|
УКРАЇНСЬКИЙ ОРДЕНА “ЗНАК ПОШАНИ” НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЇ
ім. Г.М. ВИСОЦЬКОГО
ЦИБУЛЬКО ВАЛЕРІЙ АДОЛЬФОВИЧ
УДК 630*165.44
ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОСНОВИХ ЛІСІВ
КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ ШЛЯХОМ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР
НА ОСНОВІ ГЕНЕТИЧНО ПОКРАЩЕНОГО НАСІННЯ
06.03.01 – лісові культури та фітомеліорація
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Харків - 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Українському ордена “Знак Пошани” науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького Державного комітету лісового господарства України
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник КРАСНОВ Володимир Павлович, директор Поліського філіалу УкрНДІЛГА
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор ГОРДІЄНКО Михайло Іванович, Національний аграрний університет, професор кафедри лісових культур
кандидат сільськогосподарських наук Журова Поліна Тимофіївна, Національний природний парк “Святі Гори”, заступник директора
Провідна установа: Український державний лісотехнічний університет, Міністерство освіти і науки України, м. Львів
Захист відбудеться “__11_” червня_____2004 року о __10___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.828.01 в Українському ордена “Знак Пошани” науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького за адресою: 61024, м .Харків, вул. Пушкінська, 86.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського ордена “Знак Пошани” науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86.
Автореферат розісланий “__6_”__травня___2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Михалків В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Важливою проблемою лісового господарства України є підвищення стійкості та продуктивності лісів. Для її вирішення необхідно постійно вдосконалювати заходи з лісовирощування. В першу чергу це стосується створення лісових культур. Успішність лісовідновлення визначається рівнем розвитку виробництва садивного матеріалу деревних порід і, насамперед, якістю насіннєвого матеріалу. Перспективним напрямком підвищення ефективності штучного лісовирощування є застосування селекційно-генетичних методів. Головними з них є використання кращих популяцій для плантаційного насінництва на базі клонових і родинно-клонових плантацій, випробування сортів-популяцій з генетичних резерватів і плюсових насаджень, сортів-клонів, сортів-синтетичних популяцій на основі клонових насіннєвих плантацій, створення випробувальних та сортовипробувальних культур. Вирішення зазначених питань і обумовлює актуальність теми досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалися в рамках держбюджетних тем № 7 “Розробити нові засади лісової селекції та насінництва для генетично покращених лісів на принципах сортоведення, гібридизації та мікроклонування” (№ держреєстрації 0196U01524) та № 12 “Вдосконалити методи та способи збереження й відтворення генетичного матеріалу лісових порід на основі селекції, генетики, цитології та мікроклонування” (№ держреєстрації 0100U001025), замовником яких був Держкомлісгосп України.
Мета й завдання досліджень. Мета роботи – розробка заходів з підвищення продуктивності соснових лісів Київського Полісся шляхом створення лісових культур на основі генетично покращеного насіння.
Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішити наступні завдання:
- Дати лісівничо-селекційну та санітарну оцінку генетичних резерватів сосни звичайної (Pinus silvestris L.) у Київському Поліссі і відібрати в них плюсові дерева для створення клонових плантацій.
- Вивчити морфологічну структуру шишок та насіння в природних та штучних популяціях Київського Полісся.
- Дати оцінку садивного матеріалу, вирощеного з генетично покращеного насіння сосни звичайної у відкритому й закритому ґрунті.
- Вивчити 20- та 24-річні випробувальні культури сосни звичайної, створені з насіння плюсових дерев та провести в них повторний відбір плюсових дерев для створення клонових плантацій ІІ порядку.
Об’єкт дослідження – підвищення продуктивності соснових насаджень Київського Полісся шляхом використання генетично покращеного насіння при їх створенні.
Предмет дослідження – лісові культури сосни звичайної з поліпшеними генетичними властивостями в умовах Київського Полісся.
Методи дослідження. В основу досліджень покладено метод порівняльної екології. При визначенні лісівничо-таксаційних показників, стану й продуктивності насаджень використовувались стандартні у лісівництві і лісовій таксації методики. Селекційні дослідження проводили за загальноприйнятими в лісовій селекції методиками.
Достовірність результатів досліджень визначалася методами математичної статистики із застосуванням прикладних комп’ютерних програм.
