|
Міністерство охорони здоров’я України
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
Ахрамєєва Наталія Володимирівна
УДК 578.835.15:578.72:616-006-092.4
ВПЛИВ ВІРУСІВ ПОЛІОМІЄЛІТУТА ЇХ БЕНТОНІТОВИХ ВАРІАНТІВ НА ПУХЛИННІ ПРОЦЕСИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
03.00.06 - вірусологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
біологічних наук
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному медичному університеті
імені О.О.Богомольця МОЗ України.
Науковий керівник: Широбоков В.П., д.м.н., професор, член-кор. НАН та АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, завідуючий кафедрою мікробіології, вірусології та імунології НМУ.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Рибалко Світлана Леонтьєвна, старший науковий співробітник, в. о. зав. лабораторією мікробіологічного контролю якості імунобіологічних препаратів Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського
доктор медичних наук, професор Гриневич Юрій Акимович, заслужений діяч науки, завідуючий експериментально-лабораторним відділом інституту онкології та радіології
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Д.Шупика МОЗ України, м.Київ.
Захист відбудеться “ 20 “ травня 1999 р. о 13.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця за адресою: 252057, Київ-57, проспект Перемоги, 34, медико-профілактичний корпус, аудиторія №2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця за адресою: Київ-57, вул.Зоологічна,3.
Автореферат розісланий “ 20 ” квітня 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор О.П. Яворовський
Актуальність роботи
Онкологічні захворювання являються надзвичайно важливою медичною та соціальною проблемою. Зважаючи на це, експериментальне обгрунтування нових методів терапії пухлин лишається актуальним завданням. В теперішній час проводиться інтенсивний пошук нових підходів до лікування онкологічних захворювань (Е.В. Филоненко с соавт., 1998; V Bertone et al.,1997; T Schunck et al, 1998). Одним із таких методів є віротерапія. Питання про застосування вірусів в онкотерапії досліджується і дискутується вже протягом десятиріч - з моменту відкриття явища вірусного онкотропізму та онколізу.
Вивчення взаємодії вірусів та пухлин, як новий науковий напрямок, почав формуватися в 50-ті роки. Для віротерапії онкозахворювань випробовувались віруси різних таксономічних груп та вірусні вакцини - арбовіруси, аденовіруси, віруси герпесу, вірус вісповакцини, антирабічна вакцина з різними, часом суперечливими, наслідками. Але спектр вірусів, що можуть бути використані в практичній віротерапії, обмежується властивостями цих вірусів. Вони мають бути апатогенними чи малопатогенними для людини і спричиняти виражену туморінгібуючу дію. З цієї точки зору перспективними є ентеровіруси (ЕВ), які відносяться до родини Picornaviridae, роду Enterovirus (J.L. Melnick, 1996). Клінічну апробацію та практичне застосування ентеровірусів в онкологічній клініці розпочала М.К.Ворошилова (М.К. Ворошилова, 1986), яка створила ряд живих ентеровірусних вакцин, що використовувалися з 1958 року для імунізації ракових хворих з певним позитивним клінічним ефектом. Паралельно з 1960 року Муценієце А.Я. із співавторами (А.Я. Муцениеце, 1969; А.Я. Муцениеце, 1977; А.Я. Муцениеце с соавт., 1982) проводили експериментальні дослідження в цьому напрямку, в результаті яких було виявлено онкотропізм значного числа ентеровірусів до деяких пухлин людини і тварин.
