	ЮРИДИЧЕСКАЯ БИБЛИОТЕКА ГУМАНИТАРНАЯ БИБЛИОТЕКА ДИССЕРТАЦИИ РОССИЙСКИЕ БИБЛИОТЕКА АВТОРЕФЕРАТОВ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ БИБЛИОТЕКА ПЕРИОДИЧЕСКАЯ БИБЛИОТЕКА ДИССЕРТАЦИИ УКРАИНСКИЕ РАЗМЕЩЕНИЕ РЕКЛАМЫ

Меню

Размещение литературы

Я ищу:

Библиотечный каталог авторефератов Украины

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@lib.ua-ru.net

Тема автореферата диссертации: Гігієнічна оцінка та регламентація комбінованої дії додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину у воді водоймищ 2002 года.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.02.01 / Н.Л. Надкевич; Ін-т гігієни та мед. екол. ім. О.М.Марзеева АМН України. — К., 2002. — 25 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто питання гігієнічної регламентації додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти, флороглюцину та їх комбінацій у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування. Встановлено, що всі досліджені речовини негативно впливають на органолептичні властивості води, процеси сомоочищення водойм, проявляють шкірно-резорбтивну, алергенну дію, а також токсичний вплив на печінку нирки, шлунково-кишковий тракт, серце. Обгрунтовано гранично допустимі концентрації додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти та флороглюцину у воді водних об'єктів. Доведено, що бінарна суміш додецилбензолсульфокислоти та флороглюцину проявляє потенціювання за умов гострого та підгострого дослідів, а також внаслідок впливу на органолептичні властивості води.

Текст работы:

ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ІМ. О.М. МАРЗЕЕВА

АМН УКРАЇНИ

Надкевич Надія Лонгінівна

УДК 614.747:54-118.1:547.56

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ТА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ ДОДЕЦИЛБЕНЗОЛСУЛЬФОКИСЛОТИ, НАТРІЄВОЇ СОЛІ

БЕНЗОЛСУЛЬФІНОВОЇ КИСЛОТИ І ФЛОРОГЛЮЦИНУ У ВОДІ ВОДОЙМИЩ

14.02.01 - гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Киів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я.Горбачевського, МОЗ України

Захист відбудеться " 29 " березня 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України (02660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50, т. 559-21-27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеців інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, 02660, м. Київ-94, вул Попудренка, 50.

Автореферат розісланий " 25 " лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. З кожним роком зростає кількість найрізноманітніших хімічних речовин, котрі потрапляють різними щляхами у навколишнє середовище та забруднюють його. Одне з істотних місць серед них належить поверхнево-активним речовинам (ПАР) або так званим детергентам. ПАР широко використовуються в різних галузях народного господарства (хімічній, шкіряній, текстильній, фармацевтичній, нафтодобувній промисловості, в сільському господарстві, медицині тощо). Вони є також основними компонентами синтетичних миючих засобів (СМЗ), які в широкому масштабі застосовуються в побуті. На сьогоднішній день з детергентами контактує практично все населення світу незалежно від віку, статі, стану здоров'я, професії, що підвищує ймовірність несприятливого впливу їх на здоров'я населення і оточуюче середовище. Все це призводить до накопичення цих сполук у грунті, водних системах, атмосферному повітрі та інших об'єктах довкілля (Є.Г.Гончарук, 1993) .

Забруднення води детергентами зараз можна порівняти тільки із забрудненням Світового океану нафтою (F.Lee, A.Jones, 1996). Тобто проблема поступання цих речовин в навколишнє середовище сьогодні носить глобальний характер.

Актуальність вивчення ПАР і їх впливу на довкілля і живі організми неодноразово підкреслювали в своїх роботах S.Brandel, K.Dietzs (1985), M.Dophman (1988), О.Г.Волощенко, І.В.Мудрий (1991), F.Kratz (1992) та багато інших вчених. Гострота проблеми визначається реальним одночасним впливом на організм людини комбінацій багатьох ПАР, які застосовуються в одному або різних технологічних процесах і разом поступають у довкілля.

Комбінована дія хімічних речовин належить до найбільщ складних проблем токсикології та гігієни. ЇЇ розробляли як вітчизняні, так і закордонні вчені, такі як П.А.Нагорний (1984), S.R.Verma (1984), М.А.Пінігін (1986), Б.М.Штабський (1990, 1993), В.І.Федоренко (1993) та ряд інших науковців. Ця проблема не втратила своєї гостроти і на сьогоднішній день.

Особливу увагу слід приділити вивченню характеру комбінованого впливу ПАР на організм на рівні порогових доз і концентрацій, що дозволить покращити гігієнічну регламентацію детергентів в оточуючому середовищі і попередити їх несприятливий вплив на здоров'я населення. Додецилбензолсульфокислота (ДБСК), натрієва сіль бензолсульфінової кислоти (НСБСК) і флороглюцин (ФГ) застосовуються в одному технологічному процесі для виробництва магнітних носіїв інформації. Вони разом потрапляють у стічні води і відкриті водойми, завдають шкоди їх санітарному стану та здоров'ю населення. До останнього часу їх токсичність, біологічна активність, вплив на умови водокористування і здоров'я населення згідно літературних даних вивчена недостатньо, що обумовило актуальність проведених нами досліджень.

ЗВ'ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Робота є складовою науково-дослідних робіт, виконаних по замовленню ВО "Свема" і є фрагментом планової наукової роботи кафедри загальної гігієни та екології Тернопільської державної медичної академії на тему: "Вивчення комбінованого забруднення відкритих водойм санітарно-побутового водокористування деякими аніонними поверхнево-активними речовинами і двохатомним фенолом, що використовуються при виготовленні магнітних носіїв інформації" (№ держреєстрації 0196U02328).

У виконанні її автор самостійно провела дослідження стосовно гігієнічної оцінки та регаментації комбінованої дії ДБСК, НСБСК і ФГ у воді водоймищ, що викладено у матеріалах дисертації.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мета роботи _ встановити закономірності ізольованої і комбінованої дії ДБСК, НСБСК і ФГ на органолептичні властивості води, процеси самоочищення водоймищ, впливу їх на організм споживачів.

Для досягнення мети були визначені наступні задачі дослідження:

1. Вивчити ізольовану і комбіновану дію додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину на присмак, запах води, піноутворення, санітарний режим водойм.

2. Оцінити стабільність і трансформацію сполук, як окремо кожної, так і їх комбінацій.

3. Встановити їх токсичність для організму експериментальних тварин в умовах гострого і підгострого санітарно-токсикологічних експериментів.

4. Дослідити дію ПАР на організм експриментальних тварин, вивчити біохімічні, імунологічні і морфологічні показники стану організму піддослідних тварин.

5. Виявити закономірності дії і обгрунтувати міри профілактики негативного впливу комбінацій додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину на якість води і організм піддослідних тварин.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - ДБСК, НСБСК і ФГ, здатність їх до трансформації, деструкції у водному середовищі, характер впливу цих речовин на органолептичні властивості води, санітарний режим водойм і організм лабораторних тварин.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - ДБСК, НСБСК і ФГ, зміни у водних об'єктах і організмі підослідних тварин під їх впливом.

НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Вперше досліджено дію ДБСК, НСБСК і ФГ на органолептичні властивості води, процеси самоочищення водоймищ, їх стабільність і трансформацію у водному середовищі. Вивчено шкірно-резорбтивну, алергенну дію суміші ДБСК і НСБСК, їх токcичність в умовах гострого і підгострого токсикологічних експериментів. Препарати володіють алергенними властивостями, у великих концентраціях проявляють токсичний вплив на печінку. При вивченні комбінованої дії суміші ДБСК і НСБСК встановлені ефекти потенціювання ( по впливу на органолептичні властивості води, в умовах гострого і підгострого токсикологічних експериментів) і антагонізму (по впливу на піноутворення). Комбінація ДБСК і ФГ проявляє потенціювання (по впливу на органолептичні властивості води).

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. На основі проведених досліджень науково обгрунтовані гігієнічні нормативи для хімічних речовин, які використовуються при виготовленні магнітних носіїв інформації на ВО "Свема" та інших аналогічних підприємствах: ГДК ДБСК- 0,2 мг/дм3, НСБСК - 0,6 мг/дм3, ФГ - 0,3 мг/дм3. Встановлено порогові концентрації при вивченні ізольованої і комбінованої дії препаратів на органолептичні властивості води та санітарний режим водойм, а також в умовах підгострого токсикологічного експерименту

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА. Здобувачем здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи. Самостійно проведено експеримент з вивчення впливу ДБСК, НСБСК і ФГ на органолептичні властивості води, вивчення стабільності, трансформації, встановлено порогові концентрації цих сполук по впливу на органолептичні властивості води. Проведено експериментальні і математичні обгрунтування ГДК. На базі Центральної науково-дослідної лабораторії Тернопільської медичної академії вивчено алергенну та шкірно-резорбтивну дію речовин, токсичність сполук і їх комбінацій в умовах гострого і підгострого санітарно-токсикологічних дослідів, проведені морфологічні дослідження*.

Проведена статистична обробка отриманих результатів. В дисертації не використані ідеї або розробки співавторів наукових праць.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Основні положення дисертації оприлюднені на 1 Міжнародному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1997); ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри гігієни Дніпропетровської медичної академії (Дніпропетровськ, 1997); четвертій науково-технічній конференції Тернопільського державного технічного університету ім І.Пулюя (Тернопіль, 2000); міжкафедральному семінарі Тернопільської державної медичної академії (Тернопіль, 2000).

ПУБЛІКАЦІЇ. Основні положення дисертації викладені у 10 наукових працях, з них 4 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИ. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, пропозицій та списку використаних джерел. Робота викладена на 144 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 33 рисунками та 32 таблицями. Бібліографія містить 240 найменувань на 19 сторінках.

МАТЕРІАЛИ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалом дослідження були ДБСК, НСБСК, ФГ. Додецилбензолсульфінова кислота (ДБСК) , структурна формула якої

, де n=9-12

- густа сиропоподібна рідина темного кольору. Це суміш алкілбензолсульфонових кислот, нестабільна по молекулярній масі. Температура розкладу 220-250 °С, густина - 0,98 - 1,1 г/см3. Концентрація основної речовини не менше 97 %, води - не більше 2 %. Розчиняється в переважній більшості основних розчинників. Використовується як каталізатор при виготовленні магнітних стрічок і магнітного лаку. Входить до складу деяких синтетичних миючих засобів, що відносяться до ПАР аніонного характеру.

Флороглюцин (ФГ) (1, 3, 5 - триоксібензол) - це безбарвні або трохи жовтуваті кристали. Емпірична формула С6Н6 О3•2Н2О. Молекулярна маса - 162,0. Добре розчиняється в воді (при 20 °С 1:90) і основних органічних розчинниках. Температура плавлення 215-218 °С. Стабільний при зберіганні в скляних, поліетиленових ємкостях. Використовується в виробництві магнітних носіїв, як дубильна речовина в шкіфрно-галантерейній промисловості у вигляді розчину метанолу, в аналітичних цілях - для визначення фурфуролу і деревних волокон.

Натрієва сіль бензолсульфінової кислоти (НСБСК) технічна - 2-водна натрієва сіль бензолсульфінової кислоти являє собою кристалічну речовину білого кольору, із слабким запахом, характерним для солей лужних металів. Добре розчиняється у воді. Емпірична формула: С6Н5SO2Na•2H2O. Молекулярна маса - 200,18 (по міжнародних атомних масах І97І р). Концентрація основної речовини - 98,5 % по ДЗСТ 23614-79. Легкогорюча речовина, температура самозагоряння 75 °С, в межах 370-396 °С розкладається, відноситься до стійких речовин. Пилоповітряна суміш вибухонебезпечна. Використовується НСБСК в кінофотопромисловості як стабілізатор світлочутливих емульсій, а також для обробки кольорових кіно- і фотоматеріалів.

Експериментальна частина досліджень виконана відповідно з "Методическими указаниями по разработке и научному обоснованию предельно допустимых концентраций вредных химических веществ в воде водоемов", М., 1976. Досліди по встановленню параметрів токсичності проведені на білих щурах за Кербером і Беренс-Шлоссером (М.Л.Беленький, 1963) з урахуванням методичних рекомедацій О.Н.Єлізарової (1974), Г.М.Красовського (1967). Коефіцієнт комбінованої дії розраховували за методом Ю.С.Кагана (1973). Вплив ДБСК, НСБСК і ФГ на органолептичні властивості води вивчали згідно "Методических указаний по разработке и научному обоснованию предельно допустимых концентраций вредных веществ в воде водоемов" М., 1976.

Стабільність і трансформацію речовин вивчали згідно "Методических указаний к экспериментальному изучению процессов трансформации химических веществ при их гигиеничеком регламентировании в воде" М., 1980.

Алергенні властивості речовин досліджували згідно "Методических указаний по изучению аллергенного действия при обосновании ПДК в воде водоемов''М., 1980.

Шкірно-резорбтивну дію досліджуваних препаратів вивчали згідно ''Методических рекомендаций по изучению кожно-резорбтивного действия химических соединений в воде'' М., 1981.

ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.В експерименті використано 401 білого щура, 24 морські свинки і з кролі. Гострий дослід проводився на 228 білих щурах-самцях породи Вістар з масою тіла 212-220 г, підгострий - на 149. Піддослідним тваринам вводили ДБСК і НСБСК внутрішньошлунково у вигляді водних розчинів на протязі 30 днів залежно від маси кожного щура. У підгострому експерименті на 5-й, 10-й, 15-й, 20-й, 30-й дні досліду і через 2 тижні після закінчення експерименту з кожної групи відбирали по 6 щурів, яких декапітували під ефірним наркозом, а кров брали для загального і біохімічного дослідження. Для гістологічного дослідження забирали шматочки печінки, серця, шлунку, тонкої і товстої кишки, легені і .наднирники

У сироватці крові визначали активність АсАТ і АлАТ - за допомогою уніфікованого дифенілгідразинового методу Райтмана-Френкеля (М.А.Базарнова, 1994), лужної фосфатази за допомогою уніфікованого методу за гідролізом n-нітрофенілфосфату (М.А.Базарнова, 1994), концентрацію загальних ліпідів - за кольоровою реакцією з сульфованіліновим реактивом (М.А.Базарнова, 1994). Загальний білок визначали за допомогою біуретової реакції (М.А.Базарнова, 1990), загальний холестерин - методом Ілька, який грунтується на реакції Лібермана-Бурхарда з оцтовим ангідридом (М.А.Базарнова, 1994). Концентрацію малонового диальдегіду в сироватці крові вивчали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою (Л.И.Андреева, 1988)., дієнових кон'югатів - за L.Placer (1968). Відновлений глютатіон ( -глютаміл-цистеїн-гліцин) в крові визначали за кольоровою реакцією з алоксаном (J.Patterson, 1964).

