|
Міністерство агропромислового комплексу України
Білоцерківський державний аграрний університет
Шеремета Віктор Іванович
УДК 636.082.45.
Теоретичне обгрунтування та розробка методів підвищення ефективності біотехнології відтворення великої рогатої
худоби
03.00.20 - біотехнологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Біла Церква - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті
Кабінету Міністрів України
Науковий консультант: - доктор сільськогосподарських наук, професор,
академік УААН, Богданов Григорій Олександрович,
УААН, академік-секретар відділення тваринництва,
ветеринарної медицини і переробки продукції, На-
ціональний аграрний університет, завідувач кафед-
ри технології виробництва молока та яловичини.
Офіційні опоненти: - доктор ветеринарних наук, професор Харута
Григорій Григорович, Білоцерківський державний аграр-
ний університет, проректор з наукової роботи, завідувач
кафедри акушерства і штучного осіменіння с.-г. твар
- доктор сільськогосподарських наук Безуглий Микола Дмитрович,
- Харківський біотехнологічний центр, директор
- доктор сільськогосподарських наук Шаловило
Степан Григорович, Інститут землеробства та
біології тварин, завідувач відділення селекції,
генетики і біотехнології с.-г. тварин
Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків.
Захист відбудеться "__7__" жовтня 1999 року
о _10_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д27.821.01 в Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою:
256400, м. Біла Церква, Соборна площа 8/1, в ауд._19_
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету.
Автореферат розісланий "___6__" вересня 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Розпутній О.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Інтенсифікацію тваринницької галузі, особливо скотарства, в значній мірі зумовило запровадження в практику біотехноло-гічних методів відтворення - штучного осіменіння, трансплантації ембріо-нів і інших, в теорію та практику яких великий внесок зробили багато вітчизняних та зарубіжних вчених (И.И.Иванов, 1906; И.И.Соколовская, 1947; І.В.Смірнов, 1949; А.П.Студенцов, 1953, 1961; В.К.Милованов, 1962; Д.Д.Логвинов, 1962; Г.В.Звєрєва і співавт.,1961, 1976; K.J.Betteridge et al., 1974; J.Hahn et al., 1976, І.І.Розгоні, 1977; Ф.І.Осташко, 1978, 1995; H.S.Schneider et al., 1980; Г.О. Богданов і співавт., 1981; М.И.Прокофьев, 1983; Р.Х.Ф.Хантер, 1984; Б.В.Смолянінов, 1985; С.П.Хомин, 1985; Н.И.Сергеев, и др., 1987; А.В.Квасницький і співавт.,1988; В.А.Яблонський, 1988; В.Г.Герасименко, 1989; Л.К.Ернст и др., 1989; М.В.Зубець і співавт., 1994, 1995; В.П.Буркат, 1994, 1998; Д.Т.Вінничук, 1994; Г.Г.Харута, 1994; М.Д.Безуглий, 1995; М.С.Пелехатий і співавт., 1995; О.Д.Бугров, 1996; І.П.Петренко і співавт., 1996; С.Г.Шаловило, 1996; Й.З.Сірацький 1999 та інші)
Штучне осіменіння, яке завоювало стійкі позиції як засіб відтворення всіх видів сільськогосподарських тварин, всебічно удосконалюється в на-прямку створення сприятливих умов для запліднення яйцеклітин і прижив-лення ембріонів у материнському організмі, підвищення запліднюючої зда-тності сперми та її тривалого зберігання, тощо. Ефективність транспланта-ції ембріонів як методу інтенсивного розмноження цінних материнських генотипів, в першу чергу, залежить від біологічної повноцінності ембріона, морфофізіологічного стану організму реципієнтів та донорів у цілому, їх репродуктивних органів зокрема. Загальним для обох названих біотехноло-гічних методів відтворення є пошук оптимальних для осіменіння та трансплантації ембріонів характеристик морфофізіологічного стану самки.
Відомо, що доместикаційні процеси та інтенсивна селекція тварин в на-прямку підвищення молочної або м’ясної продуктивності негативно позна-чаються на функції відтворення. В значній мірі на неї впливають екзогенні фактори, серед яких найбільшу роль відіграє рівень та якість годівлі. Але зовсім недостаньо вивчено приживлюваність ембріонів залежно від гено-типів як донора, так і реципієнта, обмінних процесів, природної резистент-ності, інтенсивності росту організму самки та морфологічного стану жов-того тіла (ж. т. *), функціональної активності нейроендокринної регуляції і транспортної системи забезпечення анаболічних та метаболічних процесів в репродуктивних органах, кореляційні зв’язки між ними під час статевого
*Примітка. Ж. т. - жовте тіло.
циклу, окремого та коплексного впливу біологічно активних речовин (мік- роелементів, вітамінів, амінокислот, екзогенних гормонів, природних сорбентів). Мінливість ефективності використання в регуляції відтворної функції тварин гормональних препаратів вимагає подальших розробок способів корекції обмінних процесів і регулюючих систем в організмі самок за рахунок застосування біологічно активних препаратів та нових схем введення гормонів. Теоретичний пошук недорогих та ефективних біологічно активних речовин, які б займали важливе місце в обмінних процесах, пов’язаних з регуляцією відтворної функції, зумовив створення препарату "Глютам", дослідженням його впливу на приживлюваність ембріонів у реципієнтів і вихід придатних зародків у донорів, вивченню впливу на морфобіохімічний стан статевої системи і організму тварини. Низька індивідуальна чутливість донорів до екзогенних гормонів та велика варіабельність рівня приживлюваності ембріонів після першого осіменіння чи пересадження зумовлюють пошук способів прогнозування ефективності в плані визначення технологічних строків використання методів та відбору тварин. Заслуговують на особливу увагу взаємозв’язки електрофізіологіч-них параметрів у зонах біологічно активних точок (БАТ) матки та яєчників самиць з показниками відтворної функції, їх практичне використання для удосконалення біотехнологічних методів відтворення. Тиск інтенсивного селекційного процесу та мінливість екологічних умов, що позначаються на реактивності організму тварин, вимагають досліджень, спрямованих на подальший розвиток теорії біології відтворення.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках програми "Продовольство-95" та завдання 05 проекту 14 "Ветеринарне забезпечення програми УААН", держбюджетних угод № 110/46 та №110/17; номери держреєстрації 0193 U 022125 та 0196 U 001933.
Мета та завдання досліджень. Метою досліджень було теоретичне та експериментальне обгрунтування впливу ендогенних та екзогенних факторів на приживлюваність ембріонів у самок великої рогатої худоби і розробка біотехнологічних способів підвищення ефективності трансплантації ембріонів та штучного осіменіння.
