Библиотечный каталог авторефератов Украины

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ім. О.В.Квасницького УААН

ВИСЛАНЬКО Олександр Олександрович

УДК 636.4.082

ПОРІВНЯЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РЕПРОДУКТИВНИХ, ВІДГОДІВЕЛЬНИХ ТА М′ЯСНИХ ЯКОСТЕЙ СВИНЕЙ РІЗНОГО НАПРЯМКУ ПРОДУКТИВНОСТІ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ПОЛТАВА  - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі розведення та генетики, дослідному господарстві "Тахтаулово" і лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.

Науковий керівник: –  доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН

Рибалко Валентин Павлович, Інститут свинарства  ім. О.В. Квасницького УААН, директор.

Офіційні опоненти:  – доктор сільськогосподарських наук, професор

Агапова Євгенія Михайлівна, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри спеціальної зоотехнії

–  кандидат сільськогосподарських наук

Мазур Василь Євгенійович, Полтавська державна аграрна академія, старший викладач кафедри розведення.

Провідна установа: – Національний аграрний університет України, зооінженерний факультет, м. Київ,

вул. Героїв Оборони, 15

Захист відбудеться "_31 "_липня_2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 44.351.01 при Інституті свинарства ім. О.В. Квасницького УААН за адресою:

36006 м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН за адресою:

36006 м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

Автореферат розісланий "_27_"__червня_2003 р.

Вчений секретар  спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук        О.І.Підтереба.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми досліджень. Забезпечення населення в достатній кількості повноцінними продуктами харчування, особливо тваринного походження, залишається одним з найважливіших завдань сільськогосподарського виробництва. Дану проблему практично не можливо вирішити без інтенсивного розвитку свинарства у всіх  господарствах незалежно від розміру і форм власності.

У світовій практиці зберігається тенденція до збільшення поголів'я свиней і нарощування виробництва свинини. Перевага розвитку галузі свинарства надається через важливі біологічно-господарські особливості цих тварин: багатоплідність, скоростиглість, економне використання кормів та високі харчові якості м′яса і сала.

В Україні сьогодні розводять більше 10 вітчизняних і зарубіжних генотипів, які різняться між собою за напрямком та рівнем продуктивності.

В комплексі заходів по збільшенню виробництва свинини, поряд з покращенням годівлі та утримання тварин, особливе значення приділяється удосконаленню існуючих порід, підвищенню племінних і відтворювальних якостей тварин. Подальше удосконалення генотипів, створення нових порід, типів, ліній свиней та їх кросів є важливим завданням науковців та свиноводів – практиків, а порівняльне вивчення тварин різного напрямку продуктивності представляє значний теоретичний і практичний інтерес.

Разом з тим, свинарство України переживає важкі часи. За останнє десятиріччя поголів'я свиней скоротилося в два рази, а виробництво свинини майже в 2,5 рази. Намітилася тенденція зростання поголів'я і виробництва м'яса в індивідуальному секторі та фермерських господарствах. На такий стан розвитку галузі вплинув цілий ряд об'єктивних та суб'єктивних факторів.

Проходять зміни в умовах господарювання, міняються форми власності, впроваджуються нові економічні відносини. Нові умови господарювання вплинули на прояв рівня продуктивності тварин, в багатьох господарствах значно змінилися умови їх годівлі та  утримання.

Виходячи з вищесказаного виникає необхідність порівняльного вивчення порід різного напрямку продуктивності в аналогічних умовах годівлі та утримання, а також науковому обґрунтуванні їх раціонального використання. Саме здійснення цих актуальних питань і передбачається даною науковою працею, яка в певній мірі відповідає сучасному попиту виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною науково-тематичного плану Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького УААН (номер державної реєстрації 0101V003256).

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було вивчення та всебічна оцінка репродуктивних, відгодівельних і м'ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності: великої білої (ВБ - універсальна), великої чорної (ВЧ - сальна) і полтавської м'ясної (ПМ - м'ясна) в аналогічних зоотехнічних умовах.

