|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ШАДУРА
Анатолій Миколайович
УДК 630:599.731.1:599.735.34 (438.42)
ЛІСІВНИЧІ ОСНОВИ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
НА КАБАНА (Sus scrofa L.) ТА КОЗУЛЮ (Capreolus capreolus L.) У ЛІСАХ СХІДНОГО ПОЛІССЯ УКРАЇНИ
06.03.03 – лісознавство і лісівництво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор
Ільєнко Микола Микитович, Національний аграрний університет,
професор кафедри лісівництва та
мисливствознавства
Офіційні опоненти – доктор сільськогосподарських наук, доцент
Гузій Анатолій Ількович,
Державний агроекологічний університет,
професор кафедри лісівництва, лісових культур
і таксації
кандидат сільськогосподарських наук, старший
науковий співробітник
Слободян Ярослав Миколайович,
Український науково-дослідний інститут
гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака,
завідувач лабораторії захисту лісу і
мисливствознавства
Провідна установа – Національний лісотехнічний університет
України, кафедра лісівництва, м. Львів
Захист відбудеться "2" листопада 2005 р. о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41
Автореферат розісланий "30" вересня 2005 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кравець П. В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема оптимізації чисельності диких копитних тварин у лісових екосистемах є важливою, адже перевищення господарсько–допустимої щільності диких копитних тварин в угіддях може негативно впливати на ведення лісового та сільського господарства. Спроби вирішення цієї проблеми для різних регіонів України робились неодноразово, проте методи узгодження оптимальної щільності тварин в угіддях та кормової ємності мисливських угідь, які пропонувались раніше, не знаходять належного схвалення серед спеціалістів мисливського господарства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконувалася на кафедрі лісівництва та мисливствознавства НАУ (з 1999 по 2001 рр.) та у лабораторії радіобіоекології Поліського філіалу УкрНДІЛГА (з 2002 по 2003 рр.) у межах господарсько-договірної теми за замовленням Держкомлісгоспу України “Особливості кормової бази та структура раціону диких копитних тварин (козулі європейської та дикого кабана) у північно-східній частині України” – номер держреєстрації 0102U 007068.
Мета і задачі дослідження. Мета – розробити лісівничі заходи щодо збільшення кормової ємності лісових мисливських угідь Східного Полісся України для популяцій кабана та козулі. Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких основних завдань:
- виявити особливості живлення кабана та козулі;
- встановити пріоритетність споживання козулею гілкових кормів;
- визначити запаси природних кормів кабана та козулі;
- вивчити вплив популяцій кабана та козулі на лісові насадження;
- розробити заходи щодо збільшення кормової продуктивності лісових мисливських угідь.
Об’єкт дослідження. Оптимізація чисельності популяцій кабана (Sus scrofa L.) та козулі (Capreolus capreolus L.) у лісових біоценозах Східного Полісся України.
Предмет досліджень. Встановлення кормових можливостей лісових біоценозів для популяцій кабана та козулі Східного Полісся України та розроблення заходів щодо збільшення кормової продуктивності лісових мисливських угідь.
Методи дослідження. Основними методами досліджень були: лісівничо-таксаційний – при встановленні запасів природних кормів для кабана та козулі; ботанічний – при визначенні видів рослин, з’їдених тваринами на пробних площах та видів, виявлених в шлунках (рубцях) добутих тварин; біометричний – при обробці результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для Східного Полісся України досліджено сезонну динаміку видового складу та структуру раціонів живлення кабана та козулі, сезонні запаси фітомаси їх основних кормів для різних категорій лісових мисливських угідь. Запропоновані заходи з підвищення кормової ємності угідь для кабана та козулі в лісах Східного Полісся.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволять:
- розробити на лісотипологічній основі регіональні довідково-нормативні таблиці з ресурсів кормів для кабана та козулі;
- розробити на лісотипологічній основі бонітування лісових мисливських угідь Східного Полісся України;
- встановити забезпеченість кормами популяцій кабана та козулі в окремих мисливських господарствах регіону досліджень;
- запропонувати заходи з поліпшення кормової бази лісових мисливських угідь;
- регламентувати видовий перелік заготовлюваних для козулі і кабана природних кормів та порядок їх викладення;
- доповнити знання про біоценотичні зв’язки популяцій копитних тварин у лісових екосистемах Східного Полісся України.
