|
Міністерство аграрної політики України
Вінницький державний аграрний університет
НЕРОБА Віталій Миколайович
УДК: 633.31:633.3: 631.8.
ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВИХ
ТРАВОСУМІШОК ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ СКЛАДУ І
УДОБРЕННЯ НА ЧОРНОЗЕМІ ОПІДЗОЛЕНОМУ
ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ
Спеціальність:06.01.12-кормовиробництво і луківництво
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Вінниця – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кормовиробництва та сільськогосподарської меліорації Національного аграрного університету та в лабораторії землеробства на осушуваних землях Інституту землеробства Української академії аграрних наук 1990-1999 рр.
Наукові керівники: доктор сільськогосподарських наук, професор
доктор сільськогосподарських наук, професор СЛЮСАР Іван Тимофійович, завідувач лабораторії землеробства на осушуваних землях Інституту землеробства УААН
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України МАКАРЕНКО Петро Савелійович, провідний науковий співробітник відділу кормовиробництва Інституту кормів УААН
доктор сільськогосподарських наук, професор МАТКЕВИЧ Валентин Трохимович, завідувач відділу кормовиробництва Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції
Провідна установа: Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН
Захист відбудеться “21” червня 2001 року 0 12 годині на засіданні Спеціалізованої
вченої ради Д 05.854.01 при Вінницькому державному аграрному університеті УААН.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного аграрного
університету.
Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна,21008, Вінницька область, Вінницький р-н,с.Агрономічне вул.Сонячна,3; вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.
Автореферат розісланий 21.95. 2001 року
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради
Кандидат сільськогосподарських наук В.Янчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Головною передумовою підвищення продуктивності тваринництва є створення міцної кормової бази.Корми мають бути збалансованими за протеїно-вуглеводним складом, чого можна досягти за рахунок багаторіних трав, які в структурі кормової групи становлять не менше 50%.
На правобережжі Лісостепу, зокрема на Київщині, шляхом докорінного поліпшення природних кормових угід можна підвищити їх продуктивність у 3-5 разів і отримувати 70-90 ц/га сухих речовин.Однак навіть у цих умовах, наявних угідь недостатньо для повного забезпечення потреб тваринництва у цій зоні.Тим більше, що при переході на ринкові відносини та у зв'язку з погіршенням екологічного стану в Україні близько 10 млн,га ріллі планується перевезти в кормові угіддя, основу яких будуть складати культурні сіножаті і пасовища. Доцільніше лучні угіддя створювати на базі бобово-злакових травосумішок, що дасть можливість значною мірою використовувати біологічний азот.Отже, вивчення цього питання має велике значення для сільськогосподарського виробництва.
Актуальність теми. Одним з важливих напрямів розвитку лучного кормовиробництва є підбір високопродуктивних бобово- злакових травосумішок і розроблення ефективної системи їх удобрення.Розв'язанню цих проблем в умовах чорноземів опідзолених крупнопилуватих легкосуглинкових південної частини Лісостепу України дослідники приділяли вкрай мало уваги.Що свідчить про актуальність теми дисертації.Актуальність підтверджується і тим, що завдяки використанню біологічного азоту можна зменшити техногенне навантаження на агроландшафт, яке спостерігається в ряді країн де застосовують високі дози мінеральних добрив.Висвітленню цих питань і присвячена дисертаційна робота.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дослідження були складовою частиною завдання кафедри кормовиробництва та сільськьгосподарської меліорації Національного аграрного університету по темі “Удосконалення технологій адаптивного вирощування білкових кормових культур” НТП “Кормовиробництво”(номер державної реєстрації 0198U004077).
Мета і задачі досліджень.Мета досліджень полягала у розробці і теоретичному обгрунтуванні найбільш продуктивних люцерно- злакових травосумішок на опідзолених чорноземах прои внесенні розрахункових норм мінеральних добрив.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:
- розробити ефективну технологію створення і вирощування бобово-злакової травосумішки сіножатного призначення в умовах правобережного Лісостепу;
- вивчити вплив мінеральних добрив на врожайність і якість багаторічних трав інтенсивного типу для сіножатного використання;
- дослідити зміни ботанічного складу і кормову цінність люцерно-злакових травосумішок під впливом різних агрозаходів;
- дати економічну та біоенергетичну оцінку розробленим заходам щодо створення і вирощування люцерно-злакових травосумішок в умовах правобережного Лісостепу.
