Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

КОВАЛЬЧУК МИРОН СТЕПАНОВИЧ

УДК 552.143 : (549.283 : 553.068.2)] (477)

ЗОЛОТО  В ОСАДОВИХ КОМПЛЕКСАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 04.00.21 - літологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора геологічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є  рукопис.

Робота виконана у відділі літології Інституту геологічних наук НАН України.

Захист відбудеться “03” жовтня 2003 р. о 10 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.162.04 в Інституті геологічних наук НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б, конференцзал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України:

(Україна, 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б).

Автореферат розіслано “30” серпня 2003 р.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат геолого-мінералогічних наук                                                Г.С. Компанець

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. Перспективи створення золотодобувної промисловості в країні обумовлені різнобарвністю геологічних обстановок та значним часовим діапазоном (від архею до неогену) формування золотого зруденіння, які зумовили строкатість формаційних і генетичних типів золоторудної мінералізації, що відрізняються одне від одного геолого-структурним положенням, зв'язком з магматизмом, характером навколорудних змін, генетичним та морфологічним типами золотопроявів і т.д. В різні геологічні епохи золотовмісні комплекси тектонічними рухами виводились на денну поверхню, розмивались і постачали золото в різновікові та різногенетичні осадові формаційні комплекси. Окрім цього, в процесі літогенезу осадових товщ відбувалась мобілізація, перерозподіл та концентрація різноманітних з’єднань золота, що призводили до формування рудопроявів металу в самих осадових формаційних одиницях. Осадові товщі виступали не тільки як об’єкт нагромадження металу, що надходив з корінних джерел, а й проміжними колекторами та корінними джерелами для більш молодих осадових утворень. Основні роботи були спрямовані на пошук і відкриття корінних родовищ золота. Цільові дослідження осадових комплексів мали підлеглий характер, а методика пошуку та опробування була орієнтована на відкриття розсипів з традиційним для колишнього СРСР крупними класами мінералу в крупно псамітових літофаціях. Внаслідок спрощення техніки опробування зовсім дрібні та менші гранулометричні класи золота практично не фіксувались, а дрібнопіщані утворення на золото, як правило не опробувались, що для умов України, враховуючи специфіку ендогенного золотого рудогенезу, який постачав в екзогенні умови переважно зовсім дрібне та менших класів золото, суттєво обмежувало інформативність фактичного матеріалу і занизило вміст металу. Дослідження золотоносності осадових формаційних комплексів пов’язане не лише з можливістю виявлення безпосередньо в них значних концентрацій металу, а й з точки зору інформації про металогенію площ денудації, корінні джерела металу та палеогеографічні умови осадконагромадження.

Представлена дисертація — це робота літолого-мінералогічного напрямку, що присвячена дослідженню золотоносності осадових комплексів України, процесів екзогенного золотого рудогенезу та типоморфізму золота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Державних науково-технічних програм 04.13 “Ресурси енергетичної сировини, рудних і нерудних корисних копалин” на 1995-1996 роки Державного комітету України з питань науки, техніки і промислової політики ; 04.10 “Технології пошуку, видобутку та переробки корисних копалин” на 1997-2000 рр. Міністерства освіти та науки України; Державної програми “Золото України” на 1996-2005 рр., є складовою частиною науково-технічних проектів ДКНТ, ДКНТП, Міннауки України, зокрема “Закономірності формування та розподілу осадових концентрацій золота в формаційних комплексах фанерозою України” (проект 04.13.04/001-95), “Вивчення золотоносних розсипів та зон окиснення для видобутку гіпергенного золота і пошуків корінних родовищ на території України” (проект 04.13.00/005-95), “Встановлення форм, концентрації, локалізації та типоморфних особливостей золота в осадових комплексах України” (проект 04.10/02504) науковим керівником і відповідальним виконавцем яких був дисертант; окрім цього тісно пов’язана з щорічними тематичними планами Держбюджетних робіт Інституту геологічних наук НАН України, зокрема тем “Розробка критеріїв регіонального і локального прогнозу рудоносності фанерозойських формацій України” (дисертант — відповідальний виконавець і керівник літологічного блоку НДР) і “Особливості мобілізації і концентрації золота та міді в літогенетичних процесах осадових товщ України” (дисертант — науковий керівник і відповідальний виконавець НДР) та ін.

Фактичний матеріал. В основу роботи покладено фактичний матеріал опробування та літологічних досліджень різновікових, різногенетичних осадових утворень України, мінералогічних досліджень самородного золота. Автором опрацьовано численні фондові матеріали та літературні джерела стосовно тематики роботи, матеріали геолого-знімальних, геологорозвідувальних та пошукових робіт, глибинного геологічного картування. Вивчено значну кількість геологічних розрізів (близько 1500 точок опробування) як у відслоненнях так і за керном свердловин, що були пробурені у різні роки, власноруч проведено шліхове опробування (відмито понад 1200 шліхових проб) значної кількості відслонень в межах території Передкарпатського прогину, Складчастих Карпат, Волино-Подільської плити, Українського щита (центральна частина, території Придніпров’я, Приазов’я, Причорномор’я). Значна частина проб дала позитивний результат на золото, що дозволило створити колекцію самородного золота та провести її вивчення. Окрім цього, фактичний матеріал був наданий автору співробітниками геологічного факультету ЛДУ ім. І. Франка, геологами та науковцями виробничих та науково-дослідних організацій різного підпорядкування, за що автор їм щиро вдячний.

Мета і задачі дослідження. Виявити зв’язок золотоносності з різновіковими і різногенетичними літофаціальними, фаціальними і формаційними комплексами; встановити епохи формування золотовмісних утворень; простежити механізм концентрації золота в осадових комплексах та встановити фактори, що його визначають; з’ясувати типоморфні ознаки самородного золота і напрацювати його морфогенетичну класифікацію; оцінити перспективи золотоносності осадових комплексів України та розробити пошукові критерії.

Задачі досліджень: визначити структуру, стратегію та методичні прийоми досліджень; систематизувати та проаналізувати розробки з проблеми геології розсипищ золота, мінералогії і геохімії золота, міграції та концентрації золота в процесах літогенезу; дослідити і систематизувати історичні та геологічні передумови пошуку рудопроявів і родовищ золота в осадових товщах України; систематизувати та узагальнити увесь накопичений матеріал по золотоносності території України та осадових товщ зокрема, літології золотовмісних комплексів та мінералогії золота з урахуванням нових даних, які були отримані автором в ході польових і лабораторних досліджень; встановити основні золотоносні літофаціальні і фаціальні комплекси, їх співвідношення, взаємозв’язок та часовий і просторовий розподіл, формаційну належність; вивчити літофаціальний склад, структурно-текстурні та мінералого-геохімічні особливості золотовмісних комплексів; встановити форми знаходження золота в осадових утвореннях і генетичні типи золотоносності осадових товщ; вивчити особливості гранулометрії, морфології, мікро морфології поверхні та хімічного складу золота, простежити їх трансформацію в літогенетичних процесах та створити морфогенетичну класифікацію мінералу; дослідити роль седиментологічних і гіпергенних процесів, органічної речовини у локалізації, мобілізації, трансформації і подальшій концентрації металу.

Об’єкт дослідження: Осадові товщі України, самородне золото, процеси золотого рудогенезу.

Предмет дослідження: золотовмісні літофаціальні та фаціальні комплекси, їх літолого-геохімічний склад і будова; типоморфізм золота, процеси мобілізації, міграції, трансформації та концентрації золота.

Методи дослідження. Автор використовував загально визнані методи літологічних досліджень та види аналізу. Типоморфні особливості золота вивчались за допомогою мікрозондового та електронно-мікроскопічного видів аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів має такі фундаментальні та прикладні аспекти:

1. Виявлено зв’язок золотоносності з різновіковими, різногенетичними літофаціальними і фаціальними комплексами, особливостями їх будови, літологічного складу; визначено їх структурно-тектонічний, стратиграфічний розподіл; встановлено епохи формування золотовмісних утворень для континентальних, морських і перехідних обстановок осадконагромадження та найбільш перспективні формаційні комплекси.
2. Виявлено особливий вид алювіальних розсипів золота, сформований в умовах порушення процесу розділення кластогенного матеріалу по гідравлічній крупності, а також фактори, що обумовили цей процес і мобільність золота.
3. Висвітлено особливості гранулометрії, морфології, мікроморфології поверхні і хімічного складу золота з різновікових осадових комплексів України; виявлено нові та незвичайні за цими показниками виділення золота; напрацьовано гранулометричну та морфогенетичну класифікацію золота з осадових комплексів України; з’ясовані чинники перетворення золота, зокрема його морфології, внутрішньої будови та хімічного складу; розкрито широкі можливості використання типоморфізму золота для генетичних реконструкцій та вирішення фундаментальних і прикладних проблем геології розсипів, зокрема для характеристики рудоутворювальних процесів, встановлення рудно-формаційної належності мінералу, його корінних джерел, дальності та умов транспортування, періодів спокою, повторної міграції золота тощо.
4. Виділено генетичні типи золотоносності осадових комплексів України, а також синседиментаційний і аседиментаційний типи золотого рудогенезу; обгрунтовано провідну роль літологічного фактору, органічної речовини, положення та стабільності рівня дзеркала ґрунтових вод, ендогенного “дихання” планети в мобілізації, міграції і концентрації золота, на підставі чого розширено уявлення про масштаби золотого рудогенезу в осадових комплексах та дано оцінку процесу формування їх золотоносності.

Наукові результати та основні положення, що викладені в дисертаційній роботі мають як фундаментальне так і практичне значення.

Теоретичне значення отриманих результатів визначається використанням результатів дослідження для вирішення фундаментальних вузлових проблем геології розсипів золота (зокрема масштабів міграції і концентрації золота); фундаментальних питань синседиментаційного і аседиментаційного рудогенезу в осадових комплексах; фундаментальних розробок в галузі типоморфізму золота.

