Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОРБАЧ НАДІЯ ВІКТОРІВНА

УДК: 632.9 + 633.1 + 92 

ШКІДЛИВІСТЬ БУР’ЯНІВ І ВДОСКОНАЛЕННЯ

СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В УМОВАХ ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.13 – гербологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі державних випробувань Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук.

Науковий керівник –  доктор сільськогосподарських наук,

член-кореспондент УААН,

ІВАЩЕНКО Олександр Олексійович

Інститут цукрових буряків УААН,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти –        доктор сільськогосподарських наук, професор

МАНЬКО Юрій Прокопович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри загального землеробства

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

ЗАДОРОЖНИЙ Віктор Сергійович

Інститут кормів УААН,

заступник директора з наукової роботи

Провідна установа – Інститут землеробства УААН, лабораторія обробітку грунту і боротьби з бур’янами, смт. Чабани

Захист відбудеться “26” лютого 2002 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознай\омитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корпус № 10.

Автореферат розісланий    “25” січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                Косолап М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За сучасних економічних умов одержання ста­біль­­но високих урожаїв зерна озимої пшениці є тим потенціалом, що здатний за­безпечити розвиток народного господарства країни. В Україні понад третина площ культури розміщена у зоні Лісостепу, умови якої сприяють розвитку бур’я­нів. Тому орні землі зони характеризуються високою потенційною засмі­че­ністю насінням та органами вегетативного розмноження і, як результат, – постій­ним джерелом забур’янення посівів озимої пшениці. Це призводить до щоріч­них втрат урожаю зерна, які сягають до 50%, і, що особливо важливо, є причи­ною зни­ження його якісних показників. Тому вивчення видового складу бур’я­нів, особ­ливостей процесу забур’янення і шкодочинності їх у посівах з метою найбільш раціонального застосування системи захисту є актуальним. Пріори­тетність досліджень обумовлена особливостями періоду запровадження нових форм власності у сільському господарстві України.

Іншим аспектом проблеми залишаються обсяги використання гербіцидів, що займають 47% українського ринку пестицидів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках державної науково-технічної програми “Сформувати асортимент нових пестицидів, розробити та вдосконалити технології їх застосування” (державна реєстрація за № 01970012336).

Мета і задачі досліджень. Вдосконалення системи захисту озимої пшениці в умовах зони Лісостепу України.

Задачі, які необхідно було вирішити для досягнення поставленої мети:

• визначити поширення, видовий склад та структуру забур’янення посівів озимої пшениці;
• дослідити процес забур’янення  посіву озимої пшениці  в динаміці;
• дослідити процес використання елементів мінерального живлення різними видами бур’янів в динаміці;
• визначити шкодочинність різних видів бур’янів та пороги їх шкодочинності;
• вивчити умови ефективного контролювання бур’янів у посівах озимої пшениці;
• дати біологічну, економічну та енергетичну оцінку можливості застосування гербіцидів нового асортименту на посівах озимої пшениці в зоні Лісостепу України.

Об’єкт дослідження – забур’яненість посівів озимої пшениці зони Лісостепу України.

Предмет дослідження – шкідливість бур’янів і вдосконалення системи захисту озимої пшениці в умовах зони Лісостепу України.

Методи дослідження – польові досліди для визначення зв’язку між урожаєм та засобами впливу на нього.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі комп­лекс­но­го вивчення шкідливості бур’янів обгрунтовано вдосконалення системи за­хис­ту озимої пшениці в умовах зони Лісостепу України гербіцидами сучасного асортименту.