Практичну перевірку розроблених нормативів на теренах України здійснено в мисливському господарстві “Великий Бір” Чернігівської області та державному підприємстві “Вище–Дубечанське лісове господарство” Київського обласного управління лісового господарства, а також у навчальному процесі під час лекцій та лабораторних занять з курсу “Біотехнія” для студентів лісогосподарського факультету НАУ.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою працею здобувача. Експериментальний матеріал зібрано автором особисто протягом 1999–2003 рр. Дисертанту належить обґрунтування проблеми, розроблення програми та напряму досліджень, ним здійснено підбір дослідних об’єктів, модифіковано методику досліджень, проведено збір польових матеріалів, аналіз та статистичну обробку результатів дослідження.
Деякі наукові результати одержано разом зі здобувачем І. Т. Гуликом, про що свідчать спільні публікації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися автором на двох внутрішньодержавних наукових конференціях:
- на конференції викладацького складу лісогосподарського факультету НАУ у 2000 р.;
- на науково-практичній конференції “Ліси Житомирщини – проблеми і шляхи вирішення” у 2005 р.
Публікації. Матеріали досліджень знайшли відображення у семи наукових та науково–методичних роботах: три статті у фахових наукових збірниках, дві публікації у навчально-методичних посібниках для вищих навчальних закладів, одна стаття у фаховому журналі та заключний звіт господарсько-договірної теми (номер державної реєстрації – 0102U 007068).
Структура і обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладений на 142 сторінках машинописного тексту, перелік використаних джерел – 19, а додатки – 3 сторінках. Повний обсяг роботи – 164 сторінки, в т.ч. 8 рисунків, 20 таблиць і 1 додаток. Зміст дисертації включає 6 розділів, висновки та рекомендації. Бібліографічний покажчик містить 229 найменувань, з них 10 – латиною.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Сучасний стан питання
Особливості живлення кабана та козулі у лісових біоценозах досліджували спеціалісти різного профілю у різних частинах ареалу тварин: у ближньому зарубіжжі (О. М. Формозов (1976), В. Є. Соколов (1989, 1992), Є. К. Тимофєєва (1985), В. І. Падайга (1964), П. Г. Козло (1970), Л. С. Лєбєдєва (1956)) та в Україні (М. Ф. Петрова (1996), В. А. Гайченко (1996), В. Д. Бондаренко (1998, 2002), В. П. Краснов (1998, 2002), Ф. М. Турчак (1993), І. Т. Гулик (2000)). Аналіз цих літературних данних показує, що повної одностайності в оцінках різних систем визначення якості мисливських угідь не існує. Немає єдиного погляду щодо оцінки запасів гілкових кормів у різних типах лісів (І. С. Таугинас (1982), Г. А. Даниленко (1979), В. І. Падайга (1977), Л. Л. Корочкіна (1975), Ф. М. Турчак (1993)), а також щодо комплексної оцінки продуктивності мисливських угідь (А. Арбузов (1964), А. В. Малиновський (1964), П. Б. Юргенсон (1963), E. Utckermann (1952)). Результати їх досліджень отримані з використанням різних методів у різних зоогеографічних зонах без урахування лісової типології, повноти насаджень та рясності підросту і підліска. Більшість авторів визначало загальні запаси гілкових кормів без урахування їх видового складу та кормової цінності для конкретного виду копитних тварин, частки використання цими тваринами річного приросту рослин, видового складу кормових трав та їх запасів у критичні періоди року. Дослідженню цих питань, а також дослідженню впливу популяцій козулі та кабана на лісові біоценози Східного Полісся присвячено дисертаційну роботу.
Матеріал і методика досліджень
Для вивчення особливостей живлення кабана та козулі протягом 1999–2003 рр. за спеціальними дозволами у порядку селекційного та наукового відстрілу добуто 80 кабанів та 65 козуль у таких господарствах: військовому мисливському господарстві “Краснянське”, державному мисливському господарстві “Данівське”, мисливському господарстві “Великий Бір” Чернігівської області; державному підприємстві “Вище-Дубечанське лісове господарство” та Дніпровсько–Тетерівському державному мисливському господарстві Київської області. Назви видів тварин наведено згідно із систематикою В. Є. Соколова (1979). Останні три господарства (як багаті, середні та відносно бідні на запаси природних кормів мисливські угіддя) були господарствами-стаціонарами.
