|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН
ВИСОЧАНСЬКИЙ ЙОСИП СТЕПАНОВИЧ
УДК 636.2.064.6/.082.456.
РІСТ І РОЗВИТОК ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОМІСНИХ ТЕЛИЦЬ БУРОЇ КАРПАТСЬКОЇ ПОРОДИ
Спеціальність - 06.02.01. - розведення та селекція тварин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
c.Чубинське Київської області
1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Закарпатському інституті агропромислового виробництва УААН.
Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН, доктор сільськогосподарських наук,
професор Зубець Михайло Васильович,
Президент Української академії аграрних наук.
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,
професор Сірацький Йосип Зенонович,
завідувач відділом інституту розведення і генетики тварин;
кандидат сільськогосподарських наук
Костенко Олександр Іванович, начальник відділу тваринництва, ветеринарної медицини і переробки продукції УААН
Провідна установа: Інститут сільського господарства Полісся УААН, м.Житомир
Захист дисертації відбудеться “_7_”_квітня__ 1999 року, о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради при Інституті розведення і генетики тварин УААН.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин УААН.
Адреса інституту: 256319, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Чубинське, вул. Погребняка, 1.
Автореферат розісланий “_5_”___березня____ 1999 року.
Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради
кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник Ю.В.Мільченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. З метою забезпечення потреб населення м”ясом в Україні широко розгорнуто роботу по створенню спеціалізованої галузі м”ясного скотарства.
В межах України виділяються географічні зони, яки істотно відрізняються за кліматичними, господарськими та іншими факторами. Тому селекційний процес створення української м”ячсної породи йшов черех формування зональних типів. Так, у 1978 році затверджено чернігівський і придніпровський м”ясні типи, котрі у 1993 році було об”єднано у структуру української м”ясної породи великої рогатої худоби. Завершується робота по створенню знам”янської та асканійської м”ясних порід. У 1994 році затверджено волинську м”ясну породу. Породотворчим процесом охоплено всі природно-кліматичні зони рівнинних областей. В гірській же зоні Карпат, де є практично всі передумови для ефективного ведення м”ясного скотарства, така робота не проводилась.
Ведення скотарства в гірській зоні Карпат має свої особливості. Тут три четверті площ сільськогосподарських угідь – це луки і пасовища. Значна кількість орних земель зайнята кормовими культурами. Все це дає змогу протягом літа, за рахунок випасання та нагулу, отримувати достатню кількість екологічно чистої, дешевої яловичини.
Специфіка регіону Карпат зумовлена континентальним кліматом, надмірною зволоженістю, недостатньою інсоляцією, відсутністю власного зернового господарства, наявністю значних площ природних пасовищ і сіножатей в структурі сільськогосподарських угідь. Ставить особливі вимоги до тварин, які б стали основою нової галузі в зоні.
Поставивши за мету створення генотипу спеціалізованої м”ясної худоби, ми вважали, що одним з важливих елементів оцінки поєднуваності генотипів у схрещуванні, окрім відгодівельних та забійних характеристик помісних бичків, є материнські якості та формування відтворювальної функції помісних маток. В м”ясному скотарстві єдіною продукцією, що отримується від корови є теля для вирощування. Тому, ці характеристики можна вважати головними.
Аналіз ліьературних джерел з питання створення вітчизняних м”ясних генотипів показав, що в переважній більшості публікацій висвітлено саме м”ясну продуктивність бичків, тоді як відтворювальним функціям маток увага приділяється дуже рідко. Може саме й тому вітчизняні генотипи характеризуються низькою відтворювальною функцією. Якщо ж вести мову про породотворчий процес у гірському регіоні Карпат, який за багатьма кліматичними факторами є екстремальним, то проблема материнських якостей та відтворювальних функцій маток виходить навіть на перше місце. А тому предметом нашого дослідження було обрано помісних маток та їх чистопорідних аналогів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана по темі “Розробити програму створення галузі спеціалізованого м”ясного скотарства для гірського регіону Українських Карпат” N держреестрації УА 01002354Р. Оцінка поєднань генотипів бурої карпатської породи з волинською породою та знам”янським м”ясним типом за відтворювальною здатністю та материнськими якостями помісних маток N держреэстрації УА 01002354 Р.
