|
Міністерство аграрної політики україни ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПОПОВ Олександр Петрович
УДК 635.652:631.67
Продуктивність та якість насіння квасолі
залежно від режимів зрошення, добрив і
норм висіву в умовах півдня України
06.01.09 — рослинництво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Херсон – 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті землеробства південного регіону
Української академії аграрних наук.
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор,
член-кореспондент УААН
Сніговий Володимир Семенович,
директор Інституту землеробства
південного регіону УААН
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук
Салатенко Володимир Никифорович,
професор кафедри рослинництва
Херсонського державного аграрного
університету
кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Іщенко Владислав Андрійович,
заступник директора з наукової роботи
Миколаївського інституту
агропромислового виробництва УААН
Провідна установа: Інститут зернового господарства УААН,
м. Дніпропетровськ
Захист відбудеться “_29_”_березня__ 2001 р. о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 47.830.01 у Херсонському державному аграрному університеті за адресою: 73006, м.Херсон, вул. Р.Люксембург, 23
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м.Херсон, вул. Р.Люксембург, 23
Автореферат розісланий “_27_”_лютого_2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, доцент В.В.Базалій
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. В умовах реформування економіки України у степовому регіоні ефективне використання зрошуваних земель, поліпшення їх агромеліоративного стану і збільшення на цих землях конкурентоспроможної продукції валютоємних культур, до яких належить і квасоля, дасть змогу вирішити ряд питань сучасного сільськогосподарського виробництва. Ця культура у світовому землеробстві серед зернобобових культур посідає друге місце після сої і користується великим попитом, а ціна на неї нерідко дорівнює ціні м'яса (А.П. Пылов, 1975, А.О. Бабич, 1996).
Традиційно квасоля вирощується в західних, південно-західних і центральних регіонах. При вирощуванні квасолі на півдні України в основному використовуються рекомендації, орієнтовані на особливості цих зон, а тому вивчення таких важливих елементів технології вирощування цієї культури як режим зрошення, норми висіву і удобрення, дасть змогу виявити реальні можливості підвищення продуктивності та якості її насіння на зрошуваних землях півдня України. Цими положеннями зумовлюється актуальність дисертаційної теми і практичне значення результатів досліджень для виробництва.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась за державною науково-технічною програмою 0.СХ.101 завдання 01.03.Д1а. “Розробити технологічні карти вирощування, збирання та післязбирального обробітку сільськогосподарських культур: зернових колосових, зернобобових і круп’яних стосовно умов зони” (1980–1985 рр.), номер державної реєстрації 01815013710 та республіканської науково-технічної програми “Розробити і впровадити комплексні системи збільшення виробництва продовольчого і фуражного зерна високої якості в Україні” (1986-1990 рр.), номер державної реєстрації 01870047765.
Мета та завдання дослідження. Дослідженнями передбачалось обгрунтувати особливості формування урожаю квасолі з високою якістю насіння на зрошуваних землях південного Степу України та розробити практичні рекомендації щодо технології вирощування цієї культури. Відповідно до поставленої мети було намічено визначити оптимальні режими зрошення, мінерального живлення, а також норми висіву різних за біологічними властивостями сортів квасолі.
Об’єкт дослідження – районований сорт квасолі Красноградська 5, а при вивченні норм висіву додатково кущовий сорт квасолі Порумбіца.
Предмет дослідження – основні елементи технології вирощування квасолі, а також умови і фактори, що впливають на рівень її урожайності.
Методи дослідження. При проведенні досліджень керувались загальноприйнятими методиками польового досліду.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в умовах південного Степу України розроблено основні елементи технології вирощування квасолі на зрошуваних землях. У результаті досліджень визначено оптимальний водозберігаючий режим зрошення цієї культури, отримано нові дані щодо розрахунку норм мінеральних добрив під заплановану урожайність та особливостей живлення квасолі в умовах зрошуваного землеробства, встановлено диференційовані норми висіву для сортів квасолі різних біотипів. Виявлено також особливості росту і розвитку рослин, їх реакцію на умови зовнішнього середовища, встановлено залежність між господарсько цінними ознаками та продуктивністю рослин.