Для реалізації цієї мети були поставлені завдання:
- Охарактеризувати вплив морфофункціонального стану жовтого тіла на вихід придатних до пересадження ембріонів та рівень їх приживлюваності у реципієнтів, розробити способи його оцінки.
- Визначити імунобіохімічні показники крові у донорів у зв’язку з різним рівнем виходу придатних до пересадження ембріонів та у реципієн-тів залежно від приживлюваності; розробити тести відбору реципієнтів.
- Дослідити вплив інтенсивності росту та генотипу (за поліморфними білками крові) телиць-реципієнтів на приживлюваність у них ембріонів; розробити спосіб відбору тварин для трансплантації.
- Встановити зв’язки між електрофізіологічними параметрами зон БАТ матки і яєчників самок та феноменами статевого циклу з метою збільшення ефективності штучного осіменіння.
- Розробити нову, більш ефективну схему введення препарату лютеїні-зуючого гормону (ЛГ) "Овогон-Тіо", вивчити дію "Тестенату" на відтворну функцію корів та телиць.
- На основі корекції обмінних процесів у організмі донорів і реципієн-тів шляхом згодовування їм біологічно активних речовин розробити вітамінно-мінеральний премікс, включення якого до раціону самок сприятиме підвищенню ефективності методу трансплантації ембріонів.
- Розробити біологічно активний препарат для стимуляції у донорів виходу придатних ембріонів і підвищення приживлюваності їх у телиць-реципієнтів та схеми його використання. Дослідити вплив розробленого препарату на організм в цілому, репродуктивну систему телиць зокрема.
- Дослідити відмінності впливу гонадотропіну різних серій на показни-ки суперовуляції, морфологію внутрішніх органів та яєчників у донорів.
- Вивчити кореляційні зв’язки між імунобіохімічними показниками крові реципієнтів на 7-й день статевого циклу та інтенсивністю росту, а у донорів на 10-й і 14 (0)-й день - з результатами суперовуляції.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропоновано спосіб оцінки функціональної активності ж. т. яєчників за вмістом в крові реципієнтів ліпопротеїнів високої щільності на 7-й день статевого циклу. Удосконалено метод морфологічної оцінки ж. т. при ректальних дослідженнях телиць з метою відбору їх для пересадження ембріонів. Встановлено, що рівень приживлюваності пересаджених ембріонів у телиць-реципієнтів залежить від їх генотипу (за поліморфними білками крові), інтенсивності росту живої маси. На підставі визначення імунобіохімічних показників крові на 6-7-й день статевого циклу (с. ц.*) в телиць розроблено спосіб відбору реципієнтів, який забезпечує високий рівень приживлюваності ембріонів.
Вперше досліджено електрофізіологічні параметри зон БАТ матки та яєчників під час овуляції у корів; запропоновано і експериментально пере-вірено формулу для визначення кількості осіменінь. Теоретично обгрунто-вано і експериментально перевірено нову схему використання препарату ЛГ "Овогон-Тіо" для стимуляції приживлюваності ембріонів у корів після штучного осіменіння. Запропоновано використовувати для стимуляції статевої охоти у корів та телиць препарат "Тестенат".
Встановлена залежність показників суперовуляції та рівня фолікулоге-незу від якості гонадотропного гормону (на мишах). Розроблено біологічно активний препарат "Глютам", що не має аналогів, та схеми його викори-стання; створений мінеральний премікс для збільшення у корів-донорів виходу придатних ембріонів та стимуляції їх приживлюваності у телиць-реципієнтів. Запропонована схема біологічної дії препарату "Глютам".
Встановлено різницю між жирнокислотним складом ліпідів ендометрію рогів матки відносно ж. т..
Проведені дослідження дозволили розробити комплекс прийомів корек-ції обмінних процесів у організмі донорів, реципієнтів та корів який вклю-чає згодовування створеного мінерального преміксу, введення препаратів "Глютам" і "Овогон-Тіо". У результаті збільшено вихід придатних для пересадження ембріонів у середньому на 47% та їх приживлюваність у середньому на 32%. Наукові результати захищені 11 патентами України.
Практичне значення одержаних результатів Розроблено способи: підготовки реципієнтів з використанням запропонованих препарату "Глютам" та мінерального преміксу; відбору телиць у реципієнти за мор-фофункціональною характеристикою ж. т., біохімічними показниками кро-ві та інтенсивністю росту живої маси. Удосконалено методики стимуляції суперовуляції у корів-донорів, визначення овуляції та кількості осіменінь корів, що дозволяє збільшити ефективність трансплантації ембріонів та штучного осіменіння тварин. Розроблені способи високоефективні і доступні для зооветспеціалістів. Матеріали дисертаційної роботи увійшли до "Рекомендацій щодо використання препарату лютеїнізуючого гормону "Овогон-Тіо" для стимуляції приживлення ембріонів у корів при штучному осіменінні"; "Рекомендацій щодо відбору та підготовки телиць-реципієнтів до трансплантації ембріонів" та "Рекомендацій щодо
Примітка. С. ц. - статевий цикл.
стимуляції суперовуляції у корів-донорів з використанням біологічно активних речовин", затверджених НТР Міністерства сільського господарства та продовольства України 1 березня 1996 року (протокол №1) та Мінагропрому України 27 листопада 1998 року (протокол №3).
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів усі теоретичні дослідження і переважну більшість експериментів. Деякі досліди було проведено спільно із співробітниками НАУ. Із спільних наукових дослідів і публікацій дисертант використав, за згодою співавторів, лише свою частину результатів.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на міжнародних конференціях: "Прогрес в ембріотехнології і генній інженерії у скотарстві і вівчарстві" (Краків, Польща, 1994), "Селекционно-генетические и биотехнологические проблемы разведения крупного рогатого скота"(Брест, 1995), "Використання трансплантації ембріонів в селекції і відтворенні сі-льськогосподарських тварин" (Асканія -Нова, 1997); на республіканських науково-практичних конференціях: "Генетико-селекційні та технологічні проблеми відтворення сільськогосподарських тварин (Київ, 1994), "Теоретичні й практичні аспекти породоут-ворювального процесу у молочному та м’ясному скотарстві" (Київ, 1995),"Неінфекційна патологія тварин" (Біла Церква, 1995) "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин" (Київ, 1996); Актуальні питання ветеринарної патології" (Київ, 1996), наукових конференціях професорсько-викладацького складу НАУ (1993-1998).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 51 робота, в тому числі 22 статті, 15 матеріалів конференцій, 3 рекомендації та 11 патентів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, висновків, пропозицій виробництву, додатків, списка використаної літератури, який включає 865 джерел, у тому числі - 417 із далекого зарубіжжя. Текст дисертації викладений на 292 сторінках, комп’ютерного набору включає 110 таблиць, 13 рисунків та 1 формулу.
НАПРЯМКИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проведені в 1988-1999 рр. в НАУ на базі філіалу - ВАТ "Племзавод Бортничі," ряду інших господарств України, в Інституті тваринництва та Аграрному університеті Словакії. В експериментах використані корови та телиці порід чорно-рябої, симентальської, червоно степової та словацькі пінцгау (301 телиця-реципієнт, 146 корів-донорів, 20 телиць-донорів та 144 телиці і 365 корів). Дослідні та контрольні групи формували за принципом аналогів та визначали жеребкуванням. Всі тварини перед дослідом підлягали загальному клінічному та гінекологічно-му обстеженню і були визнані здоровими. Поголів’я утримувалось прив’язно або безприв’язно. Схема досліджень, в тому числі чотирьох пошукових, представлена на рис. 1.
Годівля здійснювалась груповим методом згідно з раціонами, застосовуваними в господарстві. Біологічно активні добавки, передбачені відповідною методикою, згодовували індивідуально.
Піддослідних самок осіменяли ректо-цервікальним способом двічі, після виявлення статевої охоти вранці та ввечері (або навпаки). Доза сперми, яку вводили в останню третину шийки матки та в її тіло, містила 1 млн. сперміїв, для корів-донорів - 30 млн.
З 1991-1998 роки в ВАТ "Племзавод Бортничі" було сформоване донорське стадо з корів, що мали продуктивність 7-14 тис. кг молока на рік жирністю 3,6%-4,6%. Для індукції суперовуляції у донорів синхронізували с. ц., шляхом дво- та трикратної стимуляції статевої охоти аналогами простагландину F2α (ПГ) (естрофан, ремофан, аніпрост клотропростин). Суперовуляцію у донорів стимулювали ФСГ за чотириденною схемою в сумарній дозі - 50 мг, починаючи обробку на 10-й день с. ц. після ви-явлення та морфологічної оцінки методом ректальних досліджень ж. т.. До гормональної обробки допускалися донори, що мали на яєчнику жовті тіла з морфологічною оцінкою: "+", "++" та "+++" (Шеремета В.І. і інш., 1996). Вимивання ембріонів у донорів проводили на 7-й день с. ц. двома способа-ми: комбінованим (1991-1995 рр.) та асептичним (1996-1998 рр.), які здійснювали шляхом введення до матки катетера для вимивання ембріонів, розміщуючи його балончик за біфуркацією. Знайдені у вимивному середо-вищі ембріони переносили до культурального, де оцінювали якість за мор-фологічними ознаками та розділяли за стадіями розвитку, які враховували при трансплантації реципієнтам (Кауффольд П і інш., 1990 ). Придатними для пересадження вважались тільки "відмінні" та "добрі" ембріони, непридатними -"задовільні" та дегенеровані. Придатними ембріонами заправлялись довгі пайєти згідно з Інструкцією по трансплантації (1987).
Зв’язок метаболічного профілю донорів з рівнем у них суперовуляції вивчали в пробах крові, які брали вранці до введення першої ін’єкції ФСГ (10-й день с. ц.) та після
закінчення гормональної обробки (14-й або 0-й день с. ц.). У сироватці крові донорів, визначали вміст: глюкози - за кольо-ровою реакцією з ортотолуїдином; загального білка - рефрактометрично; фракції білка - нефелометрично; сечовини - за кольоровою реакцією з діа-цетилмонооксимом ; загальних ліпідів - за допомогою стандартного набору реактивів фірми "Лахема" (Прага); каротину - за Карр-Прайсом, бактери-цидну активність крові (БАК) за ростом культури кишкової палички; в плазмі крові телиць-донорів у передовуляційний період через 18 годин після введення клопростенолу впродовж 36 годин з інтервалом у 2 години - радіоімунологічно концентрацію ЛГ, використовуючи тест подвійного антитіла ЛГ великої рогатої худоби за Stupnicki and Madej (1976).
Залежність виходу придатних ембріонів при суперовуляції в донорів від екзогенних факторів вивчали за планом:
1. Дослідження впливу (пошуковий 1-2-й) якості гонадотропних препаратів на фолікулогенез та показники суперовуляції (в Інституті тваринництва та Аграрному університеті Словакії в 1988-1989 рр.) - на самках лаборатор-них мишей лінії Р-ІСР 9-10-тижневого віку. Їм ін’єктували інтраперитонеа-льно 10 І.ОД. ГСЖК двох серій, не схожих за елементами виготовлення (Біовета: 57.06.87 серія А та 70,03.88 серія В ). Через 48 годин вводили хоріогонін та в другому досліді (ГСЖК серія А) разом з ним Антисергон (козяча ліфілізована сироватка) у такій же дозі. Після цього кожну самку підпускали до одного самця (лінії ІСР), перевіреного на плодючість. Піддослідних мишей (n=53) через 72 години після осіменіння забивали методом цервікальної дислокації. Ембріони вимивали Кребс-Рінгер-фосфатним буфером (рН 7,2) з фетальною сироваткою телят (2%). Яєчники 31 тварини фіксували в 10%-му формаліні. У п’яти зрізах верхньої, середньої і нижньої частин яєчників підраховували фолікули та ж.т.
2. Вплив радіаційного забруднення (пошуковий 3-й) на розвиток та вихід придатних ембріонів вивчали на коровах-донорах (n=4) відібраних в Агростанції "Митниця" Васильківського району, де рівень радіації не перевищив 1 Кюрі на 1 км2 і дослідній станції м’ясного скотарства НАУ "Ворзель" Києво-Святошинського району з рівнем радіації вище 5 Кюрі (n=2), Київської області. Донорів осіменяли спермою двох плідників чорно-рябої породи із Коростенського племпідприємства - Сича 473 (сперма заморожена 25.03.1987 р. в період радіонуклідного забруднення - дослід) та Арика 1432 (сперма отримана 23.12.1985 р. до забруднення - контроль). Ембріони вимивали на 8-й день с. ц..
3. Визначення стану обмінних процесів у 23 корів-донорів (пошуковий 4-й) охарактеризованого за методикою, розробленою Тересом М.О. з співавт. (1986), та можливості його корекції внутрішньовенним введенням (n=3) у нульовий день с. ц. опроміненого ультрафіолетом 20%-го гіпосульфату натрію в дозі 40 мл з метою збільшення виходу придатних ембріонів.
4. Дослідження наслідків дії згодованого природного сорбенту хумоліт на чутливість донорів до ФСГ, рівень суперовуляції та вихід придатних ембріонів, вивчали у ВАТ "Племзавод Бортничі", де було сформовано контрольну та дослідну групи по 5 голів. Хумоліт дослідній групі згодовували із розрахунку 0,5 г на 1 кг живої маси.
