|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН
ГАВРИЛЯК ВІКТОРІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 632.32/38: 612.1: 612.015.577.1
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ ОБМІНУ РЕЧОВИН У КРОВІ ГІРСЬКОКАРПАТСЬКИХ ОВЕЦЬ (ЗАКАРПАТСЬКИЙ ТИП) З РОСТОМ, СТРУКТУРОЮ, ХІМІЧНИМ СКЛАДОМ І ФІЗИЧНИМИ ПараметрАМИ ВОВНИ
03.00.04 – біохімія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Львів - 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті біології тварин УААН
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор, член-
кореспондент УААН, Заслужений діяч науки і
техніки України МАКАР Іван Арсентійович,
Інститут біології тварин УААН,
головний науковий співробітник лабораторії
фізіолого-біохімічних основ вовноутворення
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор
РОЗГОНІ Іван Іванович, Інститут біології тварин
УААН, головний науковий співробітник лабораторії
клітинної інженерії
кандидат сільськогосподарських наук
ПЕРІГ Дмитро Петрович, Львівська державна академія
ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького, старший
викладач кафедри дрібного тваринництва
Провідна установа: Харківський зооветеринарний інститут
Міністерства агропромислового комплексу України,
кафедра біохімії, м. Харків
Захист відбудеться “ 26“ вересня 2001р. о “ 10 “ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01. в Інституті біології тварин УААН
за адресою: 79034, м. Львів, вул. В.Стуса, 38.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту біології тварин УААН
за адресою: 79034, м. Львів, вул. В.Стуса, 38.
Автореферат розісланий “23“ серпня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Віщур О.І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку вівчарства винятково гостро стоїть питання про його конкурентноздатність, можливість ефективно розвиватися за умов ринкової економіки. У зв'язку з цим по-новому звучить потреба організації селекційного і технологічного процесів у галузі, і передусім на основі використання для цієї мети досягнень сучасної біологічної науки.
З цієї точки зору безсумнівний інтерес представляють дослідження обмінних процесів в організмі овець, особливо в контексті морфогенезу і росту вовни, тобто вовноутворення. Зараз стає ще більш очевидним, що проблема кількості і якості вовни не може бути успішно розв'язана без грунтовного вивчення механізмів, які регулюють ці процеси. Адже відомо, що вовнова продуктивність овець хоча і є генетично детермінованою (Абилова Г.М., 1990; Всеволодов Э.Б. и др., 1977; Сарсенбаев Н.А. и др., 1985), все ж інтенсивність росту вовни, її якісні параметри значною мірою обумовлюються паратиповими чинниками (Дьяченко Л.С., 1989; Манина Г.В., 1989; Стороженко В.В. и др., 1985; Терек В.І. та ін., 1992; Ценков И. и др., 1991; Atkins K.D., 1990; Ripley L. et. al., 1987).
Усі можливі зміни в метаболізмі вовноутворюючих структур, що пов'язані з цими факторами, наступають перш за все в результаті дії ендогенних чинників, серед яких чи не найголовніша роль належить гормонам. З цього випливає, що з'ясування саме механізмів гормонально-субстратного регулювання процесів вовноутворення закономірно вважається одним з пріоритетних напрямів наукових досліджень у цій ділянці біохімії. З гормонів, що проявляють особливо помітний вплив на морфогенез і ріст волоса, є гормони щитовидної залози - тироксин і трийодтиронін, які стимулюють проліферативні процеси у волосяних фолікулах, посилюють мітотичну активність кератиноцитів луковичного матриксу і тим самим прискорюють формування та ріст вовни (Башкеев Е.И. и др., 1971; Макар І.А. та ін., 1995; Стапай П.В. та ін., 2000; Chapman R.E. et. al., 1974). Щоправда, тиреоїдні гормони мають складну кінетику дії і їх біологічні ефекти залежать від цілого ряду факторів – сезону, віку тварин, їх фізіологічного стану, умов годівлі та утримання тощо (Белов А.Д. и др., 1995; Шкаева Н.А., 1994;Williams A. et. al., 1989).
