|
Національний аграрний університет
Блюсюк Сергій Миколайович
УДК 636.22-28.084.1
Використання енергії поживних речовин раціонів молодняком абердин-ангуської
та волинської м‘ясної порід при різних
рівнях енергетичного живлення
06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 2003
Дисертацією є рукопис.
Дисертаційна робота виконана в Подільській державній аграрно-технічній академії Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор
ЦВІГУН Анатолій Тимофійович,
Подільська державна аграрно-технічна академія, проректор з післядипломної освіти та дорадництва, завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів
Офіційні опоненти – доктор сільськогосподарських наук, професор
Бурлака Віктор Анатолійович,
Державний агроекологічний університет України, завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин
– кандидат сільськогосподарських наук, доцент
Столюк Василь Данилович,
Національний аграрний університет, в. о. завідувача кафедри годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів ім. П. Д. Пшеничного
Провідна установа – Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького Міністерства аграрної політики України, кафедра годівлі сільськогосподарських тварин, м. Львів
Захист відбудеться 24 квітня 2003 р. О 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.004.05 в Національному аграрному університеті за адресою:
03041 м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою:
03041 м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кімната 41.
Відзив на автореферат у двох примірниках, завірених печаткою, просимо надіслати на ім‘я вченого секретаря спеціалізованої вченої ради
Автореферат розісланий 20 березня 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, професор Поліщук В.П.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Рівень енергетичного живлення тварин визначається багатьма факторами, зокрема їх продуктивністю, фізіологічним станом, умовами утримання, типом годівлі, концентрацією енергії, поживних і біологічно активних речовин у кормах. Численними дослідженнями встановлено, що продуктивність на 50-60% зумовлена енергетичним рівнем раціонів (Заболотнов Л., 1987; Блекстер К., 1982; Энсмингер М. и др., 1990; Grummer R., 1993). При підвищенні концентрації енергії в сухій речовині раціонів загальна потреба тварин у ній знижується (Томмэ М., 1949; Гоффман Л., Шиманн Р., 1978; Гаганов А., 1985; Trenkle A., Hentges E., 1985; Богданов Г., 1990; Цвігун А., 1993).
Широке використання в господарствах імпортних абердин-ангуської, герефордської, симентальської м‘ясної, лімузинської і вітчизняних волинської, поліської, української м‘ясних порід великої рогатої худоби дало можливість значно збільшити виробництво яловичини, покращити її якість. Однак, недостатньо вивченим залишається визначення потреби молодняку в енергії, поживних та біологічно активних речовинах, що не дає змоги ефективно використовувати корми та генетичний потенціал тварин. Тому актуальним є дослідження впливу різних рівнів та концентрації обмінної енергії в кормах раціонів на продуктивність, перетравність поживних речовин, метаболічні процеси в тканинах тварин різних порід м‘ясної худоби.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно програми Міністерства агропромислового комплексу України “Розробити та запровадити норми і раціони годівлі молодняку м’ясної худоби різних типів та порід для Західного Лісостепу України” (номер держреєстрації 0198UO05240), яка рішенням Науково-технічної ради Міністерства агропромислового комплексу України від 24 грудня 1998 р. та наказом Міністра агропромислового комплексу України №258 від 8 липня 1999 р. “Про поліпшення організаторської роботи по створенню галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні” визнана однією з пріоритетних. Проведені дослідження є частиною наукової теми “Вивчення зоотехнічних, фізіолого-біохімічних та екологічних аспектів оцінки і використання кормів в напрямку вдосконалення системи повноцінної годівлі тварин при виробництві яловичини”, що виконується співробітниками кафедри годівлі тварин та технології кормів Подільської державної аграрно-технічної академії.
Мета і завдання досліджень. Мета досліджень: вивчити перетравність поживних речовин, баланс азоту, кальцію та фосфору, особливості газообміну і використання енергії кормів молодняком абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід від 8-ми до 18-місячного віку залежно від рівня енергетичного живлення.
