|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Відділення морської геології та осадового рудоутворення
Національного науково-природничого музею
На правах рукопису
ПАСИНКОВА Лариса Олексіївна
УДК 504.42.06:(551.351+551.462.32)
ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ
ГЛИБОКОВОДНИХ ЛАНДШАФТІВ
КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ
ЧОРНОГО МОРЯ
Спеціальність 04.00.10 – геологія океанів і морів
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата геологічних наук
КИЇВ-2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у
Відділенні морської геології та осадочного рудоутворення ННПМ НАН України (м. Київ)
Науковий керівник - кандидат геолого-мінералогічних наук,
член-кореспондент МАН Євразії,
Іванников Олексій Васильович.
Офіційні опоненти:
доктор геолого-мінералогічних наук, професор,
Митропольський Олексій Юрійович
(Інститут геологічних наук НАН України, завідувач відділу морського седіментогенезу)
кандидат геолого-мінералогічних наук,
Луців Ярослав Клімович
(ІГН НАН України,
провідний науковий співробітник)
Провідна установа - Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка,
геологічний факультет, кафедра загальної та історичної геології
Захист дисертації
відбудеться “25 “ квітня ” 2002 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.164.01 Відділення морської геології та осадочного рудоутворення ННПМ України за адресою: 252054, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.
З дисертаційною роботою можна ознайомитись у Відділенні морської геології та осадочного рудоутворення ННПМ України.
Автореферат розіслано “ 23 ” березня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
член-кореспондент
МАН Євразії Іванников О.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Актуальність проблеми обумовлена необхідністю народногосподарського освоєння морських територій, у т.ч. виявлення й освоєння родовищ корисних копалин. Актуальною є також проблема транспортування вуглеводневої сировини по трансчорноморському нафто - і газопроводах і створення мереж комунікацій у глибоководних областях Чорного моря. Освоєння морського дна і зведення народногосподарських об'єктів повинні враховувати геоекологічні аспекти природокористування і сталість глибоководних ландшафтів. Разом з тим, питання їхнього вивчення і систематизації раніше практично не розроблялися, а проблеми сталості розглядалися тільки для прибережно-морських зон.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до планів наукових досліджень Відділення морської геології й осадочного рудоутворення Національного науково-природничого музею НАН України за темою “Геоекологічна еволюція, корисні копалини, рудомагматичні системи, геоекологія Чорноморського регіону” і планами наукових досліджень кафедри океанології Таврійського Національного університету.
Мета дисертаційного дослідження: виділення і вивчення глибоководних ландшафтів континентального схилу Чорного моря, їх просторових і генетичних характеристик; процесів, що формують структуру ландшафтів, регіональна оцінка їхньої сталості.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:
- виділення глибоководних ландшафтів континентального схилу і встановлення основних закономірностей їхнього розвитку;
- класифікація процесів, що формують основні компоненти ландшафтів;
- розробка принципів і проведення ландшафтного районування континентального схилу;
- визначення загальних критеріїв сталості ландшафтів і виконання регіональної оцінки їхньої сталості.
Фактичний матеріал і методика досліджень. В основу дисертації покладено фактичний матеріал, зібраний автором під час його роботи в Державному геологічному підприємстві “Кримгеологія”, а потім на кафедрі океанології в Таврійському Національному університеті з 1973 по 2002 р. Для досліджень використано результати геолого-геофізичних, гідрофізичних, гідробіологічних робіт на континентальному схилі, що виконувалися за допомогою прямих методів вивчення морського дна і науково – аналітичних досліджень. Використано також результати рейсів Відділення морської геології й осадочного рудоутворення НАН України “Академік Вернадський”, “Михайло Ломоносов”, “Професор Водяницький”, “Київ”. У методичному плані дослідження автора і використання фактичного матеріалу виконувалися з позицій вимог вивчення геоекологічних аспектів геологічного середовища.
Наукова новизна. Вперше виділено, вивчено й охарактеризовано глибоководні ландшафти континентального схилу українського сектора Чорного моря. Проведено ландшафтне районування схилу на підставі виділення морфоструктур морського дна. Визначено і класифіковано ендогеодинамічні та екзогеодинамічні процеси, що формують сучасний вигляд рельєфу, установлена визначальна роль морфогенезу в сталості ландшафтів континентального схилу. Уперше дана регіональна оцінка сталості ландшафтів континентального схилу.
