|
ІНСТИТУТ грунтознавства ТА АГРОХІМІЇ ім. О.Н. Соколовського Уаан
Аттіла Комі Джіджону
Удк 631.8
ВПЛИВ РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЙ застосування МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА
УРОЖАЙ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПРОСА НА ЧОРНОЗЕМІ Опідзоленому
важкосуглинковому Лівобережного Лісостепу УКРАЇНИ
06.01.04 - агрохімія
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата сільськогосподарських наук
Харків -1999Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського, Українська академія аграрних наук
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор БУКА Анатолій Янович, Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського Уаан, головний науковий співробітник лабораторії органо-мінеральних добрив
Офіційні опоненти:
- Доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник ЛісовИй МИКОЛА Вікторович, Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського Уаан, завідувач лабораторією моделювання та управління хімізацією
2. Кандидат сільськогосподарських наук, доцент Сирий микола Михайлович, Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри агрохімії
Провідна установа Уманська сільськогосподарська академія, кафедра агрохімії і грунтознавства, Міністерство освіти, Умань
Захист відбудеться “ 15 ” квітня 1999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01 в Інституті грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського Уаан, за адресою: 310024, м. Харків-24, вул. Чайковського, 4
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського Уаан, за адресою: 310024, м. Харків-24, вул. Чайковського, 4
Автореферат розісланий 15березня 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої
Вченої ради, к.с.-г. наук Павленко О. Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми досліджень. Однією з умов успішної реалізації Продовольчої програми світу, в тому числі в республіці Того, є збільшення виробництва круп’яних культур, зокрема проса. Інтенсифікація землеробства базується на широкому застосуванні добрив та інших агрохімікатів.
У зв'язку з дефіцитом та дорожнечею мінеральних добрив в Україні досить гостро постало питання вишукування шляхів ресурсозберігаючого їх застосування. Одним із шляхів підвищення ефективності туків, що вносять в грунт, який дозволяє практично без зниження рівнів урожаїв та його якісних показників суттєво зменшувати дози їх застосування - є ресурсозберігаючий локальний спосіб їх внесення (Бука А.Я. та ін., 1990).
В структурі посівних площ ярих зернових культур просо зай-має в лівобережному Лісостепу України значне місце (біля 11,0 %). У той же час особливості грунтового живлення проса, регулювання поживного режиму грунту шляхом застосування мінеральних добрив для даної зони вивчені явно недостатньо.
Для розробки ресурсозберігаючої технології застосування мінеральних добрив під просо необхідно більш глибоке вивчення особливостей його мінерального живлення, розробка основних елементів системи його удобрення для умов лівобережного Лісостепу України, що безумовно актуально для даної зони.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дослідження, представлені в дисертаційній роботі, входили до тематичного плану Інституту грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН за НТП “Родючість грунтів”, завдання 01.02, № державної реєстрації 0196 U 012538.
Мета і задачі досліджень - розробка ресурсозберігаючої технології застосування мінеральних добрив під просо для одержання стабільних високоякісних урожаїв зерна за високої окупності внесених добрив приростами врожаїв на чорноземі опідзоленому лівобережного Лісостепу України.
Для досягнення поставленої мети на вирішення були поставлені такі задачі:
- встановити вплив різних способів, строків та доз внесення мінеральних добрив на динаміку вмісту головних елементів живлення в грунті і в рослинах проса;
- визначити вплив різних технологій застосування мінеральних добрив на рівень та якість урожаю зерна проса;
- встановити залежності виносу з урожаєм NPK із грунту та коефіцієнти використання їх із внесених мінеральних добрив рослинами проса у зв'язку із різними технологіями застосування туків;
- дати економічну та енергетичну оцінки різним технологіям застосування мінеральних добрив під просо.
Наукова новизна досліджень полягає в тому, що вперше для чорноземів опідзолених важкосуглинкових лівобережного Лісостепу України розроблена ресурсозберігаюча технологія допосівного локального застосування мінеральних добрив сівалками СЗ-3,6 під просо, яка дозволяє одержувати стабільні врожаї високоякісного зерна за найвищої (15,7 кг/кг NPK) окупності приростами врожаїв одиниці внесених туків.
