|
УМАНСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
Шубенко Лідія Анатоліївна
УДК 634.23
Продуктивність насаджень і якість плодів черешні
в умовах Правобережного Лісостепу України
06.01.07 – плодівництво
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Умань – 2003
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Уманській державній аграрній академії
Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор
Мельник Олександр Васильович
Уманська державна аграрна академія,
завідувач кафедри плодівництва і виноградарства
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Кондратенко Тетяна Єгорівна
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри садівництва
кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Мухарський Анатолій Олексійович
Подільська дослідна станція Інституту садівництва УААН,
заступник директора з наукової роботи
Провідна установа: Центральний ботанічний сад ім. М.М. Гришка
НАН України, відділ акліматизації плодових рослин,
м. Київ
Захист відбудеться "27" червня 2003 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 74.844.01 в Уманській державній аграрній академії за адресою: вул. Давиденка 1, м. Умань Черкаської області, 20305.
Навчальний корпус №2, аудиторія 142.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Уманської державної аграрної академії за адресою: вул. Давиденка 3, м. Умань Черкаська області, 20305.
Автореферат розісланий "24" травня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.В.Манзій
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Інтенсифікація плодівництва передбачає запровадження заходів для прискорення плодоношення, підвищення врожайності насаджень і покращення якості продукції. У цьому відношенні кісточкові породи мають ряд переваг, насамперед високу скороплідність, смакові та споживчі якості, які забезпечують їм попит і широке розповсюдження. Використання перспективних сортів черешні дає можливість створювати скороплідні, продуктивні насадження з високою якістю плодів. У різних грунтово-кліматичних умовах вимоги до сортів є неоднаковими. З метою створення сортів черешні, які найбільш повно відповідають умовам вирощування, ведеться постійний селекційний пошук в ряді вітчизняних наукових установ, результатом якого є нові сорти і гібриди, що пропонуються до вивчення в конкретних грунтово-кліматичних умовах та подальшого впровадження у виробництво.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася за договором про науково-технічне співробітництво між кафедрою плодівництва і виноградарства Уманської державної аграрної академії й Немирівською державною сортовипробувальною станцією (від 19.04.2000 р.) у рамках тематичного плану Уманської державної аграрної академії Міністерства аграрної політики України “Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем Правобережного Лісостепу України” (номер державної реєстрації 0101U004495).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення продуктивності насаджень і якості плодів нових вітчизняних сортів черешні в умовах Правобережного Лісостепу України. У завдання досліджень входило:
– визначення продуктивності насаджень та якості продукції;
– визначення стійкості плодів до розтріскування та характеру пошкодження;
– вивчення особливостей росту надземної частини дерев;
– вивчення строків проходження фенологічних фаз розвитку дерев нових вітчизняних сортів черешні різних строків достигання;
– визначення польової та лабораторної стійкості до пошкодження низькими температурами;
– визначення рівня пошкодження хворобами і шкідниками;
– визначення економічної ефективності вирощування плодів черешні.
Об’єкт дослідження – сорти черешні різних строків достигання вітчизняної селекції.
Предмет дослідження – продуктивність насаджень і якість плодів черешні різних строків достигання в умовах Правобережного Лісостепу України.
Методи дослідження – польовий, лабораторно-польовий і лабораторний, статистичний, економічно-порівняльний та розрахунковий.
Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Правобережного Лісостепу України вперше встановлено рівень продуктивності, товарної якості плодів і ефективності вирощування нових сортів черешні вітчизняної селекції. Виділено потенційно найбільш морозостійкі сорти. Встановлено стійкість плодів до розтріскування і залежність характеру пошкоджень від фізико-хімічних параметрів.
