|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА
ДЄБРОВ ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 636.598:637.63
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ
ОЦІНКИ, ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ГЕНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПРОДУКТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ГУСЕЙ
06.02.01 – розведення та селекція тварин
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня доктора сільськогосподарських наук
Харків – 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор
Коваленко Віталій Петрович,
Херсонський державний аграрний університет,
проректор з наукової роботи, зав. кафедри генетики і
розведення с.-г. тварин
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор
Бородай Віталій Петрович,
селекційно-генетичний центр м'ясних курей "Оріана" Інституту птахівництва УААН, директор
доктор сільськогосподарських наук, професор
Рубан Сергій Юрійович,
Інститут тваринництва УААН, завідувач відділу
доктор сільськогосподарських наук, професор
Дуюнов Едугард Андрійович,
пенсіонер
Провідна установа: Одеський державний сільськогосподарський інститут
Захист дисертації відбудеться “23” жовтня 2001р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д65.356.01 при Інституті тваринництва УААН
(62404, м.Харків, п/в Кулиничі).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту тваринництва.
Автореферат розісланий “17”вересня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Помітун І.А. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Актуальність теми. Підвищення ефективності використання наявного в Україні генофонду птиці яєчного і м'ясного напряму продуктивності в значній мірі обумовлено розробкою прийомів і методів, які прискорюють селекційний прогрес. Особливого значення це питання набуває в гусівництві, де ще не створені лінії і кроси, а селекція ведеться на рівні порід з використанням чистопородного розведення і схрещування.
Розглядаючи перспективи застосування сучасних генетичних методів в м'ясному птахівництві найперспективнішим із них є методи популяційного аналізу, які дозволяють оцінити генотиповий склад ліній і порід, виявити компоненти складних полігенних ознак. Тому важливо розробити критерії оцінки складових таких ознак як несучість, жива маса, перо-пухова продуктивність, а як показують дослідження В.О. Сергеєва, В.Д. Сергеєвої (1986), С.Ю. Болілої (1996), відбір за компонентами полігенної ознаки із-за їх більшої успадкованності веде до підвищення ефекту селекції.
Важливе місце в гусівництві займають питання використання гетерозису для отримання високих репродуктивних і відгодівельних якостей (Боголюбський С. І., 1991) та спеціалізації порід для забезпечення їх високої комбінаційної здатності при схрещуванні (Смирнов Б .В., 1978).
В плані подальшого розвитку гусівництва важливого значення набуває розробка прийомів отримання перо-пухової сировини з використанням зажиттєвого обскубування гусей. Але для успішного проведення такого прийому недостатньо вивчені особливості формування і регенерації пір'яного покриву гусей, оптимальні строки і кратність проведення прижиттєвого обскубування, що лімітує практичне використання цього перспективного прийому.
Особливий інтерес для прогнозування племінних і продуктивних якостей птиці являє склад крові, її ферменти. Тому пошуки біохімічних тестів, що корелюють з господарсько корисними ознаками, племінною цінністю є актуальними і мають теоретичне і практичне значення.
Створення нових порід і гібридів в гусівництві, ускладнюється і відсутністю даних щодо генетичних закономірностей реалізації основних господарсько корисних ознак, а також теоретично обгрунтованих прийомів відбору вихідного матеріалу для розробки програм селекції. Тоді як питання селекції яєчної птиці в теперішній час вирішуються на основі закономірностей кількісної генетики з використанням методів моделювання, в гусівництві такий підхід не одержав широкого поширення із-за недостатнього вивчення мінливості ознак в процесі селекції. Тому виникла необхідність в розробці селекційних програм, що грунтуються на вищезазначеному типі успадку-вання основних господарсько корисних ознак та їх компонентів, визначенню методів моделювання процесів росту і розвитку гусей для реалізації продуктивних якостей в онтогенезі.
Зв'язок роботи з науковими темами і програмами. Виконана дисертаційна робота становила основні розділи планових тем № 100 "Розробка генетичних основ селекції тварин з використанням сучасних досягнень популяційної і екологічної генетики" № держреєстрації 0195U 028316 і № 2.56-ТВ "Удосконалення методів селекції та комплексного використання продукції гусівництва шляхом створення перспективного генофонду з високими репродуктивними якостями, перо-пухової сировини, м'яса та жирної печінки" № держреєстрації 0195U003783, що виконувалися в Херсонському державному сільськогосподарському інституті.
