|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН
Федорович Єлизавета Іллівна
УДК 636.082.11:575.1
СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВАРИН ЗАХІДНОГО ВНУТРІШНЬОПОРОДНОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ
ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ
06. 02. 01 – розведення та селекція тварин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Київ – Чубинське – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті розведення і генетики тварин УААН.
Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор Сірацький
Йосип Зенонович, завідувач відділу відтворення Інституту розведення і генетики тварин УААН.
Офіційні опоненти:
- доктор сільськогосподарських наук, професор Рудик Іван Адамович, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин Білоцерківського державного аграрного університету;
- доктор сільськогосподарських наук, професор Пелехатий Микола Сергійович, завідувач кафедри розведення і генетики сільсько-господарських тварин Державного агроекологічного університету;
- доктор сільськогосподарських наук Пешук Людмила Василівна, завідувач кафедри технології м’яса, м’ясних та олієжирових продуктів Національного університету харчових технологій.
Провідна установа: Вінницький державний аграрний університет Міністерства
аграрної політики України, кафедра розведення сільсько-
господарських тварин і зоогігієни, м. Вінниця.
Захист відбудеться “12” жовтня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.355.01 Інституту розведення і генетики тварин УААН за адресою: 08321, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин УААН.
Автореферат розісланий “_10__” вересня 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Мільченко Ю.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Основним завданням тваринницької галузі є одержання максимальної кількості продуктів тваринництва при найменших затратах на їх виробництво. Вирішення цієї проблеми зумовлено умовами годівлі, утримання, використання тварин, генетичними факторами, удосконаленням племінних і продуктивних якостей тварин та створенням нових високопродуктивних стад, родин, ліній, типів і порід, придатних до інтенсивного використання. За даними М.В.Зубця, В.П.Бурката (1989), В.П.Бурката (2003), М.Я.Єфіменка (1996), М.З.Басовського та співавторів (1994), Е.А.Богданова (1977), Д.А.Кисловського (1951, 1965), Й.З.Сірацького та співавторів (1998), Й.З.Сірацького, В.В.Меркушина, Є.І.Федорович та співавторів (2001), кожна порода характеризується властивими їй біологічними, селекційно-генетичними та господарськи корисними особливостями, які формуються в певних умовах середовища і зумовлені спадковістю тварин. Вони, як структуровані біологічні системи, постійно удосконалюються під дією безперервного селекційного процесу (В.П.Буркат, М.В.Зубець, Ю.М.Карасик, 1990; Й.З.Сірацький і співавтори, 1994; В.П.Буркат, 2003).
Протягом останніх десятиріч в Україні відбулися значні зміни у породному складі великої рогатої худоби (М.В.Зубець, В.П.Буркат, М.Я.Єфіменко та інші, 1996; М.Я.Єфіменко, 1996; В.Ю.Недава, М.Я.Єфіменко, 1987; В.П.Буркат, 2003). Інтенсифікація молочного скотарства зумовлює нові вимоги до порід.
У селекційному процесі з чорно-рябою породою використовували голштинізовану чорно-рябу худобу голландського, західно- та східнонімецького, польського, британського, американського і канадського походження (М.З.Басовський, 1995; М.З.Басовський, В.П.Буркат, М.В.Зубець та інші, 1995; М.В.Зубець та інші, 1995; М.В.Зубець, Ю.М.Карасик, В.П.Буркат та інші, 1990; М.Я.Єфіменко, 1996; М.Я.Єфіменко та інші, 1996, 1999; В.Ю.Недава, М.Я.Єфіменко, 1987; М.В.Зубець, Й.З.Сірацький, Я.Н.Данилків, 1994; Є.І.Федорович, 1999, 2000). В результаті цього було створено і затверджено нове селекційне досягнення – українську чорно-рябу молочну породу з центрально-східним, поліським та західним внутрішньопородними і харківським, київським та подільським заводськими типами (М.Я.Єфіменко, 1996; М.Я.Єфіменко та інші 1996; М.В.Зубець, В.П.Буркат, Ю.Ф.Мельник та інші, 1997).
Складний процес створення популяції чорно-рябої худоби в Україні сприяв формуванню регіональних масивів, досить різних за рівнем продуктивних ознак – надоями, жирномолочністю та типом будови тіла. Результативність схрещування з голштинськими бугаями за цими ознаками неоднозначна і потребує дослідження в кожному конкретному регіоні. Серед цих масивів чільне місце займає західний внутрішньопородний тип, який формувався за рахунок відтворного схрещування вихідного маточного поголів’я чорно-рябої худоби з бугаями голландської, німецької, канадської та американської селекції. Проте до цього часу не проведено комплексного дослідження, спрямованого на вивчення росту й розвитку, продуктивності, відтворювальної здатності, екстер’єрно-конституційних, імуногенетичних, селекційно-генетичних та біологічних особливостей тварин цього типу. Фрагментарні дані з цих питань не дають повного уявлення про бажаний тип тварин західного внутрішньопородного типу. Тому їх вивчення є актуальним і воно має теоретичне й практичне значення. Це і зумовило науковий пошук та вибір напряму дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною плану науково-дослідних робіт Інституту розведення і генетики тварин УААН з проблеми “Розробити методи оцінки племінних ресурсів, ефективного і довготривалого використання порід сільськогосподарських тварин. Провести адаптаційну оцінку племінних ресурсів порід України” в 1996-2000 роках (№ державної реєстрації 0196U016326), “Розробити методи підвищення відтворювальної здатності тварин та раціонального використання племінних ресурсів” в 2001-2004 роках (№ державної реєстрації 0101U003123) та “Розробити і впровадити систему генетичного моніторингу в тваринництві. Розробити методи використання онтогенезу в системі генетичного моніторингу” в 2001-2004 роках (№ державної реєстрації 0101U003122).
