|
Херсонський державний аграрний університет
Кірович Наталія Олександрівна
УДК 636.22/28.03:611.013
РАННЄ ПРОГНОЗУВАННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ОРГАНІЗМУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТРИВАЛОСТІ ЕМБРІОГЕНЕЗУ
06.02.01 – розведення та селекція тварин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
сільськогосподарських наук
Херсон - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі зоогігієни та технології виробництва продуктів тваринництва Одеського державного сільськогосподарського інституту, Міністерство АПК України, м. Одеса.
Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор Гончаренко Володимир Михайлович, Одеський державний сільськогосподарський інститут, завідувач кафедри зоогігієни та технології виробництва продуктів тваринництва
Офіційний опонент: доктор сільськогосподарських наук, академік УААН, Козир Володимир Семенович, Дніпропетровська державна адміністрація, заступник начальника управління харчової і переробної промисловості
Офіційний опонент: доктор сільськогосподарських наук, доцент
Хомут Іван Семенович, Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція, заступник директора дослідної станції по центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Одеської області
Провідна установа – інститут тваринництва степових районів України ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова”, відділ скотарства
Захист відбудеться “ ” вересня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02. в Херсонському державному аграрному університеті (325006, м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 23, головний учбовий корпус, аудиторія 64).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 325006, м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 23, головний учбовий корпус.
Автореферат розісланий “ ” серпня 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Найважливішими задачами в подальшому розвитку скотарства на сучасному етапі є збільшення продуктивності тварин шляхами селекції та можливе її прогнозування на ранніх етапах постнатального розвитку. А також розробка методів цього прогнозування починаючи з ембріонального періоду.
Ряд авторів (Подоба Є.Г., 1972, 1973; Чернякова Н.Є., 1975; Кремльов Є.П., Танана Л.А., 1990; Панасюк І.М., 1997) вказують на можливість такого прогнозування. Однак при цьому не порушуються питання, пов′язані з формуванням резистентності організму тварин, чи не чинить негативного впливу підвищена продуктивність корів з короткою тривалістю ембріогенезу на їх стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Адже реактивність організму виникає ще на ранніх етапах ембріонального періоду розвитку і в подальшому залежить від впливу різних чинників.
Актуальним також є можливість математичного прогнозування продуктивності та розробка конкретної моделі, за окремими показниками, у тварин з різною тривалістю ембріогенезу. Тому проведення досліджень у цьому напрямку дозволить більш глибоко вивчити показники резистентності організму тварин з різним періодом ембріонального розвитку з метою поліпшення оцінки та добору корів до селекційного ядра стада.
Зв′язок роботи з науковою тематикою. Дисертаційна робота – розділ комплексної теми кафедри зоогігієни та технології виробництва продуктів тваринництва Одеського державного сільськогосподарського інституту (номер державної реєстрації 051.09.08).
Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи було вивчення впливу тривалості внутрішньоутробного періоду розвитку плоду (ембріогенезу) у корів-матерів помісних типів на показники резистентності організму, інтенсивність росту та майбутню молочну продуктивність одержаного молодняку у різних природно-кліматичних зонах України.
Для реалізації цієї мети були поставлені наступні завдання:
- з′ясувати вплив тривалості ембріогенезу молодняку на вміст гемоглобіну в крові; загального білку та окремих білкових фракцій в її сироватці; стан Т- і В-лімфоцитів, а також фагоцитарну активність паличкоядерних нейтрофілів;
- дослідити взаємозв′язок тривалості ембріогенезу з інтенсивністю росту отриманого молодняку;
- виявити корелятивну залежність між тривалістю ембріонального періоду розвитку корів та величиною їх молочної продуктивності;
- розробити математичну модель прогнозування молочної продуктивності в залежності від тривалості ембріонального розвитку та інтенсивності росту в ембріогенезі;
- дати економічну оцінку ефективності проведеним науковим дослідженням.
Наукова новизна роботи. Виявлена залежність резистентності організму теличок від тривалості їх ембріонального періоду розвитку. Встановлено вплив тривалості ембріонального періоду розвитку на динаміку росту та молочну продуктивність корів. Виявлена корелятивна залежність між тривалістю ембріогенезу та надоєм, а також між інтенсивністю росту в ембріогенезі та надоєм.
Вперше у тваринництві, з метою більш точної оцінки та ймовірності прогнозування, запропонована математична двохфакторна модель залежності величини надою від тривалості ембріонального періоду розвитку та інтенсивності росту в ембріогенезі.