Практичне значення отриманих результатів визначається використанням результатів для оцінки перспектив золотоносності осадових комплексів України; прогнозу корінних джерел золота та реконструкцій палеогеографічних обстановок; прикладної мінералогії золота та його геохімії в екзогенних процесах; методології та методики опробування осадових формаційних одиниць та прогнозу в них рудопроявів металу. Сучасні методи досліджень золота (електронна мікроскопія, мікрозондовий аналіз) дозволили обґрунтувати та застосувати на практиці морфологічний критерій для встановлення ймовірних умов утворення мінералу та корінних його джерел, прогнозної оцінки територій. Нові результати, методологічні підходи та пошукові критерії дадуть змогу підвищити ефективність прогнозних оцінок та розшукових робіт, створити раціональні технологічні схеми збагачення й переробки мінеральної сировини

Особистий внесок здобувача. Польові роботи проводились автором як особисто так і в рамках ГМК-200, що проводились ДГП “Геопрогноз”. Аналітичні дослідження проведені автором особисто та частково у творчій співпраці з В.М. Квасницею. Результати спільних досліджень автора з колегами відображені в колективних публікаціях. Усі основні результати і висновки, що викладені в дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на численних наукових нарадах, конференціях, засіданнях Вченої Ради Інституту геологічних наук НАНУ. Серед останніх необхідно відмітити доповіді на: засіданні Вченої Ради ІГН НАНУ (11.03.1999 р.(протокол №4) та 28.09.200 0р.(протокол №11)); тематичних пленумах Українського літологічного комітету (13.05.1999р. та 04.05.2001 р.); засіданні відділення літології, геології морів та океанів (28.09.1999р. та 05.07 2002р.); науковій конференції “Сучасні проблеми літології” (20-22 грудня 2000р., м. Львів); науковій конференції “Сучасні проблеми геології, мінералогії, геохімії та геоекології (05.04.2001 р. ІГМР НАНУ, м. Київ); науковій конференції “Аспекти геологічної науки на рубежі тисячоліть” (11.05.2001р., ІГН НАНУ, м. Київ).

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено у 50 наукових статтях, 14 матеріалах і тезах наукових конференцій різного рангу.

Обсяг та структура роботи. Дисертація обсягом _______ сторінок машинописного тексту складається зі вступу, 9 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (408 найменувань), _____ рисунків, ______ таблиць.

Дисертаційна робота виконана у відділі літології Інституту геологічних наук Національної Академії Наук України. Науковий консультант — доктор геол.-мін. наук, професор В.Х. Геворк’ян, якому автор висловлює сердечну подяку. Автор вдячний також доктору геол.-мін. наук, професору Д.П. Хрущову за відкриття шляху в академічну науку та цінні поради. Особливу подяку за постійну підтримку в науковій роботі автор висловлює член.-кор. НАН України П.Ф. Гожику, доктору геол.-мін. наук, професору О.Ю. Митропольському, член.-кор. НАН України та РАН Є.О. Кулішу. Автор щиро вдячний доктору геол.-мін. наук В.М. Квасниці за співпрацю в області дослідження мінералогії самородного золота, кандидату геол.-мін. наук І.М. Афанасьєвій — за цінні поради і консультації. За надання фактичного матеріалу (золотовмісні шліхові проби, аншліфи, зерна самородного золота) автор висловлює подяку Т. Добровольській, В. Єхіванову, Ю. Куклишину, В. Павлюку, Р. Довганю та ін. Автор висловлює подяку Л. Мороз, О. Телятниковій та О. Кичці. за технічну допомогу в оформленні роботи.

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  РОБОТИ

ЕТАПНІСТЬ,  МЕТОДОЛОГІЯ  ТА  МЕТОДИКА  ДОСЛІДЖЕНЬ

Вибір методичних прийомів був визначений метою і задачами роботи. На першому етапі досліджень автором на базі фундаментальних розробок в галузі осадового седименто- і рудогенезу, геології розсипів золота, мінералогії золота та аналізу геологічної будови території України, тектоно-геоморфологічних і палеогеографічних умов осадконагромадження в різноманітних геоструктурах України протягом їх геологічної історії розвитку, а також фактичного матеріалу по золотоносності надр країни і осадових товщ зокрема, методики пошуків розсипів мінералу, історичних фактів, легенд, переказів, топонімічних і гідронімічних назв, що вказують на існування центрів видобутку золота і золотарства на території сучасної України була сформульована проблема необхідності вивчення золотоносності осадових товщ; предмет та об’єкти досліджень; етапність та методика досліджень; чітка картина ендогенної і екзогенної золотоносності території; визначено основні напрямки, задачі і мету досліджень; створено банк даних з золотоносності осадових товщ та мінералогії самородного золота; створено схему та термінологію для опису самородного золота, встановлено часовий, просторовий, літофаціальний, фаціальний і формаційний розподіл золотовмісних товщ; намічено об’єкти для польових досліджень. Приділялась увага методології та методиці опробування осадових товщ на золото. Другий етап — це польові роботи. Опираючись на попередній етап, розробки в області геології розсипів золота та власні розробки з питань міграції і концентрації металу в екзогенних умовах, були вибрані (з урахуванням можливості відбору проб) певні ділянки, стратиграфічні рівні, літофаціальні і фаціальні комплекси для шліхового та літологічного опробування, які автор проводив особисто. В процесі польових робіт вивчено значну кількість геологічних розрізів як у відслоненнях, так і за керном свердловин (що були пробурені у різні роки), проведено шліхове опробування значної кількості відслонень. Фактичний матеріал відбирався автором безпосередньо з алювію сучасних водотоків, делювіальних висипок та відслонень, а з осадових товщ древніх ерозійних циклів — з керну бурових свердловин, відслонень, розчисток, канав. Шліхові проби відбирались погоризонтно, а в окремих випадках поінтервально (через кожні 0,2 м для відслонень та через 50,0 м для структурних свердловин в межах літофаціально і фаціально однорідних товщ). Вихідний об’єм проб, що відбирався при шліхових пошуках становить 0,01-0,02 м3. Для промивки шліхових проб автор використовував лоток корейського типу в який поміщалось 0,01 м3 пухкої породи. Основним методом дослідження був фаціальний аналіз відкладів. Особлива увага приділялась визначенню гранулометричного і мінерального складу порід, структурно-текстурним та геохімічним особливостям, характеру чергування верств і скупченню золота. Геохімічні дослідження фракцій шліху виконувались за допомогою скороченого напівкількісного спектрального аналізу. Декрептометричний аналіз використовувався для встановлення температури утворення кварцу, який відбирався з галечного матеріалу. Палеопотамологічним методом досліджень були з’ясовані будова алювіальних товщ, узгоджено положення і форму розсипів з етапами розвитку річкових долин. Роботами встановлено ряд нових точок золотоносності, зібрано значний фактичний матеріал з літології і золотоносності осадових товщ, яким було поповнено існуючий банк даних. Третій етап — це встановлення типоморфних особливостей золота (розглядався типоморфізм морфології мінералу, типоморфізм складу і частково типоморфізм включень) з використанням мікроскопічних, електронно-мікроскопічних та мікрозондових методів досліджень. Четвертий етап присвячений питанням мобілізації, міграції та концентрації золота (в тому числі дисперсного і “гідрогенного”) в процесах гіпергенезу, континентального і морського седиментогенезу, впливу різних факторів на мобільність і концентрацію золота. П’ятий етап — узагальнення фактичного матеріалу по мінералогії золота з осадових товщ України, створення його морфогенетичної класифікації та порівняльна характеристика з такою для ендогенного золота. На завершальному етапі були встановлені геолого-генетичні типи золотоносності та розроблено пошукові критерії.

ІСТОРІЯ  ДОСЛІДЖЕННЯ  ЗОЛОТОНОСНОСТІ  ОСАДОВИХ  КОМПЛЕКСІВ  УКРАЇНИ  ТА ГЕОЛОГІЧНІ  ПЕРЕДУМОВИ  ФОРМУВАННЯ  В  НИХ  ПРОЯВІВ  ЗОЛОТА

Територія України тривалий час вважалась безперспективною на золото, хоча його знахідки тут відомі давно. Метал на теренах країни видобували як за часів скіфської доби, римської імперії та і в недалекому історичному минулому. Новий історичний етап в дослідженні золотоносності території України і осадових товщ зокрема пов’язаний з існуванням та розвитком СРСР, а потім незалежної України. До Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років пошуки золота на території України велися, головним чином, в Донбасі. В повоєнні роки інтенсивного розвитку набули роботи по геологічній зйомці території України масштабів 1:50000 та 1:200000. Пошуки золота набули планового і задокументованого характеру. Золотоносності осадових товщ та мінералогії самородного золота, що міститься в них присвячені численні наукові публікації, серед яких необхідно виділити роботи К.М. Заруцького, 1967, 1975, 1980, 1981, 1989, 1992; В.В.Грицика, 1968, 1972; Ю.О. Полканова, 1970, 1974, 1999; С.В. Яблокової, 1971, 1974, 1981; І.К. Латиша, 1972, 1973, 1980, 1984, 1996; В.Т. Кардаша, 1973, 1994; Ю.О. Кузнєцова, 1973, 1977, 1981, 1982; Є.К. Лазаренка, 1973, 1975; М.П. Семененка, 1973, 1975, 1977, 1976; Г.Л. Кравченка, 1975, 1982, 1985, 1986, 1991, 1992, 1994; О.І Матковського, 1975, 1979, 1992; Н.К. Ширінбекова, 1976, 1991; В.М. Квасниці,1977-1980, 1995, 1996, 1998; С.В. Нечаєва, 1982, 1989, 1992; Є.О. Куліша, 1986, 1997; І.М. Афанасьєвої, 1989, 1995; Ю.Ф. Вєліканова, 1991, 1997; Є.В. Мельничука, 1991; Г.М. Яценко, 1991, 1992; Ю.Л. Авєріна, 1992; І.С. Паранько, 1992; Л.С. Галецького, 1993; М.С. Ковальчука, 1993 - 2002; М.І. Лебедя, 1994; Б.С. Панова, 1994; Є.Ф. Шнюкова, 1994, 1997, 2001; В.Б. Коваля, 1994; В.М. Артеменка, 1995, 1997; М.Я. Ященка, 1996; Л.В. Бочая, 1997; Ю.М. Брагіна, 1999; В.П. Рєзніка, 1999-2001; М.О. Маслакова, 1999; 1999; О.В. Драгомирецького, 2000 та ін.

Проведено аналіз основних рудопроявів ендогенного золота з позицій розсипоутворювальної здатності на основі аналізу їх геоструктурного положення, рудно-формаційного типу, гранулометрії, морфології, пробності золота.

ЗОЛОТО  В  ОСАДОВИХ  КОМПЛЕКСАХ  УКРАЇНИ

Розділ присвячений аналізу золотоносності осадових комплексів різних геоструктур України та типоморфних особливостей золота, яке міститься в них. Золото класифікується за морфологічними різновидами, для яких наводяться дані, що характеризують форми виділення, гранулометрію, пробність, рельєф і мікрорельєф поверхні золота.