Мета і задачі дослідження. Метою досліджень було комплексно вивчити закономірності росту й розвитку, екстер’єрно-конституційні особливості, формування продуктивності, селекційно-генетичні параметри та імуногенетичні й біологічні показники тварин західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи. Для реалізації мети необхідно було вивчити: вікову динаміку росту живої маси та лінійного росту теличок і бугайців; м’ясну продуктивність бугайців; молочну продуктивність корів; вплив матерів, батьків, інтенсивності росту й розвитку, екстер’єрно-конституційних особливостей, віку першого осіменіння та першого отелення на формування молочної продуктивності корів; тривалість сухостійного, сервіс- і міжотельного періодів та їх вплив на молочну продуктивність корів; молочну продуктивність і характер лактаційної кривої високопродуктивних корів; тривалість використання тварин; динаміку кількісних і якісних показників молочної продуктивності корів; біохімічні показники крові та показники природної резистентності тварин; легеневий газообмін та енергетичні процеси у тварин; генетичний поліморфізм ферментів і білків крові та білків молока, еритроцитарні антигени крові та племінну цінність бугаїв-плідників.
Об’єктом досліджень були телички, бугайці, корови та бугаї-плідники західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи.
Предметом досліджень були закономірності росту живої маси, лінійного росту, м’ясна та молочна продуктивність, фактори впливу на молочну продуктивність, тривалість життя, сухостійного, сервіс- та міжотельного періодів, якісні показники молока, біохімічні показники крові, показники природної резистентності, газоенергетичні процеси, генетична структура поліморфних систем крові та молока, еритроцитарні антигени крові, племінна цінність бугаїв.
Методи досліджень: зоотехнічні – вивчення живої маси, лінійних промірів, індексів будови тіла, молочної продуктивності, племінної цінності; морфологічні – забійні якості, маса внутрішніх органів, маса шкіри; біохімічні – морфологічні та біохімічні показники крові, показники природної резистентності; хімічні – хімічний склад м’яса, молока, внутрішніх органів; фізіологічні – газообмін та енергетичні процеси; генетичні – генетичний поліморфізм ферментів, білків крові та білків молока, еритроцитарні антигени крові; біометричні – визначення середніх величин та їх похибок, показники вірогідності результатів досліджень, частка впливу, коефіцієнти кореляції.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексне вивчення онтогенезу, екстер’єру й конституції, молочної та м’ясної продуктивності, відтворної здатності, селекційно-генетичних особливостей, якісного складу молока, газоенергетичних процесів, біохімічних показників крові та природної резистентності, генетичної структури за поліморфними системами і групами крові тварин західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи. Вперше виділено чотири основні періоди становлення статевої функції бугаїв-плідників. Розроблені і теоретично обґрунтовані параметри росту й розвитку тварин, критерії їх відбору за цими показниками, концепція комплексного використання селекційно-генетичних і біологічних методів та нові методичні підходи для оцінки типу за комплексом ознак, які можуть бути використані при роботі з іншими типами та породою в цілому. Проведені дослідження вносять нові положення в розведення і селекцію молочної худоби. Одержані результати досліджень дають змогу прискорити консолідацію й удосконалення західного внутрішньопородного типу. Встановлено частку впливу генотипу, матерів і батьків на формування продуктивності й тривалість життя тварин та п’яти джерел інформації – на племінну цінність плідників. Отримано нові дані про ріст і розвиток тварин, використання та розпад речовин в організмі телиць, динаміку якісних показників молока в період лактації, взаємозв’язок гомо- й гетерозиготності за поліморфними системами з продуктивністю й відтворювальною здатністю корів та про біохімічні показники й показники природної резистентності тварин різних статевих і вікових груп. Знання селекційно-генетичних та біологічних особливостей внутрішньопородних типів дає змогу використати їх для подальшого удосконалення породи, здійснення різних варіантів гетероекологічного підбору з метою отримання високопродуктивних тварин, стійких до захворювань та адаптованих до конкретних умов середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані експериментальні результати можуть бути використані при створенні конкурентноспроможних стад в умовах інтенсивної технології виробництва молока та при розробці довготермінових програм і перспективних планів племінної роботи зі стадами західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи. Результати досліджень використанні при створенні, вдосконаленні та консолідації вищеназваного типу, співавтором якого є дисертант (Наказ Мінсільгосппроду № 127 від 26.04.1996 року), при розробці “Рекомендацій по організації відтворення великої рогатої худоби” (Київ: Науковий світ, 2002, схвалених та рекомендованих у виробництво на засіданні секції виробництва і переробки продукції тваринництва та птахівництва НТР Мінагрополітики України, протокол № 4 від 18 вересня 2002 року) та “Програми селекції української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 роки” (Київ, 2003, схваленої та рекомендованої у виробництво на засіданні секції виробництва і переробки продукції тваринництва та птахівництва НТР Мінагрополітики України, протокол № 4 від 14 липня 2003 року). Матеріали досліджень використані при написанні підручника для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації “Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії”, самостійної монографії та 6 монографій у співавторстві. Результати досліджень впровадженні на масиві 99,4 тисячі голів великої рогатої худоби Львівської, Тернопільської, Волинської та Івано-Франківської областей (Акт впровадження від 18 травня 2004 року).