Експериментально обгрунтована економічна ефективність використання тварин з короткою та середньою тривалістю їх ембріогенезу.
Практична цінність роботи. Результати досліджень свідчать про можливість ефективного використання тварин з короткою та середньою тривалістю їх ембріонального розвитку для формування стад з високою молочною продуктивністю.
На основі проведених досліджень визначені бажані строки ембріонального періоду розвитку тварин, найбільш перспективні для якісного поліпшення та формування молочних стад. Виявлено зв′язок між показниками природної резистентності молодняку до 12-місячного віку та тривалістю їх ембріонального періоду розвитку; між інтенсивністю росту до 18-місячного віку та тривалістю ембріогенезу; між показниками ембріонального розвитку та надоєм молока, що дає можливість більш ранньої оцінки і подальшого раціонального використання тварин.
Результати досліджень використовуються в науково-дослідній роботі кафедри зоогігієни та технології виробництва продуктів тваринництва, в лекційних курсах, лабораторних і практичних заняттях.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно освоєно усі методики досліджень. Організовано і проведено три серії досліджень на коровах і телятах помісних типів. Самостійно проведено дослідження проб крові (сироватки) на вміст гемоглобіну, загального білку та окремих білкових фракцій, фагоцитарну активність палочкоядерних нейтрофілів, відносної кількості Т- і В-лімфоцитів. Розроблено математичну модель прогнозування молочної продуктивності в залежності від показників ембріонального розвитку (тривалості ембріогенезу та інтенсивності росту в цей період) великої рогатої худоби.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на щорічних науково-практичних конференціях Одеського державного сільськогосподарського інституту (1993–1998), на науково-виробничій конференції “Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин” (1996, Київ), на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин” (1997, Київ).
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 5 статтях та 4 тезах.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 163 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень і їх обговорення, висновків і пропозицій виробництву, списку літератури, який включає 209 найменувань, з яких 30 іноземною мовою, додатків. Містить 40 таблиць і 7 рисунків.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина роботи виконана в 1992 – 1997 роках в племінних заводах Головного Селекційного Центру України (Київська область), АСП ”Прогрес” Ізмаїльського району та КСП “Нива” Овідіопольського району Одеської області.
Всього було досліджено 280 корів, в тому числі:
- голштинізованої червоно- і чорно-рябої худоби – 90 голів;
- голштинізованої червоної степової худоби – 90 голів;
- англеризованої червоної степової худоби - 100 голів.
Для вивчення впливу тривалості ембріогенезу великої рогатої худоби на резистентність організму, ріст і молочну продуктивність у кожному стаді було сформовано три групи тварин з коротким, середнім і подовженим періодами внутрішньоутробного розвитку (схема досліджень приведена нижче).
Границі між групами визначали на основі розрахунку середнього квадратичного відхилення у варіаційному ряді за ознакою:
- короткий період ембріогенезу - -Х – 0,5σ;
- середній період - від -Х – 0,5σ до -Х + 0,5σ;
- подовжений період - -Х + 0,5σ.
Контроль за ростом піддослідного поголів'я здійснювали шляхом індивідуального зважування тварин при народженні, у 3, 6, 10, 12 та 18 місяців, а потім методом інтерполяції визначали масу на дату народження.
Схема проведення досліджень
ТРИВАЛІСТЬ ЕМБРІОГЕНЕЗУ
І (коротка) ІІ (середня) ІІІ (подовжена)
Враховувані параметри:
1. Показники резистентності організму
2. Інтенсивність росту теличок в ембріогенезі
3. Жива маса теличок при народженні та в процесі їх росту
4. Абсолютний, середньодобовий і відносний прирости
5. Молочна продуктивність корів.
Молочна продуктивність піддослідних тварин враховувалась за даними контрольних надоїв, індивідуального визначення вмісту жиру в молоці та аналізу даних “Картка племінної корови” (форма 2-мол).
При вивченні внутрішньоутробного розвитку тварин визначали показники, що характеризують особливості ембріогенезу:
- тривалість ембріонального періоду розвитку теличок – по зафіксованій у журналі даті останнього плідного осіменіння їх матерів і даті народження теличок;
- інтенсівності росту в ембріогенезі – по відношенню живої маси при народженні до тривалості ембріонального розвитку теличок.
Вивчення гематологічних показників проводили на теличках племзаводів з різницею в датах народження в межах 20 днів. Для досліджень закономірностей формування резистентності організму теличок із різною тривалістю ембріонального періоду розвитку було проведено три серії дослідів:
1-а серія – проводили у племзаводі АСП “Прогрес“ – для досліджень було
відібрано 25 тварин.
