства та гінекології №1
- доктор медичних наук, професор Дашкевич Валентина Євдокимівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувачка відділенням екстрагенітальної патології
– доктор медичних наук, професор Маркін Леонід Борисович, Львівський державний медичний університет ім. Данили Галицького, завідувач кафедри акушерства та гінекології №2
Провідна установа - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та перинатології.
Захист відбудеться "20" вересня 2001 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, вул. Шевченка, 17).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України (01057, м. Київ, вул. Зоологічна , 3).
Автореферат розісланий "9" серпня 2001 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук, доцент Я.М. Вітовський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Серед причин акушерської патології, яка призводить до порушення функціонального стану і розвитку плода є морфологічні зміни міометрію і його судинного русла. Високий рівень материнських і перинатальних ускладнень цієї патології на сьогодні залишається далеким від свого вирішення. До останнього часу не встановлені фактори, які передують затримці розвитку і росту плода. Це, загалом, не дає можливості розробити адекватні патогенетично обгрунтовані заходи профілактики у цієї групи вагітних жінок.
Статистичні дані ВООЗ свідчать про зростання затримки розвитку плода. В усьому світі щороку народжується близько 22 мільйони дітей з малою масою тіла. У розвинутих країнах світу цей показник складає 8-10% (О.М.Лук'янова, Ю.Г.Антипкін, 1999; K.Ejima et al., 1999; A.C.Van Oppen et al., 1996).
У роботах останнього десятиліття багато авторів розглядають гіпотрофію плода як фетопатію, зумовлену несприятливими умовами внутрішньоутробного розвитку. (Е.М.Вихляева, Ф.С.Бадоева, 1990; Г.М.Савельева, М.В.Фёдорова, 1991; З.М.Дубоссарская, Б.М.Венцковский, 1995; В.К.Чайка і співавт., 1998; В.В.Абрамченко, 1999; S.M.Woodall et al., 1996). На їх думку, стан плода значною мірою залежить від здоров'я матері, функції плаценти, перебігу вагітності та пологів, соціальних, біологічних і багатьох інших факторів. Умовно їх поділяють на плодові, материнські, плацентарні та фактори навколишнього середовища (В.И.Кулаков, Ю.И.Барашнев, 1995; С.М.Янюта, 1999; P.Genini, 1985).
Одним з найважливіших завдань у галузі медицини на сучасному етапі є проблема виходжування та реабілітації новонароджених, які народились з малою масою тіла, зумовленою морфологічними змінами міометрію (А.Н.Стрижаков, Г.А.Григорян, 1990; О.Т.Михайленко і співавт., 1990; Q.S.Zhou et al., 1995).
Серед всіх доношених новонароджених питома вага при затримці розвитку плода має широкий діапазон в різних регіонах світу і зустрічається у 1-50% (A.L.Watson et al., 1996) в тому числі за даними вітчизняної статистики у 17,6-47% (Э.К.Айламазян, 1997; В.М.Запорожан і співавт., 1999). При передчасних пологах частота затримки розвитку плода у 2 рази вища, ніж при народженні дитини в термін (Г.М.Савельева и др., 1999) і досягає на окремих контингентах 74% (V.I.Tsygankov, 1996).
В даний час на сучасному етапі дітей з малою вагою виділяють у групу високого ризику смерті, захворюваності інфекційною патологією і значного відставання фізичного і психічного розвитку (В.І.Грищенко, М.А.Щербина, 1990; Г.К.Степанківська, 1990; Л.Б.Маркін, Т.Ю.Мартин, 1999; 2000).
Рівень перинатальної смертності при затримці розвитку плода в 3,5 рази перебільшує загальну перинатальну смертність (А.М.Сердюк і ін., 1990; С.М.Янюта, 1999) і складає тільки в ранньому неонатальному періоді 6,4-7,5% проти 0,7% для нормотрофічних дітей (О.Ф.Трифанова і ін., 1997).
Сьогодні відомо, що для зниження негативних наслідків розвитку плода в перинатальному і постнатальному онтогенезі необхідне раннє виявлення вагітних з цією патологією і проведення сучасної патогенетично обгрунтованої коригуючої терапії.
Все це переконливо свідчить про необхідність удосконалення допологового спостереження за вагітними жінками із затримкою розвитку плода, пошуку шляхів прогнозування цієї патології, розробки методів терапії, які дозволили б підвищити ефективність існуючих схем лікування.
Зв'язок роботи з науковими планами, темами, програмами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної наукової тематики кафедри акушерства та гінекології Івано-Франківської державної медичної академії: "розробити і впровадити в практику охорони здоров'я ефективні методи діагностики, профілактики хронічної плацентарної недостатності, кровотеч та гнійно-септичних ускладнень у вагітних і роділь з груп ризику з метою зниження материнської і перинатальної смертності" (№ держреєстрації 91.01.018.94 Н). Дисертант виконував окремі розділи вищеназваної науково-комплексної роботи.
Мета і завдання дослідження. На основі клініко-параклінічних методів дослідження розробити оптимальні критерії діагностики, прогнозування та застосування патогенетично обгрунтованих лікувально-профілактичних заходів при ЗРП для зниження перинатальних втрат при цій патології.
У відповідності до обраної мети були визначені такі основні завдання дослідження:
1. Провести ретроспективний клініко-статистичний аналіз чинників ризику та причин виникнення затримки розвитку плода у вагітних жінок.
2. Вивчити залежність маси новонародженого від локалізації плаценти на стінках матки, а також перебіг вагітності і пологів при затримці розвитку плода.
3. З'ясувати частоту та ступінь виникнення порушень маткового і плацентарного кровообігу і критерії ризику затримки розвитку плода.
4. Проаналізувати особливості перебігу вагітності і пологів, стану плода та новонародженого при морфологічних змінах міометрію, порушення гемоциркуляторного русла в міометрії і плаценті роділь.
5. Виявити особливості морфофункціонального стану матки, плаценти, плідних оболонок та стан гломусної системи у вагітних жінок із затримкою розвитку плода.
6. Визначити показники перекисного окислення ліпідів і активності антиоксидантної системи захисту для визначення змін метаболізму, і виявити направленість компенсаційно-пристосувальних реакцій у біосистемі матка-плацента-плід при морфологічних змінах міометрію.
7. На основі аналізу отриманих даних розробити раціональні методи ранньої діагностики затримки розвитку плода, ефективні методи профілактики і лікування.
8. Розробити і впровадити в практику лікаря акушера-гінеколога методи діагностики затримки розвитку плода, фактори їх ризику та комплекс медико-диференційованих організаційних та патогенетично обгрунтованих лікувально-профілактичних заходів для зниження перинатальної патології, захворюваності та смертності новонароджених.
Об'єкт дослідження: вагітні жінки з затримкою розвитку плода.
Предмет дослідження: вивчення стану плода, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту і активність ферментів крові, мікроелеменів в організмі вагітних з затримкою внутрішньоутробного стану плода, морфологічні зміни міометрію, тканини плаценти, децидуальної і амніональної оболонок, клініко-статистичні розробки.
Методи дослідження: клінічні, ультразвукові, біохімічні, морфологічні (гісто- і ультраструктура), атомно-абсорбційна спектрофотометрія, математично-статистична обробка результатів дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів. Доведено, що в патогенезі затримки розвитку плода провідне місце посідають морфологічні зміни міометрію. Доведено, що частота і характер акушерських ускладнень залежить від ступеня важкості перебігу даного захворювання.
У роботі висвітлені особливості етіології та патогенезу затримки розвитку плода на основі комплексного визначення системних змін в організмі матері при морфологічних змінах міометрію.
Доведено, що ступінь важкості морфологічних змін міометрію під час вагітності негативно впливає на розвиток і ріст плода з недостатньою регуляцією гломусних систем матково-плацентарного комплексу.
На підставі визначених факторів ризику виявлені інформативні ознаки, що дозволяють прогнозувати затримку розвитку плода. Подані заявки на винахід "Спосіб діагностики затримки розвитку матки", №99031665 від 25.03. 1999 р.
На основі виявлених особливостей патогенезу запропоновано профілак-тичні засоби затримки розвитку матки під час вагітності. Заявка на винахід "Спосіб профілактики затримки розвитку матки",№99031447 від 16.03.1999 р.
На підставі вивчених особливостей затримки розвитку плода запропоновано і подана заявка на "Спосіб прогнозування затримки розвитку матки", №99031530 від 19.03.1999 р.
Науково обгрунтована і розроблена система лікувально-профілактичних заходів при затримці розвитку плода, в результаті яких знизилась перинатальна патологія, захворюваність та смертність новонароджених.
Пріорітетність отриманих результатів підтверджено деклараційними патентами України на винахід.
Практичне значення отриманих результатів.
Розроблені фактори ризику затримки розвитку плода при морфологічних змінах міометрію за якими вагітних необхідно віднести у групу "підвищеного ризику" для вчасної госпіталізації і проведеного повноцінного патогенетичного лікування.
Пропонується метод прогнозування затримки розвитку плода при морфо-логічних змінах міометрію з приводу локалізації плаценти на стінках матки.
