|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КОВАЛЬОВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 616. 33-002.44:539.1.047
ВПЛИВ ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ НА СТАН МЕМБРАН КЛІТИН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ВИРАЗКИ
03.00.04 - біохімія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ - 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в відділі біохімії НДІ фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Остапченко Людмила Іванівна,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри біохімії
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
Палладіна Тетяна Олександрівна,
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України,
провідний науковий співробітник
відділу клітинної біології та анатомії рослин
доктор біологічних наук
Дружина Микола Олександрович,
Інститут експериментальної патології, онкології та
радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України,
завідувач відділу радіобіології
Провідна установа: Чернівецький національний університет
ім. Ю.Федьковича МОН України, м. Чернівці
Захист дисертації відбудеться “28” лютого 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
м. Київ, пр-т Глушкова 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд.434.
Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64, спецрада Д 26.001.24, біологічний факультет.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “20”січня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.Р.Андрійчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вплив на організми тварин і людини комплексу несприятливих чинників оточуючого середовища призводить до виникнення в них різних захворювань. Протягом останніх десятиріч у сфері інтенсивних наукових досліджень знаходиться патологія органів травлення [Cheng et all, 2000], серед яких домінує виразкова хвороба шлунка. Виразковий процес є кінцевим етапом складного захворювання, в патогенез якого включені центральна нервова система, ендокринна система, біогенні аміни та поліпептиди травної системи. Ключову роль в механізмах утворення виразки відіграють процеси пероксидації ліпідів та порушення механізмів захисту епітелію слизової оболонки. Тому на сьогодні одним з найважливіших питань є вивчення ролі вільних радикалів у розвитку захворювань шлунка, зокрема виразок гастродуоденальної зони [Мягкова, 1996].
Велика зацікавленість до вивчення біохімічних процесів за участю кисневих радикалів зумовлена тим, що ці активні інтермедіатори ініціюють вільнорадикальні реакції, які призводять до пошкодження структури та цілісності біологічних мембран, що супроводжується порушенням функціонування іон-транспортних систем [Ивашкина и др., 2001].
В цілісному організмі, що піддається дії ульцерогенних факторів, досить важко вичленити окремі ланки в загальному ефекті порушення його функціонування. Тому актуальною проблемою є дослідження стану клітин та їх мембран. Дослідження в цьому плані дозволяють з’ясувати механізми розвитку патології за умов дії зазначених чинників. При цьому, одним із ранніх порушень є пошкодження плазматичних мембран, з якими пов’язані численні білки, зокрема ферменти [Шалободов, 2000], що, з одного боку каталізують трансмембранні реакції, утворюючи ланцюги послідовних перетворень через взаємодію з мембранозв’язаними субстратами, а, з другого, беруть участь у модифікації транспортних систем, завдяки регуляції їх функціональної активності [Ernmelot at all, 1998].
Інтенсифікація окиснювальних реакцій призводить до збільшення навантаження на захисні антиоксидантні механізми, які гальмують цей процес й перешкоджають окиснювальній деструкції біологічних структур. Продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) мають цитотоксичну та антимітотичну дію. У дослідах на тваринах показано, що виникнення виразок, ішемічні ураження шлунка пов’язані зі збільшенням концентрації вільних радикалів, зокрема, супероксидних, та пригніченням активності супероксиддисмутази [Циммерман, 1994].
Проте в літературі не виявлено відомостей про стан вільнорадикального окиснення, особливостей функціонування системи антирадикального захисту в цілому та в окремих ланках біохімічних перетворень при різних експериментальних моделях виразки шлунка. На сьогодні існує досить незначний обсяг інформації про зміни вмісту ліпідів у результаті виникнення виразки. Відсутні дані про біорегуляторні механізми в мембранах клітин слизової оболонки шлунка за умов розвитку даної патології. Вивчення цих процесів є нагальною проблемою, оскільки дасть змогу науково обгрунтувати нові шляхи терапії та фармакологічної корекції виявлених порушень препаратами природного походження, які мають властивості цитопротекторів та антиоксидантів.