Мета та задачі досліджень. Дисертаційна робота виконана з метою комплексної порівняльної оцінки продуктивних і відтворних якостей наявного на півдні України генофонду гусей, теоретичного обгрунтування та практичної розробки програм їх підвищення і прогнозування. Відповідно до зазначеної мети були поставлені наступні завдання.
1. Вивчити:
– продуктивні і репродуктивні якості наявного генофонду гусей, дію на їх рівень спадкових і паратипових факторів;
– порівняльну ефективність різних методів розведення (чистопородне, схрещування) та їх вплив на рівень несучості, енергії росту молодняку;
– доцільність і ефективність використання математичних моделей опису і прогнозування кривих росту і несучості та взаємозв'язок параметрів моделей з господарсько корисними ознаками гусей;
– рівень перо-пухової продуктивності при зажиттєвому обскубуванні гусей, оптимальні строки і кратність їх проведення;
– процеси регенерації пір'я і пуху у зв'язку з генотиповими і середовищними факторами;
– інтер'єрні особливості порід і міжпорідних поєднань гусей для розробки критеріїв раннього прогнозу продуктивних якостей.
2. Визначити еколого-генетичні параметри чистопородних і помісних гусей для відбору компонентів систем схрещування, їх генетичну відокремленість за основними господарсько корисними ознаками.
3. Розробити теоретичну концепцію становлення продуктивних якостей гусей шляхом оцінки інтенсивності формостворюючих процесів в ранньому онтогенезі, програми підвищення і прогнозування основних селекційно значимих ознак досліджуваних порід і міжпородних поєднань.
4. Провести економічну оцінку використання вивчаємого генофонду гусей за показниками м'ясної, яєчної та перо-пухової продуктивності.
Об'єкт досліджень: закономірності формування і реалізації генетичного потен-ціалу продуктивних якостей гусей різних порід і поєднань.
Предмет досліджень: відтворні і продуктивні якості, формування перо-пухового покриву, інтер'єрні показники і їх зв'язок з господарсько корисними ознаками гусей.
Методи дослідження. При вивченні продуктивнихних і репродуктивних ознак генофонду гусей, перо-пухової продуктивності застосовували загальноприйняті методи аналізу і синтезу, для дослідження закономірностей формування основних селекційних ознак – метод математичного моделювання. Для виявлення взаємозв'язків окремих факторів з результативними ознаками – генетико-статистичні та біометричні методи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше оцінено генетичний потенціал наявного на півдні України генофонду гусей, визначено раціональні прийоми його включення в програми чистопородного розведення і схрещування; доведена можливість і ефективність проведення трьох зажиттєвих обскубувань гусей родинного стада в міжпродуктивний період, встановлено високий взаємозв'язок кількості і якості перо-пухової сировини з її мірними ознаками; вивчена гістологічна будова шкіри і її похідних, встановлено високі кореляційні зв'язки маси перо-пухової сировини з густотою розташування і мірними ознаками перових і пухових фолікул. Вивчено типологічні особливості, визначено еколого-генетичні параметри порід і поєднань гусей за показниками несучості і м'ясної продуктивності. Отримані дані є підставою для розробки і удосконалення селекційних програм в птахівництві.
Практичне значення одержаних результатів. Використання гусей двопородного поєднання рейнські х кубанські (Р х К) забезпечує підвищення несучості на 19,9 яєць в порівнянні з рейнськими, вміст пуху в загальній кількості перо-пухової сировини на 3,5...8,0% по відношенню до інших порід і поєднань, збільшує вихід перо-пухової сировини від нащадків 1 гуски на 0,9...1,2 кг. Використання гусаків рейнської породи в схрещуваннях з гусками двопородного поєднання (Р х К) підвищує живу масу особин в порівнні з вихідними формами на 0,4...0,5 кг.