Враховуючи важливість досліджень у цьому напрямку було передбачено здійснити:

• аналіз репродуктивних якостей свиноматок різних порід;
• порівняльну оцінку енергії росту та ефективності вирощування молодняку свиней різного напрямку продуктивності;
• вивчення відгодівельних якостей свиней різних генотипів;
• характеристику забійних та м'ясо – сальних якостей піддослідних тварин;
• фізіологічні дослідження за перетравністю поживних речовин і засвоєнням азоту корму піддослідними тваринами;
• етологічні дослідження молодняку різних порід в однакових умовах годівлі та утримання;
• дослідження взаємозв'язку розвитку сім'яників кнурів різних порід з якістю їх спермопродукції;
• зоотехнічну та економічну оцінку розведення тварин піддослідних генотипів;
• на основі одержаних результатів досліджень розробку практичних рекомендацій по раціональному використанню  порід різного напрямку продуктивності.

Наукова новизна. В аналогічних умовах утримання та годівлі проведено комплексне порівняльне вивчення порід свиней різного напрямку продуктивності: великої білої, великої чорної та полтавської м'ясної. Досліджено формування продуктивності, забійні та м'ясо-сальні якості, перетравність кормів тваринами цих генотипів. На молодняку вказаних порід одночасно проведено етологічні дослідження. Вперше здійснено порівняльну оцінку росту кнурів різних порід з прижиттєвим дослідженням розвитку їх сім'яників та якістю спермопродукції.

Практичне значення  одержаних результатів. Розроблені практичні рекомендації по прижиттєвому визначенні об'єму сім'яників у кнурів. Підготовлені матеріали для розробки рекомендацій по організації відтворення, відгодівлі, раціонального використання кормів різними генотипами свиней та взаємозв'язку їх етології з продуктивністю.

Апробація результатів досліджень викладених в дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на розширеному засіданні Вченої ради Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН (2001, 2003), на координаційній нараді з комплексної науково-технічної програми “Свинарство” (2001), ІХ Міжнародній науково-виробничій конференції "Актуальні проблеми розвитку галузі свинарства" м. Миколаїв (2002). Дисертаційна робота розглянута і схвалена на розширеному засіданні відділу розведення та генетики Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького УААН (2003).

Декларація особистого внеску автора. Автором розроблена методична схема, організовано проведення науково-господарських і лабораторних досліджень, здійснена статистична обробка експериментальних даних. В проведенні досліджень сприяли працівники лабораторії зоохіманалізу, сектору оцінки якості м'яса, сектору травлення та експериментальної бази Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.

Уточнення методичної схеми та теоретичних положень проведено науковим керівником доктором сільськогосподарських наук Рибалко В.П. Взагалі до 90 % обсягу робіт виконано безпосередньо здобувачем.

Публікації. За матеріалами дисертації підготовлено і опубліковано п'ять наукових праць.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з таких розділів: вступу, огляду літератури, матеріалів і методики досліджень, експериментальної частини, заключення по результатах досліджень, основних висновків, пропозицій виробництву і списку використаної літератури. Вона викладена на 130 сторінках комп'ютерного тексту, вміщує 37 таблиць та 15 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 242 найменування, з яких 25 на іноземних мовах.

Матеріал та методика досліджень

Передбачений методикою обсяг науково-господарських досліджень проводився протягом 2000-2002 років в умовах експериментальної бази, станції штучного осіменіння і племзаводу дослідного господарства “Тахтаулово” та лабораторій Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.

Експериментальну частину досліджень планувалося провести так, щоб спочатку вивчити репродуктивні властивості свиноматок піддослідних порід, а потім з одержаного приплоду вибрати поголів’я для порівняльного вирощування, контрольної відгодівлі, проведення етологічних та фізіологічних досліджень. На окремих тваринах вивчався розвиток статевого апарату кнурів та якість їх спермопродукції.

Дослідження проводилося згідно методичної схеми, наведеної в табл. 1.