Вперше для даної зони України дана економічна і енергетична оцінки різних технологій застосування мінеральних добрив під просо, встановлені при цьому виноси головних елементів живлення з урожаєм та коефіцієнти їх використання рослинами із внесених добрив.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена та рекомендована для впровадження на чорноземах опідзолених важкосуглинкових лівобережного Лісостепу України ресурсозберігаюча технологія локального застосування мінеральних добрив під просо, яка забезпечує одержання стабільних високоякісних урожаїв зерна. При цьому витрати мінеральних добрив на одержання урожаю у порівнянні з раніше рекомендованими дозами їх внесення знижуються на 45-57 %, а окупність 1 кг NPK приростами урожаю досягає 15,7 кг зерна на 1 кг NPK.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто виконав усі роботи по закладці та проведенню польових дослідів, відбору та аналізу зразків грунтів і рослин, по визначенню якості врожаю зерна, розрахункам виносів та коефіцієнтів використання рослинами проса NPK добрив, економічної та енергетичної ефективності різних технологій застосування мінеральних добрив під просо.
Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися й отримали позитивну оцінку на конференції молодих вчених в іГа ім. О.Н. Соколовського Уаан "Теоретичні та прикладні аспекти сучасних проблем грунтознавства та агрохімії" (Харків, 1997) та на V з'їзді товариства грунтознавців та агрохіміків України (Рівно, 1998).
Публікації. За матеріалами досліджень надруковано 3 наукових статті в журналах та наукових збірниках, в яких викладені основні положення дисертації.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, містить 21 таблицю в тексті і 10 таблиць та інших матеріалів в додатках.
Перелік використаних джерел включає 252 позиції, у тому числі 23 на іноземній мові латиницею.
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження виконували в польових дослідах на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому в дослідному господарстві "Комунар" іга ім. О. Н. Соколовського Уаан в Харківському районі Харківської області. Вихідна агрохімічна характеристика 0-30 см шару грунту: вміст гумусу (за Тюріним) - 3,8 %; нітратного азоту (за Грандвальд-Ляжу) - 0,37 мг/100 г грунту; амонійного азоту (фотоколориметрично з реактивом Несслера) - 0,77 мг/100 г грунту; рухомих фосфору - 5,1 та калію (за Чириковим) - 10,2 мг/100 г грунту. Сума поглинених основ -21,0 мг-екв/100 г грунту; рн водне - 6,3 та рн сольове - 4,9.
Погодні умови за роки досліджень були різними: 1996 рік жаркий, посушливий, з меншою проти норми кількістю опадів; 1997 рік - з холодною посушливою весною (квітень-травень), з дощовим літом та початком осені; 1998 рік - гостропосушливий, з високими температурами повітря в травні - на початку липня та з нормальним зволоженням з другої половині липня-серпні.
Досліди виконували за схемою, наведеною далі в таблицях. Просо нового районованого сорту Харківське 31 висівали в кінці другої декади травня суцільним рядовим способом сівалками Сз-3,6 на глибину 4-5 см з нормою висіву 4 млн. штук схожих насінин на 1 га після озимої пшениці. Розмір посівної ділянки - 90 м2, облікової - 40 м2, повторність - триразова. Агротехніка в дослідах - загальноприйнята для зони.
В дослідах застосовували аміачну селітру, суперфосфат гранульований та каліймагнезію, які вносили в окремих варіантах згідно схеми досліду. Способи внесення добрив - врозкид по поверхні грунту, локально на 6-8 см сівалкою С3-3,6 під допосівну культивацію грунту, в рядки під час сівби та в підживлення локально сівалкою С3-3,6 на глибину 4-5 см.
Агрохімічні аналізи вмісту в 0-30 см шарі грунту NPK виконували в три строки - в фазах кущіння, викидання волотей та при збиранні врожаю зерна проса на варіантах 1, 3, 5, 6, 8, 9, 10. У ці ж строки і на тих же варіантах визначали динаміку надходження та вміст в рослинах NPK. Якість урожаю зерна та вміст NPK в зерні та соломі визначали на всіх варіантах досліду. Усі аналізи виконували за триразового повторення, що дозволило математично обробити одержані результати дисперсійним методом на ЕОМ (за Доспєховим).
