Библиотечный каталог авторефератов Украины

Український державний лісотехнічний університет

МУЗИКА

Михайло Ярославович

УДК 630*2:502.72 (477.84)

ВІДТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

(на прикладі природного заповідника „Медобори”)

Спеціальність 06.03.03 - лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Львів-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі лісівництва Українського державного лісотехнічного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “17” червня 2005_ р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою:

79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101

Автореферат розісланий 17.05.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                І.Є.Кульчицький-Жигайло

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні функціонує 17 природних і 4 біосфер­них заповідники. Третина з них заснована в останні десятиріччя на терито­ріях, що характеризуються попередньою тривалою та інтенсивною лісогос­подарською діяльністю з відповідною, переважно глибокою, трансформацією лісостанів, по­рушеністю механізмів їх саморегуляції. За таких умов виникає необхідність пере­ходу від пасивних форм природоохоронної роботи (кон­цепція невтручання у хід природних процесів на території, оголошеній запо­відною) до активної стратегії збереження і відтворення біологічного різно­маніття, до інтенсифікації природних сукцесій, особливо там, де можлива незворотна деградація і, навіть, втрата об’єк­тів, взятих під охорону. Зазна­чене зумовлює актуальність поглибленого вивчення стану заповідних лісів, аналізу динамічних тенденцій в них, обґрунтування при­родоохоронного режиму, розроблення заходів з регулювання процесів віднов­лення, формування та збереження лісових комплексів на заповідних територіях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослід­ження проведені в 1994-2004 рр. Вони є складовою частиною планів науково-дослідної роботи природного заповідника “Медобори” та планової держбюд­жетної тематики кафедри лісівництва Українського державного лісотехніч­но­го університету, зокрема теми: „Еколого-фізіологічні закономірності функці­онування лісових екосистем як основа збереження їх біологічного різнома­ніття, підвищення продуктивності та стійкості проти несприятливих факторів довкілля” (№ держреєстрації 0197U016040).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – вивчити сучасний стан лісових природоохоронних об’єктів Західного Поділля на прикладі ПЗ “Ме­до­бори”, окреслити лісівничо-таксаційні особливості та тенденції їх розвитку, обґрунтувати природозберігаючі та реконструктивні заходи для відтворення корінних природних комплексів.

Для досягнення поставленої мети передбачалось:

1. Проаналізувати стан лісів природно-заповідного фонду регіону;
2. Охарактеризувати попередню господарську діяльність на лісових землях, що ввійшли до складу ПЗ “Медобори” та природоохоронні і рекон­структивні заходи після заповідання;
3. Виявити тенденції і динаміку розвитку деревостанів дібровних типів лісу;
4. Вивчити особливості і перспективи природного та штучного віднов­лення дібров за умов заповідного режиму;
5. Розробити рекомендації щодо природоохоронного господарювання та відтворення корінних природних комплексів у заповідних лісах Західного Поділля.

Об’єкт дослідження – лісові природні комплекси природно-заповід­ного фонду Західного Поділля.

Предмет дослідження – стан, особливості формування та тенденції розвитку і відтворення корінних та похідних деревостанів лісових природ­них комплексів Західного Поділля за умов заповідного режиму.

Методи дослідження. Основними методами дослідження були: лісів­ничо-таксаційні – для закладки пробних площ, визначення біометричних по­казників деревостанів, обліку самосіву, підросту, підліску, трав’яного вкрит­тя; порівняльної екології – для типологічної характеристики насаджень та порівняння їх екологічних особливостей; ґрунтові – для опису ґрунтів на пробних площах; лісопаталогічні – для вивчення видового складу та поши­рення збудників хвороб та потенційних шкідників; математико-статистичні – для обробки експериментальних даних.

Наукова новизна роботи полягає у розробці лісогосподарських при­родоохоронних заходів, спрямованих на відтворення корінних деревостанів лісових природних комплексів Західного По­ділля. Наукову новизну скла­дають такі, опрацьо­вані вперше, теоретичні та методичні положення:

• оцінка впливу попередньої господарської діяльності на стан та особ­ли­вості розвитку лісових природних комплексів після введення заповідного режиму;
• характеристика фітоценотичної структури та лісівничо-таксаційні особливості функціонування корінних і похідних деревостанів природного заповідника “Медобори”;
• узагальнення досвіду проведення лісівничих регуляційних заходів з відтворення корінних деревостанів до заповідання і після заповідання;
• система лісівничих природоохоронних заходів для відтворення корінних деревостанів лісових природних комплексів Західного Поділля.

