|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЧЕРНЕГА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 632.954:633.34 (477.41:924.85)
ЕФЕКТИВНІСТЬ хімічного ЗАХИСТУ
ПОСІВІВ СОЇ ВІД БУР’ЯНІВ
У ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.13 – гербологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Київ - 2004Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор
ЖЕРЕБКО Володимир Михайлович
Національний аграрний університет,
в.о. завідувача кафедри інтегрованого захисту та карантину
рослин
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор,
академік АН ВШ України
ГУДЗЬ Володимир Павлович,
Національний аграрний університет,
професор кафедри землеробства та гербології
кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
ЗАДОРОЖНИЙ Віктор Сергійович,
Інститут кормів УААН, вчений секретар
Провідна установа - Інститут землеробства УААН,
відділ обробітку ґрунту і боротьби з бур’янами, смт. Чабани,
Києво-Святошинського району Київської області
Захист відбудеться “___” 2004 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кімната 41
Автореферат розісланий “__” 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, доцент Рожко В.М.
загальна ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Важливим резервом виробництва рослинного білка в Україні є розширення площ посіву та підвищення врожайності зернобобових культур, зокрема, сої. Проте її посіви надто сильно пригнічуються бур’янами, оскільки без належного догляду соя не спроможна конкурувати з ними за світло, вологу, поживні речовини тощо. Втрати урожаю сої від бур’янів становлять 15-40 % (Бабич А.О., 1995; Петриченко В.Ф., 1993), інколи вони сягають 89 % (Мєсяц І.І., 1984) або й зовсім гинуть.
Захистити посіви сої від малорічних бур’янів можна агротехнічними заходами та, використавши ґрунтові чи післясходові гербіциди з широким спектром дії. Значно важче вирішити дану проблему, якщо вона пов’язана із захистом культури від багаторічних бур’янів, зокрема, які б знищували коренепаросткові бур’яни, зокрема, осоти. Тому проблема захисту посівів сої від бур’янів є актуальною і потребує поглибленого вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є складовою частиною програми досліджень кафедри хімічного захисту рослин Національного аграрного університету за темою: ”Теоретичне обґрунтування оптимізації хімічного захисту посівів сільськогосподарських культур від забур’янення в ланці зернобурякової сівозміни: пшениця – соя – кукурудза”, номер державної реєстрації – 0199 U 002582.
Мета та завдання досліджень. Обґрунтувати та вдосконалити хімічний захист посівів сої від бур’янів у Лісостепу України, спрямований на підвищення її врожайності та поліпшення якості насіння. Завданням досліджень було встановити вплив гербіцидів на:
- рівень забур’янення та видовий склад бур’янів;
- густоту сходів сої та динаміку чисельності її рослин протягом вегетації;
- формування площі листкового апарату і його фотосинтетичну активність;
- фізіологічні процеси у рослинах сої (вміст хлорофілу, симбіоз із
бульбочковими бактеріями);
- величину урожайності насіння та його структурні елементи;
- якісні показники насіння сої;
- енергетичну та економічну ефективність хімічних заходів захисту.
Об’єкт дослідження. Забур’яненість посівів та продуктивність сої в Лісостепу України.
Предмет дослідження. Шкодочинність бур’янів та вдосконалення технології хімічного захисту посівів сої в Лісостепу України.
Методи дослідження: польовий – для визначення біологічної ефективності гербіцидів;
– аналітичний – для визначення якісних показників урожаю сої;
– біохімічний – для визначення фотосинтетичної активності та фізіологічних процесів у рослинах сої;
– статистичний – для оцінки вірогідності отриманих результатів;
– розрахунковий – для встановлення енергетичної та економічної доцільності застосування гербіцидів.
Наукова новизна одержаних результатів. Установлена шкодочинність бур’янів, удосконалена технологія хімічного захисту посівів сої від забур’янення в Лісостепу України.