Кількість імуноглобулінів класів А, М, G, Е в сироватці крові досліджували методом імунодифузії в агаровому гелі, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) - методом преципітації з розчином поліетиленгліколю (В.В.Меньшиков, 1987). Фагоцитарну активність лейкоцитів вивчали з використанням лабораторного штаму Staphilococcus sp. № 209 (P.Gibson, 1986).

Активність каталази в сироватці крові визначали спектрофотометричним методом (М.А.Королюк, 1988). Гемоглобін в крові визначали гемоглобінціанідним методом (М.А.Базарнова, 1990). -глутамілтранспептидазу в сироватці крові визначали за допомогою уніфікованого методу з субстратом -глутаміл-n-нітроанілідом (М.А.Базарнова, 1994). Концентрацію середніх молекул в сироватці крові визначали спектрофотометричним методом (М.А.Базарнова, 1994). Активність пероксидази в сироватці крові - бензидиновим методом Грехема-Кноля (В.В.Меньшиков, 1982).

Морфологічне дослідження внутрішніх органів виконували на парафінових зрізах, приготованих за загальноприйнятими методами (Елисеева В.Г., 1967). Гістологічно зрізи фарбували гематоксилін-еозином по Ван-Гізон, Маллорі, проводилась ШІК-реакція, імпрегнація сріблом по Гоморі. Гістологічні препарати вивчались за допомогою мікроскопів МБІ6, МВІ-15, "Люман-Р-8". Проводили також морфометричні визначення досліджуваних органів згідно методів і рекомендацій Г.Г.Автанділова (1984).

Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики з визначенням середньої величини (М), середнього квадратичного відхилення (), критерію Стьюдента (t) та ступеня достовірності (Р). Різниця показників вважалася вірогідною при Р<0,05 (В.В.Тюльменков, 1989).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Вивчення впливу речовин на органолептичні властивості води показало, що ДБСК надає воді в'яжучого мильного, ФГ - солодкуватого присмаку, НСБСК - лужного запаху. Середньоефективна концентрація (ЕС50) ДБСК по присмаку на рівні порогу відчуття (1 бал) була 16,2 мг/дм3 ((12,3-18,3) мг/дм3). Сполука у воді утворює піну. Граничною концентрацією у воді по піноутворенню є концентрація 1,5 мг/дм3 при 20 °С.

ЕС50 ФГ по присмаку, встановлена в "закритих" дослідах, на рівні порогу відчуття (І бал) становить 40,7 мг/дм3 ((30,9-50,6) мг/дм3). ЕС50 НСБСК по запаху, встановлена в "закритих" дослідах, визначена на рівні 91,2 мг/дм3 ((77,9-104,5) мг/дм3).

Комбінація ДБСК і НСБСК змінює органолептичні властивості води, зокрема, надає їй специфічного мильного присмаку і запаху. Оцінюючи їх комбінований вплив на присмак, встановлено, що коефіцієнт комбінованої дії становить 0,23, що свідчить про ефект потенціювання. ЕС50 комбінації ДБСК + НСБСК по присмаку встановлена на рівні 60,44 мг/дм3 ((58,50-62,38) мг/дм3). Комбінований вплив ДБСК і НСБСК значно підсилює піноутворення у воді. Пороговою по піноутворенню для цієї комбінації є концентрація 17,9 мг/дм3.

Встановлено, що комбінація ДБСК і НСБСК у воді зазнає трансформації . Дану комбінацію згідно класифікації Г.М.Красовського і співавт. (1967) можна віднести до стабільних, так як зміна інтенсивності присмаку на 50 % відбувається протягом 7 діб.

Вивчення впливу ДБСК, НСБСК і ФГ на санітарний режим водойм проводилось при дослідженні наступних концентрацій: ДБСК- 0,1; 0,5; 5,0 і 50,0 мг/дм3, НСБСК - 0,2; 0,4; 0,5; 1,0; 10,0 і 20,0 мг/дм3, ФГ - 0,1; 0,5 і 5,0 мг/дм3.

ДБСК вже на 1-у добу спостереження у концентраціях 0,1 мг/дм3 підвищувала БПК20 на 20 %, 0,5 і 5,0 - на 38 % порівняно з контролем. На 3-у добу це зростання у останній групі досягало 79 % порівняно з контролем і спостерігалось до кінця досліду.

НСБСК на 1, 3, 5, 7 доби зменшує БПК20, а на 10, 15, 20 доби - підвищує. На 3-у добу при концентрації 20,0 мг/дм3 спостерігалося зниження на 65 % порівняно з контролем. Споживання кисню на 10-у добу вже перевищувало контрольні величини на 24 %, на 15-у добу на 48 % .

ФГ в концентраціях 0,5 і 5,0 мг/дм3 підвищував БПК20 починаючи з 1-ї доби. Такий стан утримувся на протязі всього досліду. Найпомітніші зміни спостерігалися при дії 5,0 мг/дм3: на 10-у добу зростання становило 92 % порівняно з контролем.

ДБСК у концентраціях 0,5;5,0 і 50,0 мг/дм3 підсилювала процеси амоніфікації. Це спостерігалося зразу ж після внесення речовини. Найпомітніше воно проявлялося при дії концентрації 50,0 мг/дм3, на 3-й день - на 106 %, на 5-й день - на 133 %, порівняно з контролем. Така закономірність спостерігалася до кінця досліду. На 20-й день досліду при введенні максимальної дози величина БПК20 була на 225 % вища ніж у контрольній групі.

НСБСК має більш виражений вплив на прроцеси амоніфікації ніж ДБСК. Зразу ж після внесення НСБСК кількість аміаку у воді зростає пропорційно кількості внесеної у воду речовини. В подальшому його кількість збільшувалась, досягаючи максимуму на 5-7 доби досліду. Так, при концентрації 20,0 мг/дм3 вже зразу ж після внесення речовини аміак збільшився на 20 %, на 1-у добу - на 33 %, на 5-у - на 113 % порівняно з контролем. В подальшому його концентрація зменшувалась і на 20 добу була нижча ніж в контрольній групі.

ФГ менш помітно підвищував вміст аміаку. Найбільльш виражені зміни спостерігалися при дії 5,0 мг/дм3. Вже зразу ж після внесення речовини збільшення вмісту азоту аміаку становило 12 %, на 1-у добу - 38 %, на 3-у - 143 % і досягло максимуму на 5-у і 10-у доби у порівнянні з контролем.

Вплив речовин на процеси нітрифікації був не однозначний. ДБСК і ФГ у максимальних концентраціях, що вивчалися (5,0 мг/дм3) викликале значне пригнічення процесів нітрифікації. Лише на 20-у добу під впливом ФГ процеси самоочищення води доходили контрольних величин. Процеси нітрифікації під впливом ДБСК починаючи 3 20-ї доби різко перевищували аналогічні у контролі. Так, при дії ДБСК у концентрації 5,0 мг/дм3 кількість нітритів у воді на 20-у добу досліду зросла на 200, а на 30-у - на 100 % у порівнянні з контролем. Разом з цим у перші 10 діб досліду вміст нітритів становив не більше 25 %, а то і менше в порівнянні з контролем.

