|
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
ТЮПІНА Надiя Петрiвна
УДК 636.32/38-086
ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ПРИРОДНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ПОМІСНИХ ОВЕЦЬ РІЗНОЇ КРОВНОСТІ ПО НОВОЗЕЛАНДСЬКОМУ
КОРИДЕЛЮ ТА МАНИЧСЬКОМУ ТИПУ
06.02.01. — розведення та селекцiя тварин
Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата сiльськогосподарських наук
Херсон – 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства АПК України.
Науковий керiвник: доктор сiльськогосподарських наук, заслужений працiвник
народної освiти України, професор
Шуваєв Василь Тихонович,
Дніпропетровський державний аграрний університет
Офіційний опонент: доктор сільськогосподарських наук, професор
Вовченко Борис Омелянович,
Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин
Офіційний опонент: кандидат сільськогосподарських наук,
Помитун Іван Андрійович,
Інститут тваринництва УААН, завідувач відділом дрібного тваринництва і конярства, м. Харків
Провідна установа: Одеський державний сільськогосподарський інститут
Мінінстерства АПК України, м. Одеса
Захист дисертації відбудеться " 23 " березня 1999 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради К 74.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (Херсон-6, вул. Р. Люксембург, 23, аудиторія 64)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 325006, м. Херсон-6, вул. Р. Люксембург, 23
Автореферат розісланий " 19 " лютого 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть теми. Провiдне значення в продукцii вiвчарства належить вовнi й баранинi. В сучасний перiод гостро постала потреба у камвольнiй вовнi, яка за технiчними ознаками найповнiше вiдповiдає сучасним вимогам до виготовлення тканин i трикотажних виробiв. Кросбредну вовну отримують вiд напiвтонкорунних овець вiдповiдних порiд. В умовах iнтенсивного сiльськогосподарського виробництва найбiльш перспективним для цiєї мети є розведення скороспiлого м'ясо-вовнового вiвчарства.
Але, на жаль, кiлькiсть овець даного напряму в Українi досить мала. Тому в рiзних зонах України проводиться робота по створенню масиву скороспiлих м'ясо-вовнових овець в типi коридель. Таке помiсне стадо овець на базi тонкорунної асканiйської породи пiд керiвництвом проф. В.Т. Шуваєва створюється в господарствах степової зони України, до якої належить i Днiпропетровська область. Цi вiвцi ще потребують дальшого вдосконалення як за рiвнем вовнової i м'ясної продуктивностi, так i за змiцненням конституцiональних ознак i полiпшення аклiматизацiйної здатностi iх до нових екологiчних умов iснування.
Найшвидшим шляхом полiпшення тонкорунних овець може бути вводне схрещування з баранами найкращих зарубiжних порiд, що мають мерiносову вовну типу "стронг" або напiвтонку кросбредну в типi коридель.
Серед полiпшуючих порiд великої уваги заслуговують новозеландськi кориделi, якi вдало поєднують добру м'ясну продуктивнiсть з високим настригом кросбредної вовни. В Україну з метою полiпшення асканiйської тонкорунної породи вони були завезенi в 1983 роцi i розмiщенi на Днiпропетровщинi в племзаводi "Руно". Вiд схрещування новозеландських кориделiв з асканiйськими тонокорунними матками вже одержано велику кiлькiсть помiсей I-III поколiнь. Подальше їх використання у поглинальному та вводному схрещуваннi набуває великого науково-практичного значення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiйна робота виконана згiдно з завданням МСГ СРСР №19/24 вiд 9 лютого 1981 р. i являється однiєю з складових частин комплексної цiльової програми 0.51.28 ц. IV "Удосконалити iснуючi породи, типи i лiнiї племiнних тонкорунних овець з метою пiдвищення їх продуктивностi на 15-20%". Регiстрацiйний № 018120001554.
Мета i завдання дослiджень. Метою роботи було вивчення продуктивних якостей i природної резистентностi помiсних 1/4- i 3/8-кровних овець, одержаних вiд схрещування маток асканiйської тонкорунної породи з баранами I i II поколiнь по новозеландському кориделю та напiвкровних по маничському типу, якi вирощувались в екологiчних умовах товарного господарства степової зони України.