5. Визначення впливу "Глютаму" на показники суперовуляції та розробки оптимальної схеми гормональної обробки донорів у трьох серіях дослідів на 74 донорах. Перша - "Глютам" в дозі 125 мл ін’єктувався інтравенозно чотирикратно вранці одночасно з ін’єкцією ФСГ; друга - I дослідній групі - 140 мл препарату 4%-вої концентрації вводили інравенозно двічі, ІІ групі ту ж дозу двічі при синхронізації с. ц. і двічі вранці одночасно з ін’єкцією ФСГ; третя - I дослідна група - 140 мл препарату 4%-ної концентрації вводили двічі інтравенозно; II групі - двічі 60 мл 9%-ної концентрації підшкірно в ділянці каудального краю шиї одночасно з ін’єкцією ФСГ.
Доцільність введення біологічно активних добавок до раціону з метою збільшення приживлюваності ембріонів у реципієнтів вивчали в 4 дос-лідах, проведених методами пар-аналогів та збалансованих груп-аналогів.
В основний період (ОП) всім телицям з інтервалом 10-15 днів чотири рази ін’єктували внутрішньом’язово по 10 мл "Тетравіту". Останні дві ін’єкції здійснювали в дні стимуляції статевої охоти шляхом двократного введення аналога ПГ. У ? досліді до раціону телиць другої групи в ОП були введені мідь, кобальт, марганець, цинк, а третій групі замість міді - йод. У ?? досліді мікроелементи в вигляді сірчанокислих солей згодовували разом з хумолітом, додаючи до комбікорму. Йод - у розчині йодистого калію, поливаючи в обід корм.
У ??? досліді мікроелементи додавали до дистильованої води і поливали нею комбікорм. Сіль йодистого калію згодовували як у попередньому дос-ліді. Дослідним реципієнтам ??? групи в період індукції статевої охоти вво-дили 4 рази інравенозно щоденно по 125 мл біологічно активного препа-рату "Глютам"- двічі до ін’єкції ПГ та двічі після неї, включаючи день гормональної обробки. Всього за період досліду було зроблено 8 ін’єкцій.
Впродовж IV досліду у реципієнтів статеву охоту стимулювали ПГ і вводили внутрішньом’язово 10 мл "Тетравіту", дослідним тваринам внутрішньовенно ін’єктували препарат "Глютам" (140 мл на голову три дні підряд, починаючи за день до обробки гормоном). У трьох перших дослі-дах пересаджували ембріони "відмінної" та "доброї" якості, в ?У - "задові-льної" на 7-й день с. ц. після виявлення шляхом ректального дослідження на яєчниках реципієнтів ж. т. та їх морфологічної оцінки згідно з розробленими критеріями. Ембріони пересаджували якнайближче до вершини рога матки із сторони яєчника з ж. т. металевим катетером типу Гановер та Worrlein (Німеччина) з санітарними чохлами. Заморожено-відтаяні ембріони (абердин-ангуської породи) - пістолет-автоматом з одноразовим полістироловим катетером та санітарним чохлом (США).
Проби крові відбирали вранці з яремної вени у кінці зрівняльного періоду та перед пересадженням ембріонів на 6-7-й день с. ц., визначали ті ж показники, що й в донорів, а також вміст: холестерину - методом Ілька за допомогою стандартного набору реактивів (Україна); нітритів та нітратів - фотоелектроколометрично; мікроелементів - на атомно-абсорбційному спектрофотометрі; неорганічного фосфору - за допомогою набору реакти-вів фірми "Лахема" (Прага); вільних амінокислот - на амінокислотному аналізаторі ААА-339 М, лізоцимну активність крові (ЛАК) - фотоелектро-колометричним методом у модифікації відділу зоогігієни УНДІЕВ; активність ферментів АсАТ та АлАТ - методом Райтмана-Френкеля за допомогою стандартного набору реактивів (Україна); в плазмі концентра-цію прогестерону та 17β-естрадіолу - імуноферментним методом за допомогою тест систем Вio Rad на приладі Labsystems Multiskan (Фінляндія); біологічно активного ЛГ - методом Baraghini M.F. et al. (1984) за концентрацією тестостерону, синтезованого клітинами Лейдіга з сім’яників 8-тиждневих нелінійних мишей.
Для визначення впливу "Глютаму" на морфофункціональні зміни в репродуктивній системі та в організмі тварин був проведений дослід на чорно-рябих телицях віком 20-24 місяці з живою масою 307-358 кг. Дослідним телицям вводили інтравенозно "Глютам" в дозі 140 мл на добу двічі до ін’єкції ПГ та два дні, включаючи день обробки, після неї; контро-льним тваринам у цій же дозі - фізіологічний розчин. Тварин забивали на 7-й день с. ц.. Проби з яєчників, з середини тіла печінки, слизову рогів матки, яйцепроводи та жовте тіло заморожували в рідкому азоті.
У тканинах визначали: вміст глікогену та глюкози - феноловим реакти-вом; пірувату, лактату, глутарату і α-кетоглутарату - ферментним методом за Асатіані В.С. (1969); ліпіди естрагували за методом Bligh E. et. al. (1959). У екстракті на газовому хроматографі HRGC-5330 Carlo ERBA (Італія) визначали: фосфоліпіди (за допомогою двовимірної мікротонкошарової хроматографії на силікагелі КСК-2, Svetashev V. et. al., 1972), жирні кислоти (за стандартами метилових ефірів жирних кислот) та вільний холестерин (на фоні стандарту холестерину фірми Sigma (США).
Для розробки нової схеми використання аналога ЛГ "Овогон-Тіо" (виробництва ВНДІРіГТ м. Санк-Петербург) з метою стимуляції приживлюваності ембріонів при штучному осіменінні тварин проведено 4 досліди, трансплантації - 2. Для І-го досліду відібрали 73 голови чорно-рябих телиць парувального віку з живою масою 300-320 кг. Утримання телиць - безприв’язне. Гормон, розведений у 2 мл фізіологічного розчину, вводили за годину до осіменіння (1000 І.ОД.). Для ІІ-го досліду було відібрано 49 корів симентальської породи з 2-3 лактацією та живою масою 500-550 кг. Утримання тварин прив’язне. Гормон вводили на 0-й та 7-й день с. ц.. ІІІ-й дослід проведено на 116 чорно-рябих коровах з вгодованістю нижче середньої. Утримання прив’язне. "Овогон-Тіо" вводили коровам за годину до осіменіння та на 7-й чи 8-й дні с. ц.. ІV-й науково-виробничий дослід на 130 коровах різного віку чорно-рябої породи, із них 105 вводили препарат за годину до осіменіння та на 7-й чи 8-й дні с. ц. і двічі в день осіменіння та на 7- чи 8-й день с. ц. Реципієнтам "Овогон-Тіо" вводили відразу після пересадження ембріонів з жовтня 1992 р. по лютий 1993 р. у ВАТ "Племзавод Бортничі" (чорно-ряба порода) та КСП. ім. "Жовтневої революції", Ніжинського району, Черніговської області (симентальська порода).