Часовий, просторовий, літофаціальний, фаціальний і формаційний розподіл золотовмісних осадових утворень України

Золото виявлено в метаосадових і осадових формаційних комплексах України усіх вікових груп: від архейських до сучасних. Аналіз розподілу золота в осадово-метаморфічних і осадових відкладах докембрію і фанерозою України вказує на переважно осадове походження мінералу. В докембрії формувались усі відомі у фанерозої основні типи осадових порід, які збереглися до наших днів переважно у вигляді метаморфічних еквівалентів. Найбільш древнім стратиграфічним рівнем, в якому встановлено золоту мінералізацію, є архейський. Золоторудна мінералізація локалізована в породах залізисто-кременистої формації та в древніх корах вивітрювання Кривбасу. Другий стратиграфічний рівень концентрації золота зосереджений в метаосадових і осадових утвореннях протерозойської групи (формаційні комплекси Українського щита, зокрема Придніпровського і Приазовського мегаблоків, Волино-Подільської плити, Рахівського і Чивчинського масивів Карпат). Це різні за віком (ранній - пізній протерозой, утворення рифею і венду), складом і генезисом метаконгломерати, метагравеліти, метапісковики, аргіліти, алевроліти, гнейси, сланці, залізисто-кременисті, вапняково-силікатні, карбонатні та інші метасоматично та гідротермально змінені породи, що зазнали діа -, ката -, мета -, епігенетичних змін, або/та різного ступеня метаморфізму і входять до складу гранітоїдно-теригенних, теригенних, теригенно-карбонатних, вулканогенно-осадових та інших комплексів, а також елювіальні утворення. Більшість з них є невід`ємною складовою частиною кристалічного фундаменту, хоча їх первинно-осадовий генезис є безсумнівним. Золото в осадових відкладах палеозойської групи встановлено в утвореннях кембрійської (Український щит (УЩ)), силурійської (Волино-Подільська плита (ВПП)), девонської (УЩ, Добруджа, Дніпровсько-Донецький авлакоген (ДДА)), кам`яновугільної (ДДА, Добруджа) і пермської (Донбас, Українські Карпати (УК), о-в Зміїний) систем. Це псефітові, псамітові, алевритові, глинисті, галогенні, карбонатні, органогенні породи осадового та вулканогенно-осадового генезису, більшість з яких зазнала різного ступеню пост седиментаційних змін і навіть метаморфізм. В осадових комплексах мезозойської групи метал виявлено в псефітових, псамітових, алевритових і карбонатних утвореннях тріасової (ДДА, УК, Добруджа), псефітах і псамітах юрської (УК, Донбас, Добруджа) і псефітах, псамітах, глинистих, карбонатних і кременистих породах крейдової (УЩ, УК, ВПП, Скіфська плита (СП), Донбас) систем. Широкого розвитку в мезозої набули площові і лінійні золотоносні кори хімічного вивітрювання, які найбільш поширені в межах території УЩ (меншою мірою в Добруджі, на Донбасі, в ДДА). В кайнозойській групі золотоносні літофаціальні комплекси розподіляються таким чином. В палеогеновій системі золотоносними є псефіти, псаміти, карбонатно-кременисті породи УК, органогенні, алевритисті, глинисті, псефітові і псамітові породи УЩ, псаміти Донбасу, карбонатні і глинисті породи ВПП, псаміти Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ). Неогенова система характеризується наявністю золота в псефітах, псамітах, алевритах УК, глинистих, псефітових, псамітових породах УЩ, псамітах ВПП, Добруджа, ДДЗ, псефіто-псамітах Донбасу, глинистих, алевритових і псамітових утвореннях СП. Значно поширені прояви золота в четвертинній системі. В межах УЩ золото виявлено в лесах, викопних ґрунтах, суглинках, делювіальних, делювіально-пролювіальних утвореннях, а також в алювії рік Ірша, Тетерів, Рось, Синюга, Собі, Жовта, Саксагань, Інгулець, Дніпро, Берестова, Кільтичія, Чокрак, Конка, Берда, Обіточна та ін. В Донбасі — в алювії річок Нагольна, Кринка, Міус, Крепенька, Середня Тузлова та в делювіальних (балки Безіменна, Агуєвська, Сотова, Дубравка та ін), меншою мірою елювіальних відкладах. В межах ВПП — в алювії середньої течії р. Дністер, його лівих приток та древніх терасах. У Причорномор`ї золотовмісними є піщані літофації прибережно-морських і лиманних груп фацій антропогену (Коктебельська бухта, район Кароліно-Богаз); в Криму — алювій річок Чорна, Бельбек, Кача, Ангара, Салгір, Булганак та пляжні галечники Судакської затоки. Найбільшого розвитку четвертинні прояви золота набули в УК (алювій рік та струмків Білий Черемош, Боржава, Дністер, Латориця, Ломниця, Лючка, Малий Серет, Опір, Пістинка, Прут, Путила, Серет, Стрий, Тиса, Тисмениця, Уж, Чорний Черемош, Альбін, Баласунів, Ведмедиця, Воловий, Дземброня, Дил, Добрин, Жупани, Золотий Петричів, Ільця, Каранчів, Ключевка, Красник, Кошуя, Ластун, Малахітовий, Маскотин, Міхідра, Перкалаб, Прилучний, Солонцівка, Чепурний, Яворник та зони окиснення марганцевих руд).

Золотоносність осадових товщ — це поодинокі знаки, геохімічні та шліхові аномалії, точки мінералізації в осадових товщах і навіть розсипні рудопрояви золота. Поряд з самородним золотом в осадових товщах України виявлено значні концентрації тонкодисперсного і “гідрогенного” золота. Формування золотовмісних порід відбувалось у різноманітних фаціальних обстановках. В загальному плані перспектив металоносності встановлена певна послідовність, виділено та охарактеризовано епохи формування золотовмісних осадових відкладів (окремо для морських, континентальних і перехідних груп фацій) в різних геоструктурах України (в авторефераті наведено як фаціальний і стратиграфічний критерії) та встановлено їх зв’язок з глобальною тектонікою. Провідна роль у створенні золотого потенціалу осадового чохла належить комплексу осадових формацій, які утворились в близьких за умовами осадконагромадження обстановках і досить широко представлені на території України (наведено як формаційний критерій) та тісно пов’язані з історією геотектонічного розвитку (геосинклінального і платформного) регіонів, в яких відбувалось їх формування.

Золото в осадових комплексах Українських Карпат

Про самородне золото в УК знали і видобували його у “сиву” давнину. У повоєнні роки значний внесок у дослідження золотоносності УК зробили: А. П. Бобрієвич, Р. Г. Гірич, В. Є. Гниломєдов, І. Д. Гофштейн, В. В. Грицик, О. П. Грицик, А. С. Гузь, М. І. Іціксон, В. Т. Кардаш, В. М. Квасниця, Ю. М. Коптюх, Є. К. Лазаренко, І. К. Латиш, О. І. Матковський, В. В. Науменко, О. І. Оставненко, Г. В. Писемський, М. П. Семененко, Л. З. Скакун, С. В. Яблокова, А. А. Ясінська, В. К. Яцун та ін. В останні роки це праці О. І. Матковського, В. М. Квасниці із співавторами, М. С. Ковальчука.

Найбільш древнім стратиграфічним рівнем локалізації золота, є протерозой-ранньопалеозойський. Золото виявлено також в утвореннях палеозойської (пермська система), мезозойської (тріасова, юрська, крейдова системи) і кайнозойської (палеогенова, неогенова, четвертинна системи) груп. Широко поширеними є четвертинні розсипи золота. Золотовмісні утворення представлені аргілітами, алевролітами, різнозернистими пісками (пісковиками), гравелітами, конгломератами, галечниками, флішем, вапняками, доломітами, карбонатно-кременистими породами, які утворились в морських, прибережно-морських, дельтових, елювіальних, делювіальних і алювіальних фаціальних обстановках і зазнали різноманітних літогенетичних змін. Часто золотоносні утвореннях збагачені золотом, яке надходило з різних джерел живлення.

В морфологічному плані золото представлено шістьма різновидами. Ідіоморфне золото — це добре ограновані досконалі кристали октаедричного габітусу, недосконалі, часто деформовані, інколи сплющені або видовжені у певних кристалографічних напрямках, часто до пластинчастих індивідів три-, чотиригранної форми, а також зростки (ланцюжкоподібні) недосконалих, спотворених монокристалів (річки та струмки Дністер, Стрий, Білий та Чорний Черемош, Черемош, Прут,  Латориця, Ведмежий, Лючка, Маскотин, Чемурний, Ластунка, Ключевка, Вирва, Жупани, Великий Банський, соймульські та слобідські конгломерати, делювій Банської ділянки, пісковики і конгломерати кампільського ярусу верхнього тріасу, аргіліти нижньослобідської підсвіти та ін.). Гіпідіоморфне золото — це частково ідіоморфні зерна, інколи навіть із збереженням рис багатогранників (пісковики верхньої крейди, алювій річок Білий і Чорний Черемоші, струмків Дземброня та Ільця). Розмір зерен 0,1 - 6,0 мм. Золото з ознаками скелетного росту та дендритоїди — це переважно плескаті, зі слідами інтенсивного механічного зношення утворення (соймульські конгломерати, р. Черемош, Золота, Путила, Тиса, стр. Жупани, Косівський, Солонцовка та ін.). Розмір зерен 0,03 - 2,5 мм (переважає 0,2 - 0,5 мм). Ксеноморфне золото — найбільш поширене в осадових комплексах УК. Переважає золото, яке видовжене у двох напрямках (утворення кампільського ярусу тріасу, соймульські конгломерати верхньої крейди, відклади ямненської, великобанської, поляницької, менілітової світ палеогену, трускавецькі, радичські, пістинські конгломерати та пісковики нижньостебницької підсвіти неогену, алювій р. Білий і Чорний Черемоші, Черемош, Лючка, Стрий, Бистриця, Дністер, Прут, Путила, Тиса, Уж та стр. Дземброня, Бастрець, Красник, Ключевка, Жупани, Фоєнчик, Сучава, Воловий, Хімчин, Міхіндра та ін.). Це округло-пластинчасте золото, золото три-, чотиригранної форми (утворилось внаслідок механічного загинання пластинок) та дискоїди різного розміру та товщини. Розмір зерен від 0,03 - 0,05 мм (аргіліти нижньостебницької підсвіти, трускавецькі конгломерати, алювій р. Тиса) до 6,0 - 8,0 мм (р. Білий і Чорний Черемоші). Золото, яке видовжене в одному напрямку (аргіліти, експлозивні брекчії неогену, утворення слобідської світи, алювій р. Білий і Чорний Черемоші, Лючка, Уж, стр. Ільця, Дземброня, Чемурний, Жупани, Перкалаб, Красник, Бастрець, Ведмежий, Соповка, Золотий, Пістинка, Петриків та ін.) — це дротоподібні утворення різної довжини (від сильно видовжених до коротко стовпчастих) і товщини (від товстих до тонких). Зустрічаються різного ступеня сплющення гантелеподібні, короткостовпчасті та булавоподібні зерна, а також золотинки гачкоподібної форми, рідкісними є зерна веретеноподібної форми. Розмір золота 0,1 - 6,0 мм, переважає 0,1 - 1,0 мм. Золото, яке приблизно однаково видовжене у трьох напрямках (соймульські конгломерати, пісковики палеогену, утворення слобідської світи та пістинські конгломерати неогену, алювій р. Білого і Чорного Черемошів, Лючка, Серет, Тиса, Латориця, Уж, Дністер, стр. Чемурний, Жупани, Великий Банський, Ластунь, Ведмежий, Перкалаб та ін.) — це грудко- та кулеподібні зерна, розміром 0,03 - 8,0 мм (переважає 0,5 - 1,5 мм). Рідкісними є складні утворення неправильної та екзотичної форм (конгломерати соймульської світи, аргіліти та експлозивні брекчії неогену, алювій р.  Білий і Чорний Черемоші, Лючка, Золота, Тиса, стр. Прилучний). Це інтерстиційні утворення неправильної, амебоподібної, екзотичної форми та губчасте золото розміром 0,2 - 1,2 мм (переважно 0,25 - 0,5 мм). Серед них виділено тріщинні (прожилки, плівки) та цементаційні (золото з численними складними відростками) форми. Переважають останні. Геміідіоморфні зерна — це виділення золота, які поєднують ознаки ксеноморфних та ідіоморфних форм (р. Лючка та стр. Перкалаб, Ведмежий). Встановлено два різновиди комбінованих форм різної природи — це змішані форми, що виникли при одночасному рості в неоднорідному середовищі, та змішані форми, які утворились при послідовному наростанні у змінних умовах росту. До останніх належать автоепітаксичні нарости (р. Лючка). Розмір зерен 0,1 - 4,2 мм. Золото з широким діапазоном форм виділення (морські, прибережно-морські фації та зони окиснення) це тонкі луски, плівки та золотинки екзотичної форми на поверхні обвуглених органічних залишків, гідроксидів заліза і марганцю (зокрема на марганцевих рудах); високопробні оболонки на розсипному золоті та високопробні прожилки у більш низькопробному золоті; низькопробні виділення зональної будови в дуже високопробному золоті крупнозернистої будови; псевдоморфози по органічним залишкам та організмам. Розмір зерен 0,01 - 0,5 мм. Утворення такого золота тісно пов’язано з розвитком органічного життя та бактеріальною діяльністю.