Практичне значення одержаних результатів. За рівнем продуктивності насаджень і якості плодів виділено сорти черешні Дар Млієва, Зоряна, Міраж, Меотіда, Мелітопольська крапчаста для вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні експериментів, узагальненні даних літератури, науковому аналізі власних результатів досліджень та їх підготуванні до публікації.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на засіданнях кафедри плодівництва і виноградарства Уманської ДАА (2000–2002 рр.); науковій конференції молодих вчених в Інституті землеробства південного регіону України (Херсон, 2002); міжнародних науково-практичних семінарах “Високоінтенсивні технології – в плодівництво” (с. Шевченкове Черкаської обл., травень 2002.; с. Шилівці Чернівецької обл., вересень 2002).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 4 статті обсягом 1,16 авт. аркушів, з них 3 – у наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, семи розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 175 позицій (з них 21 латиницею); 25 додатків. Основний матеріал викладений на 160 сторінках комп’ютерного набору, містить 36 таблиць та 25 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Продуктивність насаджень і якість плодів черешні в умовах Правобережного Лісостепу України (огляд літератури)
Наведено теоретичне узагальнення й обґрунтовано необхідність доповнення існуючого сортименту черешні в Правобережному Лісостепу України новими високопродуктивними комплексно стійкими сортами з стійкими до розтріскування плодами високої товарної якості. Висунуто робочу гіпотезу, опрацьовано мету і завдання досліджень.
Умови, об’єкти і методика проведення досліджень
Дослідження виконано в 2000–2002 рр. в насадженнях Немирівської державної сортовипробувальної станції (Вінницька область) у Правобережному Лісостепу України. Клімат Вінницького агрогрунтового району помірно-континентальний з нестійким зволоженням, нерівномірністю атмосферних опадів і температури повітря. Середньорічна температура повітря коливається в межах +6,9…+7,60С, мінімальна його температура в найбільш холодні зими буває в січні–лютому (–380С), максимальна – в червні–серпні (+35…390С). Тривалість безморозного періоду коливається в межах 143…187 днів, а вище +100С – 155…165 днів. Середньорічна сума активних температур за вегетаційний період складає 26200С.
Середньобагаторічна кількість опадів становить 506 мм з максимумом у червні–липні (понад 25% річної кількості). Неглибокий і нестійкий сніговий покрив середньою товщиною 16–20 см створюється переважно в другій декаді грудня і сходить в середині березня. Зими, в основному, м'які, тривалістю 43… 60 діб. Часті обледеніння пошкоджують плодові дерева. Характерно, що в окремі роки нестійке вологозабезпечення зумовлюється не загальною кількістю опадів, а нерівномірним їх розподілом. Переважають вітри північно-східного напрямку, а південно-західні часто спричинюють відлиги.
Ґрунти ділянки сірі опідзолені, легкосуглинкові з активною кислотністю (рН) верхнього горизонту 5,1–5,5; гідролітичною – 1,7–2,8, сумою увібраних основ – 6,9–8,8 мг-екв./100 г, забезпеченість рухомими сполуками азоту, фосфору і калію – середня.
Об’єкти досліджень – сорти черешні різних строків достигання селекції Мліївського Інституту садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН (Аборигенка, Бірюза, Дар Млієва, Зоряна, Мліївська жовта), Інституту зрошуваного садівництва УААН (Міраж, Мелітопольська крапчаста, Меотіда), Артемівської дослідної станції розсадництва УААН (Донецький угольок, Альонушка, Амазонка). За контроль (к) для ранньостиглої групи взято перспективний сорт Зоряна, для середньостиглої – Меотіда (за рекомендаціями Немирівської державної сортовипробувальної станції), для пізньостиглої групи сортів взято районований в зоні сорт Дрогана жовта. Дерева щеплені на підщепі лісова черешня, посаджені за схемою 6 х 4 м (416 дер./га) в 1994 році й сформовані за розріджено-ярусною кроною.
Фітометричні вимірювання і фенологічні спостереження виконували загальноприйнятими методами (Метод. рекомендації Уманської с.-г. академії, 1987). Обхват штамбу на висоті 10 см від поверхні ґрунту, приріст його діаметра, загальний приріст однорічних пагонів (довжиною понад 5 см) вимірювали в кінці вегетації.