Застосування існуючих засобів лікування не дає бажаних результатів: хвороба набуває затяжного характеру, з’являються стійкі рецидиви, що вимагає постійної корекції, тривалого лікування і операційного втручання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає плану науково-дослідної роботи відділу біохімії НДІ фізіології ім. Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконана згідно з тематичним планом держбюджетної теми № 01 БФ 033-03.
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи було дослідити вплив процесів пероксидного окиснення ліпідів як фактора агресії при розвитку експериментальної виразки на стан мембран клітин слизової оболонки шунка щурів. Вивчити вплив речовин природного походження на процеси ПОЛ в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів.
Для їх досягнення були поставлені такі завдання:
Оцінити накопичення продуктів перекисного окиснення ліпідів в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів при експериментальній виразці шлунка.
Оцінити рівень активності супероксиддисмутази та каталази в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів.
Вивчити ліпідний склад мембран клітин слизової оболонки шлунка щурів.
Дослідити рівень активності мембранних ферментів: 5’- нуклеотидази, Са2+,Mg2+- АТФази та Na+, K+-АТФази плазматичних мембран клітин слизової оболонки шлунка щурів в контролі та за умов виразки.
Дослідити активність протеїнкіназ в мембранах клітин слизової оболонки шлунка щурів за фізіологічних умов та при експериментальній виразці.
Проаналізувати вплив препаратів природного походження меланіну та сквалену на процеси ПОЛ в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів.
Об’єкт дослідження: біохімічні механізми порушень в клітинах слизової оболонки шлунка в процесі формування виразки.
Предмет дослідження: плазматичні мембрани клітин слизової оболонки шлунка щурів.
Методи дослідження. В роботі використовували біохімічні (визначення активності ферментів), радіологічні, спектрофотометричні (визначення вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів), флуоресцентний (визначення вмісту шиффових основ), хроматографічний (визначення вмісту ліпідів), електронно-мікроскопічний методи та методи математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексне дослідження стану антиоксидантної системи та вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів в гомогенаті слизової оболонки шлунка при різних експериментальних моделях виразки. Встановлено підвищення вмісту продуктів ПОЛ при всіх моделях виразки та зниження активності антиоксидантних ферментів. Показані зміни ліпідного складу мембран клітин слизової оболонки шлунка. Виявлено, що активність мембранозв’язаних ферментів по-різному змінюється в досліджуваних моделях виразок. Вивчена активність циклонуклеотид-, кальцій, фосфоліпід-залежних та тирозинових протеїнкіназ в мембранах клітин слизової оболонки шлунка за умов даної патології. Вперше встановлено, що сквален і меланін – препарати природного походження мають виражені антиоксидантні властивості та здатність до загоєння виразки. Отримані дані важливі для розуміння механізмів утворення та розвитку виразкової хвороби шлунка.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати щодо досліджуваних біохімічних механізмів виразкоутворення можуть бути використані для розробки нових методів діагностики та лікування виразкової хвороби шлунка. Оскільки сквален має виражені антиоксидантні та цитопротекторні властивості він може бути запропонований як основа для створення фармакологічних препаратів, які можуть бути застосовані для комплексної терапії виразки шлунка. Встановлений ефект зниження вмісту продуктів ПОЛ при введенні меланіну перед виразкоутворенням, може бути підставою для використання його для профілактики виразкової хвороби.
Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук, проведення експерименту та аналіз результатів дослідження виконані дисертантом особисто. Планування та розробка методичних підходів проведення експериментальних досліджень проведені разом із науковим керівником.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені на Міжнародній конференції “Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи” (Львів – 2004), Х Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Чернівці-Київ-Чікаго, 2004), Установчьому з’їзді Українського товариства клітинної біології (Львів, 2004), Міжнародній конференції “Neuro-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes” (Lviv, 2003), на міжнародній Гастроентерологічній конференції “Влияние меланина и сквалена на процессы перекисного окисления липидов при аспириновой язве желудка” (Москва 2003), III Міждународному симпозіумі "Механизмы действия сверхмалых доз" (Москва, 2002).
