|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЖКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
УДК 631.582.:633 /1-924. 85/
ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В ЛАНЦІ ЗЕРНО-БУРЯКОВОЇ СІВОЗМІНИ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.01 - загальне землеробство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті, Кабінет Міністрів України
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти,
академік АН ВШ
Гудзь Володимир Павлович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри загального землеробства
Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук,
Іващенко Олександр Олексійович, Інститут цукрових буряків УААН, завідувач лабораторії боротьби з бур’янами
кандидат сільськогосподарських наук,
Коломієць Микола Володимирович, старший науковий співробітник лабораторії обробітку грунту і боротьби з бур’янами Інституту землеробства УААН
Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра землеробства, Мін.АПК України
Захист відбудеться “ 20 “ травня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.00.4.10 в Національному аграрному університеті за адресою: 252041, м.Київ, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного аграрного університету: Київ - 41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.
Автореферат розісланий “ 20 “ квітня 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дмитришак М.Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Нераціональне використання грунтів у наш час зумовило інтенсивний розвиток процесів деградації на більшій частині орних земель в Україні. В результаті цього погіршуються водний та поживні режими, знижується їх біологічна активність і, як наслідок, зменшується урожайність сільськогосподарських культур при значному підвищенні затрат на виробництво продукції.
Удосконаленню та розробці нових заходів та систем основного обробітку грунту приділяється досить велика увага, особливо плоскорізній та поверхневій системам. Довготривалі дослідження допомогли встановити, що на сучасному етапі найбільш ефективною є полицево-плоскорізна система з врахуванням властивостей грунту, культури землеробства, попередників та типу забур’янення. Така система являє собою комбінацію періодичних полицевих та безполицевих глибоких і мілких обробітків у сівозміні.
Вивчення цих систем основного обробітку грунту в стаціонарних дослідах дає можливість встановити вплив тривалого їх застосування на різні параметри грунтової родючості. Розгляд цього питання в комплексі з іншими факторами потребує значного уточнення в зоні правобережного Лісостепу на чорноземах глибоких малогумусних.
Більш актуально постають ці питання в теперішній час переходу на ринкові відносини і вимагають глибокої економічної, агроекологічної та біоенергетичної оцінки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичної програми досліджень кафедри загального землеробства Національного аграрного університету з теми “Розробка моделей нормативного землеробства при вирощуванні польових культур у Лісостепу України”, номер державної реєстрації 0194 U 001957.
Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягає у встановленні основних закономірностей формування сталих врожаїв сільськогосподарських культур ланки сівозміни горох-озима пшениця- цукрові буряки-ячмінь з підсівом конюшини при різних системах основного обробітку грунту в умовах правобережного Лісостепу України.
Завдання досліджень: 1) виявити особливості зміни основних показників родючості грунту (водно-фізичних властивостей, поживного режиму, біологічної активності) в залежності від систем основного обробітку грунту; 2) встановити вплив різних систем основного обробітку грунту і гербіцидів на забур’яненість посівів культур ланки сівозміни; 3) порівняти урожайність культур в залежності від систем основного обробітку грунту та застосування гербіцидів; 4) встановити вплив різних систем основного обробітку грунту та гербіцидів на показники технологічної якості продукції; 5) дати економічну та енергетичну оцінку систем основного обробітку грунту, що вивчаються.
Наукова новизна досліджень полягає в комплексному вивченні довготривалого впливу (на протязі 17 років) застосування різних систем основного обробітку грунту на фоні внесення гербіцидів і без них на головні фактори грунтової родючості і урожайність сільськогосподарських культур в ланці зернобурякової сівозміни. Встановлена залежність водного та поживного режимів, агрофізичних і біологічних властивостей та забур’яненості грунту від систем основного обробітку. За комплексом агроекономічних, енергетичних переваг доведена необхідність застосування полицево-плоскорізного обробітку грунту в сівозміні.
Практичне значення отриманих результатів. Всебічна оцінка проведених досліджень дозволила встановити, що при застосуванні у виробничих умовах правобережного Лісотепу України полицево-плоскорізної системи основного обробітку грунту забезпечується підвищення рівня грунтової родючості, високий протибур’яновий ефект, значне скорочення енергетичних затрат і одержання стабільних врожаїв сільськогосподарських культур з високими показниками технологічної якості.Результати досліджень впроваджені в КСП ім.Шевченка Київської області Васильківського району та в господарстві АДС НАУ.