Наукова новизна одержаних результатів. Для умов Київського Полісся вперше зроблена селекційно-морфологічна та санітарна оцінка стану генетичних резерватів. Наведено характеристику шишок, насіння та садивного матеріалу на рівні природних та штучних сорт-популяцій. Уперше проведений повторний відбір плюсових дерев у випробувальних культурах сосни звичайної.
Практичне значення одержаних результатів. На основі оцінки стану генетичних резерватів виділено 121 дерево – кандидат у плюсові. У випробувальних культурах відібрано 60 дерев, які є основою для створення клоново-насіннєвих плантацій вищого порядку. Дана оцінка насіннєвого та садивного матеріалу 4 штучних та 6 природних сортів-популяцій сосни звичайної.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтована необхідність проведення досліджень, розроблені програма та методика досліджень; проведено експериментальні роботи, аналіз та узагальнення отриманих результатів, здійснено відбір плюсових дерев, а також підготовлено наукові праці до друку.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на:
- засіданнях науково-технічної ради Київської лісової науково-дослідної станції (1999-2001 рр.);
- розширеному засіданні лабораторії селекції, насінництва та інтродукції деревних порід УкрНДІЛГА (2002);
- науково-практичній конференції “До 160-річчя лісогосподарського факультету НАУ” (2002);
- восьмих Погребняківських читаннях, Харків (2002);
- науково-практичній конференції, Харків (2003).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, включаючи 5 статей - у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 171 сторінка. Основний текст викладено на 146 сторінках комп’ютерного друку і ілюстровано 8 рисунками і 45 таблицями. Сім додатків вміщено на 25 сторінках. Список використаних джерел налічує 161 найменування, у тому числі 40 іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
1. Розвиток насінництва сосни звичайної на генетико-селекційній основі (огляд літератури)
Підвищення продуктивності і стійкості лісових насаджень залишається одним з головних напрямків у лісогосподарській діяльності багатьох країн. Тому селекційні програми покращення лісоутворюючих порід займають важливе місце в лісовій науці. Такі програми містять порайонну селекційну оцінку насаджень, відбір найбільш цінних форм, їх оцінку й впровадження у виробництво (Ковалевич А.И., 1992; Иозус А.П., Крючков С.Н., 1987; Wu H.X., 1998; Kosky V., 1985; Samuelson K.-R., 1975; Бамбе В.Т., 1983; Пирагс Д., Бауманис И., Биргелис Я., 1989; Петров С.А., Патлай И.Н., Сахаров В.И. и др., 1989).
В 1976 р. були введені в дію “Основные положения по лесному семеноводству в СССР”, які містили науково обгрунтовані принципи “плюсової” селекції (виявлення, відбір і оцінку цінного генофонду, його збереження і використання, закладання й формування лісонасіннєвих плантацій, віднесення лісового насіння до різних селекційних категорій тощо.) (Молотков П.И., Патлай И.М., Давидова Н.И. и др., 1982; Вересин М.М., 1963; Чудный А.В., 1983; Роне В.М., 1980; Андрюшкявичене И., Раманаускас В., 1980; Балабушка В.К., 1982; Шлончак А.В., 1983; Шлончак Г.А., 1986).
У даний час перед лісовими генетиками і селекціонерами України поставлено важливі завдання щодо підвищення продуктивності і стійкості насаджень на основі збереження, поглибленого вивчення і раціонального використання існуючих генетичних ресурсів (Молотков П.И., 1989; Ониськів М.І., Пилипенко І.О., 1993; Молотков П.І., Патлай І.М., Давидова Н.І., 1989; Митроченко В.В., Шлончак Г.А., Шлончак Г.А., Шинкаренко О.І., 1995).
Згідно "Настанов із лісового насінництва”(1993), на майбутнє поставлено завдання повного забезпечення лісового господарства України покращеним і сортовим насінням для створення лісових культур. Для цього необхідно розширити постійну лісонасіннєву базу, покращити стан і генетичний рівень її об‘єктів (Мольченко Л.Л., 1993; Молотков П.И., Шлончак Г.А., 1988; Белоус В.И., 1990; Патлай И.Н., Гайда Ю.И., Руденко В.Н. и др., 1989; Зібцева О.В., 1990; Гавриленко А.П., Бондарук Г.В., Швадчак І.М. та ін., 1993).