У відповідності з методикою, в дослідах використовувалися чистопородні свині порід різного напрямку продуктивності: велика біла (універсальна), велика чорна (сальна) та полтавська м'ясна (м'ясна).

Для вивчення репродуктивних властивостей піддослідних свиноматок на експериментальній базі з ремонтних свинок, за принципом аналогів, було відібрано по 10 голів трьох вказаних вище порід. Коли тварини досягли живої маси 125-130 кг, вони були спаровані з чистопородними кнурами відповідних порід.

Після одержання приплоду, продуктивність свиноматок вивчалася згідно прийнятих методик, які детально описані у відповідних розділах власних досліджень.

Для вирощування з одержаного приплоду було відібрано по 20 голів тварин кожної породи у віці двох місяців середньою живою масою 15-17 кг. Після досягнення поросятами живої маси 30 кг розпочали обліковий період.

Таблиця 1

Методична схема науково-господарського досліду

Відібрали також по 12 голів кожного генотипу з метою проведення контрольної відгодівлі. Після досягнення тваринами живої маси 100 кг провели їх контрольний забій для вивчення забійних та м’ясо-сальних якостей.

Фізіологічні досліди по перетравності кормів та засвоєнню азоту, кальцію і фосфору, були проведенні на фоні контрольної відгодівлі на чотирьох підсвинках кожної породи.

Для вивчення динаміки росту і розвитку кнурів та їх сім'яників з 4 до 8-ми місячного віку було виділено по 3 голови кожного генотипу живою масою 42-45 кг. На даному поголів’ї також досліджували кількість і якість одержаної спермопродукції.

Етологічні дослідження проведені на 9-ти головах кожної породи.

Раціони складали згідно існуючих норм годівлі з урахуванням живої маси, фізіологічного стану, продуктивності тварин та пори року. На протязі всього періоду досліджень піддослідних тварин годували кормами власного виробництва і за період вирощування та відгодівлі вони мали аналогічну структуру (рис. 1).

Розроблений раціон забезпечував згідно існуючих норм потребу тварин в кормових одиницях, сухій речовині та інших складових. На одну кормову одиницю припадало приблизно по 100 г перетравного протеїну. Співвідношення кальцію до фосфору становило як 2:1.

Рис. 1 Структура раціону

Годівля тварин проводилася вологими сумішками концентрованих кормів два рази на добу о восьмій та шістнадцятій годині при вільному доступі до води.

У літній період до раціону свиней добавляли зелену масу багаторічних трав і однорічних злаково-бобових сумішок. Облік згодованих кормів проводився шляхом індивідуального та постанкового наважування згідно існуючих норм з поїданням до чистого корита.

Утримували тварин по 1, 2, 3 та 4 голови в станку в залежності від технологічних вимог та необхідності проведення відповідних досліджень. Площа лігва в станку становила не менше як  1,1 м2, а фронт годівлі 30 см на одну голову. В літній час свиней утримували в аналогічних станках з вигулами. Для підстилки використовували тирсу та солому, гній видаляли щоденно.

При формуванні піддослідних груп для проведення передбачених методикою досліджень дотримувалися принципу аналогів. Тварини в піддослідні групи підбиралися за віком, живою масою, статтю, вгодованістю та станом здоров'я. Всі дослідження проводилися на чистопородному поголів'ї відповідних порід. Створювалися аналогічні умови годівлі та утримання. Не допускалися факти перегрупування тварин у процесі проведення дослідів. Запобігали впливу сторонніх стресових факторів та порушення технологічних вимог і розпорядку дня.

Одержані матеріали досліджень оброблялися методом варіаційної статистики за прийнятими методиками. По наведених показниках досліджень було обраховано їх середні величини (Мсер) та помилки середньої арифметичної більшості показників (mм). При порівнянні середніх показників обраховувався критерій достовірності різниці (tм). Для визначення показників, які дозволяли б встановити величину і напрямок зв'язку між ознаками, вираховували коефіцієнт кореляції (r) та мінливості (Сv).