Особистий внесок здобувача в одержанні результатів досліджень полягає у самостійному плануванні та здійсненні науково-дослідних робіт, обробці та аналізі експерементального матеріалу, а також узагальненні результатів даних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на науково-практичній конференції з гербології (Київ, 1996), наукових конференціях професорсько-викладацького складу НАУ (1996 - 1998) та засіданнях кафедри загального землеробства.
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 4 наукові праці, в тому числі 3 - статті в наукових журналах, 1 - стаття в збірнику наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 153 сторінках машинописного тексту, включає 39 таблиць, 9 рисунків і складається із вступу, 6 розділів, висновків та рекомендацій виробництву. Список використаних наукових літературних джерел охоплює 251 найменування, в тому числі 15 зарубіжних авторів.
ЗМІСТ РОБОТИ
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
У розділі подається короткий огляд літератури з питань історичного розвитку, сучасного стану та перспектив удосконалення систем основного обробітку грунту. Розглядається всебічний вплив різних систем основного обробітку грунту на головні елементи його родючості, забур’яненість посівів, урожайність та якість сільськогосподарських культур, енергетичну та економічну ефективність.
2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Погодно-кліматичні та грунтові умови проведення досліджень
Дослідження проводились протягом 1996 - 1998 років у стаціонарній сівозміні кафедри загального землеробства Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету в с.Пшеничне Васильківського району Київської області, територія якої розміщена в північно - східній частині правобережного Лісостепу України.
Клімат даного району помірно-континентальний. Середня багаторічна температура повітря за рік становить 6,5 - 70C з відносною вологістю 89,4 %. У середньому за рік випадає 540 - 560 мм опадів, а в середньому за вегетаційний період - 333 мм, або 65 % річної їх кількості.
Тривалість періоду з температурою вище +50С складає 210 - 218 днів і 155 - 180 днів - з температурою вище +100С. За кількістю опадів у роки досліджень не спостерігалось значного відхилення від середніх багаторічних значень. Проте їх розподіл по місяцях був дуже не рівномірним. Спостерігалась гостра потреба в опадах у травні - червні та надмірна їх кількість в липні - серпні.
Грунт дослідної ділянки - чорнозем типовий малогумусний легкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,6 % (по Тюріну), вміст рухомого фосфору - 4,5 - 5,5 мг (по Мачигіну), обмінного калію - 9,8 - 10,3 мг/ 100г грунту.
2.2. Методика проведення досліджень
Експерементальна частина роботи виконувалась протягом 1996 -1998 р.р. в стаціонарному досліді по вивченню різних систем основного обробітку грунту в зернобуряковій сівозміні з наступним чергуванням культур: конюшина - озима пшениця - цукрові буряки - кукурудза на сислос - озима пшениця - кукурудза на зерно - горох на зерно - озима пшениця - цукрові буряки - ячмінь з підсівом конюшини.
Вплив систем основного обробітку на показники грунтової родючості, урожайність і якість вивчали в ланці сівозміни: горох - озима пшениця - цукрові буряки - ячмінь з підсівом конюшини.
Розмір посівної ділянки досліджень становить 280 м2, облікової - 240 м2. Половина площі цих ділянок оброблялась рекомендованими для зони і культур гербіцидами відповідно до критерію еколого-економічного порогу забур’янення, а на іншій гербіциди не вносили. Повторність досліду чотириразова, розміщення послідовне.
Система удобрення і застосування пестицидів характерні для сучасного інтенсивного землеробства. Агротехніка вирощування культур загальноприйнята.
Програма досліджень передбачає вивчення чотирьох систем основного обробітку грунту: 1) полицева різноглибинна (контроль) під всі культури; 2) плоскорізна різноглибинна під всі культури; 3) полицево-плоскорізна, яка передбачає під озиму пшеницю після гороху - поверхневий обробіток дисковими знаряддями на 8 - 10 см та 10 - 12 см, під цукрові буряки - глибока оранка на 28 - 30 см, під ярий ячмінь - плоскорізний обробіток на 20 - 22 см; 4) поверхнева- дисковими знаряддями на 8 - 10 см під всі культури.
У дослідах висівали озиму пшеницю сорту Миронівська - 61, цукрові буряки Ялтушківські, ярий ячмінь Міразі.