Серед ЕВ особливо реальним для віротерапії є застосування вакцинних штамів вірусів поліомієліту (ВВПМ), тому, що вони є складовими компонентами живої поліомієлітної вакцини Себіна, яка використовується для масової імунізації людей (тобто являються безпечними), і, наряду з іншими ентеровірусами, проявляють онкотропні властивості (М.К Ворошилова, 1979). З огляду на те, що взаємодія вірусів та пухлин має дуже індивідуальний характер, перед тим як рекомендувати певні віруси для дослідження в онкологічній клініці необхідно різнобічно вивчити механізми їх впливу на розвиток пухлин та на організм в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В роботі узагальнено результати досліджень, здійснених згідно з державними плановими темами МОЗ України, грантовими дослідженнями, які були проведені на кафедрі мікробіології. вірусології, імунології НМУ при фінансуванні МОЗ України, Державного комітету по боротьбі із СНІДом :
Тема: “Вплив живої поліомієлітної вакцини на імунну систему”
№ держеєстрації 0194V025378.
Тема: “Інтерференція між ентеровірусами та ретровірусами як можливий шлях профілактики СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій” № держеєстрації 0195V0145.
Метою роботи було експериментальне вивчення розвитку пухлин і процесів, що їх супроводжують, на фоні введення вакцинних поліовірусів та дослідження можливих механізмів онкомодулюючої дії останніх.
Завдання дослідження:
1. Вивчити вплив вакцинних поліовірусів на розвиток пухлин на прикладі:
- саркоми 180 (S 180)
- епідермоідної карциноми легень Льюіса (LL)
- вірусіндукованого лейкозу Раушера (LR)
2. Дослідити вплив на розвиток експериментальних пухлин бентонітових варіантів поліовірусів на прикладі ВВПМ II типу.
3. Визначити вплив вакцинних вірусів поліомієліту на деякі фактори неспецифічної резистентності організму мишей:
- продукцію інтерферону
- синтез фактору некрозу пухлин
- функціональну активність нормальних кілерів
4. Вивчити ультраструктурні зміни в клітинах кісткового мозку у мишей з лейкозом Раушера та в пухлинній тканині тварин з епідермоідною карциномою легень Льюіса під впливом вакцинних поліовірусів
5. Порівняльно дослідити репродукцію вакцинних поліовірусів в органах та пухлинних тканинах тварин.
Наукова новизна роботи.
В результаті проведених досліджень виявлено протективний онкомодулюючий ефект імунізації вакцинними поліовірусами на організм тварин з новоутвореннями. З’ясовано, що введення ВВПМ III типу найвиразніше впливає на розвиток лейкозу Раушера та карциноми Льюіса, обумовлюючи збільшення середньої тривалості життя (СТЖ) мишей та зменшення середньої маси пухлин (СМП) і середньої кількості метастазів. ВВПМ II типу позитивно впливає на мишей-носіїв саркоми S-180, обумовлює збільшення їх СТЖ та зменшення маси пухлин.
Вперше проведено порівняльне вивчення впливу ВВПМ на рівні вихідних популяцій та їх бентонітових варіантів відносно перебігу бластомних процесів. На прикладі ВВПМ II типу показано, що протективний ефект імунізації варіантом Абент+ тварин з S 180 та LL вищий, ніж при використанні вірусів вихідної популяції. Це може служити обгрунтуванням створення принципово нових препаратів на основі бентонітового варіанту Абент+ поліовірусів для застосування в терапії пухлин.
Проведено комплексну оцінку дії ВВПМ на імунологічні показники, що пов’язані з протипухлинним захистом. Встановлено, що вакцинні поліовіруси підвищують функціональну активність нормальних кілерів, індукують синтез інтерферону та фактору некрозу пухлин.
Теоретичне та практичне значення
Проведені дослідження доповнюють і поглиблюють існуючі уявлення про взаємодію вірусів і пухлин тому що:
- комплексне вивчення впливу ВВПМ на пухлинний процес з використанням вірусологічних, імунологічних, електронномікроскопічних методів та традиційного підходу до визначення протипухлинної активності вірусних препаратів показало наявність онкомодулюючих ефектів, прояв яких залежить від типу і бентонітового варіанту вірусів та виду пухлини;
- онкомодулююча дія ВВПМ доведена не лише на рівні вихідної вірусної популяції, а також на рівні бентонітових варіантів - з урахуванням дисоціації ентеровірусів на варіанти Абент+ та Абент
| 