Розрахунки економічної ефективності застосування під просо різних технологій внесення добрив виконували за "Методикою ... використання результатів НДР і Окр ..." (1986), а енергетичний їх аналіз за методиками О.К. Медведовського, П.І. Іваненка (1988) та В.П. Мартьянова (1996).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Вплив різних технологій застосування мінеральних добрив на поживний режим грунту. Результати досліджень показали, що азотний режим грунту складався в усі роки сприятливо для проса. Вміст у грунті нітратного азоту залежав від дози внесення азотних добрив, застосування яких поліпшувало режим азотного живлення рослин проса. Строки та способи внесення азотних добрив і дози застосування фосфорно-калійних туків практично не впливали на зміни вмісту в грунті нітратного азоту. Максимальний його вміст у грунті був у фазі кущіння рослин на варіанті з розкидним внесенням найбільшої загальної дози туків та при їх локальному допосівному застосуванні. До часу збирання врожаю на більшості варіантів досліду вміст нітратного азоту був практично однаковим і досить низьким у зв'язку із інтенсивним використанням його рослинами проса. Перенесення частини добрив із допосівного локального внесення - в рядки на вміст в грунті N-nо3 практично не впливало, а внесення N15 у підживлення у фазі кущіння рослин - суттєво підвищувало вміст в ньому N-nо3 лише при першому визначенні і було неістотним при наступних.
Визначення в грунті вмісту амонійного азоту показало, що його кількість прямо залежить від доз застосування азотних добрив. Строки та способи внесення добрив на його вміст практично не впливали. Максимальна його кількість в грунті була за розкидного внесення повної дози туків при визначенні у фазі кущіння рослин проса і поступово знижувалась до кінця їх вегетації. Можна відзначити тенденцію підвищення вмісту в грунті N-nh4 за локального внесення добрив та при роздрібненому їх застосуванні.
За вмістом в грунті мінерального азоту можна відзначити, що він чітко повторює ті ж самі залежності, що були виявлені в першу чергу для вмісту в ньому N-nh4.
Строки та способи внесення туків суттєвого впливу на вміст в грунті рухомого фосфору у порівнянні із контролем не виявляли, однак чітко простежується закономірність зменшення його вмісту від першого (у фазі кущіння) до третього (збирання врожаю) строку визначення, що свідчить про інтенсивне використання фосфору рослинами проса. Найбільш високий вміст Р2о5 при усіх строках визначень був за розкидного допосівного внесення повної дози туків. За локального ресурсозберігаючого внесення туків та роздрібненого їх застосування відмічається чітка тенденція до зменшення його вмісту в грунті у порівнянні із його вмістом за розкидного внесення їх повної дози.
Дані обліків вмісту в грунті рухомого калію за своїми закономірностями були головним чином аналогічними динаміці вмісту в ньому рухомого фосфору і він практично не залежав від строків і способів внесення туків. Лише за розкидного їх внесення до сівби у повній дозі відзначено достовірне, у порівнянні із контролем, збільшення вмісту в грунті К2о.
Вплив різних технологій застосування мінеральних добрив на динаміку надходження поживних речовин в рослини проса. Вміст в рослинах загального азоту закономірно знижувався від першого до третього строку його визначення. Застосування мінеральних добрив забезпечило достовірне підвищення вмісту в рослинах валових форм азоту при перших двох строках визначень. Локальне одночасне застосування туків вело до деякого зниження вмісту азоту в рослинах при перших двох строках визначень у порівнянні із розкидним їх внесенням у повній дозі. Роздрібнене внесення добрив не сприяло збільшенню його вмісту в рослинах у порівнянні із одночасним застосуванням туків при усіх строках визначень. Додавання до Р15 - азоту N15 локально в підживлення - дещо підвищувало вміст в рослинах азоту у порівнянні із застосуванням одного фосфору, поліпшуючи режим їх азотного живлення. Локальне внесення зменшених на 44-57 % доз добрив та подрібнене їх застосування, як і перенесення азоту із рядкового внесення - у підживлення не вело до суттєвого зниження вмісту загального азоту в зерні та соломі.