2-а серія – племзавод КСП “Нива“ – 26 тварин.
3-я серія – племзавод Головного Селекційного Центру України – 15 тварин.
Середні проби крові для досліджень брали з яремної вени до ранкової годівлі, в двократній повторності. Кров для імунологічних досліджень брали з судин вушної раковини у ті ж періоди.
В крові вивчали концентрацію гемоглобіну колориметричним методом за допомогою гемометра Салі. Загальний білок визначали у сироватці крові рефрактометричним методом на рефрактометрі РП-2. Білкові фракції у сироватці крові (альбуміни, альфа-, бета-, гама-глобуліни) визначали нефелометричним методом за допомогою ФЕКа.
Для вивчення клітинних та гуморальних факторів захисту організму визначали фагоцитарну активність паличкоядерних нейтрофілів з клітинами добової культури пекарських дріжджів, фіксованих підігріванням, а також відносну кількість Т- і В-лімфоцитів у віковому аспекті – в 10-денному, 3-, 6-, 10- і 12-місячному віці ( за методикою Ванічкіна О.О., Бушуєва М.М., Дегтяренко Т.В. та ін., 1990).
Для підтвердження вірогідності результатів досліджень, отримані показники піддавалися біометричній обробці та аналізу за алгоритмами М.О.Плохінського (1969) з використанням мікрокалькулятора типа Casio fx – 992s.
Математичну модель прогнозування молочної продуктивності корів розраховували на персональному комп′ютері Pentium-306, використовуючи програму statistica.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Результати досліджень резистентності (реактивності)
організму теличок в залежності від тривалості їх ембріогенезу
Вікові зміни вмісту гемоглобіну
Дослідженнями встановлено, що вміст гемоглобіну у крові піддослідних тварин поступово понижується з віком. Це можна пояснити розвитком адаптаційно-компенсаторних систем організму, так як перехід від утробного до позаутробного образу життя супроводжується зміною рівня окисно-відновних процесів. Телички з коротким періодом ембріонального розвитку за період досліждень характеризувалися найбільш високим вмістом гемоглобіну в крові та при цьому його рівень знижується всього на 12,0-20,6%, в той час як у теличок з середнім періодом ембріогенезу кількість гемоглобіну знижується на 12,6-22,1%, а у теличок з подовженим ембріогенезом – на 17,8-25,3%. Різниця між тваринами з середнім ембріогенезом і подовженим була в межах 2,6-11,0%, між теличками з коротким і подовженим ембріогенезом складала 5,6-14,7%, а між теличками з коротким і середнім ембріогенезом – 3,1-5,9%. Такі коливання свідчать про різні рівні окисно-відновних процесів у організмі тварин: більш інтенсивно
вони відбуваються в організмі теличок з коротким і середнім ембріогенезом. А так як основною функцією гемоглобіну є транспортування кисню та вуглекислого газу , то можна стверджувати, що кров таких тварин має підвищену дихальну функцію.
Зміни білкової картини крові
Вміст загального білку в сироватці крові теличок з коротким періодом ембріонального розвитку на 6,4-10,1% більше в порівнянні з тваринами з подовженим періодом ембріогенезу та на 2,0-5,1% більше, ніж у одноліток з середнім. З віком різниця між групами дещо збільшується. Слід підкреслити, що між показниками загальної кількості білку в сироватці крові у тварин з коротким та подовженим ембріогенезом різниця майже у всіх випадках вірогідна ( Р≥0,05; Р≥0,01).
Телички з коротким і середнім ембріогенезом мають нижчі показники вмісту альбумінової фракції в білку (на 3,3-5,2%). Це свідчить про підвищені їх асимілюючі здібності, що виражається у підвищеній інтенсивності росту таких тварин.
У сироватці крові тварин з середнім і коротким ембріогенезом виявлена найбільша кількість гама-глобулінів, що слід розглядати як результат кращої фізіологічної зрілості організму теляти – такий організм в імунологічному відношенні достатньо зрілий і активно виробляє власні специфічні білки (антитіла).