Слід рекомендувати проведення доплерометричного скринінгу матково-плацентарного і плодово-плацентарного кровообігу при затримці розвитку плода у вагітних з метою ранньої діагностики матково-плацентарної недостатності. Розроблені критерії прогнозування і діагностики порушень розвитку плода у вагітних із морфологічними змінами міометрію.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми затримки розвитку плода. Проведений ретро- і проспективний аналіз перебігу вагітності, пологів, перинатальних наслідків, історій пологорозрішення з малою масою новонароджених (до 3000 г.). Здобувачем особисто проведені клінічні та біофізичні дослідження, ведення, лікування і розродження обстежених вагітних. Біохімічні дослідження автором виконані спільно із співробітниками кафедри біологічної хімії (зав. каф., докт. мед. наук, проф., академік УАННП - Клименко А.О.), морфологічні дослідження - на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії (зав. каф., докт. мед. наук, проф., академік УАННП - Дацун І.Г.) Івано-Франківської державної медичної академії.
Особисто дисертантом проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображення в опублікованих працях.
За матеріалами дисертації опубліковано 32 наукові роботи, з яких 17 написані без співаторів у провідних наукових журналах, 5 у матеріалах конференцій та тезах доповідей. За матеріалами наукових досліджень одержано 4 позитивні заявки на Деклараційний патент України на винахід, видано 5 інформаційних листів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорені на науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України "Кесарський розтин в сучасному акушерстві" (Сімферополь, 1998); на підсумковій науково-практичній конференції: "Розробка нових медичних технологій та стандартів якості діагностики, профілактики та лікування найважливіших неінфекційних захворювань". (Івано-Франківськ, 1999 р.); на засіданнях Асоціації акушерів-гінекологів Івано-Франківської області 2000 року; республіканській науковій конференції анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів 20-21 квітня 2000 року, м. Івано-Франківськ; на IV науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України, “Пізні гестози вагітних), Івано-Франківськ, 28-29.09.2000 року; на ІІІ Міжнародному конгресі по інтегративній антропології, Бєлгород, 2000 рік.
Дисертаційна робота апробована на спільному міжкафедральному засіданні кафедр акушерства та гінекології, факультетської хірургії, нормальної анатомії людини, оперативної хірургії і біохімії Івано-Франківської державної медичної академії.
Результати дослідження використовуються в практичній роботі жіночих консультацій, пологових будинків м.Івано-Франківська та Івано-Франківської, Харківської, Луганської і Закарпатської областей, та в навчальному процесі на кафедрі акушерства та гінекології медичного факультету та факультету післядипломної підготовки лікарів Івано-Франківської державної медичної академії. Результати досліджень можуть бути використані у жіночих консультаціях, пологових будинках, акушерських відділеннях лікарень, перинатальних центрах.
Публікації. З теми дисертації опубліковано 41 наукову працю, в тому числі: 32 статті, з яких 17 самостійних, у провідних наукових журналах, 5 в матеріалах конференцій та тезах доповідей. За матеріалами проведених автором досліджень одержано 4 Деклараційні патенти України на винахід. За матеріалами роботи видано 5 інформаційних листів.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 385 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 7 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, списку використаних джерел 357 робіт вітчизняних і 186 зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 25 таблицями і 80 рисунками. Основний текст дисертаційної роботи викладений на 279 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для проведення клініко-статистичного дослідження перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених було ретроспективно проаналізовано 5589 історій пологів, з яких були відібрані для наступного дослідження 1116 історій пологів з малою масою новонароджених (до 3000 г). При клініко-параклінічному спостереженні обстежено в динаміці вагітності 779 вагітних жінок (з них 479 вагітних жінок із затримкою розвитку і росту плода і 100 здорових, які склали групу порівняння). Обстежено також 200 здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності для обчислення об'єму матки, площі матки і плаценти з 20-го до 40-го тижня вагітності. Усі обстежувані вагітні жінки перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні патології вагітних Івано-Франківського міського пологового будинку та Івано-Франківського обласного перинатального центру за період з 1998 по 2000 рік.
Критеріями для виділення груп вагітних для проспективного дослідження були: 1) відставання фетометричних показників від терміну вагітності на 2 тижні і більше за даними ультразвукового дослідження; 2) поява симптомів антенатального дистресу плода при його біофізичному моніторингу (нестресовий тест, біофізичний профіль); 3) низька локалізація плаценти; 4) обтяжливий соматичний фон.
Для визначення стану матково-плацентарного і плідно-плацентарного кровоплину проведена реєстрація кривих швидкостей кровоплину в маткових артеріях, пупковій артерії і аорті плода на апараті складного сканування “ESAOTE Biomedica АУ4 ІДЕА” (Італія), обладнаного дуплексним імпульсним доплеровським блоком. Використовували датчик з частотою 3,5 МГц і частотний фільтр 100-150 Гц. (кут вектора зондування 600).
Ехографічне дослідження плода і плаценти проводили на апараті "АLОКА - SSD - 500" (виробництво Японії) в реальному масштабі часу. Також проводили за допомогою УЗД антенатальну оцінку біофізичного профілю плода, структуру і локалізацію плаценти, рівень амніотично-плідної рідини, рухову активність, стан серцевої діяльності плода. Зовнішню кардіотокографію (КТГ) виконували на апараті ВМТ - 9141 (Німечина) протягом 60 хвилин в положенні жінки на боку. Для інтерпритації КТГ використовували шкалу W.Fischer et al. (1976). При цьому враховували базальну частоту роботи серця, амплітуду і частоту осциляцій, наявність акцелерацій, децелерацій.
Вивчення стану неферментного окислення ліпідів, а також його ролі в патогенезі ЗРП проводили за показниками хемілюмінісценції сироватки крові та вмісту в ній малонового диальдегіду (МДА), як одного з кінцевих продуктів даного процесу. Інтенсивність утворення МДА аналізували за тестом з 2-тіобарбітуровою кислотою. Тест проводили в кислому середовищі з наступною спектрофотометрією при довжині хвилі 532 нм за методикою Р.А.Тимирбулатова (1981). Для підвищення чутливості до рівня доступного для реєстрації на спектрофотометрі СФ-16, в якості активаторів ПОЛ використовували сульфат двовалентного заліза. Для визначення надслабкого світіння сироватки крові реєстрували спонтанну і індуковану хемілюмінісценцію за методом Р.Р.Фурхутдинова (1974). В роботі використовували квантометричний прилад з детектором ФЕУ-39 А, електроннообчислювальний пристрій PF-14М і потенціометр КСП-4.Для вивчення стану антиоксидантної системи організму при затримці розвитку плода ми визначали активність церулоплазміну (ЦП), насиченість трансферину (ТФ) залізом. Визначення активності ЦП і каталази проводили за методом Г.О.Бабенка (1968).
Для визначення концентрації мікроелементів (МЕ) використовували один з найсучасніших методів - атомно-абсорбційну спектрофотометрію. Сироватку венозної крові матері з ліктьової вени, м'язу матки взятого під час операції кесарського розтину, плаценти, навколоплідних оболонок, після попереднього озолювання з допомогою суміші концентрованих сірчаної та хлорної кислот визначали МЕ: мідь, цинк, залізо, марганець. Для роботи використовували атомно-абсорбційний спектрофотометр С-115-ПК. Атомізацію робочих розчинів проводили в повітряно-ацетиленовому і повітряно-дінітроксидному полум'ї.
Об'єм вагітної матки вираховували в см3 за формулою:
V=1/6pd2l.
де: V - об'єм вагітної матки,
d - ширина вагітної матки у верхній третині її довжини,
p= 3.14,
l - довжина вагітної матки.
Площу вагітної матки вираховували в cм2 за формулою еліпсоїда:
S = pdl.
де: S - площа вагітної матки,
p= 3.14,
d - ширина вагітної матки у верхній третині її довжини,
l - довжина вагітної матки.
Площу плаценти визначали за формулою кола в см2, при цьому площу матки ділили на число 6.
S = pR2,
де: S- площа кола,
p= 3.14,
R - радіус кола.
Гістологічне дослідження тканини матки, плаценти, плідних оболонок забарвлювали гематоксилін-еозином за методом Маллорі в модифікації Кроссмана, пікрофуксином за методом Ван-Гізона та 2-метиленовим синім. Препарати для електронної мікроскопії переглядали у електронному мікроскопі ПЕМ - 100 МБЦ.
