Библиотечный каталог авторефератов Украины

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С.З.Гжицького

Демчук Наталія Михайлівна

УДК: 636.087.7/636.085.55

Використання рослинних білково-жирових добавок

в годівлі ремонтних теличок

06.02.02- годівля тварин і технологія кормів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів – 2003

Дисертацію є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському інституті агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор

  Кваша Василь Іванович ,

  Тернопільський державний педагогічний університет   імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри зоології

Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук, професор

Вудмаска Василь Юрійович,

Інститут землеробства і тваринництва західного регіону  УААН, лабораторія годівлі тварин і технології кормів, головний науковий співробітник;

доктор сільськогосподарських наук, професор

Костенко Володимир Миколайович,

Вінницький державний  аграрний університет, завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин;

Провідна установа - Одеський державний аграрний університет ,

Міністерства аграрної політики України, м. Одеса

Захист відбудеться 22 січня 2004 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.826.02 у Львівській національній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького:

79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий 20 грудня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат с.-г. наук                                                                           О.М. Слобода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз результатів останніх вітчизняних і світових досягнень показує, що інтенсивне вирощування молодняка і високий рівень м’ясної та молочної продуктивності великої рогатої худоби у значній мірі залежить не тільки від генетичного потенціалу порід, їх помісей і загального рівня годівлі, але передусім від кількісно-якісного протеїново-жирового живлення тварин. Тому одним із основних шляхів підвищення продуктивності корів є вирощування високопродуктивних ремонтних теличок шляхом організації повноцінної годівлі.

У зоні західного регіону України основну долю концкормів раціону годівлі тварин складають зернові злаки серед яких переважають пшениця та ячмінь, внаслідок чого в кормовому балансі має місце нестача білка до 25-30%, жирів до 40%, окремих мікроелементів, незамінних амінокислот, ненасичених жирних кислот. Все це стримує реалізацію генетичного потенціалу продуктивності худоби. На сьогодні значна частка зернових кормів виробляється і використовується в господарствах без послуг комбікормових заводів, що знижує повноцінність комбікормів та зерносумішей при  відсутності балансуючих кормових добавок, а завізні шроти та місцеве трав’яне борошно - дорогі і енергоємні. Для вирішення білкової проблеми у світі все більше уваги приділяється прискоренню темпів виробництва олійних культур родини хрестоцвітих і, зокрема, ріпаку, корми з якого можна віднести до високоенергетичних кормових засобів. Їх протеїн і жир мають високу біологічну цінність завдяки підвищеному вмісту незамінних, особливо сірковмісних амінокислот та високомолекулярних жирних кислот і, зокрема, лінолевої. У зв’язку з цим посилюється увага до вивчення питання застосування зерна ріпаку та продуктів його переробки.  В умовах західного регіону України є можливість вирішити цю проблему за рахунок використання в комбікормах білково-жирових добавок з місцевих високобілкових і жиромістких компонентів рослинного походження: зерна озимого ріпаку безерукових низькоглюкозинолатних сортів, кормових бобів і гороху.

У Західному Лісостепі України агрокліматичні умови сповна забезпечують одержання достатньо високих врожаїв зерна озимого ріпака (24-28 ц/га, з вмістом 20-29% протеїну, 40-45% жиру), кормових бобів (25-35ц/га, 27-30% протеїну) і гороху (28-36 ц/га і 16-36% протеїну) (Несміян І.Н., 1972;  Кузнецова Р.Я., 1977; Романов А.В., 1987; Вудмаска В.Ю., Братуняк Г.В., 1998; Кравців Р.Й., Гладій М.В., Калачнюк Г.І., 2000).

Неповноцінна годівля ремонтного молодняка, що знижує  реалізацію генетичного потенціалу продуктивності, сприятливі природно - кліматичні умови для вирощування високих врожаїв зерна озимого ріпаку і кормових бобів у зоні західного Лісостепу України, дороговизна завізних білкових кормів та виробнича необхідність сьогодення спонукали до постановки на вивчення важливої у народногосподарському плані даної актуальної проблеми.

На сьогодні ремонтні телички в умовах регіону до 6-місячного віку в основному забезпечені повноцінною годівлею за розробленими схемами з отриманням відповідної кількості молочних кормів та стартерних комбікормів, що дозволяє забезпечити стандартні вимоги за живою масою в 6-місячному віці.

У віковий період з 6 до 12-місячного віку, з переходом ремонтного молодняка на об’ємисті і кислі корми та зернові злакові концентрати, які дефіцитні за повноцінним білком і жирами, а завізні високобілкові шроти, місцеве трав’яне борошно і меляса в даний час дорогі і малодоступні господарствам регіону, інтенсивність росту ремонтних теличок значно знижується внаслідок чого вони відстають у 12 - місячному віці та парувальний період від стандартів за живою масою на 15-20%, що негативно впливає і на молочну продуктивність первісток.