Мета і завдання досліджень. Метою досліджень ставилося пошук оптимальних селекційних шляхів створення м”ясних стад, пристосованих до умов гірського регіону Карпат і позбавлених складностей з відтворенням худоби.
В завдання досліджень входило:
- дослідити вплив генотипу плідника на розвиток та формування відтворних функцій помісних телиць;
- вивчити динаміку росту живої маси, екстер”єрні та деякі інтер”єрні особливості помісних телиць у порівнянні з чистопородними аналогами;
- дати оцінку легкоотельності та материнських якостей піддослідних маток.
- встановити закономірності поведінки піддослідних тварин;
- здійснити порівняльну оцінку молочності первісток та хімічного складу їх молозива й молока.
Наукова новизна. Вперше в умовах гірської зони Українських Карпат комплексно вивчено особливості розвитку, формування відтворних функцій, легкоотельність, материнські якості, етологічні особливості та молочність помісних маток бура карпатська х волинська м”ясна порода та бура карпатська х знам”янський тип у порівнянні з чистопорідними ровесницями бурої карпатської породи..
Практична значимість роботи. На підставі результатів проведених досліджень доведено доцільність використання плідників волинської м”ясної породи та знам”янського типу у відтворювальному схрещуванні при створенні м”ясних стад для гірської зони Українських Карпат.
Реалізація результатів досліджень. Результати проведених досліджень використано при розробці “Програми розвитку спеціалізованого м”ясного скотарства в Закарпатській області на період до 2005 р”. В результаті проведеної роботи створено масив спеціалізованої м”ясної худоби в умовах гірської зони Українських Карпат.
Особистий внесок здобувача полягає в організації дослідів, зборі первинних матеріалів, обробці та аналізі отриманих даних і формуванні висновків, аналізі первинних матеріалів, що стосується даних екстер”єру, живої маси інтер”єрних особливостей, відтворні функції маток, молочність первісток, скоростиглість тварин.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів “Наукові розробки та досягнення молодих вчених сільськогосподарському виробництву” (В.Бакта, 1991), на науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів “наукові розробки агропромислового комплексу” (Н.Ворота, 1993 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми агропромислового комплексу гірського регіону Карпат” (Н.Ворота, 1994р.).
Публікації результатів досліджень. За матеріалами дисертації всього опубліковано 8 робіт, в котрих висвітлено основні результати досліджень.
Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 124 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, результатів досліджень, вісновків та списку літуратури, включає в себе 32 таблиці, 2 рисунки. Список літуратури включає 251 джерело, з яких 46 іноземних авторів.
Загальна методика і основні методи досліджень
Для проведення досліджень у дослідному господарстві “Карпати” Закарпатського інституту АПВ було відібрано корів, середній вік яких становив 4,6 років з молочною продуктивністю 2300-2500 кг і телиць парувального віку з живою масою понад 280 кг.
Відібране маточне поголів”я за принципом аналогів було розділено на три групи Маток першої групи було використано під осіменіння спермою чистопорідних бурих карпатських бугаїв, у відповідності з існуючим планом закріплення. Корів та телиць другої і третьої груп було спаровано, відповідно, з бугаями волинської породи і знам”янського типу.
Піддослідні групи для проведення досліджень були сформовані з приплоду, отриманого від маток кожної з описаних груп. Телички для досліду відбиралися за принципом аналогів з врахуванням дати народження, розвитку та стану здоров’я. В якості контролю використано чистопорідних бурих карпатських ровесниць.