Для визначення достовірності результатів дослідження ми використали варіаційно-статистичний метод аналізу за допомогою персонального комп'ютера Pentium-166. Статистичну обробку матеріалів здійснювали методами парної статистики, а також використовуючи метод відмінності з використанням t-критерію Ст'юдента, кореляційного та диспансерного аналізу за допомогою пакету "Статистика". При проведенні статистичної обробки обчислювали середню арифметичну величину (М), достовірність різниць результатів дослідження (Р). Результати вважалися вірогідними в тому випадку, коли коефіцієнт достовірності був менший або рівний 0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇX ОБГОВОРЕННЯ
Результати проспективного дослідження. За віком вагітні жінки були розподілені таким чином: до 20 років - 65 (32,5%), 21-25 років - 74 (37,0%), 26-30 років - 42 (21,0%), 31-35 років - 13 (6,5%), 36-40 років 6 (3,0%). ЗРП зустрічалась при першій вагітності у 46,5%, при другій - у 24,0%, при третій і наступних вагітностях - у 14,5%. У дитинстві вагітні жінки перенесли такі інфекційні захворювання: кір - 19 (9,5%), скарлатина - 8 (4,0%), вітряна віспа - 13 (6,5%), вітрянка - 23 (11,5%), краснуха - 6 (3,0%), епідемічний паротит - 9 (4,5%), простудні захворювання - 18 (9,0%). У 23 (11,5%) вагітних жінок менструальна функція встановилась протягом 1-2 років, а тривалість циклу в середньому складав 26 днів. У 48,5% жінок відмічено порушення менструальної функції. Із них ранній початок виявлено у 12,5%, пізній початок - у 5,5%, альгодисменорея - у 4,0%, гіперполіменорея у 19,5%, нерегулярні місячні - у 7,0% випадків. У вагітних з ЗРП мали місце такі перенесені гінекологічні захворювання, як порушення дітородної функції у 9 (4,5%), загальний і статевий інфантилізм - у 15 (7,5%), вірильний синдром - у 4 (2,0%), мимовільні викидні - у 21 (10,5%). У 23 (11,5%) були артифіціальні аборти. Серед патології, яка відмічалась у вагітних жінок із ЗРП, необхідно відзначити великий відсоток анемії вагітних, шо складав 61,5%, загроза пізнього викидня - у 18,0%, загроза передчасних пологів - у 32,0%, гестоз першої половини вагітності - 7,0%, прееклампсія вагітних - у 5,5%. Серед екстрагенітальної патології слід відмітити, що у 62 жінок (31,0%) вагітність перебігала з ускладненнями. Серед них у 7,0% відмічалось гостре респіраторне вірусне захворювання, у 7,5% - хронічний пієлонефрит, у 4,0% - гіперплазія щитовидної залози і інша екстрагенітальна патологія, яка має велике значення у виникненні і розвитку ЗРП.
У вагітних з ЗРП передчасні пологи були у 60 (30,0%), передчасне відходження навколоплідних вод - у 44 (22,0%), раннє відходження навколоплідних вод - у 9 (4,5%), первинна слабкість пологової діяльності - у 14 (7,0%), вторинна слабкість пологової діяльності - у 8 (4,0%), підсилення пологової діяльності внутрішньовенним введенням окситоцину - у 19 (8,0%), а дистоція шийки матки відмічена у 9 (4,5%). У 5 (2,5%) випадках в пологах була прогресуюча гіпоксія плода, а у 12 (6,0%) новонароджених відмічено обвиття пуповини навколо шиї. У 16,0% випадків проведено родорозрішення шляхом операції кесарського розтину.
Результати досліджень вказують, що серед етіологічних факторів, які призводять до затримки росту матки від терміну вагітності слід віднести наявність у жінок таких станів: порушення менструального циклу; порушення дітородної функції (первинне і вторинне безпліддя); закінчення першої вагітності абортом, самовільним викиднем; пізня (після 30 років) перша вагітність; тривалі проміжки між вагітностями (більше як 5 років); загальний і статевий інфантилізм; гіпоплазія матки; фіброміома матки; вроджені вади матки; нейроендокринні захворювання; гострі і хронічні запальні процеси матки і її додатків; фізичні і психічні травми, конфлікти в сім'ї; робота пов'язана з хімічним виробництвом та тривалим впливом на організм таких речовин, як нітролаки, смоли, органічний синтез тонкого волокна, гербіциди, фунгіциди, мінеральні добрива, кислоти та ін., особливо в дитячому віці та під час вагітності; перенесені в дитинстві гострі та хронічні інфекційні захворювання; паління тютюну, вживання алкоголю, наркотиків; екстрагенітальна патологія; гестоз першої і другої половини вагітності; ускладнення в післяопераційному періоді після кесарського розтину; вроджені вади плода; інфекційні захворювання під час вагітності (грип та гострі респіраторні захворювання та ін.); захворювання крові, особливо апластичні та залізодефіцитні анемії; аномалії розміщення плаценти; ізосерологічна несумісність крові матері і плода; плацентарна недостатність; гормональні порушення під час вагітності; перенесені венеричні захворювання під час вагітності; аліментарні причини (білкове голодування); незадовільні матеріально-побутові умови.
Нерідко МЗМ під час вагітності зумовлені поєднанням впливу кількох факторів одночасно.
Важливе значення для виявлення причин ЗРП має правильно зібраний анамнез з деталізацією етіологічного фактору.
Скарги вагітних при ЗРП незначні або відсутні. Під час вагітності жінки відмічають відчуття опущення плода та низьке розміщення передлежачої частини в нижньому відділі матки. Об'єктивно у таких вагітних відмічається зменшення довжини і ширини матки на 1-2 см і більше та низьке розміщення передлежачої частини плода. Це один із типових симптомів морфологічних змін міометрію при ЗРП. Інколи вагітні відмічають дискомфорт, загальну втому, подразливість , відчуття тиснення на низ живота. Болі в попереку, внизу живота під час вагітності необхідно розглядати як один із симптомів затримки розвитку м'язових волокон матки в залежності від терміну вагітності. Частіше у таких вагітних жінок на початку виникнення цієї патології скарги на болі відсутні. Легка збудливість матки, біль в ділянці попереку і внизу живота, особливо переймоподібного характеру, які вказують на початок переривання вагітності. ми розглядаємо цей симптом, як важливий прояв затримки розвитку м'язового волокна. Вони є показанням до обов'язкової госпіталізації вагітних у відділення акушерської патології з проведенням їм інтенсивної терапії.
переривання вагітності в терміні 25-28 тижнів пояснюється тим, що цей період вагітності є одним із найбільш загрожуючих (критичний) періодів розвитку вагітності. Саме в цей період проходить швидкий ріст і розвиток плода, і внаслідок цього повинен би збільшуватись адекватно і об'єм матки. Але клінічний досвід вказує на той факт, що при швидкому видовженню м'язового волокна тіла матки, в окремій групі вагітних, одночасно з розвитком плода появляються ритмічні скорочення міометрію і чітко виявляються симптоми переривання вагітності. Госпіталізація вагітних в цей період є обов'язковою.
Під час проведення ультразвукового дослідження у таких вагітних часто знаходимо локальне, або тотальне підвищення тонусу матки, а це є теж одним із перших важливих симптомів (при відсутності інших) прояву неспроможності розвитку м'язових волокон тіла матки. У подальшому це призводить до ЗРП і є ознакою переривання вагітності.
У своїх дослідженнях нами встановлена морфофунціональна неспроможність м'язових волокон міометрію у цих вагітних. Підвищення внутрішньоматкового тиску в процесі збільшення маси тіла плода при недостатності мікроциркуляторного русла міометрію, м'язове волокно матки в цей час відстає в своєму розвитку, а його розтягнення і стиснення сприяє гіпертонусу стінки матки, що і є по суті вже кінцевою стадією функціонально-морфологічної неспроможності матки і є основною причиною невиношування вагітності і передчасних пологів.
Одним із основних факторів, який призводить до хронічної гіпоксії і гіпотрофії плода є низька локалізація плаценти на стінках матки. При проведенні аналізу локалізації плаценти на стінках матки, у яких мало місце ЗРП виявлено: в основній групі низьке прикріплення плаценти по передній стінці матки з нижнім краєм на рівні внутрішнього вічка і вище від нього на 2-3 см виявлено у 62 жінок (41,3%), в т.ч. по передній стінці з переходом на одну із бічних стінок - у 11 (7,34%), прикріплення плаценти по передній стінці в середньому відділі тіла матки ми спостерігали у 14 (9,3%), в т. ч. з переходом на одну із бічних стінок - у 4 (2,7%) вагітних. У верхньому відділі по передній стінці виявлено розміщення плаценти у 2 жінок (1,3%). По задній стінці матки низьке прикріплення плаценти відмічено у 53 вагітних (35,3%), в т. ч. з переходом на одну із бічних - у 10 (6,7%), у середньому відділі плацента локалізувалась у 8 (5,34%), а у верхньому відділі - у 8 (5,34%), в т. ч. з переходом на одну із бічних - у 5 (3,3%) жінок. У дні матки плацента була розміщена у 3 (2%) випадків.
У нижньому відділі матки плацента знаходилась по передній і задній стінці у 115 вагітних з ЗРП (76,6%), у середньому відділі - у 22 (14,7%), у верхньому відділі - у 10 (6,7%), а у дні матки - у 3 (2%) випадків.
У вагітних контрольної групи локалізацію плаценти на передній стінці тіла матки у нижньому відділі знаходили у 4 (4%) жінок, з переходом на одну із бічних - у 2 (2%), у середньому відділі - у 20 (20%), з переходом на одну із бічних - у 16 (16%), у верхньому відділі з переходом на одну із бічних - у 12 (12%) вагітних. По задній стінці матки у нижньому відділі плацента була розміщена у 3 (3%) жінок, з переходом на одну із бічних - у 1 (1%), у середньому відділі з переходом на одну із бічних - у 4 (4%), а у верхньому відділі - у 11 (11%), з переходом на одну із бічних стінок - у 20 (20%) вагітних. У дні матки плацента знаходилась у 7 (7%) випадків.
Таким чином, у нижньому відділі тіла матки плацента була розміщена у 10 (10%) вагітних, у середньому відділі - у 40 (40%), у верхньому відділі - у 43 (43%), а у дні матки - у 7 (7%) випадків.