А тому актуальність роботи і полягає у вирішенні проблеми організації повноцінної годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку з використанням високоякісного білка і жиру за рахунок місцевих екологічночистих бобово-ріпакових концентратів у складі комбікормів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входила до завдання 03.12.00-004-93 шифр БЖД-ТФ “Розробка і впровадження через комбікорми балансуючих білково-жирових добавок, виготовлених на основі зерна ріпаку і кормових бобів в годівлі сільськогосподарських тварин”, комплексного проекту 03.12.00-008-К95 “Технологія виробництва комбікормів” Державного комітету з питань науки і техніки та промислової політики, затвердженого прот. №3 від 27 вересня 1996 р. вченою радою Тернопільського інституту агропромислового виробництва, Державний реєстр № УА 01000136 РВ №10-02 та № 0196U017258 та теми 06.02.–ЖПКТ, кафедрою зоології “Рослинні жиро-протеїнові концентрати в живленні тварин і хутрових звірів”. Тема уточнена і затверджена вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка 26 листопада 2002 року (прот. №4).

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було вивчити доцільність і ефективність використання у годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку білкових та білково-жирових добавок в складі комбікормів, виготовлених на основі зерна кормових бобів та безерукових напівмодифікованих сортів озимого ріпаку замість дорогих енергоємних шротів, трав’яного борошна і частково меляси.

Відповідно до мети були поставлені завдання:

-        розробити рецепти білкових та білково-жирових добавок з використанням зерна ріпаку і кормових бобів;

-        визначити хімічний склад і поживність білкових та білково-жирових добавок і комбікормів;

-        вивчити інтенсивність росту ремонтних теличок старше 6 міс. віку при вирощуванні їх на комбікормах із розробленими добавками;

-        дослідити зміну окремих гематологічних показників ремонтних теличок під впливом  кормового фактору;

-        експериментально дослідити зміни легеневої вентиляції, газообміну, теплопродукції і балансу енергії в організмі теличок;

• дати економічну оцінку ефективності використання білкових та білково-жирових добавок в комбікормах при вирощуванні теличок старше 6-місячного віку.

Об’єкт досліджень. Ремонтні телички української чорно-рябої молочної породи.

Предмет досліджень. Поживність білкових і білково-жирових добавок та комбікормів, ріст молодняка, гематологічні параметри організму, газоенергетичний обмін і баланс енергії в організмі тварин, ефективність вирощування теличок.

Методи досліджень. Основні завдання роботи вирішувались експериментально з використанням зоотехнічних (продуктивність), фізіологічних (газообмін, баланс енергії), біохімічних (кров), аналітичних (огляд літератури) та статистичних методів досліджень з виробничою апробацією результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено поживну цінність і ефективність використання нових білкових та білково-жирових добавок на основі місцевих екологічно чистих сортів кормових бобів та безерукового озимого зерна ріпаку з включенням їх до стандартних комбікормів замість дорогих і енергоємних шротів, трав’яного борошна та меляси з використанням у годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку. Вивчено особливості росту, легеневої вентиляції, газообміну, теплопродукції та балансу енергії, окремі гематологічні показники в організмі теличок української чорно-рябої молочної породи старше 6-місячного віку при згодовуванні їм комбікормів із запропонованими добавками.

Практичне значення результатів роботи. Розроблено нові рецепти білково-жирових добавок на основі місцевих високобілкових і жиромістких зернових культур (кормові боби, ріпак) для заміни в комбікормах завізних і дорогих малодоступних господарствам регіону шротів, трав’яного борошна і частково меляси, що забезпечує високі прирости і живу масу теличок зверх вимог стандарту першого класу з високою продуктивною віддачею кормів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які включені до дисертації, доповідались на:

• міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю створення інституту біології тварин УААН (Львів, 2002),
• науковій конференції Львівської академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (2002 р.),
• засіданнях вченої ради Тернопільського філіалу інституту землеробства і біології тварин, Тернопільського інституту АПВ (Тернопіль, 1996-1998 рр.),
• науковій конференції професорсько-викладацького складу ТДПУ ім. Володимира Гнатюка (2000 р.),
• засіданні кафедри зоології Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (1999, 2001, 2002рр.).

Особистий внесок здобувача. Методологія та схема досліджень, експериментальна частина дисертаційної роботи виконані здобувачем самостійно під орудою наукового керівника. Автором проведено хімічні аналізи кормів, крові, газоенергетичний обмін та баланс енергії, зроблена статистична обробка одержаних даних, опрацьовані літературні і власні матеріали, сформовані висновки і пропозиції виробництву.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 6 наукових статтях фахових видань, в т.ч. одні матеріали міжнародної науково-практичної конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів досліджень, експериментальних досліджень, аналізу і узагальненню результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел і додатків.