Публікації. За матеріалами дисертаційних досліджень опубліковано 6 статей та 5 тез доповідей.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів роботи та їх обговорення, заключення, висновків, списку літератури, що включає 241 джерело. Дисертація викладена на 157 стор., містить 21 рисунок, 7 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В дослідах використовували білих щурів лінії Вістар обох статей масою 130-150 г. Щурів утримували на стандартному раціоні віварію. З метою отримання нейродистрофічних уражень шлунка за моделлю імобілізаційного стресу використовували метод в модифікації [Гройсман и др., 1979]. Етанолові виразки викликали за методом [Ивашкин, 1999]. Аспіринова експериментальна виразка шлунка викликалась пероральним 5-разовим введенням аспірину в дозі 150 мг/кг протягом 3 діб, як описано в роботі [Стефанов, 2001].
Ізольовані клітини слизової оболонки шлунка отримували за методом [Таиров и др., 1983].
Перебіг вільнорадикальних процесів в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів досліджували за параметрами спонтанної та ініційованої хемілюмінесценції. Дієнові кон’югати, шиффові основи визначали відповідно до [Орехович, 1977]. Вміст малонового діальдегіду визначали згідно [Гаврилов и др., 1987]. Вміст білка в досліджуваних препаратах визначали за методом Лоурі та співавт. [Lowry et al., 1951]. Ліпіди екстрагували за методом [Kates, 1986].
Активність як Са2+-, так і Mg2+-АТФази визначали згідно [Древаль и др., 1989]. Визначення активності 5 /- нуклеотидази проводили відповідно [White at all, 1974]. Na+, К+-АТФазна активність визначалась як різниця величин в середовищі з уабаїном і без нього за методом [Древаль и др., 1989]. Активність циклонуклеотидзалежних протеїнкіназ оцінювали за включенням 32Рн із (γ-32Р/-АТФ) в гістон Н2В згідно [Gill at all, 1997]. Визначення активності Са2+,фосфоліпідзалежної протеїнкінази проводили за методом [Остапченко и др., 1986]. Визначення активності тирозинових протеїнкіназ проводили за [Boutin, 1996].
Препарат сквалену, розчинений 1:10 в рослинній олії, вводили тваринам per os по 20 мкл 3 рази на добу після виразкоутворювання. Меланін, одержаний з чорних дріжджів Nadsoniella nigra var. hesuelisa, вводили per os за 30 хвилин до виразкоутворення (введення аспірину) в дозі 20 мг/кг одноразово.
Експериментальні дані обробляли загальноприйнятими методами статистики [Плохинський, 1981; Кучеренко та ін., 2001].
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Для проведення досліджень нами були обрані три експериментальні моделі виразки: аспіринова, етанолова та стресова. Стрес визнано найбільш частою причиною виразковою хвороби. Другою за частотою причиною розвитку виразок є вживання не стероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти. Поширеними є виразки, що викликаються тривалим вживанням міцних спиртних напоїв. Алкоголь стимулює кислотоутворюючу діяльність шлунка, в результаті чого посилюються агресивні властивості шлункового соку, з одночасним порушенням бар’єрної функції слизової оболонки [Губачев и дрю, 2000].
Нами виявлено різний вплив цих трьох факторів на слизову оболонку шлунка. Встановлено, що внаслідок дії ацетилсаліцилової кислоти, слизова оболонка шлунка щурів має набряк та значні ділянки крововиливів. У тварин на ділянці малої кривизни шлунка виявляються поодинокі неглибокі виразки та численні ерозії слизової оболонки, порівнюючи з контролем.
При етаноловій моделі на всій слизовій оболонці складчатої поверхні шлунка виявлені крововиливи.
При виразках, що утворюються внаслідок стресу, розрізняють три види уражень слизової оболонки: крововиливи в слизову оболонку від мілких істехій до значних ділянок; ерозії з поверхневою деструкцією слизової оболонки ( не глибше підслизового шару стінки шлунка); виразки, при яких дефект досягає м’язевого, а іноді і серозного шару.