Об'єкт дослідження.Процес формування продуктивності та якості люцерно- злакових травосумішок залежно від виду злакових трав і мінеральних добрив їх удобрення; оцінка показників енергетичної та економічної ефективності основних елементів технології вирощування люцерно-злакових сумішок в умовах чорноземів опідзолених південної частини Лісостепу України.
Предмет дослідження- фактори формування врожайності люцерно-злакових травосумішок за різного їх складу та удобрення, зокрема залежність від стану грунтів та агрозаходів, що впливають на їх продуктивність.Предметом дослідження були також енергетична та економічна оцінка предметів технології вирощування люцерно-злакових багаторічних суміщок в умовах чорноземів південної частини Лісостепу.
Методи дослідження.У роботі використані такі методи: польовий, який у поєднанні з візуальним спостереженням за ростом і розвитком рослин дає можливість кількісно оцінити агротехнічний та економічний ефект досліджуваних заходів, що застосовувались при вирощуванні люцерно-злакових травосумішок;
вимірювально-ваговий – для встановлення фенологічної змінності рослин, їх ботанічного складу, продуктивності; електрофотометрії з використанням комп'ютерів – для зоотехнічної оцінки корму, отримання його енергетичної характеристики; лабораторно-аналітичний – для визначення агрохімічних властивостей грунту; математико-статистичний – для оцінки отриманих результатів досліджень; розрахунково-порівняльний – для встановлення екологічної та енергетичної ефективності агрозаходів по вирощуванню травосумішок.
Наукова новизна отриманих результатів полягає втому, що вперше науково- обгрунтовано і розроблено технологічні прийоми створення і використання на чорноземах опідзолених південної частини Лісостепу України високопродуктивних люцерно-злакових травостоїв, та догляду за ними, які забезпечують отримання кормів високої якості.
Встановлена залежність врожайності сіяних сіножатей від внесення мінеральних добрив, розрахованих на заплановану врожайність.
Практичне значення результатів досліджень. Одержано експериментальний матеріал, який послужив основою для розробки нових науково-обгрунтованих рекомендацій по внесенню оптимальних дох мінеральних добрив під люцерно-злакові травосумішки з кострицею та стоколосом безостим, які забезпечують одержання 11-12 тис.к.од з 1 га сіяної сіножаті.
Реалізація результатів досліджень. Результати досліджень впроваджено у КСП “Дружба” с.Грушів Миронівського району Київської області.
Особистий вклад здобувача. Здобувачем особисто розроблено і сформульовано всі основні положення дисертаційної роботи, програму досліджень, проведено польові і лабораторні дослідження, узагальнено дані публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів по темі дисертації.
Апробація роботи. Результати досліджень по темі дисертації на конференції молодих учених та спеціалістів Національного аграрного університету та Інституту землеробства Української академії аграрних наук (1991-2000рр.) на семінарах керівників і спеціалістів Миронівського району Київської області та методичній комісії агрономічного факультету НАУ(1992р.)
Публікаціїї. Основні положення дисертації викладені в 4 статтях, опублікованих у фахових наукових журналах, збірниках наукових праць Національного аграрного університету та Інституту землеробства Української академії аграрних наук.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 154 сторінках машинописного тексту, який включає 28 таблиць, 2 рисунки та 7 додатків.Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної літератури(225 найменувань, в т. ч.18 латинським шрифтом), актів впровадження у виробництво результатів наукової роботи.
Дисертант висловлює подяку за велику науково-методичну допомогу у виконанні дисертаційної роботи доценту кафедри сільськогосподарської меліорації та кормовиробництва Національного аграрного університету, кандидату сільськогосподарських наук Олександру Михайловичу.
ЗМІСТ РОБОТИ
РОЗДІЛ 1
БОБОВО-ЗЛАКОВІ ТРАВОСУМІШКИ –ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК СТВОРЕННЯ МІЦНОЇ МАЛОЕНЕРГОЄМНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНО ЕФЕКТИВНОЇ КОРМОВОЇ БАЗИ
(аналітичний огляд)
Проаналізовані дані літературних джерел, що стосуються вирощування бобово-злакових травосумішок і ролі у створенні міцної , економічно ефективної кормової бази. Показано, які проблеми існують у цій ділянці кормовиробництва та обгрунтовано вибір теми дисертаційної роботи.
РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Погодно-кліматичні та грунтові умови проведення досліджень
Дослідження проводились в 1990-1992 та 1997-1999рр. в КСП “Дружба” с.Грушів Миронівського району Київської області.Територія господарства розташована в Лісостепу на правому водороздільному плато між ріками Дніпром і Росавою.Грунт – чорнозем опідзолений крупнопилувато-середньосуглинковий.
Орний шар грунту(0-35 см) має таку характеристику: вміст гумусу- 3,1%, гідролітична кислотність – 2,2-2,8 мг-екв на 100 г грунту,рН сольове –5,9-6,8, вміст калію- 5,7-5,8 мг на 100 г грунту.
Клімат у районі проведення досліджень помірно-континентальний.
Середньодобова (річна) температура повитря в 1990,1991 і 1992рр.була відповідно на 2,0; 0,8 і 1,1 С вищою за норму(+7,2 С).Найвологішим був 1990р., коли опадів випало 649,3 мм при нормі 509 мм; у 1991 та 1992 рр.опадів аипало близько норми, або відповідно 103,5 і 96,8%.
2.2. Програма і методика проведення досліджень
Дослідження проводили за схемою, наведеною в табл.1.дози мінеральних добрив розраховували виходячи з запланованої врожайності (100 ц/га абсолютно сухої маси).При розрахунках винесення NPK урожаєм враховували коефіцієнти використання поживних речовин з грунту і мінеральних добрив.Розрахункова доза добрив склада N142P120K180.
Посівна площа ділянки дорівнювала 42м2, облікова –26 м2, повторність- чотириразова.Дослідження проводилися згідно з існуючими методиками. Спостереження за сходами та динамікою щільності(густоти) травостою велися на виділених для цього ділянках площею 0,5 м2 для кожного варіанту досліду, де підраховували кількість рослин та відмічали настання фенологічних фаз.Динаміку лінійного росту визначали на 30-й, 40-й і 50-й дні вегетації та перед початком обліку урожаю шляхом замірювання висоти 20 рослин кожного виду по діагоналі ділянки.
Таблиця 1
Схема досліду
Варіанти Склад травосумішок Удобрення
1 Люцерна посівна Контроль(без добрив) P120K180
2 Люцерна посівна+ тимофіївка лучна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
3 Люцерна посівка+пажитниця багаторічна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
4 Люцерна посівна+ костриця лучна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
5 Люцерна посівна+костриця східна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
6 Люцерна посівна+ грястиця збірна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
7 Люцерна посівна+ стоколос безостий Контроль (без добрив) P120K180 N142P120K180
8 Люцерна посівна+ очеретянка звичайна Контроль(без добрив) P120K180 N142P120K180
Вміст азоту, що легко гідролізується, а також рухомих формфосфору і калію визначали у шарі грунту товщиною0-30 см.Зразки грунту відбиралися перед початком сівби та обліку урожаю.Вміст азоту визначали за методом Тюріна і Кононової, рухомих сполук фосфору- за Чиріковим, калію – на полуменевому фотометрі.Динаміку накопичення зеленої маси та сухої речовини визначали, відбираючи з ділянок площею 1 м2 на двох несумісних повтореннях варіантів пробні снопи, з яких виділяли компоненти сумішок.Вміст сухої речовини визначали шляхом висушування проб рослин до постійної ваги.
Облік кореневих та поживних залишків проводили у шарі грунту товщиною 0-30 см після збирання врожаю.Після відмивання коріння на ситах з діаметром отворів 1 мм, висушування та зважування їх визначали вміст азоту, фосфору і калію в абсолютно сухій речовині.
Симбіотичну активність люцерни встановлювали методом порівняння кількості фіксованого нею азоту з відповідним показником стоколосу безостового(за тривалістю вегетаційного періоду та проходженням фаз розвитку він близкий до люцерни).
