|
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСІТЕТ
Лiвiнський Анатолiй Iванович
УДК 636.32/38.082
ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОВЕЦЬ ОДЕСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ М’ЯСО-ВОВНОВОЇ ПОРОДИ З КРОСБРЕДНОЮ ВОВНОЮ
06.02.01 – розведення та селекцiя тварин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Херсон – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник- кандидат сільськогосподарських наук, професор,
Чепур Валентина Кузьмівна,
Одеський державний аграрний університет,
завідувач кафедри генетики та розведення
сільськогосподарських тварин
Офіційний опонент- доктор сільськогосподарських наук, професор
Нежлукченко Тетяна Іванівна,
Херсонський державний аграрний університет,
Декан зооінженерного факультету
Офіційний опонент- доктор сільськогосподарських наук, професор
Шуваєв Василь Тихонович
Дніпропетровської державний аграрний університет,
кафедра технології і виробництва продуктів тваринництва
Провідна установа- Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН, відділ свинарства, смт Асканія-Нова
Захист дисертації відбудеться “ 25 “ травня 2004 року
о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К67.830.02 в
Херсонському державному аграрному університеті ( 73006 Херсон, вул. Рози Люксембург, 23, головний навчальний корпус, ауд. 118)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного
аграрного університету за адресою: 73006 Херсон, вул. Рози Люксембург, 23, головний навчальний корпус.
Автореферат розісланий “ 23 “ квітня 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку вівчарства гостро стоїть питання перетворення його в конкурентноспроможну галузь тваринництва.
Практика зарубіжних країн, досвід передових господарств України свідчать про те, що застосування схрещування є ефективним заходом підвищення генетичного потенціалу овець /.(В.К.Чепур, 1998; П.І.Польська, 1997; В.О.Чігірьов, 1998; F. Pirchner, 1986; J.Z Lach., 1987; Г.П. Калащук, 2000; Л.П. Шаломай, 2000/
В південному регіоні Одещини створеня масиву високопродуктивних популяцій проводилось з використанням генофонду овець асканійської селекції – асканійських кросбредів.
Попередніми дослідженнями доведено доцільність їх використання щодо поліпшення продуктивних і племінних якостей цигайських овець /В.К.Чепур, В.О. Чігірьов, 2000/ для одержання товарних тварин /В.К.Чепур, Махмуд Реяд, 1989; Махмуд Реяд 1990; І.Є.Сендаула, 1998/
Однак питання про використання асканійських кросбредів для виведення нового високопродуктивного типу м’ясо-вовнових овець на матках цигайської породи в південному регіоні України на той час не вивчалося.
На заключному етапі створення одеського типу м’ясо-вовнових овець нами були отримані помісі (1/8 цигай х 1/8 остфріз х 3/4 асканійський кросбред), які увійшли до складу одеського типу м’ясо-вовнових овець. У зв’язку з цим проведено дослідження з метою вивчення їх продуктивних якостей.
Зв’язок роботи з науковою тематикою. Дана робота виконана на кафедрі генетики і розведення сільськогосподарських тварин Одеського державного аграрного університету, входила до Державного плану наукових досліджень кафедри з комплексної теми “Розробка і впровадження сучасних засобів селекції для поліпшення продуктивності жуйних тварин півдня України” і є завданням координаційного плану Головної організації – Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” Української академії аграрних наук за проектом “Вівчарство”: “Створити нові та вдосконалити існуючи породи, типи, лінії та селекційні стада в різних регіонах України”. (Номер державної реєстрації 0187.0098793; UA 01 00098 Р)
Мета і задачі досліджень. Метою даної роботи є визначення можливості використання м’ясо-вовнових асканійських кросбредних баранів на матках цигайської породи при виведенні одеського м’ясо-вовноого типу овець та вивчення їх господарських ознак і біологічних особливостей в умовах держплемзаводу “Надежда” Саратського району Одеської області.
Для реалізації поставленої мети були визначені завдання:
- Одержання асканійський кросбред х остфріз-цигайських помісей бажаного типу (одеський м’ясо-вовновий тип).
- Вивчити ріст, розвиток, екстер’єрні та біологічні особливості чистопородних цигайських овець і одеського м’ясо-вовнового типу.
- Дати порівняльну оцінку м'ясної, молочної та вовнової продуктивності овець одеського м'ясо-вовнового типу і цигайської.
- Встановити взаємозв'язок між основними ознаками селекції у піддослідних овець.
- Вивчити економічну ефективність розведення створеного одеського м’ясо-вовнового типу нової асканійської м’ясо-вовнової породи.
Предмет досліджень. Барани плідники асканійського кросбредного типу і цигайської породи, вівцематки цигайської породи і помісі ¼ цигайських ¼ остфрізів ½ асканійських кросбредів, чистопородний і помісний молодняк овець.