Наукові роботи в сфері збереження генетичних ресурсів лісових деревних видів активно проводяться в Україні вже біля 30 років. За цей період у природних насадженнях відібрано більше 500 генетичних резерватів 30 видів загальною площею близько 27 тис. га (із них сосни звичайної – майже 6,5 тис. га). Результати досліджень, проведених в резерватах на близько 200 пробних площах, свідчать, що відібрані генетичні резервати добре відображають типологічну структуру й склад лісів України. Переважно це високопродуктивні насадження 1-1б класів бонітету
У генетичних резерватах України відібрано біля 3 тис. га плюсових насаджень, із них сосни звичайної – біля 800 га. У резерватах і плюсових насадженнях відібрано більше 4000 плюсових дерев, у т.ч. більше 1000 – сосни звичайної (Патлай И.Н., Волосянчук Р.Т., 1996).
Відбір плюсових дерев та створення на їх основі насіннєвих плантацій продовжується. Усі відібрані за фенотиповими ознаками плюсові дерева і плюсові насадження перевіряють за їх насіннєвим потомством у випробувальних культурах. Дерева і насадження, які підтвердили свої високі показники росту, якості стовбурів, стану, використовуються для створення насіннєвих плантацій, постійних лісонасіннєвих ділянок підвищеного генетичного рівня (Молотков П.И., Грицайчук В.В., 1977; Молотков П.И., Давидова Н.И., Свердлова О.И. и др., 1988; Криницький Г.Т., Дудич Я.І., Заїка В.К., 1993).
2. Програма, методика, об’єкти і обсяг досліджень
З врахуванням мети досліджень програмою робіт передбачалося:
1. Провести інвентаризацію генетичних резерватів Київської області з оцінкою їх стану, можливостей збору й використання з них насіннєвого матеріалу та живців для створення клонових плантацій.
2. Провести інвентаризацію штучних сортів-популяцій сосни звичайної Київської області.
3. Визначити якість насінного матеріалу з генетичних резерватів та сортів-популяцій.
4. Провести якісну оцінку посадкового матеріалу, отриманого з генетично покращеного насіння.
5. Провести селекційно-лісівничу оцінку створених випробувальних і виробничо-дослідних лісових культур сосни звичайної з участю генетично покращеного садивного матеріалу.
Для оцінки стану генетичних резерватів проводився збір експериментальних матеріалів на пробних площах, закладених за загальноприйнятими у лісовій таксації методами (Анучин Н.П., 1977)
Селекційну оцінку насаджень проводили за шкалою В.В.Вересіна (1963), згідно “Настанов із лісового насінництва” (1993).
Лісопатологічні обстеження генетичних резерватів проводили методом детального обстеження постійних пробних площ. Для оцінки життєздатності дерев застосовувалася шкала категорій стану дерев згідно “Санітарних правил у лісах України”. На пробних площах проводився облік дерев і їх фітопатологічний опис. Дерева розподілялись на здорові, ослаблені та пошкоджені. Усього обстежено 1436 дерев.
Для вивчення морфологічних та біометричних показників шишок і насіння в січні–лютому на пробних площах генетичних резерватів і на клонових архівно-маточних плантаціях заготовлялися шишки. В генетичних резерватах збирали гілки з шишками, які були обламані снігом або вітром із таким розрахунком, щоб шишок було не менше, ніж від 20 дерев із загальною кількістю 100-120 шт. На архівно-маточній плантації з південної частини крони всіх дерев збирали по 30 шт. шишок для кожного представленого на плантації клону.
Для опису шишок і добутого з них насіння використовувалася методика Л.Ф.Правдіна (1969).
Розмір шишок (довжина і ширина) визначався штангенциркулем із точністю вимірювання до 0,1см. Вага шишок визначалася на вагах ВЛКТ-500 з точністю до 0,1 г. Для визначення кількості насіння шишки описаних зразків висушувалися в термостаті, при температурі 40-60°до повного їх розкриття. Після розкриття шишок підраховувалася кількість повнозернистого і порожнього насіння, а також загальна кількість насіння. Результати всіх вимірювань заносилися до відомості окремо для кожного зразка.
Також для кожного зразка визначався переважаючий колір насіння.
Маса 1000 штук насінин визначалася методом відліку й зважування.
Якість насіння вивчалася за наступними показниками: енергія проростання, технічна (господарська) схожість, довжина корінців проростків.
Визначення посівних якостей насіння сосни звичайної проводилося у відповідності із стандартом ДОСТ 13056.6-97.