Програма досліджень включала вивчення слідуючих показників: пошарова щільність 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см методом Н.А.Качинського на час посіву культур, в основні періоди розвитку та перед збиранням урожаю. Вміст доступної вологи в шарах грунту 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 та 0 - 100 см методом висушування при температурі 105 0С в ті ж строки. Водопрониклість грунту методом ізольованих циліндрів (прилад Нестерова) перед входом в зиму озимої пшениці, перед змиканням рядків цукрових буряків та у фазу виходу в трубку ярого ячменю. Структурно-агрегатний склад грунту за методом Савінова. Вміст нітратного азоту по Грандваль - Ляжу, рухомих форм фосфору (по Мачигіну), обміного калію (по Чирікову) в шарі грунту 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см в ті ж періоди, що і щільність грунту. Біологічна активність грунту за методикою Ємцева, Мішустіна, Петрової (розклад лляного полотна) по шарах 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см. Кількість дощових черв’яків в орному шарі грунту на площі 0,5 м2 по шарах 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см в фазу виходу в трубку озимої пшениці та ярого ячменю, в період змикання рядків цукрових буряків згідно з методикою Кістяківського, Мазепи. Облік бур’янів- кількісно-ваговим методом. Площу листової поверхні- методом висічок, чисту продуктивність фотосинтезу- за методиками А.А.Ничипоровича та ін. Облік урожаю проводили методом суцільного збирання облікової ділянки з перерахунком на гектар. Якість одержаної продукції визначали та оцінювали згідно слідуючих ГОСТів: озимої пшениці- ДСТУ 2422-94; цукрових буряків- ГОСТ 17421- 82; ячменю пивоварного- ГОСТ 5060- 86. Енергетичну ефективність апробованих систем обробітку грунту визначали згідно з методикою, розробленою В.М.Володіним, В.В.Корінцем, А.Ф.Козловцевим та О.В.Морозом. Статистичний аналіз одержаних експерементальних даних проводили за методикою Б.О.Доспехова.
3. ВПЛИВ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ГОЛОВНІ ФАКТОРИ ГРУНТОВОЇ РОДЮЧОСТІ
3.1. Щільність грунту
З наукових джерел відомо, що щільність складення орного шару грунту в процесі механічного обробітку зазнає значних змін. Після проведених досліджень нам вдалось встановити, що системи основного обробітку грунту впливають на зміну цього показника фізичних властивостей грунту.
На час посіву культур ланки сівозміни грунт був пухкий і його щільність варіювала в межах 1,00 - 1,24 г/см3 залежно від шару грунту та його обробітку. Під час вегетації рослин щільність орного шару збільшувалась, але не виходила за межі найбільш сприятливої для даних культур і становила 1,15 - 1,25 г/см3. На час збирання врожаю спостерігалось дещо підвищене ущільнення під впливом грунтообробних знарядь, атмосферних опадів, а також за рахунок властивого будь-якому грунту самоущільненню. Об’ємна маса в цей період знаходилась в межах 1,19 - 1,32 г/см3.
В усі періоди спостережень відмічається більше ущільнення шарів грунту 10 - 20 та 20 - 30 см у варіантах з безполицевими обробітками (плоскорізним і поверхневим). За цих систем основного обробітку грунту не забезпечується механічне перемішування і розпушення грунтообробними знаряддями. Найвищий показник об’ємної маси спостерігається у варіанті з поверхневим обробітком в шарі грунту 20 - 30 см (1,29 - 1,32 г/см3), де майже дві ротації грунт не оброблявся. Проте виявлену зміну щільності в орному шарі грунту не слід вважати суттєвою, так як вона не виходить за межі допустимих показників.
3.2. Динаміка доступної вологи в грунті за різних систем основного обробітку
Вологість грунту часто виступає обмежувальним фактором у формуванні врожайності. Важливе не тільки надходження вологи у вигляді опадів, але і здатність грунту зберегти і накопичити її. У цьому випадку суттєвого значення набувають заходи основного обробітку.
У наших дослідженнях на час посіву озимої пшениці, цукрових буряків та ярого ячменю більша кількість вологи накопичувалась за плоскорізного та поверхневого обробітку як в метровому, так і в орному шарі грунту. Протягом вегетації сільськогосподарських культур спостерігалась гостра потреба у волозі в кінці весни - на початку літа. За таких умов при плоскорізній та поверхневій системах основного обробітку в грунті містилась більша кількість води, ніж на контролі (в середньому до 10 мм).
