|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА
ЖЕРНОКЛЬОВ Галина Василівна
УДК 636.082:57.08
Ефективність використання різних білкових
добавок при одержанні in vitro ембріонів
великої рогатої худоби
- - біотехнологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Харків - 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в лабораторії отримання гамет і ембріонів in vitro Харківського біотехнологічниго центру Української академії аграрних наук.
Науковий керівник:
доктор біологічних наук, професор, Бугров Олексій Дмитрович, Харківський біотехнологічний центр УААН, головний науковий співробітник
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, професор, академік УААН Осташко Федір Іванович, Харківський біотехнологічний центр УААН, головний науковий співробітник
кандидат сільськогосподарських наук Тагіров Максуд Тагірович, Інститут птахівництва УААН, завідувач лабораторії клітинної інженерії
Провідна установа:
Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства аграрної політики України, м. Львів
Захист дисертації відбудеться “ 24 ” квітня 2001 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 65.356.02 Інституту тваринництва УААН за адресою: 62404, Харківська обл., Харківський р-н., с. Кулиничі.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту тваринництва УААН.
Автореферат розісланий “ 22 ” березня 2001 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої
ради, кандидат сільськогосподарських наук Чалий О.І
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хоча від моменту першого повідомлення про народження життєздатного потомства у результаті трансплантації ембріонів, одержаних методом дозрівання та запліднення ооцитів великої рогатої худоби in vitro, минуло більше 15 років, результативність даного методу залишається все ще досить низькою й дорівнює у кращих лабораторіях світу 30-40% бластоцист від числа відселекціонованих для дозрівання ооцитів (Trounson J. O. et al., 1994; Harvey M.B. et al. 1995; Brackett B.G et al., 1996; Niemann H. et al., 2000). Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є удосконалення середовищ та умов культивування статевих клітин та ембріонів. Хоча загальний розвиток методу відбувається шляхом спрощення та стандартизування середовищ культивування, створення хімічно визначених середовищ, практично усі середовища не здатні забезпечувати повноцінний розвиток зародків без додавання сироваток або їх складових (Lorengan P et al., 1994; Сметаніна И.Г., 1998; Gliedt D.W. et al., 1996; Лобачьова І.В., 1997; Van Langendonckt A. et al., 1997).
Надзвичайна багатокомпонентність складу дуже утруднює визначення усіх функцій сироватки, але поки це не буде визначено, усі спроби пошуку замінників цього природного компоненту залишаться безуспішними.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності з науково-технічними програмами Інституту тваринництва УААН та Харківського біотехнологічного центру за темами: “Розробити і удосконалити методи трансплантації ембріонів високоцінних корів для підвищення продуктивних якостей худоби і біотехнологічних завдань” 1991-1995 рр. (№ держреєстрації UA 01001316 P); “Розробити біотехнологічні методи створення сільськогосподарських тварин з заданими господарсько-корисними ознаками” 1996-2000 рр. (№ держреєстрації 0196U011388).
Мета та завдання досліджень. Метою роботи було підвищення ефективності методу отримання ембріонів корів поза організмом шляхом удосконалення середовищ дозрівання ооцитів і розвитку утворених ембріонів in vitro. Для досягнення поставленої мети ставилися такі завдання:
- Вивчити та порівняти вплив різних типів сироваток на дозрівання і запліднення ооцитів in vitro.
- Оцінити вплив на інтра- та екстраядерне дозрівання ооцитів комплексу екзогенних гормонів, яким доповнюють середовище культивування.
- Вивчити вплив на дозрівання ооцитів і розвиток отриманих in vitro ембріонів введення до середовищ культивування інсуліноподібного-II та епідермального факторів росту.
- Визначити ефективність використання при культивуванні ранніх ембріонів, отриманих поза організмом, сироватки крові суперовульованих донорів, яку було одержано у різні фази статевого циклу.
- Визначити оптимальний час введення сироваткової компоненти до середовища розвитку ембріонів.
- Визначити рівень стероїдних та гонадотропних гормонів у сироватках, які були використані у системі in vitro.
- Визначити концентрацію загального білка і його окремих фракцій у сироватках, які були використані.