Особистий внесок здобувача. За безпосередньою участю дисертанта зібрані дані зоотехнічного обліку по росту й розвитку теличок, бугайців, молочній продуктивності корів, племінному використанню, спермопродукції і племінній цінності бугаїв-плідників в племзаводах і племпідприємствах, організовано і проведено науково-виробничі досліди. Самостійно проведено аналіз матеріалів досліджень, статистично проаналізовано, описано й узагальнено результати досліджень, на основі яких сформульовано висновки та пропозиції виробництву.
Апробація результатів досліджень. Основні положення та результати досліджень доповідалися й одержали позитивну оцінку на щорічних засіданнях вченої ради Інституту розведення і генетики тварин УААН в 1999-2004 роках, щорічних координаційних нарадах при Інституті розведення і генетики тварин УААН в 1999-2004 роках, на третій міжнародній конференції “Молекулярно-генетические маркеры животных” (Київ, 1999), міжнародній конференції, присвяченій 50-річчю від дня заснування зооінженерного факультету Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького (Львів, 1999), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю з дня народження професора М.А.Кравченка (Київ, 2000), міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора С.З.Гжицького (Львів, 2000), Всеукраїнській науково-виробничій конференції “Нарощування генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин у реформованих підприємствах” (Черкаси, 2000), міжнародній конференції “Проблеми та перспективи вирощування ремонтного молодняку молочних і м’ясних порід” (Суми, 2000), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю з дня народження професора І.В.Смирнова (Київ, 2001), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку сучасної зооветеринарної науки”, присвяченій 120-річчю від дня заснування ветеринарної школи у Львові (Львів, 2001), міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку скотарства у третьому тисячолітті” (Суми, 2001), науково-виробничій конференції “Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (Київ, 2002), міжнародній конференції “Интенсификация производства продуктов животноводства” (Жодино, 2002), міжнародній науково-практичній конференції “Тваринництво України: селекція, технологія, ветеринарна безпека, економіка, виробництво екологічно чистих продуктів” (Суми, 2002), міжнародній конференції “Актуальні питання розвитку м’ясного скотарства” (Київ, 2003), міжнародній конференції “Наукові основи сучасних технологій виробництва продукції тваринництва”, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка ВАСГНІЛ Й.А.Даниленка (Харків, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Виробництво продукції тваринництва в Україні: селекція, технологія, ветеринарна безпека та економіка” (Суми, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми годівлі сільсько-господарських тварин і технологія кормів”, присвяченій 100-річчю з дня народження професора П.Д.Пшеничного (Київ, 2003), міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми розвитку тваринництва” (Львів, 2003) та на міжнародній науково-практичній конференції “Научные проблемы производства продукции животноводства и улучшения ее качества” (Брянск, 2004).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено в журналах “Тваринництво України”, “Вісник аграрної науки”, “Зоотехния”, “Цитология и генетика”, міжвідомчих наукових тематичних збірниках, матеріалах конференцій, підручнику та монографіях. Всього по темі дисертації опубліковано 65 наукових праць, в т. ч. одна самостійна монографія, 6 монографій і підручник у співавторстві, в яких опубліковано 10 самостійних розділів, одна рекомендація, одна програма, 11 самостійних праць у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація викладена на 494 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 147 таблицями та 6 рисунками. Вона складається з вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел, додатків. Перелік використаної літератури нараховує 1418 джерел, з них 210 – іноземною мовою.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальну частину роботи виконано в Інституті розведення і генетики тварин УААН, племзаводах “Селекціонер”, “Правда”, “Радехівське” та племпідприємствах Львівської області за період з 1990 по 2004 роки. У тварин західного внутрішньопороднього типу вивчали (рис. 1): динаміку живої маси телиць – 1909 гол. та бугайців – 265 гол., лінійний ріст телиць у 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячному віці та бугайців у 6-, 12- і 15-місячному віці – по 5 гол. кожного вікового періоду і статі на одних і тих же тваринах, м’ясну продуктивність бугайців – 20 гол., молочну продуктивність корів – 1401 гол., в т. ч. високопродуктивних – 322 гол., живу масу корів – 1066 гол., проміри статей тіла корів-первісток – 881 гол. та повновікових високопродуктивних корів – 238 гол., проміри вим’я високопродуктивних корів – 238 гол., тривалість використання корів – 651 гол., хімічний склад молока повновікових високопродуктивних корів щомісячно – 65 гол., морфологічні і біохімічні показники крові та показники природної резистентності телиць у 6-, 9-, 12- і 15-місячному віці, корів-первісток на 2-3, 5-6, 8-9 місяцях лактації, сухостійних корів та бугайців у 6-, 12- і 15-місячному віці – по 5 гол. кожного вікового періоду і статі на одних і тих же тваринах, морфологічні і біохімічні показники крові повновікових високопродуктивних корів на 2-3, 5-6, 8-9 місяцях лактації – 35 гол., газоенергетичний обмін у телиць в 6-, 9-, 12- і 15-місячному віці – 3 гол. кожного вікового періоду на одних і тих же тваринах, типи гемоглобіну та трансферину у корів – 676 гол., амілази, лужної фосфатази та церулоплазміну – 594 гол., бета-лактоглобуліну та казеїну – 516 гол., еритроцитарні антигени крові бугаїв – 228 гол., живу масу і проміри статей тіла бугаїв – 472 гол., оцінку бугаїв-плідників за якістю нащадків – 212 гол. та вікову динаміку спермопродуктивності – 482 гол.