Зимостійкість і підмерзання тканин визначали за методикою М.О.Соловйової (1966) та за “Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Орел, 1999). Підмерзання оцінювали також після лабораторного проморожування в морозильній камері “Grunland” (максимально 5 балів).
Захист насаджень від шкідників та хвороб відповідав загальноприйнятому. Ураження листя хворобами оцінювали після збору врожаю за 5-бальною шкалою.
У кінці вегетації визначали площу листкової пластинки (метод “висічок”) та площу листової поверхні. Товщину листкової пластинки вимірювали мікрометром.
Вміст пігментів у листі визначали на спектроколориметрі “Specol” за методикою Т.Н. Годнєва (1952); вміст води та сухої речовини – за методикою М.Д. Кушніренко (1975).
Величину врожаю і середню масу плодів обліковували подеревно під час їх збирання.
Стійкість до розтріскування вивчали за “Широким унифицированным классификатором СЭВ рода Cerasus Mill.”(1989), занурюючи по 50 плодів у дистильовану воду. Оцінку вели через 6, 12 і 24 години експозиції за шкалою: розтріскування мале – 1–20%, середнє – 21– 40, високе – 41–70 і дуже високе – 71–100% (від числа плодів).
Товарний аналіз плодів вели згідно ГОСТ 21922–76 “Черешня свежая”. Для визначення фізичних показників та хімічного складу під час збирання врожаю відбирали по 2 кг плодів кожного сорту.
Вміст сухих розчинних речовин визначали рефрактометром РПК-3, загальну кислотність – титруванням 0,1 н розчином лугу з перерахунком на яблучну кислоту, вміст цукрів фериціанідним методом, аскорбінової кислоти за йодкрохмальною пробою (Є.П. Широков, 1974).
Щільність плодів визначали тензорезисторним приладом з плунжером діаметром 6 мм та автоматичним контролем глибини його входження в зразок (О.В.Мельник, В.М. Найченко, 1987); шкірку з плодів не видаляли. Товщину шкірки плоду визначали мікрометром.
Економічну ефективність розраховували нормативним методом, порівнюючи затрати праці і капіталовкладень на виробництво з реалізаційною вартістю врожаю (Шестопаль А.Н., 1985).
Статистичну обробку даних проводили багатофакторним дисперсійним і кореляційним аналізами на мікроЕОМ за розробленими в Уманській ДАА програмами (О.В. Мельник, 1997), виражені у балах дані трансформували за Б.А. Доспеховим (1985).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Біологічні особливості розвитку й росту дерев
Вегетація розпочиналася насамперед у рослин сортів Мліївська жовта, Міраж, Зоряна, Дар Млієва (9.1V – у 2000 р.; 3.IV – у 2001 р. і 28.ІІІ – у 2002 р.), які виявилися більш ранньостиглими.
Закінчення цвітіння у 2000 р. відбулося 29.IV–1.V, тоді як цвітіння у 2001 р. закінчилося 4.V (що на три дні пізніше за попередній рік) і 6.V у 2002 році, що пізніше на 5 днів від цвітіння у перший рік спостережень.
Згідно з кількістю днів, необхідних для досягнення плодами знімальної стиглості в зоні Правобережного Лісостепу, сорти доцільно розділити на групи: ранньостиглі (плоди достигають на 44–48 день після цвітіння) – Мліївська жовта, Дар Млієва, Зоряна (к); середньостиглі (через 50–60 днів) – Міраж, Альонушка, Аборигенка, Мелітопольська крапчаста, Меотіда (к); пізньостиглі (плоди достигають пізніше 60 днів після цвітіння) – сорти Бірюза, Донецький угольок, Дрогана жовта (к), Амазонка.
Тривалість вегетаційного періоду у 2000 р. склала від 186 днів для ранньостиглого сорту Мліївська жовта до 198 – для пізньостиглих Дрогана жовта і Амазонка. У 2001 р. вегетаційний період тривав 186–200 днів (для ранньостиглих сортів в середньому 187 днів), причому самий короткий він був для сорту Мліївська жовта, а найдовшим для Дар Млієва. Період вегетації середньостиглих сортів тривав близько 191 день: найбільший для сорту Мелітопольська крапчаста і найкоротший – для сорту Альонушка. Пізньостиглі сорти характеризувалися довшим періодом вегетації: 196 днів для сорту Бірюза й 200 днів – Амазонка.