За кореневищного і коренепаросткового типу забур’янення використання в системі основного обробітку ґрунту гербіциду раундап, 36% в.р. (4 л/га) забезпечує зменшення чисельності багаторічних видів на 75-91 %, а лонтрел, 30 % в.р. (0,5 л/га) – коренепаросткових бур’янів на 80-84 %. Установлено, що осіннє знищення багаторічних бур’янів не зменшує забур’янення посівів сої малорічними видами, а навпаки звільняє фітоценотичні ніші для їх поширення.
Результати досліджень удосконалюють технологію захисту посівів сої від багаторічних та малорічних видів, застосовуючи у фазі 1-2 справжніх листків у культури гербіцид півот, 10 % в.р.к. (0,75 л/га) або бакову суміш галаксі топу, 47,1 % в.р.к. з поастом, 20 % к.е. (2,0+ 2,0 л/га), забезпечивши загибель 75-96 % бур’янів.
Визначена біологічна і господарська ефективність застосування бакової суміші гербіцидів фронтьєр і півот з нормами витрати 0,7-1,2 + 0,5-0,7 л/га та різним їх співвідношенням для прополювання посівів сої в досходовий період, а також вивчена їх післядія на наступну культуру сівозміни.
Практичне значення отриманих результатів. Удосконалена технологія хімічного захисту посівів сої, за якої в системі основного обробітку ґрунту вносили гербіциди суцільної дії, а в післясходовий період – застосували гербіциди широкого спектру захисної дії.
Особистий внесок здобувача. За безпосередньої участі здобувача розроблені схеми дослідів, робоча програма досліджень, особисто проведені польові досліди та лабораторні дослідження, узагальнені й теоретично обґрунтовані отримані експериментальні дані, проведений аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури з технології вирощування сої, сформульовані висновки і пропозиції виробництву. Виробнича перевірка та впровадження наслідків досліджень здійснювались за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на науково-практичній конференції “Виробництво, переробка і використання сої на корм та харчові цілі” – Вінниця, 2000; на науково-практичних конференціях гербологів України – Київ, 2002; 2004; на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасного землеробства” – Луганськ, 2003; на міжнародній науково-практичній конференції “Наукові основи сталого розвитку кормовиробництва в Україні” – Вінниця, 2003; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми степового землеробства і рослинництва та їх вирішення в реформованих сільськогосподарських підприємствах” – Миколаїв, 2003; на наукових конференціях викладачів та аспірантів НАУ в 1999-2003 рр. та на засіданнях кафедри хімічного захисту рослин.
Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць, 5 з яких у фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 140 сторінках комп’ютерного набору, містить 38 таблиць, 2 рисунки та 4 додатки. Складається із вступу, 5 розділів, висновків та пропозицій виробництву. Список використаних літературних джерел включає 235 найменувань, з них – 10 іноземних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
- Огляд літератури
У розділі подано аналіз наукових робіт з питань біологічних особливостей розвитку сої та необхідність захисту її посівів від бур’янів. Узагальнений зарубіжний і вітчизняний досвід проведення агротехнічного і хімічного захисту культури від бур’янів, вплив гербіцидів на забруднення довкілля.
2. МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Ґрунтово-кліматичні і погодні умови. Досліди щодо встановлення ефективності осіннього застосування гербіцидів та бакових сумішей до- і післясходових препаратів на забур’янення посівів сої проводили у стаціонарній сівозміні кафедри хімічного захисту рослин Агрономічної дослідної станції НАУ, розташованої в селі Пшеничне Васильківського району Київської області в 1998-2001 роках. Виробничий дослід та впровадження наукових розробок здійснювали в дослідному господарстві “Великоснітинське” Фастівського району Київської області.
Основним типом ґрунтів дослідних ділянок Агростанції НАУ є чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий з вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) – 4,38-4,53 %; рН сольової витяжки – 6,9-7,3; ємність поглинання – 30,7-32,0 мг-екв. на 100 г ґрунту. Вміст загального азоту (за К’єльдалем) – 0,27-0,31%, загального фосфору (за Мачигіним) – 4,5-5,5, а обмінного калію – 9,8-10,3 мг на 100 г ґрунту. Рівень залягання ґрунтових вод – 2-4 м. Материнська порода (карбонатний лес) залягає на глибині 180-210 см і містить 9-11 % карбонатів кальцію. Орний шар (0-30 см) має зернисто-пилувату структуру.
