|
ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН
У А А Н
СИВИК АНДРІЙ ЄВСТАХійоВИЧ
УДК 636.32/38.085.8
МЕТАБОЛІЧНА І ПРОДУКТИВНА ДІЯ ПРОТЕЇНОВО-МІНЕРАЛЬНОЇ ДОБАВКИ ДЛЯ ОВЕЦЬ
03.00.04 - біохімія
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Львів - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в лабораторії вовнознавства Інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова “Асканія-Нова”
Захист дисертації відбудеться “01” липня 2003 р. о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01. в Інституті біології тварин УААН за адресою: вул. В.Стуса, 38, м. Львів 79034.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту біології тварин УААН за адресою: вул. В.Стуса, 38, м. Львів 79034.
Автореферат розісланий 30 травня 2003р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Віщур О.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У даний час загальний рівень живлення овець, як і його повноцінність, у більшості випадків ще досить низький, що спричиняє значні перевитрати поживних речовин на виробництво одиниці продукції, підвищує її собівартість, знижує рентабельність і конкурентоспроможність галузі в цілому. Нині відчувається гострий дефіцит протеїново-мінеральних добавок і преміксів для балансування раціонів овець. Ось чому триває пошук і вивчення нетрадиційних джерел цих компонентів комбікормів (Рудаков В.В.1984; Толоконников Ю.О.,1985,1990; Нікільбурський Н.І.,1990). Одним з таких кормових засобів є гіпергалинна аквакультура Приазов’я, яка за своїм складом може бути віднесена до протеїново-мінеральних добавок природного походження.
Зважаючи на важливість гіпергалинної аквакультури як природного джерела протеїну й мінеральних речовин для балансування раціонів та можливості її широкого застосування, досліджено низку питань, пов’язаних із впливом протеїново-мінеральної добавки з гіпергалинної аквакультури (ПМДА) на організм вівці, перебіг обмінних процесів у ньому та продуктивність тварин. Необхідним у цьому зв’язку є поглиблене вивчення процесів вовноутворення, зокрема структури та фізико-хімічних властивостей вовни як інтегральних показників, що визначають її якість.
Актуальність і доцільність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи зумовлені також необхідністю з’ясування дії підвищених доз ПМДА на фізіологічний стан і рівень обмінних процесів в організмі, від яких залежить продуктивність і якість продукції овець.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертації виконані в 1997-2000 рр. згідно з Республіканською науково-технічною програмою 02.04 ”Вівчарство” та проектом лабораторії вовнознавства Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” – “Розробити методи підвищення якості вовни” (№ держреєстрації 0197 U 013639).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – з’ясування характеру впливу комбікормів, різних за вмістом ПМДА, на фізіологічний стан овець, обмінні процеси в їхньому організмі, ріст вовни, її структуру та фізико-хімічні властивості, що могло б стати підставою для висновку про доцільність і норми використання ПМДА у вівчарстві.
Для реалізації поставленої мети були вирішені наступні завдання:
- вивчено хімічний склад ПМДА і комбікормів з підвищеним вмістом добавки;
- встановлено динаміку живої маси піддослідних ярок;
- визначено показники вовнової продуктивності ярок;
- досліджено якісні показники вовни;
- досліджено зміни у структурі волокна;
- визначено гематологічні показники піддослідних ярок;
- досліджено перетравність поживних речовин, обмін азоту та мінеральних елементів;
- обраховано економічну ефективність використання ПМДА;
- розроблено рекомендації виробництву щодо норм згодовування добавки.
Об′єкт дослідження - продуктивність, структура та фізико-хімічні властивості вовни, перетравність поживних речовин, обмін азоту та мінеральних елементів, гематологічні показники, норми згодовування ПМДА яркам.
Предмет дослідження - протеїново-мінеральна добавка з гіпергалинної аквакультури Приазов′я, ярки асканійської тонкорунної породи таврійського типу.
