|
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ
IНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГIЇ iм. М.Т.РИЛЬСЬКОГО
На правах рукопису
ЖИЦЬКА ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА
УДК 792.02
СПИРИДОН ЧЕРКАСЕНКО I ТЕАТР
Спецiальнiсть 17.00.02 "Театральне мистецтво'
АВТОРЕФЕРАТ
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
КИЇВ - 1998
Робота виконана на кафедрi театрознавства Київського державного
iнституту театрального мистецтва iм. I.К.Карпенка-Карого
Науковий керiвник: член-кореспондент Академiї мистецтв України,
кандидат мистецтвознавства, професор, ректор
Київського державного iнституту театрального
мистецтва iм. I.К.Карпенка-Карого Р.Я.Пилипчук
Офiцiйнi опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор фiлоло-
гiчних наук, професор, зав.вiддiлом нової та
давньої лiтератури Iнституту лiтератури iменi
Т.Г.Шевченка НАН України О.В.Мишанич;
кандидат мистецтвознавства, старший науковий
спiвробiтник вiддiлу театрознавства Iнституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнологiї
iм. М.Т.Рильського НАН України Л.А.Дашкiвська
Провiдна установа: Iнститут народознавства НАН України /м.Львiв/
Захист вiдбудеться 17 листопада 1998 р. о 12 год. на засiданнi
Спецiалiзованої вченої ради К 01.57.01 по захисту дисертацiй на здо-
буття наукового ступеня кандидата наук при Iнститутi мистецтвознавства,
фольклористики та етнологiї iм. М.Т.Рильського НАН України за адресою:
252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4, IУ поверх.
З дисертацiєю можна ознайомитись в бiблiотецi Iнституту.
Автореферат розiсланий 12 жовтня 1998 р.
Вчений секретар Спецiалiзованої вченої ради,
кандидат мистецтвознавства Л.I.Барабан
1
Сучасний сплеск iнтересу українського загалу до власних iсторич-
них, фiлософських i духовних джерел, викликаний потребою народу у са-
мопiзнаннi i самоусвiдомленнi себе в контекстi свiтової культурної ко-
мунiкацiї, примусив по-новому переосмислити ту концепцiю iсторiї нацi-
ональної культури, яка культивувалась протягом декiлькох останнiх де-
сятилiть.
За той час українська наука взагалi i театрознавство зокрема про-
дукували чималий багаж праць, якi, зважаючи на їх обсяг, повиннi були
б повною мiрою задовольнити виниклу цiкавiсть. Однак, як це не прикро
визнавати, дослiдження i розвiдки, якi iснують сьогоднi, попри усi зу-
силля, докладенi вченими, не дають вичерпних вiдповiдей на численнi
запитання, що стосуються як проблем загально-iнтегративного характе-
ру, так i окремих фактiв.
Звiсно, наявнiсть таких "прогалин" пояснюється аж нiяк не профе-
сiйною неспроможнiстю чи "короткозорiстю" театрознавчої науки, а тiєю
атмосферою духовної несвободи, в умовах якої витворювалась i осмислю-
валась нацiональна культура. Разом з тим усвiдомлення справжнiх /без-
перечно, зумовлених об'єктивними обставинами/ причин "обмежень" у ви-
борi розглядуваних дослiдниками сторiнок театрально-мистецького життя,
не звiльняє вiд необхiдностi заново, вводити в науковий обiг незаслу-
жено вилучених i взагалi забутих тем, явищ, постатей.
Однiєю з таких, позбавлених права на пошанування i пам'ять на-
щадкiв, мистецьких постатей був поет, прозаїк, драматург, публiцист,
педагог, громадський i культурний дiяч - Спиридон Черкасенко /1876-
1940/, творчiсть якого i стала об'єктом даного дослiдження.
С. Черкасенко належить до тiєї генерацiї українських драматургiв,
яка яскраво i переконливо заявивши про себе на початку XX сторiччя,
намагалось розширити рамки нацiонально-культурницької парадигми. Йду-
чи в руслi модерних, як на свiй час, естетичних розвiдок, вони, твор-
чо переосмислюючи здобутки попередникiв, прагнули своєю творчiстю
сприяти формуванню нової естетичної свiдомостi.