Застосування добрив, особливо повного, сприяло збільшенню вмісту в рослинах проса загального фосфору при перших двох строках визначень. За зменшення дози локального внесення NPK відзначається тенденція до зниження вмісту в рослинах загального фосфору при перших двох строках визначень, а при визначеннях в зерні та соломі такого не спостерігається.
Зменшення доз внесення NPK при локальному загальному їх застосуванні, роздрібнене їх внесення та перенесення N15 із рядкового внесення - у підживлення на вміст загального калію в зерні проса та соломі практично не впливало.
Вплив різних технологій застосування мінеральних добрив на врожайність зерна та соломи проса. Дослідження показали (табл. 1), що як в окремі роки, так і в середньому за 3 роки, застосування мінеральних добрив тільки у рядки при сівбі (вар. 2-5), а також внесення їх у рядки у поєднанні із підживленням посівів азотом у фазі кущіння рослин (вар. 10), суттєво не впливало на рівні врожайності зерна проса. В той же час слід відзначити досить високу окупність одиниці внесених добрив приростами врожаю зерна за внесення у рядки під час сівби N15 (вар. 2).
Застосування раніше рекомендованої дози N45p45K35 врозкид до сівби (вар. 6) забезпечувало в середньому за 3 року одержання високого (28,1 ц/га) врожаю зерна, при окупності внесених добрив приростами врожаю 9,2 кг зерна на 1 кг NPK.
Перенесення частки добрив із розкидного (вар. 6) або локального їх внесення (вар. 8) у рядки під час сівби (вар. 7 та 9), як і перенесення азоту із припосівного удобрення (вар. 4) у підживлення посівів проса у фазі кущіння - додаткового приросту врожаю не забезпечує. Отже, технології роздрібненого внесення мінеральних добрив під просо виявилися малоефективними у порівнянні з внесенням у повній дозі різними способами за один прийом.
Найбільш ефективною за роки досліджень виявилася ресурсозберігаюча технологія одноразового локального допосівного внесення добрив під просо в грунт на глибину 6-8 см сівалкою С3-3,6 у дозі N25p25k15 (вар. 8) при застосуванні якої щорічно і в середньому за 3 роки одержували близький у порівнянні із допосівним внесенням врозкид повної дози туків (вар. 6), урожай зерна високої якості, за найвищої їх окупності (15,7 кг зерна на 1 кг NPK). За такої ресурсозберігаючої технології застосування добрив під просо - на кожному гектарі його посівів одночасно заощаджується по 20 кг діючих речовин NPK.
Таблиця 1 - Вплив різних технологій застосування мінеральних
добрив на врожайність зерна проса
Обліки врожаїв просяної соломи показали, що різні технології застосування туків підвищували її врожаї на 10,9-74,0 % у порівнянні з контролем. Строки, способи та дози внесення туків впливали на її врожай практично за тими ж самими закономірностями, що і на врожай зерна. За локальної ж ресурсозберігаючої технології застосування добрив урожай соломи був лише на 3.1 ц/га меншим, ніж за допосівного їх внесення у повній дозі (вар. 8 та вар. 6).
Вплив різних технологій застосування добрив на якість урожаю зерна проса. На вміст у зерні проса білка (табл. 2) у першу чергу впливали дози і способи внесення азотних добрив. Внесення при сівбі в рядки N15 (вар. 2) не підвищувало вміст білка в зерні проса у порівнянні із контролем, а при внесенні в рядки повного добрива (вар. 5) відмічена тенденція підвищення його вмісту (на 0,27 %). Найбільш високим вміст білка був при допосівному застосуванні врозкид повної дози туків (вар. 6). За локального допосівного ресурсозберігаючого їх внесення (вар. 8) вміст білка в зерні був досить високим (10,01 %). Роздрібнене внесення туків (вар. 7, 9, 10) на зміни вмісту білка в зерні проса також практично не впливало.
Таблиця 2 - Вплив різних технологій застосування мінеральних
добрив на показники якості зерна проса
середнє за 1996-1998 рр.