Результати власних досліджень

Порівняльна характеристика продуктивності піддослідних свиноматок. Після досягнення тваринами живої маси 125-130 кг вони були спаровані з чистопородними кнурами відповідних порід. Визначення свинок в охоті та парування проводилося два рази на добу ­– вранці і вечері. Під час парування та в першу половину їх супоросності свиноматок утримували по 2-3 голови в станку, а  за 10 днів до опоросу їх розмістили в індивідуальних станках.

Згідно існуючих методичних рекомендацій продуктивність свиноматок вивчали по результатах опоросів за такими показниками:

• кількість живих і мертвих поросят при народженні (багатоплідність), гол.;
• середня жива маса поросят при народженні (великоплідність), кг;
• маса гнізда в 21 день (молочність), кг;
• кількість відлучених поросят в 45 днів, гол.;
• маса гнізда в 45 днів, кг;
• середня маса однієї голови в 45 днів, кг;
• збереження приплоду до 45 днів, %;
• середня маса однієї голови в 60 днів, кг.

       Годівлю свиноматок і поросят-сисунів здійснювали за існуючими нормами годівлі кормами, наявними в дослідному господарстві.

На основі проведених дослідів, за результатами опоросів дана характеристика репродуктивних якостей свиноматок, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2.

Показники продуктивності піддослідних свиноматок, М±m

Як свідчать дані табл. 2 багатоплідність свиноматок становила від 10,1 поросяти у полтавської м'ясної до 8,9 у великої чорної порід, що на 14,4% менше. Велика біла порода, за даним показником займала проміжне  значення – 9,9 поросяти. У тварин великої чорної породи не виявилося мертвонароджених поросят, тоді як у полтавської м'ясної таких було 7 %, а великої білої 2,9 %.

При цьому слід відмітити, що за величиною середнього показника великоплідності у піддослідних порід значної різниці не визначено і вона коливалася від 1,28 кг у великої чорної до 1,20 кг у полтавської м'ясної порід.

В оцінці репродуктивних якостей свиноматок поряд з багатоплідністю та великоплідністю важливою господарсько-корисною ознакою, яка відіграє важливу роль у вирощуванні здорового молодняку, є молочність. В наших дослідженнях значної різниці в показниках молочності свиноматок не виявлено. Вона становила від 49,9 кг у великої білої породи до 51,3 кг у полтавської м'ясної. Середня маса гнізда в 21 день у тварин великої чорної породи дорівнювала 50,5 кг. Маса гнізда поросят при відлученні вважається одним з основних критеріїв репродуктивної здатності свиноматок. В наших дослідженнях середня жива маса гнізда в 45 днів становила 98,8 кг у великої чорної, 102,0 кг великої білої та 102,8 кг  полтавської м'ясної порід, а середня жива маса одного поросяти була відповідно: 11,7 кг; 12,1 кг та 12,0 кг.

Що ж до збереження поросят то у великої чорної породи цей показник  дорівнював 95,2 %, великої білої 85,5 % і полтавської м'ясної 84,5 %. Різниця за відсотками збереження між породами була статистично вірогідною (р < 0,05).

Між живою масою поросят при народженні та збереженістю приплоду встановлено позитивний кореляційний зв'язок з коефіцієнтами 0,70 для великої білої, 0,63 великої чорної та 0,20 полтавської м'ясної порід.

Оціночний індекс відтворювальної здатності свиноматок великої білої породи становив 37,4, великої чорної – 35,5 та полтавської м'ясної – 37,3.

Оцінка росту і розвитку піддослідного молодняку. Кращими показниками на вирощуванні характеризувався молодняк великої білої породи (середньодобовий приріст 443 г, затрати кормів на 1 кг приросту 5,88 корм. од.; вік досягнення живої маси 100 кг – 247 днів), а самими низькими   великої чорної породи відповідно: 413 г;  5,94 корм. од. та 253 дні. Свині полтавської м'ясної породи в даному випадку займали проміжне положення: 420 г;  5,81 корм. од. і 255 днів.

