|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МОКРІЄНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 631. 53. 04: 633. 15 (477.4)
УДОСКОНАЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ
СОРТОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ
В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.09 – рослинництво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
КИЇВ – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, прфесор,
член – кореспондент УААН
ТАНЧИК СЕМЕН ПЕТРОВИЧ,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри загального землеробства,
директор навчально – наукового інституту
рослинництва, грунтознавства та екології
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор,
академік УААН і РАСГН
ЦИКОВ ВАЛЕНТИН СЕРГІЙОВИЧ,
Інститут зернового господарства УААН,
завідувач відділу
кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник
НІЖЕГОРОДЦЕВ ІВАН ПАВЛОВИЧ, Інститут землеробства УААН, старший науковий співробітник лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи
Провідна установа: Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН
Захист дисертації відбудеться “29”квітня 2004 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ–41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд.65.
З дисертацією можна ознайоммитися в бібліотеці НАУ, за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.
Автореферат розісланий “29” березня 2004 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Рожко В. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Кукурудза – одна із головних зернофуражних культур світового землеробства. За площею посівів та обсягами виробництва вона посідає третє місце після пшениці і рису. У світовій практиці 15 – 20 % вирощеного зерна використовується на продовольчі, 10-15 % – технічні і 70 % – кормові цілі. У 2002 році світове виробництво зерна кукурудзи досягло 470 млн т. В Україні сучасне виробництво кукурудзи забезпечує лише 30 % потреби внутрішнього ринку. Світовий розвиток землеробства свідчить, що вирішити цю проблему необхідно як за рахунок розширення посівних площ, так і підвищення урожайності кукурудзи.
У вирішенні завдання збільшення виробництва зерна кукурудзи велику роль має генетичний потенціал сучасних гібридів. До Реєстру сортів рослин України на 2003 рік внесено близько 250 гібридів, з яких понад 50 % – зарубіжної селекції. Практично у всіх групах стиглості збільшилась кількість зареєстрованих гібридів. Найбільшою за чисельністю залишається група середньоранніх, їх частка серед вітчизняних гібридів сягає 40 %, дещо зменшилась чисельність середньостиглих форм, близько 6 % і збільшилася на 7 % кількість середньопізніх.
Селекційними програмами науково-дослідних установ передбачається створення нового вихідного матеріалу для отримання гібридів, які матимуть високий імунітет до захворювань, стійкість до шкідників, високу ремонтантність, швидке висихання зерна при достиганні, придатність до механізованого вирощування, високий коефіцієнт використання ФАР та інші цінні біологічні та господарські властивості.
Актуальність теми. За останні 20 років максимальний валовий збір зерна кукурудзи (8,23 млн т) в Україні отримано у 1985 році на площі 2,58 млн га, найвищу урожайність у 1990 році (близько 30 ц/га). У 2002 році фактичне виробництво зерна кукурудзи становило 3,64 млн т на площі 1,3 млн га при щорічній потребі зерна 10 – 12 млн. т. Причиною спаду є великі витрати на виробництво зерна цієї культури, які пов’язані з високими цінами на мінеральні добрива, засоби захисту, енергоносії, а також недоліки сортової технології вирощування нових гібридів.
Поряд з цим, актуальною проблемою в Україні є створення і впровад-ження у виробництво гібридів кукурудзи з високою потенційною врожайністю та екологічною пластичністю, стійкістю до стресових факторів. Генетичний потенціал гібридів і природні ресурси в сприятливих кліматичних зонах здатні формувати урожай кукурудзи 100 ц/га і більше, але у виробничих умовах він реалізується лише на 30 – 35 %.