Сила росту дерев ранньостиглих сортів черешні на підщепі черешня лісова була значною: їх висота в середньому за три роки досліджень сягнула до п’яти метрів (на цьому рівні крону дерев обмежили обрізуванням). Цих параметрів найшвидше досягли дерева контрольного сорту Зоряна, однак найбільша висота відмічена у дерев сорту Дар Млієва. Отже, досліджувані ранньостиглі сорти черешні схильні до сильнорослості.
Найбільш сильнорослими у групі середньостиглих були сорти Міраж і Аборигенка, дерева яких досягли висоти 4,5 м. Меншу силу росту спостерігали для сорту Мелітопольська крапчаста (3,2 м) і, особливо, – контрольного сорту Меотіда (3,0 м).
Слаборослим виявився пізньостиглий сорт Бірюза, у якого висота дерев протягом досліджень не перевищувала 2,6 м, а також пізньостиглий сорт Донецький угольок – 2,7 м.
За силою росту дерев досліджувані сорти черешні розташовуються в наступній черговості (враховуючи строки достигання): сильнорослі – Дар Млієва, Зоряна, Мліївська жовта, Амазонка; середньорослі – Міраж, Альонушка, Аборигенка, Дрогана жовта; слаборослі – Мелітопольська крапчаста, Меотіда, Бірюза, Донецький угольок.
Приріст діаметра штамбу за роки спостережень знаходився у прямій залежності від сили апікального росту дерева та оберненій – від рівня навантаження їх урожаєм (r = – 0,77 + 0,07).
Середня довжина пагонів у сортів раннього строку достигання пересічно за три роки була найбільшою для дерев сорту Мліївська жовта.
У групі середньостиглих максимальним показником характеризувався сорт Аборигенка, а мінімальним – Міраж. Проте по окремих роках таке співвідношення не витримувалося.
Найбільша середня довжина пагонів пізньостиглих сортів у 2000 році зафіксована для сорту Амазонка, а в 2001–2002 рр. – для сорту Бірюза. Показники цих сортів максимальні пересічно за роки досліджень.
Форма крони досліджуваних сортів: округла – сорти Донецький угольок і Амазонка; високо-округла – Аборигенка, Дар Млієва і Зоряна; широко-пірамідальна – Альонушка, Дрогана жовта і Мелітопольська крапчаста; пірамідальна – Мліївська жовта і Міраж; поникла – сорти Меотіда і Бірюза.
Листкова пластинка сорту Мліївська жовта у 2002 році мала найбільші розміри (87,89 см2) порівняно з іншими сортами усіх строків достигання. У групі середньостиглих максимальний показник виявлений для сорту Міраж (70,06 см2) і майже вдвічі менший для сорту Альонушка у 2000 році (25,59 см2).
У порівнянні з ранньо- та середньостиглими, пізньостиглі сорти черешні характеризувалися меншою площею листкової пластинки. Максимальним показником вирізнялися дерева сорту Донецький угольок (35,07 см2 у 2002 році). У середньому за роки досліджень найбільша площа листка зафіксована для сорту Амазонка – 52,51см2, а найменша (серед пізньостиглих та сортів інших строків достигання) – для сорту Бірюза – 32,44 см2.
Площа листової (асиміляційної) поверхні серед ранньостиглих була найбільшою у сорту Дар Млієва і склала 95,4 м2 (облистяність дерев тут теж була найвищою). Незважаючи на значну площу листкової пластинки у сорту Мліївська жовта, загальна листова поверхня дерев тут була мінімальною – 27,2 м2.
У групі середньостиглих найбільшу площу листової поверхні відмічено для сорту Міраж – 141,4 м2 (значна облистяність і максимальна площа листка). За малої площі листкової пластинки (облистяність достатня) площа асиміляційної поверхні дерев сорту Альонушка була меншою від сорту Аборигенка, що характеризувався найнижчим рівнем облистяності.
