|
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАЛАЩУК ГАЛИНА ПЕТРІВНА
УДК 636. 32/38.082.23
06.02.01 - розведення та селекція тварин
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Херсон - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті тваринництва степових районів
ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” - Національному науковому
селекційно-генетичному центрі з вівчарства УААН
Захист дисертації відбудеться 31 серпня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (73006, Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус, аудиторія 118).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус.
Автореферат розісланий 28 липня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вівчарство – єдина галузь тваринництва, яка постачає різноманітну продукцію із цілющими властивостями та гормонами довголіття: дієтичну ягнятину, молоду баранину, молоко, делікатесні сири і бринзу, а також незамінну сировину – вовну, овчини, шкіру, вироби з яких щодо гігієнічних властивостей не мають аналогів, сприяючи збереженню здоров’я і продовженню життя людини на 15-18 років. Але за останнє десятиріччя, внаслідок фінансово-економічної кризи, обумовленої диспаритетом цін на продукцію вівчарства, особливо вовну та ресурси, які необхідні для її виробництва, поголів’я овець в Україні скоротилося майже в 10 разів. Для відновлення галузі вівчарства і формування її конкурен-тоспроможності необхідно максимально використовувати унікальний вітчизняний генофонд, який шляхом цілеспрямованого удосконалення слід тримати на рівні досягнутого селекційного плато за показниками продук-тивності та племінної цінності і на його основі створювати нові лінії, типи, породи овець.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт лабораторії напівтонкорунного вівчарства інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова”, який був складовою частиною науково-технічної програми Української академії аграрних наук “Вівчарство-2000 р.” (номера державної реєстрації 0187.0098793; UA 01000981 Р).
Мета і завдання досліджень. Основна мета роботи – удосконалення високопродуктивних асканійських м’ясо-вовнових овець племзаводу “Асканія-Нова” методом поглибленої селекції у малих замкнутих популяціях.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
- здійснити методичні прийоми поглибленої селекції при удосконаленні асканійських м’ясо-вовнових овець;
- порівняти основні господарсько-корисні ознаки асканійських м’ясо-вовнових овець за період їх удосконалення (1986-1997 рр), визначити ефект селекції з урахуванням впливу рівня годівлі на реалізацію генетичного потенціалу;
- провести оцінку баранів за якістю потомства і визначити роль баранів-лідерів в створенні видатних генотипів та формуванні генеалогічної структури селекційного ядра.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше доведено, що метод поглибленої селекції дозволяє ефективно удосконалити високопродуктивне барановідтворювальне ядро асканійських м’ясо-вовнових овець і створити унікальні генотипи лише в умовах достатньої і повноцінної годівлі. Уперше встановлено, що застосування інбридингу при спеціальному підборі високопродуктивних генотипів в умовах критично низького рівня годівлі (32% до норми) не визиває явищ інбредної депресії. Одержані результати
досліджень поглиблюють теоретичні положення породоутворюючого процесу щодо створення у малих замкнутих популяціях видатних генотипів з унікальною поєднуваністю основних селекційних ознак.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні створених селекційних досягнень – асканійських кросбредів та асканійського типу чорноголових овець для виведення нової асканійської м’ясо-вовнової породи та формування конкурентоспроможної галузі вівчарства в Україні. Висновки та пропозиції виробництву ввійшли до державної підпрограми “Вівчарство-2010”.
Особливий внесок здобувача. Автором особисто здійснено спеціальний підбір і спрямоване вирощування молодняка, оцінено репродуктивні якості тварин, вивчено продуктивність овець нових типів, проведено оцінку баранів-плідників за якістю потомства, досліджено вплив рівня годівлі на реалізацію генетичного потенціалу продуктивності, проаналізовано результати досліджень, прийнято участь у створенні інтенсивних типів овець асканійської селекції.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на: засіданнях координаційно-методичної Ради з проблем вівчарства (Асканія-Нова, 1990, 1995, 1997), засіданнях вченої Ради інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова (Асканія-Нова, 1994, 1997), Всеукраїнських науково-виробничих конференціях (Асканія-Нова, 1990, 1997), виставках-аукціонах “Агро” (м. Київ, 1989-1997), обласних науково-практичних конференціях (Асканія-Нова, 1990-1997), міжнародних науково-практичних конференціях (Асканія-Нова, 1996-1997 рр.), розширеному засіданні відділу вівчарства інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” (1999).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 25 наукових робіт і одержано 8 авторських свідоцтв.
Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 225 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списка літератури, який включає 158 посилань, з яких 22 іноземною мовою, 22 додатка. Містить 78 таблиць, 15 рисунків і схем.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана у племзаводі “Асканія-Нова” Чаплинського району Херсонської області і в лабораторії напівтонкорунного вівчарства інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” у 1986- 1997 рр. за схемою (рис. 1).
Удосконалення барановідтворювального ядра асканійських м’ясо-вовнових овець базувалося на методичних прийомах поглибленої селекції, розроблених доктором сільськогосподарських наук, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки П.І.Польською (1990). Нами здійснено такі типи індивідуального підбору (табл. 1).
Таблиця 1 – Типи індивідуального підбору асканійських м’ясо-вовнових
баранів-плідників до вівцематок, %
Спеціальний підбір пар включає: повторення вдалих сполучень підбору минулих років, інбридинг типу І-ІІ, ІІ-ІІ, ІІ-ІІІ, ІІІ-ІІІ, однорідний підбір пар з високою комбінованою продуктивністю.
Асканійські кросбреди і асканійські чорноголові вівці знаходилися в одних статево-вікових групах, умови їх годівлі, догляду та утримання були однакові. Забезпеченість їх кормами коливалася значно: від 92-100% у 1986, 1989, 1990, 1994 рр. (6,9-7,4 ц.к.од. на вівцю в рік) до 61-32% - в останні три роки: 1995-1997 рр. (4,6-2,4 ц.к.од.). У барановідтворювальному ядрі асканійських м’ясо-вовнових овець вивчали у динаміці відтворювальну здатність і продуктивність за загальноприйнятими методиками; сортовий склад рун, фізичні властивості вовни, вихід чистого волокна, кількість жиру і поту вивчали в лабораторії вовнознавства за методиками ВІТа. Молочну продуктивність вівцематок визначали методом розрахунку, розробленим П.І.Польською (1990), м’ясну продуктивність – шляхом контрольного забою вгодованих баранців у віці: 4,5 і 9,5 місяців та 1,5 року за загаль-ноприйнятими методиками. Хімічний склад м’якітної частини туш досліджували в лабораторії масових аналізів. Смакові якості вареного м’яса досліджували на найдовшому мускулі спини шляхом комісійної дегустації. Природну резистентність баранів-плідників і ярок вивчали в лабораторії агроекології за загальноприйнятими методиками. Коефіцієнт успадкову-ваності основних селекційних ознак визначали за Райтом ( ), продук-тивність матерів і дочок порівнювали у 14-місячному віці. Оцінку баранів за якістю потомства та формування генеалогічної структури селекційного ядра асканійських м’ясо-вовнових овець здійснювали за методикою, розробленою П.І.Польською (1990). Ефективність виробничого використання асканійських м’ясо-вовнових овець визначено відділом економіки інституту “Асканія-Нова”. Результати досліджень оброблено лабораторією популяційної генетики на ЕОМ.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
РЕЗУЛЬТАТИ УДОСКОНАЛЕННЯ АСКАНІЙСЬКИХ
М’ЯСО-ВОВНОВИХ ОВЕЦЬ
Відтворювальна здатність. Асканійські м’ясо-вовнові барани-плідники характеризуються високою статевою активністю і продуктивним довголіттям за цією селекційною ознакою. За період удосконалення підвищилися вірогідно (P>0,999) показники об’єму еякуляту у інбредних баранів обох типів на 26,4-42,8% (1,1-1,2 проти 0,84-0,87 мл), активності сперміїв – на 18,1-20,7% (9,8-9,9 проти 8,2-8,3 бала), в аутбредних – відповідно на 4,7-12,5 і 17,1-19,3%. Барани-річняки за показниками об’єму еякуляту та активності сперміїв не поступалися дорослим. При низькому рівні годівлі (52% до норми) активність сперміїв баранів обох типів була високою (10 балів). За показниками активності сперміїв та багатоплідності інбредної депресії не виявлено, хоча у асканійських кросбредів зниження багатоплідності було суттєвим (20-21%, P>0,95).