Об’єкт дослідження: ооцити, яйцеклітини та ембріони великої рогатої худоби, одержані при дозріванні та заплідненні поза організмом; сироватка крові, одержана від корів-донорів з індукованою поліовуляцією та у спонтанний цикл.
Предмет дослідження: ядерне і цитоплазматичне дозрівання ооцитів корів і розвиток утворених після запліднення in vitro ембріонів у середовищах, доповнених різними типами сироваток, гормонами та факторами росту.
При виконанні роботи використовували біотехнологічні (дозрівання ооцитів, їх запліднення та наступний розвиток утворених ембріонів in vitro), морфологічні (оцінка ооцитів, яйцеклітин та ембріонів за морфофізіологічними показниками), цитогенетичний (дослідження мейозу), радіоімунологічний (дослідження гормонального фону сироваток), електрофоретичний (дослідження концентрації загального сироваткового білка і його фракцій) методи.
Наукова новизна отриманих результатів. Автором вперше застосовано комплексний підхід до вирішення питання підвищення технологічності й ефективності методу одержання ембріонів у системі in vitro на основі аналізу змін гормонального та біохімічного складу сироватки крові, що відбуваються протягом семи діб естрального циклу корів з індукованою поліовуляцією та спонтанною охотою.
Вперше визначено перевагу використання у системі одержання ембріонів in vitro естральної сироватки крові корів з індукованою поліовуляцією в порівнянні з сироваткою крові корів із спонтанною охотою. Встановлено наявність взаємозв`язку рівня мейотичного дозрівання ооцитів і концентрації ендогенного естрадіолу сироваток крові суперовульованих донорів. Вперше показано позитивний вплив комбінованого використання при дозріванні ооцитів і культивуванні ембріонів сироваток крові, одержаних у різні фази естрального циклу корів. Встановлено наявність корелятивної залежності між мейозстимулюючою дією естральної сироватки суперовульованих корів при культивуванні ооцитів in vitro та кількістю повноцінних ембріонів, одержаних від цих донорів.
Практичне значення отриманих результатів. На підставі проведених досліджень і теоретичних узагальнень, що сформульовані у дисертаційній роботі, удосконалено метод отримання пізніх морул із дозрілих та запліднених in vitro ооцитів великої рогатої худоби шляхом введення до середовищ культивування сироватки крові суперовульованих корів, одержаної у різні фази статевого циклу.
Результати роботи мають також цінність для поглиблення знань про механізми дозрівання ооцитів і доімплантаційного розвитку ембріонів.
Одержані дисертантом результати увійшли до курсу лекцій з біотехнології, генетики та біології розвитку сільськогосподарських тварин Харківського зооветеринарного інституту.
Особистий внесок здобувача. Переважну частину робіт дисертант виконав самостійно. Методологію та схеми досліджень було відпрацьовано разом з науковим керівником. Автором самостійно проведено аналіз першоджерел літератури, більшість досліджень, узагальнення, статистичну обробку та інтерпретацію одержаних результатів, формулювання висновків і пропозицій. Із спільних досліджень і публікацій дисертант використав тільки свою частину результатів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені та обговорені на науково-практичній конференції “Теоретичні і практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному та м’ясному скотарстві” (Київ, 1995); першій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів “Селекційно-біотехнологічні методи використання генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин” (Київ, 1994); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження члена-кореспондента ВАСГНІЛ Ф.Ф.Ейснера “Теория и практика племенного дела в животноводстве” (Харків, 1996); другій міждержавній науково-практичній конференції “Селекционно-генетические и биотехнологические проблемы разведения крупного рогатого скота” (Брест, 1995); науково-практичній конференції “Неінфекційна патологія тварин” (Біла Церква, 1995); другій міжнародній конференції “Актуальные проблемы биологии в животноводстве” (Боровск, 1995);другій міжнародній конференції “Використання сучасних молекулярно-генетичних і біотехнологічних розробок у генетико-селекційних дослідженнях” (Київ, 1998); на II та III Міжнародних конференціях “Використання сучасних молекулярно-генетичних і біотехнологічних розробок у генетико-селекційних дослідженнях” (Одеса, 1998, 1999)
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено у 8-ми друкованих працях: 4-х наукових статтях у виданнях, що входять до переліку фахових ВАК України та 4-х тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках машинописного тексту, вміщує 27 таблиць та 21 рисунок. Список літератури складається з 198 джерел.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились в Інституті тваринництва УААН та Харківському біотехнологічному центрі. Роботу виконано з 1993 по 1999 рік.