На сьогодні фактично відсутня інформація про динаміку впливу гормонів щитовидної залози на перебіг процесів вовноутворення, рівень і спрямованість метаболізму в організмі вівці в цілому. З'ясування цих та ряду інших, пов'язаних з ними питань, має не лише загальнонауковий інтерес, але представляє також чимале практичне значення з уваги на реальну можливість цілеспрямованого впливу на формування вовнової продуктивності овець, якісних параметрів вовни. Саме в цьому полягає актуальність наших досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом наукової теми UA N0196И010473, шифр 02.05 “ Вивчити взаємозв'язок гормонально-метаболічного профілю крові різних генотипів з ростом вовни, процесами селектогенезу та аліментарним фоном”, яка виконувалася у лабораторії фізіолого-біохімічних основ вовноутворення Інституту біології тварин УААН.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – встановити взаємозв'язок метаболічного і гормонального профілю крові овець української гірськокарпатської породи з ростом вовни, її структурою та фізико-хімічними параметрами з одночасним з'ясуванням впливу на них таких факторів як сезон, вік, фізіологічний стан організму, умови утримання. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
-вивчити річну динаміку вмісту тиреоїдних гормонів у крові овець в залежності від їх фізіологічного стану;
-встановити зв'язок тиреоїдного профілю крові овець з ростом вовни;
-дослідити показники білкового, вуглеводного та ліпідного обмінів у крові овець на фоні річної динаміки росту вовни;
-з'ясувати структуру вовни, її хімічний склад та фізичні параметри;
-виявити корелятивні взаємозв'язки досліджуваних показників крові з ростом вовни і її фізико-хімічними показниками.
Об'єктом дослідження був зв'язок між гормонально-метаболічним профілем крові овець української гірськокарпатської породи закарпатського внутрішньопородного типу з ростом вовни, її структурною організацією та фізико-хімічними параметрами.
Предметом дослідження були гормони щитовидної залози, показники білкового (загальний білок, білковий спектр, АСТ, АЛТ, залишковий азот, глутатіон і його фракції), вуглеводного (глюкоза, пентози, ЛДГ, альдолаза) і ліпідного ( тотальні ліпіди, фосфоліпіди, загальний холестерол, триацилгліцероли) обмінів, а також структура вовняного волокна (співвідношення кератоз), його хімічний склад ( загальний азот, загальна сірка, цистин, тирозин, триптофан та гексозаміни) і фізичні параметри (міцність і справжня довжина).
Методи досліджень: для досягнення поставленої мети використовували радіоімунологічні, біохімічні та математичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше з'ясовано динаміку гормонів щитовидної залози в плазмі крові та взаємозв'язок їх з ростом вовни, що є новим не лише для популяції гірськокарпатських, але й інших порід овець. Виявлено зміни у тиреоїдному статусі овець, особливо ті, що найтісніше пов'язані з фізіологічним станом організму, зокрема вагітністю і лактацією самок. Показано, що більш тісний зв'язок між рівнем тиреоїдних гормонів у крові і ростом вовни простежується в зимово-стійловий період утримання овець, причому для трийодтироніну r = 0,55, а для тироксину - r = 0,98.
Досліджено динаміку окремих показників білкового, вуглеводного і ліпідного обмінів у крові овець української гірськокарпатської породи (закарпатський внутрішньопородний тип) на фоні річного росту вовни. Встановлено наявність корелятивного зв'язку між рівнем в крові окремих компонентів метаболізму і інтенсивністю росту вовни.
Одержано нові дані про структурну організацію, хімічний склад та фізичні показники вовни овець української гірськокарпатської породи закарпатського внутрішньопородного типу. Показано, що під впливом сезонних факторів, віку, фізіологічного стану організму наступають зміни в архітектоніці вовняного волокна, які виражаються у перерозподілі фракцій кератину – кератоз, зокрема зміни у ньому кристалічної та аморфної фаз. Одночасно наступають зміни в хімічному складі, насамперед в рівні загальної сірки, цистину та гексозамінів.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані можуть мати застосування у селекційно-племінній роботі, зокрема у подальшому вдосконаленню української гірськокарпатської породи овець, а також при розробці науково обгрунтованих заходів по виробництву високоякісної вовни.