Життєздатність і скороспілість ягнят. Залишено із числа народжених для відтворення 79,4-83,9% 4-місячних ягнят обох типів, у тому числі: одинаків – 85,4-87,9; двійневих – 74,1-76; трійневих – 55,6-77,8%. Кратність збільшення живої маси за період підсису двійневих і трійневих ягнят була вищою (7,3-8,3), ніж в одинаків (6,5-7,2). Жива маса при відлученні баранців-одинаків становила 37,3-38,7 кг, двійневих – 33,4-34,7, трійневих – 30,7- 34,7 кг при середньодобовому прирості - відповідно 267-278 г, 242-251 та 221-254 г. Ярочки за показником середньодобового приросту поступалися баранцям в середньому на 6-13,6%. В умовах низького рівня годівлі (52% до норми) вихід життєздатних ягнят при відлученні знизився у 1,5-2 рази і становив лише 41,9-53,1% при зменшенні живої маси на 3,5-6,8 кг, або на 11,2-19,6%.
Спрямоване вирощування ярок. Асканійські м’ясо-вовнові ярки обох типів при спрямованому вирощуванні перевищували ровесниць, які були забезпечені кормами на 65% до норми, зокрема, за показниками живої маси на 12,8-18 кг, або на 27,2-34,9% (57,1-63,7 проти 44,8-45,7 кг, P>0,999); настригу чистої вовни – на 1,1-1,4 кг, або на 37,9-45,2% (4,0-4,5 проти 2,9- 3 кг, P>0,999), тоді як ефект збільшення довжини вовни у 2,4-4 рази нижчий і становив лише 1,7-2,1 см, або 11,4% (17,3-20,5 проти 15,6-18,4 см, P>0,999), вихід чистого волокна залишився майже без змін (60,7-61,3 проти 59,8-60,3%).
Молочна продуктивність асканійських м’ясо-вовнових вівцематок висока і в значній мірі обумовлена кількістю народжених і вигодуваних ними ягнят. Середньодобова молочність за перші 20 днів лактації склала: з одинаками 1,7-1,8 кг, двійнями – 2,9; трійнями – 4,8 кг; за 120 днів лактації - відповідно: 127,8-153,2 кг, 220,8-259,9; 294,1-417,4 кг. У вівцематок з двійневими ягнятами (n=312) молочна продуктивність на 79,6-108,4 кг, або на 56,4-82,2%, з трійнями (n=18) – у 2-2,7 рази вища, ніж у вівцематок з одинаками (n=294, P>0,999). Від однієї вівцематки з двома ягнятами за перші 20 днів лактації одержано 510-550г сумарного середньодобового приросту живої маси ягнят, з трьома – 840 г проти 300 г у одинаків. В результаті удосконалення середня молочна продуктивність за 120 днів лактації асканійських кросбредних вівцематок підвищилась на 41,5 кг, або на 26% (201,3 проти 159,8 кг), асканійських чорноголових відповідно – на 33,6 кг і 20% (201,2 проти 167,6 кг).
Жива маса і вовнова продуктивність. За 8-річний період удосконалення асканійських кросбредів, при стабілізації високої живої маси у баранів-плідників (123,4 кг), баранів-річняків (74,9 кг) і ярок (61,1 кг), значно підвищився вихід чистого волокна – на 5,7-7,1 абсолютного відсотка, коефіцієнт вовновості – на 20,6-22,9%, настриг чистої вовни – на 0,69-0,94 кг, або на 11,5-16,8% і досяг високих показників - відповідно: 9,1; 5,66; 5,21 кг (табл. 2).
Таблиця 2 – Динаміка продуктивності асканійських кросбредів
У вівцематок жива маса підвищилась на 11,2 кг, або на 17,1% (76,8 проти 65,6 кг), настриг чистої вовни – на 0,94 кг, або на 22,2% (5,18 проти 4,24 кг) при виході 68,2% і коефіцієнті вовновості 67 г/кг.
У асканійських чорноголових, при стабілізації високої живої маси у баранів-плідників (136,8 кг), баранів-річняків (81,8 кг) і ярок (62,5 кг), вихід чистого волокна підвищився на 6,9-7,9 абсолютного відсотка, коефіцієнт вовновості – на 20,6-22,9%, настриг чистої вовни – на 1,02-1,82 кг, або на 24,7-28,9% і досяг високих показників - відповідно: 8,5; 5,8 і 5,15 кг (табл. 3).
Таблиця 3 – Динаміка продуктивності асканійського типу
чорноголових овець
У вівцематок середня жива маса збільшилася на 8,3 кг, або на 11,6% і досягла 79,9 кг, настриг чистої вовни – на 1,1 кг, або на 29,6% і досяг 4,82 кг при виході 68,8% і коефіцієнті вовновості 60 г/кг.
