|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
В’ялий Сергій Олександрович
УДК 631.51.632.954:633.15 [477]
Вплив багаторічного застосування систем основного обробітку грунту та гербіцидів на продуктивність кукурудзи в умовах правобережного лісостепу україни
06.01.01 - загальне землеробство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті, Кабінет Міністрів України
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти,
академік АН ВШ
Гудзь Володимир Павлович,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри загального землеробства
Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук,
професор, академік АН ВШ Примак Іван Дмитрович,
Білоцерківський державний аграний університет, завідувач кафедри загального землеробства
- кандидат сільськогосподарських наук
Шеченко Іван Павлович,
Інститут землеробства УААН,
завідувач лабораторії захисту грунтів від ерозії
Провідна установа: Уманська сільськогосподарська академія,
Міністерство аграрної політики України,
кафедра загального землеробства, м. Умань
Захист відбудеться “ 7 “ лютого 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного аграрного університету: Київ - 41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.
Автореферат розісланий “ 5 “ січня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дмитришак М.Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Серед важливих завдань державного значення у сільськогосподарському виробництві останніми роками особливої гостроти набула потреба збільшення в Україні виробництва зерна кукурудзи. Аналізуючи процеси, що відбуваються у цій галузі, слід визнати: з різних причин відбувся різкий спад урожайності і валових зборів однієї з провідних зернових культур. Якщо в 1986-1990 роках валовий збір зерна кукурудзи в Україні становив 7,3 млн. тон, а врожайність була на рівні 36,5 ц/га, то в 1999 році цій культурі було відведено тільки 1,4 млн. га, отримано 2,2 млн. тон при врожайності 25,3 ц/га (В.С Циков, 1999, С.М. Крамарев, 1999).
Перехід сільського господарства на ринкові відносини господарювання потребує невідкладного впровадження в виробництво комплексу заходів. За різних форм власності центральне місце займає пошук невикористаних резервів збільшення виробництва продукції при одночасному зниженні її вартості.
В технології вирощування сільськогосподарських культур до 40% матеріальних та 25% трудових витрат займає обробіток грунту (В.М. Круть, 1986). Ряд вчених та товаробників закликають до мінімалізації обробітку грунту, або навіть до повного виключення його з технологій вирощування культур у сівозміні. Проте застосування таких систем обробітку потребує ретельного вивчення їх впливу на врожай та його якість, параметри грунтової родючості і рівень забур’яненості в конкретних грунтово-кліматичних умовах.
Дослідження допомогли встановити, що на сучасному етапі найефективнішою є полицево-плоскорізна система основного обробітку грунту, яка являє собою комбінацію періодичних полицевих та безполицевих глибоких і мілких обробітків у сівозміні.
Вивчення різних систем основного обробітку грунту в стаціонарних дослідах при багаторічному їх застосуванні дає можливість встановити зміну головних параметрів грунтової родючості та зробити вибір найоптимальнішої з врахуванням їх економічної та екологічної доцільності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичної програми досліджень кафедри загального землеробства Національного агарного університету з теми: ”Розробка моделей нормативного землеробства при вирощуванні польових культур у Лісостепу України”, номер державної реєстрації 0194U 001957.
Мета і завдання досліджень. Полягає у встановлені закономірностей формування сталих врожаїв кукурудзи при різних системах основного обробітку грунту в правобережному Лісостепу України та розробці рекомендацій по їх впровадженню.
Завдання досліджень:
- виявити зміни основних показників родючості грунту: вмісту гумусу, водно-фізичних властивостей, поживного режиму, біогенності орного шару залежно від систем основного обробітку грунту;
- встановити вплив різних систем основного обробітку грунту і гербіцидів на забур’яненість посівів кукурудзи на зерно;
- визначити урожайність та якість зерна кукурудзи залежно від систем основного обробітку грунту та застосування гербіцидів;
- дати економічну та енергетичну оцінку системам основного обробітку грунту;
Наукова новизна досліджень полягає в комплексному вивченні наслідків впливу 19-ти річного застосування різних систем основного обробітку грунту на фоні гербіцидів і без них на головні фактори грунтової родючості і врожайність кукурудзи. Встановлена залежність водного та поживного режимів, агрофізичних і біологічних властивостей грунту та забур’яненості посівів від його основного обробітку. Доведена необхідність у правобережному Лісостепу України на основі урожайних та біоенергетичних даних застосування полицево-плоскорізного обробітку грунту в сівозміні.