Для досягнення поставленої мети ставилися такі завдання:
- вивчити перетравність поживних речовин кормів у молодняку абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід при різних рівнях енергетичного живлення;
- дослідити баланс азоту, кальцію та фосфору в організмі бугайців;
- вивчити особливості газоенергетичного обміну у бугайців та теличок;
- проаналізувати розподіл енергії в організмі піддослідного молодняку;
- встановити особливості росту та продуктивності тварин м‘ясних порід від 8-ми до 18-місячного віку;
- провести зоотехнічну, економічну та виробничу оцінку результатів досліджень.
Об‘єкт досліджень. Бугайці і телички абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід від відлучення до 18-місячного віку.
Предмет досліджень. Перетравність поживних речовин, показники газообміну, балансу енергії, азоту, кальцію, фосфору, продуктивність піддослідних тварин.
Методи досліджень. Поставлені в роботі завдання вирішувалися з використанням зоотехнічних (продуктивність), фізіологічних (перетравність поживних речовин, газообмін, баланс енергії, азоту, кальцію, фосфору), статистичних (обробка дослідних даних), аналітичних (огляд літератури, узагальнення результатів) методів досліджень та виробничої апробації одержаних результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено перетравність поживних речовин, баланс азоту, кальцію і фосфору, особливості газоенергетичного обміну, розподілу та використання енергії в організмі бугайців і теличок абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід від 8-ми до 18-місячного віку при різних рівнях енергетичного живлення.
Отримано нові дані про оптимальний вміст обмінної енергії в раціонах молодняку м‘ясної худоби. Встановлено, що при підвищенні її рівня на 15% за рахунок високоенергетичних концентрованих кормів покращується перетравність органічних речовин, засвоєння азоту та кальцію кормів, знижуються втрати енергії з калом, сечею, теплопродукцією та підвищується ефективність використання її в організмі.
Практичне значення роботи. Проведеними дослідженнями уточнено потребу молодняку абердин-ангуської та волинської м’ясної порід в обмінній енергії. Встановлено, що в розрахунку на 100 кг живої маси бугайців абердин-ангуської породи від відлучення до 18-місячного віку необхідно в середньому 21,45 МДж, теличок – 35,44, волинської м‘ясної – відповідно 30,01 та 35,18 МДж обмінної енергії, що перевищує середні дані норм ВАСГНІЛ (1985). При цьому на 1 кг приросту живої маси тварини на 8% менше витрачають обмінної енергії, на 6% – перетравного протеїну; собівартість приросту живої маси знижується на 0,5-1,8%.
Результати досліджень використані при розробці норм годівлі молодняку худоби м‘ясних порід та типів, які затверджені рішенням секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України та рекомендовані для практичного впровадження. Одержані результати використовуються в господарствах науково-виробничого об‘єднання “М‘ясне скотарство Поділля” та навчальному процесі зооінженерних факультетів вищих навчальних закладів аграрної освіти.
Особистий внесок здобувача полягає у підборі та опрацюванні літератури, освоєнні методів досліджень, організації та проведенні науково-господарських, фізіологічних і виробничих дослідів, біометричному опрацюванні, аналізі та інтерпретації одержаних результатів, написанні та підготовці дисертаційної роботи до захисту. Розподіл особистого внеску: 90% – здобувач, 10% – доцент кафедри годівлі тварин та технології кормів Подільської державної аграрно-технічної академії М. Г. Повозніков.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на кафедрі годівлі тварин та технології кормів і наукових конференціях Подільської державної аграрно-технічної академії (1999-2002рр.); засіданнях науково-технічної ради Міністерства аграрної політики (1999-2001рр.); засіданнях ради науково-виробничого об‘єднання “М‘ясне скотарство Поділля” (1999-2002рр.); міжнародній конференції “Наукова концепція переходу ферм України на енергоресурсозберігаючі технології виробництва рентабельного молока і яловичини” у Білоцерківському державному аграрному університеті (2000р.); міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження С.З.Гжицького у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького (2000р.); науково-практичній конференції “Перспективи розвитку м‘ясного скотарства в Хмельницькій області” у м.Хмельницький (2000р.); ІІІ міжнародному симпозіумі “Україна – Австрія. Сільське господарство: наука і практика” у Чернівецькому державному університеті ім. Ю.Федьковича (2000р.); міжнародній та міжвузівській науково-практичних конференціях у Вінницькому державному аграрному університеті (2000, 2002рр.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в одинадцяти статтях у фахових виданнях, двох тезах конференцій та двох рекомендаціях.