Вивчення впливу препарату "Тестенат" (80% енантового і 20% пропіонового ефірів у тестостероні) - на відтворну функцію корів та телиць проводили на 30 коровах та 30 телицях живою масою відповідно 380-580 та 330-380 кг. Стимуляцію статевої охоти проводили двічі з інтервалом 7 днів. Гормональний і вітамінний препарати ("Тетравіт") вводили внутрішньом’язово в дозі 2 і 10 мл.
Для визначення змін вольт-амперних характеристик (ВАХ) БАТ яєчників та матки при овуляції був проведений дослід на 10 коровах. Охоту у корів виявляли за рефлексом нерухомості на пасовищі і в загоні, овуляцію - ректальними дослідженнями яєчників. Вимірювання ВАХ БАТ статевої системи проводили сконструйованим нами мобільним лабораторним приладом. При дослідженні активності БАТ матки електроди розміщували у ділянці крижів, а правого та лівого яєчників - між остистими відростками 2-го та 3-го хребців попереку. Індиферентний електрод кріпили до складки шкіри під хвостом. ВАХ знімали з часовою дискретністю: t = 90 с; при зміні постійного струму - з дискретністю: ? = 20 до 60 мкА. Визначення оптимального строку осіменіння корів проводили у 35 голів при струмі 10-20 мкА. Ректальну температуру визначали підчас вимірювання ВАХ БАТ.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Періодичність статевих циклів у самок великої рогатої худоби спричинює циклічність процесів обміну в їх організмі. У нормі нейроендокринна регуляція та імунна система самки забезпечують приживлення ембріонів. Але екзогенні та ендогенні фактори, впливаючи на ці, тонко збалансовані системи, призводять до різного ступеня порушень, що відбивається на рівні приживлюваності ембріонів. Тому, серед ендогенних факторів особливо велике значення має нейроендокринна регуляція та стан імунообмінних процесів у організмі самок при застосуванні біотехнологічних методів відтворення.
Вплив клініко-функціональних показників на приживлюваність ембріонів
Серед ендогенних факторів мофофункціональний стан статевих органів особливо жовтого тіла займає провідне місце. Ріст ж. т. закінчується формуванням верхівки, з якої починається і його регресія (Konig H.E. et. al. 1988). Тобто, стан верхівки може свідчити про морфологічну зрілість та функціональну активність цього ендокринного органа. Вихід верхівки ж. т. за межі яєчника був взятий нами як основний критерій його оцінки. Реципієнтів, у яких яєчник був зб?льшений але ж. т. не виходило над його поверхнею (внутр?шн?), оц?нювали як умовно (±) придатних для пересадження ембр?он?в, якщо ж. т. виходило за його меж? до 0,5 см, в?дносили до придатних (+, ? група), в?д 0,5 до 1,0 см - до бажаних (++, ?? група), понад 1см - до обов’язкових (+++, ??? група) для пересадження ембріонів. Досл?дження показали, що у рецип??нт?в з верх?вкою ж. т. понад 0,5 см (?? та ??? групи) приживлюван?сть ембр?он?в була на 17-29,7% (Р<0,01) вищою, н?ж у тварин з ? групи (табл.1.).
Виявлений зв’язок концентрації прогестерону в крові реципієнтів з морфологічною оцінкою ж.т., дозволяє відібрати серед них 80% з більш сприятливою морфофункціональною ситуацією для приживлення ембріо-нів. Найкращими для пересадження були реципієнти, у яких середній вміст гормону дорівнював або перевищив 2 нг/мл, а ж. т. виходило над поверхнею яєчника на 0,5-1 см .
Таблиця 1 - Приживлюваність ембріонів в залежності від мофологічної оцінки жовтого тіла яєчників телиць-реципієнтів
Відомо, що функціональна активність будь-якого органу залежить від забезпеченості енергетичними та пластичними метаболітами. У біосинтезі прогестерону важливе місце займає холестерин. Основними постачальни-ками етерифікованого холестерину для стероїдогенезу в яєчниках є ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) (Рuррione D. 1978). Зміни рівня концентрації вмісту ЛПВЩ носять функціональний характер, детермінова-ні за статтю, відображають стан обмінних процесів ліпідів і можуть служити ознакою інтенсивності біосинтезу прогестерону, що дає підставу для використання цієї ознаки як тесту при трансплантації ембріонів.
Рівень ЛПВЩ у крові реципієнтів досліджували кристало-оптичним методом (Терес М. і інш.,1986), модифікованим нами. Функціональну активність ж. т. клінічно здорових телиць-реципієнтів оцінювали за кількістю та розміром хрестоподібних анізотропних включень типу “мальтійський хрест” умовно, в балах: низький (0-2 бали); середній (3 бали); високий (4 бали). Було встановлено, що на 7-й день с. ц. анізотропних включень у тільних та нетільних реципієнтів було більше відповідно на 71% (Р<0,05) та 48,9%, порівняно з цим показником у невизначений день циклу. Тобто, зростання в крові концентрації прогестерону спричинює зміну кількісної характеристики анізотропних включень. Середній бал кількісної характеристики включень у тільних реципієнтів двох дослідних груп в цей день циклу був більшим на 41,8% (Р<0,05) та на 27,5%, ніж у нетільних. Тобто серед клінічно здорових реципієнтів на 6-8-й день с. ц. слід відбирати тих, які мають ж. т. з високою та середньою функціональною активністю, що дозволить отримати у них 60-70% приживлюваності "відмінних" та "добрих" ембріонів.
Дослідження виявили велику роль у приживленні ембріонів рівня обмінних процесів та стану природної резистентності реципієнта саме підчас 6-7-го дня с. ц., а саме: глюкози, каротину та сечовини. У реципієнтів, які стали тільними, на 7-й день с. ц. в крові було вірогідно менше глюкози та сечовини на 22,1 та 7,2% відповідно, а каротину - більше на 14,8%. Так, відбір серед реципієнтів з морфологічно оціненими ж. т. тих, які мають в крові концентрацію глюкози в межах 2,22-2,775 ммоль/л та каротину не нижче 5,24 мкмоль/л, супроводжується приживленням ембріонів на рівні 87,5% (Р<0,05, 0,001) (табл.2).