Проведено випробування гербіцидів естерон 60, 85% к.е. (діюча речовина: 2-етилгексиловий ефір 2,4-Д, термін реєстрації до 31.12.2003), дербі,17,5% в.р.к. (діюча речовина: флорасулам 75 г/л + флуметсулам 100 г/л, в офіційному ви­дан­ні переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні від 2001 р., інформація щодо реєстрації відсутня), пріма, 30,6% с.е. (діюча речови­на: 2-етилгексиловий ефір 2,4-Д 452,42 г/л + флорасулам 6,25 г/л, термін реєст­рації до 31.12.2006) та хармоні, 75% в.г. (діюча речовина: тифенсульфурон-метил, термін реєстрації до 31.12.2003) з додаванням 200 мл/га ПАР тренд 90 для порівняння з гербіцидами 2,4-Д амінна сіль, 82,5% в.р. та діален С, 40% в.р.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень пройшли виробничу перевірку в АТ “Україна” Миронівського району Київської області (49º56' північної широти) на площі 42 га. Впроваджена в 1998-1999 рр. система захисту посівів озимої пше­ниці вдосконалена застосуванням гербіциду естерон 60, 85% к.е. з нормою витрати 0,8 л/га у фазі кущіння рослин сорту Поліська 90 порівняно з 2,4-Д амінною сіллю, 82,5% в.р., 0,9 л/га забезпечила збереження з кожного гектару 0,05 т зерна, зрос­тання умовно чистого прибутку на 17,49 грн., у 1,1 разів – окупності витрат, еконо­мію енергії – 9,7%. Норма витрати 1,0 л/га гербіциду естерон 60, 85% к.е. забез­пе­чила збереження з кожного гектару 0,12 т зерна, зростання умовно-чистого при­бутку на 38,63 грн. та у 1,1 рази – окуп­ності витрат та економії енергії – 24,6%. Гер­біцид хармоні, 75% в.г. з нормою витрати 15 г/га з додаванням ПАР тренд 90, 200 мл/га, використаний у тотож­них умовах, дозволив з кожного гектару зберегти 0,04 т зерна, що забезпечило зростання умовного чистого прибутку на 14,03 грн., у 0,1 рази – окупності витрат та економію енергії – 112% порівняно з діален С, 40% в.р., 2,0 л/га. 

Особистий внесок здобувача. Автор безпосередньо приймав участь у плануванні та проведенні дослідів, обліків та спостережень, обробці результатів, аналітичній роботі та підготовці матеріалів до друку.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати” (Чабани, 1999), засіданнях Вченої ради ІЗР УААН (1997, 1998, 2001), науково-методичній раді Інституту цукрових буряків УААН (2001), засіданні кафедри загального землеробства НАУ (2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукові праці, в яких викладено основні положення дисертації.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 113 сто­рінках машинописного тексту. Вона складається із вступу, загальної хара­кте­рис­тики роботи, огляду літератури, опису умов та методики проведення дос­лі­д­жень, восьми розділів експериментальної частини, висновків, переліку посилань, додатків. У дисертації міститься 3 таблиці, 14 рисунків, 18 додатків. Перелік літературних джерел охоплює 324 найменування, у тому числі 70 іноземних.

Висловлюємо щиру подяку колективам установ за сприяння при проведенні наукових досліджень.

РОЗДІЛ 1 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

В цьому розділі на підставі аналітичного огляду літературних джерел окреслена необхідність постійного вдосконалення системи захисту посівів озимої пшениці від бур’янів. 

РОЗДІЛ 2 

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились у лісостеповій зоні України, яка займає третину сільськогосподарських угідь України. За кліматичними умовами західні та східні райони Лісостепу відрізняються між собою. Середня багаторічна сума опадів на території Лісостепу зменшується в напрямку з заходу на схід з 700-550 до 575-500 мм, ГТК – 1,6-1,2. Приблизно 65% опадів припадає на теплий період року. Сума опадів за період вегетації озимої пшениці коливається від 310 до 500 мм. Грунти за механічним складом досить різноманітні. Найбільш поширені світло-сірі, сірі та темно-сірі вилугувані чорноземи, чорноземи глибокі малогумусні та середньогумусні. Досить поширені також змиті грунти різних типів, в основному вилугувані.

В Хмельницькій, Тернопільській, Вінницькій, Київській, Черкаській, Сумській, та Полтавській областях проведено обстеження полів, а в Київській області, крім того, проводили польові та виробничі досліди.

Маршрутні обстеження посівів озимої пшениці, визначення структури забур’яненості в зоні Лісостепу України проводились за методиками Ісаєва В.В. (1990), Тулікова А.М. (1974). Видовий склад бур’янів визначали за довідниковою літературою (Станков, Талиев, 1949; Никитин, 1983; Доброчаева, Котов, Прокудин и др., 1987;  Веселовський та ін., 1988; Dicot weeds, 1988; Бур’яни на цукрових буряках, 1996; Верещагин, 2000 ).