Живу масу піддослідних тварин вивчали шляхом індивідуального щомісячного зважування. Абсолютний приріст (D) за окремі вікові періоди і за весь період дослідження визначали за формулою: D=Wt – Wo, де Wt і Wo– кінцева і початкова жива маса, кг.
Рис. 1 Схема досліджень
Абсолютний середньодобовий приріст (D) визначали за формулою:  , де Wt і Wo – жива маса в кінці і на початку періоду, кг; t2 і t1 – вік в кінці і на початку періоду, днів. Відносну швидкість росту (К) визначали за формулою С.Броді. Напругу росту (К) визначали за коефіцієнтом приросту:  Кратність збільшення живої маси визначали шляхом ділення живої маси в 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячному віці на живу масу новонародженних теличок та бугайців.
Для характеристики лінійного росту, екстер’єру та загального розвитку тварин за допомогою мірної палиці, циркуля та мірної стрічки брали наступні проміри: висоту в холці, висоту в попереку, висоту в крижах, глибину грудей, ширину грудей, обхват грудей за лопатками, косу довжина тулуба (палицею), косу довжину тулуба (стрічкою), косу довжину заду, довжину тулуба, напівобхват заду, ширину в маклаках (клубах), ширину в тазостегнових зчленуваннях, ширину в сідничних горбах, обхват п’ястка, довжину голови і ширину голови (лоба). Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла тварин (А.І.Чижик, 1979; Й.З.Сірацький та інші, 2001). Морфологічні властивості вим’я корів вивчали на 2-3 місяці лактації за методикою, розробленою Латвійською сільськогосподарською академією (1970).
Для дослідження морфологічних і біохімічних показників крові із яремної вени у теличок, бугайців і корів брали кров у чисті пробірки з гепарином (10 од/мл). Для отримання сироватки проби крові центрифугували. Загальний білок у крові визначали рефрактометрично, концентрацію гемоглобіну, кількість еритроцитів в 1 мм3 – фотоелектричним еритрогемометром моделі 065, вміст кальцію – за Де-Ваардом, фосфору – за Брігсом в модифікації А.Т.Усовича (1969, 1976), фракції білків – за С.А.Карп’юком, (1962), резервну лужність – дифузійним методом та за методом Раєвського (1974), кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу – за загальноприйнятими методиками.
Активність аспартатамінотрансферази (К.Ф.2.6.11) та аланінамінотрансферази (К.Ф.2.6.12) визначали за методикою Рейтмана-Френкеля в модифікації Т.С.Пасхіної (М.Д.Лемперт, 1968), вміст сульфгідрильних груп – за методикою Г.А.Узбекова (В.А.Рижков, Н.М.Сабірова, 1980), бактерицидну, лізоцимну та фагоцитарну активність, фагоцитарне число, фагоцитарний індекс, кількість Т- і В-лімфоцитів – за методикою В.Ю.Чумаченка і співавт. (1990), вміст каротину в крові – за методикою П.Т.Лебедєва і А.Т.Усовича (1969, 1976), глютатіону – за методикою С.Д.Балаховського і І.С.Балаховського (Н.Н.Пушкіна, 1963), вміст цукру в крові – за методикою Сомоджі (В.Ю.Чумаченко і співавт., 1990).
Для вивчення м’ясних якостей було сформовано групу із 20 бугайців у 20-денному віці, яких вирощували до 15-місяців. Живу масу визначали, щомісячно зважуючи кожну тварину. Лінійні проміри брали в 6-, 12- і 15-місячному віці. Контрольний забій 5 бугайців у 15-місячному віці проводили за методикою ВІТа. Визначали масу парної туші, внутрішнього жиру, внутрішніх органів та шкіри. Обвалку правих напівтуш проводили після 24-годинного охолодження. У напівтуші визначали масу м’якоті, кісток, жиру та сухожилок і хрящів. Розміри шкіри визначали шляхом взяття промірів її довжини та ширини за допомогою мірної стрічки. Для проведення хімічного аналізу відбирали середню пробу м’яса, внутрішніх органів, внутрішнього жиру та крові. У пробах визначали вміст вологи, сухої речовини, білка, жиру та попелу за загальноприйнятими методиками, описаними П.Т.Лебедєвим і А.Т.Усовичем (1969, 1976). Вихід основних поживних речовин (ВОПР) і конверсію сухої речовини, протеїну та енергії корму визначали за методикою Л.К.Лепайиэ (1983) і С.С.Гуткіна (1981).
Для вивчення газообміну було застосовано фізіологічний метод визначення кисню і вуглекислоти у вдихованому повітрі газоаналізатором ГВВ-2 ємністю 10 мл, який в літературі називається апаратом Холдена. Визначення об’єму і відбору проб видихуваного повітря у тварин проводили масочним методом за допомогою газового лічильника. Об’єм видихуваного повітря визначали протягом 5 хвилин з наступним перерахунком на одну хвилину і приведенням його до нормальних умов. У період проведення досліду по вивченню газообміну визначали температуру, вологу і барометричний тиск у приміщенні. Розрахунки по визначенню кількості спожитого кисню, виділеної вуглекислоти і теплопродукції проводили за методикою А.А.Кудрявцева (1951), М.Ф.Томме (1949), А.А.Скворцової і І.І.Хренова (1961). Розпад речовин в організмі вираховували на підставі добового виділення білка із сечею та даних газообміну за методикою М.Ф.Томме (1949). Збір сечі проводили від кожної тварини на протязі доби під час проведення газообміну. Білок в сечі визначали за К’єльдалем (П.Т.Лебедєв, А.Т.Усович, 1969, 1976). Розподіл обмінної енергії вираховували на підставі виділення загальної теплопродукції за добу, середньодобових приростів і живої маси тварин (Н.Г.Григор’єв, Н.П.Волков, Ю.В.Горбунов, 1985).