Для проведення досліджень використовували яєчники корів і телиць, забитих на Харківському м’ясокомбінаті та бійні д/г “Українка”, які доставляли в лабораторію у фосфатно-сольовому буфері Дюльбекко при температурі 250С. Ооцит-кумулюсні комплекси (ОКК) вилучали методом надрізу антральних фолікулів стерильним лезом, або методом аспірації. У досліді використовували ооцит-кумулюсні комплекси з 2-3-х шаровим рівномірним кумулюсом і гомогенною цитоплазмою.
Дозрівання ооцит-кумулюсних комплексів здійснювали протягом 24 годин за таких фізико-хімічних умов: температура - 37,50С, газова суміш з 5% СО2, 5% О2 та 90% N2, 100% вологості. Базове середовище дозрівання ооцитів складалося з ТС-199 забуференої HEPES “Sigma” з 25 мМ пірувату натрію та гентаміцином (“Reanal” -1мкг/мл). Відповідно до мети експерименту базове середовище доповнювали 20%-ми сироватки, комплексом гормонів, факторами росту. Було використано виготовлену самостійно естральну сироватку крові суперовульованих корів (ЕССК), одержану через 24 години після введення простагландину; сироватку крові корів із спонтанною охотою (ЕСК); сироватку крові новонародженого теляти (СНТ) та фетальну сироватку теляти (ФСТ) фірми “Serva”.В якості гормональних добавок до середовища дозрівання використовували препарати: ФСГ (“Sigma”, “Schering corporation”) у дозі 0,5 мкг/мл, чХГ (“Profasi” - 5 мкг/мл) та естрадіол-17β (“Sigma”) у дозі 50 нг/мл і 1мкг/мл. При дослідженні впливу факторів росту використовували рекомбінантні IGF-II і EGF (“Sigma”) у дозі 50 нг/мл.
Сироватку крові одержували за загальноприйнятою методикою від корів оброблених на суперовуляцію - протягом 6-ти діб з моменту введення простагландину з 24 годинним інтервалом, та від корів із спонтанним циклом - протягом 6-ти діб, починаючи з моменту прояву перших ознак охоти, а також від новонародженого теляти - на другий день після народження. У виготовлених сироватках радіоімунологічним методом було визначено рівень прогестерону, естрадіолу-17β, ФСГ та ЛГ та методом електрофорезу- вміст загального білка й співвідношення його фракцій.
Після закінчення строку культивування частину ооцитів піддавали цитогенетичному аналізу з метою оцінки ядерного дозрівання. Решту ооцитів осіменяли капацитованою у середовищі sp-TALP за методом “ sweam-up” (Parrish J.J. at al., 1986) заморожено-відталою спермою бугая. Гамети спільно інкубували у середавищі fert-TALP протягом 16 годин. Після цього зародки для подальшого розвитку вміщували в кондиційоване епітеліальними клітинами яйцеводу корів базове середовище, доповнене відповідним типом сироватки, або хімічно визначене живильне середовище з амінокислотами CR1aa, доповнене ЕGF у дозі 10, 100 нг/мл або IGF-II у дозі 10, 50 нг/мл.
Ооцити та зиготи фіксували за методом Тарковського (Tarkowski A.K., 1966), та методом, модифікованим Щегельською О.А. (1994). Цитогенетичний аналіз препаратів, забарвлених 2%-ним розчином Гімза, або 1%-ним ацетогематоксиліном, проводити під світловим мікроскопом Axiovert -35. Матеріал документували мікрофотографіями.
Статистичну обробку одержаних даних здійснювали за допомогою стандартного програмного пакету “Statistica” for Windows 95,98 з використанням критеріїв Ст’юдента та χ2.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дозрівання ооцитів корів in vitro у середовищі, доповненому різними типами сироватки. Нині не викликає сумніву факт, що умови дозрівання ооцитів впливають на результати запліднення дозрілих яйцеклітин і наступний ранній ембріорозвиток. Хоча деякі дослідники висловлюють припущення, що присутність сироваткових добавок у середовищі дозрівання ооцитів ссавців не є обов’язковою, усе ж у більшості випадків дозрівання проходить у культуральному середовищі з додаванням гомологічних і гетерологічних сироваток.