У вагітних з нижньо-серединною локалізацією плаценти діти народжувались з невеликою масою тіла (до 3000 г.), крім цього у цієї групи жінок відмічалась загроза переривання вагітності у 37%, затримка розвитку плода у 6%, хронічна гіпоксія плода у 11%, гестоз першої половини вагітності у 14%, гестоз другої половини вагітності у 18%, а передчасні пологи були у 30,0% випадків.
Таким чином, нами виявлено, що при локалізації плаценти у нижньо-серединному відділі тіла матки, а також з переходом на одну із бічних її сторін, у 90,3% випадків зустрічається затримка розвитку плода, що в подальшому є причиною порушення матково-плацентарного кровообігу і веде до розвитку хронічної гіпоксії плода.
При низькому і серединному розміщенні плаценти в матці збільшується частота передчасних пологів або новонароджені, які народилися при цій патології, мають невелику масу тіла (до 3000 г.). У цих жінок частіше спостерігаються симптоми загрози переривання вагітності та затримки росту плода, тому їх доцільно віднести в групу “підвищеного ризику”.
За даними ультразвукового дослідження плаценти у 34 вагітних основної групи було зареєстровано, що остання була меншою в діаметрі на 1,5+0,6 см. і тоншою, а також відмічали змінену її структуру (петрифікати, лагуни, кальцинати і ін.). Крім того у 28 жінок виявили малу кількість навколоплідних вод.
За даними літератури (Г.М.Савельева, М.В.Фёдорова, 1991) достовірною ознакою затримки розвитку плода є невідповідність розмірів довжини і ширини матки на 1-2 см. і більше в порівнянні із нормою, або відсутній її ріст протягом 2-3 тижнів при постійному динамічному спостереженні за вагітною жінкою.
У 200 вагітних жінок з фізіологічним перебігом вагітності ми вимірювали тазоміром довжину та ширину матки, оскільки дані, якими користуються акушери для порівняння з лінійки УРАЛ, запропонованої А.Х.Бабадагли (1996), на сьогоднішній день відрізняються від наших спостережень (таблиця 1).
Крім того, для кращого орієнтування акушера щодо розвитку матки, а також стану плода ми запропонували і провели обчислення об'єму матки згідно терміну вагітності. При обчисленні ми використали формулу еліпсоїда, яка найбільш подібна до тіла вагітної матки.
За даними об'єму вагітної матки можна припустити про затримку розвитку плода. Ми виділяємо три ступені затримки розвитку плода:
І - ступінь, якщо об'єм вагітної матки матки менший на 250-300 см3 від нормального об'єму, відповідно до терміну вагітності.
II - ступінь, якщо об'єм вагітної матки менший на 300-500 см3 від нормального об'єму, відповідно до терміну вагітності.
III - ступінь, якщо об'єм вагітної матки менший від нормального об'єму на 500 см3 і більше, відповідно терміну вагітності.
Спосіб визначення об'єму матки під час вагітності може бути використаний для ранньої діагностики ЗРП.
Кожний ступінь в середньому дорівнює 250-300 см3 і відповідає росту матки під час вагітності на два тижні. Згідно з нашими дослідженнями, тіло матки пропорційно рівномірно росте як у довжину, так і у ширину, в середньому на 2 см у місяць. Необхідно відмітити, що у 27% вагітних жінок при терміні вагітності від 24 до 32 тижнів ріст плода по ширині матки рівний її довжині, а в окремих випадках більший за її довжину.
Таким чином, при визначенні площі матки і плаценти нами виявлено, що у вагітних жінок із ЗРП плацента має менші розміри в порівнянні з жінками з фізіологічним перебігом вагітності. Виявлений взаємозв'язок дозволяє прогнозувати затримку розвитку плода.
Кардіомоніторне дослідження при ЗРП в усіх випадках показало наявність хронічної гіпоксії плода. Основний ритм частоти серцевих скорочень плода складав в середньому 146,7+1,1 (р<0,001) ударів за хвилину.
Таблиця 1.
Показники довжини та ширини і об'єму матки при головному передляганні плода при фізіологічному перебігу вагітності.
Термін вагітності (тиж.) Довжина матки в см (M+m) Ширина матки в см (M+m) Згідно даних Бабадаглы Об'єм матки (см3)
Довжина матки (см) Ширина матки (см)
20 16,9+0,4 15-18 16,6+0,3 14-18 13 10 2437,14
21 17,5+0,5 15-20 16,9+0,5 14-19 14 10,5 2615,71
22 18,1+0,5 16-20 17,2+0,4 15-19 15 11 2802,29
23 18,7+0,6 16-21 17,7+0,5 15-20 16 11,5 3065,95
24 19,6+0,7 17-21 18,2+0,6 16-21 17 12 3397,63
25 19,9+0,5 17-22 18,5+0,3 16-21 18 12,5 3564,30
26 20,4+0,2 18-22 18,9+0,7 17-21 19 13 3813,57
27 21,0+1,4 18-23 19,3+0,8 17-22 20 13,5 4093,66
28 21,6+1,4 19-23 19,7+0,8 18-22 21 14 4386,96
29 22,2+1,2 19-24 20,1+1,2 18-22 22 14,5 4693,78
30 22,8+1,1 20-24 20,5+0,5 19-23 23 15 5014,42
31 23,4+1,4 20-25 20,9+0,3 19-23 24 15,5 5349,17
32 24,0+1,2 21-25 21,3+0,7 20-23 25 16 5698,34
33 24,7+0,7 22-26 21,7+1,1 20-24 26 16,5 6086,87
34 25,2+0,4 22-27 22,0+0,6 20-24 27 17 6382,98
35 25,9+0,5 23-28 22,3+0,4 21-24 28 17,5 6740,43
36 26,2+0,4 24-28 22,7+0,3 21-25 29 18 7065,30
37 26,8+0,5 24-29 23,1+0,3 22-26 30 18,5 7484,05
38 27,2+0,5 25-29 23,6+0,7 20-26 27 19 7928,13
39 27,7+0,6 25-31 23,8+0,7 21-31 26,5 19,5 8211,29
40 27,8+0,4 27-30 23,9+0,3 23-26 26 20 8310,34
Мало місце зменшення амплітуди миттєвих осциляцій 8,9+0,3 проти 12,2+0,5 і число акцелерацій за 30 хвилин 4,3+0,13 проти 8,1+0,2 при фізіологічній вагітності.
При реєстрації спонтанної та індукованої іонами двовалентного заліза хемілюмінісценції сироватки крові встановлено, що у вагітних жінок із ЗРП в порівнянні з фізіологічною вагітністю спостерігається підсилення процесів вільно-радикального окиснення з помітним зростанням вмісту гідропероксидів, про що засвідчує статистичне достовірне підвищення рівня світлосуми (91,24+3,42 проти 147,4+3,01 Scxn, імп/сек) та збільшення амплітуди швидкого спалаху (139,6+3,81 проти 203,3+5,07 hFe2+,мм при р<0,001).
В той же час зростання світлосуми повільного спалаху надслабкого світіння (126,7+6,08 проти 200,1+5,13 SFe2+, імп/сек при р<0,001) свідчить про антиоксидантну систему - здатність ліпідів включатись у вільно-радикальне окиснення із значним скороченням латентного періоду (487,9+13,81 проти 307,2+8,42 ум.од. при р<0,001), який залежить від вмісту в сироватці крові про- і антиоксидантів. Це характеризує антиокислювальний резерв (тангес кута a 0,262+0,011 проти 0,270+0,008 при р>0,05), що вказує на перенапруження і виснаження систем антиоксидантного захисту організму.
Дані хемілюмінісцентного аналізу сироватки крові узгоджуються із показниками вмісту малонового диальдегіду та активності каталази крові і церулоплазміну плазми крові та насиченості залізом трансефину сироватки.
У процесі перекисного окислення ліпідів сироватки крові утворюється широкий спектр вільно-радикальних інтермедіантів перекисного окислення ліпідів, що утворюються в результаті розпаду гідропероксидів - карбональні сполуки до яких відноситься і малоновий диальдегід (Е.М.Крепс, 1981). Вміст малонового диальдегіду (4,030+0,12 проти 4,559+0,06 мкмоль/л при р<0,01), утворення якого пов'язують, як одного з кінцевих продуктів вільно-радикального окиснення поліненасичених жирних кислот у вагітних жінок з ЗРП у другій половині вагітності перевищував вміст в порівнянні з фізіологічним перебігом вагітності.
Активність церулоплазміну у жінок із ЗРП була достовірно знижена (40,80+2,01 проти 23,60+0,45 ум. од. при р<0,001) в порівнянні із фізіологічним перебігом вагітності. Тоді, як насиченість залізом трансферину (0,218+0,006 проти 0,264+0,003 ум. од. при р<0,001) підвищувалась у другій половині вагітності і становила 0,264±0,003 ум.од. проти норми 0,218±0,006 ум. од.
При цьому ідентична направленість змін спостерігалась із активністю каталази, яка є провідним ферментом антиоксидантного захисту в крові (15,36+0,65 проти 5,80+0,22 мг Н2О2/хв·мкл при р<0,001).