Облік урожаю проводили шляхом зважування зеленої маси після суцільного збирання та визначення вмісту сухої речовини.Структуру врожаю визначали за пробами, які відбиралися при двох несумісних повтореннях кожного варіанту досліду.Ботанічний склад сумішок визначали при аналізі структури урожаю.
Біохімічний аналіз кормів здійснювали на інфрачервоному аналізаторі в лабораторії масових аналізів Інституту землеробства УААН.Дані хімічного аналізу перераховували в кормові одиниці та перетравний протеїн..
Енергетичну оцінку культур і технологій їх вирощуванння проводили з використанням еквіваленкту шляхом визначення затраченої частини енергії та прибуткової її частини, одержаної з продукцією.У витратній частині визначали затрачену енергію на одиницю площі та на одиницю отриманої продукції, у прибутковій частині на основі даних продуктивності та хімічного складу корму розраховували вихід валової та обмінної енергії.
Математичний аналіз результатів досліджень проводили дисперсійним та кореляційно-регресивним методами за Б.А.Доспєховим.
2.3. Агротехніка вирощування багаторічних травосумішок
Досліди закладали у кормовій сівозміні КСП “Дружба” Миронівського району Київської області.Трави висівали 25 липня 1989 року зерно-трав'яною сівалкою. Спосіб посіву –вузькорядний.Попередник – озиме жито на зелений корм.Після збирання пшениці проводили дискування з наступною оранкою на глибину 20-22см. та боронуванням.У день сівби трав здійснювали поверхневий передпосівний обробіток грунту, після чого грунт прикочували кільчато-шпоровими котками.
Висівали районовані сорти трав – люцерну сорту Ярославна, а також злакові трави селекції Київської станції луківництва Інституту землеробства УААН.
Норма висіву люцерни в чистому посіві склада 20 кг на 1 га схожого насіння, а всумішках зі злаковими травами-14 кг.Норма висіву насіння злаків становила: тимофіївки лучної- 7 кг на 1 га, пажитниці багаторічної – 12, костриці лучної- 12, костриці східної-12, глястиці збірної-8, стоколосу безостого-10 і очеретянки звичайної-8 кг на 1га схожого насіння, тобто 70 % норми висіву в чистому посіві.На початку вересня з метою боротьби з бур'янами провели підкошування посівів.Щорічно проводили два укоси трав у фазу утворення суцвіть –початку цвітіння.
РОЗДІЛ 3
ВОДНИЙ І ПОЖИВНИЙ РЕЖИМИ ГРУНТУ
Спостереження за вологістю грунту в період вегетації трав показали, що протягом усіх років досліджень вологість орного та підорного шарів грунту на початку інтенсивного росту рослин перебувала в оптимальних межах(18,3-25,6% абсолютно сухої наважки при вологості капілярів 17,8% та найменшій вологоємності грунту дослідних ділянок 26,7% сухої наважки).
В інші періоди вегетації вологість грунту значною мірою залежала від атмосферних опадів.У вологому 1990р.протягом всього періоду вегетації вологість грунту перебувала в оптимальних межах, за винятком третьої декади серпня, коли опадів випало значно менше норми. В той же час у у посушливому 1992 р., коли кількість опадів за вегетацію була меншою від норми(81,6%), вона часто була нижчою за оптимальні показники, особливо у другій половині періоду вегетації (16,2-17,01% сухої наважки).У 1991 році показники вологості грунту займали проміжне положення між показниками 1990 і 1992 рр.
Погодні умови та ріст і розвиток люцерни істотно впливали на поживний режим грунту.Ці фактори суттєво впливали на азотний режим грунту і значно менше на забезпеченість його рухомим фосфором і калієм.
Найвищий вміст рухомого азоту в грунті було відмічено на ділянках злаково- бобових сумішок, що мали найменшу врожайність, а на ділянках, що мали приблизно однакову продуктивність ці показники були близькими до показників дослідів з вирощування сумішок люцерни і злакових трав.
Травосумішки мало впливали на вміст рухомого фосфору у грунті, тоді як кількість калію зі збільшенням їх урожайності зменшувалась.