В зв`язку з багаторазовим переміщенням золота як по латералі, так і по вертикалі (з низьких на більш високі стратиграфічні рівні) значна частина золота з осадових комплексів УК трансформована в екзогенних умовах і характеризується значним ступенем механічного зношення. Найбільший ступінь механічного зношення має золото із слобідських конгломератів міоцену, сучасних алювіальних утворень Чивчинського, Верховинського, Яблунівського районів і Передкарпатського прогину. Поверхня таких зерен матова з численними механічними шрамами. Краї золотинок округлі, обім’яті, зрізані, із завивами; характерні сліди механічного загину, скручення і розвальцювання. У золоті з інтенсивним механічним зношенням зустрічаються викривлені двійники, лінії сковзання, видовження і розпад зерен. Для золота характерна неоднорідність і простежується чіткий зв`язок між пробністю мінералу та його внутрішньою будовою, яка детально розглядається в роботі. Рельєф поверхні золота на макрорівні — це переважно добре виражені успадковані та набуті скульптури. Поверхня зерен, як правило, матова, ямчасто-пагорбкова, шагренева, кородована. Зустрічається золото зі слабокородованою і майже некородованою гладкою блискучою поверхнею. Встановлено золото з індукційними поверхнями сумісного росту з іншими мінералами (алювій річок Лючка, Білий Черемош). Золото має неоднакову і складну внутрішню будову, яка на мікрорівні визначається зернистістю, скульптурами росту, розвитком двійників, розподілом елементів-домішок, хімічним складом. В залежності від елементів-домішок, наявності плівок інших мінералів, товщини забарвлення золота змінюється і набуває різних відтінків та інтенсивності. В межах території встановлено: 1) дуже низькопробне (469 - 600) золото (четвертинні утворення Верховинського, Чивчинського, Вишківського, Берегівського золотоносних районів); 2) низькопробне (600 - 690) золото (нижньокрейдовий фліш, палеогеновий фліш, четвертинні утворення Чивчинського, Вишківського, Берегівського районів); 3) відносно низькопробне (735 - 794) золото (крейдовий і палеогеновий фліш, сучасні відклади Чивчинського, Рахівського, Перечинського, Нижньоворітського, Берегівського районів; 4) середньопробне (800 - 895) золото (конгломерати красноплесненської світи верхнього палеогену, палеогеновий фліш, утворення неогену, четвертинні відклади Верховинського, Чивчинського, Рахівського, Яблунівського, Перечинського, Нижньоворітського, Чернівецького районів; 5) високопробне (907 - 950) та золото (конгломерати верхнього палеогену, пісковики верхньої крейди, палеогеновий фліш, відклади неогену); 6) дуже високопробне (більше 950) золото (палеогеновий фліш, утворення неогену). В четвертинних утвореннях Верховинського, Чивчинського, Рахівського, Яблунівського, Перечинського, Нижньоворітського і Чернівецького районів встановлено середньопробне, високопробне та дуже високопробне золото.

Окрім самородного золота в осадових комплексах УК виявлено амальгаму (алювій річки Лючка; Hg = 30,0%) та електрум (Ag = 42,62%). Різновиди золота представлені ртутистим (Hg = 0,1 - 5,39%), стибійвмісним (Sb = 0,22 - 0,53%), свинецьвмісним (Pb = 0,4%) та мідистим (Cu = 0,72%) золотом.

Порівняльний аналіз основних характеристик ендогенного золота та золота з осадових комплексів регіону дозволяє стверджувати, що основна частина золота надходила в осадові товщі з відомих ендогенних джерел, а решта з поки що невідомих джерел. Окрім цього, і в осадових утвореннях на різних стадіях літогенетичних перетворень порід відбувалось інтенсивне рудоутворення, що дозволяє прогнозувати в якості корінних джерел для четвертинних розсипів древніші осадові комплекси (тріасова, юрська, крейдова, палеогенова системи).

Золото в осадових комплексах Дніпровсько-Донецького авлакогену

ДДА як самостійні структурні елементи охоплює Донецький басейн, Дніпровський грабен і Прип’ятську западину. Основні перспективи золотоносності осадових товщ ДДА пов’язані з Донецьким басейном, золотоносність якого розглянемо детально, хоча перспективними також є комплексні титано-цирконієві прибережно-морські розсипи неогену в межах Дніпровського грабену. Історичні дані дають підставу стверджувати, що в Донецькому регіоні добували і обробляли золото здавен. Золотоносний потенціал регіону вивчало багато дослідників. Серед них роботи Артеменко В. М. із співавторами, Білоконя В. Г. із співавторами, Глібова О. М., Дзюби С. М., Квасниці В. М., Ковальчука М.С., Кравченка В. М., Кузнєцова Ю. О., Лазаренка Є. К., Латиша І. К., Лепкого С.Д., Павлишина В. І., Панова Б. С., Прилипи Ю. О., Рєзнікова А. Й., Самойлова Л. В., Чернишова Ф. Н., Юрка Ю. Ю. та ін.

Найбільш древнім стратиграфічним рівнем, що містить золото, є палеозойський в якому мінерал встановлено в утвореннях девонської (піски, пісковики, гравеліти, карбонатні породи), карбонової (чорносланцева товща, аргіліти, алевроліти, вапняки, доломітизовані вапняки, доломіти, вугілля, пісковики, гравеліти) та пермської (піски, пісковики, бітуми) систем. Підвищені концентрації золота зафіксовано також в елювіальних утвореннях девонської та у зонах окиснення карбонової (освітлені алеврито-глинисті утворення) систем. Другий стратиграфічний рівень концентрації золота зосереджений в осадових утвореннях мезозойської групи. Тут метал встановлено у відкладах тріасової (конгломерати, галечник, піски, пісковики), юрської (конгломерати, пісковики) та крейдової (крейда, мергелі, фосфоритоносні утворення) систем. Золотоносним є мезо-кайнозойський елювій. В утвореннях кайнозойської групи золотовмісними комплекси палеогенової (піски, галечник), неогенової (піщано-галечні відклади) та четвертинної (жорствяно-щебенисті утворення, суглинки, пісковики, піски, галечник) систем. Золотоносність антропогену представлена знахідками золота в алювії річок Крепенька, Кринка, Міус, Нагольна, Середня Тузлова, делювіальних відкладах в межах Д`яково-Бобриківської та Гостробугорської ділянок та ін.

Ідіоморфні зерна, характерні для більшості літофацій карбонової системи, мезозой-кайнозойського елювію та алювіальних і делювіальних відкладів четвертинної системи. Двійникові зростки кристалів часто ускладнені кристалами кубічного, октаедричного і тетраедричного габітусів. Розмір зерен 0,01 - 0,5 мм, інколи до 1,0 мм. У різних за віком, генезисом і літофаціальним складом формаційних комплексах домінують певні габітусні форми кристалів. Гіпідіоморфні зерна є рідкісними і зустрічаються лише в зонах окиснення та четвертинних утвореннях (Нагольний кряж). Дендритоподібні зерна представлені видовженими індивідами (інколи плескатими) із рідкісними зародковими гілками та скіпетроподібними утвореннями (переважають). Форми скелетного росту спостерігаються також на гранях кристалів октаедричного габітусу та на ксеноморфних сплющених (пластинчастих) зернах. Розмір зерен 0,01 - 0,1 мм. Ксеноморфне золото найбільш поширене в осадових формаційних комплексах регіону. Золотинки, що видовжені у двох напрямках виявлено в літофаціальних комплексах девонської, карбонової, пермської, юрської і четвертинної систем, а також в мезо-кайнозойському елювії. Відмічаються зерна зі слідами механічних деформацій (переважно в юрських утворення). Розмір зерен 0,001 - 0,1 мм, інколи 0,25 - 0,5 мм, а в четвертинному алювії р. Міус і Кринка 1,0 - 2,0 мм. Видовжене в одному напрямку золото встановлено в утвореннях карбонової, юрської і четвертинної систем та у мезо-кайнозойському елювії. Середній розмір зерен 0,15 мм. Ізометричні (приблизно однаково видовжені у трьох напрямках) виділення представлені грудкоподібними (розмір 0,01 - 2,0 мм; відклади середнього-верхнього карбону, середньої юри, мезо-кайнозойського елювію, четвертинної системи) та кулеподібними (куле-, краплеподібні форми розміром 0,001 - 0,5 мм.) утвореннями у відкладах карбону, пермі, мезо-кайнозойському елювії, зонах окиснення та четвертинної системи). Складні утворення неправильної та екзотичної форм виявлено в літофаціальних комплексах усіх стратиграфічних рівнів. Це амебоподібні утворення, плівки та агрегати золота. Краї золотинок нерівні, звивисті, зрізані, іноді з численними відростками. Розмір зерен 0,01 - 1,0 мм. Геміідіоморфні зерна рідкісні і представлені автоепітаксичними зростками (0,1 - 0,9 мкм), які утворились при послідовному наростанні у змінних умовах росту (недосконалі багатогранники та кристали октаедричного габітусу на поверхні ідіоморфного золота). Золото з широким діапазоном форм виділення встановлено у різновікових зонах окиснення і корах вивітрювання та утвореннях четвертинної системи. Це тонкі луски, плівки, іноді товсто пластинчасті утворення та псевдоморфози по лімоніту, піриту та ін. Розмір 0,08 - 0,1 мм. В четвертинних відкладах зустрічаються зерна з високопробними міжзерновими прожилками “нового” золота та високопробними облямівками. В зонах окиснення відмічено мереживні виділення (1,0 мм).