Клімат Лісостепу України – помірно теплий з середньорічною температурою повітря 6,5-7о С. За багаторічними даними метеопосту Агрономічної дослідної станції в середньому за рік випадає 562 мм опадів, їх максимум припадає на червень (64 мм) і липень (83 мм), а мінімум – на лютий (37 мм) і березень – (32 мм).
Рівень урожайності сої закладається в червні-липні, тому опади в ці місяці важливі як для культури, так і для формування забур’яненості її посіву.
За роки досліджень річна сума опадів коливалася в межах 496-556 мм. Посушливим був 1999 рік, коли опадів випало на 66,2, а за вегетаційний період – на 73,1 мм менше від середніх багаторічних показників. За вегетаційні періоди 2000-2001 років опадів випадало в межах норми. На проростання бур’янів та ефективність досходових гербіцидів, як відомо, впливає наявність доступної вологи у верхньому шарі ґрунту в травні. За цим показником найбільш посушливим виявився травень 2000 року, коли опадів випало на 17,3 мм менше норми.
Оптимальний строк сівби сої в Лісостепу – перша декада травня, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння досягає 12-14о С. За роки досліджень травень був холоднішим від багаторічних значень: у 1999 р.– на 3,1о С, в 2000 – на 0,9 і в 2001 р. – на 3,1о С, що стримувало початок сівби, але тепло літніх місяців забезпечило нормальний розвиток культури і вчасне її дозрівання. За сумою ефективних температур 2000 і 2001 роки суттєво поступалися багаторічним показникам. Найсухішим був 1999 рік, гідротермічний коефіцієнт якого становив 0,87, при багаторічному значенні – 1,16.
Аналіз ґрунтових і погодних умов місця проведення досліджень характеризує його як сприятливий для вирощування сої на насіння, визрівання якого настає в другій декаді вересня – першій декаді жовтня.
Агротехніка вирощування. Попередник сої – озима пшениця, після збирання якої проводили лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 8-10 см. Через 2-3 тижні, після відростання багаторічних бур’янів, на частині ділянок проводили обробку гербіцидами (раундапом і лонтрелом), а зяблеву оранку – у жовтні на глибину 23-25 см. Весняний обробіток ґрунту складався з боронування і передпосівної культивації з боронуванням на 6-8 см. Сіяли сою звичайним рядковим способом сівалкою СЗ-3,6 при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 10-12о С.
Висівали сорт сої Київська 27 з нормою 600-650 тис. шт./га. Догляд за культурою складався з досходового та післясходового боронувань, а також внесення гербіцидів. Боронування здійснювали середніми боронами під кутом до напряму сівби. В контрольному варіанті гербіцидів не застосовували.
Післясходові гербіциди вносили у фазі 1-3 трійчастих листків у сої ранцевим обприскувачем “Флокс-10” з витратою робочої рідини 300 л/га, а у виробничих умовах – тракторним штанговим обприскувачем “Харді” з витратою 200 літрів рідини на гектар.
Облік урожайності проводили методом суцільного обмолоту культури з облікової ділянки комбайном “Сампо” та одночасно методом пробних снопів з перерахунком величини врожаю на 1 гектар, при вологості насіння 14-15 %.
Методика проведення польових, лабораторних і виробничих
досліджень.
Польові досліди щодо визначення ефективності заходів захисту від бур’янів проводили за методичними вказівками ВІЗР (1981).
Загальні площі ділянок у дослідах з гербіцидами були 28-38 м2, облікових – 25-32 м2, повторність – триразова. Розміщення варіантів – послідовне.
Обліки забур’яненості виконували 2 рази протягом вегетації. Перший (кількісний) облік бур’янів проводили з визначенням їх видового складу за методикою Васильченка І.Т., (1979) у фазі гілкування, а другий – у фазі наливу бобів кількісно-ваговим методом за Фісюновим О.В., (1984).