За період удосконалення середньорічне збільшення настригу чистої вовни у асканійських кросбредів становило 120 г, або 2,6% середнього настригу у 1986 р., в т.ч. у баранів-плідників - 118 г і 1,5%, вівцематок – 118 г і 2,8%, баранів-річняків – 86 г і 1,7%, ярок – 94 г і 2,1%; в асканійських чорноголових – відповідно: 149 г і 3,6%, 223 г і 3,6%, 138 г і 3,7%, 151 г і 3,4%, 128 г і 3,1%.
За умов критично низького рівня годівлі (32% до норми) значно знизилися показники живої маси: у баранів-плідників – на 28,7-37,0 кг, або на 21,2-27%, у молодняка – на 19,3-31,4 кг, або на 30,9-37,9%; настригу чистої вовни - відповідно на 2,9-3,1 кг і 34,1-35,7% та 2,09-2,54 кг і 40,6-44,5%. Найменш вразливими селекційними ознаками до негативного впливу критично низького рівня годівлі овець - довжина вовни і вихід чистого волокна.
Сортовий склад рун і якість вовни. Руна асканійських м’ясо-вовнових овець за довжиною і тониною вовни в основному одно- і двосортні. Вовна однорідна, чітко звивиста, вирівняна за тониною, у дорослих овець – 44-48, молодняка – 50-56 якості. В умовах низького рівня годівлі овець (32-52% до норми) знизилися показники тонини вовни на 3,6-6,2 мкм, або на 11,1-17,6% і квадратичного відхилення (±σ) – на 7,3-24,7%.
Показники міцності вовни у баранів і вівцематок обох типів високі: 9,9±0,1…10,4±0,1 км розривної довжини, що на 23,8-30% вище вимог стандарту. У молодняка показники міцності вовни, тоншої на дві якості, такі ж високі, як у дорослих особин.
В умовах низького рівня годівлі міцність вовни знизилася у дорослих овець на 6,1…17,3%, молодняка – на 13,4…21%. При забезпеченості овець кормами лише на 32% до норми, міцність вовни у досліджених особин (n=324), незалежно від їх типу, статі і віку, на 5-42,5% перевищувала вимоги стандарту (8,4±0,1…11,4±0,2 проти 8 км розривної довжини). Формування вовни високої міцності в умовах критично низького рівня годівлі (32% до норми) свідчить про міцну конституцію і високу адаптаційну здатність асканійських м’ясо-вовнових овець.
Жиропіт асканійських м’ясо-вовнових овець білого кольору і світлих відтінків. При невисокому вмісті вовнового жиру: у баранів-плідників 15,7-19,1%, річняків – 13,2-14,4, вівцематок – 9,4-10,2, ярок – 10,4-13% показники за складом жиропоту у овець обох типів значно поліпшилися. Співвідношення вовнового жиру і солей поту в 1997 р. у баранів складало 1:0,5 проти 1:0,7…1,2 у 1986 р., відповідно у баранів-річняків – 1:1…1,3 проти 1:1,4…1,5; вівцематок – 1:1,5…2,0 проти1:2,1…2,4; ярок 1:1,1…1,5 проти 1:2…2,4 у 1986 р. Захисні властивості вовнового жиру високі: глибина проникнення мінеральних домішок у штапелі на боці становила 23,1-29,2%, на спині – 32,3-52,9% довжини штапелю. Певної закономірності щодо впливу низького рівня годівлі на кількість вовнового жиру у асканійських м’ясо-вовнових овець не встановлено.
За період удосконалення бальна оцінка еластичності і шовковистості вовни асканійських кросбредів підвищилася на 4,3-6,8%, люстрового блиску – на 2,1-4,4%; асканійських чорноголових відповідно – 7-11,9% і 6,9-9,3% (табл. 4).
Таблиця 4 – Оцінка якісних показників кросбредної вовни
асканійських м’ясо-вовнових овець, балів
Сильна вираженість у кросбредній вовні асканійських м’ясо-вовнових овець таких фізико-механічних властивостей як чітка звивистість, висока вирівняність за тониною, міцність, еластичність і шовковистість та люстровий блиск, визначаючих її високі технологічні властивості при великій варіабельності тонини, характеризують її як особливо дефіцітну сировину, що не має обмежень у використанні (Польська П.І., 1990).
М’ясна продуктивність. Висока м’ясна скороспілість асканійських чорноголових ягнят забезпечила формування у них до 4-місячного віку зрілих тушок масою 18,8 кг з найвищими показниками м’ясної продуктивності та оптимальному для дієтичної ягнятини співвідношенні протеїну і жиру – 1:1,06 проти 1:0,61 у асканійських тонкорунних ровесників (табл. 5).