Кукурудза відчутно реагує як на строки сівби, так і на площу живлення, про що свідчать дослідження Я. Грушки (1965), Д.П. Томашевського (1970), Л.А. Анішина (1973), М.А. Іншина (1982), В.С. Цикова, Л.А. Матюхи (1989), А.С. Азаренкової (1990), М.М. Афоніна (1996), Ю.І. Ткаліча (2002). Районування нових гібридів кукурудзи обумовило завдання розробити відповідні науково обґрунтовані агротехнологічні заходи щодо їх вирощування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на розробку і удосконалення елементів сортової технології вирощування кукурудзи. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною досліджень кафедри рослинництва Національного аграрного університету, які виконуються за державними програмами “ Наукове обґрунтування та розробка ресурсозберігаючих і агроекологічних технологій вирощування сільськогосподарських культур в Лісостепу України”, номер державної реєстрації 0100U002343; “ Наукове обґрунтування та розробка адаптивних технологій вирощування зернових культур в Лісостепу України”, номер державної реєстрації 0102 U 006959.
Мета і завдання досліджень. Основна мета досліджень – встановити в умовах Лісостепу України особливості росту і розвитку, продуктивність та якість зерна кукурудзи різних груп стиглості залежно від строків сівби та густоти стояння рослин. На основі досліджень планувалось обґрунтувати і розробити сортову технологію вирощування кукурудзи і разом з цим підвищити її ефективність.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
- встановити оптимальні строки сівби і густоту стояння рослин кукурудзи різних груп стиглості;
- дослідити особливості росту і розвитку рослин нових районованих гібридів кукурудзи;
- встановити тривалість міжфазних періодів рослин кукурудзи залежно від факторів, що вивчаються;
- встановити особливості водоспоживання, витрату ґрунтової вологи, ріст і розвиток кореневої системи, показники фотосинтетичної діяльності рослин;
- дати комплексну оцінку гібридам за продуктивністю і якістю зерна;
- на основі отриманих даних провести виробничу перевірку найбільш ефективних варіантів досліду і рекомендувати їх виробництву.
Об’єкт дослідження – процес формування продуктивності кукурудзи залежно від гібридів, строків сівби і густоти стояння рослин та особливості їх взаємодії у грунтово-кліматичних умовах Лісостепу України.
Предмет дослідження – технологія вирощування кукурудзи на зерно та її оптимізація за рахунок сортових особливостей культури, визначення оптимального строку сівби і густоти стояння рослин та впливу зазначених елементів технології на продуктивність, економічну та енергетичну ефективність.
Методи дослідження. Візуальний для спостереження фенології рослин кукурудзи; вимірювально-ваговий – для встановлення висоти та густоти стояння рослин, площі листкової поверхні, сухої речовини, вологості ґрунту і структури рослин кукурудзи; розрахунковий – для визначення фотосинтетич-них показників, коефіцієнта водоспоживання, продуктивності роботи кореневої системи; хімічний – для визначення якісних показників зерна; математично-статистичний – для оцінки достовірності отриманих результатів досліджень; розрахунково-порівняльний – для встановлення економічної та енергетичної ефективності технології вирощування кукурудзи на зерно.
Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Лісостепу України вперше проведені дослідження з вивчення морфологічних і біологічних особливостей гібридів Еліта (рік реєстрації 2000 р.), Сандріна (рік реєстрації 2001), Баккара ( рік реєстрації 2001 ), PR38D81 (рік реєстрації 2001), Валюта (рік реєстрації 2001 ), Хельга (рік реєстрації 1996), Кларіка (рік реєстрації 2000 ), Анаста (рік реєстрації 2001) та встановлені для них оптимальні строки сівби та густоти стояння рослин.
Встановлено кореляційні залежності між основними погодними факторами і урожайністю зерна кукурудзи, а також між елементами технології та продуктивністю рослин. Проведена економічна і енергетична оцінка застосування визначених строків сівби і густоти стояння рослин.
Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів польових досліджень та їх виробничої перевірки розроблено науково обґрунтовані елементи технології вирощування нових гібридів кукурудзи. Впровадження у виробництво рекомендованих гібридів, строків сівби та густоти стояння рослин кукурудзи забезпечить підвищення урожайності, валового збору зерна і істотне зниження енергетичних витрат.
У результаті проведених досліджень і виробничої перевірки в умовах Лісостепу України рекомендовано висівати гібриди кукурудзи при досягненні температури ґрунту на глибині загортання насіння 8 – 10 0 С.