Аналіз ботанічного складу вмісту шлунків кабана та козулі здійснювався за методиками, наведеними в працях М. Ф. Петрова (1996), В. Є. Соколова (1992), O. Eriksson (1981). Масова частка неперетравлених залишків конкретного компонента раціону визначалась у частках до загального вмісту шлунка.
Пробні площі для лісових угідь закладались за методиками Н. П. Анучіна (1977). Групування лісових угідь проводилось з урахуванням лісової типології. На пробних площах за методикою А. А. Козловського (1971), із деякими змінами, встановлювались запаси рослинних кормів (рано навесні, влітку та пізно восени), де визначались вік, склад та повнота панівного ярусу лісу та детально характеризувалися рясність підросту, підліска, живого надґрунтового покриву та лісова підстилка. При визначенні видів рослин використано визначник вищих рослин Д. Н. Доброчаєвої (1987). Кормова зона козулі та кабана враховувалась відповідно до 1,2 та 1,0 м над поверхнею ґрунту та кабана – до 30 см вглиб від поверхні грунту.
Для кожного виду кормових дерев та кущів на пробній площі визначались середні моделі (3–10 екземплярів), у яких вимірювалась висота, діаметр крон, маса відкушуваної частини річних пагонів. Загальний запас фітомаси дерев та кущів на пробі визначався як сума запасів кожної породи на пробній площі. Також на пробних площах фіксувалася частка пошкоджених тваринами деревець кожної породи та середній ступінь їх пошкоджень.
Визначаючи запаси надземної фітомаси кормових трав на дослідних ділянках, візуально оцінювалося проективне покриття кожного виду в цілому на площі та на кожному закладеному геоботанічному квадраті. Середній запас фітомаси кожного кормового виду на площі 1∙1 м вираховувався як середній із трьох закладених на пробі квадратів, а загальний запас – як сума інтерпольованих запасів видів на всю пробну площу.
Підземний запас коренів та кореневищ кормових трав визначався шляхом їх викопування на закладених геоботанічних квадратах та зважування. Для визначення співвідношення надземної та підземної фітомаси оцінювалося проективне покриття на пробній площі та кожному з трьох геоботанічних квадратів, а також середня кількість досліджуваних рослин на одному квадраті. Всі кормові рослини зважувалися у сирому вигляді із точністю до 1 г.
Запаси насіння та плодів дерев визначалися у період їх максимального плодоношення у літньо-осінній період у характерних типах лісу. Геоботанічні квадрати закладалися розмірами 4∙4 м та проводилася інтерполяція врожаю на всю пробну площу. Для підлісних порід урожайність визначалася з розрахунку на 10 плодоносних дерев.
Обробка матеріалів досліджень, зокрема оцінка ступеня впливу досліджуваних чинників на динаміку отриманих показників, здійснювалася за допомогою пакетів прикладних комп’ютерних програм Microsoft EXCEL із використанням кореляційного та регресійного аналізів В. Ю. Урбаха (1964).
Природні та екологічні особливості Східного Полісся
За геоботанічним районуванням України регіон досліджень належить до Європейської широколистяної області Поліської східноєвропейської провінції, Поліської підпровінції, Чернігівсько-Новгородсіверського (східно–поліського) геоботанічного округу дубово-соснових та соснових лісів.
Загальна площа округу становить 406 тис. км2, що становить близько 7 % території України. Територія округу розорана на 41,2 %, ліси і чагарники займають 21,0 % площі, сіножаті та пасовища – 21,9 %, болота – 5,6 %, піски – 1,4 %, яри – 0,1 %, інші землі – 8,8 %.
Площа лісового фонду становить 1146 тис. га, у тому числі покрита лісом – 693 тис. га. Найрозповсюдженіші типи лісорослинних умов – бори (16,0 %), субори (58,6 %) та сугруди (22,6 %), а діброви займають 2,8 % покритої лісом площі. Ліси характеризуються такими таксаційними показниками: середній вік 38 років, бонітет 1,4, повнота 0,73.