Практичне значення одержаних результатів. Застосування розроблених рекомендацій дає можливість отримувати стабільні врожаї квасолі високої якості в межах 25–30 ц/га, завдяки чому значно підвищується ефективність використання зрошуваних земель. Впровадження основних елементів технології вирощування у господарствах Херсонської області сприяло одержанню порівняно високих урожаїв цієї культури. Так, у господарстві “Партизан” Каланчацького району в 1985 році одержано додаткового чистого прибутку 330 крб./га; в КСП “Скадовський-2” Скадовського району (1984, 1985, 1995, 1998 рр.) одержано відповідно 412 крб./га; 460 крб./га; 297 грн./га і 303 грн./га.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто та за його безпосередньої участі розроблена програма та методика досліджень, проведені лабораторно–польові досліди, здійснено аналіз і теоретичне узагальнення одержаної наукової інформації. Автор брав участь у впровадженні у виробництво результатів досліджень.
Апробація роботи. Основні результати досліджень автора доповідались на науково-практичній нараді "Шляхи збільшення виробництва квасолі, нуту та сочевиці в державі" (Баку, Азербайджан, 1984 р.), семінарі-нараді з питань поліпшення селекційно-технологічних досліджень по квасолі і сочевиці, збільшенню їх виробництва та закупівлі в республіці (Красноград, Харківська область, 1987 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Землеробство України в ХХІ столітті" (Київ–Чабани, 2000 р.).
Виробниче випробування елементів технології вирощування квасолі в КСП "Скадовський-2" Скадовського району Херсонської області показала високу їх ефективність, що дало підстави для відповідних рекомендацій виробництву.
Публікації. Основний зміст роботи викладений у 7 наукових працях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 134 сторінках комп’ютерного набору і містить вступ, 7 розділів, 62 таблиці і 7 рисунків, висновки, список використаних джерел ( 188 найменувань, з них 23 іноземних авторів) та 27 додатків.
основний зміст роботи
Вплив технологічних прийомів на продуктивність квасолі (огляд літератури). Описано народногосподарське значення культури, її ботанічна та біологічна характеристика. Розглянуто відомості про роль середовищних екологічних факторів у формуванні урожаю квасолі та вплив окремих агротехнічних заходів на урожайність і якість її насіння. Виявлено також вузькі місця та протиріччя у трактуванні окремих питань, що лягли в основу досліджень по дисертаційній темі.
Умови та методика досліджень. Дослідження впливу агротехнічних факторів на продуктивність та якість насіння квасолі проводилися з 1983 по 1985 рік на Дослідній станції рису (Скадовський район Херсонської області) і були продовжені в 1995 і 1998 рр. Клімат району помірно-континентальний, характеризується недостатньою кількістю опадів (330–400 мм). Середньорічна температура повітря становить 10оС, січня – мінус 3,3оС, липня – плюс 22,8оС. Сума активних температур повітря для Скадовського району становить 3411оС. Тривалість безморозного періоду – 200 днів, вегетаційного – 230. Річний гідротермічний коефіцієнт 0,42–0,60. У роки досліджень погодні умови загалом були близькими до середньобагаторічних, але в окремі періоди мали місце і різкі відхилення, зокрема, незвичайно волога погода в період достигання квасолі у 1983 р., посушлива та жарка весна у 1984 р.
Грунт дослідного поля – темно-каштановий, піщанисто-середньосуглинковий, вторинно осолонцьований. У 0–20-сантиметровому шарі грунту міститься 2,06% гумусу, 6,60–7,05 мг рухомого фосфору та 43,0–46,3 мг/100 г обмінного калію. Вбирна здатність орного шару грунту невелика — 16,46–19,52 мг-екв на 100 г. У складі увібраних основ на частку магнію припадає 25,0%, натрію — 2,4–3,4%. Вміст легкорозчинних солей коливається у межах 0,062–0,069%. Реакція орного шару нейтральна (pН 6,8).
Робота виконувалась шляхом проведення польових дослідів, схеми яких наведені у табл.1.
Таблиця 1
Схеми дослідів
* Поливи при 70% НВ у міжфазний період сходи – початок цвітіння, 80% НВ — початок цвітіння – налив бобів і 70% НВ після наливу бобів.
У досліді з вивчення режиму зрошення площа посівної ділянки становила 1500 м2, облікової — 226,8 м2, повторність трикратна. Фон живлення — N60P90, норма висіву — 400 тис. схожих насінин на 1 га. Висівалась квасоля сорту Красноградська 5.
При вивченні впливу мінеральних добрив на продуктивність та якість насіння квасолі площа посівної ділянки становила 150 м2, облікової — 72 м2, повторність чотирикратна. Норма висіву — 400 тис. схожих насінин на 1 га, режим зрошення — 70–80–70% НВ. Висівався сорт Красноградська 5.