Результати досліджень використано в якості інформативного матеріалу при розробці способу підвищення вовнової продуктивності овець (заявка на патент України N2001010194 від 10.01.2001 р.), а також при викладанні курсу вівчарства (основи вовнознавства) для студентів зооінженерних факультетів.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у підборі та аналізі наукової літератури по темі дисертації, виконанні експериментальної частини, опрацюванні та статистичній обробці результатів, участі у підготовці публікацій, написанні дисертаційної роботи. Аналіз і обговорення отриманих даних проведено спільно з науковим керівником.
Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на: звітних сесіях Інституту землеробства і біології тварин УААН (Львів, 1998, 1999), міжнародній конференції з фізіології і біохімії тварин, присвяченій 100-річчю від дня народження професора С.З. Гжицького (Львів, 2000), міжнародній науковій конференції “С.З. Гжицький і сучасна наука“, присвяченій 100-річчю від дня народження Степана Гжицького (ЛДАВМ імені С.З. Гжицького, Львів, 2000), III Симпозіумі Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика ( Чернівці, 2000), аспірантській конференції Інституту біології тварин УААН, присвяченій 85-річчю від дня народження професора З.П. Скородинського (Львів, 2000), звітній сесії Інституту біології тварин УААН (Львів, 2001).
Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 7 наукових робіт, в тому числі 6 статей.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація містить 117 сторінок машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел (262 джерел, з них 130- іноземні). Робота містить 11 таблиць, 6 рисунків і 1 додаток.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Загальна методика та основні методи досліджень.
Експериментальні дослідження по темі дисертаційної роботи виконано на поголів'ї овець української гірськокарпатської породи закарпатського внутрішньопородного типу, які належали господарству “Карпати“ гірськокарпатської дослідної станції. За принципом аналогів була сформована група ярок парувального віку в кількості 10 голів. Дослідження тривали 12 місяців (від стриження до стриження). Усі тварини були клінічно здорові і перебували за однакових умов годівлі та утримання (літом - пасовищно-стійлове, зимою - стійлове), загальноприйнятих для даного господарства.
Об'єктом біохімічних досліджень були кров і вовна, зразки яких відбиралися у тварин з таким розрахунком, щоб вони максимально співпадали з фізіологічним станом організму, зокрема становленням статевої зрілості тварин, початком і закінченням їх вагітності, настанням і “розпалом” лактації. У два останні періоди за контроль приймали ялові матки.
Концентрацію тиреоїдних гормонів у плазмі крові визначали радіоімунологічним методом з використанням наборів фірми “ ХОПІБОК-Менск“ (Білорусь): 3,3',5-трийодтироніну за допомогою РІО-Т3-ПГ, а тироксину – РІО-Т4-ПГ і наступним визначенням радіоактивності на лічильнику гамма-випромінювання “COMPI-Gamma1282”. Розрахунки здійснювали в координатах “logit-log”. Побудований графік використовували для визначення концентрації гормонів у плазмі крові.
З показників білкового обміну визначали вміст загального білка сироватки крові рефрактометрично (Волгин В.И., 1974) і співвідношення його окремих фракцій методом електрофорезу на ацетатцелюлозній плівці (Кондрахин И.П. и др., 1985), концентрацію залишкового азоту за К'єльдалем (Shenke G., 1978), активність аспартатамінотрансферази - АСТ (КФ 2.6.1.1.) і аланінамінотрансферази – АЛТ (КФ 2.6.1.2.) (Reitman S., Frankel S., 1957), вміст глутатіону і його фракцій по Вудварду і Фрі (1932).
З показників вуглеводного обміну у крові визначали концентрацію глюкози – глюкозооксидазним методом (Меньшиков В.В.,1987) та пентоз (Головацький І.Д., 1961), а також активність лактатдегідрогенази – ЛДГ (КФ 1.1.1.27.) (Bergmeyer Н.U. et al., 1965) і альдолази (КФ 4.1.2.13.) (В.Кулганек, В. Клашка, 1961).