Методи досліджень - зоотехнічні (досліди на тваринах); фізіолого-біохімічні (перетравність поживних речовин, обмін азоту і мінеральних елементів у ярок); фізико-хімічні (природна й істинна довжина вовни, товщина і міцність волокон, кількість і якість жиропоту, співвідношення жиру і поту); хімічні і біохімічні (хімічний склад кормів раціонів, структурний і хімічний склад вовнових волокон, біохімічні показники крові тварин); економічні та статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено структуру та фізико-хімічні властивості вовни ярок при згодовуванні підвищеного рівня протеїново-мінеральної добавки із гіпергалинної аквакультури в складі комбікормів, що дає підставу поглибити наукове обґрунтування використання цього нового кормового засобу в годівлі овець, дозволяє цілеспрямовано впливати на процеси вовноутворення шляхом включення в комбікорм чи раціон багатофакторної кормової добавки природного походження.
Розширено і поглиблено вивчення впливу згодовування ПМДА на продуктивність овець, перебіг і спрямованість обмінних процесів в їхньому організмі та якість отриманої продукції.
Практичне значення одержаних результатів. В умовах виробництва стала реальною можливість використовувати в годівлі овець протеїново-мінеральну добавку із гіпергалинної аквакультури в складі комбікорму (20 - 25% за масою зернових компонентів), не допускаючи при цьому зниження продуктивності тварин і погіршення фізико-хімічних властивостей вовнового волокна. Розроблені на основі отриманих результатів досліджень нормативні документи (ТУ та рекомендації) можуть бути повністю реалізовані виробництвом.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто експериментально з’ясовано характер впливу комбікормів з різним вмістом ПМДА на фізіологічний стан, перебіг обмінних процесів, ріст вовни у ремонтних ярок, її структуру та фізико-хімічні властивості і зроблено висновок про доцільність використання оптимальної дози ПМДА в годівлі овець.
Напрям і окремі методики досліджень вибрано разом з науковим керівником. Із спільних досліджень автор використав свою частку, яка становить 90%.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на засіданнях вченої ради Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” УААН (1998-2002), міжнародній конференції молодих вчених “Творчий розвиток наукової спадщини академіка М.Ф.Іванова” в Інституті тваринництва “Асканія-Нова” (1998); науково-практичних конференціях Луганського державного аграрного університету (1998, 1999); міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження С.З.Гжицького ( Львів, 2000).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях, у тому числі 4 особисто.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу та розділів: літературний огляд, загальна методика і основні методи досліджень, результати досліджень (експериментальна частина), аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки та пропозиції виробництву, список використаних джерел, додатки. Дисертація викладена на 131 сторінці комп’ютерного тексту, містить 26 таблиць, 2 рисунки, та 3 додатки. Бібліографічний список включає 200 джерел, у тому числі 52 іноземних авторів.
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Науково-господарський експеримент і лабораторні дослідження виконані на базі фізіологічного двору та лабораторії вовнознавства ІТ “Асканія-Нова” за сприяння лабораторії біохімічних основ вовноутворення Інституту біології тварин УААН (м. Львів). Дослід тривалістю 190 днів проведено на ярках асканійської тонкорунної породи таврійського типу за схемою (табл.1).
Таблиця 1
Схема досліду
Для досліду за принципом аналогів відібрано 36 ярок, яких розподілено на три групи (по 12 гол. у кожній).
Усі піддослідні тварини під час зрівняльного періоду (20 днів) отримували основний раціон, який містив 0,8 кг злаково-бобового сіна, 2,5 кг кукурудзяного силосу та 0,4 кг контрольного комбікорму.
В основний період (160 днів) тварини контрольної групи споживали основний раціон, а в раціон ярок 2-ї дослідної групи було введено комбікорм із вмістом 20% ПМДА, а 3-ї - 25% цієї добавки замість еквівалентної кількості пшениці і 1% кухонної солі.
Для визначення перетравності поживних речовин раціону, обміну азоту і мінеральних елементів під час основного періоду досліду (160 днів) проведено балансові досліди на 9 піддослідних ярках (по 3 гол. з кожної групи).