Практичне значення отриманих результатів. Всебічна оцінка проведених досліджень дозволила встановити, що виробниче застосування полицево-плоскорізної системи основного обробітку грунту забезпечує підвищення рівня його родючості, проявляє високий протибур’яновий ефект, значно зменшує енергетичні витрати і одержання стабільних врожаїв кукурудзи з високими показниками технологічної якості. Результати досліджень впровадженні на Агрономічній дослідній станції Національного аграрного університету та в СТОВ “Хлібороб” Шполянського району Черкаської області.
Особистий внесок здобувача в одержанні результатів досліджень полягає в самостійному плануванні та здійсненні науково-дослідних робіт, математичній обробці та аналізі експериментального матеріалу, а також узагальненні результатів досліджень і формуванні висновків
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на наукових конференціях в Національному аграрному університеті та засіданнях кафедри загального землеробства.
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 4 статті в збірниках наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 151 сторінці машинописного тексту, включає 24 таблиці, 11 рисунків, складається із вступу, 6 розділів, висновків та рекомендацій виробництву. Список використаних літературних джерел включає 252 назви, в тому числі 20 зарубіжних авторів.
ЗМІСТ РОБОТИ
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
У розділі подається короткий огляд літератури з питань значення кукурудзи як продовольчої та кормової культури, історичного розвитку, сучасного стану та перспектив удосконалення систем основного обробітку грунту. Розглядається всебічний вплив різних систем основного обробітку грунту на головні елементи його родючості, забур’яненість посівів, урожайність та якість зерна культури.
2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Погодно-кліматичні та грунтові умови проведення досліджень
Дослідження проводилися протягом 1998 – 2000 років у стаціонарному досліді кафедри загального землеробства Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету, с. Пшеничне Васильківського району Київської області. Територія станції розміщена в правобережному Лісостепу України.
Клімат району помірно-континентальний. Середня багаторічна температура повітря за рік становить 6,80C, відносна вологість – 89,4 %. У середньому за рік випадає 562 мм опадів, за вегетаційний період - 354 мм, або 62 % річної їх кількості.
Тривалість періоду з температурою вище +50С складає 210 - 218 днів і 155 - 180 днів - з температурою вище +100С.
За гідротермічними умовами вегетаційний період 1998 року був вологим, ГТК = 1,63 (Кі = 1,25), 1999 року - посушливим, ГТК = 0,84 (Кі = - 1,22). В 2000 році ГТК був близьким до норми, ГТК = 1,1 (Кі = -0,40), що свідчить про неістотні відхилення від багаторічних показників.
Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,4 % (за Тюріним), вміст рухомого фосфору - 4,5 - 5,5 мг (за Мачигіним), обмінного калію - 9,8 - 10,3 мг/ 100 г грунту.
2.2. Методика проведення досліджень
Експериментальна частина роботи виконувалась протягом 1998 -2000 рр. в стаціонарному досліді по вивченню різних систем основного обробітку грунту в зерно-буряковій сівозміні з наступним чергуванням культур: конюшина - озима пшениця - цукрові буряки - кукурудза на силос - озима пшениця - кукурудза на зерно - горох - озима пшениця - цукрові буряки - ячмінь з підсівом конюшини.
Розмір посівної ділянки 280 м2, облікової - 240 м2. На половині площі цих ділянок вносили рекомендовані для зони і культур гербіциди відповідно до критерію еколого-економічного порогу забур’янення. Повторність досліду чотириразова, розміщення послідовне.
Система удобрення і застосування пестицидів характерні для сучасного інтенсивного землеробства. Технологія вирощування культур загальноприйнята для зони.