На час збирання врожаю за даних систем збереглось дещо більше нагромадження вологи в орному та метровому шарах. При застосуванні полицево-плоскорізної системи встановлена тенденція збільшення запасів вологи в порівнянні з контролем.
Одержані результати досліджень показують, що при поверхневій системі створюються умови для більшого нагромадження та раціональнішого використання вологи за рахунок дрібно-грудочкуватого складу, який запобігає випаровуванню. При полицевому обробітку рихла будова орного шару зумовила непродуктивні втрати води з грунту.
3.3. Водопрониклість грунту
Оптимізація агрофізичних властивостей грунту забезпечує максимальне поглинання атмосферних опадів, що сприяє накопиченню в кореневмістному шарі рослин достатніх запасів вологи.
Вивчення водопрониклості показало, що за перші 5 хв. спостережень кількість води, що ввібралась грунтом, значно залежала від ущільнення шарів грунту 10 - 20 та 20 - 30 см. Найбільша кількість води була поглинута грунтом за умов полицевого обробітку (3,9 - 4,6 мм/хв), а найменша - при поверхневому (2,6 мм/хв). В наступні 20 хв. інтенсивність вбирання вологи зменшилась, але перевага за контролем збереглась.
Інтенсивність поглинання вологи протягом 30 хв. в цілому зменшилась, а залежність поглинання від обробітку грунту змінилась. На варіантах з плоскорізним та поверхневим обробітками волога починає вбиратись більш інтенсивно (2,1 - 2,2 мм/хв), ніж на контролі (1,9 - 2,0 мм/хв).
Через годину спостережень найбільша кількість води вбирається при поверхневому обробітку- 98,0 мм в полі озимої пшениці, 101,0 в полі цукрових буряків та 99,0 в посівах ярого ячменю. Протягом двох годин тенденція кращої фільтрації вологи при поверхневій системі збереглась в усіх полях ланки сівозміни з перевагою над контролем від 5 до 16 мм залежно від культури. На варіантах плоскорізного та полицево-плоскорізного обробітку відмічалась подібна тенденція.
Виявлений нами характер водопрониклості грунту за умов безполицевих обробітків залежить від меншої руйнації щілин в порівнянні з полицевим обробітком, що і обумовлює підвищену задатність фільтрувати більшу кількість води.
Встановлена від’ємна кореляційна залежність між водопрониклістю грунту та щільністю (r знаходиться в межах -0,63; -0,91).
3.4. Структурно-агрегатний стан грунту
Результати проведених досліджень свідчать, що системи основного обробітку грунту суттєво не впливають на структурно-агрегатний склад. Найвищий коефіцієнт структурності (2,1 - 2,9 %) в усіх полях ланки сівозміни забезпечує полицево-плоскорізна система обробітку. Найкраща структура грунту відмічена в полі цукрових буряків, на що позитивний вплив мало внесення органічних добрив та більша глибина розпушування.
У варіантах з плоскорізним та поверхневим обробітками спостерігається деяке збільшення вмісту глибистої фракції (в середньому на 5 - 8 %) в шарах грунту 10 - 20 та 20 - 30 см і фракції пилу в цих же горизонтах (на 3 - 4 %) в порівнянні з контролем. Проте внаслідок самоущільнення грунту помічена різниця між варіантами практично нівелюється.
3.5. Поживний режим грунту
Вміст у грунті поживних елементів у доступній для рослин формі має важливе значення для одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур. Дослідженнями встановлено, що системи основного обробітку грунту не мають суттєвого впливу на запаси елементів мінеральлного живлення.
Найменший вміст нітратного азоту в орному шарі грунту на час посіву культур відмічено за поверхневого обробітку з незначним відхиленням від контролю. Під час вегетації ця різниця ще зменшується і на час збирання врожаю складає 0,2 - 0,3 мг/100 г грунту залежно від культури. Найбільше цього елемента міститься в грунті при застосуванні полицево-плоскорізного обробітку.