З ліпідних компонентів крові вивчали концентрацію загальних ліпідів і фосфоліпідів. Ліпіди екстрагували спирт-ефіром за методом Блура в модифікації Брагдона (1951). Загальний холестерол визначали за методом Ілька (Меньшиков В.В., 1987), а триацилгліцероли – за M.J. Fletcher-Foster (1966, 1973).
Зразки вовни для досліджень відбирали з облікової площі шкіри 36 см2 в ділянці правої лопатки у ті ж строки, що і кров. Добовий приріст сухої і знежиреної вовни виражали в мг/см2 шкіри. Структуру вовни (кількісне співвідношення кератоз) і загальну сірку досліджували за методом Макара І.А. і співавт. (1977, 1985), а загальний азот – за К'єльдалем (Shenke G.,1978), цистин (Фолін О., Марензі А. в модифікації Х. Цана і К. Траумана, 1954), тирозин (Goldsmith L.M., Martin C.N., 1957), триптофан (Graham et. al.,1960), гексозаміни (Boas N.P., 1953). З фізичних показників вовни досліджували її справжню довжину та міцність (Калінін В.В., 1969, 1970).
Статистичну обробку одержаних даних проводили за Ойвіном (1960).
Результати досліджень та їх обговорення.
Зв'язок тиреоїдних гормонів плазми крові з ростом вовни.
Дослідженню гормонів щитовидної залози, особливо в контексті процесів вовноутворення, ми надаємо винятково важливого значення. Саме тому одержані тут результати виділено окремим розділом.
На мал. 1 зображено річну динаміку вмісту тироксину і трийодтироніну в крові овець на фоні річного росту вовни. Найперше, що впадає у вічі при аналізі наведених даних, так це їх доволі значна мінливість. Як бачимо, упродовж дослідного періоду тривалістю 12 місяців, концентрація досліджуваних гормонів у крові коливалася в межах 57,3 – 88,2 нмоль/л для тироксину і 1,38-2,13 нмоль/л для трийодтироніну. Отже, тиреоїдний профіль крові овець є нестабільним і в часі може зазнавати досить помітних змін, пов'язаних з дією різноманітних факторів, серед яких важливим є фактор сезону. Встановлено, що у зимово-стійловий період утримання овець концентрація загального тироксину у крові становила в середньому 65,6 нмоль/л, а вже через два місяці, але у весняний період - знизилася на 12,6%.У міру наближення осіннього періоду вміст цього гормону проявляв тенденцію до зниження. Отже, вплив пори року на вміст тироксину в крові був очевидним. Що стосується трийодтироніну - метаболіту тироксину, то його вміст коливався в досить широких межах, але найнижча його концентрація (1,45 нмоль/л) зафіксована в крові маток в зимово-стійловий період утримання. Сезонні зміни щодо вмісту тиреоїдних гормонів у крові можна пояснити сезонною ритмічністю функціонального стану щитовидної залози (Nesic V.,1990).
На загальному малюнку річної динаміки вмісту тиреоїдних гормонів у крові виразно простежуються зміни, пов'язані з фізіологічним станом організму, особливо у зимово-стійловий період. Зокрема, встановлено, що найнижчий рівень тироксину завжди був у вагітних (42,8 нмоль/л) і лактуючих (45,7 нмоль/л) вівцематок. У ялових тварин, які за умов наших дослідів були контролем, вміст цього гормону в цей час був на 3% більшим. З “розпалом“ лактації у маток концентрація Т4 у крові поступово зростала і навіть перевищила встановлений для ялових овець рівень. Проведеними дослідженнями встановлено, що вагітність і лактація суттєво впливали і на вміст у крові трийодтироніну. Подібно тироксину найвищий рівень його був у крові ялових маток, а найнижчий – у лактуючих, особливо на початку лактації у зимовий період. До того ж, концентрація Т3 у крові лактуючих вівцематок підпадала більш різкому спаду, ніж тироксину. Весною у цих тварин спостерігалося вірогідне зростання (р<0,02) вмісту даного гормону. Отже, фізіологічне навантаження на організм, пов'язане з вагітністю і лактацією самок, супроводжується певним зрушенням тиреоїдного фону, що загалом є відомим фактом (Теппермен Дж., 1989).