Серед пізньостиглих найбільшу асиміляційну поверхню спостерігали для сорту Амазонка – 77,9 м2 з найвищим рівнем облистяності і максимальною за розмірами листковою пластинкою.
Освоєння ґрунтового простору було найменшим у дерев слаборослих сортів з округлою формою крони – Донецький угольок і Бірюза. Дещо вищий показник відмічений у сортів з пірамідальною кроною: сильнорослого – Мліївська жовта і середньорослого – Міраж, а також у слаборослих з широкопірамідальною – Мелітопольська крапчаста і пониклою кроною – Меотіда (табл. 1).
Таблиця 1– Освоєння ґрунтового простору проекцією крони
дерев сортів черешні, %
Лише деякі з досліджуваних сортів черешні у 8-річному віці у повній мірі використовували відведену їм схемою садіння площу, оптимальним рівнем якої вважається біля 70%.
Зимостійкість і морозостійкість сортів
Польовими дослідженнями встановлено, що серед ранньостиглих відносно стійким до підмерзання виявився сорт Дар Млієва, а найменш стійким – Мліївська жовта (пошкоджувалася однорічна деревина). У групі середньостиглих найвищу стійкість до зимових несприятливих умов проявив контрольний сорт Меотіда. Пошкоджень генеративних бруньок у пізньостиглих сортів не виявлено, однак дворічна деревина зазнала певного впливу. Найбільш сильне її підмерзання на рівні 5,2 балів спостерігалося для сорту Дрогана жовта (контроль), дещо менше – для сорту Амазонка. В межах цієї групи найменше пошкодилися дерева сорту Донецький угольок (3,6 балів).
Найбільше ушкодження генеративних бруньок пізньовесняними заморозками відзначено для середньостиглого сорту Міраж (17%), дещо менше – для середньостиглих сортів Мелітопольська крапчаста, Альонушка й пізньостиглого Донецький угольок (відповідно 10; 9 і 8%), мінімальне – для пізньостиглих сортів Амазонка, Бірюза і середньостиглого контрольного сорту Меотіда (1; 2 і 2%).
За результатами польових досліджень максимальну стійкість до зимових ушкоджень проявили ранньостиглий сорт Дар Млієва, середньостиглий Меотіда (к) і пізньостиглий Донецький угольок.
Лабораторним проморожуванням встановлено, що низькими температурами найбільше пошкоджувалися ранньостиглі сорти (у середньому 2,78 бали), особливо Мліївська жовта (3,52 бали при НІР05 = 1,3). Позитивно виділився середньостиглий сорт Альонушка з мінімальним пошкодженням 1,14 бали.
Максимальних пошкоджень зазнали верхівкові бруньки (біля 5 балів у більшості випадків). Більш стійкою до дії низької температури виявилася дворічна деревина, для якої пошкодження склало 1,23 бали в середньому по сортах.
Найбільш сильне пошкодження кори дворічних гілок зафіксовано для сорту Мліївська жовта, а для сорту Дар Млієва подібні низькотемпературні пошкодження не спостерігалися. Значного впливу холоду зазнала також серцевина дворічних гілок, де підмерзання склало в середньому 2,5 бали з найвищим значенням для сорту Мліївська жовта і найменшим для контрольного сорту Зоряна.
Максимальне загальне підмерзання однорічної деревини після штучного проморожування спостерігалося для сортів Мліївська жовта й Дрогана жовта (відповідно 3,9 і 2,8 бали), дещо менше для сортів Аборигенка і Мелітопольська крапчаста (2,6 і 2,5 бали). Найнижчі значення показника виявлені для сортів Меотіда (к), Міраж і Амазонка (0,5–0,9 бали; НІР05 = 0,7). Отримані експериментальні дані узгоджуються з результатами польової оцінки зимостійкості, причому закономірність пошкодження дерев відповідних сортів зберігається.