В завдання дослiджень входило вивчення у помiсних тварин (у спiвставленнi з чистопородними асканiйськими тонкорунними аналогами) росту i розвитку молодняка, м'ясної i вовнової продуктивностi, фiзико-технiчних властивостей вовни, гематологiчних показникiв природної резистентностi у вiковому аспектi та по сезонах року; встановлення кореляцiйних зв'язкiв ознак продуктивностi з деякими показниками кровi, обгрунтування рекомендацiй з метою отримання помiсей, оптимально поєднуючих високi продуктивнi якостi з високою природною резистентнiстю при вирощуваннi в товарному господарствi степової зони України.
Наукова новизна дослiджень. Вперше в Українi були одержанi помiсi 1/4- i 3/8-кровнi НКхАС, 1/4-кровнi МНхАС, у яких у порiвнювальному аспектi вивчено формування i розвиток господарсько-корисних ознак, природну резистентнiсть та встановлено зв'язок гематологiчних показникiв з живою масою та вовновою продуктивнiстю. Розробленi бiологiчно обгрунтованi рекомендацiї для отримання i розведення помiсних овець в товарних господарствах степової зони України.
Практичне значення одержаних результатiв. Результати дослiджень свiдчать про доцiльность використання помiсей 1/4НКхАС, 3/8НКхАС за продуктивними якостями i природною стiйкiстю органiзму у товарних господарствах степової зони України. Порiвняльне вивчення продуктивностi i природної резистентности пiддослiдних груп овець показало iстотну перевагу помiсей 1/4- i 3/8-кровних по новозеландському кориделю над аналогами мiсцевої асканiйської породи i доцiльнiсть їх використання у товарних господарствах степу України.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача у виконану роботу полягає у самостiйному опрацюваннi лiтератури, проведеннi експериментальних робiт i виконаннi дослiдження кровi чистопородних i помiсних овець. У спiвпрацi з асистентом кафедри ТВПТ Онасенко О.О. сформованi дослiднi групи овець, проведено контроль їх розвитку i вивчення вовнової продуктивностi.
Висновки i пропозицiї в роботi виконанi автором особисто з методичною допомогою професорів Шуваєва В.Т. i Високоса М.П.
Апробацiя роботи. Основнi матерiали дисертацiйної роботи були повiдомленi:
– на засiданнях кафедри технологiї виробництва продукцiї тваринництва в 1991-1996 рр., наукових конференцiях факультету ветеринарної медицини та конференцiях професорсько-викладацького складу та аспiрантiв Днiпропетровского держагроунiверситету в 1992-1996 р., науковiй конференцiї молодих вчених i спецiалистiв України (Харкiв, 1992), на нарадi-семинарi Всеросiйського науково-дослiдного iнституту племiнної справи i Сумського сiльскогосподарського iнституту (Суми, 1992), на ХХ конференцiї молодих вчених "Актуальнi питання забезпечення АПК (Херсон, 1993), на науково-практичнiй конференцii "Ветеринарнi та зоотехнiчнi проблеми в Приднiпровському регiонi (Днiпропетровськ, 1996).
Публiкацiї. За темою дисертацiї опублiковано 11 робiт в журналах, тематичних збiрниках, тезах конференцiй, в т.ч. 6 у виданнях передбаченних ВАКом України.
Обсяг та структура дисертацiї. Дисертацiю викладено на 186 сторiнках машинописного тексту. Вона складається з вступу, огляду лiтератури, методики дослiджень, висновкiв, пропозицiй для практики та додаткiв. Робота мiстить 29 таблиць, 12 малюнкiв. При написаннi дисертацiйної роботи використано 355 джерел лiтератури, в тому числi 27 iноземною мовою.
МАТЕРIАЛ I МЕТОДИКА ДОСЛIДЖЕНЬ.
Робота виконана на кафедрi технологii переробки продуктiв тваринництва Днiпропетровского державного аграрного унiверситету та КСП "Червоний партизан" Томакiвського району Днiпропетровської областi за перiод 1990-1994 року.
Для проведення дослiджень на вiвцефермi згаданого господарства було сформовано (за принципом аналогiв) чотири групи вiвцематок асканiйської тонкорунної породи, по 200 голiв у кожнiй. Перша група вiвцематок (контрольна) була спарована з асканiйськими тонкорунними баранами, друга i третя – 1/2- i 3/4-кровними за новозеландським кориделем та четверта – 1/2-кровними за маничським типом ставропольської породи.