Практичне значення роботи полягає у виділенні і районуванні глибоководних ландшафтів, розробці критеріїв регіональної оцінки їхньої сталості, що сприяє прийняттю оптимальних інженерних рішень для мінімізації негативних наслідків при проектуванні розміщення об'єктів при народногосподарському освоєнні.
Апробація роботи і публікації. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень опубліковано і доповідалися на засіданні Вченої ради ВМГОР ННПМ НАН України (м. Київ, 11 січня 2002 р.), Таврійського Національного університету (22 червня 2001р.), на Міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Проблеми екології і рекреації Азово-Чорноморського регіону” (Сімферопольський Державний університет, 1995 р.), “Проблеми формування екологічного світогляду” (Сімферополь, Таврійський екологічний інститут, 1998), “Тектоніка і нафтогазоносність Азово-Чорноморського регіону” (Гурзуф, 1999), “Геологія і корисні копалини Чорного моря” (Київ, 1999), “Проблеми ландшафтного різноманіття України” (Київ, 2000), “Екологічна безпека прибережної і шельфової зон і комплексне використання ресурсів шельфу” (Севастополь, 2001). По темі дисертації опубліковано 9 наукових праць.
На захист виносяться такі положення:
- Глибоководні ландшафти континентального схилу українського сектора Чорного моря, - це підводні природно-територіальні комплекси, умовно обмежені по вертикалі розрізом донних відкладів і взаємодіючим з ними придонним шаром морських вод, а по горизонталі - поверхнею континентального схилу.
- Широтні і висотні геоми континентального схилу підрозділяються на визначені геосистеми, що відповідають ландшафтним провінціям, областям і районам.
- За особливостями динамічного стану підводних ландшафтів континентального схилу виділяється чотири групи ландшафтів: умовно постійні, умовно зрівноважені , ландшафти, що динамічно пасивно розвиваються і ландшафти, що активно динамічно розвиваються.
- Глибоководні ландшафти континентального схилу функціонують в умовах постійного сумарного впливу ендогеодинамічних і екзогеодинамічних процесів і явищ, а їх сталість визначається геоструктурніми особливостями регіону, гідрогеодеформаційними властивостями літогенної основи, взаємодіючої з гідросферним оточенням.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 6 розділів, висновків і списку літератури. Повний обсяг роботи має 150 сторінок друкованого тексту, включаючи 12 малюнків і 7 таблиць. Список літератури налічує 193 найменувань, у тому числі 4 іноземних джерела.
Робота виконувалася у Відділенні морської геології й осадового рудоутворення Національного науково-природознавчого музею НАН України. Автор висловлює глибоку вдячність кандидату геолого-мінералогічних наук, член-кореспонденту МАН Євразії Іванникову О.В. під науковим керівництвом якого виконана дисертаційна робота. Автор висловлює також особливу подяку академіку НАН України Є.Ф. Шнюкову за наукове спрямування у висвітленні даної проблеми. Автор вдячний колегам по роботі в Таврійському Національному університеті, а також співробітникам по колишній роботі на підприємствах “Кримгеологія” і “Південекогеоцентр” за надання допомоги в оформленні роботи.
ЗМІСТ РОБОТИ
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ГЛИБОКОВОДНИХ ЛАНДШАФТІВ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ
Ландшафти континентального схилу Чорного моря, як ділянки географічної поверхні Землі, повною мірою містять усі необхідні компоненти аквальних ландшафтних комплексів і характеризуються такими специфічними особливостями:
- однаковий діапазон глибин місця розташування поверхні континентального схилу, покрівля якого приурочена до відміток 90-100 м, а підошва опущена на 1700-2000м і більше;
- відсутність атмосфери, роль якої умовно виконує гідросфера;
- опосередкований вплив сонячної радіації;
- квазіоднорідний тепловий режим, що змінюється в межах 8-90;
- своєрідний режим гідросфери, що функціонує в умовах повного сірководневого зараження;
- своєрідність біотичної компоненти, представленої різноманітними організмами мейобентосу, сульфатредукованими і денітрифікованими бактеріями і, за останніми даними, також синьо-зеленими і бурими водоростями;
- незначний за масштабами антропогенний вплив.