Об’єкт досліджень. Селекційний процес щодо створення нової популяції м’ясо-вовнових овець методом складного відтворювального схрещування з використанням цигайських маток та баранів остфризської породи і асканійського кросбредного типу.
Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети були використані методи: гібридологічний, який передбачає систему схрещування та аналіз селекційних ознак отриманих помісей; гістологічний; імуногенетичний; популяційно-статистичний, який використовували для математичної обробки результатів досліджень та визначення селекційних параметрів популяцій.
Наукова новизна роботи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше вивчено фенотипові ознаки, біологічні особливості та відтворну здатність м’ясо-вовнових овець нового типу.
Уперше вивчено екстер’єрні особливості та дана порівняльна оцінка м’ясної, молочної та вовнової продуктивності одеської популяції овець м’ясо-вовнового типу і цигайської породи. Уперше визначено взаємозв’язок основних селекційних ознак популяції піддослідних тварин.
Практична цінність роботи. Результати досліджень використовують в селекційному процесі з удосконалення продуктивних якостей популяції цигайських овець в господарствах Одеської області. Отримані дані увійшли до програми ”Стабілізація та розвиток вівчарства Одеської області на 2001-2004 роки”. Баранів одеської селекції широко використовують у приватному секторі, поголів’я якого складає 85,3% від загальної чисельності овець на Одещині.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержано здобувачем особисто при виконанні тематики науково-дослідної роботи. Методика і схема досліджень складені разом з науковим керівником. Дисертантом самостійно проведені досліди, одержаний експериментальний матеріал, зроблена статистична обробка одержаних даних і економічний аналіз, сформульовані висновки та пропозиції. Лабораторні дослідження вовни проведені в лабораторії вовноведення Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН, гістологічні дослідження шкіри та м’язів піддослідних тварин - в лабораторії НДІ тканинної терапії і офтальмології ім. В.П. Філатова з участю автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеського державного аграрного уні-
верситету (1997,1998,1999,2000,2001,2002, 2003), на міжнародній конференції молодих вчених “Творчий розвиток наукової спадщини академіка М.Ф. Іванова” в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН (м. Асканія-Нова, 1998 р.), на міжнародній науково-практичній конференції з генетики та молекулярної біології (м. Львів, 2000 р.), на міжнародній науково-практичної конференції “ Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи” (м.Одеса, 2003 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 131 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, висновків, списку літератури, що включає 164 найменуваня, з яких 10 іноземною мовою. Містить 48 таблиць і 20 рисунків.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна робота з вивчення продуктивних якостей і біологічних особливостей овець одеського типу асканійської м’ясо-вовнової породи та цигайських чистопородних в умовах південного степу України проводилась з 1996 по 2002 роки в господарствах “Надежда” та “Україна” Саратського району Одеської області.
Предметом дослідницької роботи були чистопородні цигайські ярки та помісі 1/8 цигай х 1/8 остфріз х 3/4 асканійський кросбред, які увійшли до одеського типу м’ясо-вовнових овець (табл.1).
За дослідною групою маток були закріплені кросбредні барани асканійської селекції. В контрольній групі маток проводили чистопородне розведення. Під час ягніння отриманий приплід пронумеровувався в обох групах пластиковими бірками. В період підсису матки з ягнятами знаходились в однакових умовах годівлі й утримання.
Таблиця 1 Схема досліду
Роботу проводили за схемою досліджень, яка наведена нижче (рис. 1).
Для вивчення лінійного росту тварин та пропорцій будови тіла брали проміри при народженні, в 4-, 9-, 12- та 18-місячному віці на ярках дослідної та контрольної груп.
М’ясна продуктивність піддослідних тварин вивчалася при народженні, в 4-, 9-, 12- та 18-місячному віці шляхом забою 3 ягнят від кожної групи. Для морфологічних досліджень визначення виходу м’яса за сортами, співвідношення в туші м’яса та кісток проводилось обвалювання туш.
Рис. 1. Загальна схема досліджень
Виготовлення й вивчення гістологічних препаратів шкіри проводили за методикою Н.А.Діомідової, Є.П.Панфілової, Є.С.Руслової [1965] за зразками шкіри, що брали з бочка у віці 4, 9 і 12 місяців.
Вовнова продуктивність дослідного і контрольного поголів’я враховувалась шляхом індивідуального зважування рун по кожній піддослідній тварині.
Фізичні властивості вовни визначалися в лабораторних умовах за показниками: природна, істинна довжина вовни – шляхом вимірювання; вихід митої волокна – на приладі ЦС-53А; тонина вовни під мікроскопом; міцність вовни – за допомогою динамометра ДШ–ЗМ, вміст вовнового жиру – в апараті Сокслета.