Отримані дані свідчать, що найбільших низькотемпературних пошкоджень зазнавали камбій і серцевина, значно менших – кора і деревина.
Аналіз підмерзання тканин дворічної деревини після штучного проморожування показав, що в найбільшій мірі пошкодилися сорти раннього строку достигання (в середньому 6,86 бали), дещо менше (5,36) середньостиглі і ще менше пізньостиглі сорти (3,55 бали при НІР05 = 0,4).
Після лабораторного проморожування гілок низькотемпературні ушкодження однорічних та багаторічних плодоносних утворень знаходилися майже на одному рівні в цілому не перевищуючи 2,2 бали.
Штучним проморожуванням встановлено, що найвищою морозостійкістю одно- та багаторічної деревини характеризуються ранньостиглий контрольний сорт Зоряна, середньостиглий – Меотіда (к) і пізньостиглий – Амазонка. Найвищу стійкість плодоносних утворень виявлено у ранньостиглого сорту Зоряна (к), середньостиглого – Альонушка і пізньостиглого – Амазонка.
Стійкість до хвороб і шкідників
До ураження кокомікозом найбільш вразливими були дерева середньостиглого сорту Альонушка та пізньостиглі Бірюза й Дрогана жовта (к). Порівняно високу стійкість до ураження цією хворобою проявили дерева середньостиглих сортів Міраж і Меотіда (к).
Трирічними вегетаційними спостереженнями стану насаджень виділено найбільш стійкі до клястероспоріозу середньостиглі сорти Міраж і Меотіда (к) та пізньостиглий Донецький угольок.
Ураження плодів плодовою гниллю залежало від періоду достигання сортів і метеорологічних умов на час досягнення знімальної стиглості. Незважаючи на несприятливі фактори у роки ведення досліджень, найвища стійкість плодів до загнивання виявлена у середньостиглих сортів Міраж, Мелітопольська крапчаста і пізньостиглих Донецький угольок та Амазонка.
Вишневою мухою більше пошкоджувалися середньо- і, особливо, пізньостиглі сорти. У групі середньостиглих цим шкідником не пошкоджувалися сорти Міраж і (в меншій мірі) – Альонушка, плоди яких достигають майже одночасно з ранньостиглими. Пошкодження вишневою мухою решти середньостиглих сортів було незначним (1,0–2,0 бали) з максимальним значенням для сорту Меотіда (к). Від шкідника більше страждали пізньостиглі сорти, однак пошкодження не перевищувало 2,0 бали, за виключенням лише контрольного сорту Дрогана жовта, де ступінь пошкодження був більшим.
Суттєвої шкоди завдавала вишнева попелиця, до якої більш стійкими були пагони ранньостиглого сорту Дар Млієва і середньостиглого сорту Міраж.
У цілому найбільша шкодочинність спричинена кокомікозом, плодовою гниллю та вишневою попелицею. Максимальною стійкістю до кокомікозу відзначилися середньостиглі сорти Міраж і Меотіда (к); до клястероспоріозу – згадані сорти і пізньостиглий – Донецький угольок, а до плодової гнилі – середньостиглий сорт Альонушка та пізньостиглий – Дрогана жовта (к).
Плодоношення насаджень і якість плодів черешні
Продуктивність дерев черешні визначалась особливостями помологічного сорту та вегетаційного періоду. Протягом років ведення досліджень урожайність насаджень черешні була нестабільною (табл. 2). У 2000 році досягнутий рівень урожайності 17,9–34,2 т/га, у 2001 році – значно нижчий в межах 1,5–18,5, а у 2002 році – від 4,8 до 25,0 т/га.
Таблиця 2–Урожайність насаджень черешні різних строків достигання, т/га
В умовах Вінницької області 6–8-річні насадження досліджуваних сортів черешні (щільність садіння 416 дер./га; підщепа лісова черешня) можна віднести до груп за врожайністю: висока (20–30 т/га) – сорти Дар Млієва, Зоряна й Меотіда; середня (10–20 т/га) – Амазонка, Донецький угольок, Міраж, Мелітопольська крапчаста; низька (до 10 т/га) – сорти Аборигенка, Альонушка, Бірюза, Дрогана жовта і Мліївська жовта.