Практичне значення одержаних результатів. Опрацьовано систему за­ходів з метою регулювання сукцесій деревостанів, формування корінних при­родних комплексів для дібров Західного Поділля. Основні практичні ре­комендації прийняті до впровадження ДЛГО “Тернопільліс”, покладені в ос­нову “Проекту організації території та природоохоронної діяльності ПЗ “Ме­добори”, використовуються в Чортківському, Бережанському, Тернопіль­ському держлісгоспах.

Особистий внесок здобувача полягає у зборі, обробці та аналізі експе­риментальних матеріалів, теоретичному узагальненні результатів досліджень, підготовці публікацій, тексту дисертаційної роботи і автореферату. Під керів­ництвом та за участю дисертанта проведено інвентаризацію природно-заповід­них об’єктів Західного Поділля, ведуться дослідження за програмою Літопи­су природи. У наукових статтях і доповідях, опублікованих у співавторстві, дисертантом представлені експериментальні результати досліджень, з участю співавторів зроблено їх теоретичний аналіз.

Апробація роботи. Результати досліджень за темою дисертації допові­дались автором на всеукраїнських наукових та практичних конференціях Гримайлів, 1995; Львів, 1994, 1998, 2000, 2001, 2004; Світязь, 1993; Гримайлів-Львів, 1998; Старичі-Львів, 2000; Канів, 1998, 2003; Алушта, 1998, 2003; між­народних науково-практичних конференціях Минск, 1998, 2000; Гомель, 1998; Рахів, 1998; Львів, 1999; Минск-Каменюки, 1999; Львів-Шкло, 2000; Воронеж, 2000; Харків, 2000; Запоріжжя, 2000); українсько-польських наукових конференціях (Ojcow, 2001; Гримайлів, 2002; Львів, 2004).

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації опубліковані у 32 наукових статтях і тезах конференцій, з них 9 у фахових наукових виданнях.

Обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків і рекомендацій, списку використаних літературних джерел і додатків. Робота викладена на 223 сторінках, включає 35 таблиць і 6 рисунків. Список літературних джерел складається з 256 найменувань. Додатки займають 12 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ КОРІННИХ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ

На різних всесвітніх та європейських форумах, в державних актах ба­гатьох країн, в т.ч. і України, відзначена виключно важлива для планети роль природних територій, охорона яких здійснюється за особливим режи­мом. Для України актуальність питання підсилюється тим, що “Програмою пер­спективного розвитку заповідних територій” (1994) передба­чене збільшення площі територій, охорона яких здійснюється в заповідному режимі.

В Україні функціонує 17 природних і 4 біосферних заповідники (При­родно-заповідний фонд, 1999). Тре­тина з них заснована в останнє десяти­річчя на територіях, що характери­зуються попередньою тривалою та інтен­сивною господарською діяльністю з відповідною, переважно глибокою, тран­сфор­мацією природних комплексів. В Держлісфонді станом на 2003 рік заповідано 12,9 % лісових земель, які до загальної площі заповідних терито­рій України складають майже 60% (Лісове господарство України, 2003).

Науково-методичні принципи створення заповідників опрацював на по­чатку ХХ ст. проф. Г. Кожевніков (1928). Він вважав, що мета заповідання – збереження природних об’єктів від втручання людини для дос­лідження фундаментальних закономірностей функціонування живої природи.

В умовах України реалізація концепції невтручання у хід природних процесів на території, оголошеній заповідною, в багатьох випадках виявилась проблематичною. Зруйнованість первісної структури екосис­тем, порушеність механізмів їх саморегуляції, значна антропічна трансфор­мація природних геокомплексів зумовлюють необхідність переходу від пасив­ної форми природоохоронної роботи до активної стратегії збереження і від­творення біологічного різноманіття, до інтенсифікації природних сукцесій, особливо там, де можлива незворотна деградація об’єктів, взятих під охорону.