Комбікорми для тварин готували на комбікормовому заводі дослідного господарства “Асканія-Нова”. Годівля овець трьохкратна, групова із щоденним обліком фактично заданих кормів. Доступ тварин до води вільний. Усіх овець утримували в однакових умовах – групами під навісами з використанням вигульно-кормових майданчиків. Раціони балансували за деталізованими нормами (Ноздрін М.Т. та ін., 1991). Перед початком досліду, наприкінці зрівняльного періоду, щомісячно в основному періоді і наприкінці досліду їх індивідуально зважували.
Під час проведення досліду враховували: фактичну кількість з’їдених тваринами кормів (щодекадно за даними контрольної годівлі протягом двох послідовних днів), динаміку живої маси ярок, настриг натуральної вовни, вихід митого волокна (миттям зразків вовни з подальшою фіксацією вологи за допомогою приладу ЦС-53Д), настриг вовни в митому волокні.
Об’єкт досліджень – корми, їх залишки, кал, сеча, кров, вовна і жиропіт. У кормах визначали: вміст початкової та загальної вологи; сиру золу; загального азоту – за К’єльдалем (1965); сирого жиру – методом Рушковського (1965); сирої клітковини – за Геннебергом і Штоманом (1965); кальцію і магнію – фотоколориметрично; калію і натрію – методом полум’яної фотометрії; фосфору – колориметричним методом з використанням аскорбінової кислоти як відновника; міді й заліза – на атомно-абсорбційному спектрофотометрі; цинку – дитизоновим методом; вітаміну Е – за методикою Сурая та Жедека (1985); вітаміну А – за методикою Сурая та Іонова (1990). У крові за загальноприйнятими методами досліджували: вміст білка та його фракції, гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, летких жирних кислот (ЛЖК), неорганічного фосфору, кальцію, загальної сірки, натрію, заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту, резервну лужність та активність ферментів (каталази, пероксидази).
У вовні вивчали: структуру волокна (кількісне співвідношення кератоз); а також визначали вміст у вовнових волокнах азоту, сірки, цистину, тирозину, гексозамінів, крім цього вимірювали природну довжину вовни – лінійкою, її справжню довжину – напівавтоматичним приладом TYР Ц-10-1-2Б, середню товщину волокон – під мікроскопом, міцність –динамометром ДШ-3М. Жиропіт досліджували на вміст воску (екстрагуванням в апараті Сокслета) і поту - методом Кранахера, вміст механічних домішок за методикою ВНДІВК, співвідношення жир–піт і рН поту. Одержані дані піддавали біометричній обробці загальноприйнятими методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерних програм.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Хімічний склад гіпергалинної аквакультури. Гіпергалинна аквакультура Сиваша скупчується на берегах у вигляді нашарувань сірувато-зеленої крупоподібної маси, яка при високій вологості (40-50%) може зліплюватися в легкоруйнівні грудки. Після підсушування (до вологості 10-15%) вона стає досить сипка, не злежується, добре змішується з будь-якими компонентами комбікормів.
Гіпергалинна аквакультура характеризується високим вмістом органічної речовини (600 - 700 г/кг) (табл. 2).
Таблиця 2
Хімічний склад гіпергалинної аквакультури
Значну частину її становить сирий протеїн (180-200 г/кг). Аналіз амінокислотного складу аквакультури засвідчив наявність у ній достатньої кількості незамінних амінокислот – 94,4 г/кг сухої речовини. За вмістом сирого жиру гіпергалинна аквакультура майже не поступається гороху (22 г/кг проти 21,2 г/кг), а за вмістом цукру (35 г/кг) наближається до сої (40 г/кг) і переважає за цим показником білу кукурудзу і овес (20 і 25 г/кг).
Суттєвою особливістю гіпергалинної аквакультури є високий вміст у ній золи – в середньому 345 г/кг сухої речовини. Це зумовлено широким спектром мінеральних елементів. Без перебільшення буде сказано: у ній наявні всі життєво необхідні макро- і мікроелементи.
Таким чином, на основі досліджень хімічного складу гіпергалинної аквакультури можна стверджувати, що за вмістом важливих елементів живлення, а саме протеїну і мінеральних речовин, вона може бути використана, як комплексна протеїново-мінеральна сировина для приготування кормових добавок.
Гематологічні дослідження. Отримати уявлення про стан метаболічних процесів у тваринному організмі можна на основі морфологічного та біохімічного дослідження крові (табл. 3).