Рис.1. Зв'язок гормонів щитовидної залози плазми крові українських гірськокарпатських овець з ростом вовни (n=10).
Примітка. На цьому і наступному рисунках 1-ярки, 15.05.97; 2- кітні ярки, 13.11.97; 3- ялові матки, 27.02.98; 4- кітні матки, 27.02.98; 5- лактуючі матки 27.02.98; 6- ялові матки 13.05.98; 7- лактуючі матки, 13.05.98
Що стосується вікових особливостей щодо вмісту тиреоїдних гормонів у крові овець, то на підставі наших даних випливає, що рівень тироксину в крові молодших тварин, тобто ярок, був на 3% вищим, ніж у повновікових особин, а трийодтироніну, навпаки, на 54 % нижчим.
Стосовно взаємозв'язку гормонів щитовидної залози з ростом вовни доходимо висновку, що така кореляція має місце. Щоправда, у річній динаміці вовноутворення вона проявляється по-різному, що й зрозуміло. Встановлено, що восени має місце позитивна кореляція - для тироксину (r = 0,37) і трийодтироніну (r = 0,41), а в зимовий-стійловий період для Т3 – r = 0,55 і для Т4 – r = 0,98.
Зв'язок показників обміну речовин у крові з ростом вовни.
Пошук тестів високої вовнової продуктивності серед компонентів крові віддавна користується популярністю. Про те, що існує залежність між деякими біохімічними показниками крові і рівнем продуктивності овець, свідчать і результати наших досліджень. У цьому контексті особливої уваги заслуговують показники білкового обміну, що й зрозуміло, адже вовна – це практично чистий білок.
Наведені в таблиці 1 цифрові дані відображають картину річної динаміки компонентів білкового обміну в крові овець. Усі досліджувані показники за умов проведеного експерименту зазнавали помітних кількісних змін, тобто проявляли високу динамічність. Аналіз результатів досліджень найперше виокреслив чітко виражений сезонний характер виявлених змін. Так, найінтенсивніший синтез білка в організмі овець мав місце влітку і восени. Саме про це свідчать білковий спектр крові, вміст залишкового азоту та глутатіону. Концентрація загального білка найнижчою виявилася влітку після стриження овець і становила 61,33 г/л. З наближенням осені вона достовірно зростала тільки у ялових овець. Максимальний рівень залишкового азоту – 62,3 мг % був весною, а на початку літа становив 51 мг%. Активність ферментів переамінування амінокислот максимальної величини досягала у зимовий період (для АЛТ - 0,324 мккат/л, а для АСТ – 0, 810 мккат/л), а з наближенням весни наступало її зниження. Певні зміни були зафіксовані і з боку фракцій глутатіону.
Дослідження білкового спектру крові також виявили ряд суттєвих змін. Так, вміст сироваткових альбумінів проявляв тенденцію до зниження упродовж усього експерименту (з 49,17 до 39,03%; р<0,001). Сумарна кількість глобулінів максимальною була весною і становила 60,81%.
На фоні загальної картини річної динаміки показників білкового обміну крові виразно виступали зміни, пов'язані з вагітністю та лактацією маток. Зокрема, встановлено, що рівень загального білка був найвищий у ялових тварин, у кітних знизився на 4%, а у лактуючих – на 15%.
У суягних вівцематок концентрація альбуміну зростала і на 4% була вищою, ніж у лактуючих самок. Найнижчий рівень альбуміну в сироватці крові встановлено весною у лактуючих маток (38,85%). У крові кітних овець, порівняно з контрольними, відмічено на 9,42% збільшення вмісту залишкового азоту і підвищення активності амінотрансфераз. Таким чином, вагітність і лактація маток супроводжуються суттєвими змінами компонентів білкового обміну. У крові кітних, а особливо лактуючих овець, спостерігалося зниження концентрації загального білка, яке відбувалося за рахунок фракції альбумінів, що може свідчити про інтенсивніше використання цих білків на ріст плода та продукцію молока.