ДБСК знижувала вміст азоту нітратів у концентраціях 0,5 і 5,0 мг/дм3 лише на 20-у, 25-у і 30-у доби. При дії концентрації 0,5 мг/дм3 це зниження становило відповідно 14, 6 і 14 % порівняно з контролем. При впливі концентрації 5.0 мг/дм3 це зниження було більш помітним і відповідно становило 40, 12 і 49 %.

НСБСК, навпаки, підвищувала вміст азоту нітратів у концентраціях 0,5; 1,0; 10,0 і 20,0 мг/дм3. Найпомітнішим було це підвищення при дії концентрації 20,0 мг/дм3: на 15-у добу - на 18, на 20-у - на 55, на 25-у - на 48, на 30-у - на 51 % порівняно з контролем.

ФГ знижував вміст нітратів у концентраціях 0,5; 5,0; 50,0 мг/дм3. Найбільш виражені зміни спостерігалися при дії концентрації 50,0 мг/дм3: зниження на 20-у добу становило 47, на 25-у - 43, на 30-у - 38 % порівняно з контролем.

ДБСК, НСБСК і ФГ знижували вміст розчиненого у воді кисню. Найбільш помітним це було при дії НСБСК. Розчинений кисень знижувався при дії концетрацій 0,5; 1,0; 10,0 і 20,0 мг/дм3. Найвираженішими були зміни при дії 20,0 мг/дм3 НСБСК: зразу після внесення речовини - на 13, на 1-у добу - на 12, на 3-у - на 17, на 5-у - на 22, на 7-у - на 115, на 10у - на 18, на 15-у - на 17, на 20у - на 9 % менше у порівнянні з контролем.

При дії ФГ вміст розчиненого кисню знижувався при концентрації 0,5 і 5.0 мг/дм3. Найпомітнішими були зміни при 5,0 мг/дм3 ФГ: зразу ж в день внесення речовини - на 10, на 1-у добу - на 31, на 3-у - на 14, на 5-у - на 9, на 7у - на 7, на 10-у - на 8 і на 15-у - на 3 %. При дії ДБСК вміст розчиненого кисню найпомітніше знижувався при концентрації 50,0 мг/дм3 ДБСК: на 5-у добу - на 19, на 15-у - на 18, на 20-у - на 15, на 10у - на 9 %.

Всі речовини, що вивчалися значно підсилювали окисненість води. Це проявлялося при дії ДБСК у концентраціях 0,1; 0,5; 5,0 і 50,0 мг/дм3. При дії 50, мг/дм3 окисненість води зростала: на 1-у добу - на 16, на 3-у - на 116, на 5-у - на 146, на 7-у - на 80, на 10-у - на 48, на 15-у - на 53, на 20-у - на 44 % порівняно з контролем.

Окисненість води найпомітніше зростала при дії НСБСК у концентрації 20,0 мг/дм3: зразу ж - на 50, на 1-у добу - на 46, на 3-у - на 53, на 5-у - на 54, на 7-у - на 51, на 10-у - на 53, на 15-у - на 56, на 20-у - на 44 %.

При дії ФГ найвираженіші зміни в окисненості води були при концентрації 5,0 мг/дм3: зразу ж - на 7, на 1-у добу - на 21, на 3-у - на 40, на 5-у - на 51, на 7-у - на 32, на 10-у - на 28, на 15-у - на 21, на 20-у - на 12 %.

Отже, всі три речовини впливають на процеси самоочищення води. ДБСК в концентрації вище 0,2, ФГ - 0,3, НСБСК - 0,6 мг/дм3 пригнічують процеси мінералізації, окиснення води, знижують вміст розчиненого кисню, підвищують біохімічну потребу в кисні (БПК) у воді. Максимально недіюча доза по загальносанітарній ознаці значно нижча ніж по органолептичній і є лімітуючою при встановленні гранично допустимих концентраццій цих речовин у воді.

В умовах гострого досліду на 228 білих щурах встановлено, що всі три речовини є малотоксичними (4-й клас небезпеки). ЛД50 для ДБСК становить 1746,9 мг/кг, для НСБСК і ФГ - понад 8000 мг/кг. В цих же умовах встановлено, що комбінація ДБСК і НСБСК проявляє потенціювання (коефіцієнт комбінованої дії становить 0,6).Розрахунок ЕС50 комбінації ДБСК і НСБСК проводили за В.Б.Прозоровським [1962]. Встановлено, що ЕС 50 цієї суміші становить 8098 мг/кг. Підсумкову оцінку характеру комбіновананої дії проводили способом сумації доз за формулою: 1= dі/Dі, де Dі - індивідуальна ізоефективна доза кожної з речовин, dі - її питома вага в комбінаційному ефекті. Ізоефективна доза ДБСК в цій суміші становить 1321,8 мг/кг, а НСБСК - 5776,2 мг/кг.

Вивчення шкірно-резорбтивної дії комбінації ДБСК і НСБСК виявило, що дані речовини в концентраціях 50 % ДБСК і 40 % НСБСК та 25 % ДБСК і 20 % НСБСК можуть проникати через неушкоджену шкіру і викликати негативні ефекти в організмі білих щурів. Вони порушують гемопоез, білковий, вуглеводний та ліпідний обміни, пригнічують імунологічну реактивність, зумовлюють ендогенну інтоксикацію.

При шкірно-резорбтивній дії комбінації ДБСК і НСБСК відмічалися зміни концентрації гемоглобіну у всіх групах тварин. 1-а група зазнавала впливу 17,5 % розчину ДБСК і 20 % розчину НСБСК, 2-а - 25 і 20 %, 3я - 50 і 40 % розчинів ДБСК і НСБСК відповідно. 4-а група була контрольною

У 1-й групі концентрація гемоглобіну зменшувалась на 30,3 %, у 2й - на 32,5 %, у 3-й - на 37,3 % у порівнянні з контролем ((135,8±4,9) г/л). Істотні зміни спостерігались і в активності ПВК в сироватці крові. Вже в 1-й групі тварин спостерігалося статистично достовірне зниження ПВК (Р<0,05) і в порівнянні з контрольною (130,8±26,1) було на 88,9 % менше. В 2-й групі ця різниця була на 104,6 %, а в 3-й - на 141,1 % менше.

Виражені зміни виявлялись у концентрації ЛДГ в сироватці крові піддослідних тварин. Так, в 1-й групі її активність знижувалася на 6,5 %, в 2-й - на 13,7 %, в 3-й - на 102 % (Р<0,05) у порівнянні з контролем ((1,98±0,07) ммоль/л·год).

Про порушення білкового обміну під впливом комбінації ДБСК і НСБСК свідчить зниження концентрації загального білку. Найпомітнішими були ці зміни в 3-й групі тварин - зниження на 21,9 % у порівнянні з контролем ((77,80±2,94) г/л).

Під впливом досліджуваних речовин при шкірно-резорбтивній дії значно зростала концентрація загального холестеролу в сироватці крові. Так, в 3-й групі тварин це зростання становило 2 рази у порівнянні з контролем ((1,64±0,27) г/л) (Р<0,05).

При шкірно-резорбтивній дії досліджуваної суміші зростали концентрації імуноглобулінів IgG, IgM, IgE, IgA у сироватці крові. Найбільше підвищувався рівень IgG - в 3-й групі на 19,9 % у порівнянні з контролем ((4,240±0,060) г/л). Спостерігалося також підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в крові піддослідних тварин, яке було найбільш вираженим у тварин 3-ї групи - на 47,9 % у порівнянні з контролем ((20,15±0,30) ум.од.) (Р<0,05). Менш істотними були зміни фагоцитарної активності лейкоцитів. Так, фагоцитарне число в 3-й групі тварин знизилося на 9 % у порівнянні з контролем (3,5 ± 0,05), а відсоток фагоцитуючих лейкоцитів - на 19,9 % у порівнянні з контролем ((33,70 ± 0,43) %).