РОЗДІЛ 4
РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН
4.1.Фенологічні спостереження
Спостереження показали, що початок весняної вегетації травосумішок залежить значною мірою від погодних умов, виду трав і доз внесених добрив.Так, у 1990 р.ідновлення вегетації злакових трав спостерігали 24 лютого, в 1991 і 1992 рр.- 22 березня, люцерни- відповідно 1 березня і 25 березня.Це обумовлювалось значним відхиленням середньодобових температур від норми.
Травипісля чергового скошування відростали спочатку повильно, а із збільшенням листової поверхні рослин приріст зеленої маси посилювався.Навесні раніше відновлювалась вегетація інаставала відповідна фаза розвитку у стоколосу безостого та очеретянки звичайної, пізніше – у костриці лучної, костриці східноїі тимофіївки лучної, апісля скошування трав спостерігалася зворона залежність. Проте за інтенсивністю щодобового приросту стоколос безостий і очеретянка звичайна перевищували інші види трав.Люцерна відростала на 4-5 днів пізніше, ніж злакові трави.
З внесенням мінеральних добрив настання фенофаз, порівняно з варітами без добрив, відбувалося на 1-2 дні раніше.
4.2. Висота і щільність травостою
Дослідження показали, що висота і щільність травостою змінюються залежно від дози внесених мінеральних добрив, складу травосумішок та періоду їх збирання. Так, у середньому за 3 роки досліджень при внесенні, P120K180 висота травостою, залежно від його складу , становила 51,9-117,3 см.
В міру поліпшення мінерального живлення травосумішок їх висота закономірно зросла. Так під впливом мінерального азоту у складі N142 P120K180 висота рослин збільшувалась від 48,4 до 141,5 см, тоді як у варіантах без добрив (контроль) висота травостою була найменшою –31,3-102,3 см, що на 15,0-20,6 см менше, ніж при внесенні P120K180 і на 17-39 см менше, ніж при застосуванні N142 P120K180.Трави, які вирощувалися без добрив, відрізнялися не тільки меншою висотою, але й світло-зеленим забарвленням листків, меншою кущистістю, пізнішим відновленням вегетації, повільнішим відростанням після чергового скошування. Рослини травосумішок у варіантах із застосуванням N142P120R180 мали потовщене стеблової більшу кількість темно-зелених листків. Такі травостої вирізнявся інтенсивним пагоноутворенням, раніше відновлювали навесні вегетацію після чергового скошування, а також мали вищий щодобовий приріст врожаю. Внесення P120К180 сприяло росту рослин у чистих посівах люцерни. Найвищими травами були при першому укосі. Крім того, висота люцерни й злакових трав істотно залежала від компонентів, які входили до складу сумішок. Найбільшої висоти досягли верхові кореневищні злаки - стоколос безостий(130,1 см.) та очеретянка звичайна(141,5 см), а найнижчим були рослини у чистому посіві(48,3-70,3см).
Мінеральні добрива також впливають на густоту травостою люцерно-злакових сумішок.Найсприятливіші умови для стеблоутворення всіх траво-сумішок створювалися при внесенні повного мінерального добрива, при цьому найбільшу щільність травостоїх у всіх варіантах досліду в період другого
скошування, а в чистих посівах люцерни- при внесенні фосфорно-калійних добрив. Найбільша густота травостою спостерігалась у сумішок люцерни з очеретянкою звичайною та стоколосом безостим.
4.3. Вплив удобрення і складу травосумішок на структуру врожаю
Встановлено, що при внесенні Р120К180 і особливо при повторному удобренні травосумішок частку стебел травостоїв різко зменшувалась. Так, якщо у травосумішки люцерни з очеретянкою без удобрення містилося 49,0% стебел, то при внесенні Р120К180 їх частка зменшувалася до 45,2%, а повного мінерального добрива - до 41,3%.
У всіх травосумішках, на яких досліджувався вплив мінеральних добрив, більше змінювалося вагове співвідношення стебел, листків і суцвіть, ніж у люцерни в чистому посіві. Так, якщо в середньому за три роки досліджень різні травосумішки, які вирощувалися у варіантах без добрив(контроль), мали масу стебел від 45,05 до 53,3%,листків від 45,2 до 52,4% і суцвіть від 1,5 до 2,6%, при внесенні Р120К180 це співвідношення становило відповідно 43,0-52,0; 45,8-53,5 і2,1-3,5%.