По вмісту рухомого фосфору спостерігається аналогічна залежність. У варіантах з обробітком без обертання скиби виявлено зачно менший його вміст в порівнянні з контролем ( у середньому на 1,2 - 1,9 мг/100 г грунту ) на час посіву та 0,2- 0,5 мг/100 г грунту на час збирання. Найбільша кількість рухомого фосфору в орному шарі відмічена при постійному застосуванні в сівозміні полицево-плоскорізної системи обробітку.
Вміст обмінного калію має аналогічну залежність, як і по нітратному азоту та рухомому фосфору.
Нами виявлено, що системи основного обробітку грунту впливають на перерозподіл рухомих форм поживних елементів по профілю орного шару. При застосуванні полицевої та полицево-плоскорізної систем найбільша їх кількість зосереджується в шарах грунту 10 - 20 та 20 - 30 см, а при плоскорізній та поверхневій - у верхньому 0 - 10 см шарі. Такий характер перерозподілу елементів живлення ми вважаєм не зовсім сприятливим для доброго розвитку кореневої системи рослин, особливо при врахуванні швидкого пересихання даного шару грунту.
3.6. Біологічна активність грунту
Біологічні властивості грунтів є одним із найважливіших показників можливої мобілізації резервів грунтової родючості. Нашими дослідженнями встановлена залежність активності грунтових мікроорганізмів від фізичних властивостей грунту, яких він набуває при основному обробітку. Найвищий процент розкладу лляного полотна в орному шарі грунту був за полицево-плоскорізного обробітку (табл.1). У варіантах з плоскорізним і поверхневим обробітками цей показник мав менші значення з відхиленням від контролю на 3 - 6 %.
По профілю орного шару за полицевого і полицево-плоскорізного обробітків спостерігається рівномірніший розклад лляного полотна з незначним підвищенням в шарі 10 - 20 см. За плоскорізного і поверхневого обробітків вища активізація біологічних процесів відбувається в шарі 0 - 10 см. з поступовим зниженням у глибших шарах. Застосування гербіцидів уповільнює діяльність мікроорганізмів в порівнянні з безгербіцидним фоном у середньому на 3 - 7 %.
Встановлена від’ємна кореляційна залежність між щільністю та біологічною активністю грунту (r варіює в межах -0,79; -0,98). Отже, біологічна
Таблиця 1- Вплив систем основного обробітку грунту та гербіцидів на інтенсивність розкладу лляного полотна за 45 діб, %,
(середнє за 1996 - 1998 р.р.).
Г - гербіцидний фон; Б.г - безгербіцидний фон.
активність значно залежить від вологості, щільності, пористості та поживного режиму грунту. При застосуванні полицево-плоскорізного обробітку ці фактори знаходяться в кращому співвідношенні, на що і вказує вищий процент розкладу лляного полотна за 45 діб та рівномірність його по профілю орного шару грунту.
3.7. Дощові черв’яки в грунті за різних систем його обробітку
Біологічні властивості грунтів проявляються також за видовим складом і чисельністю населяючих їх різноманітних безхребетних тварин. Проведений нами кількісний облік дощових черв’яків в орному шарі грунту показав, що найбільша їх чисельність нараховується за полицево-плоскорізного обробітку і значно менше у варіантах з плоскорізним та поверхневим (табл. 2).
При застосуванні систем основного обробітку без обороту пласта спостерігається поверхневе зосередження дощових черв’яків в шарі грунту 0 - 10 см, тобто там, де є наявність більшої кількості органічної речовини.
Таблиця 2- Вплив систем основного обробітку грунту і гербіцидів на чисельність дощових черв’яків, шт/м2 (середнє за 1996-1998 р.р.).
При полицевому та полицево-плоскорізному обробітках їх розміщення в грунті рівномірніше з дещо більшою концентрацією в шарі 10 - 20 см.
На ділянках, де застосовувались гербіциди, чисельність дощових черв’яків значно скорочується (в середньому на 10 - 15 особин), особливо у верхній частині орного шару грунту.
3.8. Забур’яненість посівів
Наші дослідження показали, що при застосуванні полицево-плоскорізної системи основного обробітку грунту у ланці зерно-бурякової сівозміни створюється найвищий протибур’яновий ефект. На це вказує значне зменшення кількості бур’янів (на 11 %) і їх маси ( на 29 %) по гербіцидному фону та по безгербіцидному на 20 і 24 % відповідно.