Під впливом комбінацій ДБСК і НСБСК при шкірно-резорбтивній дії спостерігалось зростання концентрації середніх молекул у сироватці крові. Зокрема в 3-й групі тварин СМП1 зріс на 26,5 % у порівнянні з контролем ((154,0 ± 13,2) ум.од.), а СМП2 - на 29,9 % у порівнянні з контролем ((161,4± ±14,4) ум.од.).

Вплив 50 % ДБСК і 40 % НСБСК зумовлював збільшення АлАТ і АсАТ більше ніж у 2 рази в порівнянні з контролем ((0,1480 ± 0,0036) мккат/л). Активність ЛФ під впливом цих самих концентрацій зросла на 83,7 % у порівнянні з контролем ((1,148±0,018) мккат/л).

Вивчення алергенних властивостей проводилось на морських свинках, поділених на 4 групи. Тваринам щоденно на протязі 30 днів вводили ентерально водні розчини ДБСК і НСБСК в рівних кількостях: 1-й групі - по 0,08, 2-й групі - по 0,8, 3-й групі - по 8,0 мг/кг маси тіла тварин кожної речовини. 4-а група була контрольною. Після закінчення експерименту проводили реакції: специфічного лізису лейкоцитів (РСЛЛ), бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ), споживання комплементу (РСК), а також визначення відсотку еритроцит - розеткоутворюючих клітин (Е-РУК), концентрації лізоциму в сироватці крові. Проведені дослідження свідчать про те, що ДБСК і НСБСК мають здатність викликати сенсибілізацію в морських свинок. Це підтверджується позитивними РСЛЛ, РСК, Е-РУК, РБТЛ, а також підвищенням рівня IgЕ.

Особливо помітні зміни спостерігалися зі сторони Е-РУК у тварин, яким вводили ДБСК і НСБСК у дозах 8,0 мг/кг - підсилення більше ніж у 2,86 рази у порівнянні з контролем ((13,44±0,72) %). У тварин цієї ж групи відмічалося також виражене підсилення РБТЛ і становило у 2,3 рази (Р<0,01) більше порівняно з контролем ((20,50±1,05) %). Збільшення кількості Е-розеток під впливом ДБСК і НСБСК свідчить про порушення клітинного імунітету.

Підгострий експеримент проводився на 4-х групах піддослідних тварин. 1-а група включала тварини, які отримували ДБСК в дозі 1,3 мг/кг і НСБСК в дозі 5,8 мг/кг, 2-а - ДБСК в дозі 13,2 мг/кг і НСБСК в дозі 57,8 мг/кг, 3-а вищевказані речовини відповідно в дозах 132,2 та 577,6 мг/кг. 4-а група була контрольною.

Під впливом досліджуваних сполук в умовах підгострого досліду виявлено зниження концентрації гемоглобіну. Зокрема в 3-й групі тварин вона знижувалась на 30-й день до (113,1±7,2) г/л, в той час як у контрольній становила (138,9±6,8) г/л.

Спостерігалось зростання концентрації загальних ліпідів і холестеролу, що вказує на порушення ліпідного обміну під впливом ДБСК і НСБСК. Зокрема, в 3-й групі на 30-й день концентрація холестеролу зросла у 2 рази (Р<0,01) в порівнянні з контролем ((1,64±0,27) г/л) (рис.).

Одним із проявів активації перекисного окиснення ліпідів є збільшення концентрації МДА та дієнових кон'югатів у сироватці крові, що було виявлено внаслідок введення комбінації ДБСК в дозі 132,2 мг/кг і НСБСК в дозі 577,6 мг/кг. Особливо помітними були ці зміни в 3-й групі тварин. Зокрема, концентрація дієнових кон'югатів у цій групі на 30-й день зросла на 61 % (Р<0,05) у порівнянні з контролем ((9,078±0,150) мкмоль/л), а МДА - майже на 200 % (Р<0,005) у порівнянні з контролем (0,372±0,009) мкмоль/л).

Зниження рівня відновленого глютатіону в сироватці крові у підгострому досліді свідчить про пригнічення антиоксидантного захисту піддослідних тварин під впливом речовин. Так, на 15-й день експерименту в 3-й групі концентрація глютатіону знизилась на 12,1 %, на 20-й день - на 22,6 %, на 30-й день - на 52,7 % (Р<0,05) у порівнянні з контролем ((2,164±0,027) г/л). Позитивна динаміка відновленого глютатіону після закінчення досліду підтверджує негативний вплив ДБСК і НСБСК. РИС.

Виявлено зростання активності трансаміназ у сироватці крові. Особливо помітним було підвищення активності АсАТ - на 67,2 % у порівнянні з контролем ((0,1480±0,0036) мккат/л) (Р<0,05).

Встановлено також істотне зростання концентрації середніх молекул. У тварин 3-ї групи концентрація СМП1 на кінець досліду зросла на 110 % (Р<0,01) у порівнянні з контролем (153,90±13,30) ум.од., а СМП2 - на 139,6 % (Р<0,005) у порівнянні з контролем (158,90±12,30) ум.од.

В підгострому досліді спостерігались також суттєві зміни концентрації імуноглобулінів у сироватці крові. Зокрема, на 30-й день у тварин 3-ї групи концентрація IgA зросла у 2,25 рази (Р<0,05) порівняно з контролем ((0,633±0,015) г/л), IgM - майже у 3,2 рази (Р<0,005) порівняно з контролем ((0,338±0,009) г/л), IgG - у 5 разів (Р<0,001) порівняно з контролем ((0,115±0,006) г/л). В 3-й групі на кінець досліду зросла і концентрація ЦІК у сироватці крові піддослідних тварин - на 132,3 % (Р<0,005) більше порівняно з контролем ((20,10±0,32) ум.од.). Це свідчить про порушення імунологічного статусу піддослідних тварин.

Істотно змінювався і відсоток фагоцитуючих лейкоцитів - у 3-й групі тварин знижувався на 37,5 % порівняно з контролем на 30-й день досліду ((34,12±0,45 %)

У цій же групі на кінець досліду фагоцитарне число знизилось в 1,5 рази у порівнянні з контролем (3,51 ± 0,05). Це свідчить про зниження фагоцитарної активності лейкоцитів.

Спостерігалося підвищення активності g- глутамілтранспентидази в сироватці крові, яке у тварин 3-ї групи на 30-й день досліду було на 94,4 % (Р<0,01) більше порівняно з контролем ((0,216±0,004) мккат/л). Виявлено зниження активності каталази в крові під впливом речовин. У тварин 3-ї групи на 30-й день вона знизилась майже у 2,3 рази (Р<0,001) порівняно з контролем (21,10±0,32) мккат/л).

Негативний вплив суміші ДБСК і НСБСК в умовах підгострого досліду підтверджується результатами морфологічних досліджень. У серці піддослідних тварин переважали запальні зміни, в шлунку - дистрофічні, в бронхах - запальні, в тонкому кишечнику - запальні і гіпертрофічні, в товстому кишечнику - запальні і деструктивні, в нирках - дистрофічні і запальні, в печінці - дистрофічні, порушення жирового обміну, білково- та глікогенсинтетичної функції. Найбільш виражені зміни спостерігались в печінці, нирках, тонкому і товстому кишечнику, серці.