Програма досліджень передбачала вивчення п’яти систем основного обробітку грунту: 1)диференційована (контроль), в якій проводили різноглибинну оранку під всі культури за винятком поверхневого обробітку під озиму пшеницю після гороху та кукурудзи на силос і плоскорізного на 20-22 см під ячмінь; 2) полицева, яка включає різноглибинну оранку, зокрема під кукурудзу на зерно на 25-27 см; 3) плоскорізна із застосуванням різноглибинних плоскорізних обробітків, під кукурудзу на зерно – теж на 25-27 см; 4) полицево-плоскорізна система основного обробітку, яка передбачає глибоку оранку під цукрові буряки на 28-30 см, під озиму пшеницю після гороху та кукурудзи на силос – поверхневий на 8-10 см, під решту культур – плоскорізний різноглибинний обробіток, 5) поверхнева, виконується дисковими знаряддями на глибину 10-12 см під всі культури.
У дослідах висівали середньостиглий гібрид кукурудзи Одма-310 М.
Програма досліджень включала визначення наступних показників: вміст гумусу за Тюріним з використанням фотоелектроколориметра. Щільність орного шару грунту на глибині 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см методом Н.А.Качинського на час сівби культури, в фазу цвітіння та перед збиранням урожаю. Структурно-агрегатний склад грунту – за методом Саввінова. Вміст легкогідролізованого азоту за методикою Шлавицької, рухомих форм фосфору за Мачигіним, обмінного калію за Чиріковим в шарах грунту 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см в ті ж періоди, що і щільність грунту. Біологічна активність грунту за методикою Ємцева, Мішустіна, Вострова (розклад лляного полотна) по шарах 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 см. Загальну кількість мікроорганізмів в орному шарі визначали за методикою Виноградського на МПА. Вміст доступної вологи в грунті на глибинах 0 - 10, 10 - 20, 20 - 30 та 0 - 100 см методом висушування до постійної маси при температурі 105 0С в ті ж строки. Облік бур’янів проводили в фазу 6-8 листків кукурудзи кількісним, в фазу цвітіння – кількісно-ваговим методом. Площу листкової поверхні – методом висічок, чисту продуктивність фотосинтезу – за методиками А.А. Ничипоровича. Фенологічні спостереження кукурудзи визначали за методикою Держкомісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур та методичних рекомендацій НДІ зернового господарства. Масу кореневої системи в шарах 0-10, 10-20, 20-30 см визначали по Н.З. Станкову. Густоту рослин визначали в фазу повних сходів та перед збиранням з перерахунком на один гектар. Для визначення структури урожаю відбирали пробні снопи по 20 рослин. Облік урожаю проводили методом суцільного збирання качанів з облікової ділянки з перерахунком на гектар. Вміст в зерні кукурудзи клітковини визначали за методикою Ганнеберга і Штомана; “сирий” жир – методом знежиреного залишку в апараті Сокслета; вміст крохмалю – поляриметричним методом по Еверсу. Енергетичну ефективність визначали за методикою В.М. Володіна. Статистичний аналіз одержаних експериментальних даних проводили за методикою Б.А. Доспехова.
3. ВПЛИВ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ГОЛОВНІ ФАКТОРИ ГРУНТОВОЇ РОДЮЧОСТІ
3.1. Зміна вмісту гумусу в орному шарі при багаторічному застосуванні різних систем основного обробітку грунту
Сільськогосподарське виробництво, яке використовує основну частину земельних і природних ресурсів, разом з іншими галузями народного господарства несе відповідальність за екологічну рівновагу в природі. Від стану грунтового покриву залежить стійкість агроландшафтів і біосфери в цілому.
Найважливішим показником родючості грунту є органічна речовина і найцінніша її складова частина – гумус.
Системи основного обробітку грунту по-різному впливали на накопичення гумусу. На варіанті диференційованої і полицевої систем основного обробітку відмічається більш рівномірний розподіл гумусу по орному шару. Тривале застосування плоскорізного і поверхневого обробітків призводить до істотної диференціації орного шару за вмістом органічної речовини. Найбільше гумусу в шарі 0 – 10 см спостерігалося на плоскорізній (4,68) та поверхневій (4,70%) системах основного обробітку грунту. В нижніх шарах істотне зменшення вмісту гумусу відмічено на цих же варіантах з безполицевими системами обробітку в сівозміні.