Таблиця 1 – СХЕМА ДОСЛIДУ
Вiд спарованих вiвцематок в лютому-березнi 1991 р. був одержаний приплiд, який став базою пiддослiдних груп. На протязi всього перiоду дослiдження тварини перебували в аналогiчних умовах годiвлi й утримання, прийнятих у господарствi.
Вiдтворювальна здатнiсть маток визначалася за їхньою заплiднюванiстю, плодючiстю, а також за кiлькiстю ягнят, одержаних з розрахунку на 100 маток, якi окотилися. Збереженiсть ягнят визначали шляхом облiку вiдходу за перiод вiд народження до вiдлучення i до 13-14-мiсячного вiку. Рiст i розвиток молодняка вивчали шляхом iндивiдуального зважування ягнят при народженнi, в 3.5-4.0 та 13-14-мiсячному вiцi.
Продуктивнiсть i якiсть вовни вивчали за такими показниками: настриг немитої i митої вовни – за методом iндивiдуального зважування рун пiд час стриження овець, вихiд митого волокна – за методикою В.I. Сидорцова (1974) та за допомогою гiдравлiчного приладу ГПОШ-2М.
Зразки вовни для лабораторних дослiджень фiзико-технiчних властивостей брали у 10 ярок кожної групи при бонiтуваннi. Густоту вовни визначали розрахунково-ваговим методом. Лабораторнi дослiдження фiзико-технiчних властивостей вовни проводили за вiдповiдними методиками ВIТа (1958, 1971, 1985).
Для вивчення iнтер'єрних показникiв i природної резистентностi проби кровi вiдбирали у пiддослiдних груп овець (n = 5) ранком, до годiвлi, з яремної вени в такi перiоди: у 1, 4, 8 мiсяцiв, по досягненнi вiку 1 рiк, 1.5, 2.5 року. В кровi визначали кiлькiсть еритроцитiв, лейкоцитiв у камерi Горяєва, вмiст гемоглобiну – за допомогою гемометра Салi, лейкоцитарну формулу – в мазках, пофарбованих за методикою Романовського-Гiмзи, рiвень загального бiлка в сироватцi кровi – на рефрактометрi УРЛ-1. Визначення бiлкових фракцiй проводили турбiдiметричним нефелометричним методом (I.Н. Кондрахiн, Н.В.Курилов та iншi, 1985). Вмiст кальцiю визначали комплексометрично (Е.А.Васильєва, 1982), неорганiчного фосфору – за С.А. Iвановським, лужний резерв – за Неводовим.
Бактерицидну активнiсть сироватки кровi вивчали за методикою О.В. Смирнової i Т.А. Кузьмiної (1966) в модифiкацii УНДIЕВ (1968). Метод грунтується на змiнi оптичної густини м’ясо-пептонного бульйону при ростi в ньому мiкробної культури Е.coli з додаванням i без додавання дослiдної сироватки; лiзоцимну активнiсть сироватки кровi – за методом Д.Г.Дорофiйчука (1968), який грунтується на високiй чутливостi оболонок Micrococcus Zysodeicticus до впливу лiзоциму. Для визначення кiлькостi iмунних бiлкiв у сироватцi кровi використовували реакцiю помутнiння з сульфатом цинку.
У пiддослiдних груп овець були вивченi кореляцiйнi зв’язки мiж господарсько-корисними ознаками i деякими гематологiчними показниками.
Всi данi дослiдiв обробляли методом варiацiйної статистики (М.О.. Плохiнський, 1969; Е.К. Меркур’єва, 1970).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕНЬ
Характеристика вихiдного поголiв’я, взятого для дослiду.
Асканiйськi тонкоруннi матки дослiдних груп були аналогами за вiком (2.5 року). Жива маса iх становила в середньому 47.6 кг, настриг вовни – 3.7 кг, вихiд митої вовни – 40.3%, довжина вовни – 6.5 см, товщина волокна – 64-70 якостi.
Барани-плiдники, використанi в дослiдi, за даними бонiтування, вiднесенi до “Елiти” i I класу. Для заплiднення маток асканiйської тонкорунної породи були використанi барани-плiдники 1/2- i 3/4-кровностi за новозеландським кориделем, 1/2-кровностi за маничським типом i асканiйськi тонкоруннi.