Дисертація викладена на 156 сторінках комп’ютерної верстки, містить 35 таблиць, 14 рисунків і 7 додатків. Список використаної літератури включає 274 джерела, з них 100 іноземних.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження виконувались протягом 1994-1995 років в колгоспі Велико-Бірківський Тернопільського району та агрофірмі “Ланівецька” Ланівецького району Тернопільської області. Об’єктом досліджень були клінічно здорові ремонтні телички української чорно-рябої породи старше 6-місячного віку, підібрані за принципом аналогів (Дмитроченко А.П., 1963; Овсянников А.И., 1976). Молодняк для дослідів відбирався від корів 3-4 лактацій з молочною продуктивністю – понад 3500кг молока за 305 днів. Розробка рецептів, балансуючих білкових і білково-жирових добавок, комбікормів, всі лабораторні дослідження здійснювались у лабораторії технології вирощування молодняка Тернопільського філіалу інституту біології тварин УААН і Тернопільського інституту агропромислового виробництва. Науково-господарські досліди проводилися за розробленими схемами (табл.1)

Таблиця 1

Схеми науково-господарських дослідів */

*/СК – стандартний комбікорм, ДК – дослідний комбікорм, БД – білкова добавка, БЖД – білково-жирова добавка

Білкові добавки виготовлялися на районному комбікормовому заводі за розробленими рецептами. Помел зернових складників здійснювався на ДКУ-М з діаметром решет 2 мм, що відповідає технологічним вимогам помелу для великої рогатої худоби.

За схемою першого досліду тварини контрольної групи одержували в основному раціоні стандартний комбікорм (СК-1) 25% за енергетичною поживністю. Телички 2 дослідної групи споживали в основному раціоні дослідний комбікорм (ДК–1) в склад якого входила білкова добавка (БД–1, 40% за масою з вмістом 50% кормових бобів і 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох–по 12,5% за масою). Білкову добавку включали замість соняшникового шроту, трав’яного борошна і частково меляси. Годівля теличок 3 дослідної групи була аналогічна другій групі, але в складі комбікорму (ДК–2) 40% за масою входила білкова добавка (БД–2, з вмістом 75% кормових бобів і 25% суміші ячмінь + овес + кукурудза + горох –по 6,25% за масою).

За схемою другого досліду тварини  контрольної групи одержували в основному раціоні стандартний комбікорм (СК-2) 30% енергетичної поживності. Теличкам другої дослідної групи згодовували в раціоні дослідний комбікорм (ДК–1), з вмістом (40% за масою білково-жирової добавки (БЖД–1) з 50% за масою кормових бобів та зерна ріпаку (1:1) плюс 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох (по 12,5%). Дослідні тварини третьої групи споживали в раціоні дослідний комбікорм (ДК–2) з білково-жировою добавкою (БЖД-2, 40% за масою, що містила 50% за масою суміш кормових бобів та зерна ріпаку у співвідношенні 1:3 і 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох (по 12,5%). Всі піддослідні тварини знаходилися в однакових умовах утримання–на прив’язі. Годівля здійснювалася тричі за добу згідно норм (Калашников А.П., Клейменов Н.И., та ін. 1985; Столярчук П.З., Боярський Л.Г., 1989).

По закінченні експериментальної частини згідно схеми дослідів піддослідні телички залишались на основних раціонах для контролю за післядією кормового фактора до 12- місячного віку.

Облік спожитих кормів був груповим і індивідуально–щодекадним. У кормах визначали їх хімічний склад та поживність за загальноприйнятими методиками зоотехнічного аналізу(Лебедєв П.Т.,Усович А.Т., 1976; Лукашик И.А.,Тащилин В.А., 1965;Петухова Е.А.,Бессарабова Р.Ф. и др., 1981). Вміст ерукової кислоти в зерні ріпаку визначався за експрес-методом, а кількість глюкозинолатів за методом фотометрії (Дем’янчук Г.Т.,Братуняк Г.В., 1992). Вміст амінокислот у кормах визначався на чехословацькому аналізаторі типу ААН–881.

Кров брали з яремної вени за дві години до ранішньої годівлі тварин в середині дослідів. У свіжій крові визначали вміст еритроцитів та гемоглобіну – еритрогемометром. У сироватці крові–загальний білок–рефрактометром УРЛ -1, загальний фосфор –за Бригсом в модифікації О.Т.Усовича, резервна лужність –за В.Я. Антоновим та ін., (1974), кальцій – за Де-Ваардом (1976).

Газоенергетичний обмін вивчали масковим методом у респіраційних дослідах на 4-х тваринах з групи через 2-3 години після годівлі два рази в день, три суміжні дні підряд за методиками: легенева вентиляція (О.О.Кудрявцева, 1954); легеневий газообмін (А.А.Скворцова, І.І.Хренова,1961, 1965) . Аналіз проб видихуваного повітря визначали на газоаналізаторі ГХП-100 (насичений сольовий розчин як затискуюча рідина). Баланс енергії в організмі тварин вираховували за методиками: валова енергія, чиста енергія приростів (В.В.Цюпко, 1989), перетравна енергія, обмінна енергія та теплопродукція (А.Т.Цвігуна , 1993).

У складі добавок використовували такі основні сорти високобілкових і жиромістких кормових культур регіону: горох – сорт Уладівський, безеруковий напівмодифікований озимий ріпак “О” сорт ЖЕТ-НЕФ, кормові боби – сорт місцевий Хоростківський.