Результати досліджень живлення кабана та козулі
Живлення кабана. Протягом року у раціоні живлення кабана виявлено 56 кормових видів: 12 видів тварин, 43 види рослин та 1 вид гриба. Корми рослинного походження переважають (88,83 %) і представлені: 8 видами дерев та кущів, 32 видами диких та 3 видами культурних трав (табл. 1). Гриби в середньорічному раціоні живлення кабана представлені дощовиком несправжнім (1,23 %).
Таблиця 1
Склад раціону живлення кабана у лісах Східного Полісся України
Продовження табл. 1
Корми тваринного походження у живленні кабана представлені вісьмома видами комах, двома видами земноводних та двома видами ссавців і становлять 6,92 % середньорічного раціону живлення, де полівки займають 3,51 %, шкідники лісу – 2,35 %.
Підземні частини рослинних кормів становлять 10,82 % середньорічного раціону живлення, з яких корені дерев – 7,98 %, корені трав – 2,84 %. На надземну фітомасу рослин припадає 11,87 % середньорічного раціону, а на плоди та насіння дерев – 6,66 %, де жолуді дуба звичайного становлять 6,33 %, насіння граба звичайного та клена гостролистого – 0,21 %, плоди яблуні ранньої, груші звичайної та горобини звичайної – 0,12 %.
Велике значення у живленні кабана відіграють сільськогосподарські корми (59,60 %), з яких кукурудза звичайна становить 45,57 % раціону. Аналіз вмісту шлунків показує, що у деяких мисливських господарствах ці корми є основними компонентами у живленні кабана протягом майже усього року.
Живлення козулі. До складу раціону живлення козулі входить 78 кормових видів: 25 видів дерев та кущів, 4 види кущиків, 44 види диких та 4 види культурних трав та 1 вид мохів (табл. 2). У раціоні живлення козулі налічується 45 рослин (4,95 %) з часткою кожної в річному раціоні менше 0,5 %: 9 видів дерев та кущів – клен польовий, ясенелистий та гостролистий, верба козяча та попеляста, в’яз гладкий, бруслина бородавчаста, карагана кущова, груша звичайна; 2 види кущиків – буяхи та дрік іспанський; 34 види диких трав – костриця червона та овеча, вербозілля звичайне та лугове, жовтець їдкий та багатоквітковий, осока волосиста, чорна, рання та заяча, перестріч луговий та гайовий, польовиця тонка та виноградникова, медунка лікарська та темна, тонконіг вузьколистий та луговий, кульбаба лікарська, яглиця звичайна, зіновать руська, нечуйвітер волохатий, іван–чай, пахуча трава звичайна, чистець лісовий, жовтий осот польовий, енотера дворічна, вероніка лікарська, біловус стиснутий, грястиця збірна, зірочник ланцетоподібний, розхідник звичайний, суниця лісова, куничник наземний.
Таблиця 2
Cклад раціону живлення козулі у лісах Східного Полісся України
Культурні трави представлені вівсом посівним, житом посівним, пшеницею літньою та горошком посівним, а насіння та плоди дерев – жолудями дуба звичайного та плодами груші звичайної.
З настанням стійкого снігового покриву трав’янисті рослини майже зникають з раціону живлення козулі і найбільшу частку (до 90 %) займають пагони дерев та кущів.
Встановлено, що співвідношення різних життєвих форм кормових видів за рік становить: дерева та кущі – 58,03 %, кущики – 8,15 %, трави – 27,96 %, культурні трави – 1,80 %, насіння та плоди дерев – 4,06 %. Частка спожитої козулею фітомаси дерев, кущів та кущиків свідчить про те, що козуля Східного Полісся України є переважно дендрофагом.
Самці кабана та козулі трирічного віку у холодний період року в середньому споживають відповідно 6,3 та 4,1 кг кормів. Цей показник рекомендується використовувати для розрахунку кормової ємності угідь для кабана та козулі.
Пріоритетність споживання козулею дерев та кущів. Дерева та кущі за пріоритетністю споживання козулею були розділені на три категорії: часто–, середньо– та рідкопошкоджувані.
Частопошкоджуваними козулею кормовими видами (частка пошкоджених деревець від 30 % і більше) є: бруслина європейська, верби попеляста, козяча та тритичинкова, ясен звичайний, горобина звичайна, дуб звичайний, осика, клени татарський та гостролистий, ожина несійська, крушина ламка.