Повне відторгнення земель заповідників із господарського користуван­ня і з-під впливу господарських (лісогосподарських) заходів призводить до ви­никнення істотних проблем (Гамор, 1993; Довганич, 1993; Гузій, 1994; Чор­ний, 1993, 1998; Стеценко, Андрієнко та ін., 1994; Музика, Оліяр, 1995; Дзы­бов, 1998). Наприклад, в ПЗ “Медобори” дотримання абсолютного заповід­ного ре­жи­му, припинення догляду за молодняками штучного походження може при­зве­сти до подальшої зміни дуба і бука грабом та іншими породами (Музика 1999; Попадинець, Музика, Бондаренко, 2000). Це суперечить ос­новному завданню природного заповідника – збереження і формування ко­рінних дере­востанів дібров. У зв’язку з цим, Т.Л. Андрієнко та ін. (2001) про­понують для кожної ділянки формувати созологічний пріоритет, встанов­лю­вати відповідний для нього режим, визначати умови припинення пріоритету.

Отже проблеми розвитку природно-заповідної справи, функціонування при­род­них заповідників та їх роль у збереженні біорізноманіття, стабілізації при­родних проце­сів стратегічно і тактично актуальні. В цьому контексті пер­шо­чергового вирішення потребують питання опрацювання концепції розвит­ку заповідних територій і кожного заповідника, визначення созологічних пріоритетів, диференціації при­родоохоронного режиму, здійснення активних лісогосподарських заходів, спрямованих на попередження змін і деградації лісових екосистем, відтво­рення корінних деревостанів, сприяння їх функціо­нуванню в режимі саморе­гулювання

В умовах Західного Поділля корінні лісові екосистеми трансформу­ва­лися у похідні. Дуб, як головна лісотвірна порода, знач­ною мірою втратив ценотичні позиції і випадає із складу насаджень. Для його збереження і відтворення типових, близьких до природних лісових комплексів необхідне активне лісогосподарське втручання.

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Загальна площа природно-заповідних об`єктів Тернопільської області пе­ревищує 116,5 тис.га, в т.ч. в Західному Поділлі 74,1 тис.га – 63,6% (П’ят­ківський, 2003). Площа природного заповідника "Медобори" становить 10521 га, в межах Західного Поділля (основний масив заповідника) 9521 га, з них 8805,9 га (92,5%) вкрито лісовою рослинністю. Інші вкриті лісовою рослин­ністю при­родоохоронні об’єкти регіону – заказники загальнодержавного і місцевого значення та заповідні урочища. В межах держлісфонду площа за­казників загальнодержавного значення складає 5202,5 га, заказників місце­вого значен­ня – 4599,9 га, заповідних урочищ – 394,0 га.

Відповідно до поставленої мети, об’єктом досліджень обрано ліси ос­новного масиву природного заповідника “Медобори”, які за станом, струк­турою, інтенсивністю попередньої лісогосподарської діяльності, динамічни­ми тенденціями є репре­зентативними для лісових природних ком­плексів території Західного Поділля. Функціонує він з 1990 р. як природоохоронна науково-дослідна уста­нова загальнодержавного значення.

Територія заповідника відно­ситься до Західно-Подільської височинної області Західноукраїнського широ­колистянолісового краю зони широко­листяних лісів (Географічна енциклопедія України, 1989, 1993; Пащенко, 1999). Прикметною геоморфологічною структурою території ПЗ “Медобори” є Товтрова гряда – лінійно витягнуте з північного заходу на південний схід горбисте ландшафтне пасмо (Цись, 1962; Природа Терно­пільської області, 1979; Природа Украинской ССР. Ландшафт и физико-географическое районирование, 1985).

Лісотипологічний аналіз типів лісорослинних умов проведено на засадах лісівничо-екологічної типології (Погребняк, 1955; Воробъев, 1967; Чернявсь­кий, 1990). Попередньо вивчались матеріали біжучого (перма­нент­ного) лісо­впо­рядкування та результати лісовпорядкувальних робіт, виконані до запо­відан­ня території. Опрацьовано та узагальнено літературні джерела, що від­носяться до природних комплексів Західного Поділля та природного заповід­ника “Медобори”. Узагальнювались матеріали “Літопису природи”.

