|
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ОСАДЧИЙ СЕРГІЙ АНДРІЙОВИЧ
УДК 636.1.022
Взаємозв’язок селекційних ознак з інтер’єрними показниками
коней російської рисистої породи
06.02.01 – розведення та селекція тварин
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному аграрному університеті.
Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, професор,
Гопка Борис Максимович, Національний аграрний університет, завідувач кафедрою конярства
Офіційні опоненти: - доктор сільськогосподарських наук, професор
Недава Володимир Юхимович
Національний аграрний університет, кафедра розведення та генетики с.-г. тварин
- кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач,
Соколова Галина олександрівна
Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, кафедра скотарства і конярства
Провідна установа: - Інститут розведення і генетики тварин УААН, с. Чубинське Бориспільського району Київської області
Захист дисертації відбудеться “_27_” _жовтня_____2000 р. о _10_годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.004.05 в Національному аграрному університеті за адресою 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони 11, навчальний корпус 10.
Автореферат розісланий “_26_” _вересня____ 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат сільськогосподарських наук, доцент Столюк В.Д.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Історія кіннозаводства України тісно пов’язана з розвитком племінної справи, іподромних випробувань та кінного спорту. Зумовлено це тим, що у формуванні і становленні будь-якої породи коней важливою ланкою селекції є випробування їх на іподромах.
На сьогодні потребує серйозного вирішення інтенсифікація селекції коней, тому що в останні роки відмічається відставання нашого кіннозаводства не тільки в технології розведення, але й у темпах їх селекційного покращення.
Г.А Рождественская (1978) вважає, що підвищення інтенсивності селекційно-племінної роботи означає не тільки безпосереднє поліпшення господарсько-корисних ознак, але й передбачає більш стислі строки цього покращення, доведення більшої кількості коней до рівня рекордистів, що можливе лише при глибокому знанні структури породи та ретельному аналізі результатів роботоздатності.
З багатьох основних селекційних ознак на передній план виходять показники екстер’єру та призова жвавість. Однак, ознайомлення з міжнародним досвідом свідчить про те, що в селекції коней слід врахувати і показники інтер’єру.
Наші дослідження направлені на вирішення задач підвищення ефективності селекційної роботи, на основі більш детального аналізу параметрів підбору за фенотипом і племінною цінністю та комплексної взаємодії селекційних ознак. Успіх селекції багато в чому визначається кількістю селекційних ознак, за якими ведеться відбір, швидкістю зміни поколінь та рядом інших обставин. Кожній з них притаманні свої особливості, які при селекції вступають між собою в складні суперечливі взаємовідносини, які успадковуються та реагують на фактори зовнішнього середовища.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дана робота була складовою наукових досліджень Національного аграрного університету і виконувалась згідно з темою: “Розробити та обґрунтувати модель системи підбору для кінних заводів, приватних та колективних ферм рисистого напрямку” (номер державної реєстрації 0196U001271).
Мета і завдання досліджень. Вивчення генеалогії, встановлення найбільш ефективних методів розведення, при яких було отримано переможців традиційних призів російської рисистої породи; визначення основних селекційних ознак при розведенні породи та взаємозв’язку між ними з метою прогнозування жвавості рисистих коней у більш стислі строки.
Для досягнення мети досліджень були поставлені слідуючі завдання – вивчити:
- генеалогічну приналежність переможців традиційних призів російської рисистої породи, яка визначалась на основі аналізу індивідуальних класичних родоводів на п’ять рядів предків;
- поєднаність ліній в російській рисистій породі шляхом визначення лінійної приналежності батьків - переможців традиційних призів, серед яких були і рекордисти на різні дистанції офіційних випробувань;
- ефективність використання різних ступенів інбридингу в підборах коней різного класу жвавості, пов’язаного з віком жеребців і кобил;
- варіанти аутбредного підбору (ауткросингу, боттомкросингу, топкросингу та інбредлайнкросингу) визначенням їх процентного співвідношення в родоводах російських рисаків – переможців традиційних призів;
- результативність вікового підбору в родоводах переможців шляхом розподілу їх за віковими градаціями батьків;
- біохімічний склад крові рисаків за показниками вуглеводного, жирового, мінерального, білкового та енергетичного обмінів в залежності від тренованості та віку;
- взаємозв’язок жвавості з іншими селекційними ознаками (скороспілість, проміри, індекси та показники інтер’єру) з метою прогнозування роботоздатності коней.