Середнi показники живої маси дорiвнювали вiдповiдно 89.6; 85.4; 84.8 i 86.5 кг; настригу – 7.6; 7.9; 8.1 i 8.8 кг; довжини вовни – 13.2; 14.4; 11.6 i 8.2 см; виходу митої вовни – 56.7; 60.5; 52.3 i 46.8%; товщина вовнового волокна – 58-60; 56-60; 58-56 i 64-60 якостi. Барани-плiдники за масою тiла, вовновою, продуктивнiстю i її якiстю суттєвих вiдмiнностей не мали.
Заплiднення, плодовитiсть маток i життєздатнiсть ягнят.
Таблиця 2 – Вiдтворювальна здатнiсть маток
Про вiдтворювальнi здатностi маток можна судити з даних табл. 2. Серед порiвнюваних груп маток великої рiзницi у заплiдненнi не було, але перевага маток IV групи перед варiантом 3/4НКхАС становила 3.4%. За плодючiстю вiдзначалися матки II групи (141.4), а найменшою вона була у IV групi (119.5 гол.). Найбiльш високою молочнiстю вiдзначались матки з ярочками, одержанi вiд баранiв чистопородних асканiйських i 1/2-кровних за новозеландським кориделем – 22.5-21.8 кг.
Ягнята пiддослiдних груп життєздатнiстю суттєво не вiдрiзнялися. Де що бiльший вiдхiд був у групi чистопородних асканiйських ягнят у 4-5 i 13-14 мiсяцiв.
Рiст i розвиток молодняка.
Проведеними дослiдженнями показано, що пiддослiднi ягнята характеризувались рiзною iнтенсивнiстю росту.
Як видно з даних (табл. 3), помiснi ярочки i баранчики переважали аналогiв контрольної групи. Iстотна перевага (Р<0.001) зафiксована у 3/8-кровних баранцiв-одинцiв при народженнi, у яких жива маса порiвняно з контрольними була вищою на 8.2%. Баранцi-двiйнята – 1/4- та 3/8-кровнi за новозеландським кориделем перевищували контрольних однолiткiв на 0.9 и 4%, 1/4-кровнi за маничським типом – на 1.8% при невiрогiднiй рiзницi. Серед ярочок вiрогiдної рiзницi також не виявлено, хоча найбiльшу живу масу мали 3/8-кровнi за новозеландським кориделем. У той же час баранцi-одинцi всiх генеалогiчних груп перевищували за живою масою однолiткiв-двiйнят на 23.8-29.5%, ярочки-одинцi – на 21.9-24.7% (Р<0.001).
Таблиця 3 – Жива маса ярочок i баранчикiв у рiзнi вiковi перiоди, кг
При вiдлученнi вiд матерiв та у вiцi 13-14 мiсяцiв вiрогiдну рiзницю за живою масою мiж порiвнюваними групами не зафiксовано.
Найвищi прирости живої маси у ярочок i баранчикiв вiдмiченi протягом перших чотирьох мiсяцiв постнатального онтогенезу. Середньо-добовий прирiст живої маси становив 151.2 г. У подальшому темп росту живої маси у молодняка значно зменшився i за 10 мiсяцiв досяг 53% вiд абсолютного. За величиною абсолютних i середньо-добових приростiв живої маси пiддослiдних генотипових груп овець протягом усiх вiкових перiодiв рiзницi не виявлено.
Вовнова продуктивнiсть i технiчнi ознаки вовни пiддослiдних овець.
Аналiз одержаних даних показує, що в одних i тих же умовах годiвлi й утримання схрещування вiвцематок асканiйської тонкорунної породи з помiсними баранами рiзної кровностi за новозеландським кориделем i маничським типом iстотно покращує вовнову продуктивнiсть у помiсей (табл.4).
Таблиця 4 – Вовнова продуктивнiсть та технiчнi ознаки вовни, (М±m)
Аналiз даних показує, що ярки всiх пiддослiдних груп у 13-14 мiсяцiв мали високу вовнову продуктивнiсть. За кiлькiстю немитої вовни 3/8НКхАС перевищували асканiйських на 25.1% (P<0.01), а митою – на 46.9%. Помiсi 1/4-кровнi за кориделем i маничським типом також мали перевагу над асканiйськими аналогами на 15.6 i 28.4; 17.5 i 26.2% вiдповiдно (P<0.001 у всiх випадках). Серед помiсних ярок перевагу у кiлькостi немитої i митої вовни мали 3/8-кровнi за новозеландським кориделем, якi переважалi 1/4НКхАС на 8.1 i 14.4%; а 1/4МНхАС на 6.4 i 16.4%.