Результати дослідження процесів пероксидації ліпідів показали, що їх активація на різних моделях виразки шлунка має свої особливості (табл.1). Так, на етаноловій та стресовій моделях виявлено статистично значуще підвищення рівня первинних продуктів ПОЛ – дієнових кон’югатів , в середньому на 80% та 65% відповідно, і кінцевих продуктів ПОЛ – шиффових основ на 500%. Шиффові основи (ліпофлюорисцентні, ліпофусцинові пігменти) характеризують більш довготривалі зміни окисного гомеостазу. Суттєве збільшення цього показника найчастіше є наслідком тривалої активації ПОЛ, що зустрічається при тяжких ураженнях клітин.
В той же час, при аспіриновій моделі виразки шлунка рівні первинних і кінцевих продуктів ПОЛ не відрізнялися від контрольних величин.
Таблиця 1
Вміст продуктів ПОЛ в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів при різних експериментальних моделях виразки (М ± м; n=10)
Групи тварин Дієнові кон’югати
(нмоль/мг білка) Шиффові основи
(ум.од.)
Контроль 221,0±18,0 0,5±0,03
Аспіринова модель 245,1±13,4 0,5±0,04
Етанолова модель 403,8±40,3* 2,7±0,2*
Стресова модель 365,7±24,2* 2,6±0,1*
Примітка: тут і далі *-р< 0,05 різниці достовірні по відношенню до контролю
Проведені нами дослідження виявили також певні відмінності у накопиченні вторинного продукту ПОЛ (малонового діальдегіду), який утворюється як за ферментативним, так і не ферментативним шляхом (табл.2). Підвищення вмісту малонового діальдегіду (МДА) встановлено на всіх моделях виразки шлунка. Найбільш значимо зростає вміст МДА (на 60% та 80%) на при розвитку аспіринової та стресової моделях виразки шлунка. Дослідження ферментативного і не ферментативного шляху аутоокиснення ліпідів показало, що при аспіриновій та стресовій моделях виразки шлунка домінує не ферментативний шлях активації процесів ПОЛ ( рівень МДА підвищується на 65% і 38% відповідно). За умов розвитку виразки, що була викликана із застосуванням етилового спирту, в значній мірі активувався ферментативний шлях, про що свідчить підвищення рівня МДА на 68%.
Таблиця 2
Вміст МДА в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів при різних експериментальних моделях виразки (М ± м; n=10)
Групи тварин Вміст МДА (нмоль/мг білка) Спонтанне накопичення МДА
(нмоль/мг білка) Fe2++аскор.
залежне накопичення МДА
(нмоль/мг білка ) НАДН+ + АДФ-залежне накопичення МДА
(нмоль/мг білка)
Контроль 208,5±16,5 397,0±23,7 492,5±19,8 1005,1±29,0
Аспіринова
модель 371,3±14,0* 637,0±18,0* 811,0±18,6* 1295,9±20,1*
Етанолова
модель 299,0±29,9* 560,0±38,5* 623,1±24,3* 1683,5±36,7*
Стресова
модель 383,2±21,4* 642,0±31,0* 678,4±29,7* 1090,5±20,08
Порушення антиоксидантної рівноваги можливо зумовлене змінами в механізмі антирадикального захисту. Важливим чинником, від якого залежить концентрація вільних радикалів у клітинах організму є кооперативна робота ферментів антиоксидантної системи (СОД і каталази), які регулюють рівень активних метаболітів кисню [Sutton et al., 1996]. Незалежно від зміни активності СОД (рис.1) рівень каталазної активності був знижений при різних моделях виразки суттєво в слизовій оболонці шлунка щурів (на 72%) при аспіриновій (рис.2), (на 40%) при етаноловій виразці та (на 45%) при стресовій, що свідчить про виснаження антиоксидантної системи, яке супроводжується накопиченням продуктів ПОЛ, як було показано раніше.
Мішенню атаки окисних радикалів є подвійні зв’язки в молекулах ненасичених жирних кислот, що входять до складу фосфоліпідів біомембран.