Структура та об’єм роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Загальний об’єм дисертації з додатками 206 сторінок, основна частина викладена на 157 сторінках машинописного тексту, містить 43 таблиці, 21 рисунок. Список використаної літератури нараховує 340 джерел, додатки наведені на 49 сторінках.
Матеріал І методика досліджень
Науково-господарські досліди проводили методом аналогічних груп (Овсянников А.И.,1976 і ін.) протягом 1998-2000 рр. в СГК ім. Лесі Українки Славутського району Хмельницької обл. і ТОВ “Агрофірма ім. Мічуріна” Хмільницького району Вінницької обл. згідно схеми, наведеної в табл. 1, виробничу перевірку – у СТОВ “Агрофірма “Копачівська” Деражнянського району Хмельницької обл. у 2001-2002 рр.
Зміни живої маси молодняку визначали за даними щомісячних індивідуальних зважувань, витрати кормів – на основі групового обліку.
На фоні науково-господарських дослідів проведено чотири серії фізіологічних балансових та респіраційних досліджень у зимовий та літній періоди. Для проведення фізіологічних дослідів відбирали по три бугайці та три телиці з кожної групи. Підготовчий період тривав 5-7 днів, перехідний – 3, обліковий – 7-8.
У науково-господарських дослідах молодняк утримували безприв‘язно, групами по 9-10 голів, а в період фізіологічних – на прив‘язі. Годували тварин двічі на день – вранці та ввечері. Напування проводилося із автонапувалок.
Облік спожитих кормів у науково-господарських дослідах був груповим, у фізіологічних – індивідуальним. Хімічний склад кормів і калу вивчали згідно загальноприйнятих в зоотехнії методик, що викладені в інструкції для лабораторій агрохімічної служби (1982) та рекомендаціях ВАСГНІЛ (1985).
Газоенергетичний обмін вивчали в респіраційних дослідах “масковим” методом (Кімаковський В.І., 1985; Надальяк Е.А., 1986; Цвігун А.Т., 1993). Хімічний склад повітря визначали в газоаналізаторі ГХП-100.
Біометричну обробку результатів досліджень проводили за Е.К.Меркурьевою (1983), різницю вважали вірогідною при р>0,95 (*); р>0,99 (**).
Економічний аналіз одержаних даних проводили розрахунковим методом.
Таблиця 1
Схема науково-господарських дослідів
Примітка: Х – в чисельнику – перший дослід, в знаменнику – другий;
ХХ – за рахунок злакової дерті.
Результати досліджень
Використання кормів молодняком протягом дослідів
Годівля піддослідних тварин. Молодняку згодовували корми, вироблені в господарствах, де проводили досліди. Для балансування раціонів за мінеральним складом використовували сіль кухонну, діамонійфосфат, динатрійфосфат, сірку елементарну, солі недостаючих мікроелементів.
У першому досліді в структурі зимових раціонів тварин контрольної групи грубі корми займали 25-28%, соковиті – 40-44, концентровані – 29-32%. Підвищення рівня енергетичного живлення тварин дослідних груп здійснювали за рахунок збільшення частки концентрованих та зменшення грубих і соковитих кормів. Рівень годівлі бугайців контрольної групи складав 2,5-2,9, теличок – 2,8-3,2 кг сухої речовини на 100 кг живої маси (табл. 2).
Із збільшенням рівня обмінної енергії в раціонах на 3,5-8,7% зростало споживання тваринами сухої речовини кормів. Влітку тенденція була аналогічною. Молодняк волинської м‘ясної породи більше споживав сухої речовини в розрахунку на одиницю живої маси, порівняно з тваринами абердин-ангуської, в середньому на 8-10% при аналогічному підвищенні у дослідних групах.