Розробки, отримані в результаті досліджень стали складовою частиною селекційних програм з гусівництва в племптахорадгоспах “Чорнобаївський” Білозерського, “Таврія” Каланчацького, “Придніпровський” Горностаївського, птахофабрики “Ювілейна” Каховського районів Херсонської області. Ефективність впровадження підтверджується актами.
Особистий внесок дисертанта. Представлений в дисертації матеріал є результатом власних досліджень автора. Ряд досліджень були проведені разом з спів-робітниками зооінженерного факультету, під науковим керівництвом автора і за його безпосередньою участю. Із даних виконаних наукових експериментів та публікацій дисертант використав за узгодженням зі співавторами частину спільно одержаних результатів. В загальному обсязі виконаних робіт доля автора станове 95%.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації доповідались і схвалені на:
– щорічних наукових конференціях професорсько–викладацького складу і студентів економічного факультету Херсонського сільськогосподарського інституту “Проблеми переходу АПК в ринкову економіку”, Херсон, 1993;
– науково – практичній конференції Південного наукового центру НАН України “Тематика наукових досліджень і їх результативність в перші роки незалежності держави”, Херсон, 1994;
– науково-виробничій конференції "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин", Київ, Асоціація “Україна”, 1996;
– II Українській конференції з птахівництва, Борки, 1996;
– республіканській науково-виробничій конференції "Нові методи селекції і біотехнології в тваринництві", Київ, 1991;
- секції науково-технічної ради Мінагропрому України, 1995, 1996, 1997;
- науково-технічній раді ВНО птахівничої промисловості "Укрптахопром", 1999;
– спільному засіданні кафедр генетики і розведення с.-г. тварин, спеціальної зоотехнії, хімії і морфології, годівлі с.-г. тварин, організації с.-г. виробництва Херсонського державного сільськогосподарського інституту, Херсон, 2000.
Структура і обсяги дисертації. Дисертація включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріал і методика досліджень, результати власних досліджень, висновки і рекомендації виробництву, список використаних джерел, додатки. Робота викладена на 269 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 85 таблицями, 12 рисунками і схемами. Список літературних джерел включає 289 робіт, з них 62 іноземних авторів.
Публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації викладені в 35 опублікованих роботах, 25 з яких одноосібні.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана в період з 1989 по 1997 р. р. в племптахорадгоспах "Чорнобаївський" Білозерського, "Таврія" Каланчацького районів Херсонської області та на кафедрі генетики і розведення с.-г. тварин Херсонського державного сільськогосподарського інституту.
Етапи та обсяги експериментальних досліджень наведені в таблиці 1, загальна схема на рис. 1.
В процесі досліджень вивчали і враховували відтворні і продуктивні якості, ріст і розвиток, лінійні виміри птиці. На вирощування висаджувався розсортований за статтю у добовому віці молодняк. Годували птицю кормосумішами. Вміст поживних речовин в 100 г становив: для молодняка 260...280 ккал (1,088...1,172МДж) обмінної енергії, 18...20 г сирого протеїну, для дорослих гусей в продуктивний період 240...250 ккал (1,046...1,196МДж), 14-15 г відповідно. Щільність розміщення поголів'я знаходилась в межах норм технологічного проектування, умови годівлі та утримання були схожими для всіх груп гусей.
1. Етапи та обсяги експериментальних досліджень
Етапи Методи Породи, породні форми Обсяг вибірок за генерацію, гол
розведення Роки досліджень
батьківьска материнська 1 2 3
велика сіра велика сіра 1953 1115 572
І Чистопородне рейнська рейнська 3720 2250 1693
кубанська кубанська 3020 2272 690
горьковська горьковська 3299 2170 2170
ІІ Лінійне угорська - В угорська - В 2239 210 108
угорська - С угорська - С 1767 130 90
рейнська кубанська 4240 4015 3862
ІІІ Схрещування рейнська Р х К 680 635 601
угорська Р х К 875 793 718
З метою прогнозування м'ясної продуктивності за допомогою математичної моделі Т.Бріджеса (1986) визначали параметри кінетичної і експоненційної швидкості росту, оцінку компонентів кривої несучості з використанням моделі Мак-Міллана (1970).