Дослідження виконані шляхом проведення науково-виробничих дослідів згідно схеми 1.
Порівняльну оцінку господарських показників вирощування та деяких біологічних особливостей помісних телиць бура карпатська х знам’янський тип, бура карпатська х волинська м’ясна проведено в колгоспі “Бескид” Воловецького району Закарпатської області. Телиці утримувались в умовах прив’язного вирощування та випасалися на високогірному приполонинському пасовищі на висоті 850-900 м над рівнем моря.
Піддослідних телиць вирощували на підсисі за системою “корова-теля”. Тривалість піддослідного періоду була повністю зумовлена технологією пасовищоного утримання корів з телятами на підсисі. Середній вік телиць при відлученні і постановці на зимово-стійлове утримання складав 6,5 місяців.
1.Схема досліду
* - БК- бура карпатська порода; ВМ - волинська м’ясна порода;
ЗМ- знам’янський м’ясний тип.
Годівля піддслідного поголів’я була продиктована специфікою гірських умов. Так, основу раціонів у всі періоди онтогенозу складали вегетативні корми власного виробництва: в літній період - зелена маса пасовища, в зимовий - сіно, силос злакових культур та солома озимої пшениці. Концентровані корми використовувались в окремі місяці зимово-стійлового періоду. В структурі річного раціону концкорми не перевищували 7 %.
За період вирощування на підсосі піддослідний молодняк отримав, в середньому на голову /молоко й пасовищна трава/: І група - 484,5 кормових одиниць і 59,1 кг перетравного протеїну, ІІ-а, відповідно - 550,4 і 63,2 та ІІІ-я група - 589,3 корм.од. і 64,4 кг перетравного протеїну.
Після відлучення від матерів піддослідні телиці утримувалися безприв’язно у групових клітках по 15 голів. За 6 місяців зимово-стійлового періоду молодняк отримував, з розрахунку на голову, 830 кормових одиниць і 85,8 кг перетравного протеїну.
В період пасовищного утримання від 12,5-ти до 18,5-місячного віку молодняк піддослідних груп був забезпечений пасовищним кормом на рівні 738 к.од. і 88.6 кг перетравного протеїну.
В наступний віковий період від 18,5-ти до 24-місячного віку, в умовах складної зимівлі (1993-1994 рр.) піддослідні телиці, в середньому на голову, отримували 694 корм.од. і 54,6 кг перетравного протеїну. Концентрати складали у цей період 9,5 % за проживністю.
Утримували піддослідні телиці в пасовищний період у груповому загоні, обладнаному навісним дахом. Водопій забезпечувався з природніх водоймищ. Рівень годівлі помісних телиць, що вирощувалися в умовах виробничої перевірки в КСП “Бескид”, протягом стійлового утримання практично нічим не відрізняється. В той же час, влітку тут використовували короткочасне підпасання на культурному травостої з високим вмістом бобових компонентів, що відчутно позначалося на енергії росту піддослідного молодняка.
Витрати кормів у період стійлового утримання визначали шляхом зважування заданих кормів та їх залишків, а в пасовищний період розрахунковим методом через врожайність пасовища /методом скошування контрольних ділянок/. Поживність кормів визначали за фактичними результатами зоотехнічного аналізу, вміст сирого протеїну та азоту - методом Кельдаля, енергетичну поживність - розрахунковим методом.
Живу масу піддослідних телиць визначали щомісячно шляхом зважування вранці до годівлі у віці: при народженні, в 6, 12 і 18 місяців.
Відповідно до цих вікових періодів вираховували абсолютний, середньодобовий та відносний прирости живої маси тварин. Ексте’єрні особливості та лінійний ріст вивчали шляхом взяття промірів статей тіла піддослідних тварин. На основі лінійних промірів вирахували індекси будови тіла та ектер’єрний профіль телиць у віці 9, 12, 15 і 18 місяців.