Таблиця 5. – М’ясна продуктивність баранців у 4,5- і 9,5-місячному віці
Асканійські чорноголові ягнята за показниками м’ясної продуктивності перевищували 9,5-місячних баранців цигайської та асканійської тонкорунної порід. Смакові якості м’яса асканійського чорноголового ягняти оцінено дегустаторами на один бал вище, ніж тонкорунного ровесника (4,54 проти 3,64 бала). Показники м’ясної скороспілості асканійських кросбредних ягнят теж високі.
М’ясна продуктивність асканійських чорноголових баранів у 1,5-річному віці вища, ніж у цигайських ровесників за масою туші на 8,2 кг, або
на 23,5% (43,2 і 35 кг), забійним виходом (56,5 і 52,1%), вмістом в туші м’яса першого сорту (79,4 і 74%), площею “м’язевого вічка” (31,1 і 26,2 см2), коефіцієнтом м’ясності (4,5 і 4,0). Асканійські кросбреди перевищували цигайських - відповідно 6,5 кг і 18,6%, 4,1 і 3,3 абсолютного відсотка, 3,5 см2 і 0,5.
Селекційно-генетичні параметри. У результаті удосконалення в асканійських кросбредних вівцематок позитивні кореляції значно підвищилися між живою масою і настригом (0,498 проти 0,035 у 1986 р.), довжиною і настригом вовни (0,257 і 0,028), настригом і оцінкою руна (0,452 і 0,03), у ярок і асканійських чорноголових баранів – між довжиною і настригом вовни (відповідно 0,659 і 0,223 та 0,506 і 0,054). Суттєво посилився позитивний взаємозв’язок між живою масою і настригом вовни в асканійських чорноголових баранів-річняків (0,792 і 0,53) і вівцематок (0,474 і 0,248). У молодняка позитивний взаємозв’язок між настригом і оцінкою руна – високий (0,726…0,814). Створено генотипи з позитивним взаємозв’язком між довжиною вовни на різних топографічних ділянках тулуба (бік – спина: 0,549-0,956; бік – черево: 0,377-0,657; спина – черево: 0,495-0,808), а також між настригом немитої і чистої вовни (0,763-0,947), що значно спрощує методичний підхід до відбору тварин бажаного типу.
При низькому рівні годівлі (32% до норми) у асканійських м’ясо-вовнових овець взаємозв’язок основних селекційних ознак зберіг позитивну спрямованість і величину.
В умовах достатньої і повноцінної годівлі у ярок – дочок обох типів, незалежно від методу їх створення, настриг вовни більший, ніж у їх матерів на 1,0-1,5 кг, або на 15,4-21,7% (7,5-8,4 проти 6,5-6,9 кг, P>0,999) при більш високій оцінці руна – на 5,1-10,3% (P>0,99…0,999). За показниками живої маси суттєвий ефект селекції одержано у інбредних ярок (Fx=4,21-5,22) – 6,0-6,4 кг, або 10,3-10,5% (63,1-68,6 і 57,1-62,2 кг у матерів, P>0,95…0,99) проти 1,5-2,1 кг, або 2,6-3,4% в аутбредних (58,7-64,4 і 57,2-62,3 кг у матерів, P>0,9…0,99). Ефект селекції за довжиною вовни в асканійських чорноголових ярок становив 0,8-1,0 см, або 4,3-5,3% (P>0,95…0,99), тоді як в асканійських кросбредів він відсутній.
В умовах критично низького рівня годівлі (32%) ярки обох типів, незалежно від методу їх створення, поступалися своїм матерям за живою масою на 17,2-20,4 кг,або на 28,3-33,6% (40,3-43,5 і 60,7-62,3 кг, P>0,999) і настригом вовни – на 3,0-3,5 кг, або на 39,0-42,7% (4,7-4,8 і 7,7-8,2 кг, P>0,999), за довжиною вовни – лише 1,4-1,8 см, або на 6,7-8,6% (19,1-19,6 проти 20,7-21,4 см, P>0,99…0,999) і бальною оцінкою руна – на 7,0-9,3% (P>0,95…0,99).
Показники успадковуваності основних селекційних ознак у інбредних ярок обох типів значно вищі, ніж в аутбредних (табл. 6), що свідчить про доцільність вести поглиблену селекцію за обраним напрямом.