Таблиця 3
Гематологічні та біохімічні показники піддослідних ярок наприкінці досліду
(n = 3, М ± m)
В умовах наших дослідів кров для гематологічних досліджень відбирали двічі – на початку експерименту і перед його завершенням.
Згодовування яркам ПМДА позитивно впливало на ферментативну (каталазну, пероксидазну) активність крові та поліпшувало її мінеральний профіль.
Як бачимо, включення до складу комбікормів ПМДА підвищує вміст загального білка в сироватці крові ярок 2-ї дослідної групи на 2,2 (Р>0,05), а 3-ї- на 2,6 г/л (Р< 0,05) порівняно з контролем та збільшує вміст альбумінів (відповідно на 0,4 і 0,9 г/л, (Р< 0,05). Певна перевага на користь дослідних тварин спостерігалась і з боку інших фракцій, зокрема β- і γ-глобулінів. З цього випливає, що використання у раціонах овець виявляє позитивний вплив на білковий обмін в їх організмі.
За вмістом гемоглобіну ярки 2 і 3-ї дослідних груп переважали контрольну відповідно на 2,3 і 2,6 г/л (Р>0,05). Кров ярок 2-ї групи містила на 0,09, а 3-ї - на 0,15 1012/л еритроцитів більше, ніж кров контрольних тварин. Щодо лейкоцитів, то кількість їх у крові ярок дослідних груп була майже на одному рівні з контролем. Зате об’ємна резервна лужність у ярок 2-ї дослідної групи на 1,0 і 3-ї дослідної групи - на 1,2 об % СО2 була вища за контроль.
Вплив ПМДА на вовнову продуктивність та властивості компонентів руна піддослідних ярок. Згодовування яркам дослідних груп комбікормів з підвищеним вмістом ПМДА в цілому поліпшувало показники вовнової продуктивності. Так, якщо від контрольних тварин отримано в середньому 3,5 кг митої вовни, то в ярок дослідних груп цей показник був відповідно на 190 і 50г, або на 6,0 – 1,5%, більший. При цьому з′ясувалося, що у виході митого волокна не було суттєвої між групової різниці. Цей показник практично був однаковий, тобто становив відповідно 56,8 і 57,2% (табл. 4).
Таблиця 4
Показники вовнової продуктивності піддослідних ярок
(n = 12, M ± m)
Вірогідність різниці : хх Р <0,01
Збільшення настригу вовни у тварин дослідних груп зумовлене передусім інтенсивнішим ростом волокон у довжину, свідченням чого є приріст їх за період досліду. Так, у контрольних ярок він становив 4,63 см, а у 2 і 3-й дослідних групах - відповідно 5,11 і 4,75 см, що на 0,48 і 0,12 см більше (Р<0,01).
Згодовування яркам нової кормової добавки у складі комбікорму позитивно впливало на фізичні показники вовни (табл. 5). Зокрема, справжня довжина вовни була більшою у 2 і 3-й групах тварин на 0,74 см (Р<0,01) і 0,21 см (Р<0,05). Середній діаметр вовнових волокон у дослідній зоні штапелю був на 0,71 (Р<0,01) і 1,29 мкм (Р<0,001) більший за контроль.
А ось міцність вовни у овець контрольної і 2-ї дослідної груп за період досліду зменшилася відповідно на 0,38 і 0,08 км, а у тварин 3-ї дослідної групи, навпаки, зросла на 0,37 км (Р<0,05).
Таблиця 5
Фізичні показники вовни (n = 12, M ± m)
Споживання тваринами комбікормів з добавками гіпергалинної аквакультури змінило співвідношення між воском та потом у руні. Внаслідок цього змінилися і якісні показники жиропоту в цілому, а також зменшився вміст механічних домішок (табл. 6).