Ландшафти континентального схилу – це складні динамічні системи, що складаються з морських вод, біоти (мейобентос і фітобентос, бактерії), мулу (різноманітні донні осадки і гірські породи – аналоги підводних ґрунтів), зв'язаних між собою потоками речовини й енергії. При цьому розміщення аквальних ландшафтів та їхніх геохімічних властивостей визначаються рельєфом морського дна в межах морських катен. На цій підставі ландшафти континентального схилу виокремлюються як генетично однорідні ділянки, формування рельєфу котрих пов'язане з конкретними геолого-структурними позиціями; вони розвиваються у певних аквальних, гідрологічних і гідрохімічних умовах і складаються з властивих тільки даному ландшафту набору парадинамічно і парагенетично пов'язаних компонентів.
Класифікаційні ознаки глибоководних ландшафтів.
- Ряд: природні аквальні глибоководні ландшафти континентального схилу Чорного моря.
- Група: ландшафти бореальних неретичних областей.
- Тип: ландшафти батіальної і абісальної (афотичної) сірководнево-відновнювальної зони.
- Сімейство: глибоководні бентосні ландшафти з розвитком анаеробних бактерій.
- Клас геохімічних ландшафтів: лужні і сильно лужні ландшафти, що розвиваються в умовах сірководневого зараження хлоридних, натрієво-магнієвих вод Чорного моря; типоморфні елементи Cl--Na+-Ca2+, формулі хімічного складу відповідає ряд елементів накопичення: Ti, Fe, P, C орг., N, S, Zr, Be, Ni, Mo, Se, U, Cu, Ca, CO32- і елементів виносу B, Zn, W, V, H2S для мулів алеврито-пелітових, карбонатних, пісковиків, пісків і магматичних порід. Для мулів алевритових і пісків типоморфними елементами є Cl- - Na+ ( Cl- - Mg2+); формулі хімічного складу відповідає ряд елементів накопичення Ca, B, NH4Ї, Fe, As, J, Br, V, N, S, Mn, Na, Li, Cz, HCO3Ї і елементів виносу H2S, CO2, СH4.
Стан вивченості проблеми. Роботами О.К. Леонтьєва, Д.Г. Панова, Г.О. Саф’янова, В.І. Лимарева, Л.О. Зенкевича та ін. зроблено значний внесок в проблему вивчення географічної природи Світового океану та зональності морського дна. Питанням вивчення морів і океанів з ландшафтних позицій присвячено праці М.А. Солнцева, О.Г. Ісаченка, В.С. Преображенського, К.М. Петрова, Г.М. Аксентьєва., В.П. Зенковича, Ф.Н. Мількова. Питанням комплексного фізико-географічного районування морів присвячено дослідження В.О. Водяницького, К.М. Петрова, В.И. Мірошника. Сучасний рівень науки про морські ландшафти відображений у роботах Б.В. Преображенського, Д.Е. Гершановича, В.В. Федорова, Г.Е. Гришанкова і В.А. Бокова, О.І. Перельмана, О.Д. Хованського, Б.Б. Полинова, Е.Д. Ємельянова та ін.
Результати геолого-геофізичних досліджень Чорноморської западини відображено в працях М.В. Муратова, С.В. Альбова, М.С. Благоволіна, О.Д. Архангельського, Е.Н. Невеського. Тектонічна будова Чорного моря розглянута також у публікаціях М.С. Шацького, К.І. Макова, Г.П. Горшкова, О.Я. Левицької. Узагальнені результати досліджень історії розвитку і тектонічної будови Чорноморської западини в зв'язку з її нафтогазоносністю викладено в роботах А.В. Чекунова, О.П. Мілашина, І.А. Гаркаленка, А.І. Самсонова, А.Я. Краснощок, В.П. Гончарова, Ю.П. Непрочнова, А.Ф. Непрочнової, С.І. Суботіна, В.Б. Сологуба, Я.П. Маловицького, та ін.