Поверхня зерен шагренева, дрібнопагорбкова, кородована, іноді гладка. На поверхні золота спостерігаються відбитки граней різних мінералів та акцесорії росту (індукційні та псевдо індукційні поверхні, лінійна штрихуватість, тощо). Набуті форми — це механічні шрами на поверхні зерен, механічний перегин і скручення їх країв, а також автоепітаксичні зростки. Для золота характерні добре проявлена зернистість, неоднорідна полігональна та зональна будова, міжзернові високопробні прожилки, тонкі облямівки високопробного золота на реліктовому та ін. Постійною домішкою в золоті є срібло, яке визначає пробу мінералу, але у деяких випадках (піщані літофації карбонової системи в межах Кальміус-Торецької та Бахмутської улоговин, нижньочетвертинні та карбонові алювіальні утворення в районі злиття, річок Міус і Кринка) суттєвий вплив на пробність має домішка міді. Вміст срібла в золоті досягає 44,97%, а міді 39,9%. Значні коливання вмісту міді виявлено не тільки в окремих золотинках, а й у межах одного зерна (Cu = 2,3 - 28,1%). Проба мідистого золота 556 - 966. Вміст ртуті в золоті досягає 1,0 - 6,0%. Ртутисте золото спостерігається також в піриті, арсенопіриті, кварці та анкериті. Електрум (Ag = 24,6 - 44,97%) встановлено на Бобриківському рудопрояві та в алювіально-делювіальних відкладах у його межах. Серед інших елементів-домішок в золоті в значних кількостях виявлено Fe (2,01%) та Pt (0,608 - 1,608%). Значний вміст платини встановлено і в електрумі. Дуже низькопробне золото (556 - 600) встановлено у верхньокарбонових алювіальних утвореннях в межах Кальміус-Торецької улоговини та четвертинних відкладах басейну річок Міус і Кринка. Низькопробне золото (608 - 700) відмічається в зонах окиснення на рудопроявах Нагольного кряжу), утвореннях юри (райони м. Слов`янськ та Ізюм), мезо-кайнозойському елювії (Нагольний кряж), четвертинних делювіальних і алювіальних літофаціях. Відносно низькопробне золото (739 - 800) виявлено в утвореннях юри, четвертинних делювіальних, алювіальних відкладах та в зонах окиснення і корах вивітрювання, а також характерне для гідротермальних утворень Бобриківського рудопрояву. Середньопробне золото (802 - 899) зафіксовано в золоторудних тілах Гостробугорського та Бобриківського рудопроявів, та зонах окиснення в їх межах, а також у мезозой-кайнозойській корі вивітрювання та четвертинних утвореннях різного генезису. Високопробне золото (904 - 950) зустрічається в утвореннях нижнього, верхнього карбону (Кальміус-Торецька, Бахмутська улоговини, басейн злиття річок Міус, Кринка), в гідротермальних утвореннях Гострого Бугра та в алювіальних четвертинних відкладах. Дуже високопробне золото (955 - 991) виявлено в сучасних алювіальних утвореннях. В нижньо-, верхньокарбонових відкладах Бахмутської та Кальміус-Торецької улоговин, верхньокарбонових літофаціях басейну річок Кринка і Міус встановлено низько-, відносно низько-, середньо-, високо- та дуже високопробне золото.

Розмір золота зростає в напрямку від древніх до більш молодих утворень і від алеврито-глинистих, карбонатних утворень до псамітів і псефітів (виняток — різновікові елювіальні утворення) і змінюється від 0,001 до 5,0 мм (переважає 0,2 мм і менше). Золото встановлено також в різноманітних гідротермальних мінералах в яких виповнює мікротріщини та міжзерновий простір, або ж утворює зростки з ними. Спостерігається зв’язок золота з різними морфогенетичними типами піриту.

Різноманітність геолого-структурних, тектоно-магматичних, палеогеографічних обстановок формування золотовмісних осадових комплексів, їх строкатий формаційний, літофаціальний і фаціальний склад та різний ступінь літогенетичних змін, а також різні форми надходження в басейни седиментації золота, обумовили формування певних генетичних типів золоторудної мінералізації, мінеральні асоціації золота, форму рудних тіл. Найбільш значним золотоносним потенціалом на сьогоднішній день характеризуються відклади карбонової системи, де відбулось накладання різних генетичних типів золотоносності одне на одне в процесі літогенезу осадових комплексів. Перспективними є також ефузивні та теригенні утворення девонської системи, карбонатні та древньоалювіальні товщі нижнього і верхнього карбону, мідисті пісковики пермі, утворення дронівської (пермо-тріас) та краснооскольської (тріас) світ, прибережно-морські відклади середньоюрського віку, континентальні та фосфоритоносні утворення крейди, піщані літофації еоцену та сучасні алювіальні осадки. На особливу увагу заслуговують різновікові кори вивітрювання, які утворились у різних кліматичних умовах і на різних за генезисом та складом осадових, магматичних і метаморфічних комплексах девону, карбону, тріасу, крейди, палеогену, неогену. Перспективними є потужні та протяжні шари “вибілених” порід карбону в межах південної і північної зон Нагольного кряжу, Куйбишевсько-Несвєтаєвської зони, Північної антикліналі та інших структурах Донбасу. Значний інтерес, з точки зору виходу на корінні джерела представляють знахідки високо мідистого та платиновмісного золота.

Золото в осадових комплексах території Українського щита

В осадових утвореннях УЩ виявлено сотні точок золота і навіть розсипні рудопрояви. Серед робіт, що торкаються золотоносності осадового чохла УЩ хотілося б відмітити роботи Гаєва І.А із співавторами (1970); Яблокової С.В. і Полканова Ю.О. (1974); Каплуна Є.Я. (1975); Зайцева Є.І. із співавторами (1975); Заруцького К.М. як особисто (1967,1989) так із співавторами (1975, 1980, 1981, 1992); Семененко М.П. із співавторами (1977); Металіді С.В. із співавторами (1992); Паранько І.С. (1992); Ковальчука М.С. (1993 - 2002); Вербицького В.М. із співавторами (1997); Левченко Є.М. із співавторами (2001) та ін.

Ідіоморфні зерна золота встановлено в протерозойських залізних рудах Кривбасу, верхньопротерозойських конгломератах Криворіжжя, в середньо-пізньопротерозойській, мезозойській та мезо-кайнозойській корі вивітрювання, мезо-кайнозойських зонах окиснення сульфідних руд, сучасних титан-цирконієвих розсипах. Розмір зерен 0,05 - 0,25 мм (зони окиснення) та 0,1 - 0,5 мм (утворення інших вікових груп та генезису). В роботі наведено дані про пробність та морфологію і мікроморфологію поверхні золота кожного морфогенетичного різновиду. Гіпідіоморфні зерна є рідкісними і зустрічаються в середньо-пізньопротерозойській та мезо-кайнозойській корі вивітрювання порід фундаменту в нижньокрейдових континентальних утвореннях та бучакських відкладах. Розмір мінералу 0,1 - 1,5 мм. Дендрити встановлено в архей-ранньопротерозойських, середньо-верхньопротерозойських корах вивітрювання Кривбасу, мезозойських та мезо-кайнозойських алювіальних утвореннях Кривбасу, Придніпров’я, Побужжя, Приазов’я та ін., верхньопротерозойських конгломератах Кривбасу, нижньокрейдових, бучакських утвореннях та ін. Переважають однобічні без стволів дендрити і дендритоїди. Відмічено дендрити, які закінчуються деформованою тетрагональною пірамідою, на краях котрої спостерігаються нарости тригональних пірамід. Розмір зерен 0,05 - 0,1 мм для території Кривбасу та 0,16 - 0,8 мм — для іншої частини УЩ. Ксеноморфне золото найбільш поширене на території УЩ. Золото, що видовжене у двох напрямках встановлено в літофаціальних комплексах УЩ майже усіх вікових груп і різного генезису: елювіальних утвореннях архею, протерозою, мезозою, мезозой-кайнозою, зонах окиснення сульфідних руд, в середньопротерозойських пірокластичних породах волинської серії, верхньопротерозойських конгломератах Криворізької, Кочерівської та Білокоровицької структур, нижньокрейдових континентальних, неогенових прибережно-морських, нижньопалеогенових, пліоцен-нижньочетвертинних та сучасних континентальних утвореннях. Зустрічається золото з механічним перегином, механічним загином країв (нижньокрейдові та бучакські відклади). Розмір зерен 0,005 - 5,2 мм. Золото, яке видовжене в одному напрямку встановлено в архейських ранньо-середньо-верхньопротерозойських, палеозойських, мезозойських, мезо-кайнозойських елювіальних утвореннях, нижньокрейдових, бучакських, пліоцен-четвертинних і четвертинних відкладах. Зустрічаються дротоподібні утворення в’язаної форми. Розмір зерен 0,01 - 5,2 мм. В древньоелювіальних утвореннях розмір зерен 0,05 - 0,1 мм, інколи до 0,5 мм; в мезо-кайнозойському елювії — 0,1 - 1,0 мм, інколи 1,0 - 5,2 мм (Середнє Придніпров’я); в утвореннях крейдової і палеогенової систем — 0,01 - 0,25 мм, інколи до 0,5 мм; а в четвертинних відкладах — 0,03 - 0,5 мм, інколи до 3,3 мм (пліоцен-нижньочетвертинні утворення Приазов’я). Золото, яке приблизно однаково видовжене у трьох напрямках широко розповсюджене в осадових комплексах УЩ. Це різноманітної форми і розміру грудки та кульки. Встановлено два різновиди зерен: а) щільні; б) пористі. Грудкоподібне золото виявлено в архей-ранньопротерозойських, пізньопротерозойських, палеозойських, мезозойських, мезо-кайнозойських корах вивітрювання, докембрійських конгломератах, а також в утвореннях крейдової, неогенової, палеогенової та четвертинної систем. Розмір мінералу 0,03 - 5,2 мм (переважає 0,07 - 0,2 мм). Виділення золота куле-, крапле-, та еліпсоподібної форми виявлено в середньо-пізньопротерозойських, мезозойських та мезо-кайнозойських корах вивітрювання, ранньопалеогенових, ранньонеогенових та четвертинних утвореннях. Розмір золота в елювіальних утвореннях становить 0,05 - 0,15 мм (виняток пізньопротерозойська кора вивітрювання мартитових руд Кривбасу; розмір зерен 0,1 - 0,5 мм); в утвореннях палеогену і неогену — 0,03 - 0,5 мм, а в осадках четвертинної системи — 0,03 - 1,5 мм. Інколи спостерігається високопробна кородована оболонка. Проба інколи збільшується від центру до периферії зерен. Відмічаються в золоті включення кристалів піриту. Складні утворення неправильної та екзотичної форми (архей-ранньо-середньо-пізньопротерозойські, мезозойські, мезо-кайнозойські кори вивітрювання, нижньокрейдові, палеогенові, неогенові та четвертинні відклади) представлено розміром 0,005 - 5,2 мм (переважає 0,05 - 0,25 мм). Геміідіоморфне золото є рідкісним і зустрічається переважно в мезозойських корах вивітрювання Побужжя. Серед такого золота зафіксовано лише форми, які утворились при одночасному рості в неоднорідному середовищі. Розмір золота 0,1 - 0,3 мм. Золото з широким діапазоном форм виділення виявлено в мезозойських, мезо-кайнозойських корах вивітрювання (переважно в Побужжі), в неогенових (переважно в Придніпров’ї) та четвертинних (басейн р. Ірша) відкладах. Це губчасті виділення з фестончастими або кутастими контурами; нарости дуже високопробного (960 - 980) золота коломорфно-пористої будови на пластинчастому і гачкоподібному золоті; нарости дуже високопробних (980) ультрадрібних частинок кулеподібної форми на товсто пластинчастих золотинках; добре ограновані кристали золота з блискучою поверхнею, а також високо та низькопробні прожилки та виділення пізнього золота в більш ранньому; високопробні облямівки; тонкі плівки, луски, дрібні кристали на поверхні органічної речовини, гідроксидах Fe, Mn. Розмір золота 0,001 - 0,65 мм (переважає 0,04 - 0,1 мм). Це середньо (840 - 859), високо (949 - 950) та дуже високопробне (960 - 980) золото.