Вивчення молочної продуктивності та морфометрію вимені проводили на чистопородних матках цигайської породи та матках бажаного типу одеської популяції першого бонітувального класу. Молочну продуктивність визначали шляхом зважування ягнят до та після допуску до матки, морфометрію шляхом вимірювання вимені до та після доїння.
Вивчення антигенного складу крові овець одеського типу м’ясо-вовнової породи проводили в лабораторії імуногенетики УНДІТ ім М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН.
Отримані експериментальні дані оброблялись біометрично за методикою М.О.Плохинського [1969] та Є.К.Меркурьєвої [1970] з використанням мікрокалькулятора МК-52 та персонального комп’ютера Pentium - ІІ.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Відтворна здатність вівцематок і життєздатність ягнят. Встановлено, що високою плодючістю відрізняються вівцематки дослідної групи. На кожні 100 помісних вівцематок бажаного типу отримано 121 ягня, або на 9,2% більше, ніж від 100 чистопородних цигайських.
При однакових умовах годівлі, утримання і догляду до чотирьохмісячного віку ягнята дослідної та контрольної груп характеризувалися неоднаковою життєздатністю. За цей період втрата ягнят склала у помісних тварин 7,5%, у чистопородних 8,2%. Отримано ягнят до відлучення на 100 вівцематок, з урахуванням втрати, у помісей бажаного типу на 12,2% більше в порівнянні з чистопорідними цигайськими.
Ріст, розвиток та екстер’єрні особливості молодняку. Ярки одеського типу м’ясо-вовнової породи за показниками живої маси у всіх вікових періодах перевершують своїх чистопородних ровесників, дані про динаміку живої маси піддослідних тварин наведені у табл. 2..
Найінтенсивніше збільшення живої маси ярки дослідної та контрольної групи мали від народження до 4-місячного віку, приріст живої маси ягнят складав в середньому на голову у дослідних тварин – 19,9 кг, у контрольних – 16,2 кг. Жива маса ярок дослідної групи у цей віковий період була вищою на 4,2 кг, або на 20,8 %, ніж ярок контрольної групи при достовірній різниці середніх (Р<0,001). Середньодобовий приріст живої маси ярок дослідної групи від народження до 4 та 18 місячного віку складав 166 та 84,1 г., у той час як ярок контрольної групи відповідно 135 та 66 г.
Таблиця 2 Динаміка живої маси ярок, кг
Примітка: * - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001
Ягнята дослідної та контрольної групи при народженні мають пропорційну тілобудову. Тварини одеського типу характеризуються більш широким і глибоким тулубом, кістяк міцний. У 12 - місячному віці грудний індекс дорівнює 81,6% у чистопородних цигайських – 79,6%, індекс масивності 154 та 148%, збитості – 116,3 та 112%, індекс костистості у дослідних -15,1%, контрольних -14,7%.
Встановлено, що вівці одеського типу м’ясо-вовнової породи від народження до 18-місячного віку за показниками росту, розвитку, індексами тілобудови перевершують чистопородних цигайських та мають краще розвинені м’ясні форми тілобудови.
М’ясна продуктивність. Найбільш інтенсивне збільшення передзабійної, забійної маси та маси туші у піддослідних тварин відбувається від часу народження до 4-місячного віку (табл.3).
Доведено, що валашки одеського типу характеризуються кращими забійними якостями. Встановлено що у 4-місячному віці забійна маса на 42,6%, у 9-місячному віці – на 51,1% та в 18-місячному – на 21,0% була більшою ніж у чистопородних ровесників.
Тушки дослідних тварин характеризуються більш високим забійним виходом, та масою туші за всіма віковими періодами. Так, забійний вихід у 4-місячному віці складав 48,6%, у контрольних - 42,8%, 9-місячному - 47,2 та 44,4%, 12-місячному – 46,8 та 45,4%,у 18-місячному віці відповідно 48,3 та 46,2%. Маса туши у валашків одеського типу була більшою у порівнянні з чистопородними у 4-місячному віці на 41,2 %, у 9 - на 51,5, у 12 - на 28,4 та у 18-місячному віці на 21,8%.
Встановлено, що за морфологічним складом цигайські вівці поступають валашкам одеського типу. Так, від часу народження до 18-місячного віку маса м’якоті в тушах збільшилась у тварин дослідної групи в 15,8 рази, у контрольних – в 14,2 рази. При цьому найбільш інтенсивне формування м’якоті відбувалось від народження до 4-місячного віку. За цей період у валашків одеського типу маса м’якоті в туші збільшилась в 7,6 рази, а у цигайських тварин – в 5,9 рази.
Таблиця 3 Забійні якості овець
| 