Узагальнюючи отримані результати, слід відмітити, що найбільша кількість гумусу в середньому в шарі 0-30 см спостерігалася при полицево-плоскорізній системі основного обробітку грунту (4,45), на контролі (4,42) та при оранці (4,40%). На варіанті з плоскорізним різноглибинним обробітком кількість гумусу зменшувалась до 4,36%. При застосуванні поверхневої системи основного обробітку грунту відмічалось істотне зменшення вмісту органічної речовини в орному шарі (4,31%).
При проведенні оранки один раз у 4 – 5 років при застосуванні полицево-плоскорізної системи основного обробітку у десятипільній сівозміні спостерігається рівномірніший розподіл гумусових кислот в орному шарі з деяким підвищенням їх у 0 – 10 см шарі. Проведення оранки нівелює диференціацію орного шару за родючістю, активізує мікробіологічні процеси в нижніх його горизонтах.
3.2. Щільність грунту
Оранка у системі основного диференційованого й полицевого обробітків забезпечує утворення гомогенного за щільністю оброблюваний шар. Протягом вегетаційного періоду показники об’ємної маси становили в шарі 0 - 10 см – 1,13 - 1,27 ; 10 - 20 см – 1,14 - 1,26 ; 20 - 30 см – 1,16 - 1,27 г/см3, які не перевищували межі оптимальної для кукурудзи. На варіантах плоскорізної, поверхневої систем основного обробітку грунт 19 років не обертався. Протягом цього часу рослинні рештки та органічні добрива нагромаджувалися в верхньому 0-10 см шарі грунту, що привело до найбільш розпушеного стану і щільність цього шару протягом вегетаційного періоду була у межах 1,07 – 1,20 г/см3. У нижніх шарах спостерігалася зворотна залежність. Найбільш ущільненими протягом всього вегетаційного періоду були шари грунту 10-20 і 20-30 см з поверхневим обробітком грунту – 1,23 - 1,32 г/см3, які протягом 19 років не піддавалися механічному розпушуванню. Порівняно з поверхневим обробітком глибоке плоскорізне розпушування зменшило щільність нижніх шарів на 0,03-0,07 г/см3.
Проведення оранки один раз у 4-5 років під цукрові буряки та різноглибинних безполицевих обробітків під інші культури, зокрема під кукурудзу на зерно плоскорізного на 25 - 27 см, у системі полицево-плоскорізного основного обробітку грунту ліквідує диференціацію орного шару за щільністю. Показники об’ємної маси на початку вегетації були в межах 1,09 - 1,19, під кінець 1,22 - 1,26 г/см3, що на рівні контролю і були в межах оптимальної для кукурудзи.
3.3. Структурно-агрегатний стан грунту
Результати досліджень свідчать, що системи основного обробітку ґрунту впливали на структурно-агрегатний склад і водотривкість ґрунтових агрегатів. На час сівби кращий показник коефіцієнту структурності у верхньому шарі (0 - 10 см) відмічений у варіантах диференційованої (2,22), полицевої (2,20) та полицево-плоскорізної (2,10) систем обробітку грунту. На ділянках з плоскорізним і поверхневим обробітками він становив відповідно 2,00, 1,90. В нижніх шарах (10 - 20, 20 - 30 см) коефіцієнт структурності був вищий на ділянках без обертання скиби і був на рівні 2,30 - 2,32.
Перед збиранням врожаю кукурудзи у верхній частині орного шару коефіцієнт структурності під дією опадів, маси ходових частин ґрунтообробних знарядь і тракторів зменшувався на всіх варіантах досліду.
У шарах 10 - 20, 20 - 30 см показники структурності грунту на варіантах без обертання скиби були на тому ж рівні, що і в період сівби. При застосуванні диференційованої та полицевої систем основного обробітку грунту в нижніх шарах спостерігалося зростання коефіцієнту структурності до 2,00-2,12.