Об’єкт досліджень – коні російської рисистої породи – переможці традиційних призів.
Предмет досліджень – взаємозв’язок жвавості з рядом селекційних ознак та показниками інтер’єру.
Методи досліджень – зоотехнічні: визначення показників екстер’єру, походження, методи визначення лінійного, вікового, інбредного та аутбредного підборів; біохімічні: визначення показників вуглеводного, ліпідного, мінерального, білкового та енергетичного обмінів; біометричні: визначення корелятивних зв’язків між досліджуваними показниками за методикою М.О. Плохінського (1969).
Наукова новизна одержаних результатів. вперше на поголів’ї російських рисаків Київського іподрому, що стали переможцями традиційних призів, вивчено поєднуваність ліній, інтенсивність інбридингу на видатних представників породи, різних варіантів аутбредного та вікового підбору, необхідних для удосконалення методичних аспектів програм селекції з метою одержання рисаків високого бігового класу. Також вперше було проведені дослідження біохімічних показників крові рисаків різної тренованості і віку та вивчені взаємозв’язки між жвавістю та рядом селекційних ознак.
Практична цінність роботи. Шляхом аналізу та розрахунків доведена доцільність селекції російського рисака за комплексом ознак, що буде сприяти економії часу і скороченню витрат при відборі та бонітуванні, а у подальшому покращенню жвавості та скороспілості, яке призведе до зменшення вартості утримання на іподромах та підвищення реалізаційної вартості рисаків.
Дані дослідження сприятимуть виявленню своєрідних біологічних “індикаторів” для прогнозування жвавості в більш ранньому віці.
Реалізація результатів досліджень. Виявлені кращі лінії жеребців американського та вітчизняного походження. Встановлено, що найбільша кількість переможців традиційних призів (141 голова) мають в своїх родоводах інбридинг до 1,1 %. Серед них рисаків класу 2.05 і жвавіше 46,1 %. При зростанні ступеня інбридингу спостерігається тенденція до зменшення кількості переможців і погіршення показника їх жвавості. Оптимальний віковий підбір як жеребців, так і кобил становить 7 – 12 років. Ці результати досліджень прийняті асоціацією рисистого конярства для впровадження в кінних заводах і племінних фермах і будуть використані в розробці селекційної програми поліпшення коней російської рисистої породи.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержані здобувачем особисто при виконанні індивідуального плану наукових робіт (складання родоводів коней, їх аналіз, відбір крові та визначення біохімічних показників). Автор приймав безпосередню участь в розробці методики досліджень та проведенні всіх передбачених аналітичних робіт, систематизації одержаних даних, обґрунтуванні висновків, підготовці публікацій.
Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались конференціях професорсько – викладацького складу і аспірантів зооінженерного факультету Національного аграрного університету в 1997 – 1999 роках, на Міжнародній конференції “Проблеми індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин” (К., 1997), а також на розширених засіданнях вченої Ради зооінженерного факультету та кафедри конярства НАУ.
Публікації. Результати досліджень досить повно відображені в 6 публікаціях, в тому числі 3 статті у наукових збірниках за переліком ВАК.