Оцінку молочної продуктивності піддослідних корів проводили згідно даних зоотехнічного обліку та на основі проведених щомісячно контрольних надоїв. Якісні показники молока визначали щомісячно на протязі лактації. Вміст жиру в молоці визначали за методикою Гербера, загальний білок – рефрактометрично, казеїн – за К’єльдалем, сухий обезжирений молочний залишок – рефрактометрично, вміст сухої речовини – висушуванням у сушильній шафі. Перераховані методики описані П.В.Кугеньовим і Н.В.Барабанщиковим (1988), П.Т.Лебедєвим, А.Т.Усовичем (1969, 1976).
Стійкість лактації визначали за формулою В.Б.Веселовського (1930), за індексами Х.Тернера (1926) (А.І.Бич, О.І.Сакса, 1987; О.І.Сакса, 1985), І.Йоганссона і А.Ханссона (1963), Д.В.Елпатьевського (В.М.Макаров, 1995), Д.Т.Вінничука (1972), J.I.Weller et. аl. (1987) та А.Жирнова (1971).
Тривалість племінного використання тварин визначали як різницю між датою народження і датою вибуття. При обробці даних про причини вибуття всі діагнози були згруповані за комплексом споріднених причин.
Типи гемоглобіну визначали методом горизонтального електрофорезу в крохмальному гелі за методикою О.Smithies (1959) і B.Gahne (1961, 1963), трансферинів – за B.Gahne (1961) і G.C.Ashton (1965), амілази – за G.C.Ashton (1965), R.Ebertus (1967), M.Hesselholt et al. (1966), лужної фосфатази – за B.Gahne (1968) та К.Й.Прозори (1970), церулоплазміну – за J.Schroffel et al. (1968), R. Ebertus (1967), бета-лактоглобуліну – за B.Larson, M.Thymann (1966), казеїну – за методикою К.Й.Прозори (1969, 1971) та R.Aschaffenburg (1962, 1963).
Рівень гетерозиготності тварин вираховували в процентах гетерозиготних локусів до загального числа врахованих локусів (П.Сороковой, Б.Чернушенко, А.Будникова, 1981; В.А.Мельник, 1985). Частоту генів для двоалельної системи визначали за формулою: Р = (2Д + Н) : 2N, а для триалельної: Р= (2Д+Н+В) : 2N, де Р – частота алеля; Д – число гомозигот за алелем А; Н і В - число гетерозигот за алелем А; N – загальна кількість досліджених тварин.
Дослідження генофонду чорно-рябої худоби за групами крові проведено за матеріалами імуногенетичного тестування бугаїв-плідників Львівського облплемоб`єднання. Імуногенетичний аналіз проводили за алелями системи ЕАВ (система В груп крові). Генну частоту алелів визначали за формулою двоалельної системи (П.Ерліх, Р.Холм, 1966). Консолідованість генофонду ліній оцінювали за показниками коефіцієнта гомозиготності (А.А.Robertson, 1983). Аналіз ступеня генетичної диференціації між лініями проводився з використанням коефіцієнту відмінності, що визначався за відповідним алгоритмом (В.Я. Мещеряков, 1983)
Дослідження племінної цінності бугаїв-плідників проведено за період з 1990 по 2003 рік з використанням методів популяційної генетики. Була використана інформація по бугаях-плідниках Львівського облплемоб’єднання, оцінених за якістю нащадків, матеріали племінного і зоотехнічного обліку випробувальних та племінних господарств за показниками надою, вмісту жиру та кількості молочного жиру дочок плідників і їх ровесниць. Оцінка бугаїв за якістю нащадків проводилася згідно інструкцій по перевірці і оцінці бугаїв молочних та молочно-мясних порід (1980, 1991). Клас племінної цінності плідників визначали згідно з методикою Європейської асоціації тваринників (Л.С.Стефанюк, Л.К.Ернст, Г.П.Легошин, 1971).
Індекс бугая за родоводом (ІБР) визначали за формулою:  де М – продуктивність матері; ММ – продуктивність матері матері; МО – продуктивність матері батька.
Частку впливу різних факторів на показники продуктивності визначали методом дисперсійного аналізу. Одержаний матеріал наукових досліджень обробляли методом варіаційної статистики за М.О.Плохинським (1969, 1970), П.Ф.Рокицьким (1974), Н.Бейлі (1962), Е.К.Меркур’євою (1970) та А.Т.Опрею (1994).
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Динаміка росту живої маси. Результати наших досліджень показують, що телички західного внутрішньопороднього типу мали високі показники живої маси (табл.1).
Встановлено, що різниця за живою масою новонароджених, 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячних теличок племзаводів “Cелекціонер”, “Радехівське” і “Правда” коливалася від 3,7 до 30,7 кг і була статистично вірогідною при Р<0,01-0,001.
Кратність збільшення живої маси тварин від народження до 18-місячного віку у племзаводі “Селекціонер” становила 12,9, “Правда” – 14,0, “Радехівське” – 11,4 і в середньому по трьох стадах – 13,0 раза. Різниця за коефіцієнтами збільшення живої маси між теличками у всі вікові періоди була статистично вірогідна при Р<0,01-0,001.