Середньопошкоджуваними (частка пошкоджених дерев – 5–30 %) видами є: клени польовий та ясенелистий, груша звичайна, яблуня лісова, слива розлога, в’яз гладкий, граб звичайний, свидина кров’яна, бузина чорна, бруслина бородавчаста, ірга овальна, карагана кущова, причому середня частка об’їдених рослин у свидини кров’яної, бузини чорної, клену польового становить 20–30 %.
Рідко споживаються (частка пошкоджених деревець менше 5 %) лише в окремих типах лісу або в окремі періоди року липа серцелиста, черемха звичайна, сосна звичайна, береза повисла, ялина звичайна, вільха чорна, ліщина звичайна. Поїдання цих видів козулею взимку слугує індикатором недостатності основних кормів.
Дуб звичайний, ясен звичайний, граб звичайний, осика, горобина звичайна, яблуня рання, груша звичайна та верби козяча, попеляста і тритичинкова у похідних листяних деревостанах (березових, осикових та вербових) пошкоджуються значно частіше, ніж у корінних деревостанах (дубових, ясеневих та вільхових), а клени гостролистий, польовий, татарський та ясенелистий, крушина ламка, слива розлога, в’яз гладкий, бруслини європейська та бородавчаста, свидина кров’яна, бузини чорна та червона, липа серцелиста – навпаки. Більша частка об’їдених дерев дуба звичайного, берези повислої та пухнастої, сосни звичайної та ялини звичайної спостерігається у хвойних лісах.
Дуб звичайний у сосновому лісі пошкоджується частіше, ніж у діброві корінного походження (45,7 % проти 40,3 %). Сосна звичайна частіше поїдається козулею у культурах, ніж у підліску. Її підріст майже не поїдається тваринами у листяних насадженнях, а також у дуже вологих типах умов місцезростання (А4-5, В4-5, С4-5). У мішаних насадженнях крони молодих дерев сосни звичайної та ялини звичайної козулі частіше об’їдають у куртинах, ніж у їх рідкому стоянні у підрості. У мішаних деревостанах дуб звичайний, клен ясенелистий, ірга овальна, бузина чорна, карагана кущова та черемха звичайна пошкоджуються частіше, ніж в інших типах насаджень. Наведені вiдмiнностi статистично достовipнi на 5 %-му piвнi значущості за t-кpитеpiєм Стьюдента.
Визначення запасів кормів кабана та козулі в лісах Східного Полісся
Передзимові та післязимові запаси гілкових кормів козулі. На пробних ділянках виконано повний перелік усіх дерев та кущів, які були виявлені кормовими для козулі, та виявлена залежність доступної для козулі маси пагонів середньої моделі від її висоти (табл. 3).
Таблиця 3
Залежність доступної для козулі маси пагонів середньої моделі від її висоти, г
Виявлено, що на запас доступної для козулі фітомаси одного деревця при однакової їх кількості на пробній площі впливає щільність та зімкнутість намету деревостану, повнота панівного ярусу лісу, вік і висота кормових деревець. Співвідношення мiж масою пагонів у рослин piзних видiв статистично достовipно залежать вiд висоти моделей, piзниця достовipна за t-кpитеpiєм Стьюдента на 95 %-му довірчому piвнi. Цю залежність виявлено як для соснових насаджень, так i для дубових насаджень (відповідно Fф = 5,64 > F(4; 20; 0,5) = 2,87 та Fф = 2,53 > F(7; 31; 0,5) = 2,34).
Для визначення запасів гілкових кормів для козулі насадження були згруповані в 12 типів, у яких за віком виділено 3 групи, за повнотою – 3 категорії, за чисельністю дерев та кущів усіх кормових видів – 3 категорії: з малою (до 3 тис. шт·га-1), середньою (від 3 до 6 тис. шт·га-1) та великою кількістю кормових деревець (понад 6 тис. шт·га-1). Визначальним для визначення кормової ємності мисливських угідь для козулі є передзимовий запас кормових рослин (табл. 4).