Енергопротеїнове відношення (ЕПВ) в раціонах молодняку першої групи абердин-ангуської породи складало 111-124 МДж/кг, другої – було більшим на 1,6-1,8%, третьої – на 1,7-3,6, четвертої – на 3,6-4,4 та п‘ятої – на 4,5-7,0%. В раціонах тварин дослідних груп волинської м‘ясної породи ЕПВ перевищувало контроль на 1,6-4,4%.
Таблиця 2
Споживання тваринами сухої речовини, обмінної енергії та перетравного
протеїну в розрахунку на 100 кг живої маси, min-max
Одночасно із збільшенням вмісту енергії в раціонах підвищувалася її концентрація в сухій речовині. Взимку збільшення обмінної енергії на 5% зумовило підвищення концентрації на 1-2%; 10 – на 3; 15 – на 3-4; 20 – на 4,5-5%, а в літній період – відповідно на 1%; 2,9-4; 3,5-6 та 4,2-7% в обох дослідах (табл. 3).
Питома вага протеїну і жиру в сухій речовині не залежала від вмісту енергії в раціонах тварин. При цьому, як у першому, так і в другому дослідах, частка клітковини знижувалася, а безазотистих екстрактивних речовин – дещо зростала.
Таблиця 3
Концентрація енергії та поживних речовин в сухій речовині раціонів, min-max
Вміст мінеральних елементів та вітамінів у раціонах піддослідних тварин знаходився у межах орієнтовних норм із несуттєвими коливаннями між групами.
Перетравність поживних речовин. В зимовий період, з підвищенням енергетичного живлення, бугайці абердин-ангуської породи краще перетравлювали суху речовину кормів і найвищою була перетравність у тварин п‘ятої групи (на 6,7% від контролю) при Р>0,95. Суттєва різниця відмічена за перетравністю протеїну і жиру у бугайців четвертої та п‘ятої, клітковини – п‘ятої, БЕР – третьої-п‘ятої груп (табл. 4).
Бугайці дослідних груп волинської м’ясної породи краще перетравлювали протеїн на 6,0-6,3%, жир – на 3,3-4,5, клітковину – на 2,4-3,2% порівняно з контролем (Р>0,95). Телиці дещо гірше перетравлювали органічні речовини порівняно з бугайцями, але спостерігалося підвищення перетравності тваринами дослідних груп порівняно з контрольними аналогами. Про перетравність поживних речовин раціонів молодняком у літній період, де картина була аналогічна зимовому, свідчить рис. 1.
Таблиця 4
Перетравність поживних речовин молодняком у зимовий період, %; M ± m, n = 3
Кореляційний аналіз показав, що рівень обмінної енергії в зимових та літніх раціонах має тісний зв‘язок із перетравністю сухої речовини (r = +0,702-0,944). Аналогічно корелює перетравність клітковини, за винятком бугайців абердин-ангуської породи в літній період. Кореляція перетравності тваринами протеїну і жиру з вмістом енергії у раціонах знаходилася на рівні r = +0,519-0,872, БЕР – r = +0,641-0,867.
Баланс азоту, кальцію та фосфору. При більшому на 2,7-6,3% споживанні азоту з раціонами у зимовий період бугайці третьої-п‘ятої груп абердин-ангуської породи на 30,8-43,8% краще засвоювали його порівняно з контролем (табл. 5).
Тварини волинської м‘ясної породи також краще використовували азот кормів при збільшенні рівня енергетичного живлення. Влітку його доступність для тварин контрольної групи була вищою порівняно з зимовим періодом на 1-2%, а дослідних – на 1,5-3% порівняно з контролем. Як і в зимовий період, відмічена тенденція до покращення засвоєння азоту кормів організмом бугайців із збільшенням рівня їх енергетичного живлення.