На вміст крохмалю в зерні проса в більшій мірі впливало застосування фосфорних добрив і він в меншій мірі, ніж вміст білка залежав від доз та способів внесення мінеральних добрив. Способи та строки внесення туків, а також роздрібнене їх застосування суттєво не впливало на вміст крохмалю в зерні проса.
Вміст жиру в зерні проса на варіантах із внесенням добрив, у порівнянні з контролем, змінювався несуттєво. Можна відзначити лише тенденцію підвищення його вмісту від внесення туків у повній дозі (вар. 6 та 7) і при локальному ресурсозберігаючому їх застосуванні (вар. 8 та 9). Роздрібнене внесення туків на вміст жиру у зерні практично не впливало.
На вміст клітковини в зерні проса впливали лише дози внесення добрив і найбільшим він був при їх застосуванні у повній дозі (вар. 6 та 7) і за локального ресурсозберігаючого їх внесення (вар. 8).
За наслідками досліджень встановлено тенденцію позитивного впливу застосування добрив на масу 1000 зерен, натуру зерна, його плівчастість та вихід пшона.
Слід особливо підкреслити, що за ресурсозберігаючої технології внесення добрів у дозі меншої майже у 2 рази, ніж за допосівного їх застосування повною дозою врозкид, усі технологічні показники якості врожаю зерна проса від інших практично не відрізнялися.
Виробнича перевірка результатів досліджень, яку виконували у 1998 році на загальних посівах проса в дослідному господарстві "Комунар" інституту грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН, показала, що рекомендована ресурсозберігаюча технологія застосування мінеральних добрив (N25p25k15 локально на 6-8 см під допосівную культивацію грунту) за врожайністю зерна проса практично не поступається раніше рекомендованій виробництву технології їх внесення (N45p45k35 врозкид під допосівну культивацію грунту) - 30,9 ц/га та 28,9 ц/га, а за окупністю 1 кг NPK приростами врожаю значно перевищує останню - на 6,8 кг/кг NPK.
Винос урожаєм проса головних елементів живлення з грунту та коефіцієнти їх використання рослинами за різних технологій внесення мінеральних добрив. Винос з урожаєм проса усіх елементів живлення рослин у першу чергу залежить від доз застосування азоту та способів внесення азотно-фосфорних туків (табл. 3).
Внесення у рядки під час сівби N15 (вар. 2) збільшувало винос азоту на 14,1 %, фосфору - на 10,8 % та калію - на 8,0 %, а рядкове застосування повного добрива (вар. 5) підвищувало винос азоту на 16,7 %, фосфору - на 14,6 % і калію - на 11,3 %, у порівнянні із їх виносами на контролі (вар. 1). Найбільш високими виноси NPK були за допосівного внесення врозкид максимальної дози туків (вар. 6), відповідно - на 38,1 %, 33,1 % і 22,2 % вони були більшими, ніж на контролі. Роздрібнене внесення туків (вар. 7 та 9) на рівень виносів NPK практично не впливало. Перенесення N15 із рядкового внесення під час сівбі (вар. 4) - у підживлення рослин (вар. 10) на винос його з врожаєм не впливає.
Таблиця 3 - Винос азоту, фосфору та калію із грунту урожаєм
зерна та соломи проса і коефіцієнти їх використання
рослинами із внесених туків, середнє за 1996-1997 рр.
Коефіцієнти використання рослинами проса NPK із внесених добрив чітко залежать від доз та способів їх застосування (табл. 3).
За внесення в рядки Np (вар. 4) та NPK (вар. 5) коефіцієнти
використання рослинами проса азоту у порівнянні із роздільним застосуванням у рядки N (вар. 2) дещо підвищувалися (на 4,2-7,6 %).
Застосування NPK врозкид (вар. 6, 7) помітно знижувало коефіцієнти їх використання із добрив у порівнянні із внесенням туків у рядки на вар. 5 (N - на 14,5-14,7 %; Р - на 2,7-3,1 % та К - на 8,4-9,0 %).
Роздрібнене допосівне внесення добрив (вар. 7 та 9) на коефіцієнти використання рослинами поживних речовин суттєво не впливало, як і перенесення N15 з рядкового удобрення - у підживлення посівів.