Таблиця 4
Передзимові запаси гілкових кормів козулі у лісах Східного Полісся України
(у північно-західній частині регіону / у південно-східній), кг·га-1
Показники запасів гілкових кормів у передзимовий період утворюють такий pяд насаджень у порядку збільшення цих запасів: дубові С2-3 → ясеневі С3-4, D3-4 → дубові D2-3 → березові В2-4 → вільхові В3-5, С3-5 → осикові В3-4, С3-4 → сосново-листяні В2-3 → сосново-листяні С2-3 → соснові В4 → соснові В2-3 → вербові В3-5, С3-5 → соснові С2-3.
Найменшу кормову продуктивність для козулі мають високоповнотні соснові та березові насадження віком 20–60 років з малою кількістю кормових деревець, а найбільшу – заростаючі зруби віком до 7 років з великою кількістю кормових деревець. Запаси фітомаси у молодих соснових деревостанах високі, але ємність таких угідь значно нижча, ніж у мішаних сосново–листяних насадженнях.
Вільхові насадження мають значні запаси гілкових кормів різних порід, проте сама вільха майже не споживається козулею. Дубові та ясеневі насадження мають великі запаси кормів лише у рідколіссях вологих та сирих сугрудів і грудів. Осикові та вербові насадження мають найвищу кормову ємність у віці до 15 років.
Мiж показниками запасів пагонів у різних за повнотою групах насаджень, однакових за переважаючою породою, існує тісний корелятивний зв'язок (коефіцієнт лінійної кореляції 0,96–0,99 на 5 %–му piвні значущості). Показники запасів мiж групами ділянок у однакових типах насаджень, різних за густотою підросту і підліска тісно пов’язані, залежно вiд віку та повноти насадження (коефіцієнт лінійної кореляції 0,95–0,98).
Огляд кормових деревець на пробних площах рано навесні показав, що частина їх річних пагонів (до 4,5 %) підмерзає і тому не використовується копитними. Ураховуючи частку відмерлих пагонів і середню різницю між передзимовими та післязимовими запасами кормів (близько 13 %) на пробних площах встановлено, що використання річного приросту кормових порід тваринами невисоке і в регіоні досліджень не перевищує 10 %. Зазначені piзницi статистично достовipнi за t-кpитеpiєм Ст’юдента на 5 %-му piвнi значущості.
Аналіз результатів досліджень показує, що на південному-сході Східного Полісся України запаси гілкових кормів у лісах на одиницю площі значно вищі, ніж на північному-заході. Дисперсійний аналiз вказує на статистично достовірний характер відмінностей у значенні цих показників (перший дослідний стаціонар – Fф = 10,53 > F(4; 19; 0,5) = 2,90, другий – Fф = 4,36 > F(7; 33; 0,5) = 2,30).
Запаси кормових трав для козулі та кабана. Найвищий запас кормових трав для козулі у листопаді виявлено в осикових, вільхових та вербових насадженнях (583–1080 кг·га-1), середній – у соснових, ясеневих та сосново–листяних насадженнях (258–296 кг·га-1), найнижчий – у березових та дубових насадженнях – (28–87 кг·га-1). Найвищий запас кормових трав для козулі на початку квітня зареєстровано у соснових, сосново-листяних, осикових та вербових насадженнях (491–625 кг·га-1), середній – у ясеневих та вільхових насадженнях (187–256 кг·га-1), найнижчий – у дубових та березових (5–33 кг·га-1).
Найвищий запас кормових трав для кабана у листопаді зареєстровано в осикових, вільхових та вербових насадженнях (627–1037 кг·га-1), середній – у березових та ясеневих насадженнях (14–265 кг·га-1), найнижчий – у дубових, соснових та сосново–листяних насадженнях (до 1 кг·га-1). Найвищий запас кормових трав для кабана на початку квітня відзначено у вільхових, осикових та вербових насадженнях (264–553 кг·га-1), середній – у березових та ясеневих насадженнях (21–95 кг·га-1), найнижчій – у дубових, соснових та сосново–листяних насадженнях (до 1 кг·га-1).
Установлено, що найпродуктивніші на кормові трави угіддя – міжлісові луки, на яких запаси кормів для козулі у літній період досягають 10,5–12,7 т·га-1 сирої фітомаси (табл. 5).
Таблиця 5
Запаси надземної фітомаси кормових трав для козулі на міжлісових луках і культурних злаків для кабана та козулі на сільськогосподарських угіддях
Східного Полісся України, кг·га-1
| 