Найбільш вагомий внесок у геохімічні і літолого-мінералогічні дослідження, вивчення речовинного складу донних осадків внесли роботи Є.Ф. Шнюкова, О.Ю. Митропольського, В.П. Усенка, В.Ф. Севастьянова і І.І. Волкова, Г.Г. Ткаченка, В.М. Сорокіна. П.Н. Купріна, Ф.О. Щербакова, Л.І. Потапова, В.Н. Ємельянова, О.В. Іванникова, Г.М. Орловського, С.О. Клещенка, Ю.І. Іноземцева й ін. Багаторічні дослідження Чорного моря, що виконувались під керівництвом академіка НАН України Є.Ф. Шнюкова, дозволили створити серію монографій “Геологія шельфу УРСР”, у якій узагальнено результати комплексного геологічного вивчення Чорноморської западини. Ці дослідження продовжило комплексне вивчення будови Чорноморської западини в рейсах НДС “Геохімік”, “Академік Вернадський” (1986-1988), “Михайло Ломоносов” (1989), “Професор Водяницький” (1995), “Іхтіандр” (1993), “Київ” (1994-1997).
ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЛАНДШАФТІВ
КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ
Ландшафти континентального схилу складаються з таких компонентів:
Абіотичні: донні відклади, що характеризуються специфічними властивостями і своєрідним підводним рельєфом; морські води, із властивими для них гідрохімічними і гідрофізичними особливостями.
Біотичні: мейобентосні організми, сульфатредукуючі і денітрификуючі бактерії.
Техногенні: джерела й ареали техногенних впливів.
Донні відклади. Стратиграфічний діапазон донних відкладів континентального схилу включає відклади мезозою, кайнозою й антропогену. Найпоширенішими є неоген-четвертинні відклади, що вкривають більшу частину площі досліджень. Наводимо зведену літолого-стратиграфічну характеристику донних відкладів континентального схилу Чорного моря:
Геохімія донних відкладів. Найважливішими компонентами ландшафтів є відклади неоген - четвертинного комплексу, що складають значну частину поверхні морського дна. Тут відбувається деструкція залишків біогенної складової й інтенсивний дифузійний обмін між водною і літогенною системами. У результаті бактеріальної діяльності здійснюється генерація біогенних елементів, виділення окремих мікроелементів з осадку в придонні води (кремній, вуглець, фосфор, залізо, азот, марганець та інші елементи). Осадки зазначають діагенетичних і хемогенно - діагенетичних перетвореннь. Тут же відбувається різка зміна окислювально-відновного потенціалу Еh у мулових водах від -100 до +200- +500 мв, завдяки чому утворюються нагромадження оксидів окремих елементів, мікроелементів і залізомарганцевих конкрецій.
Інженерно-геологічна і гідрогеологічна характеристика донних відкладів. На континентальному схилі виділяються два основних інженерно-геологічних комплекси донних відкладів:
- Комплекс глинистих теригенних, біогенно - теригенних і карбонатно - теригенних мулів із прошарками кокколітів, сапропелів і алевритів голоценового віку. Потужність його становить 0,1-1,2 і більше м. Гранулометричний склад відкладів: глиниста фракція - 52,8%, пилувата фракція - 41,2%, дрібнопіщана фракція - 6%. Кількість карбонатів 14,9%, гумусу-3,7%, число пластичності-0,33, питома вага 2,68. Природна вологість, щільність і пористість характеризуються відповідно такими середніми значеннями показників: 96,5%, 1,48 г/см3, 71,6%.
- Комплекс глинистих теригенних і гідротроілітово - теригенних мулів новоевксинського віку з тонкими домішками алевритів, гідротроілітів. Глибина залягання покрівлі комплексу змінюється від 0 до 0,9 м від поверхні морського дна. Гранулометричний склад порід характеризується такими показниками: глиниста фракція -52,5%, пилувата фракція - 42,4%, піщана фракція - 5,1%. Питома вага мулів комплексу дорівнює 2,73 г/см3, число пластичності - 0,25, карбонатність становить 14,5%, природна вологість дорівнює 68,5%, - щільність 1,6 г/см2, пористість - 64,5%.
Рельєф морського дна. Регіональний перегин верхньої бровки континентального схилу з заходу на схід варіює в межах від 90 до 120 м (східна частина) і опускається до глибини 160 м (західна частина). Найбільш чітке вираження в рельєфі границі підніжжя схилу приурочено до глибин 1500 - 1700 м, а плавний перехід від підніжжя схилу до глибоководного ложа закінчується на глибинах 2000 - 2100 м. Особливістю нижньої границі схилу є її різне висотне положення в західній і східній частинах. Глибоководна рівнина західної частини розташована на глибинах від1500 до 1700 м, а на сході вона знижується до глибин 2000 - 2100 м.