Екологічні характеристики бур’янового угруповання визначали за Бигон, Харпер, Таунсенд (1989).

Польові дрібноділянкові та виробничі досліди проводили на полях акціонерного товариства “Україна” Миронівського району Київської області. При проведенні дослідів використовували методику Доспєхова Б.О. (1985). ГТК – 1,43, вміст гумусу – 2,9%, реакція грунтового розчину (рН грунту) – 6,87-6,89.

Сорт озимої пшениці - Поліська 90. Група стиглості – середньостигла. Напрям використання – цінна [Реєстр сортів рослин України на 1997 рік]. Попередник - горох. Висівали озиму пшеницю вузькорядним способом 19, 22 та 29 вересня. Норма висіву насіння, що відповідає 5 млн. здатних до проростання насінин на 1 га, – 276, 288 та 295 кг/га.

Процес забур’яненості посівів озимої пшениці визначали за результатами обліків появи сходів бур’янів. Обліки проводили кількісним методом (Методические указания …, 1986; Іващенко, Бойко, 1997).

Вміст елементів мінерального живлення визначали кількісно-ваговим методом (Методические указания …, 1986). Обліки проводили у фазах кущіння, стеблування, колосіння, цвітіння, молочно-воскової стиглості озимої пшениці . 

Вміст сухої речовини в надземній масі бур’янів визначали термостатно–ваговим методом. Вміст елементів живлення визначали методом мокрого озо­лення за методикою Гінзбург К.Е., Щеглова Г.М., Вульфіус Е.А. (Методика ис­следований по сахарной свекле, 1986). Калій визначали безпосередньо на по­лум’яному фотометрі, азот - відгонкою на приладі Сєрєньєва. Фосфор визнача­ли колориметричним способом. Величину використання азоту, фосфору і калію видами бур’янів визначали розрахунковим методом (Державин и др., 1998).

Шкодочинність окремих видів бур’янів вивчали шляхом спільного виро­щування рослин озимої пшениці з різними видами бур’янів (Воеводин, Зубков, Корнилова, 1983). Кількість рослин кожного виду бур’янів при цьому становила 10, 15 і 20 шт./м². Масу бур’янів визначали у фазі цвітіння озимої пшениці.

Облік урожайності озимої пшениці проводили у фазі повної стиглості культури. Урожай збирали суцільним поділяночним методом. Структурні показники урожаю визначали за результатами розбору снопів.

Економічні та господарські пороги шкодочинності визначали згідно методик Воєводіна А.В. та ін. (1983), Алієва А.М., Ладоніна В.Ф. (1990), рекомендацій Захаренко В.А. (1989), Тулікова А.Н. (1982).

Вивчення можливостей використання фітоценотичних властивостей ози­мої пшениці для контролювання забур’янення посівів вивчали при різній густоті стояння продуктивних стебел (схемою досліду було передбачено від 430 до 700 шт./м2). Обліки бур’янів проводили кількісно-ваговим методом (Методические указания …, 1986). Площу листової поверхні рослин ози­мої пшениці визначали прискореним способом (Лавриненко, Жужа, Орлюк, 1981).

Для вивчення можливостей застосування гербіцидів на посівах озимої пшениці і встановлення раціональних норм їх витрати проводили серію дослід­жень. Визначення ефективності дії гербіцидів проводили згідно методичних ре­комендацій по проведенню досліджень з гербіцидами (Методические рекомен­дации …, 1981, 1990). Досліди були дрібноділянкові з площею дослідних ділянок 60 м², облікових – 50 м². Гербіциди вносили ручним обприскувачем, витрата ро­бо­чої рідини 283-306 л/га, тиск 2,1 атм., розпилювачі щілинного типу. Обприс­ку­вали озиму пшеницю суцільним способом у фазу кущіння 23 і 28 квітня та 3 травня відповідно за роки досліджень.

Облік урожайності озимої пшениці проводили у фазі повної стиглості культури. Урожай збирали суцільним способом. Обліковували: кількість про­дуктивних стебел, кількість зерен в колосі, масу зерен в колосі, масу 1000 зерен.