При світлооптичному дослідженні печінки відмічалися виражені гемодинамічні розлади, які характеризувалися розширенням, повнокрів'ям та дистонією судин, вогнищевими діапедезними крововиливами, набряком строми, а також периваскулярними та перипортальними набряками. Границі між більшістю гепатоцитів були нечіткими. Досліджувані паренхіматозні клітини збільшені в розмірах. Цитоплазма вищевказаних структур зерниста, вакуолізована, іноді з гіаліно-крапельними включеннями.

В деяких гепатоцитах відмічалася жирова дистрофія. Місцями спостерігалися дрібновогнищеві некрози вказаних клітин, на місці яких з'являлась інфільтрація поліморфноядерними лейкоцитами та лімфоцитами. Перипортальна та перивазальна строма також була інфільтрована гістіолімфоцитарними елементами. Відмічалося також порушення глікогенсинтетичної функції печінки. Остання проявлялася нерівномірною локалізацією гранул глікогену в гепатоцитах печінкових дольок та зменшеною їх кількістю, в деяких паренхіматозних клітинах глікоген зовсім не виявлявся.

Електронномікроскопічне дослідження печінки піддослідних щурів виявило, що у 3-й групі спостереження, яка зазнавала впливу ДБСК в дозах 132,2 мг/кг та НСБСК в дозах 577,6 мг/кг. суттєво змінювався стан ультраструктур. При цьому відмічалася поліморфність та мозаїчність розмірів та форм гепатоцитів, їхніх ядер та мітохондрій. В останніх спостерігався набряк, просвітлення матриксу, деструкція та зникнення крист. Зовнішні мембрани в деяких вищевказаних ультраструктурах були зруйновані, місцями відмічалося також збільшення кількості великих мітохондрій різної форми. Спостерігалося розширення цистерн зернистої цитоплазматичної сітки з дегрануляцією її мембрани, а також зменшення кількості гранул глікогену. Останні в деяких гетоцитах зовсім не виявлялись. Агранулярна ендоплазматична сітка в основному по периферії гепатоцита була в стані везикуляції і гіперплазії. Ядра більшості гепатоцитів збільшені в розмірах, їхня цитоплазма просвітлена, відмічалася також гіперплазія ядерець.

В гепатоцитах спостерігалося збільшення кількості ліпідних крапель. Цитоплазма паренхіматозних клітин в основному низької електронної щільності. В більшості гепатоцитів відсутні полісоми, аппарат Гольджі редукований. Між мітохондріями локалізована велика кількість лізосом Інколи в ділянках цитоплазми паренхіматозних клітин на границі із жовчними капілярами зустрічалися також осміофільні гранулярні включення. Слід вказати, що описані зміни свідчать про порушення жирового обміну, білкової і глікогенсинтетичної функції печінки.

Проведеними морфологічними дослідженнями на 30-й день підгострого експерименту виявлено збільшення кількості багатоядерних гепатоцитів, зокрема, в 1-й групі тварин - в 2 рази (Р<0,05), в 2-й групі - в 3 рази (Р<0,01), в 3-й групі - в 4 рази (Р<0,005) у порівнянні з контролем. Встановлено також значне зростання мітотичного індексу, зокрема, в 1-й групі - в 3 рази (Р<0,005), в 2-й - в 4 рази (Р<0,005), в 3-й групі - в 4,5 рази (Р<0,005) в порівнянні з контролем. Ці дані свідчать про активізацію регенераторних процесів у печінці під впливом ДБСК і НСБСК.

Морфометричними дослідженнями печінки встановлено, що на кінець підгострого експерименту в 3-й групі тварин діаметр ядер гепатоцитів збільшувався на 26,8 % в порівнянні з контролем ((6,23±0,11) мкм). Спостерігалось також суттєве зниження ядерно-цитоплазматичних відношень. Зокрема, в тварин 3-ї групи вони знижувались на 69,2 %, 2ї - 37,5 %, 3-ї - на 12,8 % у порівнянні з контролем (0,44±0,03).

Вираженість патогістологічних пошкоджень печінкових клітин у вигляді жирової і зернистої дистрофії, їхніх некрозів корелювала із ступенем змін ядерно-цитоплазматичних співвідношень. Зменшення ядерно-цитоплазматичних зв'язків вказує на те, що під дією ДБСК і НСБСК перебудови зазнають не тільки цитоплазма досліджуваних клітин, але й їхні ядра.

Світлооптичним дослідженням гістологічних препаратів нирок виявлено розширення та повнокрів'я судин. Останні інколи були дистонічні, в капілярах спостерігалися стази. Границі між клітинами звивистих канальців нечіткі, частіше ці межі відсутні. Нефроцити в більшості випадків з вираженим набряком, їхня цитоплазма грудочкоподібна, що свідчило про виражену їхню дистрофію. Слід вказати, що в досліджуваних структурах спостерігалася гіаліно-крапельна, гідропічна, рідше - жирова дистрофія. При цьому відмічався також виражений набряк строми. Інколи нефроцити були десквамовані. В інтерстиції теж мало місце розростання сполучнотканинних елементів, при цьому спостерігалися великі макрофаги із світлою цитоплазмою. Стінки судин були незначно склерозовані. В інтерстиції поряд з набряком та повнокрів'ям відмічалися вогнища запалення, які були локалізовані в більшості випадків в мозковій речовині та юкстамедулярній зоні нирок. У вогнищах запалення переважала лімфогістіоцитарна інфільтрація з додаванням макрофагів та плазматичних клатин. Частина канальців при цьому була зруйнована клітинами інфільтрату.

В тонкій кишці відмічалося повнокрів'я судин слизової оболонки, підслизового та м'язового шарів, спостерігався також набряк строми. Поверхневі епітеліоцити часто десквамувалися, в стромі ворсин спостерігався набряк, а також посилена інфільтрація. Інфільтрати в основному складалися з лімфоїдних та гістіоїдних клітинних елементів, зв'являлися також плазматичні клітини та бластні форми лімфоцитів. В деяких спостереженнях відмічалося накопичення лімфоцитів та плазмоцитів в адвентиції дрібних судин, стінки останніх були потовщенні та склерозовані. В деяких судинах спостерігалася гіпертрофія м'язового шару, що вело до звуження просвіту судин.

В товстій кишці досліджуваної групи тварин також мали місце деструктивні та інфільтративні процеси і гемодинамічні розлади. В деяких випадках при цьому спостерігалося збільшення кількості бокаловидних клітин, що свідчило про посилення виділення слизу. Лімфоїдна тканина товстої кишки в більшості тварин знаходилася в стані гіперплазії. При цьому в центрі деяких фолікулів переважало скупчення плазмоцитів. В деяких лімфатичних вузлах спостерігалося розростання сполучнотканинних волокон. Лімфатичні судини були розширені, дилятовані та деформовані.

В міокарді дослідних тварин, яким вводили НСБСК в дозі 577,6 мг/кг і ДБСК в дозі 132,2 мг/кг спостерігалося виражене повнокрів'я та розширення кровоносних і лімфатичних судин, набряк строми, а також перивазальний набряк. Крім цього, зустрічалися некрози кардіоміоцитів. В стромі зустрічалися вогнищеві інфільтрати, які складалися з гістіоцитів, клітин лімфоідного ряду і лейкоцитів У багатьох тварин інфільтративні процеси були досить вираженими. Цитоплазма деяких міоцитів серцевого м'яза зерниста або з вакуолями, що вказує на білкову дистрофію цих паренхіматозних клітин. Сполучна тканина у всіх частинах серця з явищами набряку, стінки більшості судин потовщені за рахунок набряку всіх шарів. При дослідженні мікропрепаратів в поляризованому світлі спостерігалося збільшення кількості кардіоміоцитів, пошкоджених за контрактурним типом. Часто спостерігався грудочкоподібний розпад міофібрил.