Для досліджень в польових умовах застосовувались загально­прийняті в лісівництві методи безпосередніх (без втручання в хід природних процесів) спостережень. Постійні і тимчасові пробні площі для визначення таксаційних показників деревостану, обліку самосіву, підрос­ту та підліс­ку, опису тра­в’яного вкриття закладено за стандартною методи­кою (ОСТ 56-69-83). Успішність природного відновлення визначали за методи­кою М.М. Горше­ніна (1959). Освітленість вимірювали люкс­метром Ю-116.

Для аналізу особливостей формування лісових насаджень на території ПЗ “Медобори” та на Західному Поділлі сформували комп’ютерну базу да­них в середо­вищі “Acces”, де й виконували необхідні обчислення. Обробку результатів досліджень проведено з використанням математико-статистич­них методів з застосуванням стандартних комп’ютерних засобів (Нікітін, Швиденко, 1978, Доспехов, 1985, Лакин, 1990).

Вивчення санітарного стану деревостанів проводилося шляхом реког­носцирувального обстеження території (Ворон­цов, Мозолевская, Соколова, 1991).

ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ

ПЗ “МЕДОБОРИ”

Типи лісів природного заповідника. Територія основного масиву ПЗ “Медобори” в лісотипологічному від­ношенні характеризується значною різ­нома­нітністю. Тут виділено три трофотопи – субори, сугруди і груди та чо­тири гігротопи – сухий, свіжий, вологий і сирий. Найбільш поширеними є грудові типи лісорослинних умов (98,78%). Значно меншу частку лісо­покритої площі займають сугруди (1,21 %) і лише невеликими фрагментами представлені субори (0,01 %).Сухі гігротопи займають 3,77% вкритих лісовою рослин­ністю земель, свіжі – 72,65%, вологі – 23,48%, сирі – 0,10%.

Загалом на лісопокритій території основного масиву природного заповідника виділено 12 типів лісу. Найбільш поширеними типами лісу є свіжа грабова діброва (47,48%), свіжа грабово-букова діброва (24,07%), волога грабова діброва (12,93%) і волога грабово-букова діброва (10,46%). Разом вони займають 8359,8 га або 94,94% лісопокритої площі. На невеликій площі поширені свіжа грабова судіброва (83,2 га) і суха грабова діброва (323,8 га). Решта типів лісу займають лише 39,1 га (0,44%) вкритої лісом площі і є нехарактерними для основного масиву природного заповідника.

Таксаційні показники деревостанів. Породний склад лісів основного масиву природного заповідника хара­ктеризує рис. 1.

Найбільшу площу за­ймають деревостани з пере­вагою у складі дуба звичай­ного – 3093,5 га (45,1% від загальної площі вкритих лісом земель). Значні площі зайняті грабняками – 20,3% та ясенниками – 13,6%. За­галом твердолистяними по­родами зайнято 88,2% вкри­тих лісом земель.

Розподіл насаджень за віковими групами наводить­ся на рис. 2. Як видно, в ме­жах основного масиву віко­ва структура лісів нас­тупна: молодняки займають 4213,8 га (43,9% покритих лісом земель); середньовікові – 3596,1 га (37,5%); пристигаючі – 1180,7 га (12,3 %); стиглі та перестиглі – 607,8 га (6,3%).

У переважаючих ти­пах лісорослинних умов – свіжих та вологих дібровах – закла­дені пробні площі, які харак­теризують лісівничо-таксацій­ні особливості лісів основ­ного масиву природного запо­відника. Дані пробних площ свідчать, що деревостани при­родного походження близькі до корін­них, на відміну від похідних, багатші за складом, формують насадження вищо­го бонітету та нагромаджують більший запас фітомаси. Діа­пазон цих показників у аналогічних деревостанах змішаного і штуч­ного походження більш широкий. Середньорічний приріст у близьких до ко­рінних деревостанах природного походження за висотою коливається в межах 0,21-0,40 м, за запасом – 2,25-4,37 м3/га; відповідно в деревостанах природно-штучного походження – 0,28-0,41 м і 2,29-5,08 м3/га; штучного походження – 0,31-0,72 м і 2,00-8,88 м3/га. Зазначені показники у похідних деревостанах природного походження складають: 0,23-0,62 м і 0,79-5,46 м3/га; природно-штучного походження 0,28-0,72 м і 1,58-7,56 м3/га; штучного походження – 0,15-1,09 м і 1,67-11,67 м3/га. Похідні деревостани відрізняються більшим діапазоном показників середньорічного приросту за висотою і запасом, максимальні запаси формують деревостани з участю інтродуцентів.