Оптимальною густотою стояння для середньоранніх гібридів є 70 – 80 тис. рослин/га, а середньостиглих – 60 – 70 тис. рослин/га. Виробнича перевірка і результати впровадження, що проводились на Агрономічній дослідній станції Національного аграрного університету і СТОВ „Беркозівське” Канівського району Черкаської області, підтвердили високу ефективність даних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Всі дослідження проведені за безпосередньою участю здобувача. Експериментальні дослідження проводились дисертантом на базі Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету.
Особисто здобувачем проведено огляд та аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації, польові та виробничі досліди, статистичну обробку отриманих результатів; сформовано напрямок досліджень; розроблено програму і методику досліджень.
Аналіз та обговорення результатів досліджень, підготовку їх до друку та написання дисертації й автореферату здійснено самостійно за допомогою наукового керівника.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертації були викладені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми зернового господарства України та методи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми степового землеробства і рослинництва та їх вирішення в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (м. Миколаїв, 2003 р.), на наукових конференціях агрономічного факультету Національного аграрного університету (2000 – 2003 рр.). Узагальнені результати досліджень, основні висновки та практичні рекомендації розглянуті на засіданні кафедри рослинництва НАУ (протокол № 2 від 19. 09. 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 наукових працях, з яких 4 статті та 3 тези доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 181 сторінці комп’ютерного тексту, складається із вступу, 7 розділів, висновків, рекомендацій виробництву та списку використаних джерел, який включає 312 найменувань, з них 19 – латиницею; містить 27 таблиць і 18 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступній частині обґрунтовується актуальність проблеми, сформульовані завдання, при вирішенні яких досягається мета досліджень, приводяться теоретичне значення і практична цінність роботи, аналіз її результатів.
НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ
СОРТОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ
(Огляд літератури)
У розділі наведено огляд літературних джерел з питань біологічної характеристики кукурудзи, подані результати досліджень минулих років і сучасне уявлення про вплив строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність кукурудзи. Викладено дані застосування різних строків сівби та густоти стояння рослин кукурудзи та пошуку шляхів підвищення ефективності їх використання при вирощуванні цієї культури. На основі аналітичного огляду наукової літератури визначені питання, які недостатньо досліджені і висвітлені та обґрунтована потреба їх подальшого вивчення.
Умови та методика досліджень
Дослідження з вивчення впливу строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність гібридів кукурудзи на зерно в Лісостепу України проводилися протягом 2001 – 2003 років у наукових лабораторіях кафедри рослинництва та стаціонарних сівозмінах Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету (с. Пшеничне, Васильківського району Київської області). Територія дослідної станції розміщена у Правобережному Лісостепу, яка входить до складу Білоцерківського агрогрунтового району.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва вимагає ретельного обліку і об’єктивного аналізу ґрунтових умов, температурного режиму, кількості опадів, строків початку весни, заморозків, вологості ґрунту та інших факторів і порівняння їх із середніми багаторічними, що є важливим джерелом інформації для спеціаліста у справі управління врожаєм.
На підставі цих даних можна передбачити особливості росту, розвитку і продуктивність культур у певних екологічних зонах, районувати сільськогосподарські культури, вносити відповідні корективи до технологій їх вирощування.
На території дослідної станції розміщені ґрунти 22 різновидностей. Головним є чорнозем типовий малогумусний, за гранулометричним складом крупнопилуватий середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,34-4,68 %, рН сольове 6,8 – 7,3, ємність вбирання – 30,7 – 32,5 мг-екв. /100 г ґрунту. Щільність будови ґрунту у рівноважному стані 1,16 – 1,25 г/см3. Вологість стійкого в’янення–10,8 %. Глибина залягання ґрунтових вод 2 – 4 м.
Ґрунти характеризуються високим вмістом валових і рухомих форм поживних речовин, мг/100 г ґрунту: легкогідролізованого азоту 10,6 – 11,4; рухомого фосфору 6,2 – 6,5 і обмінного калію 8,9 – 10,6. Під кукурудзу на цих ґрунтах необхідно вносити підвищені норми органічних і мінеральних добрив.
Чорноземи типові малогумусні займають 54,6 % від ґрунтового покриву зони Лісостепу України, що дає підстави вважати, що польові дослідження проводились у типових для зони умовах.