Динаміка фагоцитарної активності нейтрофілів
Результати досліджень фагоцитарної активності паличкоядерних нейтрофілів у теличок в усіх трьох господарствах (таблиця 1) свідчать про перевагу теличок з коротким періодом ембріогенезу над однолітками з середнім та подовженим ембріогенезом. Найбільша різниця між групами спостерігається у 10-денному віці: 2,0-3,1% - між теличками з коротким і середнім ембріогенезом; 8,4-9,6% - між теличками з коротким і подовженим. В подальшому відмічається поступове зменшення різниці між групами і вже у 12-місячному віці вона становить: між тваринами з коротким і середнім ембріогенезом – 0,8-1,5%, а між тваринами з коротким і подовженим – 2,7-4,5%. Різниця між показниками фагоцитарної активності нейтрофілів вірогідна лише у 10-денному віці (Р≥0,05; Р≥0,01).
Таким чином, клітинні фактори захисту організму теличок з короткою та середньою тривалістю ембріогенезу дещо вищі, ніж у їх одноліток з подовженим ембріогенезом.
Таблиця 1 - Вікові показники фагоцитарної активності нейтрофілів
Вікова активність Т- і В-лімфоцитів
Стан систем Т- і В-лімфоцитів підтверждує високу резистентність організму теличок з коротким і середнім ембріогенезом (таблиця 2).
Слід відмітити, що відносна кількість В-лімфоцитів у більшій мірі підпадає впливу тривалості ембріогенезу: так, різниця у відносному вмісті В-лімфоцитів у крові теличок з коротким і подовженим періодом ембріогенезу коливається в межах 6,6-12,5% (найбільша різниця спостерігається у річному віці).
Що стосується системи Т-лімфоцитів, то вона була більш стабільна і різниця між групами на протязі всього періоду досліджень не перевищувала 5,9%. Найбільша різниця відмічається в 6-місячному віці. Слід відмітити, що саме в цей період спостерігається найбільший зв'язок між фагоцитарною активностю нейтрофілів і тривалістю ембріонального періоду розвитку піддослідних тварин. Приведені дані вказують на нестабільність факторів клітинного захисту в період статевого дозрівання, а також на те, що організм теличок з ембріональним періодом розвитку до 284-х днів більш стійкий до несприятливих умов зовнішнього середовища навіть і в цей період. Таким чином, телички з коротким і середнім періодом ембріогенезу відрізняються відносно зрілою, у кількісному відношенні, системою Т-лімфоцитів, та достатньо діяльною системою В-лімфоцитів.
Оцінка тривалості ембріонального періоду розвитку плода у корів
Тривалість тільності, поряд з живою масою теляти при народженні – певний показник повноцінності розвитку його в ембріональний період і в певній мірі є показником життєздатності, інтенсивності обміну речовин, тобто найбільш загальних властивостей організму, що складаються на ранніх етапах ембріонального розвитку і, в залежності від їх вираженості, прогнозують майбутню продуктивність тварин.
У дослідних господарствах тривалість ембріонального періоду не однакова і знаходиться в межах 257-296 днів (таблиця 3). Найбільша варіабельність цієї ознаки спостерігається у корів племзаводу КСП “Нива”, однак середнє значення тривалості тільності в цьому господарстві нижче на 0,38% від цього показника у ГСЦУ та на 1,19% - в АСП “Прогрес”.
Найбільшою інтенсивністю росту в ембріональний період розвитку характеризуються телички з коротким і середнім ембріогенезом. Такі тварини народжуються з меншою живою масою, однак, беручи до уваги і меншу тривалість ембріогенезу, вони на 1,04-3,98% мають більшу інтенсив-
Таблиця 2 - Показники відносного вмісту Т- і
В-лімфоцитів у крові теличок з різною
тривалістю ембріогенезу
Таблиця 3 - Тривалість ембріонального періоду розвитку
ність росту в цей період, ніж телята з подовженим ембріогенезом. Різниця не вірогідна.
Вивчення росту телят з різною тривалістю ембріогенезу
Не зважаючи на невисоку масу при народженні (95,6-96,9%), телички з короткою тривалістю ембріонального розвитку вже у 3-місячному віці досягають живої маси своїх одноліток із двох інших піддослідних груп. А у 12 місяців такі телички вірогідно (Р≥0,01) на 3,03-4,31% перевищують по живій масі одноліток з подовженим ембріогенезом, у 18 місяців різниця становить 3,86-5,07% (Р≥0,001) (таблиця 4).
Телички з коротким ембріогенезом, характеризуються найбільшими показниками абсолютного, середньодобового та відносного приростів. У цих тварин найбільш високі показники коефіцієнта росту.
Таким чином, інтенсивність росту в післяутробний період теличок з коротким ембріогенезом є як би пролонгацією інтенсивності росту в утробний період .
| 