Для більш детального порівняння процесів росту і розвитку піддослідних тварин було вивчено зміни їх лінійних промірів.

Найбільшу довжину тулуба 127,7 см мали свині полтавської м'ясної, висоту в холці 65,2 см – великої білої і обхват грудей 109,2 см – великої чорної порід. Всі показники промірів відповідали мінімальним вимогам стандарту не менше І класу. Аналіз зміни живої маси та лінійних промірів у тварин різних генотипів протягом вирощування свідчить про те, що інтенсивність росту залежить від їх породних особливостей та реального ступеня рівня реалізації господарсько-корисних ознак. За період вирощування вищі показники продуктивності проявили тварини великої білої та полтавської м'ясної порід у порівнянні з аналогами великої чорної.

Відгодівельні якості свиней різних порід. Для проведення контрольної відгодівлі були за принципом аналогів створені піддослідні групи по 12 голів молодняку кожної з порід. Здійснювали її згідно методичних рекомендацій проведення контрольної відгодівлі.

Індивідуальне зважування тварин здійснювали щомісяця. Прижиттєву оцінку розвитку м'ясо-сальних якостей свиней проводили вимірюванням товщини шпику на рівні 6-7 грудних хребців при досягненні ними живої маси 100 кг.

Відгодівельні якості тварин оцінювали за такими показниками:

• середньодобовий приріст, г;
• вік досягнення живої маси 100 кг, днів;
• витрати кормів  на 1 кг приросту за період відгодівлі, корм. од.

По закінченню контрольної відгодівлі було проведено контрольний забій для визначення їх м'ясо-сальних якостей та дослідження фізико-хімічних властивостей продуктів забою.

Відгодівельні якості піддослідних генотипів наведені в табл. 3.

Таблиця 3.

Відгодівельні якості піддослідних тварин, М±m

За одержаними даним (табл. 3) середньодобові прирости у тварин великої білої породи становили 521 г, полтавської м'ясної 510 г і великої чорної 502 г. Затрати кормів на одиницю приросту складали відповідно: 4,58; 4,82 і 4,86  кормової одиниці.

Відмічено, що за всіма показниками продуктивності, крім товщини шпику прижиттєвого проміру, різниця між молодняком різних порід була статистично не вірогідна. Що стосується товщини шпику, то  полтавська м'ясна порода мала самий нижчий показник 25,5 мм, що відповідно: на 6,5 та 9,75 мм  менше,  ніж  у аналогів інших порід (р < 0,05).

Забійні та м'ясо-сальні якості тварин різних генотипів. При проведенні контрольного забою, користувалися методичними рекомендаціями  згідно яких враховували такі показники:

• живу масу тварин перед забоєм, кг;
• масу парної туші, кг;
• довжину туші, см;
• товщину шпику на рівні 6-7 грудних хребців, мм;
• площу “м´язового вічка”, см2;
• масу задньої третини півтуші, кг;
• забійний вихід, %.

Контрольний забій та обвалка туш свиней різних порід показали, що забійні та м’ясні якості в основному відповідають їх напрямку продуктивності (табл. 4).

Таблиця 4

Забійні та м'ясні якості свиней різних генотипів, М±m

При цьому більшою довжиною туші характеризувалися свині полтавської м'ясної породи-92,0±3,46 см, але достовірної різниці у порівнянні з іншими генотипами не було. Істотно більша різниця була відмічена за товщиною шпику. Якщо в полтавської м'ясної породи він становив 28,8 мм, то у великої чорної та великої білої порід відповідно: 37,8 та 33,5 мм. Площа “м'язового вічка” у полтавської м'ясної була 36,1 см2, що більше у порівнянні з великою чорною та великою білою породами на 9,4 та 8,8 см2 відповідно (р<0,05).