Економічна ефективність одержаних результатів визначалась за загальноприйнятими методиками (Резніков Ф.І., 1977).

Математична обробка результатів досліджень проведена за Плохінським М.О. (1969) з визначенням критеріїв вірогідності: *P> 0.95(< 0,05), **P> 0.99 (< 0,01), ***P >0,999(< 0,001).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Поживна цінність білкових та білково-жирових добавок, комбікормів і раціонів телиць

Поживність добавок. Для вирішення питання доцільності використання зерна кормових бобів та поєднання продуктивної дії зерна кормових бобів і ріпаку в суміші з ячменем + кукурудзою + вівсом + горохом в годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку, їх включали в склад білкових (кормові боби 50 і 75% за масою) та білково-жирових добавок у співвідношенні 1:1 та 1:3 з наступним введенням 40% за масою в комбікорми замість соняшникового шроту і енергоємного трав’яного борошна і меляси. Склад і поживність білкових та білково-жирових добавок подані в таблиці 2.

Таблиця 2

Поживність білкових та білково-жирових добавок, % за масою

Загальна енергетична поживна цінність білкових добавок була близькою за вмістом кормових одиниць, обмінної енергії, сухої речовини. Вміст сирого протеїну в 1 кг сухої речовини БД–1 був 22,7 і в БД–2 – 26,6%; сирого жиру відповідно 2,5 і 1,9%; сирої клітковини – 7,5 і 8,5% Білкова добавка БД–2 мала вищий на 18,3% вміст перетравного протеїну, окремих мінеральних елементів, зокрема: кальцію, фосфору, сірки, цинку, що пов’язано з більшою часткою в ній зерна кормових бобів. Сирий протеїн кормових бобів до загального вмісту сирого протеїну БД–1 був 66,8% і БД–2 85,8%. Відношення незамінних амінокислот до сирого протеїну у БД–2 до БД–1 було: вміст лізину – вищий на 0,15%, а метіоніну, триптофану і цистину знаходився практично на одному рівні. В 1 кг БД-1 та БД-2 містилося відповідно 500 і 750 г зерна кормових бобів.

Білково-жирові добавки характеризувалися високою енергетичною поживністю (1,30-1,50 корм. од.), вмістом перетравного протеїну (188-200 г), сирого жиру (111-158 г). Відношення сирого протеїну кормових бобів і зерна ріпаку до сирого протеїну БЖД-1 було відповідно 29,1 і 42,9, а в БЖД-2–13,1 та 60,1% відповідно. За вмістом незамінних амінокислот БЖД суттєво не відрізнялись. Лізин до сирого протеїну в БЖД-1 і БЖД-2 склав відповідно–5,75 і 5,81%; метіонін–1,5 і 1,38%; триптофан–0,21-0,19%; цистин–1,04 і 0,92%. БЖД властива антиоксидуюча здатність завдяки наявності в зерні ріпаку значної кількості вітаміну Е. В 1 кг БЖД-1 містилося по 250 г зерна ріпаку і кормових бобів, а в БЖД-2 відповідно 380 і 120 г.

Поживність комбікормів. Аналіз поживної цінності комбікормів, що використовувались в годівлі ремонтних теличок показав їх високу поживну якість (табл. 3). Включення білкових добавок в ДК-1 і ДК-2 сприяло підвищенню їх поживної цінності. Загальна енергетична поживність 1 кг комбікормів з БД зросла на 17,0-6,4%, вміст обмінної енергії–на 5,2-3,1%. Дослідні комбікорми містили всі поживні речовини, потрібні для ростучого молодняка. В стандартному комбікормі для телят вміст сирого протеїну в сухій речовині був 21,1%, а в ДК-1 та ДК-2 відповідно–17,8 і 19,4%; сирої клітковини–11,9; 7,0 і 7,4%; сирого жиру–4,0; 3,1; і 2,9%. Протеїн дослідних комбікормів був біологічно повноцінним. За відношенням лізину до загального сирого протеїну дослідні комбікорми переважали стандартний відповідно на 1,18-1,38%; метіоніну–0,61-0,60%; цистину–0,30-0,31%. За вмістом перетравного протеїну, сирого жиру, сирої клітковини стандартний комбікорм дещо переважав дослідні. Вміст окремих мінеральних елементів в стандартному комбікормі був дещо вищим порівняно з дослідними, що пов’язано з наявністю шроту соняшникового, трав’яного борошна і меляси. В 1 кг дослідних комбікормів містилося 200 і 300 г зерна кормових бобів.

Включення БЖД-1 та БЖД-2 в стандартний комбікорм 40% за масою, замість соняшникового шроту, трав’яного борошна і меляси не знизило якісні показники дослідних комбікормів. Так, загальна енергетична поживність 1 кг дослідних комбікормів зросла на 17,0-20,2%, обмінна енергія–на 4,2%, вміст сирого жиру–в 1,8-2,4 рази при незначному зниженні кількості перетравного протеїну та цукрів внаслідок виключення меляси. Залишився на рівні стандартного комбікорму (СК-2) вміст в дослідних комбікормах кобальту і йоду (табл.3).