Нами досліджено інтраядерне дозрівання ооцит-кумулюсних комплексів корів при культивуванні у середовищі, доповненому фетальною телячою сироваткою (ФСТ) фірми “Serva”, а також виготовленими самостійно естральною сироваткою крові корів з індукованою поліовуляцією (ЕССК), естральною сироваткою крові корів із спонтанною охотою (ЕСК) та сироваткою новонародженого теляти (СНТ), (табл.1).
Таблиця 1
Дозрівання ооцитів корів у середовищі, доповненому
різними сироватками
Примітка: У цій та наступних таблицях однакові суперскрипти мають значення, що достовірно не відрізняються, а різні - ті, що відрізняються з вірогідністю не менше 0,95; а:b, c:e - p<0,01
Тип сироватки, яким було доповнено середовище розвитку ооцитів, впливав на процес мейотичного дозрівання. Вірогідно вищий рівень ядерного дозрівання забезпечило використання ЕССК (73,4%, р<0,01). При доповненні культурального середовища ооцитів СНТ, вірогідно більше ооцитів хоча й відновили мейоз, але припинили дозрівання на стадії метафази I (26,3%, p<0,01).
Відомо, що результативність індукування множинної овуляції характеризується високою варіабельністю індивідуальної реакції тварин. Це ставить питання про рівнозначність використання при дозріванні ооцит-кумулюсних комплексів корів естральних сироваток, отриманих від різних донорів оброблених на суперовуляцію (табл.2).
Сироватка тільки двох донорів із семи досліджених дозволила одержати високий рівень мейотичного дозрівання: стадії метафази II досягло 75,3% і 61,1% ооцит-кумулюсных комплексів при використанні сироваток донорів №5361 і №1026. В інших випадках відсоток ооцитів, що завершили мейотичне дозрівання, був вірогідно нижчим.
Таблиця 2
Дозрівання ооцитів корів у середовищі, доповненому естральною
сироваткою крові, яку одержано від різних донорів
a:b - p<0,01; a:c - p<0,05
Культивування ооцит-кумулюсних комплексів у середовищі з ЕССК забезпечило також і більш повноцінне цитоплазматичне дозрівання (табл.3) порівняно з ЕСК, про що свідчить вірогідно вищий відсоток зародків з двома пронуклеусами та більш низький відсоток поліспермії (17,4% проти 43,6%, p<0,05).
Таблиця 3
Результати запліднення ооцитів, що дозрівали у середовищі,
доповненому ЕССК і ЕСК
a,b p<0,05, c,d p<0,01
Таким чином, сироватка, одержана від донора з множинною овуляцією через 24 години після введення простагландину, забезпечила більш повноцінне як ядерне, так і цитоплазматичне дозрівання ооцитів корів у культурі in vitro порівняно з іншими сироватками.
Проведений аналіз рівня ендогенних гонадотропних (ФСГ, ЛГ) і стероїдних (естрадіол-17βb, прогестерон) гормонів, а також концентрації загального білка і його фракцій у використаних сироватках, показав наявність прямої корелятивної залежності між рівнем ооцитів, що досягли стадії метафази II та рівнем ендогенного естрадіолу (r=0,83; p<0,05) й концентрацією β-глобулінів (r=0,78; p<0,05). Сироватка донора №5361, що забезпечила найбільш високий рівень ядерного та цитоплазматичного дозрівання мала найвищий рівень естрадіолу й β-глобулінів. У наступних дослідах ми використовували саме цю сироватку.
При дослідженні процесу дозрівання ооцит-кумулюсних комплексів слід враховувати те, що хронологія подій, які відбуваються in vitro, повинна відповідати проходженню процесу мейозу при дозріванні ооцитів in vivo. Тому нами було досліджено динаміку процесу мейотичних перетворень при культивуванні ооцитів у середовищі з ФСТ і ЕССК (табл 4).