У досліді з нормами висіву насіння площа посівної ділянки становила 150 м2, облікової — 72 м2, повторність чотирикратна. Фон живлення — N60P90, режим зрошення — 70–80–70% НВ.
У дослідах застосовувалась агротехніка, загальноприйнята при вирощуванні квасолі, за винятком агрозаходів, що вивчалися.
При плануванні та проведенні дослідів використовували загальноприйняті методики (Н.Ф. Деревицький, 1962; М.М. Горянский, 1970; Б.А. Доспехов, 1979; Е.И. Базаров, Е.В. Глинка, 1983; О.К. Медведовський, 1988; В.А.Ушкаренко, А.Я.Скрипников, 1988).
Обліки, спостереження та аналізи в дослідах проводили стосовно методичних вимог: фенологічні спостереження – за методикою Держсортовипробування з фіксацією основних фаз росту і розвитку рослин; вологість грунту – термостатно-ваговим методом; об’ємну масу грунту – за допомогою бура Качинського у шарі 0–100 см через кожні 10 см; вологоємність грунту – методом затоплення майданчиків; облік зрошувальної води – за допомогою водомірів, установлених на дощувальних машинах і дощомірів Давітая; площу листкової поверхні – методом висічок; фотосинтетичний потенціал і чисту продуктивність фотосинтезу – за методиками А.А.Ничипоровича; аналіз структури рослин проводили за такими ознаками: висота рослин, висота прикріплення нижніх бобів, довжина бобів, кількість насінин у бобі та на рослині, абсолютно суха маса стебел, листя та стулок бобів; аналіз повного амінокислотного складу насіння – на амінокислотному аналізаторі ААА-339, білка – за Кьєльдалем з попереднім осадженням за Барштейном; технологічні аналізи насіння виконано за методиками Державної комісії з сортовипробування сільськогосподарських культур. Одержані дані обробляли статистично дисперсійним методом з використанням ПЕОМ.
Ефективність режимів зрошення. Результати вивчення залежності росту та розвитку квасолі від режимів зрошення показали, що на ділянках без поливів, залежно від умов року, частка опадів становить від 21,1 до 82,4% і частка грунтової вологи – від 17,6 до 78,9% від сумарного водоспоживання. В умовах поливу використання запасів грунтової вологи зменшується до 1,2–22,6%, частка опадів становить 8,2–54,9%, а частка зрошувальної води — 22,5–86,3%. Значні коливання співвідношення складових водоспоживання зумовлені різницею погодних умов за роками.
Сумарне водоспоживання повніше характеризує умови водозабезпеченості рослин, ніж окремо взяті його показники. Як показали дослідження, цей показник
значно збільшувався при вирощуванні квасолі на зрошуваних ділянках (рис.1). Різниця між варіантами поливу за вологості грунту 70% НВ і диференційованим режимом була незначною (155 м3/га) і дещо збільшувалась у варіанті поливу 80% НВ.
Рис.1. Залежність сумарного водоспоживання від режимів зрошення (1983-1985 рр.)
Ефективність того чи іншого режиму зрошення відображають такі показники: коефіцієнти водоспоживання та ефективності зрошення, окупність урожаєм 1 м3 зрошувальної води. В наших дослідах витрати води на формування 1 т насіння квасолі у варіанті 70-80-70% НВ були навіть дещо меншими, ніж у контрольному варіанті. Оптимальність цього режиму підтверджують такі дані: витрати води на формування 1 т додаткової продукції становили 1126 м3/т, а окупність додатковим урожаєм витрат зрошуваної води – 0,82 кг/м3.
Більш сприятливі умови, які склалися при диференційованому режимі зрошення, позитивно вплинули на ріст і розвиток квасолі, що підтверджується урожайними даними (табл. 2).
Таблиця 2
Вплив режимів зрошення на урожайність квасолі, ц/га
Цінність квасолі насамперед визначається вмістом високоякісного білка і амінокислот у насінні. В цілому, значне збільшення збору білка з одиниці площі порівняно з контролем (у 2,0–2,4 раза), спостерігалось у варіантах зі зрошенням у посушливий рік, а у вологий рік це перевищення становило 1,6–1,8 раза. Загальний вихід білка досяг найбільших значень у варіантах з диференційованим режимом зрошення і становив 642 кг/га або у 1,8 раза більше порівняно з контролем. Оптимальним він виявився і для синтезу амінокислот, у тому числі незамінних і лімітуючих.