Середньодобові прирости у телиць західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи до 9-місячного віку найбільшими були у тварин племзаводу “Правда”, з 9-до 15-місячного віку – у тварин племзаводу “Селекціонер” і з 15- до 18-місячного віку – у телиць племзаводу “Радехівське”. По всіх господарствах найбільшим цей показник виявився у тварин з 3- до 6-місячного
- Динаміка живої маси теличок західного внутрішньопородного типу, кг
віку. Різниця у всі вікові періоди за середньодобовими приростами була вірогідна при Р<0,01-0,001.
Відносна швидкість росту з віком телиць знижувалася. Найвищою вона була у період від народження до 3-місячного віку. Нашими дослідженнями встановлено, що частка впливу генотипу на динаміку росту живої маси теличок в залежності від віку складала від 4,08 до 14,40, бугайців – від 3,96 до 22,22 % при Р<0,05-0,001. На ріст живої маси, середньодобові прирости та відносну швидкість росту молодняку значно впливали батьки. Тварини від різних батьків характеризувалися неоднаковою живою масою при народженні та в усі вікові періоди. Кратність збільшення живої маси у дочок різних батьків за період від народження до 18-місячного віку знаходилася в межах 8,4-18,9 раза, у бугайців від народження до 15 місяців – в межах 11,8-14,8 раза. Частка впливу батьків на живу масу у новонароджених, 3-, 6-, 9- та 12-місячних тварин обох статей коливалася від 13,41 до 31,95 %, а на живу масу 15- та 18-місячних теличок становила відповідно 24,13 та 27,45 % при Р<0,001.
Лінійний ріст тварин. Із одержаних нами даних випливає, що телички західного внутрішньопородного типу у 3-,6-,9-,12-,15- та 18-місячному віці мали неоднакове збільшення промірів висоти, ширини, обхвату і довжини (табл.2). З 3-до 18-місячного віку найбільші коефіцієнти приросту у них були за промірами глибини грудей, ширини грудей, обхвату грудей за лопатками, косої довжини тулуба, косої довжини заду, ширини в маклаках, ширини в тазостегнових зчленуваннях, ширини в сідничних горбах і напівобхвату заду. З віком теличок коефіцієнти приросту промірів висоти в холці, висоти в попереку, висоти в крижах, ширини в маклаках, ширини в тазостегнових зчленуваннях, ширини в сідничних горбах, обхвату п’ястка і напівобхвату заду знижувалися. У період з 3- до 18-місячного віку проміри висоти в холці, висоти в попереку та висоти в крижах збільшувалися в 1,37-1,40, глибини грудей – в 1,69, ширини грудей – в 2,04, обхвату грудей за лопатками – в 1,51, косої довжини тулуба – в 1,30-1,32, косої довжини заду – в 1,55, ширини в маклаках – в 1,91, ширини в тазостегнових зчленуваннях – в 1,55, ширини в сідничних горбах – в 1,82, обхвату п’ястка – в 1,30 і напівобхвату заду – в 1,62 раза.
- Проміри статей тіла екстер’єру теличок західного внутрішньопородного
типу (M±m, см)
Необхідно відмітити, що у бугайців у різні вікові періоди окремі проміри статей тіла також збільшувалися із неоднаковою інтенсивністю. Встановлено, що в проміжку від 6- до 15-місячного віку у них найбільш інтенсивно відбувався ріст ширини і глибини грудей, обхвату грудей за лопатками, напівобхвату заду, ширини в маклаках, ширини в тазостегнових зчленуваннях, ширини в сідничних горбах, довжини та ширини голови. За цей віковий період проміри висоти в холці, висоти в попереку, висоти в крижах, довжини тулуба та обхвату п’ястка збільшувалися в 1,13-1,24 раза, косої довжини тулуба, косої довжини заду – в 1,24-1,29 раза, глибини грудей, ширини грудей, обхвату грудей за лопатками, напівобхвату заду, ширини в маклаках, ширини в тазостегнових зчленуваннях, ширини в сідничних горбах, довжини і ширини голови – в 1,28-1,46 раза. З віком у теличок і бугайців відбувалося збільшення індексів масивності за Дюрстом, м’ясності, важковаговості, широтного, глибокогрудості, тазогрудного, крутореберності, масометричного, навантаження на гомілку, умовного об’єму тулуба. Індекси масивності за Дюрстом, важковаговості, широтний і масометричний показують, що телички і бугайці гармонійно розвивалися як за живою масою, так і за промірами. У всі вікові періоди вони мали широкий та глибокий тулуб і добре розвинену грудну клітку. Індекс довгоногості у тварин обох статей з віком зменшувався.