Таблиця 3

Склад і поживність комбікормів для ремонтних телиць

За вмістом окремих амінокислот дослідні комбікорми переважали стандартний. Так, за вмістом лізину ДК-1 та ДК-2 перевищували СК-2 відповідно на 27,3 і 34,3%, метіоніну – на 23,7%; цистину – на 7,7 і 3,8%. Відношення амінокислот до загального сирого протеїну в дослідних комбікормах було вищим: за лізином – на 1,33-1,41%, метіоніном – на 0,48 і 0,44%, цистином – на 0,18-0,10%. За триптофаном стандартний комбікорм перевищував дослідні комбікорми відповідно на 0,44%, що пов’язано з вмістом в ньому соняшникового шроту.

В 1 кг ДК–1 містилося по 100 г зерна ріпаку та кормових бобів, а в ДК–2 – відповідно 152 і 48 г при оптимальному рівні глюкозинолатів (1,7-2,58 г) і ерукової кислоти (3,8-5,78 г).

Годівля піддослідних тварин. Склад і поживність середньодобових раціонів піддослідних тварин за фактично спожитими кормами подані в таблиці 4.

Таблиця 4

Склад середньодобових раціонів телиць

В першому досліді структура середньодобових раціонів піддослідних груп молодяка була, % за поживністю: контрольна група-сіно злаково-бобове–7,6; силос кукурудзяний–67,2; комбікорм–25,2; друга і третя дослідні групи відповідно по 7,7; 67,0 та 24,5% і меляси – 0,8%. За період досліду кожній голові контрольної, другої і третьої груп згодовано по 618 і по 612 кормових одиниць та 64,9; 68,4 і 70,8 кг перетравного протеїну. Вміст сирого протеїну в сухій речовині раціону був на рівні 10,9% (контроль), 11,6-11,8% в 2 і 3 дослідних групах, а жиру відповідно–3,2; 2,9 і 2,85%. На кормову одиницю раціонів телиць контрольної групи припадало 105 г перетравного протеїну, а 2 і 3 дослідних груп відповідно –112 і 116 г. За вмістом незамінних амінокислот в середньодобових раціонах телят картина наступна: у дослідних групах порівняно з контрольною вміст лізину був вищий на 1,1 і 6,0%, метіоніну - відповідно на 1,9 та 3,9%. Рівень цистину у всіх групах практично був однаковим. В раціоні контрольної групи вміст триптофану в 4,1 рази перевищував дослідні групи. В середньому за добу кожною теличкою 2 та 3 дослідних груп спожито 240 і 381 г кормових бобів.

Коефіцієнти використання енергії кормів (корм. од.) в середньому за період першого досліду склали по групах: 1 контрольна – 0,040; друга і третя дослідні – відповідно 0,042 і 0,044, або були вищі на 5,0-10,0%, що узгоджується з інтенсивністю росту молодняка.

Структура середньодобових раціонів піддослідних телиць другого досліду була практично однаковою(% за поживністю): контрольна група–солома озимої пшениці–14,4; соковиті (силос кукурудзяний + сінаж злаково-бобовий)–56,0 та комбікорм–29,6; 2 і 3 дослідні групи відповідно–12,3; 56,1; 29,6 та 12,0; 55,8; 30,1% і меляси–по 2,0-2,1%. Вміст основних поживних речовин в сухій речовині раціонів був, %: сирий протеїн–7,6-8,1; сирий жир–3,0-4,0; сира клітковина–28,3-28,8%. В середньодобових раціонах вміст основних незамінних амінокислот був оптимальним. За вмістом лізину, метіоніну і цистину раціони годівлі дослідних груп телиць були вищими, ніж контрольні відповідно на 10,4-13,0%; 5,2-5,1; 2,6-1,4%. Кожна теличка 2 дослідної групи щоденно споживала по 120 г зерна ріпаку і кормових бобів, а 3 дослідної групи–відповідно 180 і 57 г, з вмістом відповідно ерукової кислоти 5,32-7,51 г та глюкозинолатів 2,38-3,35 г. На корм.од. припадало перетравного протеїну К 1- 103 г, Д-2 - 101, Д-3 - 102 г.

Коефіцієнти використання енергії кормів піддослідними телицями в розрізі груп в середньому за період другого досліду склали: контрольна–0,066, 2 та 3 дослідні групи відповідно–0,068 і 0,071 або були вищими, ніж в контролі на 3,0 і 7,6 %, що узгоджується з їх ростом.

Прирости живої маси теличок. Продуктивна дія зерна кормових бобів була вивчена через білкові добавки. Використання комбікормів з білковими добавками забезпечило середньодобові прирости дослідних теличок вищі, ніж у контролі на 2,7 та 5,8% (табл.5).

Таблиця 5

Інтенсивність росту піддослідних тварин (середнє на голову), Мm

Включення до складу комбікормів білково-жирових добавок (другий дослід) на основі поєднання зерна кормових бобів і ріпаку та їх згодовування дало можливість отримати середньодобові прирости дослідних теличок на рівні 672 і 683 г, що на 32 г (5,0%) та 43 г (6,7%) вищі, ніж при споживанні стандартного комбікорму. Такі добові прирости теличок в другій і третій дослідних групах обумовлені кращою повноцінністю раціонів за сирим жиром, співвідношенням до сирого протеїну лізину, метіоніну і цистину та вмістом вітаміну Е.