При електронномікроскопічному дослідженні кардіоміоцитів відмічалася їхня гіпертрофія, а також дистрофічні процеси. В названих паранхіматозних клітинах спостерігалася втрата скоротливих елементів, а також суттеві зміни майже всіх ультраструктур. Сарколема в більшості випадків була потовщена з нерівними контерами, відмічались явища проліферації саркоплазматичного ретикулуму з утворенням зв'язаних між собою петлистих сіток в ділянках між міофібрилами та перинуклеарній зоні. Цистерни в частині клітин розширені, їхній просвіті виповнений гомогенним зернистим матриксом. Поряд з цистернами ендоплазматичного ретикулуму були вільно розміщені рибосоми, полісоми і лізосоми. Спостерігалося розрідження та лізис міофібрил. В саркоплазмі відмічалися мітохондрії різної форми та величини з явищами набухання та деструкціею крист.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у вивченні впливу ДБСК, НСБСК, ФГ і їх комбінацій на органолептичні властивості води, процеси самоочищення, стабільність і трансформацію їх у водному середовищі, досліджені токсичність, характер впливу на імунобіологічну реактивність, змін в організмі та окремих органах піддослідних тварин. Розроблені ГДК цих речовин у воді, встановлені порогові концентрації сумішей, що необхідно враховувати при оцінці забруднення води господарсько-питного і культурно-побутового водокористування ДБСК, НСБСК і ФГ.

1. ДБСК, ФГ та НСБСК негативно впливають на органолептичні властивості води. В концентраціях 1,5 мг/дм3 ДБСК викликає піноутворення, 40,7 мг/дм3 ФГ надає воді присмаку, 91,2 мг/дм3 НСБСК придає воді запаху.

2. Бінарна суміш ДБСК + НСБСК вливає на піноутворення води, де пороговою концентрацією є 17,9 мг/дм3 /ефект антагонізму/ і на присмак - 60,4 мг/дм3 /ефект потенціювання/. Бінарна суміш ДБСК + ФГ викликає зміну присмику води. Порогова концентрація суміші 16,3 мг/дм3 проявляє потенціювання.

3. В умовах гострого санітарно-токсикологічного експерименту встановлено, що НСБСК і ФГ є малонебезпечними, а ДБСК – помірно небезпечною речовиною. Бінарні комбінації ДБСК + НСБСК проявляють ефект потенціювання. Максимально недіючою дозою при сумісній присутності вказаних речовин є 1/1000 ЛД50 , а пороговою – 1/100 ЛД50. 4. Встановлена дозо-ефектна закономірність впливу ДБСК, НСБСК і ФГ на санітарний режим і органолептичні властивості дії на рівні середніх концентрацій проявляється антагонізм і можливо високих доз - ефект потенціювання.

5. ДБСК і НСБСК мають виражену місцево-подразнюючу, шкірно-резорбтивну і сенсибілізуючу дію, яка проявляється позитивними реакціями РСЛЛ, Е-РУК, РБТЛ, РСК, підвищенням концентрації IgE в сироватці крові піддослідних тварин, а також знижують імунну резистентність організму.

6. Внутрішньошлункове введення білим щурам ДБСК в дозі 132,2 мг/кг та НСБСК в дозі 577,6 мг/кг протягом місяця знижують концентрацію гемоглобіну в крові, негативно впливають на білковий, вуглеводний і ліпідний обміни, підвищують активність лужної фосфатази, гамаглютамінтранспептидази, трансфераз у сироватці крові, посилюють ПОЛ та ендогенну інтоксикацію, істотно знижують антиоксидантний захист та імунну резистентність організму піддослідних тварин. Комбінація ДБСК і НСБСК в концентрації відповідно 132,2 та 577,6 мг/кг викликає морфологічні зміни на клітинному і субклітинному рівнях. Найбільш чутливими до дії ДБСК і НСБСК кислоти були печінка, нирки і шлунково-кишковий тракт.

7. Лімітуючою ознакою шкідливості до впливу вказаних речовин були процеси самоочищення води (пригнічення кисневого режиму і мінералізації). Встановлені ГДК по загальносанітарній ознаці для ДБСК – 0,2 мг/дм3, ФГ – 0,3, НСБСК – 0,6 мг/дм3.

8. Встановлена токсичність ДБСК, НСБСК і ФГ при ізольованій дії забезпечує безпечний вплив їх на санітарний режим водойми і органолептичні властивості води, при умові комбінованої дії обумовлює незалежний ефект впливу їх комбінацій.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проведені дослідження дозволяють рекомендувати при контролі якості води господарсько-питного і культурно-побутового використання, а також оцінці ступеню забруднення відкритих водоймищ викидами промислових підприємств слідуючі гранично допустимі концентрації: для додецилбензолсульфокислоти - 0,2, флороглюцину - 0,3 і натрієвої солі бензолсульфінової кислоти - 0,6 мг/дм3. ГДК одобрені секцією і затверджені затверджені Комісією з гігієнічного регламентування МОЗ України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кондратюк В.А., Надкевич Н.Л. Комбінована дія додецолбензолсульфокислоти і натрієвої солі бензолсульфінової кислоти //Довкілля і здоров'я. - 2001.- № 4,. С. 16-19.

2. Надкевич Н.Л. Вплив комбінації додецилбензолсульфокислоти і натрієвої солі бензолсульфінової кислоти на організм білих щурів // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, № 3. - С. 212-215.

3. Кондратюк В.А., Гунько Л.М., Гнатюк М.С., Крицька Г.А., Надкевич Н.Л. Гігієнічне нормування додецилбензолсульфокислоти у воді водойм // Довкілля та здоров'я. - 2000. - № 1. - С. 6-9.

4. Гнатюк М.С., Надкевич Н.Л. Результати вивчення токсичності аніонних поверхнево-активнихречовинх додецилбензолсульфокислоти і натрієвої солі бензолсульфінової кислоти // Вісник наукових досліджень. - 1999. - № 3. - С. 8081.

5. Надкевич Н.Л. Порівняльна токсикологічна оцінка додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю кафедри гігієни і екології людини. - Дніпропетровськ, 1997. - С. 143-145.

6. Кондратюк В.А., Гунько Л.М., Бузько Г.Д., Гнатюк М.С., Надкевич Н.Л. Обгрунтування гранично допустимої концентрації флороглюцину у воді водних об'єктів // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю кафедри гігієни і екології людини. - Дніпропетровськ, 1997. - С. 123-126.

7. Надкевич Надія. Порівняльна характеристика дії на організм тварин аніонних поверхнево-активних речовин і двохатомного фенолу // Тези доповідей 1 Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. - Тернопіль, 1997. - С. 325-326.

8. Кондратюк В.А., Гунько Л.М., Гнатюк М.С., Бойчук Б.Р., Сергета В.М., Голка Н.В., Крицька Г.А., Козак Д.В., Буняк Н.А., Пашко К.О., Надкевич Н.Л. Токсиколого-гігієнічна оцінка додецилбензолсульфокислоти // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль: Укрмедкнига. - 1999. - С. 400-403.