Морські води. Гідрохімічний режим придонних морських вод характеризується такими параметрами:
- -загальна мінералізація - 22 - 24 г/л;
- -значення водневого показника Рh коливаються в межах від 6,9 до 8,4;
- -хімічний склад: аніони - 8 - 9% мкг/екв, SO42-1-88 - 90% мкг/екв, Cl - 0,5-1,5% мкг/екв HCO3-; катіони - 77 - 80% мг/екв, К++Na+ 12-17% мг/екв, Mg2+ і 3 - 5% мг/екв Са2+.
За класифікацією О.А. Альокіна придонні води континентального схилу за своїм типом хлоридні, магнієво-натрієві. Загальна жорсткість (сума мг/екв Mg2++Ca2+) дорівнює 70-82 мг/екв. Сірководневий шар Чорного моря займає майже 90% його обсягу, починається на горизонті 90-120 м і охоплює глибинний шар вод зі специфічним анаеробним режимом.
Біотичні компоненти. Живе населення ландшафтів континентального схилу представлено організмами, що населяють донні осадки. Дослідження останніх років свідчать про існування незвичайних форм прояву життя на дні Чорного моря в області повного сірководневого зараження. Раніше відомі мікробіальні форми охарактеризовані досить докладно, разом з тим, результати багаторічних досліджень мейобентосу Чорного моря дозволили виявити донні співтовариства, що живуть на значних глибинах.
Техногенні компоненти. До основних видів техногенного впливу відносяться нафто - і газопроводи, системи комунікацій, глибоководні звалища і місця поховання вибухових речовин тощо. Значна роль належить і “глибоководним” випускам стічних і забруднених вод, що надходять із систем комунального господарства.
МОРФОГЕНЕЗ ГЛИБОКОВОДНИХ ЛАНДШАФТІВ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ ЧОРНОГО МОРЯ
Формування глибоководних ландшафтів континентального схилу визначається в основному процесами морфогенезу як сумарного результату взаємодії ендогеодинамічних і екзогеодинамічних процесів. Рельєфоутворюючі процеси за ступенем їхнього впливу проявляються у такий послідовності.
Ендогенні: глобальні тектонічні процеси, що призвели до формування мегаморфоструктури континентального схилу Чорного моря; регіональні тектонічні процеси, під впливом яких були створені й розвинуті основні морфоструктурні елементи; локальні неотектонічні і сучасні геодинамічні процеси, що формують морфоскульптури сучасного рельєфу морського дна.
Екзогенні процеси в межах континентального схилу зумовлені, головним чином, впливом гравітаційних сил (крипові і зсувні процеси; процеси переміщення мутьових потоків по долинно – каньйонних системах), підводною ерозією схилових поверхонь, підводним вивітрюванням - деструкцією схилових поверхонь, зв'язаної з механічним і хімічним руйнуванням донних осадків. Особлива роль належить біогеохімічним процесам, а також процесам грязьового вулканізму й аномального газовиділення.
ПРИНЦИПИ ЛАНДШАФТНОГО РАЙОНУВАННЯ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ГЛИБОКОВОДНИХ ЛАНДШАФТІВ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ ЧОРНОГО МОРЯ
Домінуючим фактором розвитку ландшафтів континентального схилу є морфоструктурні особливості, що визначають його просторову ландшафтну диференціацію і районування. Ландшафтні таксони (провінція, області, райони) характеризуються спільністю провідних факторів рельєфоутворення і розвитку специфічних ендо - і екзогеодинамічних процесів. Пропонується таке ландшафтне районування українського сектора континентального схилу Чорного моря.
Ландшафтна провінція північно-західної окраїни континентального схилу Чорного моря
Західно - Чорноморська ландшафтна область похованих палеодельт
-район підводних ландшафтів ерозійно-акумулятивних полого похилих палеодолин Дунай - Дністровського межиріччя;
-район підводних ландшафтів акумулятивно-ерозійного каньйону ріки Палео – Каланчак (пра-Днепра);
Кримська ландшафтна область південного продовження орогенних
структур Гірського Криму
- район підводних ландшафтів броньованого крутосхильного Ломоносівського підводного палеовулканічного масиву;
- район підводних ландшафтів гравітаційного крутосхильного Фороського виступу;
- район підводних ландшафтів структурно - денудаційного та ерозійно - акумулятивного крутосхильного Південнобережного сектору;
- район підводних ландшафтів ерозійного й акумулятивного полого похилого Феодосійського сектору.