Ці два показники свідчать про те, що піддослідні породи належать до свиней різного напрямку продуктивності. Саму більшу масу окосту 11,48 кг мали тварини полтавської м'ясної породи і переважали за цим показником велику чорну на 1 кг. Аналізуючи дані забійного виходу, слід відмітити, що він становив відповідно: 70,6; 68,7; 67,3 % у полтавської м'ясної, великої білої та великої чорної порід.

       Більш глибоку і об'єктивну інформацію про м'ясо-сальні якості свиней різних генотипів можна одержати при аналізі морфологічного складу туш (табл. 5).

Так, в тушах тварин полтавської м'ясної породи м'яса містилося 61,5 %, що на 2,9 % більше ніж у великої білої та на 8,2 % у великої чорної.  Коефіцієнт м'ясності в тварин даної породи становив 6,20 у порівнянні з 4,63 у великої білої та 4,74 у великої чорної.

Туші свиней полтавської м'ясної породи мали менший відсоток сала та кісток. Найбільшою осаленістю характеризувалися підсвинки великої чорної породи 35,4 %, які за даним показником переважали аналогів інших піддослідних генотипів на 6,7 – 7,2 %. У них співвідношення м'яса і сала в тушах становило 1:0,67 проти 1:0,49 і 1:0,46 відповідно у великої білої та полтавської м'ясної порід. Велика біла порода мала найбільше кісток в тушах (12,7 %).

Таблиця 5

Морфологічний склад туш піддослідних генотипів при забої в 100 кг

В оцінці м'ясних якостей велике значення мають не тільки кількісні показники співвідношення м'яса, сала та кісток, а і їх харчова цінність. Якісна продукція забою в кінцевому підсумку є головним критерієм оцінки, як харчової, так і господарської цінності свиней. Дані аналізу фізико-хімічних властивостей м'яса наведені в табл. 6 та табл. 7.

Таблиця 6

Фізико-хімічні властивості м'яса свиней різних генотипів, М±m

Встановлено, що активна кислотність м'яса у всіх генотипів була на однаковому рівні 5,55–5,59. За вологоутримуючою здатністю м'яса перевагу мали свині великої білої породи – 57,35 % у порівнянні з великою чорною – 54,05 %, та полтавською м'ясною – 55,08%.

Стосовно ніжності зауважимо, що самим ніжним було м'ясо полтавської м'ясної породи (10,5 сек.), воно ж мало найменші втрати при кулінарній обробці (21%).

Таблиця 7

Хімічний склад м'яса тварин різних генотипів (%), М±m

Вміст вологи в дослідних зразках був на рівні від 72,19 до 74,06 %. Вищий відсоток сухої речовини був у м'ясі великої чорної породи (27,8 %). Вміст протеїну практично однаковий і коливався від  20,1% у великої чорної породи до 20,9% у великої білої. В той же час м'ясо великої чорної породи характеризувалося самим більшим вмістом жиру 4,87%, який перевищував показник великої білої породи на 2,34 % та полтавської м'ясної на 1,87% (р<0,05). Кальцію і фосфору в дослідних зразках всіх генотипів налічувалося практично однаково.

Фізіологічні досліди по перетравності кормів. Фізіологічний балансовий дослід було проведено методом груп за методикою  Коваленка М.А. (1977).   Було сформовано піддослідні групи  по  чотири голови аналогів кожної породи. Свиней утримували в спеціальних індивідуальних клітках, пристосованих для збору калу та сечі. Годівлю проводили два рази на добу сумішшю концентрованих кормів згідно норм годівлі відповідних вікових та вагових груп свиней.

Результати досліджень свідчать, що тварини всіх піддослідних генотипів мали порівняно високий коефіцієнт перетравності органічних та мінеральних компонентів корму (табл 8).

Разом з тим різниця у показниках коефіцієнта перетравності всіх поживних речовин корму між породами була статистично не вірогідною. Слід відмітити високий  коефіцієнт  перетравності  клітковини  у піддослідних тварин від 34,3 до 38,6 %.

Таблиця 8

Коефіцієнти перетравності поживних речовин корму тваринами різних генотипів (% ), М±m