Процеси, пов'язанi iз зародженням i узвичаєнням у художнiй прак-
тицi українського театру естетики раннього українського модернiзму,
лише вiднедавна стали об'єктом наукового осмислення i ще не пiддава-
лись ретельному i всебiчному театрознавчому аналiзовi. Тому спроба
концептуального прочитання творчостi Черкасенка-драматурга не тiльки
розширить наше уявлення про його особисту роль в утвердженнi модернi-
стичної поетики, а й дозволить краще осягнути фiлософсько-мистецькi
горизонти репрезентованої ним культурної доби в цiлому.
СТАН ДОСЛIДЖЕНОСТI теми даної дисертацiї. У критичнiй лiтературi
2
першої чвертi нашого вiку драматургiчному доробковi Черкасенка вiдво-
дилось одне з прiоритетних мiсць. Практично одразу виокремивши вiзiї
цього митця iз загального потоку драматичної лiтератури, сучасна йому
театрально-критична думка продукувала чимало статей i рецензiй, якi,
хоч i не вiдзначались систематичнiстю висновкiв i спостережень, пере-
конливо засвiдчили непiдробний iнтерес до запропонованої Черкасенком
моделi освоєння художнього досвiду. Але згодом змiни суспiльно-духов-
ної атмосфери, що вiдбувались на теренах УРСР у 30-х роках, призвели
до примусового вилучення iменi драматурга з мистецької мапи України.
Деякi загальнi оцiнки його творчостi i згадки про окремi факти
бiографiї, правда, зустрiчаються в розвiдках учених з української
дiаспори, де про Черкасенка не забували нiколи. Однак цi працi iз
зрозумiлих причин залишались невiдомими читачам i дослiдникам в Укра-
їнi, а отже, не могли прорвати ту штучно зведену "загату" мовчання,
яка кiлька десяткiв рокiв поспiль тiсним колом оточувала iм'я драма-
турга.
У наш час, коли стало можливим не тiльки називати забороненi ра-
нiше iмена українських митцiв, а й висловлювати неупередженi, не рег-
ламентованi iдеологiчними мiркуваннями, оцiнки їхньої творчостi, вiд-
бувся справжнiй сплеск iнтересу до творчої особистостi С.Черкасенка.
Практично усi працi, присвяченi iсторiї українського театрального ми-
стецтва початку XX ст., що з'явились протягом останнiх рокiв, мiстять
бiльш чи менш об'ємнi згадки про його внесок в iнтелектуальний та ку-
льтурний рух своєї естетичної доби. З'явилось декiлька нарисiв, ста-
тей i дисертацiйних робiт, у яких об'єктом дослiдження стала безпосе-
редньо творчiсть Черкасенка-драматурга. Однак усi цi дослiдження, на
жаль, торкаються лише окремих сторiн i аспектiв драматургiчного до-
робку С. Черкасенка, що, яскраво висвiтлюючи окремi гранi творчої iн-
дивiдуальностi драматурга, не дозволяє все ж повною мiрою осягнути
усього масштабу його мистецької постатi.
Таким чином, АКТУАЛЬНIСТЬ ТЕМИ пропонованої дисертацiї визнача-
ється вiдомою невдоволенiстю станом її дослiдженостi в iснуючiй кри-
тичнiй лiтературi i, отже, необхiднiстю грунтовного наукового вивчен-
ня життєвого i творчого шляху драматурга в контекстi художнiх шукань
його духовно-естетичної епохи.
НАУКОВА НОВИЗНА. Оскiльки драматургiчна спадщина С. Черкасенка
i досi не була предметом узагальненого мистецтвознавчого аналiзу,
дане дослiдження являє собою першу спробу комплексно осмислити його
творчий внесок у поступ нацiонального мистецтва. У зв'язку з цим роз-
глядається широке коло iдей та тенденцiй, пов'язаних з утвердженням
| 