Енергію проростання визначали одночасно зі схожістю, під якою мається на увазі дружність проростання насіння за 7 діб (загальний строк пророщування насіння сосни звичайної – 15 діб). Облік пророслого насіння проводився з врахуванням методичних вказівок Гордієнка М.І., Дубініна Г.В., Корецького Г.С. (1973) на 3, 5, 7, 10 та 15-й день. Довжина корінців проростків вимірювалася у 20 насінин кожного зразка на останній (15-ий) день пророщування за допомогою лінійки з точністю до 0,1 см. Усього проаналізовано 72 клони сосни звичайної, представлених на клоновій архівно-маточній плантації. Оброблено 432 статистичні ряди.
Матеріали про ріст і розвиток випробувальних культур в перші роки отримані з річних звітів науковців лабораторії селекції Київської лісової науково-дослідної станції.
Лісівничо-таксаційні дослідження проводились у віці 2, 3, 5 років, потім – через кожні 5 років. При цьому визначались приживлюваність (в перший рік) та збереженість (у наступні роки). Проводились суцільні обміри висот дерев лінійкою (з точністю до 1 см) та жердиною (із точністю до 10 см) до 10-річного віку, а далі – висотоміром. До 5 років вимірювали діаметр кореневої шийки, а після 5 років – діаметри на висоті грудей (1,3 м) за допомогою штангенциркуля з точністю до 0,1 см та мірної вилки за 2-см ступенями товщини. За результатами цих обмірів визначалися середні діаметри та висоти дерев. З 10-15 років при обліку всіх дерев, вивчались якість стовбурів. Визначались стовбури без вад, з наявністю кривизни, пасинків та багатовершинності. З 20-річного віку вивчалася селекційна структура деревостанів, в яких виділялися плюсові дерева І та ІІ категорій. Результати обмірів оброблялися за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу. Порівняння дисперсійного комплексу проводили за методом Шеффе. Величина впливу факторів визначалась за методом Снедекора (Лакин Г.Ф., 1990).
За період досліджень (1998 – 2003 рр.) було обміряно та проаналізовано більше 2000 дерев у випробувальних культурах на площі 4,8 га.
3. Постійна лісонасіннєва база сосни звичайної Київського Полісся
У Київському Поліссі в 1983 році відібрано 11 резерватів основної лісоутворюючої породи – сосни звичайної загальною площею 234,9 га, які знаходяться на території 5 держлісгоспів (ДЛГ): Димерського, Іванківського, Київського, Тетерівського, Чорнобильського, Боярської лісової дослідної станції (ЛДС) та Київської лісової науково-дослідної станції (ЛНДС). На переважаючих площах генетичні резервати сосни - природного походження і тільки чотири насадження в Чорнобильському та Іванківському ДЛГ і Боярській ЛДС відібрані в лісових культурах із місцевого насіння. В чотирьох держлісгоспах – Димерському, Київському, Іванківському, Тетерівському, а також у Боярській та Київській лісодослідних станціях в найбільш характерних насадженнях резерватів було закладено 8 стаціонарних пробних площ (табл. 1).
Дослідженнями виявлено, що середня довжина безсучкової частини стовбурів генетичних резерватів коливається від 30,9 до 48,9%, а довжина крони становить 25-37% висоти дерева.
За типом крони в 5 генетичних резерватах переважають конусоподібні, а в 3 резерватах – кулясті крони; дерева з парасолькоподібними кронами зустрічаються в 6 резерватах у незначній кількості (1,1-17%). Це свідчить про високу інтенсивність росту більшості деревостанів, за винятком 170-річного резервату Жорнівського лісництва, в якому конусовидних крон лише 5,7%, а решта - кулясті та парасолькоподібні.
Переважна кількість дерев має рівні, повнодеревні стовбури (59,8-89,1%), решта (10,9-40,2%)– криві та з вадами розвитку.
У 5 генетичних резерватах переважають дерева з тонкими гілками (51,7-97,4%), у трьох – із гілками середньої товщини (44,4-64,2%).
Таблиця 1
Таксаційна характеристика генетичних резерватів сосни звичайної
Більшість дерев у резерватах має пластинчато-глибокотріщинувату (46,3 – 91%) та пластинчато-дрібнотріщинувату кору (9 – 47,6%). Дерева з лусочною корою зустрічаються в чотирьох резерватах (0,7-6,1%).
Висота підняття грубої кори по стовбуру коливається в межах 8 –14,1 м.