Таблиця 6 – Успадковуваність ( ) основних селекційних ознак
в асканійських м’ясо-вовнових ярок
Природна резистентність. Високі показники вмісту гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, загального білку і його γ-глобулінової фракції, а також бактерицидної і лізоцимної активності в інбредних і аутбредних асканійських м’ясо-вовнових баранів-плідників обох типів свідчать про високі захисні властивості їх організму. Показники фагоцитарної активності та інтенсивності, а також фагоцитарного числа у високоінбредованих асканійських кросбредних баранів (Fx=12,5) дещо вищі, ніж в аутбредних і становили відповідно 83,3; 7,9 і 9,6. За вмістом гемоглобіну, кількістю еритроцитів і лейкоцитів, каталазної і пероксидазної активності, вмістом загального білку і кількісним співвідношенням білкових фракцій в інбредних і аутбредних ярок обох типів різниця не суттєва і невірогідна. Бактерицидна і лізоцимна активність у ярок, як інбредних, так і аутбредних, була високою і становила відповідно: у асканійських кросбредних 81,8 і 83,9% та 5,9 і 5,7%, асканійських чорноголових – 80,7 і 81,9% та 5,7 і 5,8%.
Оцінка баранів за якістю потомства. Інтенсивність відбору потомків у 14-місячному віці за період удосконалення коливалась в межах 48-77,1% від інбредних баранів і 48,4-78,9% - від аутбредних, питома вага елітних потомків у цьому віці становила - відповідно 91-100 і 89-98,6%. Ефект селекції від використання інбредних баранів вищий, ніж від аутбредних. Низький рівень годівлі не забезпечив реалізацію генетичного потенціалу молодняка у 14-місячному віці за живою масою на 15,3-31,5 кг, або 25,1-39%, настригом вовни – на 2,6-4,9 кг, або 35,1-52,7%, довжиною вовни – на 2,5- 3,5 см, або 12,1-16,1%. Застосування інбридингу при спеціальному підборі високопродуктивних з міцною конституцією генотипів не визиває явищ інбредної депресії навіть в умовах критично низького рівня годівлі (32% до норми).
За період удосконалення асканійських м’ясо-вовнових овець виявлено видатних препотентних баранів-поліпшувачів з унікальною поєднуваністю основних селекційних ознак, яких використано для виведення нових генеалогічних ліній (табл. 7). Отже, створення видатних генотипів методом поглибленої селекції і визначення їх препотентності, шляхом щорічної оцінки за якістю потомства, з подальшим максимальним використанням забезпечує успішне удосконалення селекційного ядра та оптимізацію його генеалогічної структури.
Генеалогічна структура. Асканійські кросбреди (F8-F15) належать до п’яти генеалогічних ліній (1181, 2562, 5527, 7527, 856) і 14 споріднених груп, у т.ч. інбредних баранів (Fx=2,65) – 54,7%, вівцематок (Fx=2,45) – 34,7%; асканійські чорноголові (F8-F12) - відповідно трьох ліній (151, 1387, 664) і 12 споріднених груп, 38,1% (Fx=2,86) і 30,5 (Fx=3,0).
В результаті удосконалення лінійні асканійські кросбредні барани-плідники значно продуктивніші, ніж родоначальники ліній: за показниками настригу чистої вовни на 1,58-4,13 кг, або на 22,7-73,1% (8,5-9,78 проти 5,0-6,96 кг у родоначальників), виходу чистої вовни – на 10,6-26,1 абсолютного відсотка (68,2-73,6 проти 46,5-60,2%). Лінійні асканійські чорноголові барани при високій живій масі значно перевищували родоначальників ліній: за довжиною вовни на 3,2-7,2 см, або на 22,1-68,6% (17,7 проти10,5-14,5 см), настригом чистої вовни – на 3,26-5,05 кг, або на 70,9-140,2% (7,85-8,65 проти 3,6-4,6 кг), виходом чистого волокна – на 7,6-15,5 абсолютного відсотка (63-71,7 проти 55,4-56,2%). Максимальні показники основних селекційних ознак у лінійних баранів-потомків обох типів також значно вищі, ніж у родоначальників ліній.
За період удосконалення асканійських кросбредів сформовано нову генеалогічну лінію барана-рекордиста № 856 з чотирма спорідненими групами, питома вага її особин у селекційному ядрі становить 26,5%. У вівцематок цієї лінії (Fx=2,6) найвищий генетичний потенціал продуктивності, при середньому показнику багатоплідності 150%, живої маси – 80,1 кг, настригу чистої вовни – 6,5 кг при виході 75% і коефіцієнті вовновості 81г/кг.