Корінні та похідні деревостани, їх структура. Аналіз стану дерево­станів показав, що на значній площі зазначених вище типів лісу пройшла зміна порід (табл. 1). Корінні деревостани основного масиву природного заповідника займа­ють лише 3400,0 га (38,2%), похідні – 5504,8 га (61,8%).

За повнотою корінні деревостани основного масиву природного запо­відника характеризуються такими показниками: високоповнотні (повнота 0,9-1,0) – 19,3%, середньоповнотні (повнота 0,6-0,8) – 71,8%, низькоповнотні (повнота 0,5 і менше) – 8,9%; відповідно похідні деревостани: 14,5%, 77,7%, 7,8%.

Вікову структуру корінних деревостанів відображає наступний розпо­діл площ за класами віку: I клас віку – 13,7%, II – 26,9%, III – 31,9%, IV – 12,5%, V – 9,7%, VI – 5,0%, VII – 0%, VIII – 0,3%; похідних деревостанів: I клас віку – 4,2%, II – 23,2%. III –13,4%, IV – 37,7%, V – 18,7%, VI – 2,2%, VII – 0,6%, VIII – < 0,1%. Найбільш поширені в природному заповіднику молодняки та середньовікові насадження (табл. 2). Наведені дані свідчать про порушеність вікової структури як корінних, так і похідних деревостанів.

Таблиця 1

Розподіл площі корінних та похідних деревостанів за класами віку і повнотами, га

У похідних деревостанах граба, берези, осики, ясена звичайного актив­но розвиваються стовбурові гнилі, спостерігається погіршення санітарного стану насаджень ялини європейської, сосни звичайної, які зростають у бага­тих грудових умовах – тут формуються вогнища кореневих гнилей, збудни­ками яких є опеньок осінній та коренева губка.

Вразливість корінних лісових природних комплексів заповідника “Медобори” обумовлюють:

1. Змінена структура лісового фонду і складу деревостанів внаслідок ін­тенсивних суцільних рубок та штучного лісовідновлення в період до запові­дання. Сучасна структура лісового фонду, у зв’язку з цим, не відповідає закономірностям розвитку корінних природних деревостанів.
2. Наявність у складі насаджень інтродукованих порід з високою, порівняно з аборигенними породами, конкурентною здатністю та значним потенціалом природного поновлення (дуб червоний та ін.).
3. Вплив суміжних територій – інвазія нелісової рослинності, занесення хвороб, забруднення (засмічення) території, міграції тварин і їх загибель на дорогах та при виході на поля.
4. Катастрофічні природні явища (вітровали, суворі зими, різкі коливання погоди).

Виявлені характеристики корінних і похідних деревостанів повинні використовуватись в якості базових при плануванні лісівничих заходів з від­творення природних комплексів як в межах природного заповідника “Медо­бори”, так і для інших природоохоронних об’єктів Західного Поділля. В під­сумку ці заходи повинні поступово приве­сти до заміни штучного лісовіднов­лення лісовідновленням природним, підвищення стійкості насаджень, до за­безпечення самовідновлення і по­тенціальної можливості досягнення лісостанами клімаксового стану і гомеостазу.

ЛІСОГОСПОДАРСЬКІ ЗАХОДИ НА ЗАПОВІДНІЙ ТЕРИТОРІЇ ДО ЗАПОВІДАННЯ І ПІСЛЯ ВВЕДЕННЯ ЗАПОВІДНОГО РЕЖИМУ

До заповідання суцільно-лісосічні рубання проводились на площі 37-81 га, в середньому за рік – 58 га. З 1990 р. вони не проводяться.

Середньорічні обсяги доглядових рубань у 1982-1989 рр. складали: освітлення – 236 га, прочищення – 227 га, проріджування – 172 га, прохідні– 91 га. Обсяг цих рубань у 1990-2000 рр. після заповідання: освітлення – 111 га, прочищення – 132 га, проріджування – 147 га.

Після створення природного заповідника, в період 1990-2000 років, змі­нився підхід до проведення доглядових рубань. По суті вони стали викону­вати функцію реформу­вання (реконструкції) деревостанів з метою відтво­рен­ня корінних природних комплексів.