Таблиця 2 - Приживлюваність ембріонів у реципієнтів залежно від класу за рівнем концентрації глюкози в крові
Постійну підготовку материнського організму до вагітності шляхом збільшення впродовж с. ц. рівня клітинного імунітету і зменшення гуморального (Яблонський В.А.,1986), підтвердило виявлене нами вірогідне зниження в крові піддослідних реципієнтів рівня γ-глобулінів на 7-й день с.ц.. Встановлено також, що у реципієнтів, які стали тільними, рівень БАК одночасно вірогідно корелює з вмістом загального білка, глобулінів, альбумінів, сечовини, глюкози та каротину (r = -0,69; +0,48; -0,49; -0,43; -0,58; +0,52 відповідно), тоді як у нетільних лише з двома останніми метаболітами (r = -0,75 та +0,60). Менший рівень БАК( Р<0,05) в період пересадження ембріонів сприяє приживленню. Спричинене катете-ром подразнення слизової матки, а саме пошкодження її епітелію, призводить до збільшення в крові реципієнта БАК та ЛАК, але без зміни концентрації γ-глобулінів, а ускладнення внаслідок травмування шийки матки зумовлюють збільшення в крові вмісту γ-глобулінів, що негативно впливає на приживлення ембріонів.
При проведенні трансплантації ембріонів у господарствах, де неможливо провести біохімічний аналіз крові тварин, можна скористатися відбором реципієнтів за інтенсивністю росту живої маси, яка у тих, що стали тільними, вірогідно корелює на 7-й день с.ц. з концентрацією в крові сечовини, глюкози та каротину (r = -0,54, -0,51 та +0,69, Р<0,01 відповідно). Пересадження ембріонів ефективніше у телиць-реципієнтів з добре розвиненим ж. т. та приростом живої маси на рівні 720-770 г впродовж 30-90 днів до трансплантації (табл. 3).
Таблиця 3 - Приживлюваність ембріонів залежно від середньодобового приросту живої маси реципієнтів у різні періоди до пересадження
Примітка. хP<0,05.
Генетичний аналіз поголів’я реципієнтів за поліморфними білками (амілаза, церулоплазмін, трансфераза) крові показав, що у гетерозиготних тварин рівень приживлюваності ембріонів був більшим, ніж у гомозиготних (табл.4), і залежить від наявності в реципієнта певного гена.. Так, найбільша приживлюваність - 54,5% і 46% - була у тварин з генами амілази В і трансферину А, а найменша (34%, 36,4%,38,9% та 34,7%) - С, Д1, Д2, та церулоплазміну В. Виявлена тенденція зменшення рівня приживлюваності ембріонів при наявності в генотипі реципієнтів алеля TfD. Тому відбір тварин за типом поліморфних білків крові при виявлені позитивного їх зв’язку з продуктивними або іншими якостями, слід доповнити даними щодо впливу такого відбору на відтворну функцію.
Вивченням електрофізіологічних параметрів БАТ статевої системи виявлено зв’язок їх рівня з морфофункціональним станом репродуктивних органів. Було розроблено мобільний прилад та спосіб визначення часу овуляції за змінами ВАХ в зонах БАТ матки та яєчників. Суть його полягє у вимірюванні приладом з фіксованим струмом 10-20 мкА, з інтервалом 8-12 годин, напруги в зоні БАТ матки та яєчників у тварин в стані статевої охоти. Зміна параметрів напруги (Р<0,05) супроводжує феномен овуляції. Запропонований спосіб визначення овуляції фолікулів вимагає небагато робочого часу, недорогого приладу і дозволяє більш точно підбирати ембріон на певній стадії розвитку до реципієнтів із визначеною овуляцією.
На основі вимірювання напруги в зоні БАТ матки та ректальної температури у корів
Таблиця 4 - Приживлюваність ембріонів у реципієнтів залежно від кількості генів поліморфних білків
Примітка: 3*гомозиготи та 6****гетерозиготи за трьома системами; 4**гомозиготи за двома системами; 5***гомозиготи за однією системою
в стані статевої охоти розробили формулу (1) для обчислення показника функціоналу В, зміна якого характеризує зв’язок ректальної температури та напруги в зоні БАТ матки корови перед першим та другим осіменінням. Дослідження показали, що при умові В <200 друге осіменіння проводити недоцільно, а це при середній ефективності першого на рівні 50% дозволяє зекономити близько 25% доз сперми.
де, Т1 - ректальна температура перед першим введенням сперми;
Т2 - ректальна температура перед другим введенням сперми;
U1 - напруга в зоні БАТ перед першим введенням сперми;
U2 - напруга в зоні БАТ перед другим введенням сперми;
Вплив екзогенних факторів на приживлюваність ембріонів
Літературні джерела переконливо доводять залежність відтворної функції корів від збалансованості раціонів за окремими мікроелеметами та вітамінами. Тому перший прийом корекції обмінних процесів полягав у комплексному застосуванні цих біологічно активних речовин при підготовці телиць-реципієнтів до пересадження ембріонів.
У досліді було встановлено, що у реципієнтів, у раціоні яких мікроелементні добавки (мідь, марганець, цинк, кобальт, йод) були з йодом але без міді статеве збудження характеризувалось високим ступенем прояву. У них у крові на 7-й день с. ц. збільшилась концентрація γ-глобулінів на 6,4% (Р<0,05), загального білка і ліпідів на 11,4%, 25% (Р<0,01) та вірогідно зменшився вміст каротину порівняно з початком основного періоду. Це знизило на 16,7% приживлюваність пересаджених ембріонів проти 50% у контролі та в групі, якій в добавку включили мідь без йоду. Це можна пояснити двома взаємозв’язаними процесами. По-перше, збільшення статевого збудження зумовлене надмірним вмістом у крові естрогенів, що порушуючи співвідношення статевих гормонів, негативно впливає на приживлюваність ембріонів (Судаков Г.И. і інш.,1990). По-друге, у організмі тварин при недостатній кількості міді, але достатній наявності кобальту та марганцю, відбувається значне вимивання йоду з щитовидної залози (Судаков Н.А. і інш.,1974) і забезпечення її в цей час екзогенним його притоком. Цей стан та вплив естрогенів, мабуть, стимулюють у залозі синтез трийодтироніну (Kahl S.,1987), про що побічно свідчить збільшення, за нашими даними, концентрації білків крові і, особливо, γ-глобулінів. Зростання в крові вмісту останніх на 7-й день с. ц підтверджує наші передбачення негативного впливу їх високої концентрації на приживлення зародків.