В 12 – міс. віці телички піддослідних груп в розрізі обох дослідів переважали за живою масою вимоги стандарту першого класу на 2-5%.

Показники крові. Як показав аналіз досліджуваних морфобіохімічних показників крові піддослідних теличок згодовування дослідних комбікормів з білковими та білково-жировими добавками не вплинуло негативно на вміст еритроцитів і гемоглобіну, резервну лужність, вміст загального фосфору  та кальцію (табл.6).

Як показав аналіз, у другому досліді згодовування тваринам комбікормів з БЖД порівняно до контрольної групи сприяло підвищенню в сироватці крові загального білка (на 3,3%). За рештою досліджуваних показників крові у піддослідних тварин суттєвої різниці не виявлено. Вони знаходилися в межах фізіологічної норми.

Таблиця 6

Морфобіохімічні показники крові піддослідних теличок Мm, n=4

Газоенергетичний обмін. Показники газоенергетичного обміну в організмі тварин знаходилися у відповідності з їх рівнем росту. Аналіз показників газоенергетичного обміну у піддослідного молодняка першого досліду показав, що в показниках легеневої вентиляції, газообміну та загальної теплопродукції вірогідної різниці між групами теличок не встановлено (табл.7). Загальна вентиляція легень у теличок 2 і 3 дослідних груп порівняно з контролем була вищою відповідно на 2,2 та 4,1%. У дослідних групах теличок вищими до контролю були показники споживання кисню (на 2,6 і 4,5%), кисневий індекс (на 0,4 і 0,56%) та загальна теплопродукція (на 2,1 і 3,4%). Величина дихального коефіцієнта свідчить, що рівень окисно-відновних процесів в організмі тварин дослідних груп забезпечувався за рахунок енергії отриманої від розпаду білково-вуглеводного комплексу (0,97-0,95).

В другому досліді загальна вентиляція легень у телиць другої і третьої дослідних груп була вищою, ніж у контролі відповідно на 3,3 і 3,8 % при практично однакових дихальному і легеневому індексах. Щодо споживання кисню, то вірогідна різниця по цьому показнику була на користь молодняка дослідних груп (на 15,6% і 21,3%). Аналогічна картина і по кисневому індексу у тварин дослідних груп, яка була вища на 12,0 та 16,7%. Величина дихального коефіцієнта засвідчує, що із збільшенням в добових раціонах телиць дослідних груп вмісту сирого жиру за рахунок БЖД, дихальний коефіцієнт знижується з 0,98 (контроль) до 0,93 та 0,74 відповідно в 2 і 3 дослідних групах. Джерелом енергії в організмі молодняка 3 дослідної групи для підтримання обмінних процесів був жировий комплекс. Рівень окисно-відновних процесів в організмі тварин 1 контрольної і 2 дослідної груп забезпечувався за рахунок окислення білково - вуглеводного комплексу.

Вища на користь тварин 2 і 3 дослідних груп була загальна теплопродукція (37,8-38,8 МДж проти 33,1), яка переважала контроль відповідно на 14,2 та 17,2 % з тенденцією до вірогідності.

Таблиця 7

Легенева вентиляція, газообмін і теплопродукція у піддослідних ремонтних телиць 8-місячного віку (на голову), Мm, n=4

Баланс енергії. Вищий рівень інтенсивності росту телиць дослідних груп підтверджується і більшими до контролю показниками обмінної енергії на 2,3 і 4,1%, вищими на 0,17-0,46 ККД кормів і меншими на 0,76-1,24% втратами енергії в першому досліді. Обмінна енергія до валової складає по групах 48,53-49,41%. Коефіцієнти корисної дії кормів раціонів були вищими у теличок дослідних груп (на 0,17-0,46%), що підтверджується рівнем їх росту. Загальна теплопродукція до обмінної складала по піддослідних групах 82,3-82,88 %, що відповідає фізіологічним параметрам обмінних процесів в організмі тварин всіх групп (табл.8).

Баланс енергії у піддослідних тварин другого досліду свідчить, що вища інтенсивність росту телиць дослідних груп прямо пов’язана з показниками обмінної енергії в їх організмі (вища на 15,1 і 19,5%) та чистої енергії приростів живої маси (вища на 18,8 і на 28,6% при більших на 1,5 і 2,2% ККД кормів раціонів і менших на 4,3 і 5,7% втратах загальної енергії. Загальна теплопродукція по групах складала 80,1-78,5% до обмінної енергії та не перевищувала необхідної теплопродукції, що вказує на повноцінність їх годівлі у відповідності з потребами організму.