Санітарні рубки проводилися в насад­женнях, пошкоджених бурело­мами, вітровалами, сніголамами, тощо та в осередках хвороб лісу.

Штучне лісовіднов­лен­ня в районі досліджень набуло поширення в другій половині ХХ ст. Загальна площа насаджень штучного походження (за головною поро­дою) на території, переданій заповіднику склала 4903,3 га – 46,7 % від покри­тої лісом площі. В період до 1982 р. площа щорічних лісових посадок складала від 20 до 80 га. Технологія, яка застосовувалась при вирощу­ванні лісових культур, передбачала відтворення складних і мішаних дубових лісів з участю клена, ясена, бука, липи, модрини, ялини та деяких інших порід в залежності від умов лісозростання, наявності та складу природного поновлення.

Створення лісових культур продовжується і в період після заснування природного заповідника. Лісокультурний фонд складають ділянки, пошкод­жені вітровалами та буреломами 1992-93рр., площі з-під суцільних санітар­них рубок ялинових деревостанів, для яких ха­рактерне прогресуюче всихан­ня. При цьому річні обсяги лісокультурних робіт поступо­во зменшуються.

ФІТОЦЕНОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДУБА ТА ВТОРИННІ СУКЦЕСІЇ ЛІСУ

Основною причиною практично повного припинення насінного при­родного відновлен­ня дуба в широколистяних лісостепових лісах вважають знищення внаслідок рубок первинної мозаїчної структури ценозів, при якій різко зростає освітленість під наметом лісу і відбувається циклічна зміна деревних видів в межах ценозу(Смирнова, Чистякова, 1980; Смирнова и др., 1991). Угрупування, які не мають повного набору вікової мозаїки, а також відповідних онтогенезу темпів її збільшення нездатні до самопідтримання в попередньому складі видів і є сукцесійними.

Дубові деревостани ПЗ “Медобори” внаслідок поперед­ньої лісогоспо­дарської діяльності, мають всі ознаки і структуру “огоспода­реного лісу”. Умови в основних вікових групах для формування необ­хідних для дуба роз­мірів вікон тут відсутні, тобто вікова мозаїка дерево­станів біології дуба не відповідає.

Для оцінки фітоценотичного потенціалу дуба в Західному Поділлі та відтворення корінних деревостанів нами виявлено особливості природного поновлення як основних, так і супутніх порід (Попадинець, Музика, 1999; Бондаренко, Попадинець, Музика, 2000). Встановлено, що природне по­нов­лення супутніх дубу порід проходить задовільно. Водночас самосів дуба у свіжій та вологій грабовій діброві заповідника з’являється періодично. Поява його і ріст залежать, в першу чергу, від освітленості, вологості та розпушено­сті ґрунту. Ці фактори найбільш сприятливими є в деревостанах повнотою 0,7-0,8 з домінуванням у трав’яному вкритті тіневитривалих широколистяних трав (копитняк, медунка, маренка, яглиця, тощо). На виживання самосіву і підросту дуба значною мірою впливає також поновлення супутніх порід. Інтенсивне розростання їх підросту нерідко призводить до повного витіснення дуба.

В умовах природного заповідника, як і загалом на Поділлі, на­сінні роки у дуба повторю­ються через 5-7 років. Загалом же, плодоношення дуба відрізняється значною мінливістю. У 1997 році в умовах свіжої грабової діброви заповідника був ве­ликий вро­жай жолудів дуба. На окремих ділянках насаджень кількість опалих на землю жолудів наближалась до 1 млн. шт. В наступному році максимальна кількість самосіву дуба облікована на пробних площах, закладених в зімкнутих деревостанах 40-70-річного віку (табл. 2 пробні площі Т-7, ЛП-6, Л-29).