Проведеними дослідженнями виявлено кореляцію між показниками білкового обміну і ростом вовни. Зокрема, в осінній період позитивний зв'язок простежувався для загального білка, альбумінів, А/Г-коефіцієнта, АЛТ, загального і відновленого глутатіону. У той же час від'ємну кореляцію проявляли глобуліни, залишковий азот, АСТ і окиснений глутатіон. У зимовий період позитивна залежність фіксувалася з боку глобулінів і активності АЛТ. Для загального білка, альбуміну і залишкового азоту у цей час характерною була від'ємна кореляція (r = -0,983, r = -0,64, r = -0,982).
Таблиця 1 - Показники білкового обміну у крові овець (М±m; n=3-10)
У табл. 2 наведено цифрові дані, що відображають загальну картину динаміки показників вуглеводного обміну в крові. Встановлено залежність досліджуваних показників від сезону, фізіологічного стану організму тварин, їх віку, характеру годівлі та утримання.
Таблиця 2 - Показники вуглеводного обміну в крові овець (М±m; n=3-10)
Показники Ярки Матки
15.05.97 13.11.97 27.02.98 13.05.98
Ярки Кітні ярки Ялові матки Кітні матки Лактуючі матки Ялові матки Лактуючі матки
Глюкоза, м г% 50,1± 1,49 42,81± 2,69* 62,26± 2,02 48,22± 1,80** 51,66± 3,34 70,96± 2,08 70,23± 0,08
Пентози, мг% 26,5± 0,31 16,87± 0,15* 20,96± 1,01 11,71± 0,10** 14,99± 1,23*** 17,67± 0,40 15,40± 0,27*'
Лактатдегідрогеназа, нмоль НАДН/ хв. мг білка 3,41± 0,13 2,71± 0,07* 3,76± 0,04 4,08± 1,21 4,07± 0,04*** 2,01± 0,16 3,11± 0,16*'
Альдолаза, нмоль фр.- 1,6 –дифосф./ хв. мг білка 0,72± 0,09 0,28± 0,01* 0,46± 0,00 0,52± 0,00** 0,70± 0,01*** 0,35± 0,02 0,51± 0,04*'
З'ясувалось, що найвища концентрація глюкози була в крові ялових тварин і у різні періоди досліду вона коливалась у досить широких межах – від 42,8 до 70,91 мг%. У крові кітних самок вміст глюкози був на 22,8% нижчий за контроль і на 17% нижчий, ніж у лактуючих маток. Цей факт слід розглядати як результат підвищеної утилізації даного метаболіту організмом цих тварин (Нalse K.,1994; Hay W.W.,1984,1988).
Дослідженнями встановлено, що вміст загальних пентоз також зазнавав помітних кількісних змін. Загалом динаміка цього показника нагадувала картину кількісних змін глюкози. Зокрема, найвища концентрація пентоз спостерігалася відразу після стриження і співпадала з періодом найінтенсивнішого росту вовни, що зовсім закономірно, якщо врахувати роль цих моносахаридів у синтезі нуклеїнових кислот, а значить і в біосинтезі білка. Вагітність і лактація справляли помітний вплив на вміст пентоз у крові. Найнижчим він виявився у крові кітних і лактуючих маток. А ось виявлена вища активність ЛДГ і альдолази у кітних і лактуючих овець дає підстави стверджувати про підвищені енергетичні потреби самок у ці періоди, оскільки відомо, що в організмі глибококітних тварин має місце посилення гліколітичних процесів і гальмування аеробних (Тупицька О.М. та ін.,1997).
На підставі одержаних даних можна стверджувати, що процеси вовноутворення супроводжуються істотними змінами як концентрації субстратів енергетичного обміну, так і активності гліколітичних ферментів. Виявлена залежність між ними є свідченням саме цього.
Безперечний інтерес представляють дані, які відображають особливості ліпідного обміну в організмі овець української гірськокарпатської породи (табл.3).