Таблиця 8

Баланс енергії в організмі піддослідних телиць, МДж/добу, Мm, n=4

Економічна ефективність вирощування телиць. В першому досліді найбільшу інтенсивність росту досягнуто при згодовуванні дослідних комбікормів з білковими добавками. Завдяки вищим продуктивним якостям тварин та кращій перетравності корму, витрачання його на 1 кг приросту було нижчим у тварин 2 і 3 дослідних групах в порівнянні з контролем .

Як показав економічний аналіз на 1 кг приросту тварин дослідних груп затрати енергії кормів (корм. од.) були нижчими від контролю на 3,5-6,9%, що свідчить про найбільшу продуктивну віддачу комбікормів з білковими добавками на основі кормових бобів. Щодо ефективності використання білкових добавок в складі комбікормів при вирощуванні ремонтних теличок слід зазначити, що від кожної телички 2 і 3 дослідних груп в розрахунку на 100 кормових одиниць одержано приросту більше, ніж в контролі відповідно на 3,0 і 6,0%.

Ефективність використання білково-жирових добавок в складі комбікормів (другий дослід) при вирощуванні ремонтних телиць свідчить, що від кожної тварини другої і третьої дослідних груп за період досліду отримано в розрахунку на 100 кормових одиниць більше валового приросту відповідно на 4,0 та 6,6%. Затрати кормів (корм. од.) і перетравного протеїну на 1 кг приросту живої маси дослідних груп нижчі контролю відповідно на 2,9-5,8% і 14,5-14,7%.

Аналіз даних економічної ефективності використання білкових добавок в комбікормах показав, що витрати комбікорму в контрольній групі були більшими в порівнянні з тваринами дослідних груп (13,2 ц проти 12,0 ц).За період досліду витрачено в усіх групах практично однакову кількість кормових одиниць. Вартість кормів в загальних витратах становлять 43%. У вартості кормів кормові боби в 2 дослідній групі становили 9,2%, а в 3–13,5% відповідно. Собівартість 1 ц приросту в контрольній групі становила 589,9 грн, в 2 та 3 дослідних груп нижча відповідно на 15,6% і 16,5%. Собівартість 1 ц білкових добавок була такою: БД-1–49,20 грн. і БД-2–53,40 грн., а стандартного комбікорму 60,42 грн., а ДК–1 та ДК–2 по 49,52 (табл.9).

Таблиця 9

Економічна ефективність використання білкових та білково-жирових добавок при вирощуванні телиць (в середньому по групі)

Витрати комбікормів в дослідних групах (другий дослід) були нижчими. В зв’язку з різним вмістом кормових бобів та зерна ріпаку в БЖД-1 та БЖД-2 витрати їх становили в 2 дослідній групі по 1,3 ц, а в 3 дослідній групі відповідно по 0,62 та 2,0 ц. У вартісному вираженні кормові боби та зерно ріпаку займали по 4,8% від вартості кормів в 2 дослідній та 2,3 і 7,5% відповідно у 3 дослідній групах. Собівартість 1 ц БЖД–1 та БЖД–2 становили по 49,5 грн., а собівартість стандартного комбікорму – 60,4 грн., ДК-1 та ДК-2-по 50,0 грн. Собівартість 1 ц приросту теличок при вирощуванні з використанням БЖД–1 та БЖД–2, включених в дослідні комбікорми, була нижчою на 15,8 та 17,5%. Виробнича перевірка підтвердила позитивну дію комбікормів з розробленими добавками на продуктивні якості ремонтних теличок.

ВИСНОВКИ

1. Науково - обгрунтована годівля ремонтних теличок старше 6-місячного віку з використанням комбікормів, що включали високобілкові і жиромісткі складники рослинного походження регіонального виробництва у вигляді білкових і білково-жирових добавок підвищує загальну продуктивну дію кормів, сприяє зростанню продуктивності та поліпшенню стану здоров’я молодняка.
2. Білкові добавки виготовлені на основі подрібненого зерна кормових бобів (50-75%) мали високу енергетичну (1,1-1,2 корм. од.) і протеїнову (193-226 г/кг) поживність. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини була – 1,3-1,4 корм. од., а обмінної енергії - 12,4-12,9 МДж.

Білково-жирові добавки, виготовлені на основі подрібненого зерна кормових бобів та озимого ріпаку у співвідношенні 1:1 та 1:3 мали високу енергетичну (1,3-1,5 корм. од.), протеїнову (224-239 г/кг) та жирову (111-158 г/кг) цінність і значні антиоксидантні властивості. Концентрація енергії в сухій речовині склала 1,5-1,7 корм. од. та 12,5-13,0 МДж обмінної енергії.