За виходом митого волокна ярки помiсних груп характеризувались високими показниками, особливо 3/8НКхАС – 51.0%.
Довжина вовни у помiсей була в середньому 9.1-10.8 см, тодi як у асканiйських тонкорунних вона становила 7.5 см. Суттєва перевага у цьому показнику спостерiгалася у 3/8-кровних за кориделем, де 85% ярок мали довжину вовни бiльше 10 см. У 1/4-кровних новозеландських i маничського типу ярок довжина вовни коливалася вiд 7 до 12 см, тодi як у контрольних 29% тварин мали вовну менше 7 см.
У всiх груп помiсних ярок спостерiгалось потовщення вовни (див. табл.4). Це особливо помiтно у 3/8-кровних за новозеландським кориделем, де 31.3% тварин мали вовну 58 та 56 якостi, 58.2% – 60 якостi i лише 10.5% – 64 якостi. У контрольнiй групi 65.2% ярок виявилися з тонкiстю 64 якостi.
Мiцнiсть волокон у ярок 3/8 НКхАС становила 9.2±0.44 км розривної довжини, що бiльше, нiж у 1/4 МНхАС, на 17.9 i АСхАС – на 35.2%.
Густота вовни на 1 см2 шкiри боку була найбiльшою у АСхАС (5184.0±223.0), найменше вовнових волокон мали 3/8 НКхАС (3415.0±209.0), решта помiсей займали промiжне положення.
Отже, кращою вовною вiдзначалися помiснi ярки, якi переважали асканiйських тонкорунних за настригом немитої i митої вовни, довжиною, виходом митого волокна, мали бiльшу мiцнiсть волокон i бiльшу товщину вовни (60-58 якостi). Серед помiсей необхiдно видiлити 3/8 НКхАС, у яких цi показники були вищi, нiж у iнших помiсних груп.
Порiвняльна оцiнка показникiв природної резистентностi помiсей за новозеландським кориделем, маничським типом та асканiйскою тонкорунною породою.
Морфологiчнi показники кровi.
Проведенi нами дослiдження показали, що в процесi росту й розвитку гематологiчний статус пiддослiдних овець зазнає iстотних змiн залежно вiд походження i вiку. Аналiз даних табл. 5 показує, що кiлькiсть еритроцитiв збiльшувалась у всiх груп овець вiд народження до 18 мiсяцiв.
Таблиця 5 – Морфологiчний склад кровi овець
При порiвняннi кiлькостi лейкоцитiв у кровi слiд зазначати, що найбiльше їх число було у помiсних овець на протязi всього перiоду дослiдження. Вiрогiдна рiзниця при цьому була в 4 мiсяцi мiж 3/8НКхАС i АСхАС при Р<0.02; в 12 мiсяцiв мiж 1/4НКхАС i АСхАС при Р<0.05. Збiльшення кiлькостi лейкоцитiв у овець вiдбувалося вiд народження до рiчного вiку. Так, у групi помiсей 3/8НКхАС за перiод вiд одного мiсяця до чотирьох їх збiльшилось на 20.2%. В подальших вiкових перiодах попереднi закономiрностi щодо кiлькостi лейкоцитiв мiж контролем i дослiдними групами зберiгалися.
Рiвень гемоглобiну у кровi пiддослiдних овець також зазнав значних змiн. Найбiльшим його вмiстом характеризувались чистопороднi асканiйськi тонкоруннi вiвцi. Помiснi аналоги мiж собою вiдрiзнялись несуттєво, проте за рiвнем гемоглобiну група помiсей 3/8НКхАС поступалась своїм ровесникам з iнших груп, особливо в перiод вiдлучення.
Лейкограма кровi чистопородних i помiсних овець на протязi перiоду дослiдження не мала суттєвих вiдмiнностей. Але, у мiсячному вiцi у пiддослiдних ягнят вiдмiчались зрушення формули бiлої кровi влiво, поява молодих форм нейтрофiлiв: паличкоядерних до 0.7 i юних до 0.5%. У дорослих тварин зменшилась кiлькiсть юних форм нейтрофiлiв за рахунок збiльшення сегментоядерних. Наведенi вiковi змiни у процентному спiввiдношеннi клiтин бiлої кровi вiдповiдають загальним бiологiчним закономiрностям, вони не виходили за межи фiзiологiчної норми. Мiж пiддослiдними групами за характером лейкограми суттєвих вiдмiнностей не виявлено.