Поверхня зерен матова, шагренева, кородована, ямчасто-пагорбкова, інколи слабокородована і майже некородована гладка блискуча поверхня. Скульптури росту представлені східчастими, пагорбковими і ямчастими формами, інколи відмічається лінійна штрихуватість. На зернах спостерігаються механічні шрами, сліди розвальцювання, механічного перегину і відбитки інших мінералів. Відмічено зерна механічно скручені і механічно перегнуті. Поверхня зерен інколи покрита плівками з гідроксидів Fe, Mn, глинистої речовини та складної суміші. На мікро рівні рельєф поверхні визначається зернистістю, скульптурами росту, розвитком двійників, наявністю мінеральних і газових включень. Характерними є сліди розпаду інтерметалічних з’єднань та твердих металічних розчинів. Відмічаються включення золота в різноманітних мінералах та його зростки з іншими мінералами. В золоті встановлено включення піриту, мартиту, мальдоніту. Встановлено: 1. Низькопробне (640 - 700) золото (верхньопротерозойські конгломерати Кривбасу); 2. Відносно низькопробне (700 - 740) золото (докембрійські, мезо-кайнозойські елювіальні відклади Кривбасу та зони окиснення сульфідних руд); 3. Середньопробне (800 - 894) золото (архей-ранньопротерозойські, мезозойські та мезо-кайнозойські кори вивітрювання Кривбасу, мезозойський та мезо-кайнозойський елювій Побужжя, центральної та північно-західної частини УЩ, нижньокрейдові, палеогенові, неогенові та четвертинні утворення; 4. Високопробне (900 - 950) золото (пізньопротерозойські елювіальні утворення, мезозойські та мезо-кайнозойські кори вивітрювання, тріасові, нижньокрейдові, неогенові, палеогенові та четвертинні відклади); 5. Дуже високопробне (958 - 999) характерне майже для усіх золотовмісних комплексів осадового чохла.

Окрім самородного золота в осадових товщах встановлено електрум, мальдоніт. Різновиди самородного золота представлені мідистим, платино-, телур- та бісмутвмісним золотом.

В роботі наведено дані про розподіл золота різних гранулометричних класів в різновікових і різногенетичних осадових комплексах УЩ. Важливим вихідним фактором формування розсипів золота є розвиток потужних кір хімічного вивітрювання. Вверх за розрізом платформного чохла роль первинних кір вивітрювання знижується і відповідно зростає значення раніш сформованих за їх рахунок продуктивних відкладів як проміжних колекторів золота. При цьому продуктивність більш молодих утворень, розповсюдженість розсипів і їх масштаби практично зберігаються, але позиція визначається локальними палеогеографічними умовами конкретних областей. Встановлено, що фізико-хімічні особливості розсипного золота відповідають таким з відомих проявів металу в породах кристалічного фундаменту, хоча не завжди зрозуміло як золото потрапило з них в осадові утворення (цілком вірогідно за рахунок багаторазового перевідкладання на більш високі стратиграфічні рівні).

Золото в осадових комплексах Волино-Подільської плити

Необхідно відмітити, що в межах території ВПП золото виявлено майже в усіх осадових утвореннях, починаючи з протерозою і закінчуючи сучасними алювіальними відкладами. Це пісковики, гравеліти, конгломерати сорокинської світи рифею, пісковики, гравеліти, конгломерати грушківської світи. На базальтах сорокинської світи розвинута золотоносна кора вивітрювання. Золотоносними є хрустівські утворення (аргіліти, алевроліти, пісковики, гравеліти, конгломерати), ольчедаївські пісковики, ломозовські аргіліти, алевроліти і пісковики, ямпільські пісковики, аргіліти та пісковики лядівської верстви, аргіліти з конкреціями фосфоритів калюського (міньковецького) горизонту та каолініти (сіаліти). В незначних кількостях встановлено метал в силурійських утвореннях. Золото виявлено в кременистих, халцедоподібних та теригенних породах крейдового віку, елювіальних утвореннях мезозою, неогенових терасах (IV-V) Дністра. Золотоносність антропогену ВПП, головним чином, пов’язана з територією Середнього Придністер’я. Там встановлена широка зараженість золотом алювію р. Дністер та його приток на значній відстані. Основні перспективи території пов’язані з басейном р. Дністер вагомий внесок в дослідження якого у різні роки зробили В.О. Ващенко, В.Я. Веліканов, В.М. Гірний, Р.М. Довгань, В.М. Жилицький, Е.Я. Жовінський, В.Я. Іванченко, В.Т. Кардаш, Е.В. Мельничук, В.С. Нагальов, В.М. Павлюк, М.М. Янгічер та ін. В останні роки увага приділяється вивченню типоморфних особливостей золота (В.М. Квасниця, М.С. Ковальчук та ін.).

Найбільші частота зустрічальності та вміст золота в алювії р. Дністер встановлено на території Середнього Придністер’я від м. Заліщики на заході до м. Могилів-Подільський. В асоціації з золотом в підвищених кількостях зустрічаються галеніт, сфалерит, халькопірит, кіновар, арсенопірит, аурипігмент, реальгар, малахіт, куприт, барит, самородне срібло, самородна мідь (у вигляді кульок).

Ідіоморфні зерна (октаедри, часто спотворені, та їх зростки, зокрема п’ятірники) та дендритоїди золота є рідкісними. Ксеноморфне золото є домінуючим. Золото, яке видовжене у двох напрямках це пластинки із сильно зрізаними краями, механічними завивами, перегинами та дірочками. Серед такого золота встановлено середньопробне (Au = 88,4%), високопробне (Au = 90,1 - 93,7%; Cu = 3,3%), дуже високопробне (Au = 95,5 - 99,1%; Cu = 0,8%; Hg = 3,1%) золото. Округло-таблитчасті форми представлені відносно низькопробним (Au = 72,0%; Ag = 22,2%; Cu = 5,6%) сегрегаційним золотом. Зустрічаються тонкі субпаралельні пластинки золота, що утворились, ймовірно, на площині спайності слюди. Розмір зерен 0,1 - 1,0 мм. Золото, яке видовжене в одному напрямку представлено високопробним (Au = 91,0%; Cu = 1,4 - 7,3%) та дуже високопробним (Au = 98,3%) золотом. Колінчасті двійники — це відносно низькопробне (Au = 79,0%; Ag = 10,4%; Cu = 10,5%.) золото. Золото, яке приблизно однаково виділено у трьох напрямках — регіональна специфіка. Розмір зерен 0,2 - 0,5 мм. Власне кулеподібні щільні золотинки представлені дуже низькопробним (Au = 41,1%; Ag = 8,7%; Cu = 50,1%), високопробним (Au = 90,8%; Ag = 8,1%; Cu = 1,0%), дуже високопробним (Au = 98,3%) золотом. Кулеподібні щільні індивіди з наростами складені відносно низькопробним (Au = 74,8%; Ag = 1,4%; Cu = 24,4%), високопробним (Au = 90,8%; Ag = 2,8%; Cu = 0,3%; Hg = 6,0%) золотом. Кулеподібні щільні зерна з включенням кристалів піриту, представлені середньопробним (Au = 86,8%; Cu = 11,7%) золотом, а кулеподібні пористі — відносно низькопробним (Au = 72,2%; Ag = 4,6%; Cu = 22,8%), середньопробним (Au = 87,8%; Ag = 0,9%; Cu = 11,2 %) золотом. Зустрічаються пористі кулеподібні золотинки з включеннями кристалу піриту кубічного габітусу. Грудкоподібне золото розміром 0,2 - 0,3 мм представлено: а) грудкоподібним щільним майже незношеним та сильно зношеним високопробним золотом (923); б) грудкоподібним пористим, низькопробним (Au = 68,9%; Ag = 27,2%; Сu = 3,5%) золотом та високопробним (930) сегрегаційним золотом. Складні утворення неправильної та екзотичної форм це дуже низькопробне (Au = 52,8 - 56,4%; Ag = 11,8 - 18,4%; Cu = 30,8 - 38,7%); низькопробне (Au = 60,0 - 64,2%; Ag = 0,6 - 6,8%; Cu = 32,5 - 34,8%) золото. 4. Золото з широким діапазоном форм виділення представлене бородавчастими (сукупністю ізометричних кристалів), губчастими наростами (до 0,5 мм) та шкірочками, які ускладнюють поверхню добре зношених ксеноморфних зерен. Найбільш поширені губчасті форми дрібнозернистої поліедричної будови та нарости, що складені численними добре огранованими кристалами (октаедрами) і округлими виділеннями золота. Таке золото встановлено на низькопробному (Au = 64,2%; Cu = 34,8%; Ag = 0,6%.) та відносно низькопробному (Au = 72,2%; Cu = 22,8%; Ag = 4,6%) золоті. Цілком ймовірно, що “нове” золото є відокремленням однофазних агрегатів високопробного самородного золота з багатофазного (Au, Cu, Ag) агрегату.