Таблиця 4
Динаміка процесу мейотичних перетворень при культивуванні
ооцитів корів у середовищах з ФТС і ЕССК
Процес мейотичних перетворень відбувається більш швидко при культивуванні ооцитів у середовищі з ЕССК. Після 18-ти годин культивування у середовищі з ЕССК більшість ооцитів досягли стадії метафази I, а 6,4% вже знаходилися на стадії телофази-метафази II, тоді як при культивуванні з ФСТ на цей час більшість ооцитів були лише на стадії діакінезу та метафази I. Таку тенденцію до випередження було збережено й при аналізі стану хромосом через 20 годин культивування. По завершенні культивування доля ооцитів на завершальних стадіях мейозу була вірогідно вищою у групі з ЕССК порівняно з ФСТ.
Таким чином, культивування ооцит-кумулюсних комплексів у середовищі з ЕССК забезпечує не тільки більш високий рівень ядерного дозрівання, а й швидкість проходження мейозу. Пояснити це можна тим, що ЕССК містить якусь мейозрегулюючу речовину, або комплекс речовин.
Вплив екзогенних гормонів на дозрівання ооцитів корів in vitro. При дозріванні ооцитів більшість дослідників вказує на необхідність для забезпечення повноцінного ядерного і цитоплазматичного дозрівання додаткового екзогенного введення комплексу гормонів: ФСГ, лХГ та естрадіолу-17βb (Е2). Проведені нами дослідження свідчать (табл. 5), що при культивуванні ооцитів у середовищі з ЕССК додавання комплексу гормонів не впливає на рівень ядерного дозрівання. Відсоток запліднених зигот та морул був дещо вищим при дозріванні ооцит-кумулюсних комплексів з додаванням комплексу гормонів, однак ця різниця невірогідна. Таким чином, додавання комплексу ФСГ+лХГ+Е2 до середовища з ЕССК не має позитивного впливу на мейотичне дозрівання ооцитів корів, але може впливати на цитоплазматичне дозрівання.
Відомо, що стероїдні гормони не мають суттєвого впливу на реіниціацію мейозу, однак стимулюють повноцінне цитоплазматичне дозрівання, а саме, синтез гіпотетичного фактора утворення чоловічого пронуклеусу при заплідненні.
Таблиця 5
Дозрівання та запліднення ооцитів корів у середовищі
з гормонами та без них
* - p>0,05
При дозріванні ооцит-кумулюсних комплексів великої рогатої худоби, як правило, до середовища дозрівання додають Е2 у концентрації 1 мкг/мл, що відповідає рівню цього гормону у фолікулярній рідині антрального фолікула у перші 6-8 годин після піку ЛГ. Однак у кількох роботах вказується на негативний вплив таких високих доз естрадіолу на характер мейотичних перетворень у ооциті, що дозріває (Harper K.M., Brackett B.G., 1993; Mitgoti G.Z., Garcia J.M., 1995). Тому нами було досліджено рівень ядерного і цитоплазматичного дозрівання ооцит-кумулюсних комплексів великої рогатої худоби при різних дозах екзогенного Е2 - 1 мкг/мл та 50 нг/мл. (рис.1)
Концентрацію естрадіолу-17βb, що дорівнює 50 нг/мл було нами вибрано на основі літературних даних про вміст цього гормону у фолікулі, що містить зрілий ооцит (Dieleman S.J. et al., 1983). Одержані результати свідчать про перевагу використання більш низьких концентрацій цього стероїдного гормону.
Рис.1. Дозрівання ооцитів у середовищі з різними дозами екзогенного
естрадіолу
Додавання Е2 у дозі 50 нг/мл до середовища з ЕССК сприяло вірогідному збільшенню виходу ооцитів на стадії метафази II - 86,7% (p<0,05) проти 62,5% та 69,6% відповідно у середовищі з 1 мкг/мл Е2 й у середовищі, доповненому тільки ЕССК (контроль). При більш низькому рівні інтраядерного дозрівання відсоток аномалій мейотичного веретена у середовищі з 1 мкг/мл Е2 був вірогідно вищим - 12,5 проти 3,6 та 5,8 (p<0.05).