За період удосконалення асканійських чорноголових овець сформовано нову генеалогічну лінію барана-рекордиста № 664 з шістьма спорідненими групами, питома вага її особин у селекційному ядрі становить 41,8%. Вівцематки цієї лінії (Fx=2,9) мають також високий генетичний потенціал, який становить: за середніми показниками багатоплідності – 160%, живої маси – 83,5 кг, настригу чистої вовни – 5,4 кг при її довжині 14,9 см і виході чистого волокна 70,8%.
Отже створення генотипів з рекордною продуктивністю і максимальне їх використання є неодмінною умовою успішного удосконалення селекційного ядра.
Результати апробації селекційних досягнень. Удосконалення барановідтворювального ядра асканійських м’ясо-вовнових овець методом поглибленої селекції забезпечило одержання видатних генотипів, які використані для створення племінної бази нового напряму продуктивності, згідно з державною програмою НДР СРСР на 1980-1990 рр., щодо виведення м’ясо-вовнової породи овець. Результати апробації асканійських кросбредів затверджено наказом Державної комісії Ради Міністрів СРСР з продовольства і закупівлі № 223 від 19.12.1990 р., яким визнано як самостійне селекційне досягнення під назвою Український породний тип створюваної м’ясо-вовнової породи (а.с. № 5239). Союзна експертна комісія зазначила, що асканійським м’ясо-вовновим вівцям племзаводу “Асканія-Нова” немає аналогів у світовій практиці за рівнем універсальної продуктивності: м’ясної, молочної, вовнової у поєднанні з високою багатоплідністю і скороспілістю при високих якісних характеристиках довгої кросбредної вовни зниженої тонини.
Державна експертна комісія Мінсільгосппроду України в результаті апробації овець інтенсивного типу (15-17 червня 1995 р.) дійшла висновку, що асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною за комплексом господарсько-корисних ознак не має аналогів у світовій і вітчизняній практиці. Акт про результати проведення державної апробації нового типу від 17.06.1995 р. затверджено наказом Мінсільгосппроду України № 19 від 30.01.1997 р., згідно якому визнано як нові селекційні досягнення створені в Україні, а саме:
- асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною (а.с. № 1163);
- лінії асканійського типу чорноголових овець – баранів №№ 151; 664; 1387 (а.с. № 1188, 1176, 1201);
- видатних тварин асканійського типу чорноголових овець (а.с. № 1213, 1224, 1235).
Ефективність використання. Висока племінна цінність асканійських м’ясо-вовнових баранів обумовила ефективне їх використання в різних регіонах України (242,8 тис. голів за рік) з економічним ефектом від 8,1 до 125,1 грн. на голову. За даними відділу економіки інституту “Асканія-Нова” (Шелест Л.С., 1997) при розведенні асканійських м’ясо-вовнових овець одержано 34,7-92,2 грн. прибутку на голову при середній окупності витрат 229%. Використання баранів інтенсивних типів асканійської селекції для створення нової м’ясо-вовнової породи овець та формування конкурентоспроможної галузі вівчарства дозволяє відмовитися від імпорту генотипів аналогічного напряму продуктивності та заощадити державні валютні кошти.
ВИСНОВКИ
1. Удосконалено методом поглибленої селекції у малих замкнутих популяціях барановідтворювальне ядро асканійських кросбредів та асканійських чорноголових овець, які не мають аналогів у світовій практиці за рівнем універсальної продуктивності: м’ясної, молочної, вовнової у поєднанні з високою багатоплідністю, скороспілістю та адаптаційною. здатністю при високих якісних характеристиках довгої кросбредної вовни зниженої тонини. Вони є державним поліпшуючим генофондом як для створення нових порід і типів, так і формування конкурентоспроможної галузі вівчарства в Україні.
2. Ефект поглибленої селекції за період удосконалення асканійських м’ясо-вовнових овець – високий. При стабілізації у баранів-плідників крупної величини (125-136 кг) і довжини вовни (18,0-18,7 см), середній настриг чистої вовни підвищився на 0,94-1,82 кг, або на 11,5-28,9% і досяг 8,12-9,1 кг, вихід чистого волокна – до 71,8-73,2%, або на 6,5-6,8 абсолютного відсотка; у
вівцематок – відповідно 0,94-1,1 кг і 22,2-29,5%; 4,82-5,18 кг і 68,2-68,8% при збільшенні середньої живої маси на 8,3-11,2 кг, або на 11,6-17,1%, яка досягла 76,8-79,9 кг. Середньорічне збільшення настригу чистої вовни становило у баранів-плідників 118-149 г, або 1,5-3,6%, вівцематок – відпо-відно 118-223 г і 2,8-3,6% при значному поліпшенні її якості.