Нами був визначений вміст фосфоліпідів: фосфатидилхоліну (ФХ), фосфатидилінозитолу (ФІ), фосфатидилсерину (ФС), фосфатидилетаноламіну (ФЕА) та лізофосфотидилхоліну (ЛФХ) (таблиця 3) в мембранах клітин слизової оболонки шлунка щурів при різних експериментальних моделях виразки. Дослідження фосфоліпідного складу мембран клітин слизової оболонки шлунка показали зниження вмісту всіх груп фосфоліпідів при всіх експериментальних моделях виразки. Найбільш статистично значуще зниження фосфоліпідів всіх груп спостерігається при стресовій виразці - в 2 рази.
Порушення структури ліпідного бішару сприяє збільшенню проникності і плинності мембран, що змінює координацію і специфічність мембранних процесів: активний регульований транспорт іонів (К+, Na+, Са2+), кисню, метаболітів; формування заряду мембран та їх поляризації; зниження регуляторного впливу гормонів, медіаторів і т.п [Мажуль и др., 1990].
Таблиця 3
Вміст полярних ліпідів в плазматичних мембранах клітин слизової оболонки шлунка щурів при різних експериментальних моделях виразки (М±м; n = 10)
Групи тварин ФХ
мкг/мг білка ФІ
мкг/мг білка ФС
мкг/мг білка ФЕА
мкг/мг білка ЛФХ
мкг/мг білка
Контроль 110,8±10,0 17,5±1,6 17,8±1,5 58,2±5,5 16,4±1,4
Аспірин.
модель 59,3±5,8* 11,0±1,0* 13,2±1,2* 51,6±4,9* 11,1±1,0*
Етанолова
модель 62,6±5,8* 14,5±1,3 13,0±1,0* 26,9±2,0* 11,6±0,9*
Стресова
модель 62,8±5,8* 13,3±1,0 10,5±1,0* 34,9±3,0* 7,6±6,0*
Зменшення кількості фосфатидилсерину і фосфатидилінозитолу свідчить про зміни фосфоліпідної складової у структурі мембран, що зумовлює зміни активності мембранозв’язаних ферментів, та порушення функціонування регуляторних каскадів [Nishisaki et al., 1991].
Для з’ясування вищезгаданих процесів було досліджено активність 5’-нуклеотидази, Са2+,Mg2+-АТФази та Na+,K+-АТФази.
Рис. 3. Активність 5’-нуклеотидази в плазматичних мембранах клітин слизової оболонки шлунка при різних експериментальних моделях виразки у щурів.
Рис. 4. Активність Са2+,Mg2+-АТФази в плазматичних мембранах клітин слизової оболонки шлунка
щурів за умов експериментальних моделей виразки.
Були виявлені характерні зміни у функціонуванні зазначених ферментів в мембранах клітин слизової оболонки шлунка за умов експериментальної виразки у щурів. При етаноловій та стресовій виразках (рис.3) активність 5’-нуклеотидази знижується в 1,8 раза та 1,5 відповідно по відношенню до контролю.
Різке зниження активності даного ферменту при етаноловій та стресовій виразках шлунка, можливо, пов’язане зі зміною структури мембран і, зокрема, з порушенням взаємодії їх білкових компонентів та фосфоліпідів, профіль яких порушується при даному захворюванні. При аспіриновій виразці активність цього ферменту статистично значимо не змінювалась.
Дослідження активності Са2+,Mg2+-АТФази показало характерні зміни у функціонуванні ферменту в мембранній фракції клітин слизової оболонки шлунка щурів при різних експериментальних моделях виразки (рис.4): при етаноловій виразці активність Са2+,Mg2+-АТФази знижувалась в 1,4 раза, а при стресовій - активність різко зменшувалась. Встановлений факт може бути пов’язаним із порушенням Са2+ гомеостазу та, можливо, з початком апоптичних або некротичних змін в клітинах слизової оболонки шлунка щурів. При аспіриновій виразці активність цього ферменту статистично значимо не змінювалась.