Таблиця 5
Баланс азоту в організмі бугайців, г; M ± m, n = 3
При однаковому споживанні кальцію в зимовий період першого досліду краще його використовували тварини дослідних груп, особливо четвертої і п‘ятої (на 16,3 та 15,1%) при Р>0,95, а влітку – третьої-п‘ятої – на 4,0-7,8% порівняно з аналогами контрольної групи (рис.2).
Другий дослід підтвердив цю закономірність.
Використання фосфору організмом бугайців абердин-ангуської і волинської м‘ясної порід незначно коливалося між групами і практично не залежало від рівня енергетичного живлення піддослідних тварин.
Легеневий газообмін і використання енергії поживних речовин
Газоенергетичний обмін є інтегральним показником обміну речовин, оскільки його інтенсивність визначається активністю всіх інших процесів організму.
В зимовий період вентиляція легенів у розрахунку на 1 кг обмінної маси бугайців абердин-ангуської породи третьої-п‘ятої груп була вищою на 12,9-30,4% (Р>0,95) відносно контролю при збільшенні споживання ними кисню на 4,2-6,0%. Це відбулося за рахунок підвищення частоти дихання на 28-32%. Глибина дихання у тварин дослідних груп була меншою на 16,8-28,4% відносно контролю. При цьому у тварин всіх дослідних груп теплопродукція у розрахунку на 1 кг обмінної маси була меншою відповідно на 1,6; 2,6; 8,4 (Р>0,95) та 2,6% (Р>0,95), ніж у контрольних (табл. 6).
Таблиця 6
Показники газообміну бугайців абердин-ангуської породи
в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла; M ± m, n = 3
В літній період за вентиляцією легенів, частотою і глибиною дихання коливання між групами були незначними, але у тварин дослідних груп теплопродукція в розрахунку на одиницю обмінної маси була меншою на 2-6% порівняно з контролем.
У бугайців волинської м’ясної породи за показниками газообміну в зимовий період вірогідної різниці не відмічено. З підвищенням рівня енергетичного живлення молодняку теплопродукція знизилася на 1,2-2,3% порівняно з контролем, а в літній період вона була практично на одному рівні у тварин усіх груп (табл. 7).
Телички в зимовий період, за рахунок підвищення частоти дихання, більше споживали кисню порівняно з бугайцями; у них на 8,2-13,8% була кращою вентиляція легенів. Теплопродукція в розрахунку на 1 кг обмінної маси була більшою на 13-17%. Аналогічна тенденція спостерігалася влітку. У тварин першої групи вентиляція легенів була на рівні 43,93 л/год, у ровесниць другої – дещо більшою, тоді як третьої – меншою. Тварини другої і третьої груп відповідно на 1,3 та 0,6% більше споживали кисню відносно контролю (р>0,95). Теплопродукція в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла була меншою у теличок дослідних груп порівняно з контролем (р<0,95).
Отже, підвищення рівня енергетичного живлення молодняку практично не вплинуло на вентиляцію легенів, сприяло деякому підвищенню споживання кисню та виділення вуглекислоти з організму тварин. Частота і глибина дихання коливалися незначно. У теличок в середньому на 13-17% була вищою теплопродукція у зимовий та 13,5-16 – в літній період, порівняно з бугайцями, чим пояснюються менші їх середньодобові прирости при однакових рівнях енергетичного живлення.
Таблиця 7
Показники газообміну молодняку волинської м’ясної породи
в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла; M ± m, n = 3
Баланс та розподіл енергії в організмі. В зимовий період бугайці дослідних груп абердин-ангуської породи споживали на 1,1-4,3% більше валової енергії з раціонами у розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла порівняно з контролем (табл. 8).