При застосуванні постійного плоскорізного та поверхневого обробітку відбувається значне збільшення забур’яненості. За плоскорізного обробіку на гербіцидному фоні кількість і маса бур’янів переважають контроль на 21 та 20 %, по безгербіцидному - на 9 та 16 %. За поверхневого обробітку ці показники становлять 32 і 18 % по безгербіцидному фону та 21 і 39 % відповідно по гербі-
цидному фону.
Застосування гербіцидів знижує забур’яненість посівів при застосуванні всіх систем основного обробітку. Кількість бур’янів у середньому скорочується на 46 %, а їх маса - на 58 % в порівнянні з безгербіцидним фоном.
4. РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН
4.1. Листова поверхня
Площа листової поверхні культур ланки сівозміни змінювалась залежно від систем основного обробітку грунту, на що вказує різний листовий індекс. Під час вегетації він варіює в межах від 2,0 до 5,4 залежно від культури та обробітку. На протязі всіх періодів спостереження дещо вищим від контролю виявився цей показник за полицево-плоскорізного обробітку. При застосуванні плоскорізного та поверхневого обробітків відмічалось його зниження.
На підставі одержаних даних можна стверджувати, що при застосуванні полицево-плоскорізної системи основного обробітку грунту створюються сриятливіші умови для формування більшої листової поверхні рослин.
4.2. Вміст хлорофілу в листі рослин
Дослідженнями встановлено, що при застосуванні різних систем основного обробітку грунту кількісний вміст хлорофілу у листі рослин виявився не однаковим і коливався від 100,3 до 189,8 мг/ %. Найбільша кількість хлорофілу протягом вегетації відмічалась у рослин при застосуванні полицевого та плолицево-плоскорізного обробітків. При плоскорізному та поверхневому обробітках його кількість була значно меншою, що пов’язано з різним рівнем оптимізації грунтових умов життя рослин.
Застосування гербіцидів у посівах культур ланки сівозміни сприяло активізації проходження фотосинтетичних реакцій, так як рослини на цих ділянках менше затінялись бур’янами. На безгербіцидному фоні кількість хлорофілу у листі була в середньому нижча на 5 - 10 мг/ %.
4.3. Чиста продуктивність фотосинтезу
Системи основного обробітку грунту вплинули на приріст сухої біомаси за добу у рослин ланки сівозміни. Найвища продуктивність фотосинтезу спостерігалась у рослин за полицево-плоскорізного обробітку грунту в сівозміні і становила в середньому за вегетацію: у посівах озимої пшениці - 6,4; цукрових буряків - 5,25; ярого ячменю - 5,75 г/м2.
При застосуванні поверхневого обробітку приріст сухої біомаси зменшувався. У рослин озимої пшениці ЧПФ становила 5,75 г/м2, цукрових буряків - 4,85 та ярого ячменю - 5,6.
5. УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ І ГЕРБІЦИДІВ
5.1. Урожайність сільськогосподарських культур
Дослідження ефективності різних систем основного обробітку грунту показали, що урожайність культур ланки сівозміни значною мірою залежала від обробітку грунту та застосування гербіцидів. Як свідчать дані таблиці 3,
Таблиця 3- Урожайність сільськогосподарських культур ланки сівозміни залежно від систем основного обробітку грунту і гербіцидів, ц/га,
(середне за 1996 - 1998 р.р.).
найвищий урожай сформувався у варіантах з полицево-плоскорізним обробітком, найнижчий - з поверхневим.
По гербіцидному фону за полицево-плоскорізного обробітку було одержано озимої пшениці на 2,2, цукрових буряків - на 11,8, ярого ячменю - на 1,5 ц/га більше від контролю в середньому за три роки. При застосуванні поверхневого обробітку грунту урожайність культур була нижчою (озимої пшениці - на 2,3, цукрових буряків - на 27,4 та ярого ячменю - на 1,3 ц/га) в порівнянні з контролем.
На ділянках, де не застосовувались гербіциди, урожайність культур за різних систем основного обробітку грунту була значно нижчою в порівнянні з гербіцидним фоном. Проте, домінування полицево-плоскорізного обробітку повністю збереглось.
Отже, при застосуванні полицево-плоскорізної системи основного обробітку грунту забезпечуються оптимальні агрофізичні умови та поживний режим, необхідні для формування найвищої урожайності сільськогосподарських культур.
| 