Широкий спектр впливу на організм тварин природних сорбентів зумовив включення до раціону телиць-реципієнтів в період підготовки до пересадження ембріонів - хумоліту. На підставі досліджень запропоновано вітамінно- мінеральний премікс, до складу якого входять прераховані вище мікроелементи, "Тетравіт" та хумоліт у дозі 0,5 г на 1 кг живої маси, зго-довування якого впродовж двох місяців сприяло нормалізації обмінних процесів у тварин з ознаками субклінічного кетозу. У крові телиць знизилась концентрація нітратів (на 12,8%) і нітритів (на 16,3%, Р<0,05), які негативно впливають на відтворну функцію (Буряков Н.і інш.,1995), збільшився вміст у межах норми альбумінів та вірогідно зросла концентрація кальцію (Р<0,05), неорганічного фосфору (Р<0,01), цинку (Р<0,05) - відповідно на 7,2, 16,2 та 9,3%, у трьох тварин виявили марганець. Ці зміни в обмінних процесах у реципієнтів забезпечили 60% приживлюваності трансплантованих ембріонів. Згодовування телицям чистого хумоліту у зазначеній дозі негативно влинуло на швидкість росту їх живої маси. Особливо значне зниження (107,2 г) середньодобового приросту спостерігали на третьому місяці досліду. У крові цих реципієнтів було вірогідно (Р<005) менше глюкози, β-глобулінів, каротину, але більше сечовини (відповідно на 12,7, 7,2, 22,3 та 16,2%), ніж у реципієнтів контрольної групи. На фоні збільшення вмісту в крові цинку, фосфору, кальцію в ній був відсутній марганець та зменшився рівень міді - відповідно на 7,8 (Р<0,05), 12,4 (Р<0,01), 4,1 та 10,5%. Такі зміни знизили приживлюваність ембріонів до 50% проти 60% у контролі. Отримані результати підтверджують припущення, зроблені в першому досліді, щодо негативного впливу дефіциту рівня міді в крові на приживлюваність ембріонів. Низький вміст глюкози та каротину в крові реципієнтів можна також розглядати як підтвердження правильності наших висновків щодо важливої ролі саме цих метаболітів для процесу приживлення ембріонів. На основі досліджень розробили: а) спосіб підготовки тварин-реципієнтів; б) мінеральний премікс для здійснення цього способу.
Крім тривалої 2-3-місячної підготовки телиць-реципієнтів шляхом згодовування їм раціонів, збагачених вітамінно-мінеральними добавками, на основі результатів цих досліджень був розроблений більш ефективний другий прийом корекції обмінних процесів в їх організмі з метою збільшення приживлюваності пересаджених ембріонів. Суть пропонованої методики полягає у використанні біологічно активних речовин у період стимуляції в реципієнтів статевої охоти аналогами простагландину. Для цього був створений препарат "Глютам", теоретична передумова розробки якого полягала у необхідності участі його складових в енергетичному та пластичному процесах обміну в репродуктивних органах і гіпоталамо-гіпофізарній ендокринній системі з метою поліпшення умов для розвитку ембріонів та стимуляції їх приживлення. До складу препарату були введені глутамінова кислота як прикордонна сполука між пластичними та енергетичними обмінними процесами, що дозволяє їй при зміні функціонального стану тканин та органів включатися у різні метаболічні перетворення, та глюкоза, вміст якої в крові реципієнтів згідно з нашими даними, впливає на приживлюваність пересаджених ембріонів.
Експериментальна перевірка показала, що неодноразове (8 разів) інтравенозне введення "Глютаму" в комплексі із згодовуванням мікроеле-ментів та вітамінізацією раціонів нормалізує у телиць процеси обміну ву-глеводів та знижує БАК, створючи в їх репродуктивних органах сприятливі умови для приживлення трансплантованих ембріонів. Так, приживлювані-сть у таких реципієнтів становила 83,3% проти 42,9% у тварин, яким згодовували лише мінерально вітамінні добавки, та 25% - у контрольних.
У науково-виробничому досліді було встановлено, що трикратне внут-рішньовенне введення реципієнтам препаратів "Глютаму" у дозі 140 мл та внутрішньом’язове "Тетравіту" у дозі 10 мл у період стимуляції статевої охоти ПГ зумовлює 40,9% (Р<0,05) приживлюваності "задовільних" ембріонів, тобто суттєво більше (на 29,8%) порівняно з контролем.
У період введення "Глютаму" в крові реципієнтів відбуваються вірогідні зміни концентрації глюкози, загального білка та активності АсАТ. На 7-й день с. ц. в них у крові спостерігається тенденція збільшення біологічно активного ЛГ, прогестерону та 17β-естрадіолу відповідно на 15,7%, 25% та 19,8%. Збільшення концентрації гормонів підтверджується зростанням функціональної активності органів, що їх продукують. Так, у дослідних тварин маса аденогіпофіза, ж. т. та розмір домінуючого фолікула яєчників були більшими відповідно на 12,2% (Р<0,05), 12,3% та 65,9% (Р<0,05). У цей же день с. ц. в крові дослідних реципієнтів була більша концентрація вільних амінокислот на 17,3%, із них замінних на 13,7% і незамінних на 22,7% (Р<0,05), сечовини на 11,3%, вірогідно збільшився вміст амінокис-лот тирозину, гістидину, 1-метилгістидину, триптофану і аргиніну.
У печінці реципієнтів, яким інтравенозно вводили препарат "Глютам" під час стимуляції статевої охоти, інтенсифікуються процеси глюконеоге-незу, який сприяє накопиченню глікогену (на 35%, Р<0,01), виникають зміни в складі жирних кислот, вірогідно збільшується вміст пальмітинової, гіпогеєвої та маргаринової кислот відповідно на 2,08%, 0,13% та 0,47%. Арахідонова кислота входить до складу ПГ, тому особливий інтерес представляє її рівень у печінці (резерв для синтезу гормону). У телиць, яким вводили "Глютам", спостерігається тенденція зменшення на 1,77% її у печінці, що можна розглядати як побічне свідчення стимуляції синтезу ПГ, а значить і інтенсифікації обмінних процесів в організмі.
У ж. т. дослідних телиць (тенденція зростання рівня глікогену - на 11,6% та зменшення вмісту лактату і пірувату - відповідно на 4,6% та 17,8%), інтенсифікуються за рахунок використання останніх двох метаболі-тів процеси глюконеогенезу. Але в цьому органі було менше (на 13-46%) фосфоліпідів, вірогідно більше насичених і менше ненасичених жирних кислот, серед яких зменшився (Р<0,05) вміст: меристоолеїнової (14:1) - на 0,18%, пальмітоолеїнової (16:1) - на 0,55%, хирогонової (16:2ω4) - на 0,32%, гептадеценової (17:1) - на 0,23%, еландинової (18:1) - на 5,02 %, ок-тадекатетраєнової (18:4) - на 0,19% та ейкозапентоєнової (20:5) - на 0,21 %.