Масу 1000 зерен у відповідності до ГОСТ 12042 – 80 визначали на основі зважування з точністю до 0,01 г двох проб по 500 насінин (Данильчук, Торжинская, 1990).

Динаміку детоксикації гербіциду естерон 60, 85% к.е. визначали шляхом визначення 2,4-Д етилгексилового ефіру в рослинах та грунті методом тонкошарової та газорідинної хроматографії (Клисенко и др., 1992) в лабораторії аналітичної хімії пестицидів Інституту захисту рослин УААН.

Відбір, зберігання та доставку проб проводили згідно з ”Унифицированными правилами отбора проб сельскохозяйственной продукции, пищевых продуктов и объектов окружающей среды для определения микроколичеств пестицидов”, за № 2051 – 79 від 21.08.79.

Виробничі досліди на посівах озимої пшениці сорту Поліська 90 проведені в акціонерному товаристві “Україна” Миронівського району Київської області в 1998-1999 рр. з використанням гербіцидів естерон 60, 85% к.е. з нормами витра­ти 0,8 і 1,0 л/га, та хармоні 75% в.г. з нормами витрати 15 і 20 г/га. Площа кож­но­го варіанту 1,5 га. Повторність досліду дворазова. Гербіциди вносили у фазу кущіння озимої пшениці (на 29 етапі органогенезу за Задоксом) тракторним штанговим обприскувачем (ширина захвату 12 м) з витратою робочої рідини 253-268 л/га.

Економічний аналіз застосування гербіцидів проведено згідно методики Ісаєва В.В. (1990). Величину енергетичних витрат на застосування гербіцидів визначали за методикою Медведовського О.К., Іваненко П.І. (1988)        

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за методом дисперсійного, кореляційного і регресійного аналізів (Доспехов, 1985).

Фази розвитку озимої пшениці визначали згідно з Пальчевський В.І. та ін. (1973). У роботі використана загальновживана термінологія (Біологічний словник, 1974; Словник з екології…, 1995; Довідник із захисту рослин, 1999).

РОЗДІЛ 3 

ПОШИРЕННЯ БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Протягом 1997-1999 рр. у період молочно-воскової та воскової стиглості озимої пшениці було проведено обстеження 305 полів у Хмельницькій, Терно­пільській, Вінницькій, Київській, Черкаській, Сумській та Полтавській областях.

За час проведення досліджень в посівах озимої пшениці у зоні Лісостепу України виявлено 192 види бур’янів, що належать до 36 ботанічних родин вищих рослин.

124 види бур’янів поширені на території всіх обстежених областей.

Середня чисельність бур’янів у зоні Лісостепу становила 84 шт./м². Най­менше бур’янів вегетувало на полях у західному Лісостепу, де нараховували в середньому 67 шт./м². У Тернопільській області в посівах озимої пшениці веге­тувало в середньому 61 шт./м²., у Хмельницькій – 68 шт./м², а у Вінницькій – 72 шт./м². Найбільш забур’яненими були поля в східному Лісостепу, де чисель­ність бур’янів складала в середньому 101 шт./м², а в Сумській області навіть 113 шт./м². На окремих полях у Сумській області нараховували 205-225 шт./м².

У структурі забур’янення посівів озимої пшениці дводольні бур’яни зай­ма­ли в середньому 50,1% від загальної кількості бур’янів. У західному Лісо­степу дводольні бур’яни займали в середньому 66,8% від загальної кількості бур’янів. У центральному і східному Лісостепу домінували однодольні бур’яни. В центральному Лісостепу вони займали в середньому 58,5%, а в східному – 58,6% усіх бур’янів.

Показники індексу різноманіття Симпсона та рівномірності розподілу в Хмельницькій області становили відповідно 17,8 і 0,18, в Черкаській області вони знизились відповідно до 4,2 і 0,002  (рис. 1). 

Рис. 1. Характеристика бур’янового угруповання у посівах озимої пшениці

зони Лісостепу (середнє за 1997-1999 рр.)

РОЗДІЛ 4 

ПРОЦЕС ЗАБУР’ЯНЕННЯ ПШЕНИЧНОГО АГРОЦЕНОЗУ

У 1997-1999 рр. нами було вивчено динаміку появи сходів бур’янів у посівах озимої пшениці сорту Поліська 90. Густота продуктивного стеблостою пшениці на момент збирання врожаю становила в середньому 429,2 шт./м².