Таблиця 8
Розподіл енергії в організмі бугайців абердин-ангуської породи
в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла, кДж; M ± m, n = 3
Вміст обмінної енергії був більшим лише у бугайців п‘ятої групи на 14,6% відносно контролю за незначного відхилення у другій-четвертій. Завдяки кращій доступності і обмінності чиста енергія приросту у тварин другої групи була більшою на 8,9%, третьої – на 17,2 (Р>0,95), четвертої – на 21,1 (Р>0,95) та п‘ятої – на 26,1% (Р>0,95) порівняно з контролем. В літній період, при майже однаковому споживанні валової енергії з кормами, була кращою її обмінність, завдяки чому бугайці четвертої і п‘ятої груп одержали більше обмінної енергії відповідно на 0,4 та 3,8% (Р>0,95) порівняно з контрольними аналогами, а чиста енергія приросту у тварин другої-п‘ятої груп була більшою відповідно на 4,6; 21,3 (Р>0,95); 36,8 (Р>0,95) та 49,1%.
Бугайці дослідних груп волинської м’ясної породи в зимовий період при збільшенні споживання валової енергії з раціонами на 3,3-3,9% дещо більше втрачали її з газами та сечею, але вміст обмінної енергії у них був на 1,1-1,3% більшим, ніж у тварин контрольної. Теплопродукція в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла у тварин дослідних груп була нижчою на 1,2% порівняно з контрольними аналогами (табл.9).
Таблиця 9
Розподіл енергії в організмі молодняку волинської м’ясної породи
в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла, кДж; M ± m, n = 3
Виділення енергії з калом бугайцями другої та третьої груп у літній період було меншим відповідно на 6,5 та 7,8% при більшому виділенні з газами, сечею та теплотою ферментації. Тому споживання обмінної енергії тваринами другої групи на 4,3% (Р>0,99), а третьої – на 4,0% перевищувало контроль. Теплопродукція в бугайців другої групи була більшою на 1,6, третьої – на 1,4% порівняно з контролем, тому енергія, відкладена у прирості, була вищою у тварин дослідних груп відповідно на 21,0 (Р>0,99) та 20,4% (Р>0,95) порівняно з аналогами першої.
В організмі теличок, при однаковому з бугайцями споживанні валової енергії раціонів та практично однаковій обмінній енергії у розрахунку на 1 кг обмінної маси, теплопродукція була вищою на 12,9-17,0%, що зумовило зниження енергії, відкладеної у прирості, як у зимовий, так і в літній періоди, на 11,5-20,5% при деякому зниженні прирощення теплопродукції в дослідних групах відносно контролю.
Отже, при підвищенні рівня обмінної енергії в раціонах піддослідних тварин на 15 та 20% відмічено максимальне відкладення енергії у прирості живої маси.
Динаміка приростів живої маси піддослідного молодняку
Основними показниками, які характеризують продуктивність та ріст молодняку, є прирости живої маси. За період досліду неоднакова перетравність поживних речовин та засвоєння енергії кормів зумовили різну продуктивність тварин (табл. 10).
Таблиця 10
Динаміка приростів живої маси піддослідних тварин, M ± m, n = 9-10х
Примітка: х – n = 9 для абердин-ангуської породи, а 10 – для волинської м’ясної.
За обліковий період першого досліду від бугайців контрольної групи одержано 864 г середньодобового приросту живої маси, тоді як другої – на 1,3%, третьої – на 7,2 (Р>0,95), четвертої – на 17,1 (Р>0,99) та п‘ятої – на 18,3% (Р>0,99) більше. Середньодобові прирости теличок дослідних груп були більшими відповідно на 4,5; 7,6; 14,4 та 15,6% порівняно з аналогами контрольної групи.
У другому досліді, на волинській м’ясній породі, результати підтвердилися.
Дисперсійний аналіз показав, що прирости живої маси бугайців абердин-ангуської породи на 73,2%, теличок – на 69,9, а волинської м’ясної – відповідно на 81,9 та 84,5% залежать від рівня енергетичного живлення.
Отже, збільшення вмісту обмінної енергії в раціонах тварин на 5 та 10%, порівняно з нормами ВАСГНІЛ (1985), не мало суттєвого впливу на підвищення їх продуктивності, тоді як збільшення на 15-20%, сприяло суттєвому зростанню середньодобових приростів молодняку абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід.