Густоту стояння рослин визначали шляхом підрахунку їх кількості на 3-5 постійно закріплених площадках (1 м2) у фазі повних сходів та перед збиранням, з перерахунком густоти стояння сої на 1 га. Площу поверхні листків визначали методом “висічок” по О.О. Ничипоровичу (1961), абсолютно суху масу рослин – термостатно-ваговим методом (Петербургський А.В.,1968), чисту продуктивність фотосинтезу – за О.О. Ничипоровичем (1955).
Чисельність бульбочок на коренях сої підраховували на 20 рослинах в трьохразовій повторності з визначенням абсолютно сухої їх маси термостатно-ваговим методом. Для визначення структурних показників урожаю проводили розбір снопів з 25 рослин.
Визначення “сирого” жиру в насінні сої здійснювали за допомогою апарату Сокслетта методом знежиреного залишку, а вміст протеїну – шляхом визначення загальної кількості азоту (за К’єльдалем) з наступним перерахунком на протеїн (Петербургский А.В., 1968). Масу 1000 насінин визначали за ДСТУ 2240-93 (1993).
Оцінку економічної ефективності заходів захисту сої від бур’янів проводили за методикою В.А. Захаренка (1990). Величину енергетичних затрат визначали за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненка (1988).
Статистичну обробку одержаних наукових даних виконували методом дисперсійного аналізу за Б.О.Доспєховим (1985) з використанням комп’ютера АМД-К6, що забезпечило високу точність та достовірність одержаних результатів. Схеми дослідів наведені в таблицях.
3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХИСТУ ПОСІВІВ СОЇ ВІД
БАГАТОРІЧНИХ БУР’ЯНІВ
Результати застосування гербіцидів у системі основного обробітку ґрунту.
Рівень урожайності сої значною мірою залежить від ефективності заходів захисту її посівів від бур’янів. Запропоновані технології вирощування культури передбачають комплекс заходів, які забезпечують помітне обмеження їх шкодочинності.
У зв’язку із загальним зниженням культури землеробства та низьким рівнем технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, часто допускаються порушення строків та якості проведення технологічних операцій. Це не могло не позначитись на погіршенні умов вирощування польових культур за рахунок підвищення потенціальної та фактичної забур’яненості посівів. Обстеження полів свідчить про зростання засміченості орного шару ґрунту багаторічними видами бур’янів, зокрема, пирієм повзучим (Agropyrum repens), хвощем польовим (Equisetum arvense), берізкою польовою (Convolvulus arvensis), осотами рожевим (Sonchus arvensis) і жовтим польовим (Cirsium arvensis) тощо.
Тому в 1998-2001 рр. нами проведена оцінка ефективності технологій захисту сої із застосуванням у системі основного обробітку ґрунту гербіцидів раундапу, 36% в.р. та лонтрелу, 30 % в.р. (табл.1).
Аналіз одержаних даних переконує в доцільності використання проти багаторічних бур’янів раундапу (4 л/га), який восени зменшив їх чисельність на 75-87 %, а на весні, до передпосівної культивації, – на 77-91 % порівняно з контрольним варіантом. Лонтрел (0,5 л/га) забезпечив загибель 84 % багаторічних дводольних бур’янів восени і 80 % – при обліках навесні. Проте осіннє внесення раундапу і лонтрелу не зменшує забур’янення сої малорічними видами наступної весни і влітку.
Таблиця 1 – Ефективність застосування гербіцидів у системі
зяблевого обробітку ґрунту під сою (середнє за 1998-2001 рр.)
*Примітка. У чисельнику наведена кількість бур’янів у шт./м2, а їх маса – в г/м2;у знаменнику – загибель бур’янів у відсотках.
Ефективність комплексного застосування гербіцидів у посівах сої.
Не вирішивши проблеми захисту сої від малорічних бур’янів, не можна вичленити шкодочинність багаторічних видів та визначити ефективність заходів, спрямованих на їх знищення.