10 квітня в посівах озимої пшениці нараховували в середньому 49 шт./м² або 22,5% загальної кількості сходів бур’янів, що з’явились за період вегетації озимої пшениці (рис. 2). У декаду з 10 по 20 квітня інтенсивність появи нових сходів бур’янів становила 7,1%. З 20 по 30 квітня інтенсивність появи сходів бур’янів зростала і становила 10,1%. За роки досліджень найбільше сходів бур’я­нів  у період з 20 по 30 квітня з’явилось в 1997 році, коли нараховували в середньому 35 шт./м², а найменше – в 1999 році – лише 9 шт./м². У першій декаді травня дали сходи 6,5% бур’янів від загальної їх кількості (у середньому 14 шт./м²). У другій декаді травня з’явилось 8 шт./м² сходів бур’янів, що складало 3,6%. У третій декаді травня дали сходи в середньому 2,6% (6 шт./м²), а в першій декаді червня - лише 2,4% сходів бур’янів (5 шт./м²). У 1999 році у ці декади з’являлось найменше сходів бур’янів – відповідно 1 і 2 шт./м², а в 1998 році найбільше – відповідно 8 і 6 шт./м². За період з 10 по 20 червня інтенсивність появи сходів зростала до 6,6% (14 шт./м²). В останній декаді червня інтенсивність появи нових сходів бур’янів досягала максимуму і становила 33,2% (72 шт./м²). За період вегетації озимої пшениці в 1997-1999 роках у посівах з’явилось у середньому 218 сходів бур’янів на 1 м². Найбільше було сходів однорічних ярих видів бур’янів - 148 шт./м², або 67,6% від загальної кількості бур’янів. Однорічних зимуючих видів було 63 шт./м², або 28,7%, а багаторічних видів – 8 шт./м², або 3,7%.

РОЗДІЛ  5 

ПРОЦЕС ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ КОМПЛЕКСОМ БУР’ЯНІВ

У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Серед факторів, що впливають на формування агроценозу і визначають рівень шкідливого впливу на культурні рослини важливим є рівень використання бур’я­нами основних елементів живлення. Дослідженнями Knake E.L. (1975), Матуш­кина С.І., Кунак В.Д. (1983), Баздирєва Г.І. (1985), Верещагіна Л.М. (2000) вста­нов­лено, що вміст основних елементів мінерального живлення в сухій речовині бур’янів часто значно більший, ніж у культурних рослин. Результати досліджень Іващенко О.О. (1986) свідчать, що вміст елементів живлення у сухій речовині од­­ного і того ж виду бур’яну протягом вегетації змінюється. Найбільша кіль­кість їх була відмічена в період формування бур’янами насіння (репродуктивних органів) (рис. 3). Для більшості дводольних видів це відбувалося у фазу молочно-воскової стиглості озимої пшениці. У цей період комплекс бур’янів формував найбільшу надземну масу – 2976,8 г/м², а використання основних елементів живлення становило: азоту – 90,12 кг/га, фосфору – 38,51 кг/га, калію – 103,42 кг/га. Особливо активно використовували еле­менти мінерального живлення сухоребрик Льозеліїв (Sisymbrium loeselii L.) – 23,1, 12,4 та 29,0 кг/га за азотом, фосфором, ка­лі­єм відповідно при надземній масі 891,4 г/м², кучерявець Софії (Descurainia sophia (L.) Webb. ex Prantl) – 25,4, 10,0 та 23,8 кг/га при надземній масі 768,3 г/м², осот рожевий (Cirsium arvense (L.) Scop.) – 9,3, 3,9 та 9,7 кг/га при надземній масі 326,7 г/м², осот жовтий (Sonchus arvensis L.) – 6,0, 2,6 та 7,4 кг/га при надземній масі 231,5 г/м², лобода біла (Chenopodium album L.) – 4,6, 1,5 та 6,5 кг/га при надземній масі 122,7 г/м².

Рис. 2. Динаміка появи сходів комплексу бур'янів у посівах озимої пшениці в 1997-1999 рр.