Виявлено: 1) золото із некородованою і слабокородованою, рівною, блискучою поверхнею; 2) золото, на поверхні якого спостерігаються численні відбитки граней інших мінералів, що надають мінералу корозійний рельєф; 3) золото, на поверхні якого зустрічаються численні кратери вибуху газово-рідинних включень; 4) золото із кородованою, шагреневою, матовою поверхнею; 5) золото пластинчастої форми, поверхня якого вкрита механічними шрамами, інколи і дірочками; краї золотинок зрізані, обм`яті із завивами та механічним перегином; 6) “нове” золото на поверхні ксеноморфних золотинок. На мікрорівні різні за формою золотинки характеризуються певною внутрішньою будовою, яка детально розглянута в роботі.

Проведені дослідження вказують на існування в областях водозбору декількох морфогенетично різних джерел золота, що постачали метал в алювій. Отримані дані дозволяють прогнозувати в межах території досліджень різновікові та різногенетичні рудопрояви корінного золота. Перш за все це прояви Au, Cu, Ag, Ni та платиноїдів у золото-мідно-порфірових рудах, які, вірогідно, просторово-парагенетично пов`язані з вулкано-плутонічною асоціацією. Прогнозується і власне золоторудна мінералізація (в контурах зруденілих зон), що не пов’язана з формуванням рудно-магматичної системи (мінералізація у вигляді жил і прожилків в малопотужних зонах розривних порушень), та рудопрояви епітермального золота. Різка неоднорідність складу частини розсипного золота в асоціації з баритом, галенітом, сфалеритом, халькопіритом вказують, очевидно, на його надходження з барит-галеніт-сфалеритового продуктивного комплексу. Цілком ймовірно, що частина кулеподібного пористого золота можливо генетично пов`язана з кімберлітовими породами (подібне золото встановлено в кімберлітових трубках Приазов`я), а також утворилась в осадових породах завдяки життєдіяльності біосу. В районі м. Мельниця-Подільська потенційно золотоносними є утворення силуру та девону, оскільки в алювії річок Дністер, Нічлава, Смотрич, що їх розмивають, встановлені аномалії частоти зустрічальності золота.

Золото в осадових комплексах Скіфської плити

До СП належать Північна Добруджа, Переддобрудзький прогин, північно-західна мілководна частина Чорного моря, Крим і невелика частина Азовського моря. Серед робіт, що присвячені золотоносності регіону необхідно відмітити праці М.Г. Барковської, Л.В. Копилової, Ю.О. Кузнєцова, П.К. Лагутіна, О.Ю. Полканова, І.П. Яловенко, О.Г. Сіденко, К.Г. Сущук, Є.Ф. Шнюкова та ін. Значно підвищився інтерес до вивчення цієї проблеми в 1993 році після того, як значні концентрації золота було виявлено в донних відкладах Чорного та Азовського морів. З 1994 року почався новий етап цілеспрямованих і планомірних наукових досліджень золотоносності, головним чином, донних відкладів Чорного і Азовського морів (роботи М.І. Лебедя, В.П. Рєзніка, І.О. Мудрова, Є.Ф. Шнюкова, В.Т. Кардаша, М.О. Маслакова, Ю.І. Іноземцева, Ю.М. Брагіна, Ю.О. Полканова, М.Я. Ященко, В.М. Артеменка, В.В. Шехотіна та ін.).

Золото на території Скіфської плити виявлено в осадових товщах палеозойської, мезозойської та кайнозойської груп. В осадових комплексах палеозойської групи золото встановлено в утвореннях девонської (вапняки, глинисті сланці, алевроліти, пісковики), карбонової (вуглецьвмісні глинисті сланці, алевроліти, пісковики, вапняки) та пермської (конгломерати) систем. Другий стратиграфічний рівень концентрації золота зосереджений в осадових утвореннях мезозойської групи. Тут метал встановлено у відкладах тріасової (конгломерати, пісковики, алевроліти), юрської (конгломерати, пісковики) та крейдової (піски, пісковики) систем. Золотоносними є і мезозойські кори вивітрювання. В утвореннях кайнозойської групи золотовмісними є осадові комплекси неогенової (піски) та четвертинної (гравійно-піщані літофації, піски, алеврити, глини, черепашки) систем. Золотоносність антропогену представлена знахідками розсипного золота в алювії сучасних водотоків — річок Чорна (верхня течія), Бельбек (середня течія), Кача (середня течія), Булганак (гирло), Ангара, Салгір та ін. Широко розповсюджене золото в сучасних прибережно-морських і лиманних пісках Чорного моря. В генетичному плані золотовмісні комплекси представлені морськими, прибережно-морськими, лиманними, алювіальними та елювіальними фаціями. Відмічається золото в глинистих мінералах, сульфідах та у вигляді плівок на гідроксидах заліза, органіці, черепашках. Найбільші концентрації золота виявлено в погано відсортованих відкладах зі значним вмістом пелітової і псефітової складовими та органіки. Значні концентрації хемогенного і біогенного золота виявлено у вапняково-біогенних мулах, черепашниках (вміст металу зростає з мірою їх подрібнення). Між вмістом золота та кількістю органічної речовини в осадках спостерігається прямий зв’язок.

Ідіоморфне золото часто зустрічається у верхньодевонських утвореннях Добруджа та в донних відкладах Чорного моря. Відмічаються п’ятірники та сильно сплющені кристали у вигляді шестикутних табличок. Золото з ознаками скелетного росту виявлено в осадках Чорного моря і представлено односторонніми та плескатими дендритоїдами. Ксеноморфні виділення золота є найбільш поширеними, зустрічаються майже в усіх золотовмісних літофаціях і представлені золотом, що видовжене у двох напрямках, золотом, що видовжене в одному напрямку (дрото-, гачко, голко-, шипоподібні утворення різної довжини і товщини), ізометричними виділеннями ксеноморфного золота (куле-, краплеподібні утворення часто ідеальної форми з блискучою та гладкою поверхнею), складними утвореннями неправильної та екзотичної форм (грудко-, гроно-, амебоподібними утвореннями з численними виступами і відростками та їх зростки;. а також псевдоморфози по органічним залишкам і гідроксидам заліза). Геміідіоморфні зерна золота трапляються лише в утвореннях меотісу, голоцену та представлені автоепітаксичними наростами у вигляді пагорбків, наростів голчастої, екзотичної форм, кристалів. Золото з широким діапазоном форм виділення (аутигенне) — це переважно тонкі луски, плівки, голки, землисті агрегати, грудки, кульки, гроноподібні утворення з елементами кристалографічної огранки, а також псевдоморфози золота по органічній речовині та гідроксидам заліза. Поверхня зерен, як правило, гладка, блискуча.

Гранулометричний спектр мінералу коливається від тонкодисперсного до крупного (1,8 мм). Переважає золото розміром 0,01 - 0,15 мм. Тонкодисперсне золото, як правило, притаманне карбонатним, глинистим і органогенним літофаціям. Золото представлено двома переважаючими відмінностями. Це низькопробне (600 - 650 - 680 - 690) та середньопробне (800 - 820 - 834 - 847) золото. Підлегле значення має високопробне (900 - 950), дуже високопробне (960) і відносно низькопробне (720) золото. Регіональною специфікою є значне поширення в літофаціальних комплексах електруму та самородного срібла.

Основні перспективи регіону пов’язані з Причорноморською западиною, де встановлені значні прояви металу як в межах континентальної її частини так і в акваторії Чорного моря. Найбільш значним золотоносним потенціалом характеризуються осадові утворення крейди (як континентальні так і морські групи фацій) в поєднанні з корами вивітрювання кристалічних порід фундаменту та четвертинної системи (алювіальні, делювіальні, прибережно-морські та морські літофації). Осадові товщі Добруджа слабо вивчені на предмет золотоносності і потребують цілеспрямованих пошукових та науково-дослідних робіт (утворення девону, карбону, тріасу, юри).

Особливості літологічного складу золотовмісних осадових утворень України та локалізації в них золота

Літологічний склад золотовмісних осадових комплексів дуже різноманітний, строкатий, невитриманий по простяганню. Найбільш широким розвитком користуються уламкові породи, які містять і найбільш значні концентрації розсипного, тонкодисперсного та “гідрогенного” золота. Залягають уламкові породи на різних гіпсометричних рівнях, однак переважно тяжіють до нижніх частин розрізу формаційних одиниць. Нерідко вони самостійно складають розріз формаційних комплексів. Часто уламкові породи перешаровуються з породами інших генетичних груп, або утворюють в них прошарки, лінзи. За ступенем цементації серед уламкових порід виділяють пухкі та зцементовані утворення. Цемент, як правило, механічного заповнення або базальний. Вміст глинистої складової змінний і, як правило, становить 20,0-50,0%. Петрографічний склад строкатий і визначається таким областей денудації. За гранулометричним складом серед уламкових порід виділяються псефіти і псаміти. Псефітові породи представлені щебеневими гравелітами, конгломератами, брекчіями, а також різноманітними галечними та галечно-щебенистими відкладами. У нижній частині розрізу вони залягають у вигляді шарів, прошарків, ям, кишень, лінз, а у верхній — відмічаються лише шари, прошарки, лінзи, язики галечників або окремі скупчення гальки. Часто псефітові породи мають ритмічну будову. Ритми починаються валунними конгломератами і закінчуються більш дрібними гранулометричними різновидами, аж до гравелітів. Псефітові породи, як правило не відсортовані. Псамітові породи представлені пісками та пісковиками з різним ступенем зцементованості. За гранулометричним складом серед них виділено дрібно-, середньо-, крупно-, різнозернисті та гравелисті типи. Часто одночасно присутні усі гранулометричні класи псамітів, які закономірно змінюють одне одного у вертикальному розрізі. Як правило, дрібнозернистий матеріал заповнює місце у міжзерновому просторі більш грубозернистого. Значно рідше дрібнозернисті піски містять домішки середньо - та грубозернистих. Часто золотоносні псамітові породи містять гальку кварцу. Структура псамітових порід змінюється від псамітової, алевро-псамітової та пеліто-псамітової до алевро-пеліто-псамітової, псефо-алевро-пеліто-псамітової. Найбільший вміст золота відмічається в пісках (пісковиках) глинисто-алевритових, алеврито-глинистих, глинистих та сильно глинистих. Ступінь сортування уламкового матеріалу змінюється від хорошого до середнього і поганого, або ж, як правило — повністю відсутній. Текстури псамітів невпорядковані, неясно -, горизонтально-, косоверствуваті, масивні, хвилясті, лінзоподібні. Цемент механічного заповнення або базальний інколи плівковий глинистий та карбонатний порового типу. Для уламкових порід встановлено пряму залежність між вмістом золота, глинистістю та ступенем сортування теригенного матеріалу. Чим більша глинистість і гірший ступінь сортування уламкового матеріалу тим більший вміст в них золота. Алевритові породи не часто містять золото та представлені сумішшю пелітового і псамітового матеріалу з алевритовою масою, яка дещо переважає над іншими гранулометричними класами. Більшість алевритів характеризується наявністю в них значної кількості глини та піску і поганим ступенем сортування уламкового матеріалу. Як правило, вони містять ті ж мінерали, що й псефіти і псаміти, котрі асоціюють з ними у розрізі. Переважають пеліто-алевритові, псамо-пеліто-алевритові та пеліто-псамо-алевритові структури. Текстури порід шаруваті, невпорядковані. Часто породи є вуглефікованими. Інколи до вуглефікованого детритусу приурочені новоутворення сульфідів та золота. Цемент — глинистий, плівкового і базального типів. Виділено алеврити глинисті, піщано-глинисті, глинисто-піщані, сильно піщані. Глинисті (часто вуглецьвмісні) породи містять переважно золото в сорбованій формі. Вони характеризуються полімінеральним складом (каолініт, монтморилоніт, гідрослюди, хлорит, гідраргіліт, галуазит та ін.), строкатим кольором. Інколи утворюють гомогенну товщу, що складається з глинистих порід, які різняться між собою мінеральним складом структурно-текстурними та фізичними особливостями. Часто вони перешаровуються з іншими типами порід або ж утворюють в них прошарки і лінзи, а подекуди самі містять такої форми їх тіла. Глинисті породи містять певну кількість уламкового матеріалу різного розміру. Часто зустрічаються тонко відмучені відмінності. Золотовмісними є, як правило, сильно піщані, піщані, слабо алевритові, алевритові відмінності та глини. Структура їх алевро-пелітова, псамо-пелітова, псамо-алевро-пелітова, фітопелітова та ін. Текстура невпорядкована, грудко -, брекчієподібна, смугаста, плямиста, масивна, горизонтальноверствувата, стрічкоподібна. Ступінь сортування уламкового матеріалу — від взагалі відсутнього до доброго. До хемогенно-біогенних порід, що містять золото належать вапняки, доломіти, мергелі, вугілля, кремені, горючі сланці. Значним золотоносним потенціалом характеризуються карбонатні породи. Інколи золотовмісними є перехідні до глинистих порід відмінності — глинисті вапняки і доломіти, мергелі і глинисті мергелі. Для карбонатних порід характерний широкий діапазон зміни складу, структур і текстур та їх взаємовідношень. Характерні текстури: “конус-в-конус”, масивна, гофрирована, смугаста, концентрично-зональна та ін. Структури — аморфна, різнозерниста, органогенна, землиста, оолітова, конкреційна, детритусова, афанітова, конкреційна. Золото міститься як в сорбованій так і в самородній (накладений рудогенез) формах.