Вплив мінеральних добрив на продуктивність та якість насіння квасолі. Результати дослідження реакції рослин квасолі на мінеральне живлення показали їх високу ефективність, що підтверджується даними про нагромадження сухої біомаси рослинами за періодами вегетації (рис.2), а також підвищенням урожайності (табл. 3). Найсприятливіші умови для формування урожаю квасолі створилися у варіанті з внесенням азотних і фосфорних добрив з високою нормою азоту N120Р90 – (+8,8 ц/га). Також суттєвий приріст урожайності одержано з варіантів N90Р90 і N90Р60.
На основі отриманих у досліді даних побудована математична модель залежності врожайності насіння квасолі від різних норм азоту та фосфору. Модель має вигляд рівняння регресії: Y=22,447+0,06449Х1+0,014Х2, де Y — розрахункова врожайність, ц/га; Х1 — норма азотних добрив, кг/га д.р.; Х2 — норма фосфорних добрив, кг/га д.р. Цю модель можна використовувати для розрахунку приросту врожайності квасолі при плануванні системи удобрення.
кг/га
Рис. 2. Вплив удобрення на середньодобове нагромадження сухої речовини рослинами квасолі, кг/га
Таблиця 3
Урожайність квасолі залежно від мінерального живлення, ц/га
Вміст білка у насінні квасолі, який є основним показником її цінності, істотно змінювався під впливом мінерального удобрення (табл. 4).
Таблиця 4
Вміст і збір білка залежно від мінерального живлення
Максимальний вміст білка у насінні виявлено при внесенні N120P90 (25,66%), що в перерахунку на загальний збір з одиниці площі становило 7,08 ц/га. Застосування мінеральних добрив збільшувало збір білка з 1 га в 1,26–1,56 раза, амінокислот – в 1,33–1,70 раза.
Вплив норм висіву на продуктивність та якість насіння квасолі. Відомо, що урожай біомаси створюється в результаті фотосинтетичної діяльності рослин і активності їх кореневої системи. Одним із найдинамічніших показників фотосинтетичної діяльності є листкова поверхня.
В наших дослідах простежувалась залежність розвитку листкової поверхні від сортових особливостей рослин і норми висіву насіння (табл. 5). Більшою площею листків характеризувався сорт Порумбіца. Темпи приросту листкової поверхні посівів були вищими у сорту Красноградська 5, але залежно від норми висіву. Так, активний приріст листків цього сорту спостерігався до норми висіву 400 тис. схожих насінин на 1 га, а у сорту Порумбіца – до норми висіву 500 тис. схожих насінин на 1 га.
Таблиця 5
Динаміка приросту листкової поверхні рослин квасолі
залежно від норм висіву (1983–1985 рр.), тис.м2/га
З підвищенням норми висіву на початку вегетації зростав фотосинтетичний потенціал рослин обох сортів. У міжфазний період початок цвітіння – налив бобів зростання його продовжувалось до норми висіву 500 тис. схожих насінин на 1 га, у період налив бобів – достигання максимальні його значення були для сорту Порумбіца при нормі висіву 500, для сорту Красноградська 5 – при 400 тис. схожих насінин на 1 га.
Норми висіву сортів квасолі на початку вегетації майже не впливали на величину чистої продуктивності фотосинтезу. Після початку цвітіння на ділянках із загущенням посівів спостерігалось зниження фотосинтетичної активності посівів. У показниках чистої продуктивності фотосинтезу виявлена сортова відмінність: у сорту Порумбіца максимальною вона була на початку вегетації, а у сорту Красноградська 5 – у міжфазний період початок цвітіння – налив бобів.
За результатами дослідів умови росту і розвитку рослин визначали величину урожайності сортів квасолі. За нормами висіву, що вивчалися, варіювання урожайності становило 25,8–34,7 ц/га (табл. 6). Серед сортів більш результативним був сорт Порумбіца, причому на всіх нормах висіву. Слід також відмітити сортові відмінності щодо цього агрозаходу: якщо сорт напіввиткого типу Красноградська 5 виявив більшу чутливість до норми висіву 400 тис./га, то сорт кущового типу Порумбіца – до норми 500 тис./га.
Очевидно, що урожайність квасолі у нашому досліді більшою мірою залежала від біологічних особливостей сортів, а також умов року вирощування і у меншій – від норми висіву.