Якщо в руні овець контрольної групи виявлено 15,48% жиророзчинної фракції жиропоту, то у рунах 2-ї дослідної групи вона становила 18,90, а 3-ї дослідної – 17,97%. Збільшення вмісту вовнового жиру супроводжувалося певним збільшенням виділення поту дослідними тваринами. Вміст водорозчинної фракції жиропоту (поту) у вовні ярок 2 і 3-ї дослідних груп перевищував цей же показник у контролі відповідно на 0,74 і 0,28%. У результаті співвідношення жиру до поту виявилося кращим у тварин 2-ї групи (1,13 : 1). Дещо нижчим цей показник був у 3-й дослідній групі (1,10 : 1), а у контрольних тварин дорівнював 0,97 : 1.
Таблиця 6
Кількісні та якісні показники жиропоту (n = 12, M ± m)
Вірогідність різниці: х Р<0,05; хх Р < 0,01; ххх Р< 0,001
Відомо, що висока лужність поту негативно впливає на якість вовни, особливо під час її зберігання. З цього погляду рН водної витяжки поту в дослідних групах має більш оптимальне значення (відповідно 7,67 і 7,70), ніж у контролі (8,05). Про вплив складу жиропоту та його лужності на якість вовни, зокрема на зміну її кольору, можна судити за таким показником, як екстинція водної витяжки поту. У вовні контрольних овець цей показник дорівнював 0,39 (від одиниці), тоді як у тварин 2-ї групи – 0,28, а у 3-й групі – 0,33.
Дослідження структури та хімічного складу вовни. Методом препаративного аналізу з попередньо окисленої вовни одержано три фракції кератину – α-, β- і γ-кератози (табл. 7).
Таблиця 7
Структура та хімічний склад вовни (n = 5; М ± m)
Про структуру вовни судять на підставі кількісного співвідношення кератоз, тобто основних кератинів волокна. Вміст α-кератози у вовні овець 2-ї групи за період експерименту порівняно з контролем помітно зменшився, а β-фракції, навпаки, достовірно збільшився (відповідно 51,16 і 25,47% проти 58,33 і 18,94%). Вміст γ-кератози міжволоконної цементуючої субстанції (матрикс) – перебував приблизно на однаковому рівні, хоча і тут простежується тенденція до збільшення цієї фракції у вовні піддослідних овець.
У вовні тварин дослідних груп також спостерігається збільшення кількості тирозину та триптофану. Інтегральними показниками хімічного складу вовни є вміст у ній гексозамінів та сірки. Згодовування тваринам комбікормів з ПМДА позитивно вплинуло на вміст названих компонентів у вовні. Зокрема, вміст гексозамінів у вовні овець 3-ї групи збільшився майже на 30% (Р<0,01) порівняно з контролем і становив в середньому 217 мг% проти 172мг% в контролі. Аналогічні зміни спостерігались і щодо вмісту сірки у вовні. Як видно з таблиці 5, кількість цього елемента у вовні овець 3-ї дослідної групи збільшилася майже на 11%.
Перетравність поживних речовин, обмін азоту та мінеральних елементів. Враховуючи широкий спектр елементів живлення у складі ПМДА, вважали за доцільне простежити вплив цієї кормової добавки на перетравність поживних речовин раціонів піддослідних тварин.
У ярок дослідних груп були порівняно вищі, ніж у контрольних, коефіцієнти перетравності сухої речовини – відповідно на 8,2 (Р<0,01) і 6,4% (Р<0,05); органічної речовини - на 8,9 (Р<0,05) і 6,1% (Р>0,05); сирого протеїну-на 4,6 (Р< 0,05) і 3,9% (Р>0,05), сирої клітковини – на 18,1 (Р< 0,001) і 9,4% (Р<0,01) і безазотистих екстрактивних речовин – на 2,5 (Р> 0,05) і 0,4% (Р>0,05).
Характеризуючи перетравність поживних речовин у травному тракті піддослідних ярок загалом, можна зазначити, що вона для раціонів, які містили злаково-бобове сіно, кукурудзяний силос і комбікорм, була цілком припустима.
Обмін азоту. Оскільки в обмінних процесах організму одне з провідних місць посідає обмін білків, у балансовому досліді на трьох ярках з кожної піддослідної групи визначали баланс азоту (табл. 8).