Структура і об’єм дисертації. Дисертація викладена на 120 сторінках машинописного тексту. В своїй структурі містить 14 таблиць та 15 рисунків. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалу та методики досліджень, результатів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатків. Список літератури включає 205 джерел, в тому числі 47 іноземних.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Об’єктом наших досліджень були коні російської рисистої породи, в кількості 352 голови, що випробовувались на Київському державному іподромі в період з 1950 по 1997 рік включно і стали неодноразовими переможцями традиційних призів у різному віці та на різні дистанції.
На все поголів’я коней даної породи складено родоводи на 5 рядів предків та індивідуальні облікові картки з такою інформацією: номер за ДКПК, кличка, масть, рік народження, стать, походження, жвавість у 2, 3, 4 роки та власний рекорд, рік його встановлення, проміри у 2 і 4 роки, індекси, бонітувальний клас та приналежність до кінного заводу.
Матеріалом для проведення досліджень були дані звітів про випробування рисистих коней на Київському державному іподромі, державних і заводських книг племінних коней рисистих порід, каталогів рисаків класу 2.05 і жвавіше та жеребців – плідників, довідників та іншої первинної зоотехнічної документації.
При цьому враховували такі проміри коней: висота в холці, коса довжина тулуба, обхват грудей, обхват п’ястка та індекси формату, обхвату грудей, костистості.
Аналізуючи родоводи визначили належність даних коней до ліній. Оптимальні варіанти підбору встановили за М.А. Кравченко (1963). Інбридинг визначали за Шапоружем, а ступінь гомозиготності вираховували за методикою M.Wagoner (1978) у відповідності до формули Райта:
 (1)
У 1997 році на Київському іподромі було відібрано групу жеребців російської рисистої породи у кількості 10 голів віком трьох років, які були на початку своєї бігової кар’єри. Від них взято індивідуальні проби крові в об’ємі 10 мл від кожного. Через рік коні даної групи суттєво покращили свою жвавість і від них вдруге взято проби крові і визначено деякі біохімічні показники вуглеводного, ліпідного, мінерального та білкового обміну у коней різного віку та класу жвавості. Всі коні знаходились в однакових умовах тренінгу та годівлі і перебували в нормальному фізіологічному стані.
вміст глюкози у сироватці крові визначали за Є.Д. Васильєвою, Н.С. Криловою, Т.А. Чамітовою (1989); концентрацію ліпідів: загальні ліпіди – за G.A. Knicht (1972), тригліцериди – за M.I. Tletcher (1968), холестерин за В.Г. Колбом, І.С. Камишовою (1976); мінерали: кальцій – за K.U. Umbland (1939), фосфор – за C.H. Fisce, Y. Subbarow (1925), J. Rosenberg, B. Rush (1966); продукти азотистого обміну: аміак – за А.І. Силаковою та М.П. Корнюшенко (1969), сечовина – за Т.А. Алейніковою та Рубцовою (1988).
Пул вільних амінокислот визначали на амінокислотному аналізаторі типу ААА – 881 після осадження білків 3 % сульфосаліциловою кислотою. Білки сироватки крові досліджували методом електрофорезу в тонкому шарі поліакріламідного гелю з градієнтом концентрації 7 – 20% з використанням додецилсульфату натрію, що дає змогу розділяти білки за їх молекулярною вагою. Одержані електрофореграми сканували на мікроденситометрі UT – 7608. Кількісний вміст білків визначали в відсотках по реконструйованому графічному відображенню за допомогою комп’ютерної програми Eurochrom 2000. Статистичну обробку біохімічних показників проводили за В.А. Кокуніним (1975). Взаємозв’язок жвавості рисаків з іншими селекційними ознаками вивчали за такою схемою:
- взаємозв’язок між жвавістю та скороспілістю. В даному випадку скороспілість характеризується кращою жвавістю коней у 2, 3, 4 роки та віком встановлення абсолютного рекорду;
- взаємозв’язок між показниками жвавості та розвитком (проміри тіла – висота в холці, коса довжина тулуба, обхват грудей, обхват п’ястка та індекси – формату, обхвату грудей та костистості);
- взаємозв’язок між жвавістю потомків та віком і жвавістю їх батьків;
- зв’язок жвавості піддослідних рисаків різного класу жвавості з інтер’єрними показниками.