Співвідношення маси стебел, листків і суцвіть люцерни одновидових посівів під дією внесених мінеральних добрив змінювало мало. Так, якщо у варіантах дослідів без добрив маса таких травостоїв становила: стебел –51,3; листків –49,8; суцвіть-1,9%; на фоні фосфорно-калійних добрив(Р120К180)-стебел-47.0, листів- 50.2 і суцвіть –2.8%, то привнесенні повного мінерального добрива вона дорівнювала відповідно 45.8;51.1 і 3.1%.
Отже, вирішальною умовою формування оптимального співвідношення листків і суцвіть сіяних люцерно-злакових травосумішок є застосування мінеральних добрив. Травосумішки, які нами досліджувались, на відміну від чистих посівів краще реагували на внесенні мінеральні добрива –маса листів і суцвіть у травостої збільшувалась. При цьому найбільша їх маса у травосумішок до складу яких входили очеретянка звичайна та стоколос безостий була при повному мінеральному удобренні.
4.4. Листкова поверхня і продуктивність фотосинтезу травосумішок
Площа асиміляційного апарату сіяних травостоїв залежала від внесених мінеральних добрив, складу травосумішок і укосу.Так, листкова поверхня травосумішок, які вирощувалися без добрив, залежно від укосу становища від 31,1 до 45,1 тис.кв.м./га. Внесення під травосумішки Р120К180 забезпечувало збільшення площі листкової поверхні до 39,8-52,3 тис.м2./га, а при внесенні N142Р120К180–до42,3-63,8 тис.м2./га.
Одновидові посіви люцерни формували найменшу площу листкової поверхні (25,1-40,0 тис.м2/.га), найбільшу(38,7-65,8 тис.м2./га) було відмінено в сумішках із стоколосом безостим та очеретянкою звичайною у першому укосі.
Кількість хлорофілу в рослинах травосумішок залежала від їх складу, дози добрив та укосу трав. Найменший його вміст (140,8 мг%) у листках рослин спостерігали в дослідах без внесення добрив. При внесенні Р120К180 концентрація хлорофілу підвищувалася до 173,4 мг %, а на фоні повного мінерального добрива – з 160,2-192,7 мг %.
Таким чином, внесення під травосумішки N142Р120К180, незалежно від циклу їх вирощування, в умовах опідзолених чорноземів Лісостепу забезпечило найбільшу площу листкової поверхні та продуктивність фотосинтезу (5,35-5,58 г/кв.м. за добу) Найбільший вміст хлорофілу в листках рослин спостерігали при внесенні азотних добрив, до того ж він був найвищим у люцерни і одновидових посівів.
4.5. Вплив складу люцерно-злакових травосумішок і мінеральних добрив
на формування кореневої системи
За результатами вивчення коренева маса була найбільшою(47,3-87,5 ц/га сухої маси) травосумішок при внесенні повного мінерального удобрення, тоді як на фоні Р120К180 вона становила 43,4-82,5, а без добрив – 35,7-70,3 ц/га сухої маси. Найінтенсивніше накопичувалася коренева маса люцерно-злакових сумішок у період формування укосу, а у люцерни одновидового посіву – до першого
укосу трав.До того ж люцерно-злакові травосумішки накопичували кореневої маси в 1,5-2 рази більше, ніж сама люцерна.
Серед злакових травостоїх найбільш розвинену кореневу систему за роки проведення досліджень формували сумішки люцерни із стоколосом безостим та очеретянкою звичайною .Так, сумішка люцерни із стоколосом, залежно від доз мінеральних добрив та укосу формування від 66,3 до 87,5 ц/га абсолютно сухої кореневої маси, а з кострицею східною –58,2-79,6 ц/га. Нами встановлено тісну кореляційну залежність (0,14) між величиною урожаю травосумішок і накопиченням кореневої маси.