М’ясна продуктивність тварин. Результати контрольного забою показують, що при середній передзабійній живій масі бугайців 455,60±2,42 кг маса туші складала 259,62±3,40 кг, маса внутрішнього жиру – 8,52±0,79 кг, забійна маса – 268,14±3,01 кг, вихід туші – 56,98±0,54 % і забійний вихід – 58,85±0,48%. Встановлено, що при середній масі напівтуші 129,74±1,7 кг вихід м’якоті становив 102,68±1,49 кг (79,14 %), кісток – 25,03±0,38 кг (19,29 %), сухожилок та хрящів – 2,03±0,06 кг (1,57 %). Вихід м’якоті на 1 кг кісток складав 4,10±0,06. Внутрішній жир розподілявся таким чином: нирковий – 2,86±0,56 кг, пахвинний – 1,48±0,32, сорочковий – 1,10±0,20, кишковий – 1,52±0,31 і шлунковий – 1,56±0,34 кг. Бугайці західного внутрішньопородного типу мали добре розвинуті внутрішні органи, шлунок та кишечник. Маса шкіри в середньому становила 7,94±0,17 % від передзабійної живої маси бугайців. Вихід маси шкіри на 1 дм2 площі становив 83,71±2,06 г. У середній пробі мяса-фаршу вологи було 71,16, сухої речовини – 28,84, білка – 21,16, жиру – 6,66 і попелу – 1,02 %. Енергетична цінність 1 кг м’яса складала 6,66 МДж. Вміст вологи у внутрішніх органах коливався від 75,96 до 78,02, сухої речовини – від 21,98 до 24,04, білка – від 14,64 до 21,18, жиру – від 1,48 до 4,06, попелу – від 1,06 до 3,88 %, а енергетична цінність 1 кг внутрішніх органів – від 4,15 до 4,83 МДж. На 1 кг живої маси в туші бугайців відкладалося 130,05 г сухої речовини, 95,43 г білка, 30,03 г жиру та 2,84 МДж енергії, а у всіх їстівних частинах тіла – відповідно 167,71; 113,45; 47,87 і 3,86 (табл. 3). Біоконверсія сухої речовини корму у них становила 2,06 %, перетравного протеїну – 14,84 і доступної обмінної енергії – 4,69 %. Наші дослідження показують, що при вирощуванні на рівні середньодобових приростів 900-1000 г бугайці західного внутрішньопородного типу мали високі м’ясні якості.
Молочна продуктивність корів. Генетичний потенціал корів західного внутрішньопородного типу в племзаводах є досить високим (табл. 4). Надій корів за першу лактацію складав 93,13 % від надою за другу, 87,64 % – від надою за третю і 83,61 % – від надою за найвищу лактацію. Середній вік досягнення найвищих надоїв становив 2,34±0,03 лактації. Нами встановлено, що за надоєм корови в залежності від генотипів в розрізі лактацій мали різну молочну продуктивність. Вплив генотипу на їх надій залежно від лактаційного періоду складав 5,84-14,31, на вміст жиру в молоці – 15,85-23,17 та на кількість молочного жиру – 8,13-20,05 %.
На формування молочної продуктивності корів значно впливали їх матері. Виявлено, що коефіцієнти кореляції між надоєм матерів і надоєм дочок в залежності від лактації знаходилися в межах 0,104-0,342 та між надоєм матерів і кількістю молочного жиру в молоці дочок – в межах 0,174-0,289 при Р<0,01-0,001, а частка впливу надою матерів на надій дочок коливалася від 29,83 до 32,87 % при Р<0,001. На рівень молочної продуктивності корів значно впливали їх батьки. Встановлено, що вплив батьків на надій дочок залежно від лактації складав 33,56–42,26 %, на вміст жиру в молоці – 43,39–48,52 і на кількість молочного жиру – 41,88–46,71 %. Нами виявлено, що для забезпечення високої молочної продуктивності корови в період їх росту й розвитку повинні мати живу масу при народженні 28-36 кг, у 6 місяців – 160-180, у 12 місяців – 280-300 (табл.5), у 18 місяців – 440-480 і при першому осіменінні – 360-440 кг. Частка впливу живої маси телиць на їх майбутній надій в залежності від віку і лактації становила 8,21-42,87 %.
Нами встановлено, що найбільш продуктивними виявилися корови з висотою в холці 129-138 (табл. 6), глибиною грудей – 69-78, шириною грудей – 46-49, обхватом грудей за лопатками – 191-200, косою довжиною тулуба – 160-170, шириною в маклаках – 53-59 і обхватом п’ястка – 18-19 см. Частка впливу висоти в
3. Вихід поживних речовин в туші та їстівних частинах тіла бугайців західного внутрішньопородного типу в 15-місячному віці, n=5
4. Молочна продуктивність корів західного внутрішньопородного типу
української чорно-рябої молочної породи
5.Залежність молочної продуктивності корів від їх живої маси у віці 12 місяців
холці на надій залежно від лактації становила 12,09-16,15, глибини грудей – 11,38-15,85, ширини грудей – 8,37-8,88, косої довжини тулуба – 9,78-13,06, обхвату грудей за лопатками – 10,53-13,10, ширини в маклаках – 8,31-9,17 та обхвату п’ястка – 2,44-3,05 %.
Необхідно відмітити, що найвищу молочну продуктивність мали корови, які вперше осіменялися у віці 16-18 місяців з живою масою 360–400 кг і телилися у віці 26–27 місяців. Частка впливу віку першого осіменіння на надій залежно від лактації становила 8,06–9,02, першого отелення – 6,10–9,88 %.
Результати наших досліджень показують, що у корів західного внутрішньопородного типу сухостійний період за ІІ лактацію складав 64,0±1,0, за ІІІ – 74,0±1,2 і за найвищу – 80,4±2,0 дня (табл. 7). Тривалість сервіс-періоду за І лактацію становила 116,7±2,8, за ІІ – 110,9±2,4, за ІІІ – 113,9±2,9 і за найвищу – 115,8±2,8 дня, а тривалість міжотельного періоду – відповідно 397,1±2,6, 394,0±2,7, 398,6±2,7 і 399,7±2,9 дня.
Нами встановлено, що на тривалість сухостійного, сервіс- і міжотельного періодів значно впливає генотип корів і батьки. Частка впливу генотипу корів на тривалість сухостійного періоду складала 1,52-2,29, сервіс-періоду – 3,60-11,02 та міжотельного періоду – 5,58-10,97 %, а батьків – відповідно 18,70-25,59, 20,92-39,06 і 22,57-36,30 %.