Ярки 2 і 3-ї груп споживали азоту на 4,42 і 5,34 г більше, ніж контрольні. Тому вони й виділяли його більше на 0,43 і 1,05 г з калом, ніж тварини контрольної групи. У піддослідних тварин відмічена також підвищена екскреція азоту з сечею – на 2,89 і 3,66 г. Однак у дослідних ярок більше відкладалося азоту в тілі.
Так, якщо у контрольних тварин у середньому за добу засвоєння азоту становило 5,11 г, то у 2 і 3-й групах – відповідно 6,21 і 5,74 г, що на 1,10 г (Р<0,01) і 0,63 г (Р<0,05), або 21,53 і 12,33%, більше, ніж у контрольній групі.
Таблиця 8
Середньодобовий обмін азоту в піддослідних ярок, г(n = 3; М ± m)
І все ж, якщо проаналізувати відкладання азоту в тілі овець порівняно з прийнятою кількістю його, то стає очевидно, що в дослідних ярок цей показник був дещо нижчий за контроль (на 0,94 і 0,83%). Ярки дослідних груп також поступалися перед контролем і за відкладанням азоту в тілі щодо перетравленої кількості його в організмі.
Обмін мінеральних речовин. Поряд з обміном азоту не менш важливим є обмін мінеральних речовин. Обмін мінеральних елементів у ярок дослідних груп загалом поліпшувався від згодовування їм комбікормів з ПМДА. Зокрема, баланс кальцію в організмі тварин 2 і 3-ї груп був вищий за контроль відповідно на 0,30 (Р<0,01) і 0,18 г (Р<0,05), фосфору – на 0,11 (Р<0,001) і 0,15г (Р<0,001), заліза – на 7,5 (Р<0,05) і 9,8мг (Р< 0,05), цинку – на 2,80 (Р<0,01) і 2,05мг (Р<0,05), марганцю – на 2,63 (Р<0,001) і 2,06мг (Р<0,01).
З усього спектру досліджених нами мінеральних елементів детальніше зупинимося на обміні сірки та міді, бо саме вони відіграють особливо важливу роль у вовноутворенні - сірка використовується для синтезу кератину, а мідь – у стабілізації макроструктури під час кератинізації.
Тварини дослідних груп порівняно з контролем отримували сірки більше на 0,23-0,41 г (табл. 9). Проте з калом у них її виділялося на 0,12-0,25 г менше. Щоправда в процесі метаболізму ярки дослідних груп втрачали дещо більше сірки у порівнянні з контролем. Так, щодоби ярки 2-ї групи виділяли з сечею 0,72 г, а 3-ї групи - 0,85 г, що відповідно на 0,16 і 0,29 г більше за контроль. Проте сумарне виділення сірки у ярок дослідних груп мало відрізнялось від контролю і становило 2,74 і 3,00 г проти 2,83 г.
Відкладання сірки у тілі тварин дослідних груп було вище на 0,32 (Р<0,001) і 0,24 г (Р<0,001), ніж у контролі.
Таблиця 9
Середньодобовий баланс сірки, г ( n = 3; М ± m)
Про ліпше використання сірки в організмі дослідних ярок свідчить відношення кількості відкладеної сірки у тілі до спожитої з кормами. Дослідні ярки за цим показником перевершували контроль на 7,83 і 4,57%.
Що стосується обміну міді, то з′ясувалося, що кількість її в раціонах тварин контрольної і дослідних груп була практично однакова. Щодобове споживання її становило 7,9 - 8,6 мг на голову.
Екскреція міді з калом була адекватна її споживанню і становила 2,99 - 3,29мг/гол/добу. Щодо виділення міді з сечею, то ярки дослідних груп ліпше засвоювали цей елемент, а тому з сечею її виділялося менше (відповідно на 0,03 і 0,05 мг), ніж тварини контрольної групи.
У цілому ж баланс міді в усіх піддослідних тварин був позитивний. Кількість міді, відкладеної у тілі ярок, становила 59,3 ( контроль), 59,8 і 59,5% (2 і 3-я дослідні групи ) від її кількості, спожитої з кормами.