Тому на фоні осіннього використання раундапу, лонтрелу чи ділянок без застосування гербіцидів, у післясходовий період були використані півот, 10 % в.р.к. (0,75 л/га) або бакова суміш галаксі топу, 47,1 % в.р.к. (2 л/га) з поастом, 20 % к.е. (2 л/га).
У роки досліджень на період бутонізації сої на контролі без осіннього і весняного застосування гербіцидів усіх бур’янів нараховували 238 шт./м2, з яких 57 % належали до однорічних однодольних, 30 % – до однорічних дводольних і 13 % – до багаторічних видів (рис.1). Їх вегетативна маса становила 1466 г/м2.
Застосування півоту з нормою витрати 0,75 л/га, навіть без використання гербіцидів у системі основного обробітку ґрунту, забезпечило зменшення загального забур’янення посіву сої на 75 % за кількістю і на 80 % – за їх масою. Півот ефективніше діяв на однорічні злаки, ніж на дводольні ярі бур’яни. На багаторічні види цей гербіцид впливу не виявляв.
Післясходове використання бакової суміші галаксі топу з поастом (2+2 л/га) не поступалось за ефективністю дії півоту. На фоні без осіннього застосування гербіцидів зменшення чисельності і маси бур’янів у фазі наливу бобів було на рівні 78 %, а загибель багаторічників навіть перевищувала дію півоту. Це пояснюється фітотоксичним впливом поасту (2,0 л/га) відносно пирію повзуого і такої ж норми витрати галаксі топу – стосовно молодих сходів осоту (табл.2).
Таблиця 2 – Дія гербіцидів на забур’янення сої у фазі наливу бобів
(середнє за 1999-2001 рр.)
Примітка. *На контролі (без гербіцидів) у чисельнику наведена кількість бур’янів у шт./м2, а їх маса – в г/м2. В інших варіантах у чисельнику подана загибель бур’янів у відсотках до контролю на тому ж фоні, а в знаменнику (**) – загибель бур’янів у відсотках до контролю 1.
Рис. 1. Співвідношення біологічних груп бур’янів
на контролі без гербіцидів у фазі наливу бобів
(середнє за 1999-2001 рр.)
За осіннього застосування раундапу і лонтрелу у варіантах з півотом на весні середня чисельність бур’янів зменшилась на 78-85 %, а їх маса – на 81-84 %. При використанні бакової суміші галаксі топу з поастом загальна забур’яненість зменшилась на 82-85 %, а вегетативна маса – на 82-84 % від показників на контролі без гербіцидів. При цьому загибель однорічних злаків становила 90-93 %, а однорічних дводольних – 65-80 %.
Таким чином, у полях з багаторічними бур’янами система захисту сої від них має включати осіннє застосування раундапу (4 л/га), а при наявності лише коренепаросткових видів – лонтрелу з нормою 0,5 л/га.
Використання цих препаратів у системі основного обробітку ґрунту не впливає на забур’янення малорічними бур’янами в рік вирощування сої. Тому у фазі 1-2 листків сою обприскували півотом (0,75 л/га) або баковою сумішшю галаксі топу з поастом (2,0 + 2,0 л/га), коли забур’янення зменшилось на 75-85 % за кількістю та на 78-84 % – за їх масою. Ефективна дія гербіцидів тривала протягом усієї вегетації сої, що, на нашу думку, і є вдосконаленим методом захисту культури від бур’янів.
Вплив систем застосування гербіцидів на густоту стояння рослин сої.
На зміну густоти стояння рослин сої протягом вегетації негативно впливали бур’яни, які внаслідок міжвидової конкуренції витісняли слабкіші рослини. Зрідження залежало від чисельності й видового складу бур’янів. Так, при застосуванні півоту (0,75 л/га) зрідження посіву сої становило 11 – 13 %, а у варіантах із використанням бакової суміші галаксі топу з поастом (2+2 л/га) – 13-14 %. На контрольних варіантах без весняного застосування гербіцидів густота стояння сої перед збиранням зменшувалась на 20-25 %, що свідчить про вищу конкурентну здатність бур’янів за фактори життя.
Вплив заходів хімічного захисту посівів від забур’янення на динаміку
наростання площі листкової поверхні сої та продуктивність фотосинтезу.