Дозрівання ооцит-кумулюсних комплексів у контрольному середовищі з ендогенним естрадіолом та у групі з 50 нг/мл екзогенного гормону забезпечило також і більш повноцінне цитоплазматичне дозрівання, яке оцінювали за рівнем отриманих після ектракорпорального запліднення ембріонів (табл. 6)
Таблиця 6
Розвиток зигот, що дозріли у середовищі з різними дозами естрадіолу
a:b - p<0,05
Хоча за загальним відсотком зародків, що розпочали в ділення, вірогідної різниці між групами не спостерігали, відсоток ембріонів, що розвинулися до стадії пізньої морули був вище у середовищі з 50 нг/мл Е2 та у контролі. На сьому добу після запліднення стадії пізньої морули досягло 76,2% та 61,1% ембріонів відповідно у 1-й групі і контролі, тоді як у 2-й групі цей показник склав 50% (p<0,05).
Таким чином визначено, що концентрація екзогенного естрадіолу 1 мкг/мл, яка традиційно використовується у системі дозрівання поза організмом ооцит-кумулюсних комплексів, негативно впливає на ядерне дозрівання, підвищуючи частку ооцитів з дегенеративними змінами хромосом і не є оптимальною для цитоплазматичного дозрівання.
Вплив екзогенних факторів росту на дозрівання ооцитів корів in vitro. Іншим класом речовин, які також присутні у фолікулярній рідині in vivo і впливають на процес дозрівання ооцитів у організмі є фактори росту. Деякі дослідники вважають, що прояв рістстимулюючої та мейозстимулюючої дії сироватки у культурі відбувається саме завдяки факторам росту, які вона містить (Matsuoka et al., 1992; Pidetoshi et al. 1995; Palma G.A. et al., 1997).
У проведених нами дослідженнях було вивчено вплив доповнення середовища культивування ооцитів великої рогатої худоби такими факторами росту, як інсуліноподібний фактор росту II (IGF-II) та епідермальний фактор росту (EGF). Результати культивування ооцит-кумулюсних комплексів у середовищі з добавленням різних факторів росту наведено на рис.2.
 Рис.2. Результати дозрівання ооцитів і розвитку утворених після
запліднення ембріонів у середовищі, доповненому факторами росту
Доповнення середовища дозрівання ооцитів IGF-II вірогідно підвищувало рівень мейотичного дозрівання до 87,5% (n=56) проти 62,3% (n=53); 60,0% (n=60) й 70,0% (n=60) відповідно у контролі та у групах з EGF й IGF-II+ EGF (p<0,05). При добавленні до середовища культивування EGF рівень ооцитів, що реініціювали мейоз, але зупинилися на стадії діакінезу-метафази I, був найвищим і становив 40% (p<0.05).
Кращу здатність до розвитку після запліднення виявили також ті ооцити, дозрівання яких відбувалося у середовищі з IGF-II, або з комбінацією IGF-II і EGF. Хоча за загальним відсотком зигот, що розпочали ділення після запліднення, вірогідної різниці між групами не виявлено, відсоток зародків, що розвинулися до доімплантаційних стадій був вірогідно вищим і становив 11,5 і 12,5 відповідно у групах з інсуліноподібним фактором росту-II та комбінацією IGF-II+ EGF проти 6,3 та 4,7 - відповідно у контролі та при додаванні лише EGF (p<0,01).
Таким чином, IGF-II безпосередньо, або у комбінації з EGF, прямо, або опосередковано, приймає участь у регуляції інтра- та екстраядерного дозрівання ооцитів корів in vitro.
Розвиток отриманих in vitro ембріонів у середовищі, доповненому різними типами сироваток. У процесі розвитку зародків від незрілої гамети до ранніх ембріональних стадій їх трофічні потреби змінюються. Цей факт неможливо не враховувати при культивуванні поза організмом. Тому ми припустили, що ооцити та ранні ембріони потребують різних складових сироватки і ті сироваткові добавки, що позитивно впливали на дозрівання ооцитів, не будуть оптимальними для підтримки розвитку утворених після запліднення ембріонів. У зв’язку з цим нами було досліджено розвиток отриманих in vitro ембріонів корів у середовищі, доповненому ЕССК, ЕСК та ФСТ (табл.7).
Таблиця 7
Розвиток ембріонів корів у середовищі, доповненому різними сироватками
| 