Весь первинний матеріал був опрацьований біометричним способом за методиками, описаними М.О. Плохінським (1969), Є.К. Меркур’євою (1975) та за відповідними програмами на мікрокалькуляторі МК – 61, опублікованими Ю.П. Полупаном (1988).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Генеалогія російських рисаків – переможців традиційних призів.
Встановлено, що з усього поголів’я піддослідних коней шляхом чистопородного розведення отримано 219 рисаків. Прилиття крові американської стандартбредної та французької рисистої порід дало 133 рисака, 78 % з яких мають у своєму походженні американських і французьких плідників у ІІ, ІІІ поколінні.
Результати досліджень показують, що переможці традиційних призів в основному розподілились по тринадцяти лініях, в тому числі п’яти американських (табл. 1).
найбільше переможців належать до нової американської лінії Лоу Гановера, яка походить з поширеної в США лінії Воломайта. Вона відрізняється як високою кількістю коней класу 2.05 і жвавіше, так і високим показником жвавості. Серед них такі видатні рекордисти породи, як Бродяга – Я 1.57,8, Тургор 1.58,6, Очаків 1.59,1 та інші.
Рисаки, які належать до лінії Воломайта і скотленда також характеризуються високими показниками жвавості.
Вітчизняні лінії Гільдейця і Заморського Чуда мають дещо меншу кількість переможців традиційних призів і тихішу жвавість. Серед них було лише дев’ять коней класу 2.05 і жвавіше.
Ефективним виявилось використання лінії Подарка. Хоча в загальній кількості ця група коней не дуже чисельна (13 голів), але серед них 69,2 % займають рисаки класу 2.05 і жвавіше.
Таким чином, як показав аналіз, на перший план виходять лінії американського походження.
Таблиця 1. - Розподіл за лініями переможців традиційних призів на Київському державному іподромі (1950 – 1997 рр.)
Проте, немає ніяких підстав не враховувати у селекційних планах значення коней вітчизняних ліній. Дані лінії мають високий потенціал, і, приділяючи їм більшої уваги, селекціонери можуть отримувати рисаків високого бігового класу, якими були абсолютні рекордисти Гібрид, Жест, Павлін та його син Полігон.
Поєднання ліній в російській рисистій породі. Встановлено (табл. 2), що найефективнішими кросами були поєднання лінії Скотленда х Лоу Гановера (першою вказана лінія батька), Лоу Гановера х Скотленда, Лоу Гановера х Заморського Чуда.
До них відносяться такі видатні рекордисти, як Калігула 2.01,5, дербіст 1979 року у Києві та Москві Лоск 2.02,5, переможець призу Еліти, рідний брат Лоска – Отвіль 2.03,8 та інші.
Досить високими показниками жвавості характеризуються кроси ліній Лоу Гановера х Додира, Лоу Гановера х Алойші, Подарка х Додира та Трепета х Наліма. З шістнадцяти переможців традиційних призів даної групи – 75 % рисаків належать до класу 2.05 і жвавіше.
Відмічено, що при кросі американських ліній з вітчизняними отримують більшу кількість переможців традиційних призів з більш високою жвавістю, ніж при використанні кросів вітчизняних ліній.
Таблиця 2 - Поєднання ліній в російській рисистій породі
Це говорить про препотентність жеребців плідників американських ліній та прояв ефекту гетерозиса. Слід відмітити, що кроси вітчизняних ліній дають невелику кількість рисаків, але в той же час стають добрими іподромними бійцями і ті що входять до групи переможців традиційних призів, мають досить високі показники жвавості. Тому потрібно приділяти більшу увагу таким поєднанням, які дадуть змогу підтримувати в майбутньому крупний зріст та високу плодючість російського рисака, не поглинаючи його американським.