Клімат Лісостепу України помірно-континентальний.
Середньодобова температура повітря становить 6 – 8 0С. Сума активних температур за час вегетації кукурудзи становить 2100 – 2500 0С. У квітні і травні середньомісячна температура за багаторічними даними становить 8,4 0С і 15,3 0С. Така температура повітря сприяє проведенню посівів у більш ранні строки, дружному проростанню насіння, появі дружних і повних сходів.
За даними метеорологічного поста Агрономічної дослідної станції НАУ в середньому за рік випадає 562 і за вегетаційний період – 354 мм опадів (63 % річних). Протягом року вони розподіляються нерівномірно: навесні випадає 126 мм (22,4 % річної кількості), влітку – 204 (36,3 %), восени – 106 (18,9 % ) і взимку – 126 мм (22,4 %).
За період із середньодобовою температурою вище +10 0С випадає 310 – 330 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт Висоцького становить 1,3.
Протягом вегетації найбільшою мінливістю характеризуються суми опадів і температур вище +10 0С. Найбільш стабільною є вологість повітря (коефіцієнт варіації 2,8 %).
Погодні умови за роки проведення досліджень були малосприятливими і характеризувалися значною контрастністю температурного й водного режимів, що обумовило екстремальні умови для життєдіяльності рослин, формування їх продуктивності та якості зерна.
Спостереження, аналізи та обліки проводились в полях 10-пільної польової сівозміни кафедри рослинництва. Трифакторний польовий дослід проводили за схемою:
Фактор А. Строки сівби (за температурою ґрунту на глибині загортання насіння):
- 6-8 0С;
- 8-10 0С;
- 10-12 0С.
Фактор Б. Гібриди:
- Ювілейний 70 М (ФАО 260) – контроль для середньоранніх гібридів
- Еліта (ФАО 210).
- Сандріна (ФАО 220).
- Баккара (ФАО 220).
- PR39D81 (ФАО 260).
- Дніпровський 310 МВ (320) – контроль для середньостиглих гібридів
- Валюта (ФАО 300).
- Хельга (ФАО 300).
- Кларіка (ФАО 310).
- Анаста (ФАО 330).
Фактор В. Густота стояння рослин кукурудзи (формується у фазі 5 – 7 листків):
- 60 тис/га.
- 70 тис/га.
- 80 тис/га.
- 90. тис/га.
Строки сівби кукурудзи визначали за часом прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до температури 6-80С, 8-10 і 10-12 0С. Густоту стояння рослин формували згідно із схемою досліджень у фазу 5 – 7 листків. Кукурудзу вирощували за інтенсивною технологією, прийнятою для Лісостепу України. В польових дослідах попередником кукурудзи була озима пшениця. Під кукурудзу вносили гній та мінеральні добрива відповідно з науковими рекомендаціями.
Площа елементарної облікової ділянки – 120 м2. Дослід закладався за методом розщеплених ділянок. У блоках першого порядку досліджувалися строки сівби; другого порядку – гібриди і третього – густота рослин. Ділянки першого порядку розміщувалися систематично окремими блоками; другого і третього порядків – систематично блоками у дві смуги. Повторність досліду – чотириразова.
Методичною основою експериментальних досліджень були “Методичес-кие рекомендации по проведению полевых опытов с кукурузой” (1980), “Методические рекомендации по проведению полевых опытов с зерновыми и кормовыми культурами “ під редакцією В.С. Цикова і Г.Р. Пікуша (1983), а також методики, видані О.С. Молостовим (1966), Л.А. Синяковою і О.І. Івановою (1981), Б.А. Доспеховим (1985), під редакцією В.В. Вовкодава (2001). Вміст білка у зерні кукурудзи визначали за К'єльдалем, жиру – за Рушковським, крохмаль – за Єверсом (1968). Економічну оцінку строків сівби та густоти стояння рослин кукурудзи розраховували за технологічною картою та діючими нормативами. Енергетичну ефективність розраховували за методикою О.К. Медведовського і П.І. Іваненка (1988).
ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ ТА ГУСТОТИ
СТОЯННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН КУКУРУДЗИ
Тривалість міжфазних і вегетаційного періодів. Тривалість вегетаційного періоду залежить від строків сівби, розміщення рослин на площі та групи стиглості гібрида. Найкоротший вегетаційний період був у варіантах третього і другого строків сівби. Тривалість вегетації гібридів Ювілейний 70 М, Еліта, Сандріна, Баккара і PR39D81 становила 106 і 109, 96 і 97, 99 і 101, 103 і 106, 105 і 108 днів відповідно при третьому і другому строках сівби. Вегетаційний період рослин кукурудзи першого строку сівби був найдовшим, що пояснюється відхиленням температурного режиму від оптимального. У гібридів Ювілейний 70 М він становив 119 днів, Еліта – 107, Сандріна – 110, Баккара – 115 і PR39D81 – 122 дні, що на 13, 11, 11, 12, і 17 днів довше, порівняно з третім строком сівби. У середньостиглих гібридів вегетаційний період від першого до третього строків сівби зменшився на 15 днів у Дніпровський 310 МВ, Валюта і Кларіка, у Хельга – на 14 днів і на 11 днів у гібрида Анаста.
Таким чином, ранні строки сівби подовжують як тривалість міжфазних періодів, так і вегетаційний період у цілому.
Із збільшенням густоти стояння з 60 до 90 тис/га настання фенологічних фаз і тривалість вегетаційного періоду подовжувалися. Із зменшенням площі живлення (варіант густоти 90 тис. рослин/га) вегетаційний період середньоранніх гібридів Ювілейний 70 М, Еліта, Сандріна, Баккара і PR39D81 збільшувався відповідно на 7, 6, 6, 8 і 6 днів; середньостиглих – Дніпровський 310 МВ, Валюта, Хельга, Кларіка – на 8, а Анасти – на 10 днів.
Між сумою активних температур і тривалістю вегетаційного періоду встановлено тісну позитивну залежність (r = 0,98; рис. 1).
З групи середньоранніх гібридів найкоротший вегетаційний період був у гібрида Еліта (96 днів), а найдовший – у гібрида Ювілейний 70 М (106 днів). Найкоротший вегетаційний період у середньостиглих гібридів був у гібрида Валюта (113 днів), а найдовший – у Дніпровського 310 МВ (122 днів).
Ріст і розвиток рослин кукурудзи. Рослини інтенсивно ростуть починаючи з періоду появи сьомого листка. Найбільший приріст спостерігався у період від викидання волоті до повного цвітіння. До фази утворення 10 листків краще росли середньоранні гібриди Ювілейний 70 М, Еліта, Сандріна, Баккара і PR39D81. З підвищенням температури повітря ріст середньостиглих гібридів суттєво випереджає середньоранні (табл. 1).
Таблиця 1 – Висота рослин кукурудзи залежно від строків сівби, см
(варіант густоти рослин 70 тис. шт./га, середнє за 2001 – 2003 рр.)
Середньостиглі гібриди першого строку сівби мали більш розвинену кореневу систему, ніж рослини другого і третього строків сівби і випереджали їх у рості. Так, у фазу 9 – 10 листків висота рослин сягала 84 – 87 см проти 82 – 85 см при другому і 82 – 84 см при третьому строках сівби. З віком рослин різниця збільшується і на час молочної стиглості різниця у висоті рослин І і ІІ строків сівби становила 14 – 22 см.
Середньоранні гібриди у фазу 9 – 10 листків інтенсивніше ростуть у висоту при першому строку сівби, що пояснюється кращим використанням ґрунтової вологи. Найвищими у цю фазу були рослини гібриду PR39D81 (94 см), що на 5 см вище контрольного варіанту.
У фазу молочної стиглості зерна, коли ріст рослин у висоту зупинився, найвищими були середньостиглі гібриди при першому строку сівби, а середньоранні – при другому. При третьому строку сівби рослини мали найменшу висоту, що пов’язано з погіршенням водного режиму ґрунту у період від викидання волоті до молочної стиглості зерна.