У телиць, яким вводили "Глютам", у ендометрії рогів матки також спос-терігається інтенсифікація процесу глюконеогенезу, але за рахунок викори-стання пірувату, глутамату, лактату та кетоглутарату. У них в ендометрії рога матки із сторони ж. т. було більше фосфатиділхоліну - на 15,7%, сфін-гомієліну - на 33,4%, фосфатидилінозитолу - на 67,3%, дифосфатидилглі-церолу - на 12,5% і фосфатидилгліцеролу - на 25%, а серед жирних кислот- гептадеценової кислоти (17:1) - на 0,14% (Р<0,05), ніж у контрольних тва-рин. Ендометрій рога матки із сторони яєчника з ж. т. у складі ліпідів мав тридецилову (13:0), меристоолеїнову (14:1), гипогеєву (16:1ω7) та октаде-катетраєнову (18:4) кислоти, яких не було в протилежному розі матки.
Біологічна дія препарату "Глютам" у організмі телиць грунтується на впливі глутамінової кислоти, яка є основним його інгредієнтом. Ця аміно-кислота може включатися в енергетичні та пластичні обмінні процеси в тих чи інших органах чи системах організму, залежно від функціонального навантаження, яке вони виконують. Як єдиній амінокислоті, що окислюється в тканинах мозку і служить енергетичним джерелом для діяльності ней-ронів, їй властиві стимулюючий вплив на гіпоталамо-гіпофізарну систему, активність якої різко зростає у період індукції екзогенними ПГ статевої охоти. Тому інтравенозне введення у цей період препарату, в першу чергу, буде забезпечувати субстратом ферментативні енергетичні реакції у гіпота-ламусі, а саме в центрах регуляції голоду і насичення, та гонадотропну функцію, що спричинює збільшення синтезу гонадоліберинів, виділення яких зростає за рахунок стимуляції дофаміну, під впливом глутамінової кислоти (Calvert D.T., еt. al.,1996). Активізація центрів голоду та насичення в гіпоталамусі - одна з причин біохімічних змін у печінці та збільшення вмісту у крові дослідних тварин вільних амінокислот, особливо, тирозину - попередника дофаміну. Більший вміст в крові самиць тирозину спричинює інтенсивне виділення гонадотропних гормонів гіпофізом (Russe M. et al.,1985) і було підтверджено нашими дослідженнями. Підвищена після овуляції концентрація в крові телиць гонадотропних гормонів стимулює ріст домінуючого фолікула та ж. т., які зумовлюють інтенсивне виділення в кров 17β-естрадіолу та прогестерону (r=0,87, Р<0,05). Збільшення функціо-нальної активності ж. т. під впливом ЛГ побічно підтверджується меншим вмістом у ньому холестерину (на 16,4%) та фосфоліпідів. Останнє зумовле-но більшою концентрацією ЛГ, що інтенсифікує стероїдогенну активність в клітинах ж. т. через ПГ (Grazul A. et.al.,1987), для синтезу їх необхідна арахідонова кислота (Dudnik L.et. al.,1985), джерелом якої є фосфоліпіди. Зменшення концентрації їх підтверджує підвищення рівня ЛГ в крові тварин після введення "Глютаму" .
Збільшення концентрації амінокислот у сироватці крові дослідних телиць, на нашу думку, пов’язане з гормональною регуляцією їх транспортування. Важливим фактором, що забезпечує надходження амінокислот у клітину і включення в білок, є вплив стероїдних гормонів (Юдаев Н.А. і інш.,1976), рівень яких в крові зростає в зв’язку з більш інтенсивним ростом домінуючого фолікула. Інший шлях збільшення рівня амінокислот полягає в стимуляції "Глютамом" керованого метаболізмом їх транспортування, сутність якого полягає в активації глюкозою енергетичних біохімічних реакцій. Глюкоза як джерело енергії збільшує абсорбцію амінокислот (Curran P.,1972), рівень яких в шлунково-кишковому тракті може збільшуватись за рахунок рециклізації аміаку, стимульованої, очевидно, "Глютамом" як прямо в епітелії стінки рубця, так і через нейроендокринну регуляцію кровообігу в ній. Карбамід, що всмоктується із рубця, використовується мікроорганізмами, в результаті збільшується рівень протеїну, який сприяє підвищенню в плазмі крові незамінних амінокислот у більшій мірі, ніж замінних (Градусов Ю.,1979), що було виявлено в нашому досліді. Введення препарату "Глютам" тели-цям стимулює виділення глюкагону, який інтенсифікуючи глюконеогенез, індукує транспортування амінокислот, особливо незамінних. Останні в свою чергу стимулюють виділення інсуліну підшлунковою залозою (Александров С.,1986), що зумовлює зниження вмісту глюкози в крові телиць, підтримуючи її гомеостатичну концентрацію. Про це свідчить майже однаковий рівень вуглеводу в крові тварин піддослідних груп на 7-й день с. ц.. При введенні "Глютаму" в організм тварин найімовірніше задіяні ці два шляхи стимуляції транспортування амінокислот із шлунково-кишкового тракту в кров.
Естрогени через цАМФ регулюють надходження до матки самки амінокислот (Schepartz P.,1973). Їх рівень у плазмі дослідних тварин був більшим, що зумовило надходження останніх із кишківника в кровоносне русло і в ендометрій матки для синтезу білків, необхідних ембріону. Збільшення рівня незамінних амінокислот побічно підтверджує висновок щодо стимулюючої дії "Глютаму" на процес синтезу стероїдних гормонів.
Інтенсивне виділення структурами яєчника прогестерону та 17β-естрадіолу сприяло більшій енергозабезпеченості матки дослідних тварин, чому передувало підвищення глюконеогенезу, яке відбувається при умові високої концентрації АТФ і низької АМФ (Березов Т. і інш.,1982). Зростання вмісту фосфоліпідів в ендометрії рога матки із сторони яєчника з ж. т. у дослідних тварин очевидно пов’язане з конформаційними змінами та рівнем активності мембранних ферментів (Daun G.,1985), виникаючих внаслідок більшої концентрації субстрату, і які свідчать про індукцію обмінних процесів під впливом більшої концентрації прогестерону та естрадіолу (Muller G.,1965). Можливо, це пов’язане зі збільшенням виходу глюкози із клітин ендометрію в ембріотроф. Адже на 7-й день еструсу у них відсутні гранули глікогену (Афанасьев Н. і інш.,1970), що спричинює створення більшої кількості небіслойних структур мембран, які виз-начають особливу їх роль у транспортних процесах (Gullie P. et al.,1980). Зростання концентрації холестерину (на 22,4%) також сприяє транспор-туванню метаболітів через мембрану, зокрема глюкози (Saito G.et. al.,1979).
|