Економічна ефективність результатів досліджень. Економічний ефект від застосування досліджуваної добавки полягає в тому, що здешевлення раціонів овець від згодовування їм комбікормів з ПМДА при одночасному підвищенні продуктивності тварин порівняно з контролем зумовлювали в цілому зменшення витрат на одиницю виробленої продукції. Якщо в контрольній групі загальні виробничі витрати на вирощування однієї ярки становили 59,42 грн., то у 2 і 3-й дослідних групах відповідно на 0,54 і 1,43 грн. менше. Від реалізації вовни у митому волокні, одержаної від кожної ярки контрольної групи, отримано виручки на суму 24,90 грн., то у 2-й дослідній ця сума становила 27,60 грн. Різниця між виручкою за вовну у ярок 3-ї дослідної групи і контрольною дорівнювала 0,60 грн.
У тварин 2 і 3-ї дослідних груп виручка від реалізації баранини у живій масі перевищувала контрольну групу відповідно на 5,91 і 2,27 грн.
Таким чином, включення в раціон дослідних ярок комбікормів з вмістом 20 і 25% ПМДА забезпечувало отримання прибутку від однієї голови 8,68 і 3,83грн. проти 0,53 грн. у контролі.
ВИСНОВКИ
1. Протеїново-мінеральна добавка із гіпергалинної аквакультури є комплексним природно збалансованим органічно-мінеральним кормовим засобом, використання якого в раціонах в складі комбікормів замість 20 і 25% за масою пшениці позитивно впливає на обмін речовин, структуру і фізико-хімічні властивості вовни та продуктивність ремонтних ярок.
2. Згодовування яркам комбікормів з вмістом 20 і 25% ПМДА сприяє підвищенню коефіцієнтів перетравності органічної речовини раціону на 8,9% (Р< 0,05) і 6,1% (Р> 0,05), протеїну – 4,6% (Р>0,05) і 3,9% (Р> 0,05), клітковини – 18,1% (Р< 0,001) і 9,4% (Р< 0,01) і БЕР – 2,5% (Р> 0,05) і 0,4% (Р> 0,05).
3. Обмін азоту в організмі ремонтних ярок був більш інтенсивнішим при введенні в їх раціон комбікормів з вмістом 20 і 25% ПМДА. При цьому показники добової ретенції азоту у тварин 2 і 3-ї дослідних груп перевищують контроль відповідно на 1,10г (Р<0,01) і 0,63г (Р<0,05).
4. Обмін мінеральних елементів у ремонтних ярок дослідних груп покращується при згодовуванні їм комбікормів з вмістом 20 і 25% ПМДА порівняно з контролем, зокрема, баланс кальцію відповідно на 0,30 (Р<0,01) і 0,18г (Р<0,05), фосфору – 0,13 (Р<0,001) і 0,07г (Р<0,001), сірки – 0,32 (Р<0,001) і 0,24г (Р<0,001), заліза – 7,5 (Р<0,05) і 9,8мг (Р<0,05), міді – 0,29 (Р>0,05) і 0,44мг (Р<0,05), цинку – 2,80 (Р<0,01) і 2,05мг (Р<0,05), марганцю – 2,63 (Р<0,001) і 2,06мг (Р<0,01).
5. За показниками білкового, вуглеводно-жирового і мінерального обміну кров ярок 2 і 3-ї дослідних груп, які отримували 20 і 25% ПМДА в складі комбікорму, переважає контроль відповідно за вмістом гемоглобіну на 2,2 (Р>0,05) і 2,6г/л (Р>0,05), еритроцитів – 0,09 (Р>0,05) і 0,15 1012/л (Р> 0,05), загального білка – 2,2 (Р>0,05) і 2,6г/л (Р<0,05), неорганічного фосфору – 0,05 (Р>0,05) і 0,06ммоль/л (Р> 0,05), сірки – 1,49 (Р< 0,01) і 1,8ммоль/л (Р<0,01), заліза – 3,25 (Р<0,01) і 4,15мкмоль/л (Р<0,01), кобальту – 0,02 (Р>0,01) і 0,05мкмоль/л (Р>0,05) і міді – на 0,51 (Р>0,05) і 0,38 мкмоль/л (Р>0,05
6. Заміна 20 і 25% пшениці на ПМДА в складі комбікорму ярок 2 і 3-ї дослідних груп сприяє підвищенню середньодобових приростів живої маси на 13,2 (Р<0,01) і 5,0г (Р>0,05), настригу вовни у митому волокні – 6,03 (Р>0,05) і 1,59% (Р>0,05), діаметра вовнового волокна – 0,71 (Р<0,01) і 1,25мкм (Р<0,001), міцність вовни – 0,30 (Р>0,05) і 0,75км (Р<0,05) та покращенню співвідношення жир/піт, рН водної витяжки поту.