Зоотехнічна, економічна та виробнича оцінка одержаних результатів
Підвищення рівня енергетичного живлення бугайців абердин-ангуської породи на 5-10% зумовило збільшення витрат обмінної енергії на 1 кг приросту їх живої маси на 1,5-3,2%, але при підвищенні рівня енергії на 15 та 20% її витрати знизилися відповідно на 4,1 і 1,5%. Витрати перетравного протеїну зменшувалися при більшому вмісті енергії в раціонах тварин на 10-20%. Бугайці волинської м‘ясної породи витрачали більше корму на приріст живої маси, але тенденція збереглася (табл. 11).
Таблиця 11
Зоотехнічна і економічна оцінка одержаних результатів, на одну тварину
Телички витрачали більше корму, порівняно з бугайцями, при максимальному зниженні витрат обмінної енергії (на 1,6%) та перетравного протеїну (на 6,1%) із збільшенням рівня обмінної енергії у їх раціонах на 15%.
Від кожної тварини контрольної групи абердин-ангуської породи одержали по 77,71 грн., другої – 963,73, третьої – 68,01, четвертої – 109,49, п’ятої – 79,52 грн. чистого прибутку. Найвищий рівень рентабельності був у четвертій групі (11,0%) при найменшому – у другій-третій (7,0-7,1%). Збільшення рівня енергетичного живлення тварин волинської м’ясної породи на 15% сприяло одержанню 19,77 грн. додаткового прибутку від реалізації однієї голови при рівні рентабельності 14,6%.
Отже, підвищення рівня енергетичного живлення молодняку абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід від 8-ми до 18-місячного віку на 5, 10, 20% було недоцільним. Проте, при суттєвому підвищенні продуктивності тварин, за рахунок збільшення рівня обмінної енергії в раціонах на 15%, в кормових умовах регіону можна підвищити рентабельність вирощування молодняку.
У виробничому досліді, при збільшенні рівня обмінної енергії в раціонах на 15%, від кожної тварини дослідної групи одрежали по 228,9 кг абсолютного приросту живої маси, що на 14,7% більше від контролю, при середньодобовому прирості 728 г у молодняку контрольної та 836 г – дослідної групи. Собівартість 1 кг приросту живої маси молодняку контрольної групи була на рівні 3,71 грн., а дослідної – 3,63 грн. Рівень рентабельності контрольної групи складав 7,83%, а дослідної – на 2,24% більше.
Таким чином, рівень енергетичного живлення бугайців абердин-ангуської породи в нормах ВАСГНІЛ (1985) занижений на 16,7-25,4%, а теличок – на 28,0-40,0% в розрахунку на одиницю живої маси (табл. 12).
Таблиця 12
Орієнтовна потреба молодняку м’ясної худоби в обмінній енергії для одержання середньодобових приростів 900-1000 г, на 100 кг живої маси, МДж
Для одержання середньодобових приростів живої маси бугайців волинської м’ясної породи на рівні 900-1000 г необхідно підвищити вміст обмінної енергії у їх раціонах в розрахунку на 100 кг живої маси тварин на 23,4-34,0%, а теличок – на 30,0-39,5% порівняно з існуючими нормами. З віком потреба в енергії, як і за нормами ВАСГНІЛ (1985), знижується.
ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ
- При збільшенні рівня енергетичного живлення молодняку абердин-ангуської та волинської м’ясної порід на 15%, порівняно з нормами ВАСГНІЛ (1985), підвищується ефективність використання енергії поживних речовин кормів в організмі тварин. На 100 кг живої маси молодняку потрібно від 23,9 до 33,2 МДж обмінної енергії залежно від породи, статі та віку.
- Раціони з підвищеним рівнем обмінної енергії відносно рекомендованих норм на 15 та 20% мають більшу концентрацію її в сухій речовині у зимовий період відповідно на 3-4 та 4,5-5%, а в літній – на 3,5-6 та 4-7% при однаковій частці протеїну та жиру.