Бiохiмiчнi показники кровi
За змiстом бiлка в сироватцi кровi помiсi переважали чистопородних овець на протязi постнатального росту. Як видно з табл. 6, у мiсячному вiцi його було бiльше, нiж у чистопородних аналогiв: 3/8 НКхАС – на 9.3%, 1/4НКхАС – на 5.7% i у 1/4МНхАС – на 5.1% (P<0.05).
Таблиця 6 – Динамiка бiлкового складу сироватки кровi пiддослiдних овець
Для всiх груп тварин було характерно збiльшення вмiсту загального бiлка вiд народження до пiвторарiчного вiку. Отже, бiльш iнтенсивний бiлковий обмiн у помiсних овець є позитивним фактором, що свiдчить про вищу енергiю росту i рiст вовни.
Бiлковi фракцii сироватки кровi пiддослiдних овець змiнювалися залежно вiд походження i вiку. Чистопороднi асканiйськi тонкоруннi вiвцi мали деяку перевагу над помiсними за кiлькiстю альбумiнiв, але суттєва рiзница вiдмiчена лише мiж АСхАС i 1/4НКхАС в 8 мiсяцiв (P<0.05). Також виявлено тенденцiю зменшення iх кiлькостi вiд народження до дорослого вiку у всiх дослiджуваних тварин.
За кiлькiстю ?-глобулiнової фракцiї незначна перевага була у помiсних тварин. Вiрогiдна рiзниця вiдмiчалась мiж групами АСхАС i 1/4НКхАС лише в 1.5 року при P<0.05. Ця фракцiя мала тенденцiю знижуватись для всiх пiддослiдних овець вiд мiсячного вiку до 18 мiсяцiв.
Вiковi коливання ?-глобулiнiв у сироватцi кровi овець вiдбувалися при незначнiй перевазi помiсей над чистопородними, але вiрогiдної рiзницi при цьому не виявлено. Вiдмiчалось рiзке збiльшення цiєї фракцiї вiд народження до 4 мiсяцiв у всіх піддослідних групп (Р<0.001). В рiчному вiцi вiрогiдна рiзниця була мiж помiсними групами 1/4МНхАС i 3/8НКхАС (Р<0.02) на користь першої групи.
Аналiз одержаних даних також показує, що ?-глобулiнова фракцiя в кровi дослiджуваних овець зростала вiд 4 до 8 мiсяцiв у помiсних i зменшувалась у чистопородних тварин. В цей перiод вiрогiдно вiдрiзнялись мiж собою групи 1/4НКхАС i АСхАС (Р<0.05). З вiком вiдносна кiлькiсть глобулiнiв зростала у всiх дослiджуваних овець, i мiж групами iстотної рiзницi не виявлено.
Отже, що за всi вiковi перiоди вмiст загального бiлка i сумарних глобулiнiв у сироватцi кровi помiсних овець був вищим, нiж у чистопородних аналогiв, якi в той час переважали дослiднi групи у вiдноснiй концентрацiї альбумiнiв.
Дослiдженнями також виявлено, що кiлькiсть кальцiю у сироватцi кровi зменшується вiд народження до 8 мiсяцiв у всiх груп ягнят, а до 12-30 мiсяцiв вмiст його пiдвищується i стабiлiзується. Пiддослiднi групи тварин мiж собою по цьому показнику суттєво не вiдрiзнялись. Абсолютна кiлькiсть фосфору у сироватцi кровi всiх груп ягнят вiд мiсячного вiку до 4 мiсяцiв зменшувалась у середньому на 37.5%. В наступнi вiковi перiоди спостерiгалось поступове його пiдвищення до 5.0-5.7 мг%. Iстотнi вiдмiнностi мiж контрольною i дослiдними групами не виявленi.
Рiвень лужного резерву кровi у ягнят пiсля вiдлучення збiльшувався до 480-490 мг%. Мiж собою групи дослiджуваних тварин вiдрiзнялись незначними показниками.