Для визначення показників пластичності і стабільності використовували методику S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966). Обскубування гусей батьківського стада проводили тричі: перше – після закінчення продуктивного циклу (травень, червень), друге і третє – після відростання пір'я і пуху, але не пізніше ніж за 30 днів до початку холодного періоду. Процес зняття перо-пухової сировини проводили згідно Технологічної інструкції (1988). Пір'я і пух обскубували без розподілу, знімаючи їх з черева, нижньої частини шиї, спини. На вагах ВЛТК-500 з точністю 0,01 г визначали загальну масу перо-пухової сировини та масові долі компонентів - пір'я, пух, недорозвинене пір'я, домішки.
Гістологічну будову шкіри вивчали за зразками, взятими шляхом біопсії в області спини і черева у 5 особин з групи. Приготування препаратів та їх дослідження проводили за методикою Н.А. Діамідової, О.Л. Панфілової, Е.С. Сусліної (1960).
Визначення кількості і діаметру перових і пухових фолікул проводили під мікроскопом в 16 полях зору при окулярі К 5х і об'єктиві 8.
З метою вивчення інтер'єрних особливостей гусей різних порід і поєднань визначали активність ферментів сироватки крові: аспартат – (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази, вміст загального білку, альбумінів і глобулінів (метод Бесселя, Лоурі, Брока, 1984).
Для вивчення причинних залежностей між мірними ознаками та інетер'єрними показниками сироватки крові гусей розраховували коефіцієнти шляху (Поляков М.Г., 1994). Експериментальні дані оброблені з використанням сучасних методик досліджень в біології.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Господарсько корисні і племінні якості гусей різних порід і поєднань
Відтворні якості гусей
На першому етапі досліджень було поставлено мету вивчити відтворні і продуктивні якості гусей різних порід і поєднань, які характеризуються показниками заплідненості і виводимості яєць, збереженості молодняку і несучості.
Найвищий показник заплідненості характерний для яєць великих сірих, найнижчий – для угорських ліній В та С. Перевага статистично достовірна (Р<0,001). Проміжне положення займають такі породи як горьковська, рейнська, кубанська. Розведення проводилось в умовах штучного осіменіння, тому такі фактори як статеве співвідношення, активність гусаків та інші не вплинули на цей показник.
Виводимість яєць досліджуваних порід і поєднань має деякі відмінності від розглянутої вище ознаки. Так, найбільша вивидомість встановлена у кубанських і горьковських, найменша – у великих сірих. Різниця статистично достовірна. Застосування міжпородних схрещувань не однозначно впливає на цей показник. Так, двопородні (Р х К), та трипородні (Р х (Р х К)) гібриди мали виводимість яєць значно вищу, ніж у рейнських гусей, а трипородні з участю угорських, зменшували цей показник, як по відношенню до батьківської форми, так і до двопородних помісей.
Досліджувані породи в значній мірі відрізняються і за показником виведеності гусенят. Кубанські гуси мали виведеність на 9...14% вищу, ніж рейнські і угорські.
Найбільш пізньостиглими виявились гуси угорської породи. Вік досягнення 30% рівня несучості лініями В та С становить 340...345 днів (табл. 2).
Раніше від інших статевої зрілості досягали гуси кубанської, горьковської порід та міжпородні гібриди. Важкі породи – велика сіра і рейнська займали проміжне положення. Однак гуси угорської і рейнської порід швидше інших нарощували інтенсивність несучості до рівня 50%: цей показник у них становив від 15 до 25 днів. В той час ранньостиглі породи – кубанська, горьковська та міжпородні гібриди виявились більш "інертними" за цією ознакою.
Гуси відрізняються від інших видів домашніх птахів коротким періодом несучості. Це підтверджується нашими дослідженнями. Найбільша тривалість несучості за перший рік використання виявилась у гусей горьковської і кубанської порід. Від 100 до 120 днів – у великих сірих, угорських лінії С, трипородних поєднань Р х (Р х К) та У х (Р х К). Менше трьох місяців тривала несучість рейнських та лінії В угорських – 87 і 52 дні відповідно.