Керченсько - Таманська ландшафтна область похованих палеодельт
- район підводних ландшафтів ерозійного й акумулятивного полого похилого Прикерченського сектору;
- район підводних ландшафтів похованих палеодельт підводного продовження пра-Дона и палеорек Северного Приазовья;
- район підводних ландшафтів палеоканьона реки Кубань Таманського сектору.
За умовами функціонування глибоководні ландшафти поєднуються в наступні групи:
1. Умовно постійні ландшафти. Ландшафти, практично не піддані деструктивному ендо - і екзогеодинамічному впливу. Для них характерна еволюційна зміна стану під впливом процесів седиментогенезу, літогенезу і сульфатредукції і денітрифікації. Елементарні ландшафти цієї групи представлені акумулятивними чи броньованими формами рельєфу.
2. Умовно врівноважені ландшафти. Ландшафти, що мають близький до критичного стан динамічного профілю рівноваги, досягнення якого може викликати незворотні процеси чи різку зміну місця розташування ландшафтних компонентів. Основними типами рельєфу є денудаційні, структурно-денудаційні і гравітаційні.
3. Ландшафти, що динамічно пасивно розвиваються. Ландшафти, що схильні до тривалих і постійно діючих переміщень компонентів. Основними типами рельєфу є акумулятивно - ерозійні і ерозійно - акумулятивні.
4. Ландшафти, що динамічно активно розвиваються . Ландшафти, компоненти яких зазнають активних короткострокових чи катастрофічно швидких змін свого стану, пов'язаних з активізацією ендо - і екзогеодинамічних процесів.
СТРУКТУРА ЛАНДШАФТІВ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО СХИЛУ ЧОРНОГО МОРЯ
Структура глибоководного ландшафту - це набір, співвідношення і взаємозв'язок компонентів континентального схилу і його системного оточення, що входять у даний ландшафт, а також сполучення, просторове розташування і зв'язки складових його комплексів.
Глибоководні ландшафти Західно-Чорноморської області похованих палеодельт утворюють комплекси, що охоплюють слабонахилені акумулятивні, акумулятивно - ерозійні і структурно - акумулятивні поверхні, що є підводним продовженням затопленої алювіальної рівнини і завершується великими пролювіальними шлейфами та конусами виносів похованих палеодельт.
Район підводних ландшафтів ерозійно-акумулятивних полого похилих палеодолин Дунай - Дністровського межиріччя включає ландшафти вирівняних слабо похилих акумулятивних і ерозійно - акумулятивних поверхонь, ландшафтів пізньочетвертинних ерозійних палеорічкових долин; азональних ландшафтів підводних ерозійних долин і каньйонів; ландшафтів похованих відкладів палеодельт; ландшафтів граничної рівнини нехвильової акумуляції глибоководного ложа Чорного моря. Своєрідними системами є ландшафти аномальних газовиділяючих структур.
Район підводних ландшафтів акумулятивно - ерозійного каньйону ріки Палео – Каланчак (пра-Днепра). Тут переважають різноманітні сполучення підводних, по-різному похилих ерозійних, акумулятивно - ерозійних, ерозійно - акумулятивних ландшафтів поверхонь і схилів підводних хребтів, бортів і днищ підводних долин і каньйонів. Нижня частина і підніжжя схилу представлені акумулятивними ландшафтами конусів виносу, складених турбідітами. Ландшафти цього району характеризуються збереженими від деструкції первинними і домінуючими вторинними, накладеними нерівностями рельєфу.
Глибоководні ландшафти Кримської області південного продовження орогенних структур Гірського Криму тісно пов'язані з морфоструктурами кримських орогенних систем.
Ландшафти району броньованого крутосхильного Ломоносівського підводного палеовулканічного масиву характеризуються сполученням вигнутих, круто похилих і субгоризонтальних поверхонь, складених корінними породами вулканогенно - осадочного і магматичного комплексів, перекритих на положистих ділянках сучасними осадками. Поверхня схилу розчленована прямолінійними глибоко врізаними каньйонами, з'єднаними в нижній частині схилу з видовженим жолобом “сейсмогенного рову”, що огинає континентальний схил.