Iмунологiчнi показники кровi
Для оцiнки рiвня природної резистентностi кiлькiсть iмунних бiлкiв має важливе значення. На протязi всього перiоду дослiдження, їх було бiльше у чистопородних асканiйських тонкорунних овець (табл. 7).
Таблиця 7 – Показники природної резистентностi пiддослiдних овець
Ближче до них знаходилася група 3/8НКхАС, у яких iмуноглобулiнiв було на 7.6% менше. У помiсних овець з рiчного вiку до 1.5 року вмiст iмунних бiлкiв знизився на 17.4-20.1%, тодi як у чистопородних аналогiв їх збiльшилось на 3.8%. В цей перiод вiрогiдна рiзниця виявлена мiж 1/4МНхАС i АСхАС (P<0.02) на користь останнiх.
Бактерицидна активнiсть сироватки кровi на протязi дослiдження була вищою у чистопородних асканiйських овець в середньому на 4.7-7.2%. Вiрогiдна рiзниця при цьому виявлялась у 4 i 8 мiсяцiв мiж АСхАС i 3/8НКхАС (P<0.01 i P<0.05). Групи помiсей 1/4НКхАС i 1/4МНхАС займали по цьому показнику промiжне мiсце. Результати проведених дослiджень також показали, що до рiчного вiку бактерицидний ефект сироватки кровi у дослiджуваних овець зростав до 77.0-84.5%. В подальшому цей показник дещо знижувався. Помiснi вiвцi 1/4НКхАС вiдзначалися збiльшенням бактерицидної активностi в 2.5 року.
Аналiз даних табл. 7 показує, що лiзоцимна активнiсть сироватки кровi у чистопородних асканiйських тонкорунних овець була вищою за весь перiод дослiду. У дослiдних групах цей показник був приблизно на одному рiвнi, i вони невiрогiдно вiдрiзнялися мiж собою. Протягом усiх вiкових перiодiв коливання лiзоцимної активностi у всiх овець спiвпадали, але в 1.5 i 2.5 року АСхАС переважали 3/8НКхАС (Р<0.05) i 1/4НКхАС (Р<0.001). Слiд зазначити, що вiковi змiни лiзоцимної активностi характеризувалися зниженням її вiд народження до перiоду вiдлучення, нарощуванням до 12 мiсяцiв (до 34.4 i 38.8 од/мл) i вiдносною стабiлiзацiєю в 2.5 роки.
Одержанi данi свiдчать що помiснi вiвцi вiдзначались бiльш вираженою реакцiєю на умови зовнiшнього середовища, яка проявлялась у високiй варiабельностi ознак природної резистентностi.
Сезоннi змiни показникiв кровi пiддослiдних овець
На сезоннi змiни найбiльше реагує система кровi, що має значення при вивченнi адаптацiї i аклiматизацiї тварин. Проведенi нами дослiдження свiдчать, що цей показник змiнювався залежно вiд пори року i походження овець. Так, кiлькiсть еритроцитiв i лейкоцитiв у всiх груп дослiджуваних овець збiльшувалась в осiнньо-зимовий перiод, причому бiльш iнтенсивно цей процес вiдбувався у помiсей вiдносно клiтин бiлої кровi.
Лiтом чисельнiсть еритроцитiв зменшувалась у піддослідних овець на 3.5-14.5%
Вмiст гемоглобiну у АСхАС, 1/4НКхАС i 1/4МНхАС знижувався в зимовий перiод. Весною його кiлькiсть збiльшувалась у всiх дослiджуваних овець. Лiтнiй перiод характеризувався зниженням насиченостi еритроцитiв гемоглобiном у АСхАС i 1/4НКхАС на 4.5%, а у 3/8НКхАС i 1/4МНхАС на 14.6 та 15.8% вiдповiдно.
Вмiст загального бiлка в сироватцi кровi дослiджуваних овець збiльшувся зимою i весною. У чистопородних асканiйських овець накопичення його вiдбувалося менш помiтно, а iнтенсивнiше – у помiсей, особливо у 1/4НКхАС i 1/4МНхАС, у яких бiлок збiльшився на 7.5-7.8%.
Динамiка сумарних глобулiнiв характеризувалась бiльш високим їх вмiстом у весняно-лiтнiй перiод. Зимою у помiсних тварин вiдмічалося зниження глобулiнової фракцiї в середньому на 5.5-7.0%, особливо у групi 1/4НКхАС, а у чистопородних аналогiв цей показник дав незначне збiльшення.