4.6. Вплив удобрення та виду травосумішок на ботанічний склад травостою
Удобрення та склад висіяних багаторічних трав значно впливали на ботанічний склад травостою.У травосумішках першого року вирощування люцерна займала залежно від удобрення та виду травосумішок 10-67 % від загального травостою. Найменша кількість люцерни простежується у варіантах при внесенні N142Р120К180-9,9-30,1%, на фоні РК вона займала 20,1-67,5%, а без внесення добрив мали проміжні показники. На другий рік використання люцерна в травостої при внесенні повного мінерального добрива становила 0-10,2%, а без удобрення-0,9-9,3%.Найбільш агресивно до люцерни показали стоколос безостий, очеретянка звичайна та грястиця збірна, які майже повністю витіснили на удобренних ділянках люцерну з травостою. На третій рік використання злакові трави майже повністю витіснили люцерну з травостою, внаслідок чого бобово-злакові травосумішки перетворилися у злакові.
РОЗДІЛ 5
ЗАЛЕЖНІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ ТРАВОСУМІШОК
ВІД ЇХ СКЛАДУ ТА УДОБРЕННЯ
Найменшу урожайність травосумішок(61,2-66,0 ц/га сухої маси) спостерігали в перший рік їх використання без внесення мінеральних добрив. При внесенні Р120К180 урожайність сумішок зросла на 38,5-55,4%, а при внесенні повного мінерального добрива – 51,6-102,7%(табл.2).До того ж сумішки переважали
Таблиця 2
Урожайність бобово-злакових травосумішок залежно від їх видового складу і удобрення, ц/га(1990-1992рр.)
Склад травосумішок Удобрення Абсо- лютно суха маса Приріст абсолютно сухої маси залежно від Вихід
складу траво- сумішки добрив траво-сумішки і добрив кормових одиниць протеїну
Контроль 56,4 - - 41,7 10,3
Люцерна посівна РК 86,9 - 30,5 30,5 64,3 17,7
NPK 92,5 - 36,1 36,1 69,4 19,8
Контроль 57,0 0,6 - 0,6 41,0 10,0
Люцерна посівна+ РК 77,5 -9,4 20,5 11,1 56,6 14,1
тимофіївка лучна NPK 85,7 -6,8 28,7 21,9 62,6 17,2
Люцерна посівна+ Контроль 53,9 -2,5 - -2,5 38,8 9,3
пажитниця РК 73,1 -13,8 19,2 5,4 53,4 13,4
багаторічна NPK 84,3 -8,2 30,4 22,2 72,4 16,4
Люцерна посівна+ Контроль 57,8 1,4 - 1,4 41,6 10,2
костриця лучна РК 82,8 -4,1 25,0 20,9 60,4 15,2
NPK 93,4 0,9 35,6 36,5 68,2 18,3
Люцерна посівна+ Контроль 63,7 7,3 - 7,3 45,9 11,3
костриця східна РК 91,4 4,5 27,7 32,2 65,8 16,5
NPK 107,2 14,7 43,5 58,2 77,2 20,7
Люцерна посівна+ Контроль 61,2 4,8 - 4,8 44,1 10,5
грястиця збірна РК 83,6 -3,3 22,4 19,1 60,2 14,9
NPK 97,0 4,5 35,8 40,3 70,8 18,2
Люцерна посівна+ Контроль 65,9 9,5 - 9,5 47,4 11,7
стоколос безостий РК 91,8 4,9 25,9 30,8 66,1 16,8
NPK 112,5 20,0 46,6 66,6 81,0 21,9
Люцерна посівна+ Контроль 63,5 7,1 - 7,1 45,1 11,0
очеретянка звичайна РК 89,0 2,1 22,5 27,6 63,2 16,3
NPK 104,1 11,6 40,6 52,2 75,0 20,2
НIP05 4.3
за врожайністю одновидові посіви люцерни на 3,4-44,1%.Урожайність травосумішок на другий рік використання порівняно з першим роком підвищувалася на 0,7-30,6%.
5.1. Урожайність люцерно-злакових травосумішок залежно від удобрення
Виробнича перевірка основних результатів дослідів проведених у 1997-1999 рр.на полях КСП “Дружба” Миронівському району Київської області на опідзоленому чорноземі, показала(табл.3), що найпродуктивнішою сумішкою(91,7-101,3ц/га абсолютно сухої маси) була люцерна посівна плюс стоколос безостий: її урожайність становила 106,2-119,5% урожайності самої люцерни.
Таблиця 3
Продуктивність люцерно-злакових травосумішок залежно від удобрення
мінеральними добривами у виробничих умовах, ц/га абсолютно сухої маси
| 