3. Включення білкових добавок в комбікорми (40% за масою) замість соняшникового шроту, трав’яного борошна і меляси, сприяло підвищенню їх загальної енергетичної поживності на 6,4% при вищому вмісті сирого протеїну та основних незамінних амінокислот і більшій концентрації загальної енергії в 1 кг сухої речовини на 6,9% та обмінної енергії на 4,3-6,8%. Дослідні комбікорми з білково-жировими добавками мали вищу загальну енергетичну цінність на 17,0-20,2%; обмінну енергію –на 4,2%, вміст сирого жиру в них зріс в 1,8-2,4 рази, а за кількістю лізину вони переважали контроль на 27,3-34,3%; метіоніну–на 23,7%, цистину – на 3,8-7,7% при вищій концентрації енергії в 1 кг сухої речовини на 16,5-20,0% та обмінної енергії на 4,27%.
4. Заміна в комбікормах дорогих і енергоємних соняшникового шроту, трав’яного борошна і меляси білковими та білково-жировими добавками - сприяє балансуванню раціонів теличок старше 6-місячного віку за енергією, повноцінним протеїном, основними незамінними амінокислотами та жиром.
5. Згодовування ремонтним теличкам дослідних комбікормів з білковими добавками (24,5% за поживністю) підвищує їх інтенсивність росту на 2,7-5,8% при більших на 5,0 - 10,0% коефіцієнтах використання енергії корму, а при споживанні в раціонах комбікормів з білково-жировими добавками (29,6-30,1% за поживністю) дозволило одержати вищі прирости живої маси на 5,0 - 6,7% при більш продуктивному використанні енергії кормів раціонів на 3,0 - 7,6%.
6. Споживання в раціонах ремонтних телиць комбікормів з білковими та білково-жировими добавками не вплинуло негативно на досліджені гематологічні показники, які знаходились в межах фізіологічної норми.
7. Показники газоенергетичного обміну і балансу енергії в організмі телиць дослідних груп в розрізі дослідів узгоджувались з інтенсивністю їх росту. Загальна вентиляція легенів у них була вищою до контролю на 2,2-4,1% (перший дослід) і на 3,3-3,8% (другий), а споживання кисню переважало у дослідних груп відповідно на 2,6-4,5% та 15,6 (Р<0,05) – 21,3% (Р<0,01)при вищій загальній теплопродукції на 3,4-17,2%.
8. Дослідними теличками в обох дослідах більш ефективно використовувалась обмінна (на 2,3-4,1% і 15,1-19,5%, Р<0,05) та чиста енергія приростів живої маси (на 3,9-7,3 і 18,8-28,6%, Р<0,05) при вищих (на 0,14-0,42 і 1,5-2,2%) коефіцієнтах корисної дії кормів і менших втратах загальної енергії (на 0,76-5,70%).
9. Використання при вирощуванні ремонтних теличок комбікормів з білковими добавками сприяло зменшенню затрат кормів на одиницю приросту на 3,5-6,9%, а при споживанні білково-жирових добавок–затрати були меншими до контролю на 2,9-5,8%. На 100 корм. од. від кожної дослідної телички при згодовуванні комбікормів з білковими добавками отримано приросту більше контролю на 3,0-6,0%, а при згодовуванні комбікормів, що включали білково-жирові добавки – на 4,0-6,6%. Собівартість 1 ц приросту теличок при вирощуванні на раціонах з білковими і білково-жировими добавками, була нижча від контролю відповідно на 15,6-16,5% та 15,8 і 17,5%.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для балансування раціонів ремонтних теличок старше 6-місячного віку за повноцінним протеїном і жиром в умовах західного регіону України слід використовувати повноцінні комбікорми з включенням до їх складу (40% за масою) білкових (50-75% за масою кормові боби) та білково-жирових (50% за масою кормові боби + зерно ріпаку у співвідношенні–1:1 та 1:3) добавок, виготовлених на основі зерна кормових бобів та безерукових низькоглюкозинолатних сортів озимого ріпаку як місцевої дешевої екологічно чистої сировини, замінивши в СК дорогі шроти, трав’яне борошно і частково мелясу, що забезпечує середньодобові прирости живої маси в цей період на рівні 700 г при нижчій вартості дослідних комбікормів і собівартості одиниці приросту живої маси молодняка.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кваша В., Грицай Б., Демчук Н. Білково-жирові добавки з кормовими бобами в годівлі ремонтних телиць // Тваринництво України. К. – 1995.- №17. - 24 с. (автором проведено дослідження і обробку результатів).
2. Грицай Б., Кваша В., Демчук Н. Комбікорми з зерном ріпака //Тваринництво України. – К. – 1996. - №3, - С. 26-27 (автором проведено дослідження і обробку результатів).
3. Демчук Н. Вплив згодовування кормових бобів на газоенергетичний обмін в організмі ремонтних телиць //Передгірне і гірське землеробство – Львів. – 2001. - Вип.43, - С. 59-62.
4. Демчук Н., Кваша В. Газоенергетичний обмін в організмі ремонтних теличок при споживанні високоенергетичних рослинних білково-жирових добавок //Наукові записки. Серія: біологія, ТДПУ ім. Володимира Гнатюка. – 2002. - Вип.2(17). - C. 72-75 .
5. Демчук Н. Зміни газоенергетичного обміну в організмі ремонтних теличок при згодовуванні білково-жирових добавок //Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин. – Львів.– 2001.- Вип.1-2. - C. 134-137.
6. Демчук Н.М. Рослинні жиро-протеїнові добавки в годівлі ремонтних телиць // Тваринництво України. – К. – 2002.- №1. - С. 30-31.