Розподіл дерев за селекційними категоріями свідчить, що у всіх резерватах кількість дерев І-ої категорії незначна – до 3,5%, ІІ-ої – 3,9-12,8%. Основна кількість дерев припадає на ІІІ категорію – 48,5-70,9%. Кількість дерев IV селекційної категорії в 5 резерватах складає 12,8-42,5%, а в трьох резерватах їх кількість становить 50,4-59,1%. Це свідчить про незадовільний санітарний стан цих насаджень.
Насадження шести генетичних резерватів віднесені до нормальних, а двох (Ірпінського лісництва Київського ДЛГ та Обуховицького лісництва Іванківського ДЛГ) – до плюсових. У вивчених резерватах додатково відібрано 121 дерев як кандидати в плюсові.
Загальний санітарний стан дерев на пробних площах за період, який пройшов із моменту відбору генетичних резерватів, помітно погіршився; кількість здорових екземплярів знизилась на 40-60%. Тому дуже актуальними є питання щодо розробки лісівничих заходів, спрямованих на посилення життєздатності насаджень генетичних резерватів та їх відтворення.
Протягом 1973-1987 рр. в насадженнях Київської області були відібрані 117 плюсових дерев сосни звичайної. На їх основі з 1974 року почали створюватися клонові архівні та насіннєві плантації.
На підставі детального вивчення особливостей плодоношення, із створених плантацій відібрані ті, які віднесені до штучних сорт-популяцій (табл. 2).
Таблиця 2
Загальна характеристика штучних сортів-популяцій сосни звичайної селекційного комплексу Київської лісової науково-дослідної станції
Сорт-популяцію Київська-1 складають 60 клонів плюсових дерев Київської області. Усі вони зібрані на архіві клонів закладених у 1974-1975 роках.
До складу сорт-популяції Київська-2 входить 39 клонів плюсових дерев Київської області, які представлені на клоново-насіннєвій плантації 1976 року створення.
Сорт-популяція Київська-3 має 66 клонів плюсових дерев із Київської, Чернігівської та Черкаської областей, які зібрані на клоново-насіннєвій плантації 1977 року створення. Чернігівську область представляють 14 клонів плюсових дерев, Черкаську - 8.
Сорт-популяція Київська-4 представлена також 66 клонами, які зібрані на клоново-насіннєвій плантації 1978 року створення. Найширше представництво на ній мають плюсові дерева Чернігівської області – 35 клонів, Київська область представлена 24 клонами, Черкаська - 6 клонами.
Усі чотири кандидати в сорти-популяції призначені для промислового масового лісовирощування на Поліссі України.
Аналіз росту та плодоношення клоново-насіннєвих плантацій у 10-річному віці, свідчить, що на їх плодоношення суттєво вплинула агротехніка підготовки грунту. Плантації, де підготовка грунту проводилась по системі сидерального пару з внесенням мінеральних добрив, мали врожайність в 6 разів вищу, ніж плантації, де такої підготовки не було.
4. Генетично покращене насіння
Дослідження морфологічної і біометричної характеристики шишок із резерватів Київської області показало, що найстабільнішим показником є ширина шишок. Коефіцієнт варіації ширини шишки в окремих резерватах коливається від 5,0 до 11,0% і, в середньому, дорівнює 8,2%. Середнім за стабільністю виявився такий показник, як довжина шишки. За результатами досліджень цей показник варіює в окремих резерватах в межах 4,4-12,0%, в середньому коефіцієнт варіації становить 8,5%. Такий показник, як маса шишки, виявився найменш стабільним. Середнє значення коефіцієнта варіації маси шишки становить 24,0% з коливанням в окремих резерватах у межах 15,3-32,4%.
Переважаючий колір шишок - коричневий (40,1%), сіро-зелених шишок було лише 26,4% від загальної кількості, коричнево-червоних -11,3%, а бежевого кольору - 22,1%. В двох резерватах в Димерському ДЛГ і в Київській ЛНДС виділені шишки з гладеньким апофізом – відповідно 2,0 та 24,2% від загальної їх кількості. Середня для резерватів кількість шишок із гачкуватим і пірамідальним апофізом складала в цих резерватах відповідно 55,6% та 41,1%.
Вивчення насіння показало, що переважаючим за кольором є чорне, його відносна кількість для восьми резерватів складає 62,6% . Середній вихід насіння для резерватів становить 1,4%. Найвищий вихід насіння - в резерватах Жорнівського лісництва Боярської ЛДС (1,7%). Маса 1000 шт. насіння становить у середньому 7,1 г.