Виявлені нами зміни в другій половині вагітності свідчать про активацію цього процесу. Значне збільшення кількості малонового альдегіду, який має мембранотоксичні властивості, може призвести до ушкодження клітин фетоплацентарного комплексу з розвитком гіпоксії в організмі матері та внутрішньоутробного стану плода.
Такий шлях розвитку гіпоксії в організмі вагітних з затримкою розвитку плода при МЗМ пояснює подальший розвиток різноманітних ускладнень вагітності, загрози переривання вагітності та розвитку утробної гіпоксії плода, що узгоджуються з нашими морфологічними даними.
Таким чином, встановлено, що у вагітних жінок із ЗРП має місце зниження антиокислювального резерву організму та інтенсифікації процесів перекисного окислення ліпідів. Ступінь вираженості змін у цих двох протидіючих системах залежить від терміну вагітності і негативно впливає як на розвиток матки, так і плода.
Отримані результати дозволяють висловити припущення про пряму участь неспецифічних реакцій перекисного окислення ліпідів у розвитку затримки росту плода при МЗМ. При цьому ведучу ланку має адаптативне значення, що напевно, пов'язано з ефектом швидкої оптимізації активності всіх головних мембранозв'язуючих білків, і, відповідно, функції клітин та органів в цілому для забезпечення реалізації негайної адаптації організму плода до дії факторів, які спричиняють затримку розвитку м'язових волокон матки (Е.М.Крепс, 1981). Це явище призводить до пошкодження мембран і набуває ведучої ролі в перетворенні адаптативного ефекту у дезадаптативний, який супроводжується змінами клітинного катаболізму, порушенням окиснювальних процесів, що є основним фактором, лімітуючим життєздатність плода і резерв його адаптації у вагітних з цією патологією при МЗМ. Продукти перекисного окислення ліпідів, накопичуючись в крові і плаценті, можуть істотно погіршувати матковий і плацентарний кровоплин, і, тим самим, порушувати фізіологічні взаємовідносини в системі мати-плід.
При морфологічному дослідженні тканини матки встановлено, що при ЗРП виникають мієлоподібні структури внаслідок клітинної дезорганізації з недостатністю лізосомальних ферментів – гідролаз (Е.М.Крепс, 1981).
Нами виявлено, що порушення обмінних процесів в міометрії, плаценті та плідних оболонках при ЗРП супроводжуються змінами структури мембран і органел клітин міоцитів, високої активності гідролітичних ферментів і підвищеної проникливості судинної стінки.
результати наших досліджень показали, що вміст біометалів (залізо, цинк, мідь, марганець) в крові вагітних, тканині матки і плаценті значно знижений. Це має пряме відношення до обміну речовин і відіграє важливу роль в диференціюванні і стабілізації клітинних мембран, в обміні біологічно активних речовин, впливає на синтез білкових молекул в організмі вагітних жінок, а також на затримку розвитку і росту плода.
Для організму здорової вагітної жінки характерна певна ступінь насиченості тканин і органів МЕ. Цинк, як один із важливих мікроелементів відноситься до числа біометалів, і є обов'язковим структурним компонентом клітин організму, що забезпечує найбільш вигідні умови для розвитку плода.
Встановлено, що в нормі у невагітних жінок концентрація цинку в крові складає в середньому 6,42±0,22 мг/л. При ЗРП, в залежності від ступеня вираженості патологічного процесу цей рівень істотно змінюється. Так, рівень концентрації цинку в крові при ЗРП становить 4,26±0,10мг/л, а в той час як при фізіологічній вагітності цей показний дорівнює 8,94±0,49 мг/л (р<0,001). Тобто цей показник менший на 50% від норми. З наведених даних видно, що між концентрацією цинку в крові і ступенем вираженості ЗРП існує зворотній кореляційний взаємозв'язок. Відомо, що частина цинку в крові знаходиться в еритроцитах у зв'язаному стані і йде виключно на утворення і активацію карбоангідрази. У крові він, як правило, зв'язаний з функцією білків, від яких легко від'єднується, і концентрація його може значно змінюватись. Тому не завжди можна достовірно встановити залежність між кількістю цинку в крові і станом його обміну.
Це положення підтверджують дані літератури в яких повідомляють про стабільний стан цинкофіксуючої здатності сироваткових білків як при фізіологічно перебігаючій вагітності, так і при цілому ряді захворювань. Однак, низький рівень цинку при ЗРП на нашу думку свідчить про зрив компенсаторних реакцій, які спрямовані на обмеження метаболічних порушень, котрі можуть мати місце при вагітності, що підтримують гомеостаз шляхом активації ряду ферментних систем. Тому перед нами закономірно виникає необхідність вивчення концентрації цинку в тканинах матки і плаценти.
Кількісне визначення вмісту цинку в плаценті показало, що при фізіологічному перебігу вагітності концентрація його в середньому становила 12,54±0,56 мг/кг. При ЗРП його концентрація знизилась на 69% і залежала від ступеня вираженості цієї патології і в середньому дорівнювала 5,12±0,12 мг/кг сирої речовини. Відомо, що в генезі ЗРП важливу роль відводять порушенню маткового кровоплину. Це веде до порушення доставки поживних речовин, в тому числі і МЕ до плоду. В зв'язку з тим, що плацента має вибіркову здатність депонувати МЕ, ми схильні підтримувати думку ряду авторів, що виявлене нами зниження концентрації цинку в тканині плаценти зумовлене частковим переходом його до тканини плода для підтримки його гомеостазу і носить адаптаційно-компенсаторний характер.
Аналіз отриманих даних показав, що в тканині матки концентрація цинку у жінок з фізіологічним перебігом складає 18,95±0,75 мг/кг в той час як при ЗРП цей показник дорівнював 10,45±0,30 (p<0,001) і на 55% менший за норму, що свідчить про значний дефіцит цинку в тканині матки, що на нашу думку, треба розглядати як негативний прогностичний момент.
У крові при фізіологічному перебігу вагітності концентрація заліза складає в середньому, 677±28,1 мг/л на сиру речовину, в той час як при ЗРП цей показник становив 432±5,66 мг/л (р<0,001). Характерно, що ця величина на 23% менша за показник у невагітних жінок. Вміст заліза в плаценті у жінок при фізіологічному перебігу вагітності становила 14,52±0,22 мг/кг, в той час як при ЗРП цей показник дорівнював 6,84±0,24 мг/кг на сиру речовину. У тканині матки при фізіологічному перебігу вагітності рівень заліза складав 21,0±0,74 мг/кг, а при ЗРП - 12,42±0,43 (р<0,001). Залізо бере активну участь у процесі кровотворення, тканинного дихання і роль його полягає в тому, що в тканинах органічні сполуки заліза каталізують процеси окислення в клітинах, а його недостатня концентрація, при зменшеному кровоплині вагітної матки призводить до розвитку анемії плода, гіпоксії і його гіпотрофії. Все це пригнічує трофіку, розвиток і ріст м'язових клітин вагітної матки.
Вміст міді у вагітних жінок контрольної групи в крові становив 2,18±0,11 мг/л. При ЗРП цей показник в середньому складав 1,04+0,02 мг/л (р< 0.001), а у не вагітних жінок - 1,28±0,07 мг/л. Зменшення концентрації міді в крові свідчить про гальмування активності окисно-відновних процесів, що веде до негативних змін в організмі. Зменшення концентрації міді в крові може відігравати значну роль у патогенезі ЗРП, а також призводить до розвитку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії і гіпотрофії плода. Слід відзначити, що з підвищенням ступеня важкості ЗРП, дефіцит міді зростає. Така ж сама тенденція до зниження спостерігається і в плаценті. Вміст цього МЕ у вагітних з фізіологічним перебігом дорівнювала, в середньому, 2,10±0,08 мг/кг на сиру речовину, а при ЗРП - 1,70±0,04 мг/кг (р<0,01). Кількісний аналіз вмісту міді в тканині матки у вагітних контрольної групи дорівнював, в середньому, 2,47±0,09 мг/кг, а при ЗРП –1,28±0,06 мг/кг речовини (р<0,001).
Оскільки, для міді властива висока біологічна активність, то виявлені зміни відіграють важливу роль в організмі вагітної жінки. При зниженому вмісту заліза, міді в крові знижується їх концентрація і у тканині матки та плаценти. Цей факт важко недооцінити, якщо співставити показники концентрації заліза і міді. Відомо, що мідь впливає як на всмоктування, так і на утилізацію заліза і міді в організмі людини. Фізіологічна роль заліза розуміється стосовно факту, що в організмі вагітної жінки залізо використовується на побудову міоглобіну в тканинах матки. В наших дослідженнях встановлено, що зменшення кількості заліза проходить на фоні зменшення міді у всіх досліджуваних тканинах. Враховуючи і той факт, що залізо входить до складу ряду дихальних ферментів, які каталізують процеси окислення, гіпокупремія і дефіцит заліза в комплексі призводять до зниження газообміну і тканинного дихання. Розвиток цих процесів в міоцитах безперечно призводить до порушення їх трофіки, накопичення недоокислених речовин і, як результат, до розвитку дистрофічних процесів. Тому у нас є всі підстави вважати, що зниження концентрації міді у жінок із ЗРП позначається на зниженні темпів гіпертрофії міометрію під час гестації, що безперечно веде до гіпотрофії плоду.