Швидкість росту та стирання ратиць вивчали за методом Д.Т.Вінничука, Д.І. Савчура, Н.Н. Майбороди, К.Л.Мельника (1991).
Інтер’єрні особливості та клінічні показники визначали за загально прийнятими методиками, стан зубної аркади - методом щомісячних спостережень.
Етологічні дослідження проводились шляхом добового хронометражу у віці 9,12,18 місяців за методикою інституту тваринництва УААН (Харків, 1982) з розрахунком індексів функціональної активності за В.І.Велікжаніним (1986).
Відтворювальні функції маток - шляхом спостережень за гінекологічними даними та матеріалами первинного зоотехнічного обліку.
Молочність первісток - методом контрольного доїння, хімічний склад молозива - за загальноприйнятими методиками описаними М.С.Кареніцькою та П.В.Кугенєвим (19961).
Опрацювання одержаних в дослідженнях даних проводили методом варіаційної статистики (М.О.Плохінський, 1969 і Г.Ф.Лакіна, 1980).
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розвиток піддослідного молодняка
Дослідженнями встановлено, що тривалість ембріогенезу у маток бурої карпатської породи не залежала від генотипу плідника. Напруженість ембріонального валового росту була найвищою у помісей з волинською м’ясною породою. Різниця у теличок становила 0,18 г порівняно до контрольної ІІІ-ї дослідної групи. Ця закономірність підтвердилась і показниками живої маси новонародженого молодняка. У першій серії досліду вона була такою: телички бурої карпатської породи - 30 кг, помісні з волинською породою - 34 кг, із знам’янським типом - 35 кг; у другій серії досліду - помісь з волинською породою -29 кг та із знам’янським типом - 29 кг.
Аналіз вікової динаміки живої маси піддослідних телиць (табл. 2) свідчить про наявність явища гетерозису на протязі всього періоду вирощування, не залежно від технології утримання і умов випасання. У всі вікові періоди помісні телиці переважали ровесниць контрольної групи за живою масою на 7,2 -33,1 %. Особливо вагомою і статистично вірогідною ця різниця була у 6-ти місячному віці, коли за рахунок підсосу забезпечувалася потреба організму і тварини могли реалізувати свій
- Господарські показники вирощування піддослідних телиць, /М±m/
потенціал. За період підсосу бурі карпатські телиці збільшували живу масу в 4 рази, помісі з волинською м’ясною породою - в 4,23 і знам’янського типу в - 4,11 рази.
Різниця у валовому прирості телиць піддослідних груп до контрольної складала 9,0 % у помісей з волинською породою і 16 % - у помісей знам’янського типу (в обох серіях дослідів).
Відповідно, перевага помісних телиць обох груп спостерігалася в період підсосу і за середньодобовими приростами. Так, в контрольній групі вони становили 503 г, у волинських помісях - 650 г і в знам’янських - 683 г.
Отримані господарські показники вирощування помісних телиць у досліді підтвердились у зрілому (18 місяців) віці, в умовах виробничої перевірки (таб.3).
- Господарські показники вирощування помісних телиць
в умовах виробничої перевірки, / М ± m /
Лінійний ріст та екстер’єрні особливості
За екстер’єрними особливостями піддослідних тварин встановлено істотну, і в більшості випадків статистично вірогідну, перевагу помісних телиць над чистопородними ровесницями в 12 і 18 місячному віці. Особливо значимою і статистично вірогідною ця перевага була за промірами, що характеризують лептосомний тип будови тіла, а саме за обхватом грудей, напів обхватом та спіральним обхватом заду. Слід відмітити стабільну перевагу помісей за всіма показниками лінійного росту, в середньому, на 1,2-8,6 %, причому, якщо волинські помісі відрізнялися кращим розвитком передньої третини тулуба, то тварини ІІІ групи були неперевершеними за промірами заду (на 7 і 9 см більше порівняно до І і ІІ груп).