Таблиця 6
Урожайність сортів квасолі за різних норм висіву, ц/га
Результати вивчення якісного складу насіння у цьому досліді показали досить високу залежність між вмістом білка та погодними умовами – у більш сухий рік його вміст був вищим, і навпаки. За варіантами з нормами висіву варіювання кількості білка було значно меншим, однак спостерігалась тенденція до його зниження у загущених посівах. Наприклад, рослини сорту Красноградська 5 на норму висіву 600 тис. схожих насінин на 1 га відреагували зменшенням вмісту білка на 5,6, а сорту Порумбіца – на 4,9 відносних відсотка порівняно з нормою висіву 300 тис./га. Проте різниця у загальному зборі білка з одиниці площі згладжувалась за рахунок більш високої урожайності. Слід відзначити, що найвищий вихід білка і амінокислот у сорту Красноградська 5 був у варіанті з нормою висіву 400 тис./га (619 і 569 кг/га) і у сорту Порумбіца при висіві 500 тис./га (758 і 664 кг/га).
Економічна ефективність прийомів вирощування квасолі. Результати досліджень та економічний аналіз показали, що в агрокліматичних умовах півдня України для отримання високого і якісного урожаю насіння квасолі слід використовувати оптимальний режим зрошення 70-80-70% НВ, який дає змогу одержати чистого доходу з гектара посівів 2426 грн. з рівнем рентабельності 131,1% і собівартістю насіння 613 грн./т. Високоефективним виявилося використання азотно-фосфорних добрив N90-120P60-90, що забезпечує найвищий чистий прибуток і рівень рентабельності виробництва продукції (відповідно 2243–2377 грн./га і 118,0–119,4%). Високу ефективність забезпечували і оптимальні норми висіву квасолі. Так, норма висіву 400 тис. шт./га для сорту Красноградська 5 забезпечила одержання чистого доходу 2161 грн. з рівнем рентабельності 111,9%, а норма висіву 500 тис./га для сорту Порумбіца – відповідно 2602 грн. і 112,5%.
ВИСНОВКИ
1. Результати вивчення впливу режимів зрошення, добрив і норм висіву на формування продуктивності та якості насіння квасолі свідчать про можливість одержання в умовах півдня України порівняно високих урожаїв цієї цінної білкової культури.
2. Основним фактором, що визначає рівень урожайності насіння квасолі, є оптимальний режим зрошення, який передбачає проведення поливів у період від сходів до початку цвітіння при 70% НВ, від початку цвітіння до наливу бобів 80% НВ і після наливу бобів – 70% НВ. Оптимізація режиму зрошення сприяє розвитку кореневої системи, концентрації її у верхньому родючому шарі грунту, забезпечує інтенсивний приріст надземної біомаси рослин, збільшує площу їх листкової поверхні та вміст хлорофілу. Завдяки цьому підвищується продуктивність фотосинтезу, формується більше бобів і насінин на рослині з високою масою 1000 насінин.
3. Застосування диференційованого режиму зрошення сприяє підвищенню ефективності використання зрошувальної води і окупності її урожаєм до 0,82 кг/м3 проти 0,55 при 70% НВ і 0,63 кг/м3 – при 80% НВ.
4. Із збільшенням вологозабезпеченості рослин зростає сумарне водоспоживання, майже половина якого припадає на критичний період росту і розвитку рослин – початок цвітіння – налив бобів.
5. При закономірному зменшенні вмісту білка та амінокислот у насінні з підвищенням вологозабезпеченості їх загальний збір з одиниці площі істотно зростає у варіантах із зрошенням. Найбільший збір білка (642 кг/га) та амінокислот (590 кг/га), в тому числі незамінних (220 кг/га) і лімітуючих (53,3 кг/га) був у варіанті з диференційованим режимом зрошення.
6. Серед елементів мінерального живлення рослин квасолі на темно-каштанових зрошуваних грунтах півдня України вирішальне значення належить азоту. Калійні добрива, а також фосфорні у співвідношенні до азотних більше як 1:1 не впливають на підвищення урожайності цієї культури.
7. Найбільш ефективним для реалізації продуктивного потенціалу квасолі слід вважати азотно-фосфорне удобрення нормою N90-120P60-90, яке забезпечує приріст надземної біомаси в 1,28–1,35 раза порівняно з неудобреним фоном, формування більшої кількості бобів і насінин на одній рослині з високою масою 1000 насінин і одержання урожайності у межах 29,0–31,0 ц/га. Високий енергетичний коефіцієнт і низька енергоємність продукції при високих показниках економічної ефективності та якості насіння дають підстави вважати вказані норми добрив оптимальними.