- Збільшення рівня енергетичного живлення бугайців абердин-ангуської породи у зимовий період на 15-20% сприяє покращенню перетравності сухої та органічної речовини на 2,2-6,7%, у літній період – на 3,3-4,1%. При цьому, бугайці волинської м‘ясної породи краще перетравлюють суху речовину раціонів відповідно на 3,6-5,0 та 3,9-4,6%, а телички – на 1,7-3,0 та 2,9-4,0% у зимовий та літній періоди.
- Підвищення вмісту обмінної енергії в раціонах молодняку м‘ясних порід на 15-20% сприяє покращенню використання протеїну кормів на 1,8-6,5% (P>0,95) та зменшенню витрат перетравного протеїну на 1 кг приросту живої маси на 6-8%. З підвищенням рівня енергетичного живлення тварини краще використовують кальцій, а засвоєння фосфору практично не залежить від вмісту енергії в раціонах.
- Підвищений рівень обмінної енергії в раціонах практично не впливає на вентиляцію легенів, споживання тваринами кисню, виділення вуглекислого газу і теплопродукцію в абсолютному вираженні. Проте відбувається зниження теплопродукції в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла молодняку абердин-ангуської і волинської м‘ясної порід з підвищенням рівня енергетичного живлення, що зумовлює більше відкладення енергії в прирості на 14-31%.
- При підвищеній частоті дихання у теличок волинської м‘ясної породи на 7,0-16,1% зростає вентиляція легенів і на 13-17% – теплопродукція в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла порівняно з бугайцями. При збільшенні рівня енергетичного живлення теплопродукція у теличок на 1 кг обмінної маси не змінювалася.
- Продуктивне використання енергії кормів бугайцями абердин-ангуської породи при збільшенні рівня енергетичного живлення на 15-20%, порівняно з існуючими нормами, підвищується відповідно на 21-26% у зимовий та 37-42% – у літній період. Телички волинської м‘ясної породи, порівняно з бугайцями, на 7-15% менше відкладають енергії у прирості живої маси при вищій теплопродукції та непродуктивних витратах.
- Підвищення на 15% до норм ВАСГНІЛ (1985) рівня обмінної енергії та її концентрації у сухій речовині раціонів на 3-6% збільшує середньодобові прирости бугайців абердин-ангуської і волинської м‘ясної порід на 13,1-13,2% взимку і на 13,2-21,5% – влітку; теличок – відповідно на 13,2-21,5 та 9,7-11,1%. Підвищення вмісту енергії в раціонах на 20% та її концентрації у сухій речовині на 4,2-7,0% сприяє підвищенню продуктивності молодняку в середньому на 15-19%.
- При підвищенні на 15% рівня енергетичного живлення тварини абердин-ангуської породи на 2-4% менше витрачають обмінної енергії на 1 кг приросту живої маси, а волинської м’ясної – на однаковому рівні із тими, яких годували за нормами. Це дає можливість зменшити витрати перетравного протеїну при вирощуванні молодняку абердин-ангуської породи на 6,1-8,3%, волинської м’ясної – на 0,6-1,3%.
- Максимальне зниження собівартості 1 кг приросту живої маси тварин спостерігається при згодовуванні молодняку м‘ясних порід раціонів, рівень обмінної енергії в яких вищий на 15% від норм ВАСГНІЛ (1985). За рахунок цього від кожної голови абердин-ангуської породи одержано 31,77, а волинської м’ясної – 19,77 грн. додаткового прибутку.
- Для оптимізації енергетичного живлення молодняку абердин-ангуської та волинської м‘ясної порід живою масою від 200-210 до 450-465 кг рекомендується підвищувати рівень обмінної енергії в раціонах на 15%, порівняно з нормами ВАСГНІЛ (1985).
Бугайцям абердин-ангуської породи на 100 кг живої маси з 9-ти до 12-місячного віку потрібно 28,4, волинської – 32,3 МДж, з 12-ти до 15-місячного – відповідно 25,9 та 27,6 МДж, з 15-ти до 18-місячного – 23,9 та 24,1 МДж. В раціонах теличок абердин-ангуської породи повинно бути на 10-14%, волинської м’ясної – на 3-5% більше обмінної енергії порівняно з бугайцями в усі вікові періоди.
|