Таким чином, продовжуючи роботу з дослідженими поєднаннями ліній, при відповідно високому тренінгу коней, можна отримати рекордистів, які за жвавістю будуть на рівні закордонних порід рисистих коней.
Ефективність використання вікового підбору при отриманні російських рисаків – переможців традиційних призів. Результати наших досліджень свідчать про те, що найефективнішим виявився підбір 7 – 12 річних жеребців з кобилами того ж самого віку (табл. 3).
При цьому було отримано відповідно 52,3 % і 52,6 % переможців від загальної кількості рисаків.
З віком батьків кількість переможців традиційних призів поступово збільшується і, досягнувши піку у 9 – 10 річному віці, починає дещо зменшуватись.
Таблиця 3. - Віковий підбір в російській рисистій породі
дуже цікавою групою виявились жеребці і кобили у віці 15 років і старше. Від таких підборів з тваринами різновікових груп отримується досить постійна кількість класного приплоду. Так, від жеребців п’ятнадцяти років і старше і різновікових кобил було отримано 23,6 %, а від кобил того ж віку – 19,3 % переможців. Але в їх родоводах спостерігається висока кровність за американською стандартбредною породою (7/8, 15/16).
Виключення складають підбори жеребців і кобил старшого віку з молодими тваринами. Дана тенденція підтверджує згадану вище дію компенсаторного підбору.
Таким чином, у родоводах переможців традиційних призів для російських рисаків переважає віковий підбір 7 – 12 річних жеребців до кобил цієї ж вікової групи – в період найвищої функціональної діяльності.
типи або варіанти підбору в родоводах переможців традиційних призів
Результати досліджень (табл. 4) показали, що з усього піддослідного поголів’я шляхом аутбредного розведення отримано 120 переможців, що складає 34,1 %.
Аналізуючи отримані дані, встановили, що переможці традиційних призів за варіантами аутбредного підбору розподілились майже рівномірно.
Хоча ауткросинг дещо переважає інші варіанти за кількістю переможців.
Шляхом ауткросингу були отримані такі видатні рисаки, як: Красавець 2.01,7, Літавра 2.03,8, Флоп 2.03,9.
Таблиця 4. - Розподіл переможців традиційних призів за варіантами аутбредного підбору
Цікавим виявилось те, що за кількістю рисаків класу 2.05 і жвавіше переважає боттомкросинг (39,1 %). Дана група відрізняється від інших варіантів ще й за показниками жвавості – в середньому 2.06,4 ± 0,74.
Рисаки, що отримані шляхом інбредлайнкросингу теж відрізняються досить високими показниками жвавості (2.06,8 ± 0,58).
Таким чином, суттєвої різниці між даними варіантами неспорідненого розведення не встановлено.
Інбредний підбір. Аналіз даних наших досліджень (табл. 5) показав, що шляхом інбредного підбору отримано 232 переможця традиційних призів, що складає 65,9 % з усього піддослідного поголів’я в тому числі дев’яносто чотири рисака класу 2.05 і жвавіше.
Таблиця 5. - Розподіл переможців традиційних призів за ступенем інбридингу
Встановлено, що у 83 % коней зустрічається комплексний інбридинг на трьох, чотирьох спільних предків. У 90 % переможців спільний предок зустрічається в четвертому і п’ятому ряді родоводу.
Найбільш поширені ступені інбридингу за Шапоружем: V – V, V – IV, IV – V, IV – IV, IV – III, III – IV. Найчастіше використовували інбридинги на плідників американських ліній Воломайта, Скотленда, Алойші, Лоу Гановера, Ейпекс Гановера та на плідників вітчизняних ліній Подарка, Додиря, Наліма, Гільдейця, Заморського Чуда.
Шляхом віддаленого інбридингу (до 1,1 %) було отримано найбільшу кількість висококласних рисаків – 141 переможець, що становить 60,8 % з усього інбредного поголів’я.