Найбільш сприятливі для появи самосіву умови формують­ся під наметом високопов­нотних деревостанів (0,8-1,0) при участі дуба у складі 4 і біль­ше одиниць. Трав’я­ний по­крив слабо роз­ви­нутий, підлісок практично від­сутній, освітленість мен­ше 5% від освітленості від­критого міс­ця. Значення має та­кож вік дере­востану: в деревостанах ві­ком до 30 років самосів відсутній. Водночас необхідно відмітити, що значна кількість само­сіву внаслідок недостатнього освіт­лення гине вже в перший рік існу­вання. До 4-7 і більше років збе­рігаються, по-суті, тільки окремі екземпляри підросту. Тому введення заповідного режиму для лісів природного заповідника, сильно перетво­ре­них рубками та лісокультурами не забезпечує участі дуба у складі деревоста­нів на основі спонтанної появи його самосіву і підросту. Збереження запровадженого режиму невтручання при існуючих тенденціях демутаційних змін призведе до заміни дубово-грабових та дубово-буково-грабових лісів подібними їм одноманіт­ними деревостанами без участі дуба. Стосується це також бука.

В умовах “Медоборів” виразно проявляється також процес насування лісу на степові ділянки та інші суміжні безлісні території. На землі, де при­пинене сільськогосподарське чи інше користу­вання, ліс поширюється з допо­могою узлісся, в межах якого специфічно і, переважно, сприятливо для бага­тьох порід дерев складаються мікрокліма­тич­ні, біотичні, ценотичні умови. Дуб менш успішно, ніж його супутники і чагарники освоює вільну терито­рію. Наші висновки щодо цього узгоджуються з літературними даними для інших природних зон (Troll-Oberger, 1965, Dinamics…, 1988; Baruah, Ramakrishnan, 1989 та ін.).

СИСТЕМА ЛІСІВНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ВІДТВОРЕННЯ КОРІННИХ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Природне насінне поновлення основних лісоутворюючих порід. Процес природного лісовідновлення розпочинається з плодоношення, появи схо­дів і розвитку самосіву. Встановлено, що для використання потенціалу при­родного насінного поновлення дуба та формування на його основі майбутніх високоцінних, стійких в конкретних умовах деревостанів, необхідна система заходів, основні технологічні ланки якої такі: прогнозування і оцінка врожаю дуба; підбір ділянок, перспективних для природного поновлення за складом, віком, екологічними умовами; сприяння появі і збереженню самосіву (рих­лення підстилки, мінералізація ґрунту площадками або смугами після опа­дання жолудів з їх загортанням, вирубка або прорідження підліску, прорід­жування або вирубка другого ярусу, зменшення зімкнутості намету материн­ського деревостану); приурочення до насінного року лісовідновлювальних і, по можливості, санітарних рубок; застосування поступових рубок, догляд за підростом; запобігання зміні порід; проведення освітлень і прочис­ток з метою формування деревостанів необхідного складу. В похідних дере­востанах доцільно застосовувати шпиговку жолудів, садіння велико­мірних сіянців в природно виникаючих або створюваних штучно “вікнах”.

Лісові культури, як засіб відтворення лісо­вих насаджень. Штучне лісовідновлення доцільне тільки у випадках, коли природне насінне понов­лен­ня лісу не може від­бутися або його не вда­єть­ся забезпечити. Ство­рен­ня лісових культур в природ­них заповідниках може здійснюватися для:

• залісення площ, раніше зайнятих інтроду­центами;
• залісення зрубів су­ціль­них санітарних рубок;
• залісення площ, пошкоджених при стихійних явищах.

Доглядові рубання. Припинення догляду за дубом, а також буком в умовах природного заповідника неодмінно призводить до їх пригні­чення тра­востоєм, чагарниками, супутніми породами та різкого скорочення їх участі у складі насадження, а надалі і до повної втрати позиції лісоутворювача (едифікатора). Небезпека для дуба зберігається до зайняття ним стабільного домінуючого положення в деревостані.

В класичному варіанті доглядові рубання направлені на вирощування високопродуктивних насаджень. Для умов заповідника ця мета конкретизу­ється в напрямку формування здорових, стійких, стабільних за складом, фор­мою і структурою насаджень. Певною мірою трансформуються і орга­ніза­цій­но-технічні показники доглядових рубань. В першу чергу це стосується відбору дерев в рубку, черговості проведення рубок, їх інтенсивності та повторюваності. Максимально враховуються біологічні закономірності фор­мування деревостанів. Економічні показники виступають як супутні.

Інтенсивність доглядових рубань залежить від конкретних таксацій­них показників насадження: складу, густоти, особливостей росту. Як прави­ло, перевага віддається слабкому і помірному зрідженню. Інтенсивність пер­ших освітлень вища ніж наступних. Вона також збільшується при збільшенні участі в складі насадження супутніх порід.