2. Яєчна продуктивність гусей
Порода, Статева Несучість за Тривалість Коефіцієнт
поєднання зрілість, 1 цикл, шт. несучості, днів коре-
днів 1 2 3 1 2 3 ляції
Велика сіра 324 36,8 48,2 30,2 124 151 108 0,997
Рейнська 318 29,0 25,5 25,5 87 113 121 -0,974
Кубанська 248 58,3 50,4 39,5 177 147 123 0,987
Горьковська 258 34,4 28,7 29,5 181 120 98 0,625
Угорська-С 345 23,8 28,4 30,5 100 56 90 -0,417
Угорська-В 340 15,7 21,0 27,5 52 56 91 0,997
РхК 272 48,7 44,9 38,4 148 132 118 0,798
Р х (Р х К) 281 38,6 35,6 31,7 108 98 92 0,992
У х (Р х К) 286 29,9 31,5 33,6 107 110 118 0,425
За показником несучості виділяються гуси кубанської породи. На середню несучку за один цикл яйцекладки одержано по 58,3 яєць. Майже на одному рівні за цією ознакою знаходились великі сірі і горьковські. Низькопродуктивними виявились гуси угорської та рейнської порід.
Міжпородні схрещування диференціювали генотипи в залежності від складу батьківських і материнських форм. Прості гібриди (Р х К) мали за один цикл несучості 48,7 яєць. У трипородних Р х (Р х К) несучість на 8,7 яєць вища, ніж у У х (Р х К). Коефіцієнт кореляції між несучістю і тривалістю несучості у більшості порівнюємих генотипів високий і позитивний, від'ємний – лише у рейнських та лінії С угорських.
У більшості видів домашніх птахів вже на другий рік несучість різко зменшується. Більш складнішою є залежність цих ознак у гусей. За другий рік використання, в порівнянні з першим, зменшилась несучість у більшості порід і поєднань, продуктивність яких за перший становила 34...58 яєць. Більш як на 13% зменшилась несучість кубанських, на 16% горьковських, на7...8% поєднань Р х К і Р х (Р х К). Навпаки, збільшили несучість за вивчаємий період угорські (лінії В та С) та трипородне поєднання У х (Р х К). Закономірності зміни несучості за третій рік використання стосовно першого і другого збереглися.
Суттєва різниця між породами і поєднаннями встановлена і за ознакою "тривалість продуктивного періоду". Протягом трьох років цей період зменшився у горьковських на 48, кубанських на 54, поєднання Р х К – на 64 дні і, навпаки, збільшився у гусей рейнської породи на 34, лінії В угорської – на 39 днів.
Дисперсійним аналізом встановлено, що на мінливість показників несучість, тривалість несучості та індекс стійкості несучості суттєвий вплив мав організований фактор – генотип. В той час на такі компоненти як період досягнення 50% несучості, пік несучості значний вплив мали випадкові фактори.
Моделювання компонентів кривої несучості гусей
Компоненти кривої несучості гусей розраховували з використанням математичної моделі Мак-Міллана. Встановлено, що досліджувані породи і поєднання мають чітко виражені відмінності в показниках норми збільшення і зменшення несучості (табл. 3).
3. Параметри кривої несучості гусей
Рік використання
Порода, 1 2 3
поєднання x a x a x a
Велика сіра 0,425 0,447 1,281 0,011 0,420 0,109
Рейнська 0,804 0,058 0,473 0,097 0,552 0,187
Кубанська 0,092 0,117 0,191 0,110 0,277 0,093
Горьковська 1,961 0,083 0,290 0,044 1,028 0,113
Угорська-С 0,189 0,103 0,086 0,598 1,421 0,075
Угорська-В 0,694 0,127 1,223 0,023 0,901 0,106
Рейнська х кубанська 0,046 0,246 1,046 0,069 0,527 0,006
Рейнська х (Р х К) 0,724 0,188 0,831 0,076 0,498 0,178
Угорська х (Р х К) 0,864 0,082 0,183 0,337 0,973 0,086
Примітка: x – норма збільшення, a – норма зменшення несучості
Найвище значення норми збільшення несучості за перший рік використання мали гуси горьковської, рейнської, лінії В угорської порід.