Спостереження за динамікою росту кукурудзи показали, що у початковий період густота стояння рослин не має суттєвого впливу на їх ріст і розвиток. Проте у фазу 9 – 10 листків зміна площі живлення позначалася на їх рості.
У середньоранніх гібридів із збільшенням густоти стояння рослин з 60 до 80 тис./га збільшувалась висота рослин. Це обумовлено загальним явищем витягування рослин. При 90 тис./га ріст рослин у висоту гальмується. Гібрид Ювілейний 70 М найвищим був у варіанті густоти 80 тис./га (239 см). Значно перевищував контрольний варіант гібрид PR39D81, висота якого при цій же густоті становила 251 см, що на 12 см більше. Гібриди Еліта, Сандріна і Баккара були майже на рівні з контролем.
На урожайність зерна кукурудзи суттєвий вплив має кількість качанів на рослині. Дослідники відзначають, що їх кількість є сортовою ознакою, яка пов’язана як із строками сівби, так і з густотою стояння рослин. Кількість їх на рослині зменшується із збільшенням густоти стояння. За оптимальних водного і температурного режимів кількість качанів на рослині збільшується.
Із збільшенням густоти рослин з 60 до 90 тис./га, кількість качанів зменшується, що обумовлено конкуренцією рослин у посіві за фактори життя (рис. 2).
Рис. 2. Вплив густоти рослин на формування качанів кукурудзи
Із збільшенням площі живлення рослини формують більшу кількість качанів. Щодо строків сівби, найбільша кількість качанів була на рослинах другого строку сівби при температурі ґрунту на глибині загортання насіння 8 – 10 0С. Найменша кількість качанів була на рослинах третього строку сівби, що пов’язано з дефіцитом ґрунтової вологи.
З групи середньоранніх гібридів найбільша кількість качанів на 100 рослин була у варіанті другого строку сівби у гібрида Еліта при густоті 60 тис./га (143 шт., що на 33 шт. більше контролю); у варіанті 90 тис/га кількість качанів перевищувала контроль на 37 шт. Дещо меншу кількість качанів при цих же густотах утворювали гібриди Сандріна (відповідно 132 і 114), Баккара (130 і 111) і PR39D81 (127 і 108). Середньостиглі гібриди кукурудзи формують майже однакову кількість качанів на 100 рослин із аналогічною залежністю від густоти стояння і строків сівби.
ВПЛИВ строків сівби та густоти рослин
НА ріст І РОЗВИТОК кореневої системи кукурудзи
Загущення посівів посилює конкуренцію за фактори життя між рослинами, що негативно впливає не лише на ріст надземної маси, а й кореневої системи (рис.3).
Сила розвитку кореневої системи кукурудзи значною мірою визначається ступенем розвитку надземної частини рослин. Так, маса надземної частини середньораннього гібрида кукурудзи Ювілейний 70 М у фазу викидання волоті у середньому за три роки при густоті стояння 60 тис./га становила 255,5 г, а кореневої системи в повітряно-сухому стані 19,5 г; при густоті 90 тис./га – відповідно 198,4 і 10,9 г, що на 44,1 % менше.
У середньоранніх гібридів Еліта, Сандріна, Баккара, PR39D81 маса кореневої системи із збільшенням густоти посіву з 60 до 90 тис./га становила відповідно 15,8 і 10,8 г, що на 31,6 % менше, 16,3 і 11,2 г або на 31,3 % менше, 19,6 і 11,3 або на 42,3 % менше, 21,8 і 13,7 або на 37,2 % менше. У середньостиглих гібридів Валюта, Хельга, Кларіка і Анаста маса кореневої системи із збільшенням густоти посіву з 60 до 90 тис./га зменшувалась відповідно на 36; 41,5; 45,3 і 44,4 %.
Із збільшенням густоти з 60 до 90 тис./га продуктивність кореневої системи збільшується, що відмічається у всіх досліджуваних гібридів. Продуктивність кореневої системи у гібридів, що мають різну стиглість, знижується в бік більш пізньостиглих. Найбільша продуктивність кореневої системи була у середньораннього гібрида Еліта (в середньому за три роки вона становила 20,1 г/г, тоді як у середньостиглого – Анаста лише 15,5 г/г).
| 