Локальне ресурсозберігаюче застосування NPK (вар. 8) суттєво збільшувало коефіцієнти їх використання рослинами у порівнянні із розкидним внесенням раніше рекомендованої дози туків (вар. 6) - N на 15,4 %; Р - на 8,4 %; К - на 11,8 % й вони були тут найбільш високими в досліді.
Коефіцієнти використання рослинами проса фосфору за максимальної дози його внесення (вар. 6 та 7) складали 9,6-10,0 %.
За локального внесення зменшених доз фосфору (вар. 8, 9) коефіцієнти його використання рослинами у порівнянні із розкидним та роздрібненим застосуванням повної дози туків (вар. 6, 7) збільшувалися на 8,4-8,0 %, тобто коефіцієнти використання фосфору залежали не тільки від рівня доз, але й від способу його внесення.
Коефіцієнти використання рослинами проса калію суттєво зростали за локалізації застосування зменшених доз NPK (вар. 8, 9) у порівнянні із внесенням повної дози NPK врозкид (вар. 6, 7) та врозкид у поєднанні із рядковим добривом (вар. 7).
Економічна та енергетична оцінка ефективності різних технологій застосування мінеральних добрив під просо. Матеріальні витрати у грошовому вимірі за різних технологій застосування добрив під просо коливаються у межах від 380 до 570 грн./га.
Найбільший умовно-чистий прибуток (484,8 грн./га) одержано на варіанті з ресурсозберігаючим локальним одночасним застосуванням туків (вар. 8), де також був найбільшим (101,0 %) рівень рентабельності виробництва зерна проса (табл. 4). Враховуючи те, що за ресурсозберігаючого застосування туків під просо на кожному гектарі його посіву заощаджується ще й по 20 кг д.р. NPK - саме він є найбільш економічно доцільним для цієї зони.
Енергетична оцінка різних технологій застосування добрив під просо (табл. 4) показала, що внесення добрив та збільшення доз їх застосування підвищує загальні енергетичні витрати на їх застосування. За внесення у рядки під час сівбі Р15 (вар. 3) енерговитрати склали 3795,1 ккал, а при збільшенні загальної дози туків до N45p45k35 (вар. 6, 7) - вони зростали до 4887,7-5087,7 ккал, у т.ч. за рахунок їх застосування на 1137,7 ккал.
У структурі загальних витрат енергії на вирощування проса максимальна їх кількість припадає на агротехнічні заходи (від 22,5 до 29,0 %), а на внесення туків припадає від 1,3 (вар. 3) до 23,3-23,4 % (вар. 6, 7) енерговитрат. За ресурсозберігаючого локального внесення туків (вар. 8, 9) загальні енерговитрати на агротехнічні заходи склали 25,8-25,9 %, а на внесення добрив вони були суттєво меншими (13,5-13,6 %), ніж при застосуванні туків повною дозою на вар. 6 та 7. Проте, локалізація внесення туків та подрібнене їх застосування веде до деякого збільшення витрат енергії.
Таблиця 4 - Економічна та енергетична оцінки різних
технологій застосування добрив під просо,
в середньому за 1996-1997 рр.
Найбільша енергоємність загальної маси урожаю проса за роки
досліджень (11630,7 ккал) була за внесення повної дози туків врозкид (вар. 6), а коефіцієнт енергоємності зерна дорівнював тут 2,07.
Максимальна енерговіддача урожаю зерна проса (Кее = 2,12) одержана за ресурсозберігаючої технології локального допосівного одночасного внесення туків весною в грунт на глибину 6-8 см сівалками Сз-3,6 в дозі N25p25k15.
ВИСНОВКИ
1. Вміст у грунті нітратного та амонійного азоту у першу чергу залежить від доз внесення азотних добрив. Строки та способи внесення азотних добрив та дози застосування Рк на зміни вмісту у 0 -30 см шарі грунту мінерального азоту практично не впливають. Слід відзначити лише тенденцію підвищення вмісту в грунті амонійного азоту за локального застосування NРК та за роздрібненого внесення добрив. Локальне внесення азоту у підживлення дещо збільшує його вміст у грунті у фазі кущіння рослин. Максимальний вміст азоту в грунті відзначено у фазі кущіння проса за внесенням NРК повною дозою врозкид та локально, із поступовим зниженням його до кінця вегетації рослин.