Весняний рiст вмiсту сумарних глобулiнiв свiдчить про активiзацiю захистних сил органiзму овець, що особливо помiтно у помiсей. Максимальна кiлькiсть глобулiнової фракцiї спостерiгалась у групи 1/4НКхАС весною.
За вмiстом iмуноглобулiнiв по сезонах року переважали чистопороднi асканiйськi вiвцi, в яких зростання вiдбувалось поступально вiд лiта до весни. У помiсей вiдмiчалася зворотна тенденцiя: весною вмiст iмуноглобулiнiв зменшувався, а в осiнньо-зимовий перiод зростав на 6-7%.
Бактерицидний ефект сироватки кровi по сезонах року був найбiльше виражений у контрольнiй групi. Коливання цього показника становило 2-3% на протязi року.
Весною цей показник знижувався, особливо у 1/4НКхАС – на 16.2% i 3/8НКхАС – на 10.7%.
Лiзоцимна активнiсть була бiльш виражена взимку у всiх груп овець. Суттєве зниження її вiдмiчене в лiтньо-осiннiй перiод. Помiснi групи характеризувалися значною варiабельнiстю цього показника по сезонах року. Деяка асинхроннiсть у проявi показникiв бактерицидної i лiзоцимної активностi сироватки кровi можуть свiдчити про дiю своєрiдного механiзму компенсацiї одного захисного показника iншим у вiдповiдь на змiни умов зовнiшнього середовища.
Взаємозв'язок продуктивних ознак у овець з гематологiчними показниками.
Результати проведених дослiджень довели, що господарсько-кориснi ознаки i гематологiчнi показники у овець знаходяться в певнiй корелятивнiй залежностi (табл. 8).
Таблица 8 – Коефіцієнти кореляції між живою масою
і показниками крові у овець
Так, мiж живою масою i кiлькiстю еритроцитiв у всiх ягнят мiсячного вiку був позитивний зв'язок. З вiком цей зв'язок перейшов у негативний, причому в бiльшiй мiрi у помiсних овець.
Коефiцiєнт кореляцiї мiж живою масою i насиченiстю еритроцитiв гемоглобiном був бiльш високим у помiсних тварин, нiж у чистопородних, особливо у першi мiсяцi постнатального розвитку.
Позитивна залежнiсть різного ступеня встановлена мiж живою масою i глобулiнами сироватки кровi. Кореляцiйний зв'язок мiж живою масою i бактерицидною активнiстю сироватки був високим у помiсних овець (r=0.417-0.953), а контрольна група вiдзначалась негативним зв'язком, який у 18 мiсяцiв переходив у низький позитивний (r=0.223).
Кореляційні зв'язки між настригом вовни і гематологічними показниками показано в табл. 9.
Таблица 9 – Коефіцієнти кореляції між настригом вовни і
гематологічними показниками (вік 18 міс)
Залежнiсть мiж настригом вовни i кiлькiстю еритроцитiв у всiх пiддослiдних овець виявлялась позитивною, але тiснiшою у помiсей, нiж у чистопородних тварин, а зв'язок настригу вовни i вмiсту гемоглобiну – негативним. Позитивно висока залежнiсть виявлена мiж настригом вовни i глобулінами, iмуноглобулiнами сироватки кровi у всiх пiддослiдних групах. Мiж настригом вовни i бактерицидною, лiзоцимною активнiстю сироватки кровi кореляцiйна залежнiсть виявилась негативною стосовно всiх пiддослiдних груп овець.
Наявнiсть у помiсних тварин високих кореляцiй мiж господарсько-корисними та гематологiчними показниками свiдчить про можливiсть їх використання в цiлеспрямованiй селекцiйнiй роботi.
Економiчна ефективнiсть вирощування помiсних ярок
При одинакових затратах на вирощування помiснi ярки дали бiльший прибуток вiд реалiзацiї продукцiї (табл. 10).
Таблица 10 – Ефективнiсть розведення овець рiзного походження
Вiд ярок 3/8НКхАС в розрахунку на 1 голову було одержано чистого прибутку на 26.0% бiльше, чим вiд аналогiв асканiйської тонкорунної породи.
Рiвень рентабельностi найбiльшим був у ярок 3/8НКхАС (50.6%), i дещо нижчим у 1/4МНхАС (46.0%).
| 