9. Кондратюк В.А., Гунько Л.М., Крицька Г.А., Бойчук Б.Р., Сергета В.М., Надкевич Н.Л., Голка Н.В., Козак Д.В., Буняк Н.А., Пашко К.О. Вивчення комбінованого забруднення відкритих водойм санітарно-побутового водокористування деякими аніонними поверхнево-активними речовинами і двохатомним фенолом, що використовуються при виготовленні магнітних носіїв інформації // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2000. - С. 47-55.

10. Надкевич Н. Світлооптичне дослідження гістологічних препаратів внаслідок дії додецилбензолсульфокислоти і натрієвої солі бензолсульфінової кислоти // Матеріали четвертої науково-технічної конференції ТДТУ. 17-19 травня 2000 р. - Тернопіль, 2000. - С. 153.

АНОТАЦІЯ

Надкевич Н.Л. Гігієнічна оцінка та регламентація комбінованої дії додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину у воді водоймищ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01.- гігієна. - Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням гігієнічної регламентації додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину та їх комбінацій у воді водоймищ господарсько-питного і культурно-побутового водокористування. Встановлено, що всі досліджувані речовини негативно впливають на органолептичні властивості води, процеси самоочищення водойм, проявляють шкірно-резорбтивну та алергенну дію, токсичний вплив на печінку, нирки, шлунково-кишковий тракт, серце. Обгрунтовані гранично допустимі концентрації додецилбензолсульфокислоти, натрієвої солі бензолсульфінової кислоти і флороглюцину у воді водних об'єктів. Бінарна суміш додецилбензолсульфокислоти і флороглюцину проявляє потенціювання в умовах гострого і підгострого дослідів, а також по впливу на органолептичні властивості води. Суміш додецилбензолсульфокислоти і флороглюцину виявляє потенціювання по впливу на органолептичні властивості води.

Ключові слова: додецилбензолсульфокислота, натрієва сіль бензолсульфінової кислоти, флороглюцин, гігієнічна регламентація, якість води, здоров'я населення, алергенні властивості, шкірно-резорбтивна дія.

АННОТАЦИЯ

Надкевич Н.Л. Гигиеническая оценка и регламентация комбинированного действия додецилбензолсульфокислоты, натриевой соли бензолсульфиновой кислоты и флорогюцина в воде водоемов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01-гигиена. - Институт гигиены и медицинской екологии им. О.Н.Марзеєва АМН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам гигиенической регламентации додецилбензолсульфокислоты, натриевой соли бензолсульфиновой кислоты и флороглюцина и их бинарных комбинаций в воде водоемов санитарно-бытового водопользования. Эти соединения используются на ПО "Свема" в едином технологическом процесе при производстве магнитных носителей информации. В работе использованы санитарно-гигиенические, санитарно-токсикологические, иммунологические, биохимические, морфологические и статические методы исследования.

Результаты опытов показали, что додецилбензолсульфокислота придавала водным растворам вяжущий мыльный, флороглюцин - сладковатый привкус, натриевая соль бензолсульфиновой кислоты - щелочной запах. Установлены следующие пороговые концентрации по влиянию на органолептические показатели воды: для додецилбензолсульфокислоты - 1,5 мг /дм3 (пенообразование), флороглюцина - 40,7 мг/дм3 (привкус), натриевой соли бензолсульфиновой кислоты - 91,2 мг/дм3 (запах).

Установлено, что по влиянию на привкус воды смеси додецилбензолсульфокислоты и флороглюцина (пороговая концентрация по этому показателю 16,3 мг/дм3), а также додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты (пороговая коцентрация 60,4 мг/дм3) выявляют потенцирование. Комбинация додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты заметно усиливает пенообразование в воде (пороговая концентрация по этому показателю - 17,9 мг/дм3).

Смесь додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты усиливает трансформацию веществ в воде. Эту комбинацию можна отнести к стабильным, так как изменение интенсивности привкуса на 50 % происходит на течении 7 суток.

Все три вещества влияют на процессы самоочищения воды. Додецилбензолсульфокислота в концентрации выше 0,2 мг/дм3, флороглюцин - 0,3 мг/дм3, натриевая соль бензолсульфиновой кислоты - 0,6 мг /дм3 тормозят процессы минерализации, окисляемость воды, снижают содержание растворенного в воде кислорода, повышают биохимическую потребность кислорода.

В условиях острого санитарно-токсикологического эксперимента на крысах линии Вистар установлено, что натриевая соль бензолсульфиновой кислоты и флороглюцин являются малоопасными (4 класс опасности), а додецилбензолсульфокислота - умеренно опасным веществом (3 класс опасности). Комбинация додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты проявляет потенцирование. В клинической картине острого отравления преобладали симптомы нарушения со стороны ЦНС и гемодинамики.

Смесь обеих веществ соответственно в концентрациях 50 и 40 %, 25 и 20 % проявляет кожно-резорбтивное действие. Проведенные исследования свидетельствуют, что комбинация додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты обладает сенсибилизирующими свойствами на организм морских свинок при пероральном введении.

Подострый опыт на белых крысах популяции Вистар показал, что смесь доцецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты имеет токсическое влияние на красную кровь, актиоксидантную систему, усиливает перекисное окисление липидов и эндогенную интоксикацию, отрицательно влияет на белковый, углеводный и липидный обмены, угнетает имунную резистентность организма подопытных животных.

Неблагоприятное влияние смеси додецилбензолсульфокислоты и натриевой соли бензолсульфиновой кислоты в условиях подострого опыта подтверждается результатами морфологических исследований. Наиболее выраженные изменения наблюдались в печени, почках, тонком и толстом кишечнике, сердце.

Токсикологические исследования свидетельствуют, что додецилбензолсульфокислота и натриевая соль бензолсульфиновой кислоты обладают мембранотропным действием. Эти соединения проявляют выраженное местно-раздражающее действие при введении их смеси в конъюнктивальный мешок глаза кроликов.

Ключевые слова: додецилбензолсульфокислота, нвтриевая соль бензолсульфиновой кислоты, флороглюцин, гигиеническая регламентация, здоровье населения, аллергенные свойства, кожно-резорбтивное действие.

SUMMARY

Nadkevich N.L. Hygienic evaluation and regulation of the combined action of dodecilbenzenesulphinic acid, sodium salt benzenesulphinic acid and phloroglucinol in water of ponds. - Manuscript.

This is for Candidate of Medical Science in speciality 14.02.01 - hygiene.

Ukraine scientific hygiene center, Health protection Ministry of Ukraine, Kiev, 2002.

The dissertation deals with the problems of the hygienic regulation of the dodecilbensolsulphid, bensolsulphid sodium and phloroglucin as well as their combinations in the ponds water for the sanitary household application.

It was found that all investigated substances have negative effect on the organoleptic properties of water its pits self-purification, behave as skin-absorbtim and allergic, have toxic effeet on the liver, kidness, heart and alimantary canal. The limit concentrations of dodecilbensolsulphid, bensolsulphid sodium and phloroglucin in the ponds water is reasoned. Binary mixture of dodecilbensolsolsulphid and phloroglucin is potential under the conditions of urgent and suburgent experiments, as well as influences the organoleptic properties of water.

Key words: hygienic regulation, water quality, population health, allergic properties, skin-absorbtion.

Страница: 1

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@lib.ua-ru.net