Ландшафти району гравітаційно-тектонічного крутосхильного Фороського виступу належать до структур Фороської синкліналі, складеної в основному осадочними й осадочно-вулканогенними відкладами мезо-кайнозою. Верхню частину схилу складають ландшафти акумулятивно-ерозійних і ерозійно - денудаційних поверхонь. Дальшу ступінь рельєфу складають ландшафти структурно - денудаційних, ерозійно-денудаційних і гравітаційно - тектонічних поверхонь, розвинутих на корінних відкладах і четвертинних осадках. Найбільш круто похилою поверхнею є нижній ступінь, на якому розвинуті ландшафти гравітаційно - денудаційних і структурно - денудаційних поверхонь. Підніжжя схилу складають ландшафти горбкуватих і грядових акумулятивних і ерозійно - акумулятивних поверхонь. Депресія підводного жолоба утворює ландшафти ерозійно - акумулятивних і ерозійно - денудаційних поверхонь бортів і днищ підводної долини і її притоків.
Ландшафти району денудаційного і ерозійно - акумулятивного крутосхильного Південнобережного сектору. Це найбільш занурена частина континентального схилу, представлена сполученням по-різному похилих східчастих поверхонь акумуляції, підводної ерозії і денудації сучасних і четвертинних осадків. Провідними факторами рельєфоутворення є процеси зсувоутворення та ерозії. Тут широко розвинуті поодинокі каньйони і долинно-каньйонні системи, що утворюють у верхній частині схилу своєрідні підводно - ерозійні амфітеатри. Нижня його частина ускладнена акумулятивними формами рельєфу, приуроченими до зон виносу і накопичення теригенного матеріалу, зміщеного не тільки по системах підводних долин, а й під впливом площинних ерозійно - денудаційних процесів. Ці відклади утворюють плащеподібний горбкувато - грядовий покрив, складений турбідітовими відкладами і висунутий далеко в межі глибоководної западини.
Ландшафти району ерозійного й акумулятивного полого похилого Феодосійського сектору охоплюють зону переходу морфоструктур підводних орогенних систем у морфоструктури підводних акумулятивних рівнин. Західний фланг району у верхній його частині складають ландшафти акумулятивно - ерозійних і ерозійно-денудаційних поверхонь; середня частина схилу складається з ландшафтів акумулятивно - ерозійних поверхонь, нижня частина і підніжжя схилу утворені акумулятивними і ерозійно - акумулятивними ландшафтами. Східна частина району охоплює ландшафти середньо похилих і положистих акумулятивних, акумулятивно - ерозійних і ерозійних поверхонь, а в нижній частині схилу переважають ландшафти акумулятивних і ерозійно- акумулятивних поверхонь. Ландшафти долинно - каньйонних систем і окремих каньйонів не мають різко виражених уступів рельєфу і складають акумулятивні й акумулятивно - ерозійні поверхні днищ і схилів підводних долин.
Глибоководні ландшафти Керченсько - Таманської області похованих палеодельт приурочені до своєрідної області давніх алювіально - пролювіальних похованих відкладів палеодельт, що сформували єдиний масив протяжних шлейфів і сучасних конусів виносу, що продовжують утворення.
Район підводних ландшафтів ерозійного, ерозійно–акумулятивного
й акумулятивного полого похилого Прикерченського сектору. Ландшафти ії складаються з різноманітного поєднання акумулятивних, ерозійних і ерозійно-денудаційних полого похилих і субгоризонтальних поверхонь.
Район підводних ландшафтів похованих палеодельт підводного продовження пра-Дона і палеорік Північного Приазов’я представлений
єдиним потужним масивом протяжних шлейфів конусів виносу акумулятивно – ерозійних і акумулятивних поверхонь давніх похованих палеодельтових і сучасних алівіально пролювіальних вікладів.
Район підводних ландшафтів Кубанського палеоканьона Таманського сектору. Ландшафти долинно - каньйонних системи пра-Кубані мають різко виражени уступи рельєфу і складають акумулятивно - денудаційни і акумулятивно - ерозійні поверхні днищ і схилів підводних долин.
ЕНДО-і Екзоморфогенез ЯК ФАКТОР геодинамічної СТалості ГЛИБОКОВОДНИХ ЛАНДШАФТІВ
| 