Індекси будови тіла піддослідних телиць (табл. 4) характеризують тварин ІІ групи як найбільш глибокогрудих, компактних і масивних, тоді як тварини ІІІ групи характеризувались найбільшим індексом м’ясності.
Чистопородні телиці й нетелі поступалися помісним аналогам ІІ і ІІІ груп за індексами збитості на 4.0 % та масивності, відповідно, на 16.7 і 3.3 %. Через високу варіабельність лінійних промірів міжгрупові відмінності були статистично невірогідні.
Виявлені в досліді закономірності щодо індексів масивності компактності і м’ясності дослідних груп тварин підтвердились і у виробничій перевірці.
- Індекси тілоскладу піддослідних телиць у віковій динаміці, % / М ± m /
Дослідження особливостей формування швидкості стирання та відростання рогової стінки ратиць піддослідних маток (табл. 5) свідчать, що найбільшу площу опори мали тварини ІІІ групи, і, практично при однаковій живій масі у 12 місячному віці, вони, закономірно, мали менше питоме навантаження. Різниця до контролю встановила 16,5 % (статистично вірогідно, при Р < 0,01).
- Особливості формування ратиць піддослідних маток
у період 18-22 місяців, мм (М ± m)
Аналіз даних одержаних у більш зрілому віці телиць показав, що самими міцними були ратиці у тварин II групи. Разом з тим, можна стверджувати що матки всіх піддослідних груп в достатній мірі добре пристосовані до пасовищного утримання.
Це зумовлено тим, що більш виражене стирання рогової стінки ратиць компенсувалося посиленим її відростанням, яке становило по групах, відповідно: 22,5 і 16,0 та 23,0 мм (перевага молодняка I і III груп над ровесницями II групи була статистично вірогідною при Р< 0,02).
Виявлено значно менше стирання стінки ратиць телиць, вирощених в умовах виробничої перевірки можна пояснити в підвищеною їх міцністю за рахунок, очевидно, покращеного протеїнового живлення на культурних пасовищах з високим вмістом бобових компонентів.
РЕЗУЛЬТАТИ ЕТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТЕЛИЦЬ
При вивченні нами харчової поведінки і рухової активності тварин встановлено, що вищою активністю харчової поведінки відзначалися телиці дослідних груп у 10-місячному віці. В наступні вікові періоди різниця між групами вирівнювалась, але індекс жуйки, який характеризує активну дію шлунково-кишкового тракту, у всі вікові періоди був вищим у тварин дослідних груп (0,32-0,35 проти 0,29).
Найвищою функціональною добовою активністю характеризувалися тварини бурої карпатської породи (контрольна група). Ця особливість спостерігалася у всі вікові періоди.
ПЕРЕБІГ РОЗТЕЛІВ, МАТЕРИНСЬКІ ЯКОСТІ ТА ЕТОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕРВІСТОК
Спостереження за перебігом розтелів піддослідних маток показало, що найменше ускладнень при розтелах було у тварин II групи (90 % легких розтелів). За віком на час розтелу самки бурої карпатської породи (контрольна група) переважали волинських помісей на 28 днів, а ровесниці III-ї групи поступалися на 4 дні.
Слід відзначити, що після розтелу помісні первістки II і III груп живою масою переважали аналогів бурої карпатської породи відповідно на 23 і 53 кг, або на 7,3 і 16,8 % (різниця між I і III групами вірогідна, при Р<0,05).
Встановлено, що найбільш швидким перебігом пологової стадії розтелу (19 хв.) характеризувалися матки II групи.
Характеризуючи новонароджених телят відмічено, що у приплоду, одержаного від помісних первісток, спостерігалося найшвидше виділення меконію, найвища рухова і харчова активність в той же час телятам від контрольної групи потрібно було значно менше часу, щоб піднятися на ноги та проявити акт ссання (табл. 6).
6. Етологічні характеристики первісток і приплоду протягом першої доби
після розтелу, хв. (М ± m)
| 