Найбільша кількість водотривких агрегатів на час сівби була на варіантах з полицевим обробітком ґрунту. Особливо це помітно у верхньому (0 - 10 см) шарі ґрунту – 52,4 - 55,5%. Кількість водотривких агрегатів в нижніх шарах (10 - 20, 20 - 30 см) була більшою на варіантах з безполицевими обробітками (до 61,1%), що пояснюється природним явищем генезису чорноземів.
В період збирання врожаю, кількість водотривких агрегатів у верхньому шарі за всіх систем обробітку зменшувалась і, практично, знаходилась на одному рівні. У нижніх шарах (10 - 20, 20 - 30 см) водотривких агрегатів було більше на варіантах без обертання скиби.
3.4. Поживний режим грунту
Досліджувані системи основного обробітку грунту впливають на загальний вміст азоту та його розподіл в орному шарі. Найвищий вміст легкогідролізованого азоту в шарі 0 – 30 см спостерігався на варіантах полицевої та дифе-ренційованої систем основного обробітку грунту. Суттєве зниження його кількості (на 0,6 - 1,0 мг/100 г грунту) зафіксовано на варіантах з беззмінними плоскорізними та поверхневими обробітками. Чергування в сівозміні під кукурудзу полицевих обробітків з безполицевими збільшувало вміст цієї форми азоту в грунті порівняно з безполицевими на 0,5 – 0,9 мг/100 г і забезпечувало однаковий вміст порівняно з контролем.
Загальний вміст рухомого фосфору в цілому по орному шару був вищим на варіантах з постійною та періодично оранкою. На ділянках з беззмінними безполицевими обробітками спостерігалося його зменшення на 0,5 – 0,7 мг/100 г грунту.
Системи основного обробітку грунту суттєво не впливали на вміст обмінного калію в орному шарі, а різниця в показниках знаходилась в межах похибки досліду.
Дослідженнями встановлено, що системи основного обробітку грунту суттєво впливають на розподіл поживних речовин по профілю орного шару. При застосуванні полицевої та диференційованої систем обробітку відбувається їх рівномірний розподіл по шарах грунту. При плоскорізному та поверхневому обробітках спостерігається істотне підвищення елементів живлення у верхньому 0 - 10 см шарі. В нижніх шарах, навпаки – їх кількість суттєво зменшується. При полицево-плоскорізній системі основного обробітку грунту завдяки періодичному проведенню оранки у сівозміні спостерігається рів- номірніший розподіл поживних речовин з тенденцією їх накопичення у шарі 0 – 10 см.
3.5. Біологічна активність грунту залежно від систем основного обробітку та застосування гербіцидів
Біологічні властивості грунту є одним із найважливіших показників можливої мобілізації резервів його родючості. Результати досліджень свідчать, що різні системи основного обробітку суттєво впливають на ступінь розкладу лляної тканини в усьому оброблюваному шарі і окремих його частинах. Найбільша мікробіологічна активність орного шару відмічена на варіантах з постійними або періодичними полицевими обробітками.
Залежно від систем основного обробітку грунту спостерігаються зміни біологічної активності в окремих частинах орного шару. Оранка у системі диференційованого та полицевого обробітків сприяє рівномірному розкладу лляного полотна з тенденцією до підвищення в шарі 10 - 20 см. Порівняно з контролем за плоскорізної та поверхневої систем спостерігалося істотне підвищення мікробіологічної активності (на 3,5 - 4,3%) в шарі 0 - 10 см та значне зниження (на 7,8 - 9,3%) його в нижній частині. При застосуванні полицево-плоскорізної системи спостерігається рівномірніший розклад лляного полотна по профілю орного шару з тенденцією до підвищення активності у верхніх шарах.
Мікробіологічна активність виявилась різною на гербіцидному та безгербіцидному фонах на всіх ділянках досліду. Без застосування гербіцидів активність мікроорганізмів була на 6 – 12% вища, ніж на відповідних варіантах із застосуванням хімічних препаратів.
Головним фактором, який на 74% впливає на формування мікробіологічної активності орного шару є система основного обробітку грунту, що стверджує її значну роль в формуванні життєво необхідних умов для діяльності мікроорганізмів (рис. 1).