За крупноплідністю серед ранньостиглих виділився контрольний перспективний сорт Зоряна із плодами середньою масою 7,3 г, а в групі середньостиглих – сорти Мелітопольська крапчаста й Міраж (8,1–9,7 г). Плоди сорту Мелітопольська крапчаста були найбільш крупними за усі роки досліджень (особливо у 2001 році – середня маса 10,3 г, а окремі плоди до 12,8 г).
Плоди пізньостиглих сортів мали дещо меншу середню масу, особливо контрольний сорт Дрогана жовта. Найбільш крупноплідним в цій групі виявився сорт Донецький угольок.
Щільність м’якоті коливалася в інтервалі 0,18–1,17 кг/см2 і була вищою серед сортів типу бігаро (Бірюза, Альонушка, Аборигенка, Дрогана жовта, Донецький угольок, Мелітопольська крапчаста, Меотіда) й нижчою для сортів з групи гіні (Дар Млієва, Зоряна, Мліївська жовта).
Вихід товарної продукції високий у середньостиглих сортів Меотіда (к), Міраж, Мелітопольська крапчаста (80–88%), пізньостиглого сорту Амазонка (85%) і ранньостиглого контрольного – Зоряна (72%).
Вміст сухих розчинних речовин високий в середньостиглих сортів Мелітопольська крапчаста (17,0%) і Міраж (16,1%), пізньостиглого – Бірюза (16,7%) й ранньостиглого сорту Мліївська жовта (16,0%) при НІР05 = 2,2.
Вміст титрованих кислот в плодах черешні порівняно низький, в межах 0,42–0,86% з найвищим значенням для середньостиглого сорту Альонушка і мінімальним – для пізньостиглого сорту Амазонка.
Вміст цукрів був порівняно високим практично для усіх досліджуваних сортів черешні з найвищим значенням для середньостиглого сорту Аборигенка – 11,04%.
Максимальну дегустаційну оцінку – 5 балів – отримали ранньостиглі сорти Дар Млієва і Зоряна (к). У групі середньостиглих сортів високою оцінкою характеризувався сорт Мелітопольська крапчаста (4,9 бали), а серед пізньостиглих – сорт Бірюза (4,9 бали).
Ступінь розтріскування плодів після 6-годинного витримування у воді серед ранньостиглих був однаковим для сортів Дар Млієва і Зоряна (35–36%) і вдвічі меншим для сорту Мліївська жовта (15%). Подібне співвідношення відмічене й після 6 і 12-годинної експозицій: більша кількість плодів потріскалася у сортів Зоряна (50%) та Дар Млієва (68%). У той же час, незважаючи на цілодобову експозицію, більше половини плодів (59%) черешні сорту Мліївська жовта залишилося цілими (рисунок).
У групі середньостиглих найменш стійким виявився сорт Альонушка, у якого після 6-годинної експозиції пошкодилося 60% плодів, а після цілодобової – усі плоди. Низька стійкість виявлена для сорту Аборигенка (не пошкоджено лише 9% плодів), тоді як у сортів Міраж та Меотіда непошкодженими залишилося 43–44% плодів. Як і для ранньостиглих, плоди середньостиглих сортів з товстою шкіркою (Аборигенка – 0,1624 мм) більше розтріскалися, ніж з меншою її товщиною (Міраж – 0,0462 мм).
У пізньостиглих сортів залежність обернена: вища стійкість до розтріскування виявлена для плодів сорту Амазонка з найбільш товстою шкіркою. В той же час плоди сорту Дрогана жовта з найменшою товщина шкірки розтріскалися більше.
Стійкість плодів до розтріскування обернено залежить від довжини плодоніжки (r = – 0,91+ 0,19), вмісту в плодах сухих розчинних речовин (r = – 0,7 + 0,13) і розміру кісточки (r = – 0,70 + 0,15).
| 