Вміст у грунті рухомого фосфору слабо залежить від доз, строків та способів внесення добрив, чітко знижуючись від першого (фаза кущіння) до третього (збирання урожаю) строку його визначення. Найбільш високим при усіх строках визначень він був за розкидного внесення повної дози NРК. За локального внесення зменшених доз NРК та подрібненому їх застосуванні відзначається чітка тенденція до зниження вмісту в грунті рухомого фосфору.
Вміст в грунті рухомого калію не залежить від способів та строків внесення NРК, а максимальним при усіх строках визначень він був за розкидного їх застосування повною дозою.
2. Вміст в рослинах проса поживних речовин закономірно знижується від першого до третього строку визначень. Застосування добрив сприяє підвищенню вмісту NPK в рослинах при перших двох строках визначень. Локальне внесення зменшених доз NРК та роздрібнене внесення туків практично не знижує їх вмісту в рослинах, зерні та соломі.
3. Припосівне внесення добрив, його сполучення із підживленням, а також технології роздрібненого застосування мінеральних добрив суттєво не підвищують урожайності зерна у порівнянні з технологіями одноразового внесення повної дози туків.
Локальне ресурсозберігаюче застосування NРК несуттєво знижує урожайність зерна проса, але підвищує окупність приростами урожаїв внесених туків з 9,2 до 15,7 кг/кг NРК у порівнянні із застосуванням повної дози NРК врозкид під допосівну культивацію зябу, за одночасного заощадження на кожному гектарі посівів по 20 кг д.р. NРК. На урожайність соломи проса строки, способи та дози внесення добрив впливали так само, як і на урожайність зерна.
4. Вміст білка в зерні проса залежить, у першу чергу, від доз та способів внесення азотних добрив.
Найбільшим він був за допосівного застосування врозкид повної дози туків та за локального ресурсозберігаючого допосівного внесення NРК. Роздрібнене застосування туків, у порівнянні із одноразовим їх внесенням, на вміст білка в зерні практично не впливає.
Вміст в зерні проса крохмалю в більшій мірі залежить від застосування фосфорних добрив, а способи та строки внесення NРК, як і роздрібнене внесення туків, на його вміст суттєво не впливають.
Вміст в зерні проса жиру мало залежить від особливостей застосовування добрив. Можна відзначити лише тенденцію його збільшення за внесення туків повною дозою врозкид та за локального їх застосування.
Вміст клітковини в зерні проса залежить від доз застосування добрив й найвищим він був за внесення їх у повній дозі, а також за локального ресурсозберігаючого застосування добрив.
На масу 1000 зерен, натуру зерна, його плівчастість та вихід пшона застосування добрив майже не впливає.
Локальне ресурсозберігаюче внесення зменшеної майже у 2 рази дози туків за впливом на технологічні показники якості врожаю зерна проса не поступається допосівному застосуванню врозкид повної дози добрив.
5. Величини виносів NРК з урожаєм зерна та соломи проса у першу чергу залежать від доз застосування азоту, строків та способів внесення Np.
За внесення Np та NРК у рядки під час сівби відзначається чітка тенденція до збільшення виносів NРК з урожаєм, у порівнянні із роздільним припосівним застосуванням N та P.
Найбільш високими виноси NРК з урожаєм проса були за допосівного внесення врозкид повної дози туків (N - на 38,1 %, P - на 33,1 % і К - на 22,2 % у порівнянні із контролем).
За локального ресурсозберігаючого застосування туків виноси NК урожаєм дещо знижуються, а Р такі ж самі, як і при внесенні добрив врозкид у повній дозі.
Перенесення частки туків із допосівного внесення - в рядки під час сівби на величини виносів практично не впливає. Перенесення азоту із рядкового внесення під час сівби у підживлення посівів на винос його з врожаєм не впливає.
6. Коефіцієнти використання рослинами проса NРК із внесених добрив чітко залежать від доз і способів їх застосування.