Таблиця 3 - Показники ліпідного обміну в крові овець (M±m; n=3-10)
Показники Ярки Матки
15.05.97 13.11.97 27.02.98 13.05.98
Ярки Кітні ярки Ялові матки Кітні матки Лактуючі матки Ялові матки Лактуючі матки
Загальні ліпіди, мг% 302,2± 6,73 230,3± 7,07* 269,4± 9,02 238,3± 11,35 186,8± 9,90*** 265,8± 15,6 198,4± 12,58*'
Фосфоліпіди, мг% 105,5± 5,61 86,44± 3,67* 93,2± 8,55 87,24± 8,94 62,24± 1,95*** 93,36± 6,12 65,9± 6,51*'
Загальний холестерол, ммоль/л 1,25± 0,79 3,15± 0,17* 2,47± 0,27 2,37± 0,11 1,43± 0,02*** 1,13± 0,23 0,916± 0,11
Триацилгліцероли, ммоль/л 0,16± 0,15 0,27± 0,05* 0,62± 0,05 1,02± 0,26 0,74± 0,26 0,20± 0,004 0,23± 0,01*'
Встановлено, що вміст тотальних ліпідів і фосфоліпідів крові був найбільший у період після весняного стриження тварин. У решті випадків він коливався в досить вузьких межах. Найвищий рівень нейтральних ліпідів фіксувався у молодших за віком тварин. Суягність і лактація призводили до зниження рівня загальних ліпідів відповідно на 11,34 і 30,65%. Приблизно такого ж спаду зазнавав вміст фосфоліпідів. Крім цього, лактація супроводжувалася різким зниженням (р<0,02) концентрації загального холестеролу. Дослідами виявлено факт зворотної залежності між рівнем ліпідів у крові кітних і лактуючих вівцематок і ростом вовни. У міру збільшення строків кітності у крові самок поступово зростала концентрація загального холестеролу, фосфоліпідів і особливо триацилгліцеролів.
Структура, хімічний склад і фізичні показники вовни.
Цифрові дані, наведені у табл.4, ілюструють загальну картину структури, тобто кількісне співвідношення кератоз вовни гірськокарпатських овець закарпатського внутрішньопородного типу.
Встановлено, що структурна організація вовнових волокон є досить мінливим показником, що виражається у кількісному перерозподілі згаданих фракцій. Так, вовна, ріст якої припадав на літньо-осінній період, завжди характеризувалася порівняно меншим вмістом білка макро- і мікрофібрил, тобто альфа-кератози (р<0,05) і відповідно більшим гамма-фракції, або матриксу. Що стосується нерозчинної частки (бета-кератоза), то з її боку змін не виявлено. Отже, однією з особливостей структури вовни літньо-осіннього росту є видиме зрушення у ній співвідношення між кристалічною (альфа-кератоза) і аморфною (гамма-фракція) фазами волокна.
Таблиця 4 - Структура вовни гірськокарпатських овець (М±m; n=3-10)
Ярки Матки
15.05.97 13.11.97 27.02.98 13.05.98
Показники Ярки Кітні ярки Ялові матки Кітні матки Лактуючі матки Ялові матки Лактуючі матки
a - кератоза, % 60,28± 0,67 58,29± 0,64* 61,11± 1,17 56,75± 1,46 56,97± 0,80*** 58,77± 1,20 59,89± 0,58
b - кератоза, % 17,76± 0,31 17,84± 0,63 16,13± 0,18 17,57± 0,28** 16,74± 0,21 16,36± 0,51*ўў 17,91± 0,94
g - кератоза, % 21,97± 0,69 23,87± 0,66* 22,75± 1,34 25,71± 1,52 26,29± 0,92*** 24,85± 0,87*ўў 22,20± 0,43*ў
Фізіологічне навантаження на організм, пов'язане з вагітністю і лактацією маток призводить до змін у співвідношенні кератоз вовни. У вовні зменшується вміст альфа-кератози і відповідно зростає частка цементуючої речовини, тобто білків, багатих на сірку. Чіткіше ці зміни виступають у лактуючих тварин. У весняний період структура вовнового волокна зазнає змін в основному за рахунок бета- і гамма-кератоз
Отже, наведений вище експериментальний матеріал наочно доводить можливість зміни структури вовни під впливом різноманітних факторів. Однаково це стосується і хімічного складу вовни, хоча такі інтегральні показники, як загальний азот та сірка, за умов наших дослідів проявляли відносно високу стабільність (табл.5).
Таблиця 5 - Хімічний склад вовни гірськокарпатських овець (М±m; n=3-10)
|