Визначення загальної чисельності мікроорганізмів (млн./г) по шарах грунту свідчило, що на всіх ділянках досліду найбільша їх кількість була у верхньому 0 - 10 см шарі грунту. У варіантах диференційованого, полицевого та полицево-плоскорізного основного обробітку відмічено рівномірніший розподіл мікроорганізмів по шарах грунту. На ділянках з беззмінними безполицевими обробітками, особливо поверхневого, спостерігається значне підвищення їх кількості у верхньому 0 - 10 см шарі грунту порівняно з контролем і зниження в нижніх.
Нами встановлено, що між кількістю мікроорганізмів та вмістом гумусу існує тісна кореляційна залежність (r = 0,87). На ділянках, де застосовували гербіциди відмічено значне зниження кількості мікроорганізмів порівняно з аналогічними ділянками, де хімічну обробку не проводили. Так, в фазі 6 - 8 листків їх було менше на 2,7 - 4,1, в фазі цвітіння – 0,3 - 2,9 і перед збиранням – 0,1 – 0,7 млн./г грунту. Найвищою токсичність гербіциду була в фазі 6 – 8 листків. В подальшому дія препарату знижувалась і на час збирання чисельність мікроорганізмів у всіх досліджуваних варіантах була майже на одному рівні.
Рис 1. Вплив факторів на розклад лляного полотна в грунті під посівами кукурудзи на зерно за 45 діб.
Токсичність гербіциду більш суттєво проявлялася у верхньому 0 – 10 см шарі грунту і зменшувалася в нижніх, що пояснюється локалізацією найбільшої кількості препарату в верхньому шарі та його хімічними особливостями.
3.6. Динаміка доступної вологи в грунті за різних систем основного обробітку
Наявність доступної вологи в грунті часто стає обмежувальним фактором у формуванні врожайності с.-г. культур. Важливим є не лише надходження вологи з опадами, але і здатністю грунту зберегти та накопичити її. У цьому випадку суттєвого значення набуває основний обробіток грунту.
Результати досліджень показують, що режим вологості грунту по фазах розвитку кукурудзи формувався під впливом кількості та часу випадання опадів і мало залежав від різних систем основного обробітку грунту. Подібна закономірність простежувалась як в умовах посушливого року, так і в роки із звичайним рівнем вологозабезпеченості.
3.7. Забур’яненість посівів кукурудзи залежно від систем основного обробітку грунту та застосування гербіцидів
Постійні безполицеві обробітки сприяли зростанню кількості бур’янів порівняно до контролю у 2,2-2,7 рази , а їх маси – в 1,7-1,9 як на гербіцидному, так і безгербіцидному фонах (табл. 1).
Таблиця 1
Вплив систем основного обробітку грунту на забур’яненість посівів кукурудзи (середнє за 1998-2000 рр.)
БГ – безгербіцидний фон, Г- гербіцидний фон.
Найвищим протибур’яновим ефектом відзначалася полицево-плоскорізна система основного обробітку грунту. Проведення глибокої оранки один раз у 4 - 5 років під цукрові буряки та різноглибинних безполицевих обробітків під інші культури сівозміни на фоні хімічного прополювання порівняно з контролем знизило забур’яненість посівів кукурудзи в фазі 6 – 8 листків на 17 і на 20 % - в фазі цвітіння. На безгербіцидному фоні при застосуванні полицево-плоскорізного обробітку грунту протибур’янова ефективність зменшується – в фазі 6-8 листків вона складає 7, а в фазі цвітіння – на 6%.
Статистична обробка даних свідчить, що в фазі 6 – 8 листків у кукурудзи частка впливу гербіцидів складає 64, а обробітку грунту – 25%. В фазі цвітіння вплив гербіцидів зменшується до 57 натомість підвищується вплив обробітку грунту до 27%, що пояснюється зменшенням активності гербіцидів протягом вегетації, а також особливістю дії різних систем основного обробітку грунту на формування засміченості орного шару (рис. 2).
Рис. 2. Вплив факторів на забур’яненість посівів кукурудзи на зерно в фазі цвітіння, %.
| 