Оптимізація умов вирощування польових культур визначає темпи їх росту та розвитку, формування асиміляційної поверхні (рис. 2), від розміру і активності якої залежить продуктивність рослин. На інтенсивність фотосинтезу помітно впливають біологічні особливості сої та зовнішні фактори: освітленість посівів, забезпеченість теплом і СО2, мінеральне живлення, присутність бур’янів тощо.
Рис. 2. Вплив бур’янів на площу листкової поверхні
сої (середнє за 2000-2001 рр.), тис. м /га
Максимум інтенсивності фотосинтезу припадає на період від гілкування до цвітіння сої. В цей час навіть на контролі (без гербіцидів) вона була на рівні 5,2 г/м2 за добу, на варіанті із застосуванням півоту – 6,9 та галаксі топу з поастом – 6,3 г/м2 за добу, що відповідно на 33 і 21 % перевищило показник на контрольному варіанті.
Таким чином, наростання площі листкової поверхні та абсолютно сухої маси сої залежить від умов вирощування і в першу чергу від рівня забур’яненості посівів, на який суттєвий вплив має використання високоефективних гербіцидів при догляді за культурою.
Дія бур’янів і гербіцидів на вміст фотосинтетичних пігментів у листках сої.
Основним чинником синтезу органічних речовин є сонячна енергія, яка засвоюється фотосинтетичними пігментами рослин. Завдяки лише процесу фотосинтезу рослина створює до 95 % сухої маси урожаю. Помітний вплив на продуктивність фотосинтезу має розмір і тривалість життя листкового апарату (Ничипорович О.О., 1955).
На інтенсивність фотосинтезу впливають також абіотичні фактори, зокрема, забезпеченість теплом, вологою, поживними речовинами та світлом. Тобто, ті фактори, за які конкурують бур’яни з культурними рослинами і від наявності яких залежить урожайність сої. Зменшуючи з допомогою гербіцидів забур’янення посівів, створюються кращі умови забезпечення сої життєво важливими факторами.
Дослідження С.І.Лебедєва (1967), Б.О.Панасюка (1968) та багатьох інших вчених свідчать про пряму залежність між вмістом хлорофілу та урожайністю культур.
На забур’яненому варіанті (в контролі без гербіцидів) хлорофілу “а” і “б” було на 17-19 і 10-12 мг % менше від їх вмісту в листках сої, що вирощувалась на фоні застосування півоту чи бакової суміші галаксі топу з поастом, де вони суттєво зменшували забур’янення посіву.
Вплив догляду за посівами сої на ріст бульбочкових утворень.
Здатність бобових культур фіксувати азот повітря за допомогою бульбочкових бактерій та використовувати його в процесі синтезу амінокислот і білка є важливою їх властивістю. Соя забезпечує свої потреби в азоті на 90-95 %, залишаючи значну його кількість наступним культурам сівозміни. Інокуляція бульбочковими бактеріями сої здатна забезпечити ріст її продуктивності на 4-6 ц/га (Кретович В.Л.,1973; Новикова А.Т.,1981; Адамень Ф.Ф., 1995).
У фазі наливу бобів у рослин на контролі (без застосування гербіцидів) чисельність бульбочок на кореневій системі зросла до 15,7 шт/рослину або на 23 %, а маса – до 0,92 г/рослину або на 33 % порівняно з фазою цвітіння сої. На варіантах, де застосовували гербіциди, за меншої забур’яненості кількість і маса утворень на коренях сої була в межах 41-54 і 43-56 % до контролю. Тобто, кількість бульбочок і їх маса знаходились в прямій залежності від забур’яненості посіву та, як наслідок, в оберненій – від забезпеченості культури мінеральним азотом, а не від застосування післясходових гербіцидів, які були відсутні в ґрунті під час інокуляції. Через конкуренцію за поживні речовини на забур’янених варіантах культура гостріше відчуває дефіцит мінерального азоту, а тому інтенсивніше стимулює ріст і розвиток бульбочкових утворень.
| 