Концентрація марганцю в крові невагітних жінок становила 72±2,60мкг/л. У жінок з фізіологічним перебігом гестації цей показник дорівнював 104±7,38 із ЗРП – 64±1,51 мкг/л (p<0,001). Необхідно відзначити, що він був меншим від показника у невагітних жінок. В плаценті у жінок контрольної групи концентрація його дорівнювала в середньому 168,0±6,08 мкг/кг, а у жінок основної групи цей показник дорівнював 94±3,96 мкг/кг на сиру речовину (р<0,001). В тканині матки у здорових вагітних концентрація марганцю становила 984±27,9 мкг/кг, в той час як у вагітних із ЗРП цей показник дорівнював в середньому 618±17,6 мкг/кг на сиру речовину.
Ряд авторів вказують на наявність депо марганцю в м'язовій тканині і у крові вагітної жінки. Однак, при вагітності його концентрація в крові значно коливається. Причиною може бути різка зміна водно-сольового обміну, порушення функції нирок і кишечника, збільшення синтезу ряду гормонів під час гестації. В наших дослідженнях ми встановили прямопорційний зв'язок між ступенем зменшенням концентрації марганцю в крові і ступенем вираженості ЗРП. Це пояснюється тим, що недостатність марганцю, особливо на фоні зниження концентрації міді, веде до порушення синтезу вітамінів. Дефіцит цих речовин понижує рівень окисних процесів і створює передумови до виникнення дегенеративних процесів в тканинах. Марганець, змінюючи склад крові, благотворно впливає на розвиток і ріст плоду і покращує фізичний розвиток новонароджених.
Доплерограма кровоплину в маткових артеріях у здорових вагітних мала вигляд двохфазної кривої з низькою пульсацією і високим діастолічним компонентом, амплітуда якого поступово збільшувалася з розвитком вагітності, то у вагітних з ЗРП спостерігалося зниження систоло-діастолічного відношення, індексу резистентності та пульсаційного індексу протягом третього триместру. Таке порушення кровоплину у маткових артеріях спостерігалось у 93,4% вагітних жінок, що супроводжувалось виникненням хронічної гіпоксії і гіпотрофії плода.
На основі клінічних спостережень і морфологічних досліджень нами вивчена морфофункціональна перебудова міометрію, плаценти та плідних оболонок з врахуванням їх динаміки в процесі розвитку цієї патології.
Було з'ясовано, що мікроскопічна і субмікроскопічна картина міометрію при морфологічних змінах м'язових структур під час вагітності не однотипна, пов'язана з стадією розвитку міометрію і знаходиться в прямій залежності від глибини структурних змін, тривалості розвитку трофічних зрушень, терміну вагітності.
Зміни, які відбуваються в основних компонентах міометрію, мали різноманітний характер. В залежності від вираженості цих змін нами було виділено три ступені перебігу цієї патології:
1) компенсаторно-адаптаційна гіперплазія;
2) гіпопластичні перетворення;
3) деструктивно-метаболічні зміни.
При дослідженні гістологічних препаратів забарвлених азур 2 та метиленовим синім при гіпоплазії міометрію матки при першому ступені спостерігається збільшення загальної площі пучків гладких міоцитів на 8-12%. У порівнянні з контролем вони розміщуються на більшій відстані одна від одної. На поперечних зрізах гладком'язові клітини міометрію мають значно вужчі розміри (273,50±12,10 - 500,54±25,06 мкм2 площі). Нерівномірно розпушені ядра міоцитів зберігають свою базофільність. Проте інтенсивніть їх забарвлення була різноманітною (від блідо-фіолетового до чорного кольору). Хроматинові зерна виявляються дуже рідко. В окремих пучках спостерігалися групи гладком'язових клітин (по 2-5 в кожній) з вираженим базофільним забарвленням.
Кровоносні судини міометрію, особливо капіляри, на цьому фоні були переповнені гіперагрегованими еритроцитами. Діаметр більшості судин складав в середньому 150-180 мкм. Їх стінка була різко набряклою та розпушеною. Просвіт судин венулярної ланки мікроциркуляторного русла різко розширювався, збільшуючись до розміру венозних судин. Ендотелій мало виражений, на окремих ділянках спостерігається його десквамація з зміщенням відростків у просвіт судини. Еластична мембрана в артеріях і венах майже не виявляється. Гладкі міоцити в стінці венозних судин гіпертрофовані.
При другому ступені у окремих випадках знайдено виражену гіпоплазію міометрію та їх судин. За даними світлооптичної мікроскопії, загальна площа окремих м'язових пучків складає від 902,05±18,07 мкм2 до 3065,60±20,14 мкм2 що на 16% більше, ніж в контрольній групі і на 5% більше, ніж в попередній групі досліджень. У міжпучковому просторі збільшується кількість пухкої несформованої сполучної тканини. Зустрічається велика кількість з нерізковиражених ознак деструкції міоцитів. Змінювалась морфологія ядер з інтенсивно забарвленими ядерцями, які були розмиті, часом пікнотичні. Поряд з цими морфофункціональними перетвореннями, певні патоморфологічні зміни спостерігалися в ангіоархітектониці міометрію, у першу чергу, в капілярній сітці, їх просвіт розширений, часто з'єднаний з артеріо-венозними анастомозами.
При затримці розвитку вагітної матки при третьому ступені на гістологічних препаратах загальна міо- та ангіоархітектоніка відрізнялась значною деструкцією, інфільтрацією лімфоцитами, макрофагами та плазмоцитами на фоні пікнозу гладких міоцитів. Локально спостерігались витончення окремих гладком'язових клітин з загальною площею 936,50±25,70 до 3128,30±36,90 мкм2. У надсудинному та судинному шарах це явище особливо виражене. Ядра таких клітин були зміщені на периферію і мали виражені пікнотичні зміни, цитоплазма яких була різко вакуолізована.
У дрібних артеріолах і капілярах міжм'язових пучків спостерігалось значне звуження просвіту за рахунок вираженого розростання пухких сполучнотканинних елементів в товщі стінки судин. Псевдогломусні та мікрогломусні структури були різко переповнені кров'ю.
Вивчення ультраструктурних змін міометрію при затримці росту вагітної матки при першому ступені важкості допомагає встановити виражені інвагінації в ядрах і саркоплазмі, де спостерігалась значна деструкція мітохондрій. Між окремими клітинами спостерігалось порушення тісних контактів нексусів. При цьому у міжклітинній щілині спостерігалась помірна кількість колагенових волокон, що продукуються фібробластами.
У мікроциркуляторному руслі міометрії при електронно-мікроскопічному дослідженні виявлено незначне потовщення ендотеліоцитів капілярів та венул, що обтурують просвіт. В окремих клітинах відбувалось нерівномірне розширення нуклеолеми і конденсація хроматину та внутрішньоклітинних органел поблизу ядра. В окремих судинах, особливо в судинах венулярної ланки, між сусідніми ендотеліоцитами спостерігалось розширення міжклітинної щілини з незначним діастазом. Базальна мембрана капілярів локально розширена і гомогенізована.
При другому ступені МЗМ електронно-мікроскопічно відмічено, що в гладких міоцитах вакуолізація мітохондрій та інших органел наростає гомогенізація базальної мембрани. Ядро збільшується в об'ємі, згладжуючи складки каріолеми з диспергацією хроматину, різкою гіпертрофією ядерця. В окремих клітинах часто спостерігались гігантські, сигароподібні мітохондрії (до 20 нм в довжину) з порушенням цілісності крист та розростання стрічкоподібних філаментів в саркоплазмі. В окремих ділянках міоцитів з'являлись мієліноподібні структури. У ділянках лізису міофіламентів з'являлись некротизовані зміни. При цьому між пучками міоцитів порушується архітектоніка мікросудин зв'язаних з артеріо-венозними анастомозами замикально-гломусного типу.
У міжклітинному просторі навколо капілярів спостерігалось значне розволокнення міжклітинних пучків колагенових волокон. Звертає на себе увагу велика кількість плазматичних капілярів у сполучнотканинних прошарках між пучками окремих міоцитів. У матриксі окремих мітохондрій зустрічались міеліноподібні фігури з диструкцією рибосом. На базальній поверхні спостерігалась велика кількість піноцитозних пухирців. Міжклітинні щілини між міоцитами локально розширені, що змінює її контакти з нервовими закінченнями.
При третьому ступені електронно-мікроскопічно встановлено, що ультраструктурна організація складових компонентів міометрію значно порушена. Ядра гладких міоцитів видовжені, іноді зморщені. Цистерни ендоплазматичної сітки вакуолізовані, фрагментовані, на їх мембранах відсутні рибосоми. Міофіламенти зливались між собою. Порушувались міжклітинні нексусні контакти. У капілярах просвіт обтурований випинаючими сюди зонами кулястих ядер ендотеліоцитів.
На думку J.M.S. Ferrеira et al. (1987), сполучнотканинне парабазальне оточення в міометрії створює те внутрішнє середовище, через яке поживні речовини дифузно переходять з кровоносного русла до робочих елементів. Воно дозволяє, окрім процесів репарації, забезпечити "механізми резерву", що сприяє довготривалій функціональній активності клітин міометрію в пологах. Велика кількість переконливих експериментальних і клінічних даних свідчить про те, що саме сполучнотканинний каркас матки забезпечує цілісність і стійкість специфічних живих структур та порушення регуляції трофіки тканин. У судинному шарі частіше зустрічаються фіброцити та тканинні базофіли. В останньому триместрі вагітності в судинному шарі процеси колагенозу завершуються і формується кінцевий сполучнотканинний каркас, який забезпечує поступове формування якісно нового органу передпологової матки.