Встановлені зміни можуть призводити до дисбалансу в роботі транспортних систем, що в подальшому може викликати порушення внутрішньоклітинної регуляції.
Важливим регуляторним механізмом, що суттєво впливає на перебіг внутрішньоклітинних подій пов’язаних з модифікацією білкових компонентів, є системи фосфорилювання, які представлені різноманітними протеїнкіназами.
Дослідження активності циклонуклеотидзалежних та кальцій залежних протеїнкіназ в мембранах клітин слизової оболонки шлунка показало, що в залежності від експериментальної моделі виразки активність ферментів змінювалась по-різному. Так, при аспіриновій моделі виразки активність циклонуклеотидзалежних протеїнкіназ знижувалась, тоді як при етаноловій та стресовій виразках підвищувалась (рис.6). Найбільш виражені зміни були притаманні як для цАМФ- так і для цГМФ-залежних протеїнкіназ за умов етанолової та стресової моделей.
При стресовій виразці активність даного ферменту підвищувалась. Це може бути пов’язано із підвищенням вмісту основних регуляторів даного ферменту - діацилгліцеролу (ДАГ), Са2+ та фосфатидилсерину (ФС) [Gill et al., 1991]. Такий механізм встановлено нами за умов розвитку стресу.
Особливий інтерес викликає тирозинова протеїнкіназа, яка представляє собою цитоплазматичний домен рецептора, що найчастіше сам є мішенню фосфорилювання (аутофосфорилювання). Показано, що рецепторні тирозинові протеїнкінази виконують функцію ключової ланки сигнальної трансдукції епідермального ростового фактора (ЕФР) – одного з найбільш відомих цитокінів з онкогенними властивостями. ЕФР – регулює регенерацію епітеліоцитів шлунка. Зниження секреції ЕФР веде до підвищення секреції соляної кислоти (НCl) [Шептулин, 1996].
Незважаючи на створення широкого арсеналу лікарських засобів, лікування виразкової хвороби залишається актуальною проблемою. Тому, пошук і дослідження біологічно-активних сполук, які мають властивості цитопротекторів і антиоксидантів є проблемою сучасності.
Нами було проведено дослідження цитопротекторних та антиоксидантних властивостей препаратів природнього походження сквалену та меланіну при різних моделях виразки шлунка у щурів.
В результаті проведених нами досліджень, встановлено, що введення сквалену знімає набряк та крововиливи, зменшує тяжкість виразкових уражень та ерозій шлунка в усіх досліджуваних моделях, крім етанолової. При етаноловій виразці залишається незначна кількість ерозій.
Таблиця 4
Вміст МДА в гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів при різних моделях виразок та після введення сквалену
( М±м; n = 10)
Група тварин Вміст МДА
Нмоль/мг Спонтанне накопичення МДА
Нмоль/мг Fe2++аск.-залежне накопичення
МДА
Нмоль/мг НАДН+-залежне накопичення МДА
Нмоль/мг
Аспірин 371,2±36,7 637,0±62,2 811,0±78,9 1291,9±120,0
Аспірин +
сквален
(1 доба)
210,0±20,0*
371,0±36,7*
542,5±54,2*
963,7±95,5*
Аспірин+
сквален
(3 доби)
216,1±21,5*
295,2±28,8*
458,5±44,5*
885,2±88,8*
Стрес 383,2±21,4 642,0±31,0 678,4±29,4 1090,5±20,0
Стрес+
сквален
(1 доба) 294,6±29,4 493,8±48,3 565,0±55,5 1038±103,0
Стрес+
сквален
(3 доби)
212,1±21,0*
405,3±40,3*
495,0±48,0*
1024±100,0*
Етанол 299,9±29,9 560,0±38,5 623,1±24,3 1683,5±36,7
Етанол+
сквален
(1 доба)
284,7±28,4
533,3±52,3
593,3±58,3
1602,8±150,0
Етанол + сквален
(3 доби)
270,4±27,0
507,9±50,0
564,7±56,4
1526,5±150,0
| 