3. Молочна продуктивність асканійських м’ясо-вовнових вівцематок за період удосконалення підвищилася на 20-26% і досягла 201,2-201,3 кг за 120 днів лактації.
4. М’ясна скороспілість асканійських м’ясо-вовнових ягнят висока: маса тушок у 4,5-місячному віці становиа 17,5-18,8 кг, забійний вихід – 48,4-50,4%, площа “м’язевого вічка” - 19,0-21,2 см2, коефіцієнт м’ясності – 3,5-3,7 при оптимальному співвідношенні протеїну і жиру в м’якітній частині туш. М’ясна продуктивність у них в 4,5-, 9,5-місячному, а також 1,5-річному віці значно вища, ніж у ровесників цигайської та асканійської тонкорунної порід.
5. Експериментально підтверджено, що препотентні барани-лідери з унікальною поєднуваністю основних селекційних ознак і продуктивним довголіттям у породоутворюючому процесі відіграють вирішальну роль.
6. Сформовано генеалогічну лінію асканійського кросбредного барана-рекордиста № 856, який народився у числі двійнят, його жива маса – 161 кг, довжина вовни – 20 см, настриг чистої вовни – 12,4 кг при виході 74%. У вівцематок цієї лінії, з багатоплідністю 150%, найвищий генетичний потенціал живої маси – 80,1 кг, настригу чистої вовни – 6,5 кг при виході 75% і коефіцієнті вовновості 81 г/кг.
7. Сформовано генеалогічну лінію асканійського чорноголового барана-рекордиста № 664, який народився у числі двійнят, його жива маса – 169 кг, довжина вовни – 23 см, настриг чистої вовни – 6,9 кг. У вівцематок цієї лінії, з багатоплідністю 160%, генетичний потенціал живої маси – 83,5 кг, настригу чистої вовни – 5,4 кг при виході 70,8%.
8. Апробовано асканійські кросбреди – південноукраїнський тип м’ясо-вовнової породи (а.с. 5239) та асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною (а.с. 1163) з трьома лініями баранів: № 151, 664, 1387 (а.с. 1176, 1188, 1201) і видатними генотипами (а.с. 1213, 1224, 1235).
9. Використано асканійських м’ясо-вовнових баранів для створення в Україні нового м’ясо-вовнового напряму продуктивності вівчарства та промислового схрещування.
10. Експериментально доведено, що метод поглибленої селекції у малих замкнутих популяціях, який включає: багатоступінчастий відбір, спеціальний індивідуальний підбір пар з застосуванням інбридингу, спрямоване вирощування молодняка, щорічну оцінку баранів-плідників за якістю потомства з визначенням препотентних баранів-лідерів і максимальним їх використанням, дозволяє ефективно удосконалювати високопродуктивне барановідтворювальне ядро асканійських м’ясо-вовнових овець лише в умовах достатньої і повноцінної годівлі.
11. Експериментально доведено, що низький рівень годівлі високопродуктивних м’ясо-вовнових овець не забезпечує реалізацію їх генетичного потенціалу за живою масою на 19,3-37 кг, або на 21,2-37,9%, настригу чистої вовни – на 2,09-3,1 кг, або на 34,1-44,5%, тоді як за довжиною вовни – лише на 1,4-3,4 см, або на 6,7-18,9%, а вихід чистого волокна залишився високим. Формування вовни високої міцності в умовах критично низького рівня годівлі (32% до норми) свідчить про їх міцну конституцію та високу адаптаційну здатність.
12. Для збереження у асканійських м’ясо-вовнових генотипів досягнутого за період удосконалення селекційного плато високої комбінованої продуктивності: живої маси баранів-плідників 125-136 кг, вівцематок – 76,8-79,9, баранів-річняків – 74,9-81,8, ярок – 61,1-62,5 кг і настригу вовни у чистому волокні – відповідно 8,12-9,1 кг, 4,82-5,18; 5,66-5,8 і 5,15-5,21 кг, необхідно забезпечити їх повноцінними кормами із розрахунку не менше 7,5 ц кормових одиниць на вівцю в рік.
|