Ми звернули увагу на те, що процес формування колагенових волокон здійснюється іноді патологічним шляхом, тобто в цитоплазмі фібробластів міжм'язових проміжків. Поява колагенових волокон всередині клітини при вагітності може бути пов'язана з порушеним синтезом вуглеводних компонентів.
В той же час підвищене колагеноутворення в міометрії можна розглядати як адекватну захисну реакцію організму, направлену на заміщення окремих дегенеруючих гладком'язових клітин і заміщення дефекту, що проходить при безпосередній участі колагену. Однак в нормальній сполучній тканині існує ауторегуляція синтезу і розпаду колагену, який синтезується до певного критичного рівня, після чого завдяки існуванню фібробластичних кейлонів і колагенозам проходить репресія синтезу цього білку.
У літературі існують дані, які підтверджують розвиток значних імунологічних реакцій у жінок при фізіологічно перебігаючій вагітності і з явищами МЗМ, що неодмінно веде до різкого зниження лімфоцитів і їх активності в організмі жінки (В.И.Говалло,1987). У результаті розвивається дефіцит синтезу колагеназ, посилюється фіброгенез, що клінічно проявляється гіпоксією.
Таким чином, порушення трофіки може бути пов'язане щонайменше з трьома причинами. По-перше, спостерігається значне збільшення сполучнотканинних елементів і потовщення сполучнотканинних прошарків між окремими м'язовими волокнами. По-друге, зменшується кількість функціонуючих капілярів і з'являються плазматичні капіляри з широким просвітом та підвищеною проникливістю їх стінки внаслідок порушення гломусних хемобарорецепторів. По-третє, значно частіше зустрічаються дегранульовані тканинні базофіли, що закономірно призводять до підвищення кількості вільних біологічно активних речовин, які в свою чергу запускають каскадний механізм підвищення судинної проникливості і набряку інтерстиціального простору, що свідчить про постійне підвищення концентрації гістаміну в організмі вагітних і його метаболітів, що особливо проявляється під час пологів. Всі ці фактори в своїй сукупності безперечно призводять до значного погіршення трофіки всіх компонентів міометрію і його гіпоксії. Таким чином, коло замикається і для його розриву одних "адаптаційних реакцій" організму вже стає недостатньо.
При проведенні гістологічних досліджень децидуальної оболонки було виявлено, що клітинні ядра мали овальну форму, їх вісь орієнтована паралельно поздовжній вісі клітини. Ядра були розміщені в один ряд приблизно у центрі клітини. Оболонка ядра потовщена, ущільнена і інтенсивно фарбувалась барвниками. Цитоплазма епітеліоцитів щільна, зерниста. На апікальній поверхні цитоплазма утворювала значну кількість мікроворсин. Частка великих децидуальних клітин (ВДК) в середньому складала 50-57% (в середньому 54,0+4,3 клітини), в базальній пластинці вона знижувалась з 90% в нормі до 75 (в середньому 74,0+5,0 клітин). Збільшувалась кількість ВДК третього типу (пізня стадія диференціації). Зберігались компактний і спонгіозний шари.
Частка ВДК знижувалась у всiй децидуальнiй оболонцi i базальнiй пластинцi плаценти (в середньому до 42,3+0,8 i 48,7+2,4 клiтин вiдповiдно). Компактний шар був тонким, iнодi аж до одного пласту ВДК, зустрічались дiлянки некрозу клiтин з їх фрагментацiєю. Спостерiгався полiморфiзм ВДК i їх ядер. Ядра зустрічались рiзних розмiрiв, з зазубреними краями, пiкнотичнi. У цитоплазмi накопичувались краплi нейтрального жиру.
На гiстологiчних препаратах плаценти забарвлених гематоксилiн-еозином при затримці росту матки під час вагітності бiльшiсть кiнцевих ворсин мали типову морфологiчну структуру i достатню васкуляризацiю. Однак спостерiгались окремi групи ворсин, якi мають признаки незрiлостi. У таких ворсинах зустрiчались клiтини Кащенка-Гофбауера у виглядi поодиноких великих клiтин округлої форми. Розмiщенi вони в петлях пухкої сполучної тканини i мали оксифiльну, пiнисту цитоплазму. Ядро часто розмiщується ексцентрично. З боку гiстоструктури синцитiотрофобласту значних змiн не спостерiгалось. Однак в поодиноких ворсинах ядра синцитiотрофобласту розмiщенi в один, рiдше два ряди, якi рiвномiрно розподiленi по всiй окружностi ворсин. В ендотелiоцитах капiлярiв ядра мали продовгувату форму.
Важливим фактором у забезпеченні зв'язків в біосистемі мати-плід важливу роль відіграє плацента, яка є важливим нейроендокринним органом розвитку та росту плода. Важливу роль у здійсненні цих процесів, як свідчать проведені нами дослідження, відіграють гломусні хемобарорецепторні регулятори гемомікроциркуляції матки і плаценти в складі спіральних маткових артерій.
Вивчення цих питань клінічними та морфологічними методами вказує на недостатній розвиток мікрогломусної системи в умовах затримки розвитку м'язових волокон матки під час вагітності. Внаслідок хронічної вазоконстрикції гломусних АВА спіральних артерій матки знижуються метаболічні процеси в тканинах плаценти, супроводжуючись хронічною гіпоксією та гіпотрофією плода.
Нами встановлена наявність в спіральних артеріях міометрію та ендометрію, епітеліоїдних міоцитів, рефлексогенним зонам судинного русла. Вони мали добре виражені кулясті ядра епітеліоїдних міоцитів величиною 15-20 мкм.
У спіральних артеріях і артеріолах міометрію та ендометрію в середній оболонці знаходиться від 3 до 10 шарів епітеліоїдних міоцитів. У гломусних судинах ендотелій, зливаючись з базальною мембраною або основною речовиною сполучної тканини, формує так звані турнікети на тлі спазму судин.
У різних оболонках матки нам вдалось встановити два типи будови АВА, які відходять від спіральних артерій: 1) прямі та 2) клубочкові, які можуть носити гломусну або замикально-гломусну будову. У гломусних АВА, облямованих замикально-гломусних - частково замінена гломусними Е-клітинами. З цими клітинами контактують доцентрові ацетилхолінові рецептори, тоді як в їх адвентиції зустрічаються елементи хромафінної (відцентрової) симпато-адреналової або парасимпатичної нервової системи.
У гломусних АВА кулясті ядра Е-клітин формують в своїй стінці 3-5 рядів, а в змішаних (замикально-гломусних) 5-10 рядів. ІІоміж цими клітинами чітко контурується одношарова базальна мембрана, внаслідок чого просвіт цих судин знаходився в сплющеному стані. Між окремими Е-клітинами часто спостерігаються нексусні проміжки, виповнені десмосомами. Поміж ними часто зустрічаються нейрональні синапси з типовими холінергічними гранулами. Це є свідченням доцентрової чутливості Е-клітин при мінімальній завантаженості холінергічними гранулами.
Детальний аналіз електронограм допоміг визначити структуру епітеліоїдних міоцитів в середній оболонці гломусних судин. Завдяки цьому ми встановили наявність в них кулястого ядра в центрі клітини з двома ядерцями на тлі мало конденсованого хроматину. Вся цитоплазма Е-клітин характеризується наявністю міофіламентів типу тонофібрил, з'єднаних між собою тонкими нитками між окремими дисками саркомера, властивих деяким незрілим міоцитам.
Між окремими Е-клітинами зустрічались фібробласти, що здібні виробляти колагенові волокна. Таким чином, це дає можливість виконання цими структурами подвійної функції у тій же клітині при різних ступенях навантаження. Варто також відзначити роль фактору у виникненні мікроклазматозу в мікроворсинках ендотелію капілярів та окремих мембран, що може свідчити про важливу роль синусоїдних капілярів у виконанні ендокринної функції. Паравазально в ділянці цих судин помічена виражена лімфоїдна муфта з значною кількістю фібробластів, макрофагів (гістіоцитів) та лейкоцитів. Тут часто зустрічались великі гранулярні лімфоцити, що відіграють роль природних кілерів.
Лімфоїдні вузлики в більшості своїй оточуються децидуальними клітинами, в центрі яких знаходяться гломусні клубочкові канали, які, на нашу думку, виконують інкреторну функцію хемобарорецепторної регуляції гемоциркуляції в тканинах матки і плаценти. Лагуни міжворсинчастого простору зв'язані зі спіральними артеріями та артеріолами по ходу залозистих крипт та септ котиледонів і мають тенденцію до набухання. На 38-40 тижні вагітності в них збільшується кількість фібрину і тромбоцитів, зустрічаються ендотеліальні та децидуальні тромби у венозних лагунах міжворсинчастого простору. Капіляри хоріальних ворсин та матково-плацентарні артерії при цьому значно редукуються. Все це очевидно є наслідком регулюючого впливу лімфоїдної та нейроендокринної систем матки і плаценти на ті процеси, що відбуваються в динаміці вагітності. При цьому зростає максимальна кількість міжепітеліальних лімфоцитів в залозистих криптах ендометрію, внаслідок деструктивних форм затримки розвитку м'язових волокон матки під час вагітності у кореляційному зв'язку з лімфоїдними вузликами та хемобарорецепторами та лімфобластами.