6. Залежність молочної продуктивності корів-первісток від їх висоти в холці
Аналіз залежності молочної продуктивності корів від тривалості сервіс-періоду показав, що найвищі показники за надоєм і кількістю молочного жиру були у тварин із сервіс-періодом від 101 до 180 днів. Корови з надоєм 5000-6000 кг молока за лактацію мали середній сервіс-період 100-120 днів. Наші дані свідчать, що молочна продуктивність корів в значній мірі залежить від тривалості міжотельного періоду. У основної маси корів цей показник знаходився в межах 360-380 днів. Найбільшу молочну продуктивність мали тварини з міжотельним періодом 446-465 днів. Встановлено, що найвищі надої спостерігалися у корів з тривалістю сухостійного
7. Тривалість сухостійного, сервіс- і міжотельного періодів у корів західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи
періоду 50-60 днів, сервіс-періоду – 90-120 днів і міжотельного періоду – 378-405 днів. Частка впливу тривалості сухостійного періоду на надій в залежності від лактації становила 18,64-24,29, сервіс-періоду – 33,79-39,67 та міжотельного періоду – 36,47-42,31 %.
В залежності від лактації коефіцієнти кореляції між тривалістю сервіс-періоду та надоєм, вмістом жиру в молоці, кількістю молочного жиру становили відповідно 0,171-0,342; 0,105-0,199 і 0,183-0,344 та між тривалістю міжотельного періоду і цими ж показниками – 0,216-0,350; 0,148-0,196; 0,235-0,350 при Р<0,001.
Молочна продуктивність і характер лактаційної кривої високопродуктивних корів. Результати наших досліджень показують, що високопродуктивні корови мали добре розвинену молочну залозу (табл.8): обхват вим’я у них складав 144,90±1,62, довжина – 43,14±0,83 та ширина – 35,83±0,71 см. У високопродуктивних корів ванноподібна форма молочної залози становила 30,67, а чашоподібна – 69,33 %. Тварини мали добре розвинені дійки. Циліндрична форма дійок була у 78,99 корів, конічна – у 21,01 %. Швидкість молоковіддачі становила 1,98±0,08 кг/хв.
Із аналізу молочної продуктивності високопродуктивних корів випливає, що найвищі надої за І, ІІ, ІІІ і найвищу лактації були на другому місяці лактаційного періоду (табл.9) і вони становили відповідно 12,3; 12,6 ; 12,7 і 12,2 % від загального надою за лактацію. Визначені різними способами індекси стабільності лактації свідчать про те, що надої за І, ІІ, ІІІ і найвищу лактації були стійкими. Нами виявлено, що у високопродуктивних корів існує високовірогідна позитивна кореляція між помісячними надоями і надоєм за лактацію, помісячною кількістю молочного жиру і надоєм за лактацію, помісячними надоями і кількістю молочного жиру за лактацію та між помісячною кількістю молочного жиру і кількістю молочного жиру за лактацію. Коефіцієнти кореляції між вищеназваними показниками становили відповідно 0,377-0,888; 0,159-0,780; 0,272-0,802 та 0,156-0,820 при Р<0,001.
Необхідно відмітити, що тривалість сухостійного, сервіс- і міжотельного періодів значно впливала на молочну продуктивність високопродуктивних корів західного внутрішньопородного типу. Частка впливу тривалості сухостійного періоду на надій в залежності від лактації знаходилася в межах 21,33-28,43 %, на вміст жиру в молоці
8. Оцінка молочної залози повновікових високопродуктивних корів західного внутрішньопородного типу (n=238)
– 19,21-20,85 % і на кількість молочного жиру – 22,17-26,55 %, тривалості сервіс-періоду на вищеназвані показники – відповідно 36,55-39,64; 20,48-23,08 і 24,58-28,77 % та тривалості міжотельного періоду – 40,14-42,18; 22,44-25,28 і 39,27-42,15 %.
Тривалість використання корів. Нами встановлено, що середня тривалість господарського використання корів західного внутрішньопородного типу становила 2266,1±49,1 дня з коливаннями від 1499,0±128,5 дня у 21/32-кровних за голштинською породою тварин до 2497,3±91,4 дня у напівкровних. На тривалість використання корів значно впливали їх батьки. Найбільшою вона була у дочок бугая Іртиша 2983 (3219,3±330,1 дня), а найменшою – у дочок плідника Легенда 85 (1481,0±126,7 дня). Виявлено, що внаслідок порушення функції відтворювальної здатності вибувало 46,24 % корів, низької продуктивності – 26,57, захворювання кінцівок – 8,30, захворювання вим’я – 5,68 та внаслідок травм і нещасних випадків – 5,38 %. Частка впливу генотипу на тривалість використання корів становила 8,44%, а частка впливу батьків – 29,48 % при Р<0,001.
Динаміка кількісних і якісних показників молочної продуктивності корів. Нами вивчено динаміку вмісту сухих речовин, білка, казеїну, білків сироватки, сухого обезжиреного молочного залишку та сумарного вмісту жиру з білком у корів на протязі лактації (табл.10). Результати досліджень показують, що у корів вміст сухих речовин в молоці збільшувався до 6-го місяця лактації. Встановлено, що у корів західного внутрішньопородного типу на протязі лактаційного періоду динаміка зміни сухої речовини, вмісту білка, казеїну, білків сироватки, жиру, сухого
|