8. Внесення добрив збільшує винос урожаєм елементів живлення: азоту в 1,28–1,58 раза, фосфору – 1,08–1,26 і калію в 1,10–1,23 раза. Максимальні значення цих показників відмічені при застосуванні N120P90 . У вологі роки винос азоту і фосфору посівами квасолі зменшується на 17,8–29,6%, а калію збільшується на 34,2–45,5%. Основна частина азоту (до 65,0%) і фосфору (до 76,5%) від загальної кількості виноситься насінням, а калію навпаки – побічною продукцією (65,0%), причому мінеральні добрива практично не впливають на величину цих показників.
9. Застосування мінеральних добрив збільшує вміст білка у насінні на 7,6–13,7 відносних відсотка, його збір з одиниці площі – на 27,0–56,6%. Загальний вихід амінокислот з 1 га збільшується на 33,0–70,2%, незамінних – на 29,2–72,2%, лімітуючих – на 38,0–94,5%. Максимальні значення ці показники мають у варіанті N120P90 .
10. Збільшення норми висіву до 600 тис. схожих насінин на 1 га сортів Красноградська 5 і Порумбіца зумовлює більш високе прикріплення нижнього боба (11,1 і 11,2 см), проте за кількістю бобів і насінин на рослині (відповідно 8,6 і 9,5 та 28,1 і 22,6), насінин у бобі (3,28 і 2,39) та їх масою (227,7 і 358,0 г) вони поступаються рослинам із менш загущених посівів.
11. Встановлені оптимальні норми висіву для напіввиткого сорту Красноградська 5 – 400 тис. схожих насінин на 1 га і 500 тис. схожих насінин на 1 га для кущового сорту Порумбіца, при яких забезпечується одержання максимальної кількості сухої надземної біомаси, істотний приріст листкової поверхні та найвищий фотосинтетичний потенціал у міжфазний період налив бобів – достигання, що, згідно з біологічними особливостями сортів, позначилося і на урожайності відповідно 28,3 і 34,7 ц/га.
12. При загальній тенденції до зниження вмісту білка і особливо амінокислот у загущених посівах їх збір з одиниці площі був найвищим у сорту Красноградська 5 при нормі висіву 400 тис. схожих насінин на 1 га (619 і 569 кг/га) і у сорту Порумбіца при висіві 500 тис. схожих насінин на 1 га (758 і 664 кг/га).
Рекомендації виробництву
З метою одержання стабільно високих урожаїв якісного насіння квасолі в умовах зрошуваного землеробства півдня України пропонується:
1. Застосовувати диференційований режим зрошення з поливами у періоди: від сходів до початку цвітіння при 70% НВ, від початку цвітіння до наливу бобів 80% НВ і після наливу бобів – 70% НВ. Заданий режим зрошення забезпечується проведенням одного вегетаційного поливу нормою 600 м3/га перед початком цвітіння і, залежно від погодних умов року, від одного до чотирьох поливів нормою 400 м3/га у міжфазний період початок цвітіння – налив бобів.
2. Мінеральні добрива вносити з розрахунку: азотні – 90–120 кг і фосфорні – 60–90 кг діючої речовини на 1 га.
3. Кущові сорти квасолі висівати з нормою 500 тис., а напіввиткі – 400 тис. схожих насінин на 1 га.
Список основних публікацій за темою дисертації
1. Попов А.П., Полянская Л.И., Приживара Н.К. Все о фасоли – концентрате незаменимых аминокислот // Вісник аграрної науки. – 1991. – № 1. – С. 41–44.
2. Попов О.П. Проблеми виробництва квасолі на зрошуваних землях півдня України // Вісник аграрної науки. – 2000. – № 4. – С. 28–31.
3. Попов О.П. Режими зрошення квасолі для південного степу України
// Вісник аграрної науки. – 2000. – № 11. – С. 84.
4. Попов О.П. Удосконалення регіональної технології вирощування квасолі на зрошуваних землях півдня України // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Землеробство України в ХХІ столітті”. – Київ-Чабани. – 2000. – С. 70–71.
5. Популиди К.Х., Попов А.П. Фасоль / Возделывание гречихи и фасоли на орошаемых землях Дона (рекомендации). – Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 1982. – С.35–54.
6. Степанова Н.Г., Полякова Л.С., Попов А.П., Денисенко А.Г., Зиневич Л.Л. Рекомендации по возделыванию фасоли. – К.: Урожай, 1987. – 32 с.
7. Корчинський А.А., Попов О.П., Будьоний Ю.В., Полянська Л.І., Бухало Н.І. Технологія виробництва квасолі в Україні. Методичні рекомендації. – К., 1994. – 19 с.
| 