За внесення Np та NРК під час сівби у рядки - коефіцієнти використання азоту у порівнянні із роздільним застосуванням у рядки N та Р дещо підвищуються.
Перенесення частки добрив із допосівного внесення врозкид та з локального - у припосівне на коефіцієнти використання рослинами проса NРК суттєво не впливає, як і перенесення N з рядкового удобрення у підживлення посівів.
Локальне допосівне ресурсозберігаюче застосування NРК, у порівнянні із розкідним допосівним їх внесенням у повній дозі - суттєво підвищує коефіцієнти використання рослинами проса поживних речовин (N - на 15,4 %, Р - 8,4 % та К - на 11,8 %).
Коефіцієнти використання рослинами проса фосфору за локального застосування NРК, у порівнянні із розкидним та роздрібненим внесенням повної дози туків, підвищуються на 8,4-8,0 %, тобто вони залежать не тільки від величини доз, але й від способів його внесення.
Коефіцієнти використання рослинами проса калію суттєво зростають за локального ресурсозберігаючого застосування туків.
7. За величиною умовно-чистого доходу (484,8 грн./га) та рівню рентабельності (101,0 %) найбільш економічно вигідною виявилася ресурсозберігаюча технологія локального допосівного внесення N25p25k15 в грунт на глибину 6-8 см сівалками Сз-3,6 під допосівну культивацію грунту.
При енергоємності зерна 9711,1 ккал коефіцієнт енергетичної ефективності його тут був самим високим (КЕЕ = 2,12). Це свідчить про те, що на кожну одиницю витраченої тут енергії ми одержали 2,12 одиниць нової енергії.
8. Для впровадження у виробництво на чорноземах опідзолених важкосуглинкових лівобережного Лісостепу України під посіви проса на зерно рекомендується така ресурсозберігаюча технологія застосування мінеральних добрив: N25p25k15 вносити локально в грунт на глибину 6-8 см сівалками Сз-3,6 під допосівну культивацію грунту.
Така ресурсозберігаюча технологія застосування мінеральних добрив знижує на 44-57 % витрати NРК на 1 га посівів у порівнянні із раніше рекомендованою повною дозою їх допосівного внесення врозкид під допосівну культивацію грунту, практично без зниження рівня та якості урожаю зерна проса, за найвищої при цьому окупності приростами урожаю зерна проса внесених добрив (15,7 кг/кг NРК).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Бука А., Аттила К. Как удобрять просо// Сільський журнал.- Харків, 1997, № 5.- С. 13.
- Коми Джиджону Аттила. Влияние технологий применения минеральных удобрений на урожайность и качество зерна проса// Вісник аграрної науки.- К., 1998, № 9.- С. 71-72.
- Комі Джіджону Аттіла, Бука А.Я. Усовершенствование технологии применения минеральных удобрений под просо на черноземе оподзоленном левобережной Лесостепи Украины.- Міжвід.темат. наук.зб. Агрохімія і грунтознавство. Спец.вип. до V з’їзду УТГА (6-10 липня 1998 р., м. Рівне). Грунти-екологія-продовольство. Чатина друга.- Харків, 1998.- С. 146-147.
АНОТАЦІЯ
Аттіла К. Д. Вплив різних технологій застосування мінеральних добрив на урожай та якість зерна проса на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому лівобережного Лісостепу України. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 - агрохімія. - Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського Уаан. Харків, 1999.
Дослідження на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому лівобережного Лісостепу України показали безумовну перевагу застосування під просо ресурсозберігаючої технології локального допосівного весняного внесення в грунт сівалками Сз-3,6 на глибину 6-8 см мінеральних добрив в дозі N25p25k15, у порівнянні із розкидним їх застосуванням до сівби по поверхні грунту в дозі N45p45k35. При цьому одержана найвища окупність приростами урожаю зерна внесених добрив (15,7 кг зерна на 1 кг NPK) практично без зниження рівня та якості врожаю зерна, за одночасного заощадження на кожному гектарі посівів проса N20p20k20.
Ключові слова: дози, строки, способи, технології, застосування мінеральних добрив, поживний режим, урожай, якість урожаю проса, економічна та енергетична ефективність.
| 