За умов заповідного режи­му завданням освітлень є формування складу деревостану, прочищень – ста­білізація складу, забезпечення кількісного спів­відношення порід в насаджен­ні; проріджень – створення передумов для фор­мування ІІ ярусу та ярусу під­ліску.

Збереження фауни хребетних. Природний заповідник „Медобори” до­сить повно репрезентує фа­уну хребетних Західного Лісостепу. Тут зустріча­ється 41,3% хребетних Захід­ного Лісостепу, а з врахуванням околиць заповідника 55,7%.

Спеціальні регуляторні заходи щодо окремих видів тварин (регулю­вання чисельності, реакліматизація тощо) в заповіднику не проводяться. До за­гальних за­ходів, які доцільно проводити на заповідних територіях, відносяться: попередження порушень “Закону про тварин­ний світ”, бо­ротьба з браконьєрством, відстріл бродячих собак на прилеглих до території заповідника полях. Позитивні наслідки щодо стабілізації чисельності видів тварин, відне­сених до категорії мисливських, мають біотехнічні заходи на суміжних з природним заповідником землях.

Засади природоохоронного господарювання в природних заповід­никах. Проведені в ПЗ “Медобори” та на суміжних територіях дослідження показують, що в лісовому заповіднику на етапі його становлення, для еко­логічної реставрації порушених лісових природних комплексів, відновлення втрачених ними функцій потрібні лісогосподарські заходи, спрямовані на прискорення природ­них сукцесій: агротехнічні і лісівничі догляди за молод­няками, сприяння природному поновленню порід-едифікаторів в дерево­ста­нах старшого віку, догляд за самосівом і підростом.

Трансформовані природні комплекси в більшості втрати­ли гомеоста­тичні властивості та біологічний потенціал, по­трібний для віднов­лення корін­них ценозів та їх функціонування в режимі саморегуляції. Фло­ристично-збіднені, але стійкі в часі вторинні рослинні угруповання відзнача­ються високою конкурентною здатністю. Це ще більше ускладнює процес демутації їх природним шляхом в первинні це­нози.

У зв’язку з цим необхідним є перехід від пасивних форм природо­збері­гаючої діяльності до активної стратегії збереження і відновлен­ня біологіч­ного різноманіття, до прискорення природних сукцесій, особливо там, де можлива незворотна деградація об’єктів, взятих під охорону. Природо­охо­ронна суть лісівничих заходів з природного відновлення лісу полягає в створенні умов для появи, виживання, росту самосіву і підросту лісо­твірних порід на всіх етапах їх розвитку від плодоношення до змикання дерев молодого покоління.

Підставою для рішення про припинення лісівничого втручання в процес формування деревостанів і переходу до абсолютної заповідності повин­но стати досягнення кінцевої мети, тобто забезпечення формування деревоста­нів за корінним типом до етапу, після якого зміна порід стане неможливою, а введення режиму абсолютної заповідності доцільним.

Система лісівничих заходів. Регуляторні лісівничі заходи в лісах, що одержали статус заповідних, слід розглядати як важливу складову управління заповідними природними комплек­сами в напрямку їх збереження та відтворення.

Лісівничі заходи мають бути спрямовані на інтенсифікацію природних про­цесів, створення умов для появи, росту і розвитку підросту, формування де­ревостану. При штучному поновленні має бути забезпечена висока агротехніка створення культур і ефективний режим догляду за ними.

Основні складові системи лісівничих заходів повинні включати:

• сприяння природному поновленню головних лісоутворюючих порід;
• штучне відтворення дубових, дубово-букових деревостанів на площах, вивільнених від інтродукованих порід та в молодняках без головної лісоутво­рюючої породи у їх складі;
• агротехнічний та лісівничій догляди за молодняками природного і штуч­ного походження з метою формування деревостанів корінного типу;
• рубки пов’язані з регулюванням санітарного стану лісу.

В узагальненому вигляді система лісівничих заходів для відтворення корінних лісових природних комплексів Західного Поділля на прикладі природного заповідника “Медобори” представлена в табл. 3.

Таблиця 3

Система лісівничих заходів для відтворення корінних деревостанів ПЗ “Медобори”