7. За структурою вовна ярок дослідних груп, які отримували в складі комбікорму ПМДА, відрізняється від контролю меншим вмістом фракцій α-кератози, і, навпаки, більшою концентрацією β- і γ-кератоз, що спричиняє покращення міцності вовни.
8. Згодовування яркам дослідних груп ПМДА зумовлює зміни хімічного складу вовни, зокрема: вміст сірки порівняно з контролем збільшується на 0,14 - 0,29% (Р>0,05), гексозамінів – на 12,28 (Р<0,05) і 45мг% (Р<0,001), а також зростає концентрація тирозину і триптофану у вовні.
9. Досліджувані дози ПМДА в складі комбікорму за рахунок підвищення продуктивності тварин і зниження собівартості комбікорму забезпечують економічний ефект у розрахунку на одну голову 8,18 і 3,30 грн. Крім цього, на кожній тонні комбікорму можна зекономити 200-250кг зерна пшениці, вартість якої перевищує вартість ПМДА у 1,5-2 рази. Найбільш ефективною дозою ПМДА в складі комбікорму для ярок можна вважати 20% за масою.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
На основі результатів проведених досліджень і узагальнення матеріалів інших авторів, на котрих є посилання в роботі, виробництву можна запропонувати наступне:
1. Для поліпшення обмінних процесів в організмі та покращення структурної композиції і фізико-хімічних характеристик вовни ярок в їх раціон доцільно вводити протеїново-мінеральну добавку з гіпергалинної аквакультури в складі комбікорму (20% за масою).
2. З метою поліпшення біологічної цінності раціонів і підвищення продуктивності ремонтних ярок рекомендуємо використовувати у їх годівлі комбікорм з вмістом до 20% (за масою) протеїново-мінеральної добавки з гіпергалинної аквакультури.
3. Для економії зернових компонентів, зокрема пшениці, та здешевлення вартості комбікормів для молодняку ярок доцільно вводити в них протеїново-мінеральну добавку з гіпергалинної аквакультури до 20% за масою.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Сивик А.Є. Особливості хімічного складу та структури вовняних волокон при використанні природної протеїново-мінеральної добавки в годівлі овець // Збірник робіт Луганського ДАУ. – Луганськ. – 1999. – №5 (14). – С.202-208.
- Сивик А.Є. Вовнова продуктивність асканійських тонкорунних ярок при згодовуванні гіпергалинної аквакультури // Тваринництво України. – 2000. – №11-12. – С.30-31.
- Сивик А.Є. Вплив природної протеїново-мінеральної добавки на якість вовни ярок// Вісник аграрної науки. – 2000. – №3. – С.73-74.
- Сивик А.Є. Обмін сірки і структура вовни ярок при згодовуванні ГАК // Збірник робіт Луганського ДАУ. – Луганськ. – 2000. – №6 (15). – С.163-166.
- Сивик А.Є., Сивик Т.Л. Перетравність поживних речовин, баланс азоту та мінеральних елементів у асканійських тонкорунних ярок при споживанні гіпергалинної аквакультури в складі комбікорму// Таврійський науковий вісник.– Херсон. –1999. –Вип.12. – С.71-75. Дисертанту належить отримання експериментальних даних, а також їх обробка і аналіз.
- Сивик А.Є., Сивик Т.Л. Вовнова продуктивність і біохімічні дослідження крові ярок при згодовуванні підвищених доз гіпергалинної аквакультури // Науковий вісник Львівської державної академії ім. С.З.Гжицького.–Львів.–2000.–Т.2(№2).–ЧІІІ.–С.152-162. Дисертанту належить отримання експериментальних даних, а також їх обробка і аналіз.
|