Дана група нараховує також найбільшу кількість рисаків класу 2.05 і жвавіше – 65 голів (46,1 %). Серед них багато видатних призових коней: дербіст 1980 року Бродяга – Я 1.57,8 – інбредований на Скотленда в ступені IV – V; Тургор 1.58,6 – інбредований на Подарка (V – ІІІ); Очаків 1.59,1 – комплексний інбридинг на Гільдейця (V – V), на Скотленда (V – V) і на Дін Гановера (V – V); дербіст 1990 року Полоній 2.00,3 – інбридинг на Гільдейця (V – V) і на Ворті Боя (V – V).
З подальшим підвищенням рівня гомозиготності спостерігається тенденція різкого зменшення кількості переможців традиційних призів, в тому числі і коней високого бігового класу. Так, при інбридингу до 4,89 % отримано усього 37 рисаків (15,9 %), в тому числі одинадцять коней класу 2.05 і жвавіше. Хоча за показником жвавості дана група переможців знаходиться майже на рівні попередньої (2.06,9 ± 0,58). Серед них виділяються: найжвавіший у сезоні 1995 року на іподромах СНД, триразовий переможець призу Дербі 1995 року у Братиславі, Києві та Москві Ільдегіз 2.02,2 – інбредований на Лоу Гановера (ІІІ – ІІІ) і на Талантлівого (V – V); дербістка 1987 року Репріза 2.02,2 – комплексний інбридинг на Скотленда (V – V), на Мері Фрост (ІV – ІV), на Ворті Боя (V – V, V), на Роднея (V – ІV) і на Нібл Гановера (V – V) та інші.
Цікавою виявилась група коней зі ступенем інбридингу до 6,25 %. Хоча від загальної кількості інбредних рисаків їх невелика кількість (4,3 %), але 50,0 % переможців з їх числа входять до класу 2.05 і жвавіше. Тому дана група характеризується досить високим показником жвавості – 2.05,8 ± 0,68. З їх числа необхідно виділити Лейбориста 2.04,6 – комплексний інбридинг на Білл Гановера (ІІІ – ІІІ), Стар’С Прайда (ІІІ – ІV), Скотленда (V, V – V) та на Містера Мак Елвіна (V, V – V); дербіста 1988 року Попутного Вітра 2.03,8 – інбредований на Лоу Гановера (ІІІ – ІІІ), Подарка (ІV, V – ІV) і на Оригінала (V – ІV).
Значно обмежено селекціонери використовували в своїй роботі інбридинг в ступені більше 6,25 %. Завдяки цьому методу отримано лише четверо коней, але серед їх числа не зустрічається жодного рисака класу 2.05 і жвавіше. Переможці даної групи відрізняються самою тихою жвавістю (2.11,5 ± 2,3). Хоча серед них двоє переможців, які увійшли до класу 2.10.
Отже зі зростанням рівня інбридингу показники жвавості, а звідси і роботоздатність та витривалість рисистих коней значно знижується, що зумовлюється проявом ознак інбредної депресії. Це суттєво знижує господарсько – корисну цінність рисака як універсального поліпшувача.
Біохімія обміну речовин у коней в залежності від їх тренованості.
Біохімічна оцінка ефектів різних рівнів тренування на основі порівняно невеликого комплексу показників дає інформацію про стан метаболічних процесів в організмі, розкриває індивідуальні особливості коней.
Результати проведених досліджень на рисаках різної тренованості свідчать про відсутність статистично вірогідних змін кількості глюкози в сироватці крові (табл. 6).
Невелика тенденція до збільшення кількості глюкози може свідчити про зростання енергетичного потенціалу в наслідок тренування.
Дані по визначенню АТФ свідчать про достовірне збільшення вмісту даного показника у крові тренованих рисаків (збільшення на 50,6 %).
| 