Одночасно проводилось вивчення шишок і насіння поліських клонів Київської області, зібраних на клоновій архівно-маточній плантації 1974 року створення Старопетрівського лісництва Київської ЛНДС.
Результати досліджень шишок клонів свідчать про те, що середні значення довжини, ширини й маси шишок по різних держлісгоспах Київської області відзначаються значною мінливістю і в більшості випадків суттєво відрізняються від середніх для області значень. Так, середня довжина шишок в області коливається в межах від 4,3 (Київська ЛНДС, Тетерівський, Київський, Чорнобильський ДЛГ) до 4,9 см (Поліський ДЛГ). Середня ширина шишок дорівнює 2,0 см і коливається в незначних межах - від 1,9 до 2,2 см, проте в половині випадків ці відміни є суттєвими. Середня маса шишок в Київській області становить 8,0 г і коливається від 6,0 (Димерський ДЛГ) до 9,5 г (Поліський ДЛГ). Слід зазначити, що біометричні показники всіх досліджуваних шишок близькі до показників, отриманих при вивченні шишок з генетичних резерватів.
Кількість насіння в шишці коливається в межах 18-22 штук. Вихід насіння із шишок коливається від 1% (колишній Чорнобильський ДЛГ) до 1,28% (Димерський ДЛГ).
Отримане насіння із шишок 66 клонів плюсових дерев клонової архівно-маточної плантації Старопетрівського лісництва Київської ЛНДС вивчалося в лабораторних умовах за наступними показниками: маса 1000 шт. насінин, енергія проростання, технічна (господарська) схожість.
Маса 1000 шт. насінин у середньому для клонів Київської області становила 5,9 г. Вірогідно перевищують середні по області значення маса 1000 шт. насінин лише з Поліського ДЛГ (6,1 г), достовірно нижчим є цей показник лише для Тетерівського ДЛГ (5,4 г). Різниці для решти держлісгоспів є несуттєвими.
Середня енергія проростання насіння досить висока і становить 90,1%. Найвище значення енергії проростання характерне для Поліського ДЛГ (93,3%), найнижче – для Київської ЛНДС (84,5%).
Середня схожість насіння Київської області становить 90,3%.
Кореляційний зв’язок між масою 1000 шт. насінин та схожістю в межах області виявився несуттєвим.
Таким чином, в популяціях сосни звичайної регіону досліджень існує значний поліморфізм за такими генетично детермінованими ознаками, як форма апофізу шишок, колір шишок і насіння, які можна використовувати у наукових селекційних роботах.
Штучно створена популяція з плюсових дерев Київської області відрізняється від природних насаджень (генетичних резерватів) за частотою окремих фенотипів.
Так, за кольором шишок і насіння природні й штучні популяції відрізняються суттєво. В штучній популяції, створеній з плюсових дерев Київського Полісся, переважають сіро-зелені шишки, кількість яких вдвічі більша, ніж у середньому в природній популяції (відповідно 57 і 26,5%). На відміну від штучної, у природній популяції переважають коричневі шишки, кількість яких складає в середньому 40,1%.
Кількість чорного і коричневого насіння в штучній популяції є майже однаковими – 40% від загальної їх кількості, в той час, як в природній популяції (генетичні резервати) переважає чорне насіння (63%), коричневого й строкатого насіння порівняно з штучними популяціями майже вдвічі менше (відповідно 24 і 5% проти 40 і 12%).
Довжина й ширина шишок в обох популяціях коливаються в незначних межах і суттєво не відрізняються.
Природна й штучна популяції мають близькі середні значення маси шишки (відповідно 7,8 і 8,0 г), але мінливість цього показника досить висока (V = 24%).
Виявлено середньої сили кореляційні зв’язки між біометричними показниками шишок та кількістю всього та виповненого насіння. Обидва показники (кількість всього та виповненого насіння в шишці) мають близькі значення як для природної, так і для штучної популяцій.
Лабораторні дослідження насіння, відібраного з шишок дерев штучної популяції показують, що воно відзначається високою якістю за всіма показниками, що аналізуються. Середня для клонів плюсових дерев Київського Полісся енергія проростання насіння за величиною майже не відрізняється з їх лабораторною схожістю і складає відповідно 90,1 та 90,3%.
| 