Яєчна продуктивність названих генотипів різко збільшується, а криві несучості стрімко піднімаються від початкового рівня. Зовсім інший характер норми збільшення несучості у кубанських, великих сірих та помісних гусей. У них інтенсивність несучості зростає повільно.
Найвищий показник норми зменшення характерний для кривих несучості кубанських, великих сірих, лінії В угорської. Їх несучість поступово зменшується до мінімуму. В той час – криві несучості рейнських, горьковських, лінії С різко спадають після максимуму. Моделювання компонентів кривої несучості виконано за другий і третій рік використання гусей.
Коефіцієнти кореляції між фактичною і теоретично розрахованою несучістю досить високі (0,341...0,997). Взаємозв'язок між рівнем продуктивності і нормою збільшення несучості позитивний (0,647...0,699), нормою зменшення – негативний
(-0,814...0,817). Тому площа обмежена кривою, а відповідно, вища несучість буде в тому випадку, коли більша норма наростання поєднується з меншою нормою зменшення. Встановлено, що за третій рік використання гусей збільшення норми нарощування несучості не є самоціллю, так як встановлюється від'ємний кореляційний зв'язок (r=-0,358). Підвищення рівня яєчної продуктивності гусей за другий і наступні роки використання бажано проводити за рахунок подовження тривалості періоду несучості і добору особин з високим значенням норми її зменшення.
Проведені нами дослідження виявили значні генотипові відмінності в рівні репродуктивних якостей гусей та суттєвий вплив на них організованих (генетичних) факторів. Встановлені особливості формування рівня несучості, розраховані компоненти кривої несучості, що дає можливість визначити критерії добору для підвищення репродуктивних якостей. Ці закономірності доцільно враховувати при удосконаленні селекційних програм в гусівництві, спрямованих на підвищення несучості, як однієї із головних ознак, що зумовлює рентабельність ведення цієї галузі.
Динаміка живої маси гусей при різних методах розведення
Жива маса молодняка гусей є однією із головних ознак продуктивності і залежить від породної належності. Це підтверджується нашими дослідженнями (табл.4).
4. Вікові зміни живої маси гусей
Порода, Вік, діб
поєднання 60 90 210 360
Велика сіра 3,60±0,04 4,27±0,05 4,67±0,07 5,53±0,08
Рейнська 3,18±0,06*** 3,48±0,05*** 4,65±0,11 5,38±0,06
Кубанська 3,20±0,75 3,41±0,06*** 3,87±0,06*** 4,07±0,06
Горьковська 3,28±0,06*** 3,61±0,07*** 4,01±0,07*** 4,58±0,07***
Угорська-С 3,53±0,05 4,12±0,05 4,72±0,08 5,47±0,07
Угорська-В 3,36±0,06** 4,01±0,06** 4,68±0,08 5,38±0,10
Рейнська х кубанська 3,32±0,08** 3,52±0,08*** 4,73±0,05 5,18±0,07***
Рейнська х (Р х К) 3,22±0,05*** 3,91±0,09** 4,67±0,08 5,23±0,08**
Примітка. Тут і далі достовірність розрахована в порівнянні до гусей великої сірої породи при P<0,001 ***, P<0,01 **, P<0,05 *
В 60-добовому віці найбільшу живу масу серед порід мали гуси великої сірої та угорської, найменшу – кубанської і рейнської. Двопородне і трипородне схрещування не впливає суттєво на цю ознаку в даному віці. Проте вже в 90-добовому віці спостерігається більш чітке розмежування генотипів. Жива маса гусенят великої сірої і лінії С угорської перевищувала живу масу кубанських і рейнських на 0,7...0,8 кг (Р<0,001). Ця різниця збереглася до 210-добового віку. В 360-добовому віці найвища жива маса характерна для великих сірих, угорських, рейнських гусей. Кубанські і горьковські мали живу масу на 0,9...1,5 кг менше. Дисперсійним аналізом встановлено, що найбільший вплив на цю ознаку здійснює загальна дія всіх організованих факторів. Сила впливу високодостовірна. Взаємодія вивчаємих факторів "вік х генотип" не значна, проте вона теж високоймовірна.
| 