Серед мінералів-супутників та мінералів-індикаторів золота, як це вже склалось парагенетично є кварц і галька кварцу, для якої (температура утворення 100-3800С) характерні лінзоподібна текстура і гранобластова мозаїчна структура. Галька переважно сплющено-видовженого габітусу. Зерна кварцу витягнуті вздовж фронту стиснення. Особливістю парагенезу самородного золота є постійна присутність разом з ним в осадових товщах вуглецю та його з’єднань. Серед інших супутників розсипного золота необхідно відмітити барит, гематит, пірит, марказит, галеніт, сфалерит, халькопірит, реальгар, аурипігмент, кіновар та ін., які не тільки є індикаторами умов формування корінних джерел золота, а й вказують на безпосередню близькість до них, оскільки більшість з них є нестійкими в екзогенних умовах. Серед діагенетичних мінералів найбільш характерними є гетит, гідрогетит, грейгіт, гідротроїліт, інші гідроксиди заліза, марказит, пірит, глауконіт, барит, гіпс, фосфати, глинисті (монтморилоніт, каолініт та ін.) і кременисті мінерали, які виступають хорошими концентраторами золота. Необхідно відмітити і наявність в породах аутигенного золота. Розподіл хімічних елементів в золотовмісних породах залежить від речовинного складу порід та умов їх формування. Золото в осадових товщах утворює асоціації зі значним набором хімічних елементів, однак лише незначна кількість з них є індикаторною (Ba, W, Fe, Mn, Pd, Pt, Cu, Ag, Hg, Sn, Pb, P, As, Sb, Bi, U, B, F). В зонах окиснення та корах вивітрювання значні концентрації тонкодисперсного золота корелюються з підвищеним вмістом таких елементів як Pb, As, Fe, Cu, Ni, Mn. Для УК, Середнього Придністер’я та Донбасу індикаторними є Ba, Hg, Cu. В хімічному складі вод, що містять золото, встановлені такі іони і радикали: K+, Na+, Mg2+, Ca2+, Cl-, SO42-, [Fe(CN)6]4-, HCO3- і вільні CO2, O2. Оскільки золото часто утворює скупчення по площинам шаруватості, або концентрується в пачках порід, які характеризуються певним типом шаруватості, в роботі розглянуто найбільш поширені форми шаруватості золотовмісних порід. Форма золотовмісних тіл, які утворені кластогенним і тонкодисперсним золотом різні і суттєво відрізняються від золотовмісних тіл, що утворились в результаті літогенетичних перетворень осадових товщ. Алювіальні розсипи являють собою стрічко-, струмене-, або лінзоподібні шари золотовмісних пухких відкладів, які розташовані в різних, переважно нижніх і верхніх, частинах розрізу алювію. Середня потужність таких шарів змінюється від 5-10 до 150 см., дуже рідко цей показник перевищує 4 м; ширина їх змінюється від 0,5 до 1000 м. Лінзовидно-струменевий розподіл золота в плані, що визначає часте чергування збагачених металом ділянок долини з зубоженими і навіть “порожніми” (без золота) є характерною рисою більшості золотовмісних розсипів. Розсипи, як правило, складні і являють собою ланцюг окремих більш простих розсипів різноманітної довжини і насиченості. До ділянок розширення річкових долин і збільшення потужності алювію, як правило, приурочені найбільші концентрації золота. Розсипне золото хаотично розподілено в породі, утворює потоки, струмені, кишені, кущі, ями, ніші, лінзи, концентрується в нерівностях плотика, по площинах напластування шарів, утворюючи косо-, хвилясто-, горизонтально верствуваті тіла. Тонкодисперсне золото концентрується, переважно, в глинистому цементі і підпорядковується формам заповнення. Внаслідок літогенетичних процесів золото перерозподіляється та концентрується в новоутворених мінералах, в верхніх горизонтах осадових товщ, в місцях падіння тиску і зміни окисно-відновного потенціалу, сорбується глинистими й іншими мінералами, хаотично розподіляючись в глинистому матриксі, або ж утворює гніздоподібні скупчення, лінзи, жили, штоки, штокверки та ін.

ОСОБЛИВОСТІ МІГРАЦІЇ, КОНЦЕНТРАЦІЇ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОЛОТА В ЛІТОГЕНЕТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ОСАДОВИХ ФОРМАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

Особливості міграції та концентрації золота в процесах гіпергенезу

Одним з перспективних рудоконцентруючих і рудогенеруючих формаційних типів є гіпергенний, який представлений різновіковими (від архею до антропогену) площовими та лінійними корами вивітрювання, зонами окиснення сульфідовмісних порід і руд. Різноманітна історія геологічного розвитку регіонів України та окремих блоків УЩ обумовила різний ступінь збереженості зон гіпергенезу і, відповідно, їх перспективність на золоте зруденіння (формаційний критерій). Інтенсивна і різноманітна за речовинно-генетичним складом гіпергенна золоторудна мінералізація розвинута на відомих золоторудних об`єктах УЩ, Закарпаття і Донбасу. Певний інтерес становлять гіпергенні перетворення порід вугльвмісних формацій (ВПП, Кривбас, Донбас та ін.), бітумвмісних порід в УК, експлозивних утворень в межах УЩ. Заслуговують на увагу прояви карстового типу (карбонатні породи Донбасу, ВПП, Передкарпатського прогину, Криму). В морфологічному плані в корах вивітрювання України встановлено: 1. Ідіоморфне золото представлене кристалами кубооктаедричного, ромбододекаедричного, пентагондодекаедричного, октаедричного габітусів та їх зростками. Головним чином золото складене ізометричними сплющеними індивідами, або неповногранними кристалами (середньо-пізньопротерозойські, мезозойські, мезо-кайнозойські кори вивітрювання УЩ та мезо-кайнозойські елювіальні утворення ВПП та Донбасу). Грані та вершини кристалів переважно округлі, інколи — гострокутні; 2. Гіпідіоморфні зерна виявлено в протерозойській корі вивітрювання в межах території УЩ); 3. Дендритоподібні зерна представлені видовженими, плескатими індивідами із зародковими рідкісними гілками (архей-ранньопротерозойські, середньо-верхньопротерозойські кори вивітрювання Кривбасу та мезозойські — Побужжя); 4. Ксеноморфні зерна золота представлені: зернами, що видовжені в двох напрямках, при збереженні третього короткого — пластинками (0,05 - 5,2 мм) переважно округлої меншою мірою три-, чотиригранної форми (різновікові кори вивітрювання Кривбасу, палеозою — Донбасу та мезозою — ВПП); зернами, які видовжені в одному напрямку — дрото- та гачкоподібні утворення (0,1 - 1,0 мм), різної довжини і товщини (архей-ранньопротерозойські, палеозойські, мезозойські елювіальні утворення Кривбасу, середньо-пізньопротерозойські — УЩ, мезо-кайнозойські — ВПП та Донбасу); утвореннями складної і екзотичної форми — утворення (0,05 - 0,25 мм) неправильної, амебоподібної та екзотичної форм, а також сплющені виділення неправильної форми з відростками (архей-ранньопротерозойський, середньо-верхньопротерозойський, мезо-кайнозойський елювій Кривбасу, мезозойський — Побужжя, мезо-кайнозойський — ВПП та Донбасу); зернами, що приблизно однаково видовжені у всіх трьох напрямках — кулеподібні утворення (0,05 - 0,15 мм), які встановлені в середньо-пізньопротерозойських, мезозойських корах вивітрювання Кривбасу та мезозойських — ВПП. Сюди ж належать і грудкоподібні (0,2 - 2,0 мм) утворення різноманітної неправильної форми (архей-ранньопротерозойські, палеозойські, мезозойські кори вивітрювання Кривбасу та мезо-кайнозойські — ВПП і Донбасу). 5. Геміідіоморфні зерна переважно зустрічаються в мезозойській корі вивітрювання Побужжя (встановлено два різновиди комбінованих форм різної природи). 6. Золото (гіпергенне) з широким діапазоном форм виділення (0,008 - 0,5 мм) широко поширене, однак найбільш часто зустрічається в елювіальних утвореннях мезозою Побужжя та мезо-кайнозою УК. Це ідіоморфні кристали різного ступеню досконалості (іноді сплющені) з гострокутними вершинами і блискучою та гладкою поверхнею, а також ксеноморфні утворення сплющеної (пластинки, плівки, луски), сферичної (куле-, краплеподібні), неправильної (грудко-