При недостатності мікрогломусної та лімфоїдної систем внаслідок затримки розвитку м'язових волокон матки під час вагітності, вони стають причиною порушень скоротливої діяльності міометрію з втратою мікроциркуляції в міжворсинчастому просторі та в гемохоріальних ворсинах плаценти, що стає основною причиною затримки розвитку плода. Гломусні структури, їх синусоїди і лагуни здатні витримувати значний тиск крові, особливо в час достатнього заповнення материнською кров'ю без змішування її між собою. Їх епітеліоїдні міоцити, що оточують гломусні артеріоли та АВА, особливо гломусні клубочки, регулюють хімізм та тиск крові в міометрії, ендометрії та плаценті. Вказані вище структури в той же час відіграють роль регулятора венозного кровоплину, внаслідок цього створюється велика різниця тиску в артеріальних і венозних судинах, що сприяє венозному відтоку від матки та зменшення застою в ній.
Загальна площа поперечного січення профілю гломусних та синусоїдних судин займає 71,5+5,8% площі гладких міоцитів міометрію, проти 45,3+3,1% в нормальній матці. Все це стає однією з причин розвитку акушерської патології, що потребує відповідної корекції.
Причиною затримки розвитку м'язових клітин матки під час вагітності в критичні періоди (12-13, 18-20, 28-30, 34-35 тижнів вагітності) розвитку плода може бути ішемія тканин окремих оболонок матки, викликана порушенням регуляції гемомікроциркуляції в міометрії, ендометрії та міжворсинчастому просторі. Виявлена при цьому їх капіляро-трофічна недостатність відкриває додатковий ланцюг в патогенезі недостатнього розвитку плода з морфологічними перетвореннями в гладком'язових волокнах міометрію та порушенням його скоротливості. Ми вважаємо, що ці морфофункціональні зрушення є одним із основних та найбільш важливих причин гіпотрофії плода в умовах фетоплацентарної недостатності.
В організмі вагітної жінки знаходиться складна запрограмована гломусна система хемобарорецепторів матки з високою здатністю до регуляції гомеостазу, яка відповідає за виношування вагітності, розвитку і росту плода.
Хемобарорецепторна інервація маткового і матково-плацентарного кровоплину залишається майже не вивченою, як в спіральних артеріях міометрію, так і в артеріо-венозних анастомозах ендометрію, особливо при патології вагітності. Це дозволить визначити різні функції репродукції людини та гломусних систем фетоплацентарного комплексу, що дозволить певним чином регулювати ці процеси. При вивченні цієї проблеми важливого значення набувають всі компоненти материнської та плідної плаценти. Вони відповідають за підтримку нормального гомеостазу плода як в умовах фізіологічної вагітності, так і при затримці його розвитку. У літературі є чимало даних про морфологічні особливості плаценти, але вони не зв'язуються з хемобарорецепторною функцією мікрогломусної системи. Через це ці дані є дуже дискусійними, і потребують подальших досліджень. Досі не виділені основні закономірності патологічних процесів, які зв'язані з ураженням цих структур. Сформована плацента здійснює адаптацію фагоцитів матері і плода. У зв'язку з цим плацентарна недостатність залишається однією з основних і центральних проблем акушерства та перинатології, які можуть дозволити запобігти розвитку судинних ускладнень, зменшивши акушерську патологію і перинатальні втрати. Провідна роль плаценти в процесі формування плода пов'язане з її нейроендокринною функцією та хемобарорецепції. Вона забезпечує зв'язок між організмом матері та органами і тканинами плода з розвитком його внутрішньоорганної патології, що і визначає концепцію патогенезу вказаних вище ускладнень, а також характеризує зміни плацентарного бар'єру при затримці розвитку м'язових волокон матки під час вагітності. Враховуючи стан компенсаторних змін та ступінь важкості перебігу окремих ускладнень, можна чітко визначити методи корекції цієї патології в клініці.
Проведенi гiстологiчнi та електронно-мiкроскопiчнi дослiдження дозволили встановити ряд морфометрично обгрунтованих особливостей морфологічних змін м`язового волокна матки при ЗРП, які мають не тiлькi теоретичну, але й практичну цiннiсть.
Таким чином, затримка розвитку плода при МЗМ - це складний, тривалий, симптомокомплекс, який супроводжується, незалежно від етіологічного фактору, порушенням маткового кровоплину, що призводить до порушення розвитку м'язового волокна під час вагітності і матково-плацентарного кровоплину. внаслідок цього наступають дистрофічні перебудовні процеси як м'язового волокна, так і плацентарної тканини, які супроводжуються дисфункціональними змінами ферментативної, захисної, дихальної, гормональної, транспортної, ендокринної, метаболічної. імунологічної та інших функцій, які лежать в основі розвитку плода і новонародженого.
З прогностичною і профілактичною метою ЗРП нами розроблені фактори ризику, які оцінюються в балах і умовно розділені на сім груп.
До першої групи віднесені інфекційні захворювання в дитинстві. До другої групи ми віднесли порушення менструальної функції, до третьої – гінекологічні захворювання до вагітності, до четвертої – соціально-біологічні фактори, до п'ятої – екстрагенітальну патологію вагітності, до шостої – ускладнення цієї вагітності і до сьомої – патологію плаценти.
Перераховані фактори ризику МЗМ представляють загрозу як і для вагітної жінки, так і для плода. Сума балів до 8 розцінюється як легкий ступінь ризику, 9-19 балів - середній ступінь, а 20 балів і вище - як важкий ступінь. Така шкала факторів ризику допоможе лікарям жіночої консультації і стаціонару віднести вагітних у групу підвищеного ризику щодо затримки розвитку плода, провести детальне обстеження і повноцінне лікування.
Одним із етіологічних факторів ЗРП є постійне перебування вагітної жінки в положенні на спині під час сну і відпочинку. Це спричиняє часткове стиснення вагітною маткою судин черевної порожнини при локалізації плаценти в нижньо-серединному відділі, що супроводжується гіпоксією стінки матки, порушенням маткового і матково-плацентарного кровоплину. Внаслідок цього порушуються всі функції плаценти, що і призводить до загрози переривання вагітності, хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, гіпотрофії, затримки розвитку плода, МЗМ відносно її терміну і нерідко до антенатальної смерті плода.
Тривале кисневе голодування є провідною патогенетичною ланкою в механізмі пошкоджень міометрію, плода і новонародженого, зумовлюючи високу частоту перинатальної патології, мертвонароджень, неонатальної і ранньої дитячої смертності.
Для покращення маткового і матково-плацентарного кровоплину необхідно рекомендувати вагітним жінкам під час сну і відпочинку з профілактичною і лікувальною метою лежати на лівому або правому боці. Таке положення вагітної жінки сприяє покращенню маткового кровоплину і нормальному прогресуванню вагітності.
Враховуючи, що при ЗРП має місце порушення архітектоніки мускулатури матки, патологічні зміни плаценти та її низька локалізація на стінках матки, в цих ситуаціях слід рекомендувати профілактичне лікування таких вагітних в критичні періоди з метою покращення мікроциркуляції.
Профілактичне комплексне лікування вагітних жінок із ЗРП необхідно проводити у терміни 12-13, 20-22, 28-30 та 34-35 тижнів вагітності курсами по 12-14 днів, яке включає в себе позиційне колінно-ліктьове положення по 10-15 хв 3-4 рази на день, психоседативну, інфузійну терапію, спазмолітики і середники, які знижують активність матки, покращують мікроциркуляцію, вітамінотерапію, а також фізіотерапію.
Ми переконались, що основними принципами лікування МЗМ під час вагітності є:
1. Покращення реологічних властивостей крові, нормалізація мікрогемоциркуляції органного і тканинного кровоплину.
2. Усунення анемії, гіповолемії, гіпопротеїнемії та дефіциту енергетичного обміну.
3. Усунення спазму периферичних судин, перетиснення магістральних судин черевної порожнини масою тіла матки.
4. Відновлення обмінних процесів, профілактика гіповітамінозу та дисбалансу мікроелементів в організмі вагітних жінок.
5. Нормалізація процесів активації перекисного окислення ліпідів.
6. Покращення функціонального стану фетоплацентарної системи.
7. Ліквідація ознак загрози переривання вагітності і передчасних пологів.
Вище викладене свідчить, що вчення про лікування синдрому ЗРП знаходиться в постійному розвитку. Однак запропоновані на сьогоднішній день терапевтичні схеми дозволяють лише до певної міри зменшити активність та прогресування патологічного процесу. Ось чому так гостро стоїть проблема своєчасної діагностики і лікування цієї патології з використанням оптимальних схем комплексу лікарських середників, використовуючи сучасні досягнення науки з тим, щоби назначити перспективніші шляхи терапії і реабілітації вагітних жінок. При повноцінному і вчасному лікуванні синдрому ЗРП можна помітно покращити ефективність лікування і зменшити перинатальну патологію внутрішньоутробного розвитку плода і добитися народження повноцінно життєздатних дітей.
висновки
|
